Про схвалення Концепції вдосконалення функціонування ринків з продажу продовольчих та непродовольчих товарів

Кабінет Міністрів України

Схвалити Концепцію вдосконалення функціонування ринків з продажу продовольчих та непродовольчих товарів (додається).

Міністерствам, іншим центральним і місцевим органам виконавчої влади розробляти нормативно-правові акти з питань регулювання та подальшого розвитку торгівлі на ринках з урахуванням положень зазначеної Концепції.

Розвиток мережі ринків з продажу продовольчих та непродовольчих товарів в Україні (далі - ринки) зумовлює зростання масштабів товарно-грошового обігу, забезпечення соціальної підтримки значної частини населення, розширення сфер діяльності та збільшення торгового обороту суб'єктів підприємницької діяльності. Разом з тим, неконтрольоване зростання стихійної торгівлі посилює тінізацію обігу товарів та послуг. Нерегульований розвиток ринків зумовлює деформацію інфраструктури внутрішньої торгівлі, погіршення якості торговельного обслуговування населення.

У зв'язку з цим, виникає потреба у визначенні місця і ролі ринків як складової внутрішнього споживчого ринку, розроблення заходів із створення належної інфраструктури торгівлі на ринках, що сприятиме підвищенню доходів суб'єктів підприємницької діяльності, а це, у свою чергу, дасть змогу їм розширювати свій бізнес.

Ринок - це створений в установленому порядку на відведеній земельній ділянці суб'єкт підприємницької діяльності або його відокремлений підрозділ, функціональними обов'язками якого є надання послуг та створення продавцям і покупцям належних умов для купівлі-продажу товарів за цінами, що складаються залежно від попиту і пропозиції.

Основною метою цієї Концепції є визначення шляхів розвитку ринків у перехідний період, підвищення соціально-економічної ефективності їх діяльності, удосконалення відносин між суб'єктами підприємницької діяльності та споживачами, поетапне перетворення ринків у торговельно-сервісні комплекси.

Дія Концепції поширюється на ринки всіх форм власності.

Концепція грунтується на вивченні зарубіжного і вітчизняного досвіду функціонування ринків. В її основу покладено принципи доцільності розвитку ринків, ефективності торгівлі на ринках, раціонального поєднання важелів державного і ринкового регулювання їх функціонування.

В умовах перехідної економіки ринки стали важливою організаційною складовою внутрішнього споживчого ринку. Каталізаторами активізації розвитку ринків стали явища, які характерні для перехідних економік, - спад виробництва, натуралізація доходів населення, згортання діяльності стаціонарної торговельної мережі із-за вимивання обігових коштів і гіперінфляції, проведення малої приватизації, створення сприятливих умов для розвитку дрібного бізнесу, необхідність вирішення питання зайнятості, перерозподілу трудового потенціалу та розв'язання інших соціальних проблем.

В Україні на 1 січня 2001 р. нараховувалося 2514 ринків, з яких 67,9 відсотка - колективної власності, 17,8 - державної і 14,3 відсотка - приватної форм власності. Із загальної кількості ринків - 734 або 29,2 відсотка є власністю підприємств споживчої кооперації. За спеціалізацією домінують продовольчо-речові (змішані) ринки - 1369 або 54,5 відсотка із загалу, крім цього, функціонують 634 (25,2 відсотка) продовольчих ринки і 511 (20,3 відсотка) непродовольчих.

Останнім часом щороку створювалося близько 300 ринків переважно колективної і приватної форм власності. На ринках облаштовано 664,1 тис. торгових місць, на кожному з яких у середньому зайнято 2 - 3 продавці, при цьому 7,8 відсотка із загальної кількості місць знаходяться у критих приміщеннях. На ринках функціонують 2845 магазинів, 41635 палаток і кіосків, 40 готелів, 1300 державних лабораторій ветеринарно-санітарної експертизи. Щороку на ринках продається товарів на суму близько 18 млрд. гривень або більше третини загального обсягу реалізації товарів на внутрішньому споживчому ринку. За різними даними з діяльністю ринків пов'язано майже 3 млн. чоловік.

