КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
РОЗПОРЯДЖЕННЯ
від 24 грудня 2025 р. № 1493-р
Київ
Про затвердження Державної цільової соціальної програми розвитку фізичної культури і спорту на період до 2030 року
1. Затвердити Державну цільову соціальну програму розвитку фізичної культури і спорту на період до 2030 року (далі - Програма), що додається.
2. Міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади, обласним, Київській міській державним адміністраціям (військовим адміністраціям):
забезпечити виконання Програми в межах коштів, передбачених у державному та місцевих бюджетах на відповідний рік, та з інших джерел, не заборонених законодавством;
подавати щороку до 1 лютого Міністерству молоді та спорту інформацію про стан виконання Програми для її узагальнення і подання до 1 березня Кабінетові Міністрів України та Міністерству економіки, довкілля та сільського господарства.
| Прем'єр-міністр України | Ю. СВИРИДЕНКО |
| Інд. 28 | |
ЗАТВЕРДЖЕНО
розпорядженням Кабінету Міністрів України
від 24 грудня 2025 р. № 1493-р
ДЕРЖАВНА ЦІЛЬОВА СОЦІАЛЬНА ПРОГРАМА
розвитку фізичної культури і спорту на період до 2030 року
Мета Програми
Метою Програми є підвищення якості та доступності послуг у сфері фізичної культури і спорту з урахуванням потреб різних груп жінок і чоловіків, дівчаток та хлопчиків; підвищення рівня рухової активності населення; підтримка та відновлення фізичного та психічного здоров’я громадян України всіх вікових груп засобами фізичної культури і спорту; максимальна реалізація здібностей обдарованої молоді у дитячо-юнацькому, резервному спорті, спорті вищих досягнень; створення організаційних, матеріально-технічних, кадрових, науково-методичних, медичних та фінансових умов для підготовки спортсменів національних збірних команд України з видів спорту, визнаних в Україні, здатних конкурувати на спортивних змаганнях найвищого рівня.
Шляхи і способи розв’язання проблеми
Сфера фізичної культури і спорту є пріоритетним напрямом гуманітарної політики держави, основою формування фізично активної та здорової нації, визнання спортивної спільноти українців на міжнародній арені, що забезпечує стійкість до зовнішніх та внутрішніх ризиків та є складовою національної безпеки і оборони держави.
Одним з важливих факторів розвитку сфери фізичної культури і спорту є наявність та ефективне функціонування сучасних закладів фізичної культури і спорту, об’єктів спортивної інфраструктури, кваліфікованих фахівців сфери фізичної культури і спорту тощо.
В умовах воєнного стану у зв’язку із спрямуванням коштів на потреби захисту та обороноздатності держави є проблема збереження, поступового відновлення та розвитку спортивної інфраструктури, зокрема в закладах освіти, базах олімпійської, паралімпійської та дефлімпійської підготовки.
Наслідки збройної агресії Російської Федерації проти України та тимчасова окупація частини її території призвели до зниження показників розвитку мережі закладів фізичної культури і спорту, зокрема погіршення їх матеріально-технічної бази, а також необхідності проведення на деокупованих територіях заходів щодо розмінування спортивних споруд і поновлення правовстановлюючих документів на об’єкти спортивної інфраструктури.
З початку збройної агресії Російської Федерації проти України 799 об’єктів спортивної інфраструктури постраждало, з них: 315 об’єктів повністю або частково знищено, 419 об’єктів мають суттєві або часткові пошкодження. Серед них зазнав руйнувань та пошкоджень 21 заклад фізичної культури і спорту, якому відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18 січня 2006 р. № 30 "Про затвердження Порядку надання закладу фізичної культури і спорту статусу бази олімпійської, паралімпійської та дефлімпійської підготовки і переліку закладів, яким надано такий статус" (Офіційний вісник України, 2006 р., № 3, ст. 94; 2011 р., № 99, ст. 3614) надано статус бази олімпійської, паралімпійської та дефлімпійської підготовки.
Обмежено можливості громадян України займатися фізичною культурою і спортом, припинено проведення на території України міжнародних спортивних змагань, порушено навчально-тренувальний процес спортсменів, спричинено міграцію частини спортсменів, тренерів та учнів дитячо-юнацьких спортивних шкіл за кордон.
