Про затвердження Технічного регламенту засобів вимірювальної техніки

20. Ціна повірочної поділки багатоінтервальних приладів наведена в таблиці 4.

Для мінімальних значень кількості повірочних поділок, наведених у таблиці 4, за умови i = r застосовують відповідну колонку таблиці 3, в якій е замінено на er, де:

i = 1, 2………. r;

і - окремий інтервал зважування;

r - сумарна кількість окремих інтервалів.

21. Під час визначення діапазону вимірювання для приладів категорії Y виробник враховує, що найменша границя зважування не повинна бути меншою ніж:

100 e - для приладів класу точності Y(I);

20 e (при 0,001 г менше або дорівнює e менше або дорівнює 0,05 г) і 50 e (при 0,1 г менше або дорівнює e) - для приладів класу точності Y(II);

20 e - для приладів класу точності Y(a);

10 e - для приладів класу точності Y(b);

5 e - для сортувальних ваг (наприклад, ваги поштові та ваги для зважування сміття).

22. Пристрій динамічного регулювання повинен бути у діапазоні зважування, пов’язаного із заданим значенням маси вантажу, зазначеного виробником.

23. У разі наявності пристрою динамічного регулювання, що компенсує динамічні впливи від руху вантажу, необхідно забезпечити його захист та унеможливлення його застосування за межами діапазону зважування, пов’язаного із заданим значенням маси вантажу.

24. У разі дії впливних величин максимально допустима похибка визначається:

1) для приладів категорії X:

для автоматичного режиму - як зазначено в таблицях 1 і 2;

для статичного зважування в неавтоматичному режимі - як зазначено в таблиці 1;

2) для приладів категорії Y:

для кожного навантаження в автоматичному режимі - як зазначено в таблиці 1;

для статичного зважування в неавтоматичному режимі - як зазначено в таблиці 1 для категорії X.

25. Значення критичної зміни внаслідок впливу перешкод становить одну ціну повірочної поділки.

26. Температурний діапазон визначається:

для класів точності XI та Y(I) мінімальне значення діапазону 5 °C,

для класів XII і Y(II) мінімальне значення діапазону 15 °C.

27. Виробник встановлює номінальний клас точності Ref(x) та експлуатаційний клас (класи) точності X(х) приладу.

28. Для кожного типу приладів установлюється номінальний клас точності Ref(x), що відповідає найвищій точності для приладу конкретного типу. Після монтажу кожному приладу приписують один або більше експлуатаційних класів точності X(x) з урахуванням властивостей матеріалу, що дозується. Коефіцієнт (x), що характеризує клас точності, повинен бути менше або дорівнює 2 і виражається як 1 x 10k, 2 x 10k або 5 x 10k, де k - будь-яке ціле від’ємне число або нуль.

29. Номінальний клас точності Ref(x) застосовується для статичних вантажів.

30. Для експлуатаційного класу точності X(x) літера X означає режим, що пов’язує точність та масу вантажу, а (x) - множник для обчислення максимально допустимого відхилення, зазначеного для класу точності X(1) в пункті 32 цього додатка.

31. Під час статичного зважування за нормованих робочих умов максимально допустимі похибки для номінального класу точності Ref(x) становлять 0,312 від максимально допустимого відхилення маси кожної дози від середнього арифметичного значення маси, зазначеного у таблиці 5, помноженого на коефіцієнт приписаного класу (х).

Для приладів, у яких доза може створюватися більше ніж з однієї порції, зокрема накопичувальна або селективна доза, максимально допустима похибка для статичних вантажів під час статичного зважування повинна відповідати вимогам до точності для значення маси дози, зазначеного у пункті 32 цього додатка (тобто не сумі границь допустимих відхилень для кожної окремої порції).

32. Максимально допустимі відхилення маси кожної дози від середнього значенням маси дози наведені в таблиці 5.

Обчислене відхилення маси кожної дози від середнього значення маси дози може бути скориговано з урахуванням впливу маси частки матеріалу.

