Особлива увага приділятиметься введенню у дію потужностей по виробництву продуктів дитячого харчування. Зокрема, з метою забезпечення дітей високоякісними молочними продуктами харчування здійснюється реконструкція Хорольського молочноконсервного комбінату, де після закінчення цих робіт виробничі потужності зростуть удвічі.
З урахуванням цього в Україні буде вироблятися майже 40 тис. тонн сухих дитячих молочних сумішей, у тому числі більше 10 тис. тонн сухих кисломолочних продуктів. Це дасть змогу задовольнити внутрішні потреби в цих продуктах.
V. Фінансова реформа
Головним напрямом зміни фінансової політики суверенної України є перенесення центру ваги в ній з фіскальної функції на функцію регулювання економіки, заохочення підприємців до використання досягнень науково-технічного прогресу, структурної перебудови економіки.
Основним засобом здійснення такої політики мають стати податки. Система податків, що діяла до останнього часу, була сформована виходячи з устрою колишнього Союзу. Їй був притаманний чисто фіскальний ухил, і вона виключала можливість республіки самостійно розпоряджатися своїми коштами.
З метою створення нової податкової системи суверенної держави Уряд підготував ряд проектів законодавчих актів, які повинні створити власний податковий механізм, позбавлений зазначених недоліків.
При їх розробці враховувалося те, що податки повинні виконувати в першу чергу головне своє завдання - бути ефективним інструментом впливу на зміну структури виробництва, стимулювати ділову активність і підприємницьку діяльність, а також забезпечувати надходження до бюджетів усіх рівнів доходів, достатніх для фінансування державних видатків. Для всіх суб'єктів господарювання передбачаються рівні умови оподаткування незалежно від форм власності.
Пільги при оподаткуванні матимуть суворо цільовий характер. Вони надаватимуться тим підприємствам, які спрямовують зароблені кошти на реконструкцію та оновлення виробництва, проведення науково-дослідних робіт, природоохоронну діяльність, утримання об'єктів соціально-культурного призначення та на благодійні цілі. Передбачається стимулювати збільшення випуску товарів для населення, продуктів харчування та медикаментів.
Виходячи із світового досвіду, пропонується ввести акцизний збір на винно-горілчані вироби, легкові автомобілі та деякі інші товари.
Однією з причин неефективного використання земельних ресурсів у сільськогосподарському виробництві, високої землеємкості в містобудуванні та промисловості є безплатне землекористування. Тому передбачається запровадити плату за землю виходячи з таких основних принципів, як всезагальність платності всіх землекористувачів, залежність розміру плати від якості та місця знаходження земельної ділянки.
Складна екологічна обстановка в республіці примушує встановити екологічний податок, який справлятиметься залежно від рівня, обсягу і характеру забруднення, а вилучені кошти будуть спрямовуватися на охорону навколишнього природного середовища.
З метою регулювання вивезення та ввезення товарів і послуг докорінно перебудовується система податкових відносин у зовнішньоекономічній діяльності.
Аналіз використання фінансових ресурсів у народному господарстві показує, що при дефіциті бюджету залишки їх на підприємствах і в організаціях постійно зростають: за останні п'ять років вони подвоїлися і перевищують зараз 20 млрд. карбованців.
Це свідчить про те, що розмір коштів, які залишаються підприємствам і організаціям, не збалансовано з наявністю матеріально-технічних ресурсів та потужностями будівельних організацій. Уряд працює над розробкою таких економічних важелів регулювання використання фінансових ресурсів, які б не допускали їх замороження у підприємств і запобігали нестачі в бюджеті.
Особлива увага приділяється механізму формування державного бюджету. Уряд виходить з того, що в майбутньому розмір його обсягів повинен визначатися в основному створеним національним доходом. З урахуванням цього будуватиметься і видаткова частина бюджету. Тільки за таких умов може бути забезпечено бездефіцитність бюджету.
Безповоротне бюджетне фінансування виробничої сфери та прикладної науки заміниться на бюджетне кредитування за принципами поворотності, платності, терміновості та забезпеченості. В складі державного бюджету буде створено спеціальний інвестиційний фонд.
В умовах незалежності України найважливішим завданням є створення власної банківської системи, початок якої покладено заснуванням Національного банку України, а також вихід усіх її ланок із колишньої державної банківської системи СРСР. В Україні вже діє 67 комерційних банків. Урядом ведеться робота по розподілу золотого запасу, алмазного й валютного фондів колишнього СРСР та передачі їх відповідної частини Національному банкові України.