Розвитку ринків притаманні як позитивні, так і негативні тенденції.

Позитивними тенденціями є те, що:

торгівля на ринках на початку реформування української економіки стала відчутним чинником формування конкурентного середовища на внутрішньому споживчому ринку;

у зв'язку з маловитратним, некапіталомістким характером торгівлі ринки стали активними центрами зародження і розвитку підприємницької ініціативи - своєрідними бізнес-інкубаторами;

зміцнюється матеріально-технічна база ринків у результаті уведення в дію критих ринків, павільйонів, що сприяє поліпшенню умов праці продавців, підвищенню рівня торговельного обслуговування;

на базі ринків відбувається поступове формування торговельно-сервісних комплексів, які концентрують в одному місці інтенсивні потоки продавців і покупців для торгівлі товарами широкого асортименту і надання послуг;

ринки зайняли місце збанкрутілих торговельних підприємств;

надходження від ринкового збору становлять значну частку доходів місцевих бюджетів.

Негативними тенденціями є те, що:

активізація розвитку ринків відбувається з поглибленням економічної кризи в суспільстві за рахунок натуралізації доходів населення, зростання пропозицій дрібнотоварного виробництва, відсутності налагодженої системи товаропросування від виробників сільськогосподарської продукції до споживачів;

поширення реалізації контрафактної, фальсифікованої та контрабандної продукції в мережі ринків призводить до послаблення конкурентоспроможності і захищеності вітчизняного товаровиробника;

потребує вдосконалення нормативно-правова база в частині регулювання взаємовідносин ринків із місцевими органами виконавчої влади, суб'єктами підприємницької діяльності, товаровиробниками, споживачами;

щорічне збільшення продажу товарів на ринках з домінуванням реалізації непродовольчих товарів призводить до деформації внутрішнього споживчого ринку;

спостерігається відхід від напрацьованої практики розроблення генеральних схем розміщення торговельної мережі, в тому числі ринків, на окремих територіях.

Конкуренція, що посилюється в торгівлі на ринках і у внутрішній торгівлі в цілому, примушує ринки диверсифікувати свою діяльність, тобто розширяти функції, перебудовувати структуру та організацію торгівлі, оновлювати технології на основі досягнень науково-технічного прогресу та активізації інвестиційної діяльності.

Диверсифікація технологій на ринках полягає в новаторському підході до побудови самих ринків, технологічному плануванні зон торгівлі, раціоналізації, механізації, електронізації торговельно-технологічних операцій і процесів на базі сучасного обладнання, техніки, приладів.

У сферу організації торгівлі диверсифікація проникає ще глибше, внаслідок чого максимально розширюється асортимент товарів та послуг, поглиблюється спеціалізація продавців, впроваджуються активні методи продажу товарів, зокрема широко практикуються приймання замовлень на доставку товарів додому, зниження цін, гарантії.

У процесі диверсифікації в структурі ринків з'являються об'єкти побутового, фінансового, соціально-культурного, правового, інформаційного обслуговування. Активізується оптова торгівля, виникають спеціалізовані оптові ринки. Відновлюють свою роботу торгово-заготівельні підприємства ринків, діяльність яких спрямована на закупівлю сільськогосподарської продукції у її виробників.

З урахуванням викладеного можна визначити такі пріоритети в розвитку і функціонуванні ринків:

створення ринків різних територіальних масштабів та спеціалізацій;

розширення функцій ринків, зокрема: надання послуг, інфраструктурне обслуговування, активізація власної підприємницької діяльності;

зростання значення ринків у забезпеченні зайнятості безробітного населення, збільшення грошових доходів сільських жителів;

спрямування діяльності стихійно утворених ринків у цивілізоване русло шляхом вжиття передбачених законодавством контрольно-наглядових заходів, що призведе до посилення процесу детінізації товарно-грошового обігу, істотного зменшення надходження в продаж неякісних товарів;

запровадження багатоджерельного фінансування ринків шляхом залучення коштів іноземних і вітчизняних інвесторів, суб'єктів підприємницької діяльності, що здійснюють торгівлю на ринках;

удосконалення нормативно-правової бази у сфері землекористування, взаємовідносин ринків із місцевими органами виконавчої влади, суб'єктами підприємницької діяльності, товаровиробниками, споживачами.

