Про концесію

4. Концесіонер за погодженням із концесієдавцем може передати всі або частину своїх майнових прав, що випливають із концесійного договору, третій особі на строк, що не перевищує строк концесійного договору, якщо інше не встановлено договором концесії.

Майнові права, що випливають із концесійного договору, за погодженням із концесієдавцем можуть бути предметом застави, якщо інше не встановлено концесійним договором. Передача в заставу майнових прав, що випливають із концесійного договору, можлива виключно за умови передачі в заставу всього комплексу прав концесіонера, що випливають із концесійного договору. Звернення стягнення на предмет застави в такому разі здійснюється виключно шляхом заміни концесіонера у порядку, передбаченому цим Законом.

Для цілей цього Закону, місцезнаходженням майнових прав, що випливають із концесійного договору, є держава Україна.

Право вимоги за концесійним договором за погодженням з концесієдавцем може бути предметом застави, якщо інше не встановлено концесійним договором.

5. Концесіонер є власником рухомого майна, придбаного ним для виконання концесійного договору, якщо інше не встановлено концесійним договором.

6. Передача концесіонеру об’єкта концесії або будівництво концесіонером об’єкта концесії є підставою для здійснення реєстрації за концесіонером речових прав володіння та користування на об’єкт концесії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. У разі будівництва концесіонером об’єкта концесії реєстрації речових прав концесіонера на такий об’єкт передує реєстрація права власності держави чи територіальної громади.

7. Об’єкт концесії відображається на балансі концесіонера та відокремлюється від його майна. Концесіонер веде відокремлений облік такого майна.

8. Об’єкт концесії підлягає поверненню концесієдавцю після припинення дії концесійного договору у порядку , визначеному Кабінетом Міністрів України, з урахуванням положень концесійного договору.

1. У разі необхідності розроблення детального плану території для цілей реалізації проекту, що здійснюється на умовах концесії, концесієдавець зобов’язаний забезпечити розроблення та затвердження відповідного детального плану території.

Фінансування робіт з розроблення детального плану території може здійснюватися за рахунок коштів державного або місцевого бюджету, коштів державних, комунальних підприємств, установ, організацій, господарських товариств, 100 відсотків акцій (часток) яких належать державі, Автономній Республіці Крим, територіальній громаді або іншому господарському товариству, 100 відсотків акцій (часток) якого належать державі, або за рахунок інших джерел, не заборонених законодавством.

Витрати на розроблення детального плану території можуть відшкодовуватися концесіонером відповідно до умов концесійного договору.

1. Земельна ділянка державної або комунальної власності, необхідна для реалізації проекту, що здійснюється на умовах концесії, у тому числі та, на якій розташований об’єкт концесії, та/або яка є необхідною для створення (будівництва) об’єкта концесії, надається концесіонеру в оренду на строк дії концесійного договору у порядку, передбаченому Земельним кодексом України (крім концесії на будівництво та подальшу експлуатацію автомобільних доріг).

2. Концесієдавець або за його дорученням державне, комунальне підприємство, установа, організація, що належать до сфери його управління, може вжити заходів щодо формування земельної ділянки державної або комунальної власності, необхідної для реалізації проекту, що здійснюється на умовах концесії.

3. Фінансування робіт з розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки державної або комунальної власності та іншої документації із землеустрою, яка відповідно до законодавства вимагається для надання земельної ділянки у користування, може здійснюватися за рахунок коштів державного або місцевого бюджету, коштів державних, комунальних підприємств, установ, організацій, господарських товариств, 100 відсотків акцій (часток) яких належать державі, Автономній Республіці Крим, територіальній громаді або іншому господарському товариству, 100 відсотків акцій (часток) якого належать державі, або за рахунок інших джерел, не заборонених законодавством.

Витрати на розроблення зазначеної документації можуть відшкодовуватися концесіонером відповідно до умов концесійного договору.

4. Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, які відповідно до Земельного кодексу України наділені повноваженнями щодо передачі земельних ділянок у користування, зобов’язані передати концесіонеру в користування земельну ділянку (ділянки), визначену концесійним договором.

5. Право балансоутримувача на користування земельною ділянкою, яка необхідна для реалізації проекту, що здійснюється на умовах концесії, відповідно до умов концесійного договору припиняється з моменту передачі майна у концесію (крім концесії на будівництво та подальшу експлуатацію автомобільних доріг). Така земельна ділянка підлягає передачі концесіонеру в користування у порядку, визначеному Земельним кодексом України.

6. Земельна ділянка (ділянки), сформована концесієдавцем або за його дорученням державним, комунальним підприємством, установою, організацією, що належить до сфери його управління, для цілей реалізації проекту, що здійснюється на умовах концесії, не може бути розділена, приватизована, передана в користування третій особі або іншим чином відчужена до моменту передачі такої земельної ділянки концесіонеру.