За залучення коштів Уряд пропонує істотно підвищити нижню ставку депозитного процента як для підприємств, так і для населення, а також ввести режим облікової ставки процента, встановлюваної Національним банком України, її рівень дозволить регулювати надходження в республіку капіталів і банківських вкладів. Уряд стоїть на позиції, що надалі кредитна діяльність банківських установ повинна носити беземісійний характер.
З метою розвитку власного ринку ювелірних виробів із дорогоцінних металів і коштовного каміння створюється Державна пробірна палата Міністерства фінансів України. Вирішуються питання про повернення із союзних банківських структур кредитних ресурсів банків України та її частки централізованих коштів Держстраху.
Кризове становище, що склалося в народному господарстві, адекватно відбилося на ситуації з цінами. На фоні неухильного падіння обсягів виробництва в умовах монополізму і диктату виробника, величезного дефіциту матеріальних ресурсів спостерігається загрозлива тенденція неконтрольованого зростання цін. Якщо у січні індекс цін в промисловості проти відповідного періоду минулого року становив 186,6 відсотка, то у квітні він зріс до 214,2, а у вересні - до 236,6 відсотка.
У несприятливих умовах перебувають підприємства, що реалізують продукцію за фіксованими цінами. Особливо гостро це проявилося в базових галузях та сільському господарстві.
Попередній прогноз динаміки оптових цін показує, що треба очікувати значного їх підвищення. У вугільній промисловості при збереженні існуючої дотації (15,2 млрд. крб.) ціни можуть зрости принаймні у 6 разів. Зростуть також ціни на нафту, газ та нафтопродукти, що надходять із-за меж України. Це зразу ж відгукнеться в енергетиці, металургії, а надалі в усьому ланцюзі системи цін, включаючи роздрібні.
Впливати на цей процес через адміністративне втручання держави фактично було б відмовою від намічених реформ. Уряд шукає економічні важелі управління системою цін, зокрема через бюджетну, кредитну і податкову політику, політику доходів.
У зв'язку з цим передбачається обмежити коло сфер державного регулювання оптових цін основними видами структуровизначуваної продукції, послугами транспорту й зв'язку. Регулювання цін при міждержавному обміні здійснюватиметься шляхом укладання міжурядових угод.
Залежно від ситуації буде вводитися державне регулювання й на іншу продукцію. Зокрема, треба впровадити механізм обмеження цін на продукцію підприємств-монополістів шляхом установлення граничного рівня рентабельності, окрім принципово нових виробів, технологій чи унікальних товарів. За необгрунтоване підвищення цін застосовуватимуться економічні санкції.
Радикальні корективи необхідно внести в політику цін і доходів у сільському господарстві. Скасування обмежень у формуванні фонду споживання в промисловості вже призвело до значного підвищення оптових цін на промислову продукцію і порушення цінового паритету. Для виправлення становища було введено надбавки до закупівельних цін на окремі види сільськогосподарської продукції, але проблема потребує більш кардинального розв'язання.
Розрахунки показують, що для усунення диспропорції в рівні доходів між містом і селом заробітну плату в сільському господарстві треба збільшити більш як у 2 рази, для чого необхідно 36 млрд. карбованців. Ці кошти можна одержати за рахунок підвищення закупівельних цін, але Уряд зараз розглядає більш гнучкий механізм регулювання цих процесів.
Суті ринкових відносин найбільш відповідає перехід на вільні ціни, рівень яких формуватиметься на основі реальних затрат та з урахуванням попиту і пропозиції, зокрема через біржовий механізм. Тут може бути принаймні два варіанти.
Варіант I. Замість фіксованих запроваджуються регульовані ціни на основні продовольчі товари, в тому числі на м'ясо, молоко, хліб тощо. Це дасть можливість відійти від значних дотацій на продовольчі товари, а вивільнені дотаційні кошти бюджету спрямувати на індексацію доходів населення, як це передбачено відповідним законом.
Варіант II. При переході від фіксованих до регульованих цін на більшість продовольчих товарів держава буде підтримувати низький рівень роздрібних цін по мінімальному колу товарів: молоко, хліб і хлібопродукти, макарони, крупи, олія соняшникова. Для компенсації різниці в цінах на ці товари потрібно буде 15,5 млрд. карбованців бюджетних коштів.
