Про схвалення Стратегії реформування податкової системи

1. Схвалити Стратегію реформування податкової системи, що додається.

2. Визнати таким, що втратило чинність, розпорядження Кабінету Міністрів України від 19 лютого 2007 р. N 56 "Про схвалення Концепції реформування податкової системи" (Офіційний вісник України, 2007 р., N 13, ст. 481).

Ця Стратегія розроблена з урахуванням завдань, передбачених Програмою діяльності Кабінету Міністрів України "Подолання впливу світової фінансової-економічної кризи та поступальний розвиток".

Метою цієї Стратегії є проведення у період до 2018 року податкової реформи, спрямованої на побудову сучасної конкурентоспроможної, соціально орієнтованої ринкової економіки, інтегрованої в ЄС, забезпечення сталого економічного зростання на інноваційно-інвестиційній основі, реалізація збалансованої бюджетної та соціальної політики на середньострокову перспективу.

Досягнення зазначеної мети можливе лише за умови реалізації виваженої державної податкової політики, що передбачає прийняття Податкового кодексу України для забезпечення балансу інтересів держави та платників податків.

Розвиток національних податкових систем європейських країн, до яких належить Україна, відбувається під вирішальним впливом таких зовнішніх факторів, як міжнародна податкова конкуренція і європейська податкова гармонізація.

Пов'язане з розширенням ЄС загострення економічної конкуренції наприкінці XX - початку XXI століть поставило більшість європейських країн перед необхідністю реформування своїх податкових систем, яке відбувається передусім у напрямі зниження податкового навантаження на працю і капітал. З метою створення сприятливих умов для залучення прямих іноземних інвестицій та прискорення економічного зростання проведено поетапне зниження ставок податку на прибуток корпорацій (підприємств), зокрема в Польщі з 34 у 1999 році до 19 відсотків у 2004 році, Словаччині відповідно з 40 до 19 відсотків, Чехії - з 35 до 28, Латвії - з 25 до 15, Литві - з 29 до 15 відсотків.

У ряді європейських країн запроваджено єдину ставку податку з доходів фізичних осіб: у Литві, Латвії та Естонії відповідно 33, 25 і 26 відсотків, у Словаччині - 19 відсотків. У 2005-2006 роках Естонія знизила ставку податку до 23 відсотків, Литва - до 27 відсотків. У решті країн - нових членів ЄС податок з доходів фізичних осіб має прогресивний характер, однак у ході його реформування ступінь податкової прогресії зменшувався внаслідок зниження величини ставок та зменшення їх кількості, зокрема в Угорщині, Польщі та Чехії.

Податкові реформи, що проводяться в розвинутих європейських країнах, спрямовані на лібералізацію системи оподаткування з метою запобігання відтоку капіталу і кваліфікованих спеціалістів. За їх результатами максимальна ставка податку на прибуток корпорацій за період з 2000 по 2006 рік знизилася в середньому в розвинутих країнах - членах ЄС з 35,3 до 29,5 відсотка.

У більшості країн ЄС протягом 1996-2006 років ставки податку на додану вартість на відміну від податків з доходів були стабільними. В окремих країнах здійснювався їх перегляд як з метою підвищення (Кіпр, Словенія, Німеччина, Греція, Італія, Нідерланди, Португалія), так і з метою зниження (Чехія, Словаччина, Угорщина і Франція).

Відмова багатьох постсоціалістичних країн від реалізації політики щодо зниження податкових ставок зумовлена неконтрольованим зростанням дефіциту бюджетів та низьким висхідним рівнем ставок основних податків і податкового навантаження на економіку в цілому, що стало наслідком проведення ліберальних податкових реформ за останні роки і робить не лише неможливим їх подальше зниження, а змушує робити кроки у зворотному напрямі. Такі кроки з 2006 року здійснює, зокрема, Литва, запровадивши додатковий до податку на прибуток підприємств (з 2002 року справляється за ставкою 15 відсотків) так званий соціальний податок (його базою є оподатковуваний прибуток) із ставками 4 відсотки у 2006 році і 3 відсотки у 2007 році. Крім того, з 1 січня 2009 р. Уряд Литви прийняв рішення про підвищення ставки податку на прибуток підприємств і податку на додану вартість до 20 відсотків.

Загострення економічної конкуренції серед країн - членів ЄС призвело до поглиблення процесу уніфікації національних податкових систем за складом, структурою, механізмом справляння основних податків. Одним із факторів такої уніфікації є гармонізація податкового законодавства країн - членів ЄС, яка найвищого рівня розвитку сягнула стосовно податку на додану вартість і специфічних акцизів, щодо яких розроблено зазначені у відповідних Директивах Ради ЄС єдині правила справляння.

Згідно із статтею 51 Угоди про партнерство та співробітництво між Україною та європейськими співтовариствами і їх державами-членами наша держава має зобов'язання наблизити законодавство щодо непрямого оподаткування і оподаткування прибутку підприємств до норм і стандартів податкового права ЄС. За час дії Угоди у сфері непрямого оподаткування враховано основні вимоги базових нормативних актів ЄС - Директиви Ради ЄС від 28 листопада 2006 р. N 2006/112/ЄС про спільну систему податку на додану вартість та Директиви Ради ЄС від 25 лютого 1992 р. N 92/12/ЄС про загальний режим для підакцизних товарів та зберігання, переміщення і моніторинг таких товарів.

Водночас податкова система України створюється з урахуванням норм європейського податкового законодавства, а також аспектів податкової політики ГАТТ/СОТ, Організації економічного співробітництва та розвитку, ООН.

Україною укладено міжнародні договори про уникнення подвійного оподаткування практично з усіма країнами СНД, Європи, багатьма країнами Азії, Північної та Південної Америки і кількома країнами Африки, що є найбільшими торговельними та інвестиційними партнерами України.

Починаючи з 1995 року для національної податкової системи характерним є зниження податкового навантаження на платників податків. У результаті вжиття необхідних заходів знижено ставку податку на додану вартість з 28 до 20 відсотків та податку на прибуток підприємств з 30 до 25 відсотків, запроваджено плоску шкалу оподаткування доходів громадян за ставкою 15 відсотків. Однак податкові ставки, за якими справляється акцизний збір і податок з доходів фізичних осіб, на сьогодні в Україні значно нижчі, ніж у країнах - членах ЄС. Ставка податку на прибуток підприємств є нижчою, ніж у розвинутих країнах - членах ЄС, але вищою, ніж у країнах - нових членах ЄС. Ставка податку на додану вартість перевищує середній рівень розвинутих країн і країн - нових членів ЄС.