7. У разі якщо протягом одного року з дня укладення концесійного договору концесіонер з вини концесієдавця не набуде права оренди земельної ділянки, необхідної для реалізації проекту, що здійснюється на умовах концесії, або з концесіонером не укладено договір про делегування функцій замовника будівництва (у разі концесії на будівництво та подальшу експлуатацію автомобільних доріг), що призведе до неможливості виконання концесіонером зобов’язань за концесійним договором, концесіонер має право на одностороннє розірвання концесійного договору.

1. Балансоутримувач може бути ліквідований у разі передачі всього його майна у концесію.

2. У концесіонера не виникає загального правонаступництва згідно з правами та обов’язками балансоутримувача.

3. У виняткових випадках, за рішенням концесієдавця, умовами концесійного конкурсу може передбачатися повне або часткове правонаступництво концесіонера за правами та обов’язками балансоутримувача. Обсяг правонаступництва, а також умови та порядок передачі концесіонеру прав та обов’язків балансоутримувача визначаються умовами концесійного конкурсу та концесійним договором.

4. Під правами та обов’язками балансоутримувача розуміються права та зобов’язання такого балансоутримувача за договорами, судовими процесами, у тому числі в порядку міжнародного комерційного арбітражу, відкритими виконавчими провадженнями, ліцензіями, документами дозвільного характеру, а також за дебіторською та кредиторською заборгованістю балансоутримувача.

Концесіонер має право провадити діяльність на підставі документів дозвільного характеру, виданих балансоутримувачу, у межах строку їх дії до отримання документів дозвільного характеру на концесіонера, але не більше шести місяців.

5. Інші необоротні матеріальні активи, оборотні матеріальні активи балансоутримувача можуть бути викуплені концесіонером на умовах, встановлених концесійним договором.

6. Передача об’єкта концесії концесіонеру є підставою для припинення права господарського відання та/або оперативного управління балансоутримувача на об’єкт концесії.

7. Концесієдавець зобов’язаний передбачити у конкурсній документації умову щодо максимального працевлаштування концесіонером працівників - громадян України, у тому числі звільнених у зв’язку з ліквідацією балансоутримувача.

1. Концесійний договір має передбачати отримання концесіонером плати за суспільно значущі послуги, що надаються ним з використанням об’єкта концесії, від користувачів (споживачів) таких послуг.

2. Концесійним договором можуть бути передбачені платежі концесіонера на користь концесієдавця та/або платежі концесієдавця на користь концесіонера. Умови та порядок здійснення таких платежів визначаються концесійним договором відповідно до закону.

Платежі концесієдавця на користь концесіонера можливі у випадку, якщо концесіонер не може отримати повне відшкодування здійснених ним інвестицій за рахунок користувачів (споживачів) послуг.

3. Платежі концесіонера на користь концесієдавця можуть включати концесійні платежі та/або одноразову фіксовану плату, визначену концесійним договором з урахуванням положень цієї статті.

4. Умови здійснення концесійних платежів концесіонером, а також порядок їх розрахунку передбачаються концесійним договором та можуть визначатися:

як частка (у відсотках) отриманого концесіонером чистого доходу від провадження концесійної діяльності;

як частка (у відсотках) вартості наданого об’єкта концесії, визначеної за результатами його ринкової оцінки;

як фіксований платіж, що може залежати від обсягів товарів, робіт чи послуг, які надаються концесіонером;

в іншій формі, що відповідає законодавству України.

Концесійний платіж може визначатися шляхом поєднання різних підходів до його розрахунку. Методика розрахунку концесійних платежів затверджується Кабінетом Міністрів України.

У разі створення (нового будівництва) концесіонером об’єкта концесії концесійний платіж (за наявності) встановлюється з дати одержання концесіонером визначеного умовами концесійного договору доходу від експлуатації об’єкта концесії.

5. Концесійні платежі сплачуються відповідно до державного та місцевого бюджетів.

За рішенням концесієдавця частина концесійного платежу може сплачуватися на користь балансоутримувача відповідно до умов концесійного договору та бюджетного законодавства України.

Якщо концесієдавцем одночасно виступають декілька органів державної влади та/або органів місцевого самоврядування, концесійним договором можуть визначатися умови розподілу концесійних платежів між державним і місцевим бюджетами відповідно до бюджетного законодавства України. Такі умови мають бути визначені у договорі про спільну участь на стороні концесієдавця, укладеному між відповідними органами державної влади, органами місцевого самоврядування.

6. Одноразова фіксована плата може бути передбачена умовами концесійного конкурсу. Одноразова фіксована плата передбачається з метою повного або часткового виконання зобов’язань балансоутримувача, що існують на момент затвердження концесієдавцем конкурсної документації, та/або для отримання додаткових надходжень до державного та/або місцевого бюджетів, та/або для покриття витрат на підготовку проекту, що здійснюється на умовах концесії (залучення радників, розроблення землевпорядної документації та проведення її експертизи, на розроблення детального плану території відповідно до підтвердних документів тощо).

Мінімальний розмір одноразової фіксованої плати встановлюється умовами концесійного конкурсу.

Порядок сплати, розмір та цільове спрямування одноразової фіксованої плати визначаються концесійним договором.

