Про схвалення Концепції Державної цільової програми "Цукровий діабет" на 2009-2013 роки

1. Схвалити Концепцію Державної цільової програми "Цукровий діабет" на 2009-2013 роки, що додається.

Визначити МОЗ державним замовником Програми.

2. МОЗ разом з іншими заінтересованими центральними органами виконавчої влади розробити та подати до 1 лютого 2009 р. Кабінетові Міністрів України проект Державної цільової програми "Цукровий діабет" на 2009-2013 роки.

За даними ВООЗ, в економічно розвинутих державах світу до 4-6 відсотків населення хворіє на цукровий діабет. В Європі питома вага таких хворих становить близько 4 відсотків. Унаслідок поширення цукрового діабету рівень смертності підвищився в 2-3 рази, а тривалість життя зменшилася на 10-30 відсотків.

Визначаючи загрозу, яку становить для людства цукровий діабет, Генеральна Асамблея ООН прийняла 20 грудня 2006 р. Резолюцію про цукровий діабет, відповідно до якої витрати, пов'язані з наданням медичної допомоги хворим, оцінюються більш як у 2-3 відсотки загальних видатків з охорони здоров'я; майже 80 відсотків припадає на лікування ускладнень, 20 відсотків - на закупівлю цукрознижувальних препаратів і систем контролю. За даними Міжнародної діабетичної федерації, вартість лікування одного хворого хоча б з одним хронічним ускладненням становить в середньому від 6 до 18 тис. доларів на рік.

В Україні на 1 січня 2008 р. зареєстровано 1 094 124 хворих на цукровий діабет (2,4 відсотка численності населення). Проте кількість людей з недіагностованою патологією перевищує у 3-4 рази.

Останніми роками невпинно збільшується кількість хворих дітей, особливо віком до 5 років, що потребують лікування препаратами інсуліну.

Відповідно до світової статистики, кожні 13-15 років кількість хворих на цукровий діабет (далі - хворі) подвоюється. Аналогічна тенденція спостерігається і в Україні - показник захворюваності збільшився з 115,6 (1993 рік) до 239,4 (2007 рік) на 100 тис. населення; поширеності - відповідно з 1699,2 до 2354,7. Переважно це стосується кількості хворих на цукровий діабет II типу. Ситуація ускладнюється також тим, що при такому діабеті спостерігається артеріальна гіпертензія в 2 рази частіше, ніж у пацієнтів, які не страждають на цукровий діабет.

У структурі загальної захворюваності населення патологія ендокринних органів і тканин займає шосте місце. При цьому кожна третя особа з ендокринним захворюванням страждає на цукровий діабет.

Щороку збільшуються видатки для проведення заходів з профілактики, діагностики та лікування хворих з ускладненнями, але обсяг таких видатків становить лише 0,5-0,8 відсотка загальних коштів з охорони здоров'я.

На ситуацію, що склалася, негативно впливають такі фактори:

нераціональне харчування населення, що в поєднанні з гіподинамією призводить до збільшення кількості осіб з надлишковою масою тіла (ожиріння спостерігається майже у 80 відсотків хворих);

збільшення кількості осіб з хронічними серцево-судинними захворюваннями (гіпертонічна хвороба, атеросклероз) як групи ризику розвитку цукрового діабету;

відсутність налагодженого механізму проведення у закладах охорони здоров'я обов'язкового профілактичного огляду населення з метою виявлення та діагностики цукрового діабету, його ускладнень і диспансеризації хворих;

низький рівень оснащення закладів охорони здоров'я медичним обладнанням для діагностики та лікування хворих;

відсутність ефективної системи забезпечення хворих лікарськими засобами та виробами медичного призначення, їх медико-соціальної реабілітації;

обмеженість можливостей із забезпечення санаторно-курортним лікуванням;

недостатнє фінансування наукових досліджень з питань профілактики, діагностики та лікування хворих;

недосконалість форм та методів проведення роз'яснювальної роботи з питань профілактики цукрового діабету та його ускладнень.

Обов'язковою умовою ефективного лікування хворих є безперебійне забезпечення їх сучасними лікарськими засобами та виробами медичного призначення.

Комплексне розв'язання проблеми, тривала наявність якої вкрай негативно позначається на демографічній ситуації та трудоресурсному потенціалі держави, координація зусиль центральних і місцевих органів виконавчої влади можливі за умови прийняття і виконання Державної цільової програми "Цукровий діабет" на 2009-2013 роки (далі - Програма).