Зниження законодавчо встановлених ставок за основними податками не привело до відповідних змін рівня оподаткування капіталу і споживання в Україні. Відбулося зниження лише ефективної ставки податку на працю, тоді як ставки податків на капітал і споживання зросли. У результаті зазначеного зростання ефективна ставка податків на споживання в Україні встановилася практично на рівні середнього показника у країнах - нових членах ЄС. Ефективна ставка податку на працю є нижчою за її середній рівень у зазначеній групі країн. Водночас рівень оподаткування капіталу в Україні є значно вищим, ніж у країнах - нових членах ЄС.

Податкова система України має також інші особливості.

Частка валового внутрішнього продукту, що перерозподіляється через податкову систему (податковий коефіцієнт), зменшилася з 35,5 відсотка в 1998 році до 31,8 відсотка в 2004 році, тобто до рівня, що нижчий не лише порівняно з розвинутими європейськими країнами, а і з країнами - новими членами ЄС, середній рівень податкового коефіцієнта в яких становив 33,1 відсотка. Протягом 2005-2008 років податковий коефіцієнт в Україні значно зріс - з 36,7 до 39,1 відсотка відповідно, наблизившись до середнього рівня в розвинутих європейських країнах, і перевищив показник у країнах - нових членах ЄС.

Протягом останніх десяти років у податковій системі України відбулося кілька значних змін загального рівня оподаткування, зокрема у 1999 році, коли податковий коефіцієнт за рік знизився на 4,4 відсоткового пункту, і в 2005 році, коли в результаті посилення заходів щодо боротьби з корупцією та ухиленням від оподаткування зазначений коефіцієнт зріс на 4,9 відсоткового пункту. Водночас у європейських країнах розвиток системи оподаткування, зокрема зміни фіскальної ефективності окремих податків і загального рівня оподаткування, відбувався поступово. Протягом 1995-2005 років лише в країнах - нових членах ЄС спостерігалися значні коливання податкового коефіцієнта, однак його річні коливання в зазначеній групі країн не перевищували 3-3,3 відсоткового пункту, а в розвинутих країнах були меншими.

У структурі податкової системи України протягом 1998-2003 років переважали прямі податки. За розрахунками, проведеними із застосуванням методологічних підходів Європейської комісії, лише з 2004 року частка непрямих податків у загальній сумі податків та у валовому внутрішньому продукті перевищила частку прямих, становивши щодо валового внутрішнього продукту в 2005 році 14,3 і 10 відсотків відповідно. У структурах податкових систем країн - нових членів ЄС переважають непрямі податки, зокрема в 2005 році у середньому їх частка у валовому внутрішньому продукті в 1,8 раза перевищила частку прямих податків. Така структура податкової системи вважається сприятливішою для економічного зростання, ніж податкова система, що значною мірою ґрунтується на прямих податках.

Перетворення податкової системи ряду європейських країн відбувається у напрямі перенесення податкового навантаження з мобільних факторів виробництва, передусім праці, на природні ресурси. Відповідні податкові реформи, в ході яких відбувається узгоджена різновекторна зміна ставок екологічних податків і внесків до соціальних фондів, проведені у Данії, Італії, Нідерландах, Німеччині, Норвегії, Великобританії, Фінляндії, Швеції та Швейцарії. Згідно з Директивою про реструктуризацію Концепції ЄС з питань оподаткування енергоносіїв та електроенергії, втрати бюджету від зниження рівня оподаткування праці та капіталу повинні компенсуватися шляхом підвищення податкового навантаження на природні ресурси. У результаті зниження податкового навантаження на капітал у країнах - нових членах ЄС підвищується податкове навантаження на природні ресурси, про що свідчить збільшення протягом 1995-2006 років частки відповідних податків у валовому внутрішньому продукті у середньому з 2,1 до 2,7 відсотка. В Україні при значних запасах природних ресурсів розвиток екоресурсних платежів незначний, зокрема їх частка у валовому внутрішньому продукті в 2006-2007 роках становила лише 1,9 відсотка, а в 2008 році зросла до 2 відсотків.

Цілісність податкової системи України порушується внаслідок співіснування в ній стандартної та спрощеної підсистем оподаткування. У країнах - членах ЄС замість спрощеної системи оподаткування суб'єктів малого підприємництва використовуються такі форми державної підтримки зазначеного типу підприємств, як звільнення деяких видів підприємств від необхідності ведення звітності про результати провадження господарської діяльності та запровадження спрощеної системи бухгалтерського обліку і звітності, а також спеціальних режимів обкладення податком на додану вартість для деяких типів підприємств, передусім фермерських господарств і сільськогосподарських кооперативів.

На даний час питання оподаткування регулюються, крім спеціальних законів, іншими нормативно-правовими актами. Разом з тим існує значна кількість норм так званої непрямої дії, що також ускладнює застосування норм податкового законодавства.

Безсистемність податкового законодавства, значна кількість і частота внесення змін та доповнень до нормативно-правових актів істотно ускладнює роботу контролюючих органів із забезпечення виконання платниками податків податкових зобов'язань та негативно позначається на діяльності суб'єктів підприємництва, а також знижує привабливість національної економіки для іноземних інвесторів, зокрема внаслідок обмежених можливостей щодо формування їх власної політики на середньо- та довгостроковий період. У зв'язку з цим економічні ризики залишаються досить високими.

Унаслідок відсутності єдиної термінології у податковому законодавстві застосовуються терміни, що значно збільшують ризик виникнення конфліктів між платниками податків та контролюючими органами.

Окремим проблемним питанням є неузгодженість податкового та галузевого законодавства, про що свідчить надання чисельних податкових пільг (преференцій) без імплементації у відповідні закони з питань оподаткування.

Недостатньо обґрунтоване зниження ставок податку на додану вартість і податку на прибуток підприємств без відповідної компенсації втрат бюджету за рахунок коштів, що надійшли до бюджету від сплати податків, пов'язаних з вилученням надприбутків від видобутку та використання природних ресурсів, та акцизних зборів, значною мірою спричиняє напруження під час формування дохідної частини бюджету. Так, підходи до справляння платежів за спеціальне використання природних ресурсів застаріли, що зумовлює зменшення з 2000 року їх частки в доходах зведеного бюджету, а також у вартості товарної продукції (близько 1 відсотка), нераціональне використання природно-ресурсного потенціалу. Внаслідок безсистемного, без достатнього наукового обґрунтування перегляду нормативів платежів порушуються економічно доцільні співвідношення між такими нормативами.

Фіскальна ефективність податку з доходів фізичних осіб за п'ять років після запровадження становила 4,8 відсотка валового внутрішнього продукту в 2008 році (2003 році - 5 відсотків). Це свідчить про відсутність істотного прогресу в досягненні цілей реформування податку - розширенні його бази шляхом виведення доходів з "тіні".

