Про Державну програму запобігання дитячій бездоглядності на 2003-2005 роки

З метою розв'язання проблем дитячої бездоглядності, створення належних умов для соціально-психологічної реабілітації дітей, їх фізичного і розумового розвитку

1. Затвердити Державну програму запобігання дитячій бездоглядності на 2003 - 2005 роки (далі - Програма), що додається.

2. Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській і Севастопольській міським державним адміністраціям розробити в місячний строк регіональні програми запобігання дитячій бездоглядності.

3. Міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській і Севастопольській міським державним адміністраціям забезпечувати здійснення та фінансування заходів Програми у межах загальної суми асигнувань, що передбачаються у відповідних бюджетах на цю мету, та із залученням коштів з інших джерел, не заборонених законодавством.

4. Координацію робіт з виконання Програми покласти на Державний комітет України у справах сім'ї та молоді.

На сьогодні держава і суспільство активізували роботу, спрямовану на практичну реалізацію основних напрямів поліпшення становища дітей в Україні, зокрема щодо виявлення та викорінення такого негативного явища, як дитяча бездоглядність.

Значною мірою цьому сприяло виконання вимог Законів України "Про охорону дитинства", "Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх", прийняття низки нормативно-правових актів, здійснення цільових адресних заходів тощо.

Проте робота, що проводиться в регіонах з метою запобігання бездоглядності серед дітей, їх соціально-правового захисту, є малоефективною. Зростає кількість сімей, які з різних причин не виконують виховних функцій стосовно власних дітей.

Малоефективний контроль з боку суспільства за вихованням та утриманням дітей у неблагополучних сім'ях призводить до виникнення ситуації, коли все більше таких дітей не отримують адекватного соціального захисту і стають "дітьми вулиці".

Проблема дитячої бездоглядності у багатьох випадках зумовлена низькою результативністю роботи органів опіки та піклування. До того ж потребують удосконалення механізми реалізації законодавства, яке регулює відносини сім'ї, держави, суспільства, батьків і дітей.

Такий стан справ викликає необхідність прийняття цієї Програми, мета якої полягає в розв'язанні проблем дитячої бездоглядності, створенні належних умов для соціально-психологічної реабілітації дітей, їх фізичного і розумового розвитку.

Основними завданнями Програми є:

підвищення ефективності роботи із запобігання дитячій бездоглядності шляхом удосконалення нормативно-правової бази;

поліпшення існуючих та вишукання нових форм соціальної підтримки дітей, які перебувають у складних життєвих умовах;

виявлення неблагополучних сімей і забезпечення захисту прав дітей, які виховуються в таких сім'ях;

удосконалення мережі та підвищення ефективності діяльності закладів соціального захисту дітей (із поліпшенням побутових умов);

розроблення науково-методичних засад запобігання дитячій бездоглядності;

забезпечення підготовки та перепідготовки фахівців закладів соціального захисту дітей.

Виконання Програми надасть змогу:

створити умови для забезпечення захисту прав дітей, їх соціально-психологічної реабілітації;

зменшити кількість бездоглядних дітей;

удосконалити нормативно-правову базу соціального захисту дітей, привести її у відповідність із вимогами Конвенції ООН про права дитини;

забезпечити комплексне вивчення і розв'язання проблем дітей і сімей, в яких вони виховуються;

поліпшити діяльність органів опіки і піклування щодо виявлення дітей, які потребують соціального захисту;

оптимізувати мережу закладів соціального захисту дітей, підвищити ефективність їх роботи, зміцнити матеріально-технічну базу;

удосконалити державну статистичну звітність з питань дитячої бездоглядності;

забезпечити на належному рівні підготовку та перепідготовку фахівців закладів соціального захисту дітей.

1. Розробити та внести Кабінету Міністрів України пропозиції щодо:

законодавчого врегулювання питань стосовно посилення соціального захисту дітей, запобігання їх бездоглядності;

запровадження нових форм виховання бездоглядних дітей, у тому числі шляхом утворення закладів соціального захисту для таких дітей із використанням приміщень, які вивільняються в ході реформування Збройних Сил України;

обмеження відвідування неповнолітніми ігрових залів, комп'ютерних клубів, відеотек, дискотек у вечірній час (до 21 години у зимовий та до 22 години - у літній період); установлення відповідальності посадових осіб за порушення цього обмеження;

заборони продажу алкогольних напоїв і тютюнових виробів особам віком до 21 року;

фінансового забезпечення витрат на перевезення дітей, які самовільно залишили сім'ї та заклади соціального захисту, до місця їх постійного проживання (перебування).