У міру реалізації пріоритетних напрямів розвитку і функціонування ринків будуть створені умови для поступового перетворення ринків у торговельно-сервісні комплекси, які є сукупністю функціонально і організаційно взаємопов'язаних об'єктів торгівлі і надання послуг, зосереджених у єдиному будівельно-архітектурному комплексі із спільним органом управління. Залежно від об'єктів, їх профілю, форм і методів обслуговування будуть створені різні види торговельно-сервісних комплексів.

Інтенсивне перетворення діючих ринків у торговельно-сервісні комплекси відбуватиметься в три етапи на основі подальшої диверсифікації торгівлі на ринках за умови постійного зміцнення матеріально-технічної бази.

Перший етап передбачає перетворення в торговельно-сервісні комплекси великих ринків з широким асортиментом непродовольчих товарів, а також ринків, що будуть уводиться в експлуатацію найближчим часом.

Другий етап передбачає створення торговельно-сервісних комплексів на базі великих продовольчих, а також середніх за обсягами діяльності змішаних і непродовольчих ринків. Відбудеться створення таких комплексів різних територіальних масштабів. Змішані ринки перетворюватимуться в торговельно-сервісні комплекси через паралельне створення підкомплексів з реалізації продовольчих і непродовольчих товарів.

Третій етап передбачає визначення економічної ефективності і доцільності функціонування ринків, в результаті чого лише частина продовольчих ринків отримає статус торговельно-сервісних комплексів. Решта ринків розвиватимуться як спеціалізовані ринки відповідно до їх функціонального призначення, оскільки основна частина продовольчих товарів у перспективі реалізовуватиметься через стаціонарні підприємства роздрібної торгівлі. Разом з тим, доки існуватиме дрібнотоварне виробництво в сільському господарстві, збережуть свій статус і функціонуватимуть роздрібні і оптові ринки з реалізації сільськогосподарської продукції. З посиленням конкуренції в роздрібній торгівлі, відновленням і розширенням торговельної мережі відпаде потреба в функціонуванні дрібних продовольчих і непродовольчих ринків.

Аналіз умов перехідної економіки та вивчення досвіду зарубіжних країн дають змогу стверджувати, що найближчим часом зростання кількості ринків припиниться і настане період глибоких трансформацій у ринковій мережі, який супроводжуватиметься ліквідацією частини ринків, переходом від екстенсивної до інтенсивної фази розвитку.

Сучасний стан розвитку ринків і багатофункціональний характер їх діяльності об'єктивно вимагають створення цілісної системи регулювання, яка повинна включати:

нормативно-правове забезпечення;

фінансово-економічне регулювання;

контрольно-наглядові заходи;

ресурсне забезпечення.

Система регулювання передбачає:

визначення типів, видів, категорій ринків, їх завдань, функцій, структури, взаємовідносин з місцевими органами виконавчої влади, продавцями і покупцями та закріплення їх у Положенні про ринки;

внесення змін до Правил торгівлі на ринках з урахуваннями посилення вимог до влаштування та утримання територій ринків у належному технічному та санітарному стані, розширення асортименту товарів і послуг, впровадження стимулюючих, активних форм і методів продажу товарів;

визначення поняття торговельне місце на ринку з урахуванням того, що це площа, відведена фізичній або юридичній особі для ведення торгівлі, розмір якої визначається адміністрацією ринку залежно від виду продукції, що реалізується, за попереднім узгодженням з органами місцевого самоврядування;

створення дієвого механізму залучення вітчизняних і іноземних інвестицій у розвиток ринків;

перерозподіл за рішенням органів місцевого самоврядування через місцеві бюджети частки ринкового збору із спрямуванням цих коштів на покриття ринками витрат, пов'язаних із створенням належних умов для торгівлі на ринках, розвитком їх матеріально-технічної бази та організації ринкового збору;

активну підтримку сільськогосподарських товаровиробників шляхом зменшення в установленому порядку розмірів ринкового збору, земельного податку, орендної плати;

удосконалення спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва на ринках.