З метою запобігання нарощуванню інфляційних процесів опрацьовуються різні варіанти регулювання заробітної плати. Одним з них передбачається фонд оплати праці всіх підприємств заморозити на досягнутому рівні. Збільшувати свій фонд оплати праці зможуть тільки ті трудові колективи, що будуть нарощувати обсяги виробництва. Винятком тут можуть бути підприємства і організації тих галузей, які суттєво відстали за рівнем заробітної плати. Це потягне за собою припинення дії статті 19 (пункт 1) Закону України "Про підприємства".
Першочерговим завданням у забезпеченні проведення самостійної економічної політики в умовах державної незалежності є введення в обіг національної грошової одиниці. Цей крок дозволить запустити власний механізм ринкового саморегулювання, захистити економіку України від напливу товарно не забезпечених інфляційних карбованців, проводити незалежну політику цін.
На першому етапі ці гроші матимуть лише внутрішню конвертованість. Щоб не допустити падіння реальної вартості нової грошової одиниці з першого дня її функціонування на внутрішньому ринку, будуть проведені такі основні антиінфляційні заходи:
подолання бюджетного дефіциту та прискорення грошового обігу;
запровадження суворого банківського контролю за емісією грошей із забезпеченням збалансованості їх суми в обороті з масою товарів і послуг.
У нових умовах для підготовки і введення в обіг національних грошей Уряд вважає за необхідне створити спеціальний тимчасовий орган, якому Верховна Рада України і Кабінет Міністрів України делегують частину своїх повноважень. До нього входитиме обмежене коло посадових осіб і незалежних фахівців, які матимуть особливі повноваження щодо введення національної грошової одиниці. Цей орган буде підзвітний Верховній Раді України, діяльність його становитиме державну таємницю.
На підготовчому етапі буде відпрацьовано ефективний механізм запровадження в обіг цих грошей та умови їх конвертації з грошовими одиницями держав колишнього Союзу і світу, а також розроблено проект Закону України про національну грошову одиницю. Одночасно споруджуватиметься і оснащуватиметься власний комплекс по виготовленню грошей та інших цінних паперів.
Ця робота вже перейшла в практичну площину. Почалося проектування і підготовка контрактів на виготовлення та поставку устаткування, його монтаж і наладку, а також підготовку експлуатаційного персоналу.
Враховуючи те, що створення цих потужностей потребує значних виробничих площ, а також великих капіталовкладень і валютних асигнувань, вирішено для скорочення строків та зниження вартості будівництва використати існуючі приміщення. З цього питання прийнята відповідна постанова.
До введення в обіг національної валюти будуть використовуватися надійно захищені від підробки купони багаторазового використання, які, по суті, виконуватимуть функцію тимчасових грошей, їм буде надано статус законного платіжного і купівельного засобу. Вони підлягатимуть інкасації в установленому порядку. Це дозволить реалізувати заходи щодо блокування напливу на споживчий ринок товарно не забезпечених грошей, заохочення випуску споживчих товарів.
На початковому етапі за купони багаторазового використання реалізовуватимуться тільки продовольчі товари, а при виготовленні їх у достатній кількості за них буде здійснюватися і продаж товарів непродовольчої групи. Урядом вивчаються й інші варіанти.
Кількість купонів багаторазового користування, що буде випускатись в обіг, балансуватиметься наявністю ресурсів продовольчих та непродовольчих товарів. Іноземним громадянам надаватиметься можливість придбати купони на вільно конвертовану валюту за курсом, що встановлюватиметься Національним банком України.
Обмін грошових одиниць громадянам, які будуть прибувати в Україну у відрядження, на оборотні купони проводитиметься у спеціально створених обмінних пунктах у розмірі сум добових з відповідною відміткою в посвідченні про відрядження. Громадянам, які постійно проживають на території України і працюють за її межами, оборотні купони обмінюються на загальних підставах.
VI. Державне регулювання в умовах ринкової економіки
Зміни в сфері державного регулювання випливають з усієї сукупності питань розвитку ринкових відносин. Проблема дуже ускладнюється вимогами "дозування" методів державного регулювання в період становлення нашої державності.
Регулювання економіки здійснюватиметься різноманітними засобами. Буде активно використовуватися, система пільг, стимулювання та обмежень, що встановлюватимуться як адміністративними методами, так і економічними важелями.