2. Розробити і затвердити:

порядок виявлення, обліку, медичного обстеження та влаштування дітей, які бродяжать або жебракують;

порядок розгляду звернень дітей з приводу жорстокого поводження з ними;

методичні рекомендації щодо виявлення проявів та запобігання дитячій бездоглядності.

3. Забезпечити своєчасне виявлення неблагополучних сімей, їх облік і соціальний супровід.

4. Удосконалити систему інформаційного забезпечення роботи із запобігання дитячій бездоглядності.

5. Здійснювати заходи, спрямовані на запровадження альтернативних інтернатним форм виховання та утримання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.

6. Створити в регіонах відповідно до соціальної потреби кризові центри, центри профілактики насильства в сім'ї та реабілітації жертв насильства.

7. Підтримати реалізацію експериментальних проектів:

у Київській області - щодо реформування системи опіки і піклування;

у Херсонській області - щодо створення центру запобігання ранньому соціальному сирітству.

8. Організувати при залізничних вокзалах кімнати для тимчасового утримання дітей, які бродяжать, жебракують або перебувають у складних життєвих умовах.

9. Створити Всеукраїнську мережу "Телефон довіри для дітей" та інформувати населення про її діяльність.

10. Забезпечити створення і функціонування закладів нового типу із соціального захисту дітей в Автономній Республіці Крим, областях, містах обласного значення.

11. Зміцнити матеріально-технічну базу закладів соціального захисту дітей, зокрема здійснити цільове забезпечення цих закладів транспортними засобами.

12. Провести інвентаризацію підліткових клубів за місцем проживання дітей та розробити заходи щодо підвищення ефективності їх діяльності.

13. Вжити заходів до залучення в установленому порядку додаткових коштів з джерел, не заборонених законодавством, для надання адресної допомоги закладам соціального захисту дітей, малозабезпеченим сім'ям.

14. Сприяти створенню на базі загальноосвітніх навчальних закладів, розташованих у сільській місцевості, центрів культури для організації змістовного дозвілля та відпочинку дітей.

15. Визначити квоти та створювати сприятливі умови для вступу до військових ліцеїв і ліцеїв з посиленою військово-фізичною підготовкою дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, та тих, які перебувають у складних життєвих умовах.

17. Збільшити обсяг на телебаченні та радіо обов'язкових циклів дитячо-юнацьких передач гуманістичного змісту.

18. Забезпечити інформаційну підтримку вирішення актуальних питань дитячої, сімейної політики, популяризації історичних традицій української родини та нових форм сімейного виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.

19. Провести Всеукраїнську науково-практичну конференцію "Діти вулиці: права, гарантії та захист".

20. Удосконалити державну статистичну звітність з питань дитячої бездоглядності.

21. Розробити та провести випробування нових форм і методів запобігання дитячій бездоглядності.

22. Розробити та затвердити методичні рекомендації з питань запобігання насильству в сім'ї для працівників місцевих органів виконавчої влади та закладів соціального захисту дітей.

23. Підготувати і видати збірники нормативно-правових актів з питань запобігання дитячій бездоглядності, захисту прав дітей.

24. Розробити і затвердити програми підвищення кваліфікації працівників закладів соціального захисту дітей.

25. Організувати підвищення кваліфікації працівників, які займаються питаннями запобігання дитячій бездоглядності та соціального захисту прав дітей.

26. Переглянути нормативи щодо введення у загальноосвітніх навчальних закладах посад соціального педагога, практичного психолога.

27. Залучати до проведення заходів, пов'язаних із запобіганням дитячій бездоглядності, міжнародні благодійні організації, що зареєстровані в Україні.

28. Здійснювати співробітництво з Дитячим фондом ООН (ЮНІСЕФ) щодо соціально-правового захисту дітей, попередження безпритульності та бездоглядності у дитячому середовищі.

29. Розвивати міжнародне співробітництво щодо виявлення бездоглядних дітей, їх повернення до постійного місця проживання.