Незважаючи на зростання фіскальної ефективності податку на додану вартість протягом 2004-2008 років з 4,9 до 9,7 відсотка валового внутрішнього продукту, співвідношення сум такого податку з вироблених в Україні ("внутрішній" податок на додану вартість) та ввезених у країну товарів ("зовнішній" податок на додану вартість) погіршилося, зокрема в 2004 році "зовнішній" податок на додану вартість перевищував "внутрішній" у 2,5, а в 2008 році - у 7,6 раза, тобто 88 відсотків надходжень податку отримано за рахунок імпорту. Така ситуація склалася внаслідок погіршення стану торгового балансу, недоліків у адмініструванні податку на додану вартість та збільшення кількості ухилень від сплати податку і пред'явлення незаконних вимог щодо його відшкодування.

Наявність економічно необґрунтованих розбіжностей у підходах до визначення та оцінки доходів і витрат для встановлення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств та нормативно-правовою базою бухгалтерського обліку в частині розрахунку фінансового результату сприяє створенню умов для порушення принципу платоспроможності, що проявляється у невідповідності сум податкових платежів підприємств реальному результату їх господарської діяльності. Внаслідок зазначеного у фінансово збиткових підприємств можуть виникати як податкові зобов'язання, що уповільнює виведення економіки із стану рецесії, так і різна спрямованість динаміки фіскальної ефективності податку на прибуток таких підприємств та їх фінансового результату. Зокрема, в 2007 році частка податку на прибуток у валовому внутрішньому продукті порівняно з попереднім роком не змінилася, незважаючи на збільшення на 65,4 відсотка фінансового результату від провадження звичайної діяльності до оподаткування підприємств, що отримали прибуток, а в 2008 році - частка податку на прибуток збільшилася, при цьому фінансовий результат зменшився на 23 відсотки.

Установлення нижчих ставок акцизного збору, ніж у європейських країнах та сусідніх країнах, не сприяє обмеженню споживання населенням алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

До системи місцевих податків і зборів (обов'язкових платежів) включені неефективні податки і збори (обов'язкові платежі), витрати на адміністрування яких перевищують суму їх надходжень до місцевих бюджетів. Так, надходження від зборів за видачу ордера на квартиру, з власників собак, за участь у бігах на іподромі, за виграш на бігах на іподромі, за право проведення кіно- і телезйомок, за проведення місцевого аукціону, конкурсного розпродажу і лотерей, збору з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі, в 2008 році становили 0,8 млн. гривень при податкових надходженнях до місцевих бюджетів без урахування міжбюджетних трансфертів обсягом 59281,4 млн. гривень. Питома вага таких податків у загальній сумі надходжень від місцевих податків і зборів (обов'язкових платежів) становить 0,1 відсотка, в доходах місцевих бюджетів від податкових надходжень - 0,001 відсотка. У цілому кошти від сплати місцевих податків і зборів (обов'язкових платежів) забезпечують лише 0,6 відсотка надходжень до місцевих бюджетів.

Проблемою місцевих бюджетів є також недостатнє фінансове забезпечення і їх істотна залежність від субвенцій, дотацій та інших трансфертів з державного бюджету.

Недосконалість механізму оподаткування суб'єктів малого підприємництва за спрощеною системою є причиною:

створення несприятливих умов для розвитку ринкової конкуренції у підприємницькому середовищі з перенесенням податкового навантаження на суб'єктів господарювання, які використовують загальну систему оподаткування, та фізичних осіб - споживачів товарів і послуг;

незаінтересованості суб'єктів малого підприємництва у зміні свого статусу, внаслідок чого уповільнюються їх розвиток, зростання обсягів діяльності, що призводить до дроблення середніх підприємств;

створення умов для застосування схем уникнення оподаткування внаслідок нечіткого законодавчого врегулювання спрощеної системи оподаткування;

використання суб'єктів малого підприємництва - платників єдиного податку під час формування схем мінімізації податкових зобов'язань підприємств, які застосовують загальну систему оподаткування.

Зазначені недоліки та наявність системних прорахунків у процесі адміністрування податків призвели до виникнення таких проблем, як:

зневажливе ставлення з боку платників податків до конституційного обов'язку щодо сплати податків;

низький рівень податкової культури;

широке застосування схем мінімізації податкових зобов'язань та ухилення від сплати податків;

значна бюджетна заборгованість з відшкодування податку на додану вартість;

наявність значної кількості податкових пільг (преференцій), що порушують нейтральність податкової системи, знижують ефективність сплати основних податків.

Таким чином, існуюча податкова система недостатньо ефективна, не забезпечує на належному рівні становлення конкурентного середовища та економічне зростання.

Відповідно до статті 1 Конституції України, Україна є соціальна, правова держава, податкова система якої повинна відповідати рівню фінансування суспільних благ та перерозподілу валового внутрішнього продукту через податкову та бюджетну систему, що забезпечує формування фінансових ресурсів, необхідних для виконання конституційно закріплених функцій держави та додержання конституційних прав громадян на достатньому життєвому рівні.

Реформування податкової системи здійснюватиметься одночасно з упорядкуванням та оптимізацією системи державних видатків, поетапно, системно, прозоро та науково обґрунтовано шляхом прийняття відповідних нормативно-правових актів, базовим з яких буде Податковий кодекс України.

Реформування податкової системи здіснюватиметься шляхом:

забезпечення принципу нейтральності податків;

зміщення акцентів з прямих податків на непрямі, зокрема перенесення податкового навантаження з праці і капіталу на споживання, ресурсні та екологічні платежі;

вирівнювання умов прямого оподаткування доходів (прибутку) юридичних осіб та особливо великих доходів фізичних осіб з метою поступового наближення ставки податку на прибуток підприємств до ставки податку з доходів фізичних осіб;

розширення повноважень органів місцевого самоврядування у сфері стимулювання інноваційно-інвестиційної діяльності шляхом установлення ними ставок місцевих податків і зборів (обов'язкових платежів);

оптимізації міжбюджетних відносин, посилення фінансового самозабезпечення органів місцевого самоврядування;

усунення подвійного оподаткування доходів;

скорочення податкових пільг (преференцій) юридичним особам та надання пільг фізичним особам виключно з урахуванням рівня їх річного доходу незалежно від професійної або галузевої ознаки;

створення рівних умов господарювання для суб'єктів різних форм власності, організаційно-правових форм і видів економічної діяльності;

забезпечення економічної ефективності, фіскальної достатності, соціальної справедливості та рівності усіх перед законом, запобігання будь-яким проявам податкової дискримінації;

забезпечення уніфікації та спрощення звітності, зокрема зменшення обсягу та періодичності її подання;