Багато спортсменів і тренерів призовного віку призвані на військову службу і сьогодні перебувають поза навчально-тренувальним процесом. Втрата кваліфікованих фахівців сфери фізичної культури і спорту в різних регіонах України та територіальних громадах призводить до обмеження можливостей проведення організованих занять з фізичної культури, порушення навчально-тренувального процесу здобувачів освіти у складі учнівських і студентських збірних команд, спортсменів національних збірних команд України з видів спорту, визнаних в Україні, проведення всеукраїнських спортивних змагань як основної складової системи відбору для участі у міжнародних спортивних змаганнях.
Участь в Олімпійських та Паралімпійських іграх залишається індикатором успішності економічного та соціального розвитку країн. Проте медальні показники спортсменів України на Олімпійських іграх свідчать про ряд існуючих проблем, що потребують системного підходу в їх розв’язанні, зокрема: наявність, але недостатність професійних та кваліфікованих кадрів, які здатні готувати спортсменів вищої категорії; недостатність спеціалізованих спортивних споруд, в яких можуть готуватися спортсмени національних збірних команд України з видів спорту, визнаних в Україні, на постійній основі; якість науково-методичного та медичного супроводу підготовки не дає змогу досягати високих результатів; фінансовий ресурс розподіляється між багатьма видами спорту та великою кількістю спортсменів, зменшуючи частку, спрямовану на підготовку кандидатів на участь в Олімпійських іграх; в окремих спортсменів та тренерів в обмеженій кількості конкурентного середовища спостерігається тенденція демотивування щодо отримання високого спортивного результату.
Наявні можливості розвитку спорту вищих досягнень потребують удосконалення організації повноцінного навчально-тренувального процесу та підготовки високопрофесійних тренерів.
Європейська інтеграція України зобов’язує сферу фізичної культури і спорту вживати заходів щодо наближення стандартів сфери фізичної культури і спорту до практик провідних країн Європи.
Під час збройної агресії українські спортсмени на міжнародній спортивній арені є амбасадорами миру та своїми виступами привертають увагу до України, що дає змогу розглядати спорт вищих досягнень як суспільно-політичне явище, що потребує особливої уваги відповідно до сучасних потреб та можливостей економічного і соціального розвитку країни.
Зазначені проблеми також нагальні для національного паралімпійського руху, тому що внаслідок бойових дій в Україні спостерігається значна тенденція збільшення кількості осіб з інвалідністю, зокрема дітей з інвалідністю. У зв’язку з цим особливої актуальності набуває підтримка та розвиток спорту осіб з інвалідністю, зокрема шляхом здійснення заходів фізкультурно-спортивної реабілітації, залучення осіб з інвалідністю до активних і систематичних занять фізичною культурою і спортом, що сприятиме відновленню їх здоров’я та адаптації до повноцінного життя у суспільстві.
Значне збільшення кількості ветеранів війни, осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю та осіб з обмеженнями повсякденного функціонування внаслідок бойових дій зумовлює потребу у формуванні необхідних навичок у фахівців сфери фізичної культури і спорту для роботи з визначеною категорією населення.
У післявоєнний період виникне необхідність розширення різноманітних форм організації роботи, зокрема активного залучення до систематичних занять спортом, особливо дітей та молоді, розширення кола перспективної спортивно-орієнтованої молоді, яка обирає спорт стилем та способом активного життя як можливість самореалізації, та яка в подальшому може поповнити резервний склад національних збірних команд України з видів спорту, визнаних в Україні.
Одним із способів розв’язання проблем сфери фізичної культури і спорту є формування системи розвитку фізичної культури і спорту без урахування програмно-цільового методу.
Така система виключає узгоджену взаємодію суб’єктів сфери фізичної культури і спорту, центральних та місцевих органів виконавчої влади (військових адміністрацій), не враховує сучасних підходів до розвитку масового спорту, адаптивного спорту, посилення автономії спортивних федерацій щодо розвитку видів спорту, системної підготовки національних збірних команд України з видів спорту, визнаних в Україні, формування конкурентного середовища діяльності суб’єктів сфери фізичної культури і спорту.