7. Платежі концесієдавця на користь концесіонера можуть здійснюватися у формі плати за експлуатаційну готовність.

8. Умовами концесійного договору, якими передбачено плату за експлуатаційну готовність, також може бути передбачено сплату концесійних платежів у разі перевищення фактичними показниками попиту та/або пропозиції очікуваних показників, визначених концесійним договором.

9. Платежі концесіонера на користь концесієдавця та платежі концесієдавця на користь концесіонера вносяться грошовими коштами у безготівковій формі у строки та порядку, встановлені концесійним договором.

1. Державна підтримка може надаватися концесіонеру:

1) шляхом виплати плати за експлуатаційну готовність;

2) шляхом придбання концесієдавцем певного обсягу товарів (робіт, послуг), що виробляються (виконуються, надаються) концесіонером відповідно до концесійного договору;

3) шляхом постачання концесіонеру товарів (робіт, послуг), необхідних для виконання концесійного договору;

4) шляхом будівництва (нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, технічного переоснащення) державними, комунальними підприємствами, установами, організаціями та/або господарськими товариствами, 100 відсотків акцій (часток) яких належать державі, Автономній Республіці Крим, територіальній громаді або іншому господарському товариству, 100 відсотків акцій (часток) яких належать державі, об’єктів суміжної інфраструктури (залізничних, автомобільних шляхів, ліній зв’язку, засобів тепло-, газо-, водо- та електропостачання, інженерних комунікацій тощо), які не є об’єктами концесії, але необхідні для виконання концесійного договору.

2. Державна підтримка концесії не є державною допомогою у розумінні Закону України "Про державну допомогу суб’єктам господарювання" та не потребує обов’язкового повідомлення про державну допомогу уповноваженого органу з питань державної допомоги, за умови що така підтримка надається з дотриманням кожної з таких вимог:

1) концесіонера визначено за результатами концесійного конкурсу;

2) надання державної підтримки передбачено умовами концесійного конкурсу;

3) концесіонером визначено учасника, пропозиція якого отримала найвищу оцінку.

3. Державна підтримка, що надається для виконання концесійного договору, не повинна покривати переважну частину операційного ризику, який охоплює ризик попиту та/або ризик пропозиції, і не може перевищувати інвестиції концесіонера, передбачені концесійним договором.

4. Форми та максимальний обсяг державної підтримки відображаються в конкурсній документації. Рішення про надання державної підтримки приймається відповідно до бюджетного законодавства, а у випадках, передбачених пунктами 3 і 4 частини першої цієї статті, - концесієдавцем.

1. Держава гарантує стабільність умов реалізації проектів, що здійснюються на умовах концесії, додержання прав і законних інтересів концесіонера.

Концесіонерам забезпечується рівноправний режим здійснення господарської діяльності, що виключає застосування заходів дискримінаційного характеру.

2. До прав і обов’язків концесіонера, визначених концесійним договором, застосовується законодавство України, чинне на день укладення концесійного договору (крім законодавства, що зменшує розмір податків чи зборів або скасовує їх, спрощує регулювання господарської діяльності, послаблює процедури державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, пом’якшує відповідальність концесіонера або в інший спосіб покращує становище концесіонера, яке має застосовуватися з дня набрання чинності таким законодавством).

Зазначені гарантії не поширюються на зміни законодавства щодо питань оборони, національної безпеки, забезпечення громадського порядку та охорони довкілля, ліцензування, правил та умов надання суспільно значущих послуг на ринках у стані природних монополій.

У разі прийняття державними органами або органами місцевого самоврядування рішень, що порушують права концесіонерів, збитки, завдані їм внаслідок прийняття таких рішень, підлягають відшкодуванню в повному обсязі у порядку, визначеному концесійним договором.

3. На концесіонера поширюється дія статті 20-1 Закону України "Про державно-приватне партнерство".

4. На концесіонера не поширюється дія нормативно-правових актів органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, якщо такі акти обмежують права концесіонера, визначені концесійним договором (крім приписів органів державного контролю та нагляду, що видаються відповідно до законодавства України з метою створення умов для безпечного ведення робіт, охорони довкілля, збереження здоров’я населення).

5. Концесіонер може бути наділений спеціальними або ексклюзивними правами, які пов’язані з реалізацією проекту, що здійснюється на умовах концесії. Такі права мають бути визначені у концесійному договорі та не можуть суперечити вимогам цього Закону.

1. Концесійний договір та/або договір про фінансування, та/або прямий договір повинен передбачити гарантії прав кредиторів.

2. Прямий договір може передбачати права кредитора у разі заміни концесіонера, зокрема, погодження такої заміни, якщо вона ініціюється концесієдавцем, та навпаки, право кредитора на вступ в права та обов’язки концесіонера, умови відшкодувань кредитору у випадку дострокового припинення концесійного договору та інші положення.

3. У разі розірвання концесійного договору концесієдавець може відшкодувати кредитору збитки, завдані достроковим припиненням договору, якщо це передбачено концесійним договором та прямим договором. Розмір такого відшкодування, порядок та строки його виплати визначаються відповідно до прямого договору.