забезпечення адміністративної простоти, економічності і стабільності системи оподаткування;

гармонійного поєднання інтересів держави та платників податків;

регулювання податкових правовідносин з урахуванням:

- забезпечення гарантованих Конституцією України прав і свобод громадянина - неприпустимість установлення податків, а також вчинення податковими адміністраторами дій, що перешкоджають реалізації конституційних прав і свобод громадян;

- розв'язання конфлікту інтересів учасників податкових правовідносин, що виникає внаслідок неоднозначного трактування прав і обов'язків платників податків або податкових адміністраторів, на засадах пріоритету інтересів платників податків;

- неприпустимості вирішення податковими адміністраторами питань на свій розсуд, крім передбачених податковим законодавством випадків (реформування системи податкових роз'яснень);

- застосування до платника податку принципу презумпції невинуватості в поєднанні з гнучкою системою впливу на порушників податкового законодавства;

- дотримання балансу прав і обов'язків усіх учасників податкових правовідносин та підвищення рівня їх відповідальності;

- розмежування повноважень органів державної влади у сфері податкового адміністрування.

Створення моделі податкової системи, що відповідає наведеним умовам, дасть змогу забезпечити збалансованість бюджету в умовах проведення податкової реформи із зниженням податкового навантаження без втрат бюджетних надходжень.

Основними напрямами реформування податкової системи є:

удосконалення інституційного середовища оподаткування, сприятливого для активізації підприємницької діяльності та забезпечення рівності усіх платників податків перед законом;

формування відповідального ставлення платників податків до виконання податкових зобов'язань;

усунення неточностей в алгоритмах визначення бази оподаткування;

підвищення ступеня цілісності та нейтральності податкової системи та мінімізація податкових пільг (преференцій);

уніфікація норм податкового законодавства;

упровадження механізму донарахувань податкових зобов'язань за непрямими методами;

спрощення податкової системи шляхом скорочення кількості податків і зборів (обов'язкових платежів);

поетапне зниження рівня податкового навантаження на національну економіку в умовах забезпечення збалансованості бюджетної системи;

підвищення фіскальної ефективності податків шляхом розширення податкової бази, удосконалення системи адміністрування, передусім у частині усунення корупційних схем і суб'єктивізму під час адміністрування податку на додану вартість та декриміналізації процесів бюджетного відшкодування такого податку, зменшення масштабів ухилення від сплати податків;

підвищення регулюючого потенціалу податкової системи шляхом:

- забезпечення спрямованості інструменту податкового регулювання на створення та підтримку національних конкурентних переваг;

- запровадження системи оподаткування європейського зразка з метою зниження рівня споживання алкогольних напоїв і тютюнових виробів;

зміцнення конкурентних позицій вітчизняних підприємств шляхом зниження податкового навантаження, що впливає на збільшення собівартості товару або послуги;

створення сприятливих умов для залучення прямих іноземних інвестицій, активізації інвестиційної діяльності з одночасним розробленням і застосуванням інструменту податкового регулювання для стимулювання економічної діяльності;

установлення чітких правил взаємовідносин органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування і платників податків, здійснення дієвого контролю за дотриманням таких правил;

удосконалення механізму забезпечення захисту прав платників податків шляхом створення ефективної системи розв'язання спорів з податкових питань під час проведення процедури адміністративного оскарження, а також у судовому порядку;

гармонізація податкового, валютного, митно-тарифного, зовнішньоекономічного та цивільного законодавства;

приведення функцій і структури органів державної податкової служби у відповідність із світовими вимогами і стандартами шляхом:

- підвищення рівня інформаційного забезпечення та автоматизації органів державної податкової служби;

- створення системи інформаційної взаємодії між Мінфіном, ДПА, Держмитслужбою, Державним казначейством, іншими органами виконавчої влади, а також органами, які здійснюють державне регулювання із застосуванням дозвільної та ліцензійної системи;

- упорядкування правил і вдосконалення процедури проведення податкових перевірок, їх планування та аналітичне супроводження;

забезпечення дотримання принципу рівності, недопущення будь-яких проявів дискримінації платників податків, істотне підвищення ефективності роз'яснень з питань оподаткування з метою запобігання неоднозначному застосуванню податкового законодавства шляхом надання зазначеними органами необхідних консультацій, а Мінфіном як органом, що відповідає за реалізацію податкової політики держави, - податкових роз'яснень;

розроблення єдиних правил здійснення контролю за нарахуванням та сплатою податків і зборів, (обов'язкових платежів);

формування закритого (остаточного) переліку прав контролюючих органів, обов'язків і відповідальності платників податків та контролюючих органів з метою запобігання розширенню функцій і прав однієї сторони та обмеженню таких функцій і прав іншої;

заміна кримінальної відповідальності за незначні порушення податкового законодавства адміністративною з компенсацією заподіяної шкоди та сплатою адміністративних штрафів після визначення критеріїв правопорушення;

внесення змін до податкового законодавства з метою зміцнення фінансових основ місцевого самоврядування;

гармонізація національного податкового законодавства із законодавством ЄС з урахуванням перспективи поглиблення економічної інтеграції з ЄС;

забезпечення стабільності та передбачуваності податкової системи.

З метою створення ефективної податкової системи планується вжити заходів до:

вилучення із складу податків і зборів (обов'язкових платежів) як таких, що:

- за своєю економічною сутністю мають неподаткове походження (державне мито; судовий збір; єдиний збір, що справляється у пунктах пропуску через державний кордон);

- є малоефективними для місцевих бюджетів у частині забезпечення незначних, але досить обтяжливих в адмініструванні надходжень (збір за проведення гастрольних заходів; комунальний податок; збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг; збір за право використання місцевої символіки; збір з власників собак; збір за видачу ордера на квартиру; збір за участь у бігах на іподромі; збір за виграш на бігах на іподромі; збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі; збір за право проведення кіно- і телезйомок; збір за проведення місцевого аукціону, конкурсного розпродажу і лотерей);

- втратили свою актуальність і вже не справляються, зокрема гербовий збір, збори до Державного інноваційного фонду та Фонду з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи;

зміни статусу (виду) податків і зборів (обов'язкових платежів), зокрема:

- включення до складу місцевих податків і зборів (обов'язкових платежів) податку на нерухоме майно, плати за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності та плати за землю, які на даний час належать до загальнодержавних;

- віднесення до сфери оподаткування акцизним збором, відповідно до міжнародного законодавства і фіскального призначення, природного газу, електричної та теплової енергії і водночас скасування збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію і збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності;

- запровадження плати за користування надрами замість збору за спеціальне використання природного ресурсу надр для видобування корисних копалин, збору за спеціальне використання природного ресурсу надр у цілях, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин, збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок коштів державного бюджету, та рентної плати за нафту, природний газ, зокрема нафтовий (попутний) газ і газовий конденсат, що видобуваються в Україні;

- запровадження єдиного соціального внеску;

впровадження податку на нерухоме майно (нерухомість);

проведення з урахуванням міжнародного досвіду заміни курортного збору на туристичний збір та збору за забруднення навколишнього природного середовища на екологічний податок.