Одним із головних засобів економічного державного регулювання має стати ефективна податкова політика. Вона буде вдосконалюватися у напрямі її уніфікації за рахунок скорочення та усунення непрямих податків, податків, що зараховуються в собівартість, та подвійного оподаткування.
У системі заходів державного впливу на економіку значну роль відіграватиме регулювання грошового обігу та підтримка курсу національної грошової одиниці. В цій роботі головними напрямами будуть: контроль за грошовою емісією, встановлення її верхньої межі, збільшення чи зменшення нормативів резервних вимог Національного банку України щодо активів комерційних банків, а також встановлення банком облікової ставки по виданню кредитних ресурсів.
Важливою сферою самостійної економічної політики стане державне регулювання зовнішньоторговельного обміну та валютного курсу національних грошей. Для підтримки внутрішньої купівельної спроможності української грошової одиниці держава використовуватиме свої можливості по встановленню пільгового режиму ввезення товарів із-за кордону та стимулюванню експортної діяльності.
З цією метою здійснюватиметься державний контроль за митним простором України через митні служби, що створюватимуться на всіх наших зовнішніх кордонах. Їх діяльність буде підпорядкована інтересам економічної безпеки України та виробників. Вводитимуться пільги щодо товарообороту з тими країнами, з якими будуть укладені відповідні угоди про лібералізацію торгівлі.
Поряд з цим важливим регулятором економіки виступатиме державне замовлення. Його треба розглядати не тільки як елемент суто командно-адміністративної економіки, але й органічною складовою частиною ринкової системи господарювання.
Проте адаптація державного замовлення до ринкового середовища потребує принципово іншого підходу до його формування.
В особі держави кожний виробник буде мати тільки привілейованого покупця та гарантований ринок збуту. У найближчі рік-два держава відійде від розподілу держзамовлення і прийде до заохочення і створення пільгових умов тим виробникам, які зможуть вибороти в аукціонній боротьбі право одержувати держзамовлення. Пільгові умови для виробника - це можливість мати менший податок на прибуток, пільгове фінансування та кредитування, переважне право одержання ліцензій на експорт своєї продукції тощо.
У майбутньому істотно трансформується роль держави, яка зараз формує своє замовлення переважно адміністративними методами. Надалі держава буде виступати на ринку товарів і послуг нарівні з іншими замовниками. Обсяг її замовлень визначатиметься лише можливостями бюджетних коштів.
VII. Науково-технічна політика
Незалежність України настійно диктує необхідність формування власної науково-технічної політики, спрямованої на розв'язання соціальних, економічних, культурних та інших проблем республіки, зміцнення її суверенітету.
Економіка України характеризується нездатністю до сприйняття новітніх технологій, особливо в галузі цивільного виробництва. Даються взнаки негативні наслідки того, що державна науково-технічна політика колишнього Союзу РСР була зорієнтована на зосередження найкращого обладнання, матеріалів, унікальних дослідницьких установ у центрі, на залучення туди до роботи найбільш перспективних науковців.
Через центр здійснювалися всі міжнародні зв'язки, що різко обмежувало можливості науковців республіки спілкуватися зі своїми колегами за кордоном. Україні систематично недовиділялися централізовані асигнування на розвиток науки. Так, у розрахунку на одного наукового співробітника Академія наук України отримувала від держави фінансування в 1,8 раза менше, ніж Академія наук СРСР, капітальних вкладень - у 2,7 раза, валютних асигнувань - у 6 разів, а коштів на закордонні відрядження - у 36 разів менше, ніж союзна академія.
До сумної спадщини організації науки в Україні слід віднести і занедбаність наукових напрямів, пов'язаних з духовною культурою народу, і гіпертрофований розвиток наукових досліджень в інтересах військово-промислового комплексу. Центр орієнтував науку і все народне господарство нашої республіки не на випуск наукоємкої продукції, а на розвиток галузей, які служили б сировинним та енергетичним придатком, руйнуючи навколишнє середовище України, не забезпечуючи в ній замкненого науково-промислового циклу.
Незважаючи на таку політику, Україна спромоглася створити, втримати й розвинути, значний науковий потенціал в Академії наук, у вузах, галузевих інститутах. Україна веде перед не тільки у Союзі, але й у світі з ряду науково-технічних напрямів.