4. Встановлення будь-яких обмежень, що створюють перешкоди для реалізації кредиторами своїх прав, пов’язаних із реалізацією проекту, що здійснюється на умовах концесії, забороняється.

1. У концесійному договорі, умовами якого передбачено надання суспільно значущих послуг, що підлягають державному регулюванню у сферах природних монополій, крім істотних умов, передбачених цим Законом, визначаються:

зобов’язання концесієдавця компенсувати концесіонеру частку внесених ним інвестицій на створення (будівництво) об’єкта концесії в рамках виконання концесійного договору (враховуючи витрати, здійснені ним у зв’язку із залученням боргового фінансування, та премію за ризик), яка не може бути відшкодована концесіонером внаслідок встановлення органом державного регулювання цін (тарифів) на відповідні послуги нижчими, ніж передбачено концесійним договором;

та/або право концесіонера зупинити виконання інвестиційних зобов’язань до затвердження органом державного регулювання цін (тарифів) на відповідні послуги на рівні, передбаченому концесійним договором;

та/або право концесіонера ініціювати внесення на запропонованих концесійним договором умовах змін до концесійного договору щодо обсягів та строків внесення інвестицій, термінів прийняття об’єкта концесії в експлуатацію, а також щодо визначених концесійним договором показників результативності суспільно значущих послуг у порядку та на засадах, передбачених концесійним договором.

2. Концесіонер, який надає суспільно значущі послуги, що підлягають державному регулюванню у сферах природних монополій, зобов’язаний отримати всі необхідні дозволи та/або ліцензії для провадження такої діяльності протягом шести місяців з дня укладення концесійного договору та забезпечити безперервне надання таких послуг.

1. У разі реалізації проекту, що здійснюється на умовах концесії, щодо будівництва та подальшої експлуатації автомобільних доріг об’єктом концесії є автомобільні дороги загального користування.

Проект, що здійснюється на умовах концесії щодо будівництва та подальшої експлуатації автомобільних доріг, може бути реалізований лише за умови наявності альтернативного безоплатного проїзду (автомобільна дорога) протягом усього строку експлуатації платної автомобільної дороги відповідно до Закону України "Про автомобільні дороги".

2. Концесіонеру надається право на будівництво та подальшу експлуатацію автомобільної дороги в порядку та на умовах, визначених концесійним договором та законом.

Під будівництвом автомобільної дороги розуміється комплекс дорожньо-будівельних та проектних робіт, пов’язаних із новим будівництвом та/або реконструкцією, та/або капітальним ремонтом автомобільної дороги.

1. Рішення про доцільність або недоцільність будівництва та подальшої експлуатації автомобільних доріг загального користування державного значення на умовах концесії приймає Кабінет Міністрів України на підставі висновку за результатами аналізу ефективності здійснення державно-приватного партнерства у формі концесії.

2. У рішенні про доцільність будівництва та подальшої експлуатації автомобільних доріг на умовах концесії обов’язково зазначаються:

концесієдавець, який визначається Кабінетом Міністрів України;

органи виконавчої влади, відповідальні за організацію роботи щодо відчуження, вилучення, викупу земельних ділянок, необхідних для будівництва та експлуатації автомобільної дороги;

загальна характеристика та технічні параметри автомобільної дороги;

орієнтовна вартість будівництва автомобільної дороги та базові фінансові показники проекту, що здійснюється на умовах концесії;

орієнтовні межі та площі земельних ділянок, необхідних для будівництва та експлуатації автомобільної дороги;

граничний строк, на який надається концесія;

граничний розмір плати за експлуатаційну готовність;

очікувана інтенсивність руху;

граничний розмір плати за разовий проїзд такою дорогою;

маршрут альтернативного безоплатного проїзду;

необхідні заходи з підготовки до проведення концесійного конкурсу;

інші умови будівництва та експлуатації автомобільної дороги на умовах концесії.

Після прийняття зазначеного рішення щодо земельних ділянок, необхідних для будівництва та експлуатації автомобільної дороги на умовах концесії, встановлюються відповідні обтяження у визначеному законодавством порядку.

Умови проведення концесійного конкурсу затверджуються Кабінетом Міністрів України.

1. Державне підприємство, установа або організація, що є землекористувачем та відповідно замовником будівництва автомобільної дороги, зобов’язане укласти з концесіонером договір про делегування функцій замовника будівництва відповідно до умов концесійного договору. Договір про делегування функцій замовника будівництва визначає права, обов’язки та відповідальність концесіонера у зв’язку із здійсненням ним функцій замовника будівництва від імені та в інтересах відповідного землекористувача відповідно до містобудівного законодавства та компенсації землекористувачу земельного податку.

Під договором про делегування функцій замовника будівництва розуміється договір, відповідно до умов якого замовник передає концесіонеру права на здійснення проекту будівництва, включаючи, але не обмежуючись правом на отримання дозвільних документів на будівництво від імені та в інтересах замовника, право на укладення від власного імені договорів генерального підряду на будівництво, на розроблення проектно-кошторисної документації. Термін "замовник" вживається у значенні, наведеному в Законі України "Про регулювання містобудівної діяльності".