Метою Програми є підвищення ефективності загальнодержавних заходів, спрямованих на:

профілактику та діагностику цукрового діабету, його ускладнень;

запобігання та зниження рівня захворюваності на цукровий діабет, його ускладнень, спричинених ними інвалідності і смертності;

збільшення тривалості і поліпшення якості життя хворих шляхом підвищення рівня та забезпечення доступності медичної допомоги, адаптації їх у суспільстві.

Можливі два варіанти розв'язання проблеми.

Перший варіант передбачає зміну порядку забезпечення хворих лікарськими засобами та виробами медичного призначення із запровадженням адресної допомоги. Однак такий процес може бути впроваджений одночасно з реформуванням усієї системи надання медичної допомоги хворим.

Другий, оптимальний варіант полягає у системній та комплексній реалізації державної політики у сфері охорони здоров'я, використання ресурсів держави з метою надання високоякісної медичної допомоги хворим шляхом одночасного проведення роботи, спрямованої на:

створення і забезпечення належного функціонування за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів ефективної системи організації такої допомоги на кожному лікувально-профілактичному рівні;

зміну порядку забезпечення хворих лікарськими засобами та виробами медичного призначення із запровадженням адресної допомоги;

забезпечення ефективного функціонування Державного реєстру хворих на цукровий діабет.

Значного прогресу в лікуванні хворих можна досягти лише в результаті виконання державної цільової програми, підготовленої з урахуванням сучасних технологій та наукових розробок.

Для розв'язання проблеми необхідно:

оптимізувати мережу державних і комунальних закладів охорони здоров'я, що надають медичну допомогу хворим;

удосконалити систему підготовки медичного персоналу, насамперед для закладів первинної медико-санітарної допомоги, з питань профілактики та діагностики цукрового діабету, його ускладнень і лікування хворих;

забезпечити постійний скринінг цукрового діабету та його ускладнень;

створити і забезпечити належне функціонування системи профілактики та діагностики цукрового діабету, його ускладнень і лікування;

розробити та впровадити у практичну діяльність стандарти (протоколи) надання медичної допомоги хворим;

широко застосовувати сучасні медичні технології;

удосконалити порядок забезпечення хворих лікарськими засобами та виробами медичного призначення;

забезпечити заклади охорони здоров'я сучасними діагностичними системами для оцінки ефективності лікування хворих, своєчасного виявлення та лікування його ускладнень;

забезпечити ефективне функціонування Державного реєстру хворих на цукровий діабет;

удосконалити систему соціального захисту і реабілітації зазначених осіб;

забезпечити наукове супроводження Програми;

сприяти розвиткові міжнародного співробітництва з відповідних питань;

активізувати роз'яснювальну роботу серед населення з підвищення рівня обізнаності з питань запобігання та діагностики цукрового діабету і лікування хворих;

удосконалити відповідно до міжнародних вимог нормативно-правові акти, що регулюють проведення клінічних досліджень нових вітчизняних та імпортованих лікарських засобів.

Виконання Програми дасть змогу:

підвищити рівень діагностування цукрового діабету з 24 до 34 випадків на 1 тис. населення і його компенсації у дорослих - з 3 до 11, у дітей - з 10 до 30 відсотків;

зменшити кількість ускладнень цукрового діабету - діабетичних гангрен з 0,7 до 0,5 відсотка, діабетичної ретинопатії з 50 до 30 відсотків загальної кількості хворих; ампутацій стопи з приводу цукрового діабету з 6,4 до 5,3 випадка на 100 тис. населення;

зменшити кількість дітей з важкою гіпоглікемічною комою з 230 до 150;

знизити рівень первинного виходу на інвалідність (насамперед хворих працездатного віку) внаслідок ускладнень цукрового діабету з 1,35 до 1,1 на 10 тис. населення, а рівень смертності - на 10 відсотків.

Фінансування Програми здійснюватиметься у межах видатків, що передбачаються у державному бюджеті МОЗ, іншим головним розпорядникам бюджетних коштів, відповідальним за виконання Програми, та за рахунок коштів бюджетів Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва і Севастополя, інших джерел.

Обсяг бюджетних коштів, визначатиметься щороку виходячи з конкретних завдань та фінансових можливостей.