33. У приладах, в яких можливо задати значення маси дози, найбільша різниця між заданим значенням і значенням середньої маси дози не повинна перевищувати 0,312 максимально допустимого відхилення кожної дози від середнього значення маси дози, наведеного у таблиці 5.

34. Значення максимально допустимої похибки у разі дії впливних величин відповідають вимогам пункту 31 цього додатка.

35. Значення критичної зміни внаслідок впливу завад - це значення різниці між показаннями приладу при статичному зважуванні, яке дорівнює максимально допустимій похибці, наведеній у пункті 31, обчислене за мінімальної номінальної маси дози, або зміна, яка б могла рівноцінно вплинути на значення маси дози для приладів, у яких доза утворюється з кількох порцій. Обчислене допустиме значення зміни показань округлюють до найближчого більшого, кратного ціні поділки шкали (d).

36. Виробник повинен встановлювати значення номінальної мінімальної дози.

37. Прилади поділяються на чотири класи точності: 0,2; 0,5; 1; 2.

38. Максимально допустимі похибки наведено в таблиці 6.

39. Ціна поділки шкали сумарного обліку (dt) повинна бути в діапазоні 0,01 відсотка найбільшої границі зважування (Max) менше або дорівнює dt менше або дорівнює 0,2 відсотка Max.

40. Мінімальний підсумований вантаж (Сума min ) повинен бути не менше ніж значення маси вантажу, за якого максимально допустима похибка відповідає ціні поділки шкали сумарного обліку (dt), і не менше ніж мінімальний вантаж, визначений виробником.

41. Прилади, які не зважують тару після кожного розвантаження, повинні бути забезпечені пристроєм установлення показань на нуль. Автоматичний режим роботи повинен зупинятися, якщо показання відрізняються від нульових на:

1 dt - для приладів з автоматичним пристроєм установлення на нуль;

0,5 dt - для приладів із напівавтоматичним або неавтоматичним пристроєм установлення на нуль.

42. Під час автоматичної роботи повинні бути заборонені дії оператора з регулювання та функція скидання.

43. У приладах, обладнаних друкувальним пристроєм, анулювання підсумку повинно бути можливим лише після друкування такого підсумку. Повинно виконуватися друкування підсумку у разі переривання автоматичного режиму роботи.

44. Значення максимально допустимої похибки у разі дії впливних величин повинні відповідати значенням, наведеним в таблиці 7.

45. Значення критичної зміни внаслідок впливу завад становить одну ціну поділки шкали сумарного обліку для будь-якого показання маси та накопиченого сумарного значення.

46. Прилади поділяють на три класи точності: 0,5; 1; 2.

47. Виробник встановлює діапазон вимірювання, співвідношення між мінімальним корисним навантаженням на вузол зважування та максимально допустимим навантаженням, а також мінімальне сумарне навантаження.

48. Мінімальне сумарне навантаження Сума min становить не менше:

800 d - для приладів класу точності 0,5;

400 d - для приладів класу точності 1;

200 d - для приладів класу точності 2,

де d - ціна поділки шкали основного пристрою сумарного обліку.

49. Максимально допустимі похибки наведено в таблиці 8.

50. Виробник зазначає швидкість руху стрічки конвеєра. Для одношвидкісних конвеєрних ваг та конвеєрних ваг із змінюваною швидкістю, що мають ручне керування встановленням швидкості, швидкість не повинна відрізнятися від її номінального значення більше як на 5 відсотків. Швидкість руху матеріалу не повинна відрізнятися від швидкості руху стрічки конвеєра.

51. Повинно бути технічно неможливим встановлення показань основного пристрою сумарного обліку на нуль.

52. Значення максимально допустимої похибки у разі дії впливних величин для навантаження, значення якого не менше Сума min, становить 0,7 відповідного значення, наведеного у таблиці 8 і округленого до найближчого значення, кратного ціні поділки шкали пристрою сумарного обліку (d).