2. Майно, створене концесіонером на виконання умов концесійного договору або отримане концесіонером відповідно до умов концесійного договору та розташоване у межах смуги відведення автомобільної дороги, є об’єктом права державної, комунальної власності, крім об’єктів дорожнього сервісу, які можуть бути власністю концесіонера відповідно до умов концесійного договору.

Майно, створене концесіонером на виконання умов концесійного договору та розташоване за межами смуги відведення автомобільної дороги, є об’єктом права власності концесіонера, якщо інше не визначено концесійним договором.

3. Прийняття в експлуатацію автомобільної дороги є підставою для її включення в установленому порядку до переліку автомобільної дороги загального користування.

4. Концесійний договір щодо будівництва та подальшої експлуатації автомобільних доріг укладається на строк, визначений у такому договорі, який має становити не менше 10 років та не більше 50 років.

1. Розмір плати за разовий проїзд автомобільною дорогою загального користування, побудованою на умовах концесії, визначається концесіонером відповідно до концесійного договору та з урахуванням тарифної сітки плати за разовий проїзд автомобільною дорогою за кожний кілометр та не може бути більшим максимального розміру плати , що встановлюється Кабінетом Міністрів України з урахуванням виду транспортного засобу та рівня інфляції.

2. Порядок безоплатного проїзду автомобільними дорогами, побудованими на умовах концесії, та розмір відшкодування концесіонеру (в разі стихійного лиха, катастрофи, епідемії, епізоотії, проїзду транспортних засобів, що використовуються органами державної влади, підрозділами Міністерства оборони України, Державної прикордонної служби України, Національної гвардії України, Національної поліції України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, та швидкої медичної допомоги) визначає Кабінет Міністрів України.

1. Плата за експлуатаційну готовність автомобільної дороги сплачується концесіонеру відповідно до умов концесійного договору після прийняття автомобільної дороги в експлуатацію та залежить від досягнення концесіонером показників результативності, зокрема якості, надійності, доступності автомобільної дороги.

У разі недосягнення концесіонером показників результативності розмір плати за експлуатаційну готовність може бути зменшений на суму штрафних санкцій, передбачених концесійним договором.

2. Концесійні платежі вносяться концесіонером відповідно до умов концесійного договору, якщо інтенсивність руху на автомобільній дорозі за результатами звітного року перевищує очікувану, що визначена концесійним договором.

Концесійні платежі зараховуються до державного дорожнього фонду України.

1. Концесійний договір регулюється правом України, якщо інше не передбачено таким договором.

2. Сторони є вільними у виборі законодавства, що регулює їхні правовідносини, які виникають на підставі інших договорів, укладених з метою реалізації проекту, що здійснюється на умовах концесії, якщо інше не передбачено законодавством України.

1. Будь-які спори, що виникають у зв’язку з виконанням зобов’язань, передбачених концесійним договором, прямим договором чи будь-яким іншим договором, пов’язаним з реалізацією проекту, що здійснюється на умовах концесії, вирішуються шляхом проведення переговорів у строки, погоджені сторонами у відповідному договорі чи в двосторонніх інвестиційних угодах, ратифікованих Україною.

2. Сторони концесійного договору можуть вільно обрати механізм вирішення спорів, включаючи медіацію, незобов’язуючу експертну оцінку, національний або міжнародний комерційний чи інвестиційний арбітраж, у тому числі арбітраж з місцезнаходженням за кордоном (якщо засновником концесіонера є підприємство з іноземними інвестиціями у розумінні Закону України "Про режим іноземного інвестування"), і процедурні правила вирішення спорів.

3. На вимогу концесіонера чи кредитора держава має право відмовитися від імунітету в концесійному договорі чи прямому договорі. Така відмова поширюється на всі судові рішення, рішення міжнародних комерційних арбітражів, рішення у провадженнях щодо попереднього забезпечення позову, а також на виконання рішень судових і арбітражних органів.

1. Контроль за виконанням концесійних договорів здійснюють концесієдавець, інші державні органи та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи відповідно до їхніх повноважень у порядку, встановленому законом та/або концесійним договором.

Під час здійснення контролю за виконанням концесійних договорів не допускається втручання в господарську діяльність концесіонера або третіх сторін, залучених концесіонером, а також розголошення конфіденційної інформації, яка стала відомою під час здійснення контролю.

Концесіонери надають концесієдавцям інформацію про виконання концесійного договору в порядку, передбаченому таким договором.

Моніторинг виконання концесійних договорів здійснюється органом з державно-приватного партнерства шляхом отримання від концесієдавців щорічних звітів про виконання концесійного договору, які надаються в порядку та за формою, затвердженими органом з державно-приватного партнерства.

2. Орган з державно-приватного партнерства здійснює моніторинг, узагальнення та оприлюднення в установленому порядку результатів здійснення концесії, у тому числі здійснення оцінки та моніторингу загального рівня ризиків концесієдавців в концесійних договорах.