Реформування податкової системи проводитиметься за такими основними напрямами.

Податок на додану вартість повинен стати основним гарантованим джерелом надходжень до державного бюджету. З метою приведення зазначеного податку у відповідність з міжнародними вимогами необхідно забезпечити:

охоплення базою оподаткування всіх кінцевих споживчих витрат;

справляння податку на додану вартість та скорочення пільг (преференцій) щодо його сплати;

запобігання диференціації основної ставки зазначеного податку;

дотримання "правила першої події".

Пріоритетним є розв'язання проблеми своєчасного відшкодування податку на додану вартість шляхом удосконалення механізму його стягнення і системи адміністрування, порядку реєстрації платників податків та методів здійснення податкового контролю, а також визначення підстав і строків проведення камеральних та планових (позапланових) перевірок.

З метою забезпечення ефективності сплати податку на додану вартість вирішується питання організації його відшкодування. Викривлення процесу відшкодування податку на додану вартість призводить до значних втрат платників податків, примушує сумлінних платників податків застосовувати схеми його оптимізації та істотно впливає на конкурентоспроможність експортного сектору національної економіки.

У рамках реформування податку на додану вартість необхідно вжити заходів до:

зменшення кількості пільг (преференцій) із сплати податку та включення їх до переліку типових звільнень (у тому числі з урахуванням соціальної спрямованості), що застосовуються у міжнародній практиці (ЄС, ГАТТ/СОТ); врегулювання питання щодо застосування спеціальних режимів оподаткування у сфері сільського та лісового господарства, рибальства; відмова від вексельної форми проведення розрахунків;

досягнення максимальної нейтральності зазначеного податку шляхом чіткого відокремлення порядку оподаткування операцій, у тому числі пов'язаних з переміщенням товарів через митний кордон України, наданням туристичних послуг, ввезенням (вивезенням) на митну (з митної) територію давальницької сировини та вивезенням (ввезенням) виробленої з неї готової продукції, а також операцій, які проводяться нерезидентами, зокрема у сфері інформаційних технологій;

удосконалення правових норм щодо реєстрації платників податку;

удосконалення порядку оподаткування операцій з надання послуг та операцій, пов'язаних з реорганізацією підприємств;

забезпечення подання податкової звітності в електронному вигляді, зокрема удосконалення процедури її приймання і обробки, проведення моніторингу та ґрунтовного аналізу.

Основними вимогами до реформування податку на прибуток підприємств є:

максимальне охоплення - прибуток, отриманий резидентами на території України та за її межами, повинен оподатковуватися з урахуванням вимог міжнародних договорів про уникнення подвійного оподаткування;

однаковий рівень оподаткування незалежно від способу розподілу прибутку.

У зв'язку із зазначеним необхідно вирішити питання щодо:

переходу до визначення податку на прибуток з урахуванням світового досвіду та застосуванням методу зіставлення доходів та витрат платників податків;

усунення викривлень конкурентного середовища шляхом установлення спеціальних правил оподаткування суб'єктів, що розміщують інвестиції у державах (на територіях) із шкідливою податковою конкуренцією або відмінною від загальної системою оподаткування та вступають у договірні відносини із суб'єктами таких держав;

досягнення максимальної нейтральності податку шляхом скасування пільг (преференцій) за операціями, що проводяться на ринку фінансових послуг, зокрема у сфері страхової діяльності, торгівлі цінними паперами та використання інституту спільного інвестування, виключення кредитних спілок із складу неприбуткових організацій та переведення їх на загальну систему оподаткування;

переходу до застосування загальної системи оподаткування у сфері страхової діяльності і запровадження перехідного періоду, протягом якого податок на прибуток підприємств сплачуватиметься в сумі не менш як розрахована за діючою системою оподаткування;

запровадження оподаткування "тонкої" капіталізації нерезидентів та платників податку на прибуток, які сплачують його на особливих умовах, з урахуванням міжнародного досвіду;

сплати податку філіями, оподаткування доходів від операцій з іноземною валютою, удосконалення поняття "роялті" та порядку визначення ринкової вартості цінних паперів;

виключення під час проведення розрахунку податкових зобов'язань з податку на прибуток витрат, які підтверджені фіскальними документами осіб, що є платниками єдиного податку, для забезпечення врівноваження податкового навантаження на розподілений прибуток;

удосконалення порядку амортизації основних засобів та нематеріальних активів з метою встановлення обґрунтованих строків відшкодування витрат на створення, розширення або модернізацію виробництва, виконання науково-дослідних та конструкторських робіт;

запровадження механізму "звичайних цін" як способу адекватного реагування держави на застосування схем мінімізації податку, що сприятиме достовірному відображенню господарських операцій, які проводяться з метою формування оподатковуваного прибутку;

гармонізації правил ведення податкового обліку з правилами ведення бухгалтерського обліку з одночасним наближенням системи бухгалтерського обліку та звітності до міжнародних стандартів, зокрема застосування у податковому обліку принципу нарахування та відповідності доходів і витрат, визначення об'єкта оподаткування на підставі даних бухгалтерського обліку, формування даних про валові витрати і валові доходи на основі даних первинних документів, прийнятих для відображення у регістрах бухгалтерського обліку, з метою складення фінансової звітності;

запровадження поетапного зниження ставки податку на прибуток підприємств за умови достатнього ресурсного забезпечення бюджету, а також за рахунок скасування пільг (преференцій).