Проте науково-технічний потенціал України на сьогодні не відповідає вимогам збалансованого розвитку народного господарства, оптимального використання природних і виробничих ресурсів республіки. Його подальший розвиток і реформування здійснюватимуться за рахунок реалізації послідовної науково-технічної політики.
Першочерговим її завданням в нинішніх умовах є переорієнтація наукового потенціалу України на нові завдання, спрямовані на здійснення структурних перетворень у суспільстві та економіці, забезпечення для України нових можливостей на внутрішньому та зовнішньому ринку.
Сюди входять конверсія науки, яка була зорієнтована на оборонний комплекс, збереження обсягів фінансування та зв'язків із партнерами як у межах колишнього СРСР, так і з зарубіжними науковими організаціями.
Фінансування фундаментальних наукових досліджень у бюджеті передбачатиметься залежно від обсягу валового національного продукту. Держава буде здійснювати відповідні цільові асигнування на реалізацію науково-технічних програм, у тому числі і міждержавних, що мають забезпечити доступ до унікального обладнання, яке є спільним надбанням усіх суб'єктів колишнього Союзу РСР.
При цьому буде запроваджено принципово новий механізм відбору та реалізації державних і міждержавних наукових програм. Проводитиметься незалежна експертиза усіх науково-технічних проектів та програм, прогнозуватимуться наслідки їх реалізації. Для забезпечення виконання цих заходів підготовлено міждержавну угоду з науково-технічного співробітництва, створюється об'єднана наукова Рада з програм, конкурсів та фондів.
Організується фонд фундаментальних досліджень та інноваційний фонд. Кошти фонду фундаментальних досліджень використовуватимуться на цільове фінансування робіт з найперспективніших фундаментальних досліджень і за результатами конкурсного відбору відповідних пропозицій наукових колективів та окремих учених України.
Кошти державного інноваційного фонду спрямовуватимуться на фінансування та матеріально-технічне забезпечення розвитку й використання досягнень науки і техніки в Україні, найважливіших прикладних досліджень та впровадження перспективних технологій.
Наявність в Україні власного достатньо розвиненого потенціалу дає можливість вести політику на інтегрування з Європейським економічним співтовариством на базі наших наукових пріоритетів, створення інноваційних підприємств із залученням іноземного капіталу для одержання сучасних технологій, наукових розробок та виходу на світовий ринок.
Завдяки цьому повинно бути забезпечено пріоритетне вирішення питань екології, здоров'я і освіти, створення та широке застосування матеріало- та енергозберігаючих технологій, нових матеріалів, біотехнологій, засобів, і технологій інформатики.
Кошти, що виділяються на державні програми, передбачається реалізувати здебільшого шляхом укладання контрактів на змішаній бюджетно-кредитній основі із застосуванням пільг по кредитах, податках від прибутків, прискореної амортизації основних фондів. Одночасно проводитиметься робота по створенню власного патентного фонду та патентного відомства, які мають забезпечити можливості використання промислової інтелектуальної власності в ринкових умовах, створення ринку науково-технічної продукції, захист інтересів України у цій сфері.
Особливим напрямом державної науково-технічної політики повинні стати структурні перетворення в системі управління економікою та соціальною сферою, виробництва та розподілу на базі використання сучасних засобів інформатики та зв'язку. Для цього будуть створені інфраструктура систем зв'язку, комп'ютерних мереж тощо.
VIII. Соціальний захист населення
В умовах незалежності та поширення ринкових відносин першочерговим завданням Уряд вважає соціальний захист громадян. Він включає, зокрема, відповідне забезпечення зайнятості населення, насичення споживчого ринку товарами, зростання добробуту на основі трудової та підприємницької активності. Проте соціальна політика має грунтуватися на реальних фінансових і ресурсних можливостях, без декларування великомасштабних соціальних програм, неспроможних в нашій економіці.
Незважаючи на вкрай обмежені фінансові ресурси, Уряд вишукує реальні можливості для реалізації додаткових заходів соціальної підтримки населення. Зокрема, за поданням Уряду прийнятого рішення про встановлення нового мінімального розміру заробітної плати і пенсії по старості на рівні 185 карбованців на місяць, а також про підвищення заробітної плати працівникам культури та архівних закладів до рівня середньої по народному господарству України. Введено безкоштовний проїзд пенсіонерів на міському транспорті (за винятком метрополітену і таксі), вишукано кошти на придбання путівок для дітей-сиріт і дітей, які залишилися без батьківської опіки. Вирішено питання про забезпечення безкоштовними гарячими обідами учнів 1-4 класів загальноосвітніх шкіл. Знижено на 50 відсотків тарифи на проїзд у приміському залізничному транспорті та інші.