53. Значення критичної зміни внаслідок впливу завад становить 0,7 відповідного значення, наведеного у таблиці 8 для навантаження, значення якого відповідає Сума min для відповідного класу точності, округленого до найближчого більшого значення, кратного ціні поділки шкали пристрою сумарного обліку (d).

54. Прилади поділяються на чотири класи точності: 0,2; 0,5; 1; 2.

55. Значення максимально допустимої похибки під час зважування під час руху одного вагона або поїзда в цілому наведені у таблиці 9.

56. Максимально допустима похибка при зважуванні під час руху зчеплених або розчеплених вагонів відповідають найбільшому з таких значень:

значенню, обчисленому згідно з таблицею 9, округленому до найближчого значення, кратного ціні поділки шкали;

значенню, обчисленому згідно з таблицею 9, округленому до найближчого значення, кратного ціні поділки шкали, для маси окремого вагона, яка становить 35 відсотків максимальної маси вагона, зазначеної на описовому маркуванні ваг;

одній ціні поділки шкали (d).

57. Значення максимально допустимої похибки при зважуванні поїзда під час руху відповідають найбільшому з таких значень:

значенню, обчисленому згідно з таблицею 9, округленому до найближчого значення, кратного ціні поділки шкали;

значенню, обчисленому згідно з таблицею 9, для маси окремого вагона, яка становить 35 відсотків максимальної маси вагона, зазначеної на описовому маркуванні ваг, помноженому на кількість контрольних вагонів поїзда (не більш як на 10) та округленому до найближчого значення, кратного ціні поділки шкали;

одній ціні поділки шкали (d) для кожного вагона поїзда, але не більш як 10 d.

58. Під час зважування зчеплених вагонів нормовані похибки не більш як 10 відсотків загальної кількості результатів зважувань, проведених при одному або кількох проїздах поїзда, можуть перевищувати відповідне значення максимально допустимої похибки, зазначене в пункті 56 цього додатка, але не перевищувати подвоєного значення максимально допустимої похибки.

59. Залежність ціни поділки шкали від класу точності зазначено в таблиці 10.

60. Найменша границя зважування становить не менше ніж 1 тонна і не більше значення мінімальної маси вагона, поділеного на кількість зважувань частинами (за осями або візками).

61. Мінімальна маса вагона повинна становити не менше 50 d.

62. Значення максимально допустимої похибки у разі дії впливних величин наведено в таблиці 11.

63. Значення критичної зміни внаслідок впливу завад становить одну ціну поділки шкали.

1. До таксометрів застосовуються відповідні вимоги, встановлені у додатку 1 до Технічного регламенту засобів вимірювальної техніки, особливі вимоги та процедури оцінки відповідності, встановлені цим додатком.

2. У цьому додатку терміни вживаються у такому значенні:

1) таксометр - пристрій, який, працюючи в сукупності із генератором сигналів пройденої відстані, утворює засіб вимірювальної техніки. Цей пристрій вимірює тривалість поїздки, обчислює пройдену відстань на основі оброблення сигналу, що надходить від генератора сигналів пройденої відстані. Додатково він обчислює і відображає вартість проїзду на підставі обчисленої пройденої відстані та/або виміряної тривалості поїздки. Вимоги цього додатка не розповсюджуються на генератор сигналів пройденої відстані;

2) вартість проїзду - сума, що підлягає оплаті за одну поїздку, визначається фіксованою первісною оплатою та/або відстанню і/або тривалістю поїздки. Оплата не включає вартість додаткових послуг;

3) перехідне значення швидкості - значення швидкості, отримане шляхом ділення значення погодинного тарифу на значення тарифу за відстанню;

4) нормальний спосіб обчислення S (однократне застосування тарифу) - обчислення вартості проїзду із застосуванням погодинного тарифу для значення швидкості нижчого ніж перехідне і тарифу за відстанню для значення за швидкості вищого ніж перехідне;