1. Після закінчення виконання концесійного договору проводиться завершальна оцінка здійснення концесії.

Завершальна оцінка проводиться щодо об’єктів:

державної власності - органом, уповноваженим Кабінетом Міністрів України, який не був залучений до підготовки та/або реалізації проекту, що здійснювався на умовах концесії;

що належать Автономній Республіці Крим, - органом, уповноваженим Радою міністрів Автономної Республіки Крим, а якщо такий орган не визначено - Радою міністрів Автономної Республіки Крим;

комунальної власності - органом, уповноваженим органом місцевого самоврядування згідно з повноваженнями відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

2. Концесієдавець та концесіонер повинні надати органу, що проводить завершальну оцінку здійснення концесії, всю необхідну інформацію для її проведення.

3. За результатами проведеної завершальної оцінки здійснення концесії готується звіт, який надсилається до органу з державно-приватного партнерства для аналізу.

Метою завершальної оцінки здійснення концесії є узагальнення результатів виконання концесійного договору, виявлення проблем та аналіз усіх ризиків, які виникали під час реалізації проекту, що здійснювався на умовах концесії, а також у разі необхідності - підготовка пропозицій про внесення змін до законодавства.

1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, крім положень, що визначають використання ЕТС, які набирають чинності з дня початку функціонування ЕТС для проведення концесійного конкурсу, конкурентного діалогу та публікації документів у процедурі прямих переговорів з орендарем державного майна, що передається в концесію, але не пізніше 1 вересня 2021 року.

2. Визнати такими, що втратили чинність:

Закон України "Про концесії" (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., № 41, ст. 372 із наступними змінами);

Закон України "Про концесії на будівництво та експлуатацію автомобільних доріг" (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., № 3, ст. 21 із наступними змінами).

3. Установити, що:

процедура визначення концесіонера, передбачена розділом III цього Закону, застосовується до проектів, підготовка яких була розпочата до набрання чинності цим Законом, за умови що рішення про доцільність здійснення державно-приватного партнерства у формі концесії прийнято відповідно до Закону України "Про державно-приватне партнерство";

завершення концесійних конкурсів, розпочатих до набрання чинності цим Законом, та укладення концесійних договорів за результатами проведення таких конкурсів здійснюються з використанням процедури, за якою вони розпочаті;

до концесійних договорів, укладених за результатами концесійних конкурсів, розпочатих до набрання чинності цим Законом, можуть вноситися зміни, пов’язані з набранням чинності цим Законом.

4. Законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

5. Договори концесії, укладені до набрання чинності цим Законом, є чинними до моменту закінчення строку їх дії відповідно до умов таких договорів.

6. Внести зміни до таких законодавчих актів України:

1) у Земельному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2002 р., № 3-4, ст. 27):

статтю 94 викласти в такій редакції:

"Стаття 94. Право приватного партнера, зокрема концесіонера, на земельну ділянку

1. Для здійснення державно-приватного партнерства, у тому числі концесії, приватному партнеру (концесіонеру) надаються в оренду земельні ділянки (крім концесії на будівництво та подальшу експлуатацію автомобільних доріг) у порядку, встановленому цим Кодексом.

2. Земельні ділянки, необхідні для здійснення державно-приватного партнерства (реалізації проекту, що здійснюється на умовах концесії) та зазначені в рішенні про доцільність здійснення державно-приватного партнерства (концесії) та/або договорі, укладеному в рамках державно-приватного партнерства (концесійному договорі), передаються в оренду виключно приватному партнеру, концесіонеру, визначеному в порядку, встановленому Законом України "Про концесію" або Законом України "Про державно-приватне партнерство".

Зазначені земельні ділянки можуть бути передані іншим особам лише у разі прийняття державним партнером або концесієдавцем рішення про відміну конкурсу або визнання конкурсу таким, що не відбувся.

Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, які відповідно до цього Кодексу наділені повноваженнями щодо передачі земельних ділянок у користування, зобов’язані у тримісячний строк з дня звернення передати приватному партнеру (концесіонеру) земельну ділянку (ділянки), визначену (визначені) договором, укладеним у рамках державно-приватного партнерства (концесійним договором), в оренду на строк дії такого договору (крім концесії на будівництво та подальшу експлуатацію автомобільних доріг).

3. Земельні ділянки, необхідні для здійснення державно-приватного партнерства (реалізації проекту, що здійснюється на умовах концесії) та зазначені в рішенні про доцільність здійснення державно-приватного партнерства (концесії), не можуть бути поділені, об’єднані з іншими земельними ділянками, передані в заставу, приватну власність та користування до моменту передачі такої земельної ділянки приватному партнеру (концесіонеру) або прийняття державним партнером (концесієдавцем) рішення про відміну конкурсу або визнання концесійного конкурсу таким, що не відбувся (якщо земельна ділянка була сформована до моменту оголошення конкурсу).

