КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
| від 5 лютого 2026 р. № 161 Київ |
Про затвердження критеріїв оцінки допустимості державної допомоги суб’єктам господарювання на надання послуг з перевезення пасажирів, які є послугами, що становлять загальний економічний інтерес
Відповідно до підпункту "с" пункту 3 і пункту 4 статті 262, пункту 1 статті 267 Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, пункту 3 частини першої та частини другої статті 6 Закону України "Про державну допомогу суб’єктам господарювання" Кабінет Міністрів України постановляє:
1. Затвердити критерії оцінки допустимості державної допомоги суб’єктам господарювання на надання послуг з перевезення пасажирів, які є послугами, що становлять загальний економічний інтерес, що додаються.
2. Внести до переліку послуг, що становлять загальний економічний інтерес, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2018 р. № 420 (Офіційний вісник України, 2018 р., № 46, ст. 1608; 2024 р., № 14, ст. 891), зміну, що додається.
| Прем'єр-міністр України | Ю. СВИРИДЕНКО |
| Інд. 21 | |
ЗАТВЕРДЖЕНО
постановою Кабінету Міністрів України
від 5 лютого 2026 р. № 161
КРИТЕРІЇ
оцінки допустимості державної допомоги суб’єктам господарювання на надання послуг з перевезення пасажирів, які є послугами, що становлять загальний економічний інтерес
1. Ці критерії застосовуються для проведення Уповноваженим органом з питань державної допомоги оцінки допустимості державної допомоги суб’єктам господарювання, що надається з метою сприяння окремим видам господарської діяльності, а саме на надання послуг з перевезення пасажирів міським електричним, автомобільним, залізничним та внутрішнім водним транспортом, які є послугами, що становлять загальний економічний інтерес (далі - послуги, що становлять загальний економічний інтерес), за винятком перевезень, які здійснюються з метою туризму.
2. У цих критеріях терміни вживаються в такому значенні:
виключне право - право, що дає змогу єдиному суб’єкту господарювання провадити діяльність із надання послуг з перевезення пасажирів на визначеному маршруті (залізничному сполученні, рейсі тощо) або території;
внутрішній оператор - суб’єкт господарювання комунальної або державної форми власності, який належить до сфери управління органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, за умови, що більше 80 відсотків обсягу (прогнозованого обсягу) діяльності такого суб’єкта господарювання протягом трьох років (зокрема за його доходом), що передують наданню державної допомоги, пов’язано з виконанням завдань відповідного компетентного органу;
загальне правило - умови, встановлені компетентним органом, що застосовуються на недискримінаційній основі для всіх суб’єктів господарювання, що надають послуги з перевезення пасажирів однаковим видом транспорту на визначеній території;
компенсація за надання послуг, що становлять загальний економічний інтерес (далі - компенсація), - відшкодування витрат суб’єкта господарювання за надання послуг, що становлять загальний економічний інтерес;
компетентний орган - орган виконавчої влади та/або орган місцевого самоврядування, що забезпечує надання суб’єктом господарювання послуг, що становлять загальний економічний інтерес, на визначеному маршруті (залізничному сполученні, рейсі тощо) або території та здійснює компенсацію за рахунок державних чи місцевих ресурсів;
обґрунтований прибуток - розмір прибутку, що не перевищує розміру прибутку типового суб’єкта господарювання;
розмір компенсації - сума, яка не перевищує різниці між витратами, понесеними під час виконання суб’єктом господарювання спеціального обов’язку з надання послуг, що становлять загальний економічний інтерес, та доходом від надання таких послуг, з урахуванням обґрунтованого прибутку в разі потреби, визначеної надавачем державної допомоги;
спеціальний обов’язок із надання послуг, що становлять загальний економічний інтерес, - зобов’язання, покладене компетентним органом щодо забезпечення надання послуг, що становлять загальний економічний інтерес, надання яких суб’єкт господарювання, зважаючи на власні комерційні інтереси, не здійснював би взагалі або не здійснював би в такому самому обсязі та на таких самих умовах без отримання при цьому компенсації та/або виключного права;
типовий суб’єкт господарювання - суб’єкт господарювання, який провадить/міг би провадити господарську діяльність (виробництво, реалізацію взаємозамінних з отримувачем державної допомоги товарів/робіт/послуг), подібну тій, яку провадить отримувач державної допомоги на тому самому товарному ринку.