5) нормальний спосіб обчислення D (подвійне застосування тарифу) - спосіб обчислення вартості проїзду з одночасним застосуванням погодинного тарифу та тарифу за відстанню на всю поїздку;

6) робоча позиція - ряд режимів, за яких таксометром виконуються різні функції. Робочі позиції позначаються такими показниками:

"Вільно" - робоча позиція, за якої функція обчислення вартості відключена;

"Зайнято" - робоча позиція, за якої обчислення вартості проїзду відбувається на основі можливої первинної оплати та тарифу за відстанню та/або погодинного тарифу;

"Зупинка" - робоча позиція, за якої вартість проїзду відображається і функція обчислення вартості, заснована на часі, відключена.

3. Конструкція таксометра повинна дозволяти обчислювати відстань і вимірювати тривалість поїздки.

4. В робочій позиції "Зайнято" конструкція таксометра повинна забезпечувати обчислення і відображення вартості, що зростає ступенями, які дорівнюють встановленій роздільній здатності. Конструкція таксометра також повинна забезпечувати відображення остаточної суми плати за проїзд у робочій позиції "Зупинка".

5. Таксометр повинен здійснювати нормальні способи обчислення S і D. Повинна бути можливість вибору між цими способами шляхом захищеного налаштування.

6. Таксометр повинен забезпечувати відображення такої інформації за допомогою відповідних захищених інтерфейсів:

робоча позиція "Вільно", "Зайнято" або "Зупинка";

дані підсумовування згідно з пунктом 20 цього додатка;

загальна інформація: константа генератора сигналів пройденої відстані, дата пломбування, ідентифікаційний номер таксі, поточний час, ідентифікація тарифу;

інформація про оплату за поїздку: повна вартість, вартість проїзду, спосіб обчислення оплати, додаткова оплата, дата, час початку поїздки, час закінчення поїздки, пройдена відстань;

інформація про тариф (тарифи) - параметри тарифу (тарифів).

Може бути встановлено вимогу, щоб деякі прилади були підключені до інтерфейсу (інтерфейсів) таксометра. Якщо такі прилади необхідні, повинна існувати можливість (за допомогою захищеного налаштування) автоматичної заборони роботи таксометра, обумовленої відсутністю або неправильним функціонуванням необхідного приладу.

7. За необхідності повинна надаватися можливість регулювання у таксометрі константи генератора сигналів пройденої відстані, з яким з’єднаний таксометр, і забезпечуватися захищеність цього регулювання.

8. Для таксометрів застосовується клас М3 зовнішніх механічних умов експлуатації.

9. Виробник повинен встановлювати нормовані робочі умови для таксометра, зокрема:

мінімальний температурний діапазон (різниця між верхньою та нижньою границями робочого діапазону температури навколишнього середовища) 80 °C;

граничні значення потужності, що споживає таксометр під час живлення від мережі постійного струму, для якої сконструйований таксометр.

10. Максимально допустимі похибки, за винятком похибок, пов’язаних із застосуванням таксометра в таксі, повинні бути в таких межах:

для витраченого часу - ± 0,1 відсотка, але за абсолютним значенням не менше ніж 0,2 секунди;

для пройденої відстані - ± 0,2 відсотка, але за абсолютним значенням не менше ніж 4 метри;

при обчисленні вартості проїзду (у тому числі враховуючи округлення) - ± 0,1 відсотка, але за абсолютним значенням не менше ніж одиниця найменшого розряду при індикації оплати.

11. Застосовний для таксометрів клас зовнішніх електромагнітних умов - Е3.

За наявності електромагнітних завад максимально допустимі похибки, зазначені в пункті 10 цього додатка, не повинні перевищуватися.

12. За умови зниження напруги живлення до значення, нижчого за найменше граничне, встановлене виробником, таксометр повинен:

продовжувати правильно функціонувати або відновити правильне функціонування без втрат даних, що були наявні до зниження напруги, якщо зниження напруги було тимчасовим, тобто після перезапуску двигуна;

перервати свої вимірювальні функції та повернутися в робочу позицію "Вільно", якщо зниження напруги було тривалим.