Найближчим часом буде розроблено комплексну програму допомоги малозабезпеченим сім'ям, яка включає заходи для підтримки їхнього рівня споживання. Така допомога на період переходу до ринкової економіки надаватиметься безкоштовно або на пільгових умовах і поширюватиметься на харчування, ліки, путівки тощо. В міру насичення споживчого ринку товарами допомога цим сім'ям виділятиметься у формі грошових виплат.
З метою реалізації державної політики щодо поліпшення становища жінок, сім'ї, охорони материнства і дитинства зараз розробляється довгострокова програма, в якій передбачаються відповідні заходи у сфері професійної зайнятості, а також щодо поліпшення охорони здоров'я матері і дитини.
Однією з гострих соціальних проблем є формування республіканського ринку праці. В умовах існування спільного економічного простору це потребує передусім реалізації основних положень, пов'язаних із запровадженням інституту громадянства України, а також створенням власних наукових структур і систем підготовки кадрів з питань ринку праці та зайнятості.
Проведення активної політики на ринку праці забезпечуватиметься: розвитком розгалуженої системи державної служби зайнятості, професійної орієнтації, підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації кадрів; державною підтримкою нетрадиційної сфери зайнятості (малий бізнес, кооперативні та приватні підприємства, робота за кордоном); включенням України до структури міжнародного ринку праці шляхом створення правових та економічних основ відповідних організацій та представництв.
При формуванні власного ринку праці велика увага приділятиметься вивільненню робочої сили з матеріального виробництва, перерозподілу робітників у виробничій сфері. При цьому питання звільнення працівників вирішуватиметься в тісній взаємодії з профспілками. Формування республіканського регульованого та ефективного ринку праці, розгалуженої та дійової служби зайнятості буде здійснено протягом 1991-1993 років.
Розробляються законопроекти про пенсійне забезпечення, соціальний і правовий захист військовослужбовців та їхніх сімей. Готується республіканська програма соціальної адаптації військовослужбовців, які будуть звільнюватися з лав Збройних Сил.
Одним із напрямів соціальної політики є проведення докорінної реформи оплати праці. Передбачається укладання системи дво- і тристоронніх тарифних угод у рамках колективних договорів, галузевих і міжгалузевих угод. Вищою формою таких угод стане генеральна тарифна угода, яка буде обов'язковою для всіх господарських структур України незалежно від форм власності.
Розвиток галузей соціальної сфери (охорона здоров'я, народна освіта, культура) здійснюватиметься на базі одночасного зростання обсягів фінансування цієї сфери за рахунок усіх джерел. Перевага у використанні суспільних фондів споживання надаватиметься непрацездатним членам суспільства та малозабезпеченим сім'ям, які мають дітей.
Самостійно формуватимуться та використовуватимуться пенсійний фонд і фонд соціального страхування. Укладатимуться дво- і багатосторонні угоди з іншими суверенними державами колишнього Союзу РСР про забезпечення пенсійних та інших гарантій громадянам у разі їх переїзду з однієї держави до іншої на тимчасове або постійне проживання.
Для задоволення найважливіших соціальних потреб членів суспільства в послугах будуть розроблені та впроваджені у практику формування місцевих бюджетів фінансові нормативи, які мають створити умови для забезпечення населення гарантованим мінімумом споживання послуг невиробничої сфери. Повніше задовольнятимуться потреби населення в освіті та послугах культури. Незалежність України вимагає як підвищення освітнього й культурного потенціалу народу, так і структурних змін системи вищої освіти, що визначатимуться передусім зрушеннями в народногосподарській структурі.
З метою створення умов для розвитку соціально-культурних закладів пропонується прибуток від їхньої господарської діяльності не оподатковувати, якщо він використовується на будівництво цих закладів, розширення і розвиток своєї матеріально-технічної бази.
Розробляється і буде запроваджена система захисту доходів трудящих і життєвого рівня різних верств населення від інфляційних процесів.