Інші терміни вживаються у значенні, наведеному в Законах України "Про державну допомогу суб’єктам господарювання", "Про захист економічної конкуренції", "Про транспорт", "Про автомобільний транспорт", "Про міський електричний транспорт", "Про залізничний транспорт", "Про внутрішній водний транспорт", "Про туризм" та інших нормативно-правових актах, прийнятих на виконання зазначених законів.
3. Державна допомога суб’єктам господарювання на надання послуг, що становлять загальний економічний інтерес, може надаватися в будь-якій формі, передбаченій Законом України "Про державну допомогу суб’єктам господарювання".
4. До категорій отримувачів державної допомоги належать суб’єкти господарювання або група суб’єктів господарювання, які надають послуги, що становлять загальний економічний інтерес (далі - суб’єкт господарювання).
5. Ці критерії не застосовуються до державної допомоги:
1) яка надається під час здійснення концесії;
2) на надання послуг з перевезення вантажів.
6. Дія цих критеріїв не поширюється на надання послуг, що становлять загальний економічний інтерес, у частині компенсації обґрунтованих витрат на надання таких послуг. Оцінка допустимості державної допомоги на надання зазначених послуг не проводиться в разі виконання таких умов:
1) суб’єкт господарювання, що отримує компенсацію, виконує спеціальний обов’язок із надання послуг, що становлять загальний економічний інтерес, визначений у договорі та/або нормативно-правовому акті;
2) механізм проведення розрахунку компенсації забезпечує уникнення надання суб’єкту господарювання, що її отримує, економічних переваг порівняно з іншими конкуруючими суб’єктами господарювання;
3) компенсація є не надмірною, а саме: не перевищує розміру, необхідного для покриття в повному обсязі або частини витрат, понесених внаслідок виконання спеціального обов’язку з надання таких послуг, відповідного доходу та обґрунтованого прибутку за надання таких послуг;
4) суб’єкт господарювання, який надає послуги, що становлять загальний економічний інтерес, обраний шляхом проведення конкурентної процедури закупівлі, передбаченої законодавством, яка дає змогу обрати пропозицію за найнижчою ціною за надання таких послуг. Якщо така умова не може бути виконана, розмір компенсації визначається з урахуванням результатів аналізу витрат, які типовий суб’єкт господарювання може здійснити в разі володіння всіма необхідними засобами, що відповідають вимогам для надання послуг, що становлять загальний економічний інтерес, відповідного доходу та обґрунтованого прибутку для виконання спеціального обов’язку з надання послуг, що становлять загальний економічний інтерес.
7. Державна допомога є допустимою, якщо виконуються умови, встановлені цими критеріями.
8. Спеціальний обов’язок із надання послуг, що становлять загальний економічний інтерес, покладається на суб’єкта господарювання згідно з договором, що повинен містити:
найменування суб’єкта господарювання із зазначенням маршруту (залізничного сполучення, рейсу тощо), на який поширюються його послуги, що становлять загальний економічний інтерес;
зміст спеціальних обов’язків із надання послуг, що становлять загальний економічний інтерес, та тривалість їх виконання;
зобов’язання, покладені на суб’єкта господарювання як спеціальні обов’язки з надання послуг, що становлять загальний економічний інтерес;
механізм проведення розрахунку компенсації, здійснення контролю за її розміром та перегляду розміру компенсації та/або характер і обсяг наданих виключних прав;
механізм запобігання надмірній компенсації, строки та порядок її повернення;
порядок розподілу витрат, пов’язаних із виконанням спеціального обов’язку з надання послуги, що становить загальний економічний інтерес, передбачених пунктом 16 цих критеріїв;
механізм розподілу доходу від продажу проїзних квитків, який може: залишатися в суб’єкта господарювання; розподілятися між суб’єктом господарювання і компетентним органом; відшкодовуватися суб’єктом господарювання компетентному органу;
вимоги щодо дотримання показників якості транспортних послуг та забезпечення соціальних стандартів транспортного обслуговування в разі їх встановлення компетентним органом;
визначення можливості субпідряду та його умови.