13. Виробник таксометра повинен визначати умови сумісності таксометра і генератора сигналів пройденої відстані.

14. Якщо здійснюється оплата за додаткові послуги, що вводиться водієм в ручному режимі, вона повинна виключатися із значення вартості проїзду, що відображається. Однак у цьому випадку таксометр може тимчасово відображати значення вартості із додатковою оплатою.

15. Під час підрахунку вартості способом D таксометр може мати додатковий режим відображення, в якому на дисплеї в реальному часі будуть відображатися тільки загальна пройдена відстань і тривалість поїздки.

16. Всі значення, що відображаються, повинні бути доступними для пасажира. Ці значення разом з їх ідентифікаціями повинні легко прочитуватися при денному світлі і в нічних умовах.

17. Якщо оплата за проїзд або заходи, яких необхідно вжити проти шахрайського використання, можуть залежати від функціонального вибору між попередньо заданим налаштуванням або вільним налаштуванням даних, повинна передбачатися можливість захисту налаштувань таксометра і введення даних.

18. Можливості захисту інформації, наявні в таксометрі, повинні бути такими, щоб забезпечити окремий захист налаштувань.

19. Положення пункту 27 додатка 1 до Технічного регламенту засобів вимірювальної техніки поширюються також на тарифи.

20. Таксометр повинен бути оснащений підсумовувальними пристроями, що не втрачають інформацію, з усіма такими величинами:

загальна відстань, пройдена таксі;

загальна відстань, пройдена з пасажирами;

загальна кількість посадок;

загальна сума грошей, сплачених за додаткові послуги;

загальна сума грошей, отриманих за проїзд.

Підсумовані значення повинні включати збережені в пам’яті значення відповідно до вимог пункту 12 цього додатка за умов зниження напруги живлення.

21. У разі відключення живлення таксометр повинен зберігати підсумовані значення протягом одного року з метою зчитування показань таксометра іншими засобами.

22. Повинні бути вжиті відповідні заходи для захисту дисплея, що відображає підсумовані значення, від можливості обману пасажирів.

23. Автоматична зміна тарифів здійснюється з урахуванням:

відстані поїздки;

тривалості поїздки;

часу доби;

дати;

дня тижня.

24. Якщо характеристики таксі є важливими для правильності роботи таксометра, таксометр повинен бути оснащений засобами, що забезпечують захист з’єднання таксометра в таксі, в якому він встановлюється.

25. Для цілей перевірки після встановлення в таксі таксометр повинен мати можливість окремої перевірки точності вимірювань часу і відстані, а також точності обчислень.

26. Таксометр та інструкції щодо його встановлення, розроблені виробником, повинні за умови установки таксометра згідно з інструкціями забезпечити неможливість заміни обманним способом вимірювального сигналу, який відповідає пройденій відстані.

27. Загальні суттєві вимоги щодо захисту від несанкціонованого втручання у таксометр повинні виконуватися таким чином, щоб були захищені інтереси споживача, водія, роботодавця водія і фіскальних органів.

28. Конструкція таксометра повинна забезпечувати точність його роботи в границях максимально допустимої похибки без додаткового регулювання протягом 1 року нормальної експлуатації.

29. Таксометр повинен бути обладнаний годинником поточного часу із можливістю збереження показань часу доби і дати, які можуть бути використані для автоматичної зміни тарифів.

30. Вимоги для годинника поточного часу такі:

1) вимірювання часу проводиться із точністю ± 0,02 відсотка;

2) можливість корекції показань годинника обмежується двома хвилинами на тиждень;

3) переведення годинників на літній або зимовий час здійснюється автоматично;

корекція (автоматична або ручна) забороняється під час поїздки.