IX. Економічні зв'язки із суб'єктами колишнього Союзу РСР
Важливим аспектом економічної політики незалежної України є формування принципово нових відносин з державами, які входили до складу колишнього СРСР. Уряд вважає, що їх основою мають бути паритетні дво-і багатосторонні міждержавні угоди. При цьому економічне співробітництво між державами носитиме відкритий характер, грунтуватиметься на міжнародних актах і угодах, перш за все на Загальній декларації прав людини.
Економічні зв'язки України з суб'єктами колишнього Союзу РСР протягом багатьох років розвивалися у рамках єдиного народногосподарського комплексу. Вони будувалися не на еквівалентному товарообміні між регіонами, а на задоволенні інтересів союзних відомств. Внаслідок такої політики Україна сьогодні не здатна забезпечити свій гармонійний економічний розвиток без значних поставок сировини, матеріалів, паливно-енергетичних ресурсів, товарів народного споживання з інших республік.
Договорами, які Україна уклала в минулому та поточному роках з Росією, Бєларуссю та з іншими суверенними державами, визначено умови співробітництва, які грунтуються на принципах подальшого розвитку горизонтальних зв'язків.
Міжреспубліканськими угодами на наступний рік передбачені номенклатура й обсяги поставок найважливішої продукції, контроль та регулювання поставок якої здійснюватимуться Урядом відповідної республіки. Такі угоди вже підписано з республіками Киргизстан та Узбекистан, а з іншими погоджено обсяги взаємних поставок матеріальних ресурсів. При цьому особлива увага приділяється досягненню угод з Росією, Республікою Бєларусь, Казахстаном та Азербайджаном - основними постачальниками газу, нафти та продуктів нафтопереробки, лісоматеріалів, сировини для легкої промисловості та іншої продукції.
Розширенню економічних зв'язків буде сприяти також створення постійних представництв республік у Києві та від України в інших регіонах. Ця робота вже проводиться з Росією, Естонією, Киргизстаном. Надійшли відповідні пропозиції від Республіки Бєларусь та з міста Санкт-Петербурга.
З метою подальшого розвитку і вдосконалення горизонтальних зв'язків створено Асоціацію ділового співробітництва міністерств та комітетів матеріально-технічного постачання суверенних держав по організації міжреспубліканських господарських зв'язків, до складу якої входить і Україна.
Зазначені практичні заходи дозволять зберегти зв'язки між господарськими суб'єктами, які утворилися за багато років і які Україні економічно вигідно підтримувати.
X. Зовнішньоекономічна політика
Одним із найважливіших факторів утвердження реального суверенітету України є проведення зовнішньоекономічної політики, яка забезпечувала б інтеграцію національної економіки у світову, надійно захищала український ринок, сприяла здійсненню ефективної структурної перебудови та розвиткові ринкових відносин.
Для цього суб'єктам господарювання усіх форм власності надаватиметься право на здійснення будь-яких видів зовнішньоекономічної діяльності за умови їх реєстрації у зовнішньоекономічному відомстві України. Для зменшення валютного ризику від зовнішньоекономічної діяльності на території України буде створено Українську державну страхову акціонерну компанію.
Прийняття Верховною Радою України Закону про зовнішньоекономічну діяльність, що заклав правові підмурки функціонування цієї сфери, сприяло активізації економічних зв'язків України із зарубіжними країнами. Втілюючи в життя принцип економічної самостійності України, Уряд уклав угоди про торговельно-економічні зв'язки та науково-технічне співробітництво з Угорською Республікою, Чехо-Словацькою Федеративною Республікою та Польською Республікою, парафовано угоди про торговельно-економічне співробітництво з Грецією і Мальтою. Готуються до підписання угоди з Республікою Болгарія та Румунією.
Уряд має намір самостійно залучати іноземні інвестиції, за допомогою яких Україна змогла б здійснити такі зміни структури народного господарства, які відповідали б інтересам її народу. Для одержання необхідних кредитів Уряд України останнім часом провів переговори з представниками урядів США, Німеччини, Франції, великого бізнесу Республіки Кореї, Італії, Швейцарії, Великобританії.