9. Компетентний орган укладає із суб’єктом господарювання, який не є внутрішнім оператором, договір, згідно з яким на такого суб’єкта господарювання покладається спеціальний обов’язок із надання послуг, що становлять загальний економічний інтерес, згідно з пунктами 1, 3 або 3b статті 5 Регламенту Європейського парламенту і Ради (ЄС) № 1370/2007 від 23 жовтня 2007 р. про громадські послуги пасажирських перевезень залізничним і дорожнім транспортом та скасування регламентів Ради (ЄЕС) № 1191/69 та № 1107/70.
У разі коли компетентний орган укладає із суб’єктом господарювання, який є внутрішнім оператором, договір, згідно з яким на такого суб’єкта господарювання покладається спеціальний обов’язок із надання послуг, що становлять загальний економічний інтерес, такий договір, крім умов, передбачених пунктом 8 цих критеріїв, повинен містити заборону внутрішньому оператору надавати послуги, що становлять загальний економічний інтерес, у тому числі як субпідрядника, за межами території, на яку поширюються повноваження органу місцевого самоврядування, або за межами території, щодо якої було укладено договір, якщо надавачем державної допомоги є орган виконавчої влади.
10. Як виняток із пункту 8 цих критеріїв спеціальний обов’язок із надання послуг, що становлять загальний економічний інтерес, покладається на суб’єкта господарювання на підставі нормативно-правового акта, яким встановлюється загальне правило для компенсації компетентними органами суб’єктам господарювання різниці від максимальних тарифів для всіх або для певних категорій пасажирів.
Нормативно-правовий акт, яким встановлюється загальне правило, повинен містити умови, передбачені абзацами третім - десятим пункту 8 цих критеріїв.
11. Строк дії договору, згідно з яким на суб’єкта господарювання покладається спеціальний обов’язок із надання послуг, що становлять загальний економічний інтерес, не повинен перевищувати:
10 років для надання послуг із перевезення пасажирів автомобільним транспортом, тролейбусом і внутрішнім водним транспортом;
15 років для надання послуг із перевезення пасажирів трамваєм, метрополітеном, залізничним транспортом.
Строк дії договору, згідно з яким на суб’єкта господарювання покладається спеціальний обов’язок із надання послуг, що становлять загальний економічний інтерес, одночасно кількома видами транспорту, не повинен перевищувати 15 років, якщо перевезення залізничними або іншими видами рейкового транспорту становлять більш як 50 відсотків вартості відповідних послуг.
Строк дії зазначеного договору може бути продовжений:
на строк не більше половини строку дії чинного договору після того, як суб’єкт господарювання здійснить інвестиції в активи, необхідні для надання послуг, що становлять загальний економічний інтерес, які мають тривалий період амортизації та будуть значними стосовно загальних активів, передбачених договором; або
на більш тривалий період, якщо це обґрунтовано амортизацією основного капіталу у зв’язку з винятковими інвестиціями в інфраструктуру, рухомий склад або транспортні засоби і якщо такий договір укладено в результаті проведеної конкурентної процедури закупівлі.
12. Компенсація, що надається відповідно до загального правила або договору, згідно з яким на суб’єкта господарювання покладається спеціальний обов’язок із надання послуг, що становлять загальний економічний інтерес, укладеного на умовах, визначених пунктами 2, 3a, 4, 4a, 4b, 5 або 6 статті 5 Регламенту Європейського парламенту і Ради (ЄС) № 1370/2007 від 23 жовтня 2007 р. про громадські послуги пасажирських перевезень залізничним і дорожнім транспортом та скасування регламентів Ради (ЄЕС) № 1191/69 та № 1107/70, повинна розраховуватися відповідно до пунктів 13-18 цих критеріїв.
13. Максимальний розмір державної допомоги, який може надаватися суб’єкту господарювання на надання послуг, що становлять загальний економічний інтерес, не повинен перевищувати розміру компенсації, враховуючи сукупний розмір державної допомоги.
14. Компенсації отримувачу державної допомоги підлягають витрати, пов’язані з наданням послуг, що становлять загальний економічний інтерес.
Розмір компенсації розраховується за такою формулою:
РК = Вп - Дп - Ді + ОП,
де РК - розмір компенсації;
Вп - витрати на надання послуг, що становлять загальний економічний інтерес;
Дп - дохід від надання послуг, що становлять загальний економічний інтерес;
Ді - надходження від тарифу або будь-якого іншого доходу, отриманого під час надання послуг, що становлять загальний економічний інтерес;
ОП - обґрунтований прибуток (враховується в разі потреби, визначеної надавачем державної допомоги).