Реформування податку з доходів фізичних осіб здійснюватиметься шляхом:

удосконалення системи справляння інших податків і зборів (обов'язкових платежів), які нараховуються на фонд оплати праці. Високий рівень податкового навантаження на фонд оплати праці спричиняє неофіційні домовленості щодо розподілу заробітної плати на офіційну та неофіційну, у зв'язку з чим насамперед необхідно здійснити реформування обов'язкових платежів на заробітну плату, зокрема запровадити єдиний соціальний внесок з метою поступового зниження рівня оподаткування фонду оплати праці;

удосконалення системи пільг (преференцій) у результаті застосування критерію рівня річних доходів та підготовки плану поступового переходу до монетизації пільг;

удосконалення порядку надання податкового кредиту;

підвищення ефективності оподаткування доходів самозайнятих осіб, скасування щоквартального подання платником податку декларацій;

визначення порядку оподаткування доходів осіб, які провадять незалежну професійну діяльність;

удосконалення системи оподаткування доходів від операцій з продажу нерухомого майна, спадщини і подарунків;

запровадження сплати податковим агентом податку до відповідного місцевого бюджету за місцем податкової адреси фізичної особи;

удосконалення системи оподаткування доходів фізичних осіб з метою посилення регулюючої функції податку та забезпечення нейтральності прибуткового оподаткування, зокрема відмова від фіксованого податку для фізичних осіб, які провадять підприємницьку діяльність з продажу товарів і надання супутніх послуг на ринку, під час законодавчого врегулювання питання щодо сплати єдиного податку;

уніфікації ставок оподаткування доходів резидентів та нерезидентів;

забезпечення нейтральності в оподаткуванні доходів від капіталу, що розміщується фізичною особою у різних секторах національної економіки;

запровадження непрямих методів визначення суми доходів фізичної особи, в тому числі виходячи з розміру понесених витрат, наявності фінансових вкладень та інших інвестиційних активів;

наближення принципів оподаткування доходів юридичних та фізичних осіб з метою поступового вирівнювання податкового навантаження на капітал незалежно від напрямів його інвестування.

Система справляння акцизного збору на даний час має ряд системних недоліків, які можливо усунути шляхом:

поступового збільшення частки акцизу в ціні реалізованих підакцизних товарів у результаті підвищення ставок акцизного збору на алкогольні напої і тютюнові вироби та збільшення мінімального податкового зобов'язання із сплати акцизного збору в твердих сумах з метою обмеження споживання таких товарів;

систематизації та застосування єдиних методологічних підходів у законодавстві щодо справляння акцизного збору, зокрема розроблення єдиного нормативно-правового акта, в якому визначається з урахуванням основних вимог директив Ради ЄС та угод ГАТТ/СОТ перелік підакцизних товарів, термінологія, база та об'єкти оподаткування;

спрощення податкової системи у результаті заміни збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію і збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності на акцизний збір на електроенергію та природний газ;

запровадження з урахуванням міжнародного досвіду нульової ставки акцизного збору на спирт етиловий, що використовується для виробництва лікарських засобів, побутової хімії, продукції технічного призначення, біоетанолу та виробництва біопалива, за умови застосування системи здійснення контролю за виробництвом, переміщенням та реалізацією підакцизних товарів за принципами ЄС;

включення до складу алкогольних напоїв пива солодового з метою посилення вимог до його виробництва та обігу;

законодавчого визначення поняття "слабоалкогольні напої" з метою приведення національного законодавства у відповідність з вимогами acquis communautaire та підвищення фіскального потенціалу акцизного збору;

запровадження механізму реєстрації платників акцизного збору, що виробляють, імпортують та продають підакцизні товари, створення бази даних про платників податків та єдиної системи здійснення контролю за виробництвом, переміщенням та реалізацією підакцизних товарів із застосуванням згідно з принципами ЄС;

приведення законодавства з питань здійснення контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів у відповідність із законодавством ЄС;

поступового підвищення ставок акцизного збору на алкогольні напої у результаті застосування коригуючих коефіцієнтів відповідно до індексів споживчих цін, динаміки зростання ринків та курсу валют;

запровадження єдиної ставки на бензини моторні.

У процесі проведення реформи податкової системи особлива увага приділятиметься питанням щодо:

удосконалення системи платежів за використання природних ресурсів і видобуток корисних копалин;

здійснення поступового переходу до нової системи платежів за видобуток корисних копалин із застосуванням принципів рентного доходу та створення відповідного регуляторного механізму, який дасть можливість стимулювати раціональне використання, забезпечення охорони і відтворення природно-ресурсного потенціалу держави;

удосконалення системи рентних платежів як механізму розподілу рентного доходу під час раціонального використання природних ресурсів у господарській діяльності із запровадженням двоскладової структури рентної плати, в тому числі абсолютної складової (плати за реалізацію набутого права використання у господарській діяльності об'єкта природного ресурсу, розмір якої визначається за результатами проведення державної експертизи і не залежить від результатів господарської діяльності); диференційної складової (плати за реалізоване право на використання під час провадження господарської діяльності об'єкта природного ресурсу, розмір якої визначається з урахуванням величини рентного доходу);

оптимізації нормативної бази та ставок платежів за спеціальне водокористування;

запровадження порядку індексації ставок збору за використання радіочастотного ресурсу України, зокрема з урахуванням індексу цін виробників промислової продукції або іншого прогресивного коефіцієнта;

вироблення єдиного підходу до оподаткування земельних ділянок на основі нормативної грошової оцінки землі, яка є капіталізованим рентним доходом із земельної ділянки;

розширення бази оподаткування плати за землю шляхом:

- удосконалення механізму оподаткування земель несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів;

- розмежування плати за землю та збору за спеціальне використання лісових ресурсів;

- залучення до оподаткування нелісових земель, зайнятих чагарниками, ярами, інших малопродуктивних земель;

- удосконалення порядку внесення плати за землю та/або за земельні ділянки, надані залізницям, гірничодобувним підприємствам та дорожнім господарствам, а також за земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення за межами населених пунктів, передані у власність або надані в користування;

- вирівнювання податкового навантаження на суб'єктів господарювання у різних сферах економічної діяльності у результаті скасування пільгових ставок плати за землю та звільнень від її сплати;

включення земельного податку за земельні ділянки комунальної та приватної власності, а також орендної плати за земельні ділянки комунальної власності до складу місцевих податків і зборів (обов'язкових платежів) з наданням відповідних повноважень місцевим органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування щодо регулювання податкового навантаження;

запровадження коригуючого коефіцієнта до ставок рентної плати за отримане право користування магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами під час транспортування нафти і нафтопродуктів, транзитного транспортування трубопроводами природного газу та аміаку територією України у разі зміни тарифів на транспортування продукції магістральними трубопроводами України.

Удосконалення механізму сплати екологічного податку (в Україні - збір за забруднення навколишнього природного середовища) з метою встановлення відповідності його величини витратам із запобігання шкідливому впливу на навколишнє природне середовище здійснюється з урахуванням рівня технічного розвитку і технологій шляхом:

розширення бази податку в результаті включення до неї викидів в атмосферу, що здійснюються повітряними суднами, іншими пересувними джерелами забруднення, радіоактивних відходів, що утворюються внаслідок діяльності суб'єктів господарювання та/або зберігаються понад установлений строк, екологічно небезпечної продукції, виробництво, зберігання, транспортування і споживання якої негативно впливає на навколишнє природне середовище та здоров'я населення;

збільшення розміру податку за розміщення відходів з метою розв'язання проблеми їх накопичення та переробки;

зарахування податку до бюджетів територіальних громад, на території яких здійснюється забруднення.