Контрольно-наглядові заходи носитимуть системний характер з акцентом на захист прав та інтересів споживачів. Тому слід істотно вдосконалити функції з контролю органів виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів.

Концепція передбачає посилення вимог до порядку здійснення торговельної діяльності, запобігання проявам несумлінної конкуренції, посилення захисту прав учасників торгівлі на ринках, визначення в установленому порядку відповідальності продавців і адміністрації ринку за порушення Правил торгівлі на ринках.

Для забезпечення реалізації на ринках якісної та безпечної продукції слід поліпшити матеріально-технічну базу державних лабораторій ветеринарно-санітарної експертизи, створити належні умови для роботи служб, до повноважень яких входить припинення реалізації на ринках контрафактної, фальсифікованої та контрабандної продукції.

Проблему стихійної торгівлі доцільно розв'язувати шляхом надання відповідного статусу "торговим рядам", "торговим майданчикам" та ліквідації стихійних ринків.

Ресурсне забезпечення охоплює джерела інвестування, впровадження інновацій, технічне оснащення, землекористування, інформаційне та кадрове забезпечення діяльності ринків.

Поновлення матеріально-технічної бази ринків, створення їх інфраструктури здійснюватиметься на основі недержавного фінансування, зокрема із залученням коштів власників ринків, суб'єктів підприємницької діяльності, товаровиробників, споживчих товариств, їх спілок, іноземних інвестицій та кредитів банків.

Будівництво нових ринків, розширення та реконструкція існуючих здійснюватиметься відповідно до сучасних проектів, що вимагатиме організації і відновлення діяльності спеціалізованих проектно-конструкторських, будівельних і постачальницьких фірм. Вони сприятимуть впровадженню інноваційної та науково-технічної політики на ринках. Широкий розвиток отримає практика постачання обладнання на умовах лізингу, франчайзингу.

Укомплектування ринків торгово-технологічним обладнанням, ваговимірювальними приладами, інвентарем, спецодягом здійснюватиметься відповідно до норм оснащення, які будуть розроблені для кожного типу і категорії ринків. Найближчим часом доцільно обладнати торговельні місця на ринках електронними вагами.

Актуальною стає проблема виділення і закріплення за ринками земельних ділянок. Під час будівництва нових ринків або розширення існуючих, а також розташування об'єктів інфраструктурного обслуговування на прилеглих до ринків територіях надання земельних ділянок здійснюватиметься відповідно до генеральних планів населених пунктів та за наявності проекту об'єкта розбудови.

Земельні ділянки для будівництва та функціонування ринків надаватимуться в установленому законодавством порядку в довгострокову оренду суб'єктам підприємницької діяльності.

Ефективність функціонування ринків безпосередньо залежить від кваліфікації кадрів, тому у найближчій перспективі посилюватимуться вимоги до професійної підготовки осіб, які здійснюють управління ринками, підприємців. У навчальних закладах проводитиметься підготовка спеціалістів з менеджменту, економіки, права за програмами, адаптованими до специфіки діяльності ринків. Буде налагоджено також систему перепідготовки кадрів і підвищення їх кваліфікації.

Необхідною умовою функціонування сучасного ринку є його інформаційне забезпечення. Спеціальні інформаційні служби надаватимуть суб'єктам підприємницької діяльності і адміністраціям ринків оперативну комерційну інформацію, нормативні матеріали. Істотно поліпшиться інформація споживачів про їх права, характеристику товарів, послуг, цін та тарифів на ринках.

Реалізація Концепції передбачає:

розроблення регіональних програм удосконалення функціонування ринків;

підготовку проектів нормативно-правових актів, які регулюватимуть розвиток і функціонування ринків;

науково-методичне супроводження реалізації Концепції;

проведення моніторингу реалізації основних положень Концепції.