З метою посилення заінтересованості іноземних інвесторів буде переглянуто порядок формування та частку їхнього внеску до статутного капіталу спільних підприємств, їм надаватиметься можливість для конверсії їхнього прибутку, одержаного на власних чи спільних підприємствах, у швидколіквідний на світовому ринку товар за рахунок обміну продукції цих підприємств на асортимент продукції республіканського резервного ресурсного фонду. При цьому переважним правом на таку операцію користуватимуться ті іноземні та спільні підприємства, що виробляють продукцію, яку Україна зараз імпортує.
На 1992 рік для державних підприємств і об'єднань запроваджується обов'язкове державне замовлення на експорт продукції та послуг. Суб'єкти господарської діяльності недержавної власності одержать право приймати державне замовлення на експорт на добровільних конкурсних засадах. Усі виконавці цього держзамовлення матимуть право здійснювати бартерні операції, використовуючи продукцію, вироблену понад державне замовлення, до 25 відсотків його обсягу на експорт з максимально спрощеним порядком одержання ліцензій для проведення цих операцій.
Для забезпечення населення України товарами широкого вжитку та продовольством усім учасникам зовнішньоекономічної діяльності вже в цьому році буде дозволена реалізація на внутрішньому ринку за договірними цінами імпортних товарів, придбаних ними за власну валюту з тих 25 відсотків, які вони мають право використовувати на потреби трудового колективу. Одержані за це кошти відноситимуться до прибутку, що підлягає оподаткуванню.
Учасникам зовнішньоекономічних зв'язків, що представляють недержавні форми власності, в тому числі фізичним особам, буде дозволено здійснювати закупівлю по імпорту товарів народного споживання, продовольства та медикаментів за рахунок власної валюти з їх наступною реалізацією на ринку України за карбованці.
Передбачається встановити новий порядок визначення переліку товарів і послуг, експорт (імпорт) яких відповідно до Закону "Про зовнішньоекономічну діяльність" підпадає під режим ліцензування та квотування. Найближчим часом буде впроваджена конкурсна система реалізації іноземних кредитів.
Уряд веде роботу, пов'язану із вступом України до ГАТТ, МВФ, МБРР (його філій - Міжнародної фінансової корпорації та Міжнародної асоціації розвитку) на першому етапі як спостерігача, а надалі як повноправного члена.
Особливої гостроти зараз набуває проблема забезпечення України власними валютними ресурсами. Для її розв'язання найближчим часом завершиться формування Державного валютного фонду України. Основними джерелами надходжень до нього стануть:
оподаткування валютної виручки від зовнішньоекономічної діяльності та валютних операцій в республіці;
добровільний продаж суб'єктами господарювання валюти за ринковим курсом через уповноважені банки;
продаж за валюту державних резервів матеріальних і сировинних ресурсів;
митні надходження;
валютні кошти від продажу іноземним фірмам, банкам, громадянам майна державних підприємств, незавершених об'єктів;
частина валютного фонду колишнього Союзу.
Буде внесено принципові зміни до механізму розподілу валютної виручки від зовнішньоекономічної діяльності. В обов'язковому порядку її учасники продаватимуть Державному валютному фондові України за комерційним курсом 40 відсотків валютної виручки, що раніше перераховувалися центру. Решта суми, за винятком розміру податку, надходитиме у розпорядження учасників зовнішньоекономічної діяльності. Цей захід Уряд вважає тимчасовим, надзвичайним, зумовленим кризовим станом економіки.
Через певний час буде запроваджено добровільний продаж підприємствами валюти за ринковим курсом. Намічено також ввести систему пільг на окремі види зовнішньоекономічної діяльності, аж до повного звільнення від обов'язкового продажу валюти і зменшення ставок по оподаткуванню.
Буде визначено перелік підприємств, незавершених об'єктів, які доцільно першочергово продати (повністю або частково) за валюту іноземним юридичним особам. Список таких підприємств намічаються опублікувати в газетах ділових кіл Заходу. Оцінка майна підприємств провадитиметься групами незалежних експертів із залученням, при необхідності, іноземних спеціалістів.
В умовах гострого дефіциту валютних коштів Уряд пропонує зняти будь-які обмеження й перепони на ввезення громадянами валютних коштів та їх зберігання на валютних рахунках в уповноважених на це банках України (без подання декларації про їх джерела) з нарахуванням процентів і безперешкодною видачею валюти вкладникам за першою вимогою.
Уряд вважає за необхідне заборонити уповноваженим банкам здійснювати продаж іноземної валюти за карбованці за межі України без ліцензії Державного валютного фонду України.