31. Значення пройденої відстані і витраченого часу, відображені таксометром або роздруковані відповідно до Технічного регламенту засобів вимірювальної техніки, виражаються у таких одиницях:

пройдена відстань - в кілометрах;

витрачений час - в секундах, хвилинах чи годинах (обирається найбільш прийнятний спосіб) з урахуванням необхідної роздільної здатності та необхідності запобігання невірному тлумаченню.

32. Виробник може вибрати такі процедури оцінки відповідності (та їх комбінації), що згадані у пункті 45 Технічного регламенту засобів вимірювальної техніки:

B + F, або B + D, або H1.

1. До матеріальних мір довжини застосовуються відповідні вимоги, встановлені у додатку 1 до Технічного регламенту засобів вимірювальної техніки, особливі вимоги та процедури оцінки відповідності, встановлені цим розділом.

2. У цьому розділі особливих вимог термін "матеріальна міра довжини" вживається як засіб вимірювальної техніки, що містить позначки шкали, відстань між якими дано в стандартних одиницях вимірювань довжини.

3. Для рулеток, довжина яких дорівнює або більше 5 метрів, максимально допустимі похибки повинні бути дотримані при силі натягу стрічки 50 H або за інших значень сили, які встановлені виробником і відповідно марковані на рулетці, або для жорстких чи напівжорстких мір, коли сила натягу не встановлюється.

4. Нормальною температурою при вимірюванні довжини є 20 °C, якщо інша не встановлена виробником і відповідно не маркована на мірі.

5. Максимально допустиму похибку (за модулем), у міліметрах, на довжині, обмеженій двома будь-якими несуміжними відмітками шкали, визначають за такою формулою:

де L - значення довжини, округлене до наступного цілого числа;

a і b - значення, наведені в таблиці 1.

Якщо останній інтервал шкали обмежений поверхнею, максимально допустима похибка для будь-якої довжини, починаючи з цієї точки, збільшується на величину c, наведену в таблиці 1.

Мірні стрічки з вантажем можуть бути також класів I або II в тих випадках, коли довжина між двома позначками шкали, одна з яких перебуває на грузилі, а інша на стрічці, максимально допустима похибка дорівнює ± 0,6 міліметра, якщо застосування формули дає значення менше ніж 0,6 міліметра.

Значення максимально допустимої похибки для довжини між двома послідовними відмітками шкали і максимально допустимі різниці між двома послідовними інтервалами наведені в таблиці 2.

Якщо рулетка є складаною мірою, похибки через стики, додатково до вищезазначених, не повинні мати значення, що перевищують 0,3 міліметра для класу II і 0,5 міліметра для класу III.

6. Матеріали, застосовувані для матеріальних мір довжини, повинні бути такими, щоб під час зміни температури на ± 8 °C відносно номінальної зміна довжини не перевищувала максимально допустимої похибки. Це не поширюється на міри класу S і класу D, для яких виробник може за необхідності вводити поправки на теплове розширення під час зняття відліків.

7. Міри, виконані з матеріалу, розміри яких значним чином змінюються внаслідок впливу широкого діапазону відносної вологості, можуть бути віднесені тільки до класів II і III.

8. На матеріальну міру довжини повинно бути нанесено її номінальне значення. На всіх шкалах, проградуйованих в міліметрах, наносять цифрові позначки через сантиметр і всі штрихи мір із шкалою більше 2 сантиметрів повинні бути позначені цифровими позначками.

9. Виробник може вибрати такі процедури оцінки відповідності (та їх комбінації), що наведені у пункті 45 Технічного регламенту засобів вимірювальної техніки:

F1, або D1, або B + D, або H, або G.

10. До мір місткості, що використовуються для роздрібного продажу рідин (далі - міри місткості), застосовуються відповідні вимоги додатка 1 до Технічного регламенту засобів вимірювальної техніки, особливі вимоги цього розділу та процедури оцінки відповідності, встановлені цим розділом.