Другий спосіб передбачає застосування програмно-цільового методу, що дасть змогу комплексно підійти до розвитку сфери фізичної культури і спорту шляхом узгодженої взаємодії між центральними органами виконавчої влади, обласними, Київською міською держадміністраціями (військовими адміністраціями), органами місцевого самоврядування, інститутами громадянського суспільства щодо формування статусу України як однієї з провідних спортивних держав у світі, створення умов для прийняття ефективних управлінських рішень, зокрема щодо змін, спрямованих на популяризацію рухової активності та здорового способу життя, забезпечення рівних прав і можливостей для занять фізичною культурою і спортом різних груп жінок і чоловіків, дівчаток та хлопчиків, забезпечення сфери фізичної культури і спорту фахівцями відповідної кваліфікації з мотивацією до результативної роботи.
Такий варіант є оптимальним для розв’язання ряду існуючих проблем у сфері фізичної культури і спорту, що потребують системного підходу.
Прогнозні обсяги та джерела фінансування Програми наведені в додатку 1.
Завдання і заходи
Завдання і заходи з виконання Програми на період до 2030 року наведені в додатку 2.
Очікувані результати, ефективність Програми
Виконання Програми дасть можливість:
збільшити до 30 відсотків кількість населення (різних груп жінок і чоловіків, дівчаток та хлопчиків), яке займається руховою активністю або спортом;
збільшити кількість осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю та ветеранів війни, залучених до занять фізичною культурою, спортом та фізкультурно-спортивною реабілітацією;
збільшити кількість дітей та молоді віком 6-18 років, залучених до занять у дитячо-юнацьких спортивних школах, створити умови для розвитку резервного спорту та ефективного поповнення складу національних збірних команд України з видів спорту, визнаних в Україні;
увійти Україні до переліку 10 кращих країн світу за результатами Європейських, Паралімпійських та Дефлімпійських ігор, Всесвітніх ігор з неолімпійських видів спорту, Всесвітньої шахової олімпіади, Всесвітніх Гімназіад, до переліку 15 найсильніших країн світу за результатами Всесвітніх Універсіад та до переліку 30 найсильніших країн світу за результатами Олімпійських ігор;
забезпечити ефективну діяльність закладів фізичної культури і спорту для надання якісних і доступних послуг у сфері фізичної культури і спорту;
підвищити рівень фізичної готовності військовослужбовців, працівників правоохоронних органів, рятувальних служб до професійної діяльності;
розбудувати сучасні та доступні для різних груп населення об’єкти спортивної інфраструктури, зокрема бази олімпійської, паралімпійської та дефлімпійської підготовки з урахуванням вимог щодо проведення офіційних спортивних змагань та безбар’єрного доступу до них;
впровадити результати прикладних наукових досліджень у практику підготовки спортсменів вищої кваліфікації, програм із запобігання використанню допінгу у спорті, підвищити рівень і якість спортивної медицини;
впровадити цифрові інструменти для оптимізації процесів сфери фізичної культури і спорту;
підвищити рівень професійних знань, фаховий рівень фахівців у сфері фізичної культури і спорту та вміння працювати в нових соціально-економічних умовах.
Очікувані результати виконання Програми на період до 2030 року наведені в додатку 3.
Обсяги та джерела фінансування
Видатки на виконання Програми здійснюються за рахунок коштів державного і місцевих бюджетів та інших джерел.
Орієнтовний обсяг фінансування Програми становить 96501145,3 тис. гривень, у тому числі 34914983,1 тис. гривень - за рахунок коштів державного бюджету, 60065392,8 тис. гривень - за рахунок місцевих бюджетів, 1520769,3 тис. гривень - за рахунок інших джерел.
Обсяг видатків, необхідних для виконання Програми, визначається щороку з урахуванням можливостей державного та місцевих бюджетів під час формування їх показників.
Додаток 1
до Програми
ПАСПОРТ
Державної цільової соціальної програми розвитку фізичної культури і спорту на період до 2030 року
( Див. текст )
Додаток 2
до Програми
ЗАВДАННЯ І ЗАХОДИ
з виконання Державної цільової соціальної програми розвитку фізичної культури і спорту на період до 2030 року
( Див. текст )
Додаток 3
до Програми
ОЧІКУВАНІ РЕЗУЛЬТАТИ
виконання Державної цільової соціальної програми розвитку фізичної культури і спорту на період до 2030 року
( Див. текст )