4. Передача концесіонеру або приватному партнеру будівель, споруд, іншого нерухомого майна державних та/або комунальних підприємств, установ, організацій є підставою для припинення права постійного користування на земельні ділянки, на яких вони розміщені та які є необхідними для здійснення державно-приватного партнерства (концесії), крім випадку концесії на будівництво (нове будівництво, реконструкцію та капітальний ремонт) та подальшу експлуатацію автомобільних доріг.

Припинення права постійного користування земельною ділянкою здійснюється на підставі рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування, до повноважень якого належить надання відповідної земельної ділянки в оренду за клопотанням приватного партнера, концесіонера.

5. Припинення права постійного користування земельною ділянкою (ділянками), визначеною (визначеними) частиною четвертою цієї статті, відбувається без згоди землекористувача. Одночасно з припиненням права постійного користування земельною ділянкою державної або комунальної власності відбувається передача відповідної земельної ділянки в оренду приватному партнеру, концесіонеру";

у статті 123:

частину другу доповнити абзацом третім такого змісту:

"У разі звернення з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки особи, яка є державним партнером (концесієдавцем) відповідно до законів України "Про державно-приватне партнерство", "Про концесію" та зацікавлена в отриманні в користування земельної ділянки для здійснення державно-приватного партнерства, у тому числі реалізації проекту, що здійснюється на умовах концесії, або уповноваженої нею особи до клопотання додається копія рішення про доцільність здійснення державно-приватного партнерства, зокрема у формі концесії";

частину третю доповнити абзацом п’ятим такого змісту:

"У разі встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) або формування земельної ділянки, необхідної для здійснення державно-приватного партнерства (реалізації проекту, що здійснюється на умовах концесії), замовником документації із землеустрою є державний партнер (концесієдавець), а також за його дорученням державне або комунальне підприємство, установа, організація чи господарське товариство, 100 відсотків акцій (часток) якого належать державі, Автономній Республіці Крим, територіальній громаді або іншому господарському товариству, 100 відсотків акцій (часток) якого належать державі";

після частини дев’ятої доповнити новою частиною такого змісту:

"10. Якщо земельна ділянка надається в оренду для здійснення державно-приватного партнерства, зокрема концесії, погоджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, замовником якого був державний партнер, концесієдавець або за його дорученням державне або комунальне підприємство, установа, організація чи господарське товариство, 100 відсотків акцій (часток) якого належать державі, Автономній Республіці Крим, територіальній громаді або іншому господарському товариству (а в разі необхідності здійснення обов’язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку державної експертизи), подається приватним партнером, концесіонером до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У разі якщо земельна ділянка державної або комунальної власності формується до проведення конкурсу з визначення приватного партнера, концесійного конкурсу, передача її в оренду здійснюється після укладення концесійного договору або іншого договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства.

Якщо така земельна ділянка перебуває у постійному користуванні, рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про передачу її в оренду приватному партнеру, концесіонеру для здійснення державно-приватного партнерства, концесії є одночасно рішенням про припинення права постійного користування такою земельною ділянкою.

Поділ земельної ділянки державної або комунальної власності, яка перебуває у постійному користуванні, здійснений до проведення конкурсу з визначення приватного партнера, концесійного конкурсу з метою подальшої передачі однієї чи декількох земельних ділянок, сформованих внаслідок такого поділу, в оренду приватному партнеру, концесіонеру для здійснення державно-приватного партнерства, концесії, не припиняє права постійного користування до прийняття рішення про передачу її в оренду приватному партнеру, концесіонеру.

Земельні ділянки, необхідні для здійснення державно-приватного партнерства, зокрема концесії, підлягають передачі в оренду приватному партнеру, концесіонеру на строк дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства, або концесійного договору".

У зв’язку з цим частини десяту - чотирнадцяту вважати відповідно частинами одинадцятою - п’ятнадцятою;статтю 141 доповнити пунктом "ж" такого змісту:

"ж) передача приватному партнеру, концесіонеру нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці, що перебуває в користуванні державного або комунального підприємства та є об’єктом державно-приватного партнерства або об’єктом концесії";

2) у Господарському кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., №№ 18-22, ст. 144):

частину третю статті 22 доповнити абзацом другим такого змісту:

"Зазначені суб’єкти управління у державному секторі економіки можуть приймати рішення, необхідні для підготовки до реалізації та здійснення державно-приватного партнерства (концесії), які є обов’язковими до виконання підприємствами, установами, організаціями, що перебувають у сфері їх управління";

статтю 406 викласти в такій редакції:

"Стаття 406. Концесія

1. Концесія - форма здійснення державно-приватного партнерства, яка полягає в наданні концесієдавцем концесіонеру права на створення та/або будівництво (нове будівництво, реконструкцію, реставрацію, капітальний ремонт та технічне переоснащення), та/або управління (користування, експлуатацію, технічне обслуговування) об’єктом концесії, та/або надання суспільно значущих послуг в порядку та на умовах, визначених концесійним договором, і передбачає передачу концесіонеру переважної частини операційного ризику, який охоплює ризик попиту та/або ризик пропозиції.