З метою наближення національного податкового законодавства до діючих систем оподаткування розвинутих країн необхідно запровадити податок на нерухоме майно (нерухомість).

У зв'язку з цим передбачається:

визначити платниками податку власників нерухомості, відмінної від землі (фізичні і юридичні особи, фізичні особи - підприємці);

віднести до об'єктів оподаткування будівлі, зокрема жилий будинок квартирного типу або його частини (квартири), жилий будинок садибного типу, дачний і садовий будинок;

визначити базою оподаткування загальну площу кожної будівлі;

з метою зміцнення бази власних доходів місцевих бюджетів віднести до повноважень органів місцевого самоврядування визначення порядку справляння податку на нерухоме майно (нерухомість) відповідно до спеціального закону з питань оподаткування нерухомого майна (нерухомості).

Крім того, передбачається надати органам місцевого самоврядування право на встановлення ставок податку в межах граничних розмірів, визначених законом, та пільг з оподаткування залежно від місця розташування, типу об'єкта оподаткування в розрахунку на рік за 1 кв. метр площі.

З метою запровадження загальних підходів до оподаткування нерухомості необхідно вирішити питання щодо:

формування реєстру об'єктів нерухомості;

зіставлення реєстру об'єктів нерухомості з інформацією про земельні ділянки, на яких вони розташовані;

запровадження на місцевому рівні гнучкого механізму визначення розміру ставок податку.

Комплексне реформування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва потребує:

удосконалення правил адміністрування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, що дасть змогу запобігти зловживанням у цій сфері та покращити умови для провадження діяльності представників малого бізнесу - платників єдиного податку;

конкретизації (уточнення) норм законодавства з питань застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності для суб'єктів господарювання, які провадять окремі види діяльності, зокрема зовнішньоекономічну;

значного підвищення рівня відповідальності суб'єктів малого підприємництва у разі порушення ними норм, якими визначається порядок застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності;

сплати єдиного податку виключно в рахунок прямих податків без включення до складу єдиного податку непрямих податків, податків на майно та соціальних внесків;

удосконалення системи оподаткування суб'єктів малого підприємництва у разі переходу від спрощеної до загальної системи оподаткування.

Для досягнення цілей реформування податкової системи необхідно вжити заходів для реформування системи сплати внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, які не входять до складу податкової системи, однак впливають на загальний рівень податкового коефіцієнта, рівень податкового навантаження на працю та масштаби тінізації заробітної плати, а отже, на обсяг надходжень до місцевих бюджетів від сплати податку з доходів фізичних осіб.

З метою реформування системи сплати внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування необхідно вжити заходів до забезпечення:

поетапного зниження ставки єдиного соціального внеску з урахуванням темпів зростання обсягу надходжень у результаті детінізації заробітної плати. При цьому розмір зазначеної ставки залежатиме від:

- кількості та вартості виконання програм соціального страхування;

- середнього віку населення або кількості пенсіонерів на одного працівника;

- наявності пільгових категорій платників єдиного соціального внеску;

- кількості пенсіонерів, які отримують пенсії, що значно перевищують заробітну плату, з якої сплачені ними внески до Пенсійного фонду України, різницю між якими необхідно компенсувати за рахунок коштів державного бюджету;

співвідношення між фінансуванням програм соціального страхування за рахунок коштів державного бюджету і єдиного соціального внеску (рішення про збільшення фінансування за рахунок коштів державного бюджету передбачає встановлення ставок основних бюджетоутворюючих податків на високому рівні, а рішення про фінансування за рахунок єдиного соціального внеску - утримання його ставки на відносно високому рівні).

Ураховуючи орієнтацію на відносно невисокий рівень ставок усіх основних податків, основним джерелом фінансування програм соціального страхування буде єдиний соціальний внесок, що унеможливлює суттєве зниження його ставки. Це не означає, що відсутні можливості її зниження, серед яких зменшення витрат на адміністрування внеску, підвищення заробітної плати, а також виведення її з тіні та ліквідація пільгових категорій платників єдиного соціального внеску.

Досвід справляння соціальних платежів у країнах - членах ЄС, які мають подібну демографічну ситуацію і реалізують соціально орієнтовану політику, свідчить про неможливість суттєвого зниження сукупної ставки внесків на соціальне страхування. Середній рівень сукупних ставок у країнах ЄС-10 та ЄС-15 майже однаковий і становить відповідно 35,8 і 35,4 відсотка. У 12 країнах - нових членах ЄС, у тому числі в Болгарії і Румунії, зазначений рівень становить 37 відсотків. Серед постсоціалістичних країн - членів ЄС найнижчий рівень сукупної ставки внесків на соціальне страхування має Латвія (33,09 відсотка), найвищий - Румунія (50,75 відсотка). В Естонії і Литві, як і в Україні, значну частку внесків сплачують роботодавці, в інших країнах - нових членах ЄС унаслідок проведених реформ ситуація змінилася. Так, на Кіпрі і Мальті наймані працівники і роботодавці сплачують внески за однаковими ставками, у Польщі і Словенії близько 60 відсотків сплачується працівниками. У решті країн зазначеної групи дві третини загальної суми платежів на соціальне страхування здійснюють роботодавці. Такий досвід доцільно використати в Україні.

Реформування системи сплати внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування здійснюватиметься шляхом:

запровадження єдиного соціального внеску із збереженням диференційованого розміру тарифів на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності. При цьому частина єдиного соціального внеску на зазначений вид страхування повинна залежати від класу професійного ризику, до якого належить підприємство, установа чи організація;

поступової зміни пропорції розподілу внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування між роботодавцями і найманими працівниками у результаті підвищення ставки єдиного соціального внеску для найманих працівників і зниження її для роботодавців, що потребує проведення "брутизації" заробітної плати - збільшення її на суму, на яку зменшуються відрахування роботодавця до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, та відповідно збільшення розміру страхових внесків, що сплачуються найманими працівниками без зменшення рівня їх реальних доходів.