15. Якщо виконання спеціальних обов’язків із надання послуг, що становлять загальний економічний інтерес, впливає на надання інших послуг з перевезення пасажирів суб’єкта господарювання поза межами зазначених спеціальних обов’язків, під час обчислення розміру компенсації враховуються фінансові наслідки для отримувача державної допомоги, такі як додаткові витрати/економія витрат або додатковий дохід/втрата доходу, які можуть бути оцінені в грошовому виразі та/або кількісно.
16. Витратами, що можуть бути відшкодовані отримувачу державної допомоги, є тільки витрати, пов’язані з наданням послуг, що становлять загальний економічний інтерес, до яких, зокрема, належать:
виплати працівникам;
витрати на інфраструктуру;
витрати на електричну енергію, пально-мастильні та інші експлуатаційні матеріали;
придбання, технічне обслуговування, ремонт транспортних засобів і рухомого складу, обладнання та устаткування, необхідного для надання послуг із перевезення пасажирів;
постійні загальновиробничі витрати;
обґрунтований прибуток;
інші витрати, пов’язані з наданням послуг, що становлять загальний економічний інтерес.
17. Витрати та доходи повинні розраховуватися згідно з встановленими законодавством правилами обліку та оподаткування.
Суб’єкт господарювання, який надає послуги, що становлять загальний економічний інтерес, здійснює розподіл рахунків бухгалтерського обліку (доходів і витрат), що пов’язані з наданням послуг, що становлять загальний економічний інтерес, та інших послуг, які він надає, а всі його витрати і доходи повинні бути чітко визначені та розподілятися на основі принципів бухгалтерського обліку (доходів і витрат), визначених законом, у спосіб, що відповідає таким умовам:
операційні рахунки за кожним видом діяльності повинні бути відокремлені, а частка активів і постійних витрат повинна бути розподілена згідно з правилами бухгалтерського обліку та оподаткування;
всі змінні витрати, внесок у постійні витрати та обґрунтований прибуток, пов’язані з будь-якою іншою діяльністю суб’єкта господарювання, не можуть покриватися за рахунок послуг, що становлять загальний економічний інтерес;
витрати на надання послуг, що становлять загальний економічний інтерес, повинні бути збалансовані в частині покриття за рахунок операційного доходу та виплат від надавачів державної допомоги без будь- якої можливості передачі доходу на інший вид діяльності суб’єкта господарювання.
18. Сукупний розмір державної допомоги включно з незначною державною допомогою, яка надається отримувачеві державної допомоги на відшкодування витрат, пов’язаних із наданням послуг, що становлять загальний економічний інтерес, розраховується як сума державної допомоги за всіма програмами державної допомоги та/або індивідуальної державної допомоги на надання послуг, що становлять загальний економічний інтерес.
19. Надавач державної допомоги протягом шести місяців із дати набрання чинності нормативно-правовим актом, який надає право на отримання державної допомоги, або, якщо державна допомога надається у формі надання податкових пільг, відстрочення або розстрочення сплати податків, зборів чи інших обов’язкових платежів, протягом одного року з дня подання податкової декларації, або у разі надання незаконної державної допомоги, щодо якої Уповноважений орган з питань державної допомоги прийняв рішення про допустимість такої допомоги для конкуренції, протягом шести місяців після прийняття відповідного рішення Уповноваженим органом з питань державної допомоги на власному офіційному веб-сайті оприлюднює таку інформацію:
мета і форма державної допомоги;
підстави надання державної допомоги; період надання державної допомоги;
найменування отримувача державної допомоги, його категорія (мале, середнє або велике підприємництво) та вид його господарської діяльності та/або економічної сфери;
загальний обсяг державної допомоги та її частка в загальному обсязі витрат суб’єкта господарювання на надання послуг, що становлять загальний економічний інтерес, на які надається державна допомога.
Надавач державної допомоги забезпечує зберігання зазначеної інформації протягом 10 років.
ЗАТВЕРДЖЕНО
постановою Кабінету Міністрів України
від 5 лютого 2026 р. № 161
ЗМІНА,
що вноситься до переліку послуг, що становлять загальний економічний інтерес
( Див. текст )
Доповнити перелік пунктом 6 такого змісту:
"6. Послуги з перевезення пасажирів міським електричним, автомобільним, залізничним та внутрішнім водним транспортом, за винятком перевезень, які здійснюються з метою туризму.".