11. У цьому розділі особливих вимог терміни вживаються у такому значенні:

1) міра місткості для роздрібного продажу рідин - міра місткості (така як стакан для пиття, кухоль або дрібна міра місткості), призначена для визначення певного об’єму рідини (іншої, ніж фармацевтичний продукт), яка продається для безпосереднього споживання;

2) мірний посуд - міра місткості для роздрібного продажу рідин, маркована рискою для позначення номінального значення місткості;

3) міра номінальної місткості - міра місткості для роздрібного продажу рідин, внутрішній об’єм якої дорівнює номінальній місткості;

4) передавальна міра місткості - міра місткості для роздрібного продажу рідин, що застосовується для дозування під час переливання рідини перед її вживанням;

5) місткість міри - внутрішній об’єм для мір номінальної місткості або внутрішній об’єм, обмежений позначкою заповнення для мірного посуду.

12. Під час вимірювання місткості нормальна температура дорівнює 20 °C.

13. Для правильного вимірювання положення повинно бути вільним на горизонтальній поверхні.

14. Міри місткості повинні виготовлятися з матеріалів, що мають достатню жорсткість і постійність розмірів для збереження місткості в межах максимально допустимої похибки.

15. Передавальні міри повинні виготовлятися таким чином, щоб зміна місткості, яка дорівнює максимально допустимій похибці, спричиняла би зміну рівня не менш як 2 міліметри від краю номінальної місткості або відносно мірної риски.

16. Передавальні міри повинні виготовлятися таким чином, щоб повний злив вимірюваної рідини був безперешкодним.

17. Значення номінальної місткості, нанесене на міру, повинно бути чітким і не стиратися.

18. Міри місткості для роздрібного продажу рідин можуть також маркуватися трьома чітко нанесеними позначками місткості, жодна з яких не повинна приводити до плутанини.

19. Всі маркування повинні бути досить чіткими і стійкими, щоб в умовах експлуатації максимально допустимі похибки не перевищувалися.

20. Виробник може вибрати такі процедури оцінки відповідності (та їх комбінації), що наведені у пункті 45 Технічного регламенту засобів вимірювальної техніки:

A2, або F1, або D1, або E1, або B + E, або B + D, або H.

1. До приладів для вимірювання розмірів застосовуються відповідні вимоги, встановлені у додатку 1 до Технічного регламенту засобів вимірювальної техніки, особливі вимоги та процедури оцінки відповідності, встановлені цим додатком.

2. У цих особливих вимогах терміни вживаються у такому значенні:

1) засіб вимірювання довжини - засіб для визначення довжини матеріалу протяжного типу (наприклад, текстильних матеріалів, смуг і кабелів) під час примусової подачі продукції, що підлягає вимірюванню;

2) засіб вимірювань площі - засіб для визначення площі об’єктів неправильної форми, наприклад, шкіри;

3) координатні засоби вимірювань - засоби для проведення координатних вимірювань для визначення габаритних розмірів (довжина, висота, ширина) найменшого прямокутного паралелепіпеда, який повністю оточує об’єкт.

3. Вплив електромагнітної завади на прилади для вимірювання розмірів повинен бути таким, щоб зміна результату вимірювання не перевищувала значення критичної зміни, зазначеного в пункті 4 цього додатка; або проведення вимірювань було б неможливим; або миттєві зміни результату вимірювання не могли бути інтерпретовані, занесені в пам’ять, або передані як результат вимірювання; або зміни результату вимірювання будуть настільки істотні, що вони відзначатимуться всіма заінтересованими сторонами.

4. Значення критичної зміни дорівнює одній ціні поділки.

5. Виробник може вибрати такі процедури оцінки відповідності (та їх комбінації), що згадані у пункті 45 Технічного регламенту засобів вимірювальної техніки:

1) для механічних або електромеханічних приладів:

F1, або E1, або D1, або B + F, або B + E, або B + D, або H, або H1, або G;

2) для електронних приладів або приладів, що мають програмне забезпечення:

B + F або B + D або H1 або G.