2. Концесійна діяльність здійснюється на основі концесійних договорів, що укладаються відповідно до законодавства України між концесіонером та концесієдавцем";

статті 407-410 виключити;

3) статтю 16 Лісового кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2006 р., № 21, ст. 170) доповнити частиною другою такого змісту:

"Ліси на землях державної та комунальної власності, спеціалізовані лісогосподарські підприємства не є об’єктами державно-приватного партнерства згідно із Законом України "Про державно-приватне партнерство", зокрема об’єктами концесії згідно із Законом України "Про концесію";

4) частину третю статті 75 Повітряного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2011 р., № 48-49, ст. 536) викласти в такій редакції:

"3. Державний та/або комунальний аеродром та аеродромні об’єкти (злітно-посадкові смуги, руліжні доріжки, перони, інші елементи аеродромів) можуть передаватися приватному інвестору відповідно до договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійного договору, договору оренди, а також бути предметом інших договорів, що укладаються за правилами, визначеними законодавством України. Істотною умовою таких договорів є заборона зміни цільового призначення об’єктів аеродрому, що забезпечують його основну виробничу діяльність";

5) частину першу статті 20 Господарського процесуального кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2017 р., № 48, ст. 436) доповнити пунктом 17 такого змісту:

"17) справи, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні договорів, укладених у рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійних договорів, крім спорів, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства";

6) у Кодексі адміністративного судочинства України (Відомості Верховної Ради України, 2017 р., № 48, ст. 436):

частину першу статті 19 доповнити пунктами 14 і 15 такого змісту:

"14) спорах із суб’єктами владних повноважень з приводу проведення аналізу ефективності здійснення державно-приватного партнерства;

15) спорах, що виникають у зв’язку з оголошенням, проведенням та/або визначенням результатів конкурсу з визначення приватного партнера та концесійного конкурсу";

частину третю статті 22 доповнити абзацом другим такого змісту:

"Апеляційним адміністративним судам як судам першої інстанції підсудні справи за позовами про примусове відчуження з мотивів суспільної необхідності земельної ділянки, інших об’єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, а також спори за участю суб’єктів владних повноважень з приводу проведення аналізу ефективності здійснення державно-приватного партнерства та спори, що виникають у зв’язку з проведенням та/або визначенням результатів конкурсу з визначення приватного партнера та концесійного конкурсу";

статтю 46 після частини другої доповнити новою частиною такого змісту:

"3. Позивачем в адміністративній справі щодо спорів, що виникають у зв’язку з проведенням та/або визначенням результатів конкурсу з визначення приватного партнера та концесійного конкурсу можуть бути лише претенденти та/або учасники такого конкурсу".

У зв’язку з цим частини третю і четверту вважати відповідно частинами четвертою і п’ятою;

частину другу статті 122 доповнити абзацом третім такого змісту:

"Для звернення до адміністративного суду з позовами у спорах за участю суб’єктів владних повноважень з приводу проведення аналізу ефективності здійснення державно-приватного партнерства та позовами у спорах, що виникають у зв’язку з проведенням та/або визначенням результатів конкурсу з визначення приватного партнера та концесійного конкурсу, встановлюється тримісячний строк з дня, коли особа дізналася або мала дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів";

7) у Законі України "Про інвестиційну діяльність" (Відомості Верховної Ради України, 1991 р., № 47, ст. 646 із наступними змінами):

частину п’яту статті 2 доповнити словами "крім державної підтримки інвестиційних проектів, що здійснюються на умовах державно-приватного партнерства, у тому числі у формі концесії, яка надається у порядку, встановленому законами України "Про державно-приватне партнерство" та "Про концесію";

частину першу статті 15 після слова "крім" доповнити словами "інвестиційних проектів, що здійснюються на умовах державно-приватного партнерства, у тому числі у формі концесії, та";

9) у Законі України "Про місцеве самоврядування в Україні" (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., № 24, ст. 170 із наступними змінами):

в абзаці першому пункту 30 частини першої статті 26 слова "про надання у концесію об’єктів права комунальної власності" замінити словами "прийняття рішення про здійснення державно-приватного партнерства щодо об’єктів комунальної власності, у тому числі на умовах концесії";

у підпункті 4 пункту "а" статті 29 слова "підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо визначення сфер господарської діяльності та переліку об’єктів, які можуть надаватися у концесію" виключити;

пункт 19 частини першої статті 43 викласти в такій редакції:

"19) вирішення за дорученням відповідних рад питань про продаж, передачу в оренду, під заставу об’єктів комунальної власності або прийняття рішення про здійснення державно-приватного партнерства щодо об’єктів комунальної власності, у тому числі на умовах концесії, що забезпечують спільні потреби територіальних громад і перебувають в управлінні районних, обласних рад, а також придбання таких об’єктів в установленому законом порядку";

частину п’яту статті 60 після слів "фізичним особам" доповнити словами "укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори";

10) у Законі України "Про джерела фінансування дорожнього господарства України" (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., № 14, ст. 60 із наступними змінами):