Проведення зазначених заходів дасть змогу збільшити базу оподаткування та зберегти загальну суму надходжень до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також надходжень до місцевих бюджетів від сплати податку з доходів фізичних осіб у результаті зниження сукупної ставки внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Невикористання приватними підприємцями механізму "брутизації" заробітної плати, підвищення ставки соціальних внесків для найманих працівників та її зниження для роботодавців може призвести до зниження рівня заробітної плати працівників після сплати внесків і відповідно зменшення надходжень від сплати податку з доходів фізичних осіб, а також загальної суми внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

З метою реформування системи сплати внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування необхідно вжити заходів до перерахування Державним казначейством єдиного соціального внеску на централізовані рахунки відповідних фондів, формування Державного реєстру соціального страхування для призначення страхових виплат та його гармонізації з Реєстром фізичних осіб, забезпечення цільового використання сплачених страхових внесків, скасування в міру зменшення масштабів тінізації заробітної плати і зростання обсягу надходжень від сплати єдиного соціального внеску, додаткових зборів для виплати пенсій.

Реформування податкової системи здійснюватиметься трьома етапами.

На першому етапі (2010-2011 роки) з метою удосконалення податкової системи та розширення бази оподаткування планується вжити невідкладних заходів до:

розроблення і прийняття Податкового кодексу України та інших нормативно-правових актів з питань оподаткування;

реформування системи та удосконалення методів адміністрування податків (пріоритет - податок на додану вартість) і зборів (обов'язкових платежів);

зменшення кількості податків і зборів (обов'язкових платежів);

поступового зменшення навантаження на фонд оплати праці в результаті реформування системи сплати внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування та запровадження єдиного соціального внеску;

упровадження механізму екологічного оподаткування;

реформування спрощеної системи оподаткування для суб'єктів малого підприємництва;

запровадження:

- податкового механізму відповідно до європейських вимог для зниження рівня доступності та споживання алкогольних напоїв і тютюнових виробів;

- податку на нерухоме майно (нерухомість);

- механізму "звичайних цін";

- індексації ставок збору за використання радіочастотного ресурсу України;

підвищення ставок оподаткування у сфері грального бізнесу як надприбуткової діяльності;

врегулювання питання щодо застосування спеціальних режимів оподаткування у сфері сільського та лісового господарства, рибальства, передбачивши зменшення субсидіювання з боку держави з урахуванням міжнародної практики оподаткування;

визначення податку на прибуток підприємств із застосуванням методу нарахування;

досягнення нейтральності податку на прибуток підприємств шляхом ліквідації пільг (преференцій) за операціями особливого виду;

врівноваження податкового навантаження на розподілений прибуток шляхом виключення під час проведення розрахунку податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств витрат, які підтверджені фіскальними документами осіб, що є платниками єдиного податку;

реформування законодавства щодо плати за землю;

застосування непрямих методів для визначення об'єкта обкладення податком доходів фізичних осіб;

оптимізації міжбюджетних стосунків, посилення фінансового самозабезпечення органів місцевого самоврядування;

зближення податкового та бухгалтерського обліку;

удосконалення правових норм щодо реєстрації платників податку, зокрема зміни порядку реєстрації платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування.

Під час виконання другого етапу (2012-2013 роки) планується скоротити бюджетні видатки у структурі валового внутрішнього продукту та податки (платежі), які впливають на собівартість національних товарів (послуг) та їх конкурентоспроможність, шляхом здійснення заходів щодо:

зменшення навантаження на фонд оплати праці у результаті реформування системи сплати внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування;

поетапного зниження ставки податку на прибуток підприємств;

зменшення кількості пільг (преференцій) із сплати податку на додану вартість, зокрема звільнення медичних та освітніх послуг, а також ліків;

забезпечення переходу до системи платежів за видобуток корисних копалин із застосуванням принципу рентного доходу з метою встановлення справедливої плати за використання природних ресурсів;

досягнення нейтральності оподаткування доходів від капіталу;

запровадження методики проведення оцінки діапазону коливання цін, розширення переліку пов'язаних осіб у контексті невідповідності бази оподаткування ринковій вартості (окремі питання трансфертного ціноутворення);

монетизації пільг.

На третьому етапі (2014-2018 роки) планується завершити реформування податкової системи з урахуванням принципів економічної ефективності та соціальної справедливості, зокрема щодо:

зниження ставки податку на прибуток підприємств і підвищення ставки податку з доходів фізичних осіб для особливо великих доходів з метою забезпечення їх уніфікації;

активного застосування податкового інструменту стимулювання економічної діяльності;

запровадження диференційованого неоподатковуваного мінімуму доходів фізичних осіб;

скасування спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість у сфері сільського та лісового господарства, рибальства і переведення цієї сфери національної економіки на загальні умови оподаткування;

завершення процесу адаптації податкового законодавства до вимог ЄС.

Ефективному впровадженню механізму реформування податкової системи сприятиме:

забезпечення макроекономічної, соціальної і політичної стабільності в суспільстві;

наявність, крім фіскальних, достатніх умов для активізації інвестиційних процесів, зокрема надійного захисту конкуренції і контрактів, а також прав власності, захист яких забезпечуватиметься незалежною судовою і виконавчою гілками влади;

реформування бюджетної системи з урахуванням вимог Європейської хартії про місцеве самоврядування, забезпечення відповідності бюджетних видатків інтересам населення;

узгодження податково-бюджетної і грошово-кредитної політики;

забезпечення прозорості економічних відносин;

створення належних нефіскальних умов для активізації підприємницької діяльності;

зниження рівня корупції;

здійснення реальних кроків на шляху становлення правової держави;

ефективне використання коштів державного бюджету, одержаних у результаті сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), раціоналізації структури державних видатків з метою збільшення обсягу державних інвестицій у людський капітал.

Реформування податкової системи дасть змогу:

створити раціональну податкову систему з вищим ступенем цілісності, нейтральності, справедливості, передбачуваності, відповідності вимогам податкового законодавства ЄС;

забезпечити більш ефективне поєднання фіскальної, регулюючої і стимулюючої функцій;

створити рівні конкурентні умови для провадження суб'єктами господарювання незалежно від їх місцезнаходження виду діяльності та організаційно-правової форми ефективної діяльності;

активізувати підприємницьку та природоохоронну діяльність;

забезпечити раціональне використання природних ресурсів, знизити енерго- та ресурсомісткість виробництва;

зміцнити позиції України в міжнародній конкуренції за мобільні фактори виробництва;

закласти основи інноваційно-інвестиційної моделі розвитку;

збільшити обсяг внутрішніх і зовнішніх інвестицій;

підвищити темпи економічного зростання;

суттєво зменшити масштаби тінізації національної економіки;

поліпшити екологічну ситуацію;

сформувати свідоме і відповідальне ставлення платників податків до виконання податкових зобов'язань;

досягти взаєморозуміння між платниками податків і контролюючими органами;

знизити рівень споживання алкогольних напоїв і тютюнових виробів, а також підвищити рівень надання підтримки малозабезпеченим верствам населення шляхом активізації застосування фіскального механізму;

подолати демографічну кризу.