6. Текстильні вироби характеризуються коефіцієнтом K. Цей коефіцієнт враховує витягування (подовження) і силу на одиницю площі вимірюваного виробу і визначається за такою формулою:

К = епсілон (GA + 2,2 H/м-2),

де епсілон - відносне подовження зразка тканини шириною 1 метр при розтяжному зусиллі 10 H;

GA - сила ваги на одиницю площі зразка тканини, H/м-2.

7. Розміри і коефіцієнт К, де застосовно, повинні бути в діапазоні, встановленому виробником приладу. Діапазони коефіцієнта К наведено в таблиці 1.

8. Якщо об’єкт в процесі вимірювання не переміщується вимірювальним приладом, його швидкість повинна бути в діапазоні, встановленому виробником приладу.

9. Якщо результат вимірювання залежить від товщини, стану поверхні і форми поставки (наприклад, з великого рулону або із в’язки), виробником встановлюються відповідні обмеження.

10. Максимально допустимі похибки приладу наведені в таблиці 2.

Lм є мінімальною виміряною довжиною, тобто найменшою довжиною, визначеною виробником, для якої прилад призначений для використання.

Значення фактичної довжини різних типів матеріалів вимірюється за допомогою відповідних вимірювальних приладів (наприклад, рулеток). Матеріал, що підлягає вимірюванню, викладають на відповідну поверхню (наприклад, стіл) у вирівняному вигляді, без натягування.

11. Прилади повинні забезпечувати, щоб вимірювана продукція вимірювалася без натягування відповідно до передбачуваного подовження, для якого призначений прилад.

12. Розміри в межах діапазону встановлюються виробником приладу.

13. Виробник повинен встановлювати обмеження до приладу, які стосуються швидкості і товщини, умов поверхні продукції, якщо це необхідно.

14. Максимально допустима похибка приладу дорівнює ± 1 відсоток, але не менш як 1 кв. дециметр.

15. У разі відведення назад або зупинки продукції не повинно бути похибки вимірювання, або дисплей повинен бути порожнім.

16. Ціна поділки приладів повинна бути 1 кв. дециметр. Крім того, для випробувальних цілей повинна існувати можливість наявності ціни поділки 0,1 кв. дециметра.

17. Розміри в межах діапазону встановлюються виробником приладу.

18. Нижню межу мінімального розміру для всіх значень ціни поділки наведено в таблиці 3.

19. Швидкість переміщення об’єкта повинна бути в діапазоні, встановленому виробником приладу.

20. Максимально допустима похибка приладу дорівнює ± 1,0 d.

1. До аналізаторів вихлопних газів, призначених для контролю і професійного обслуговування автотранспортних засобів під час експлуатації, застосовуються відповідні вимоги, встановлені у додатку 1 до Технічного регламенту засобів вимірювальної техніки, особливі вимоги та процедури оцінки відповідності, встановлені цим додатком.

2. У цих особливих вимогах терміни вживаються у такому значенні:

1) аналізатор відпрацьованих газів (далі - газоаналізатор) - засіб вимірювальної техніки, який застосовують для вимірювання об’ємної частки певних компонентів вихлопних газів двигунів транспортних засобів з іскровим запалюванням, при цьому вміст вологи, за якого визначають об’ємну частку цих компонентів, дорівнює вмісту вологи в аналізованій пробі;

2) компоненти вихлопних газів, що визначаються, - оксид вуглецю (СО), діоксид вуглецю (СО2 ), кисень (О2 ) та вуглеводні (НС).

Вміст вуглеводнів повинен бути виражений як об’ємна частка н-гексану (С6 Н14 ), виміряна методом інфрачервоного поглинання.

Об’ємну частку СО, СО2 і О2 виражають у відсотках, НС - у мільйонних частках (млн-1). Крім того, за об’ємною часткою компонентів вихлопних газів газоаналізатор обчислює величину лямбда;