Про затвердження Програми розвитку донорства крові та її компонентів на 2002-2007 роки

З метою поліпшення розвитку донорства крові та її компонентів, запровадження сучасних технологій їх заготівлі та переробки Кабінет Міністрів України

1. Затвердити Програму розвитку донорства крові та її компонентів на 2002-2007 роки (додається).

2. Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям у двомісячний термін розробити регіональні програми розвитку донорства крові та її компонентів і подати їх на затвердження Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами.

3. Міністерству фінансів, Міністерству економіки та з питань європейської інтеграції щороку під час формування проекту Державного бюджету України та Державної програми економічного і соціального розвитку України передбачати цільові кошти на реалізацію заходів Програми розвитку донорства крові та її компонентів на 2002-2007 роки, виходячи з реальних можливостей бюджету.

4. Рекомендувати Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям щороку під час розроблення проектів відповідних бюджетів передбачати кошти на реалізацію заходів Програми розвитку донорства крові та її компонентів на 2002-2007 роки.

Міністерству охорони здоров'я та іншим центральним органам виконавчої влади вживати заходів для залучення до фінансування зазначеної Програми додаткових коштів з інших джерел, не заборонених законодавством.

5. Координацію робіт, пов'язаних з виконанням Програми розвитку донорства крові та її компонентів на 2002-2007 роки, покласти на Міністерство охорони здоров'я.

Ця Програма спрямована на реалізацію державної політики у сфері охорони здоров'я щодо задоволення потреб населення України в донорській крові, її компонентах і виготовлених з них препаратах.

Служба крові України побудована за територіальним принципом і складається з 68 станцій переливання крові, з них 25 обласних і 43 міські станції, та 600 відділень переливання крові, які входять до складу лікарень. Головним завданням закладів та установ, що здійснюють взяття, переробку, зберігання, реалізацію донорської крові, її компонентів і виготовлення з них препаратів (далі - закладів служби крові), є забезпечення лікувально-профілактичних закладів гемотрансфузійними середовищами в обсязі, необхідному для надання медичної допомоги під час лікування тяжких гострих та хронічних захворювань, невідкладних станів, а також у надзвичайних ситуаціях (стихійне лихо, техногенні катастрофи тощо). Фінансування закладів служби крові здійснюється з місцевих бюджетів.

Напружена економічна ситуація в Україні ускладнила діяльність закладів служби крові. Недостатність фінансування для придбання обладнання і матеріалів для взяття крові та заготівлі плазми, тест-систем для тестування донорської крові на трансфузійні інфекції, використання застарілих, не завжди безпечних технологій призвели до різкого зменшення кількості донорів.

Протягом 1995-2000 років кількість донорів зменшилася на 39 відсотків, що спричинило зниження обсягів заготівлі крові з 614595,4 до 372016,4 літра (39,5 відсотка). На одного жителя України припадає лише 7,5 мілілітра заготовленої донорської крові, тоді як згідно з рекомендаціями Всесвітньої організації охорони здоров'я оптимальна потреба становить 12-15 мілілітрів.

Такий стан справ склався із заготівлею плазми і виготовленням препаратів крові, обсяг яких зменшився відповідно на 34,4 і 49,3 відсотка.

Останніми роками забезпечення медичних закладів та установ компонентами і препаратами крові знизилося до критичного рівня. Зношеність основних фондів закладів служби крові становить 95-98 відсотків.

Заготівля крові та плазми провадиться переважно у скляній тарі, що не відповідає міжнародним стандартам якості виготовлення препаратів крові та її компонентів, а також потребує застосування значної кількості витратних матеріалів, зокрема змонтованих ручним способом систем-магістралей з гумової трубки, що не забезпечує функціонування єдиної замкнутої системи і може спричинити інфікування крові, плазми та виготовлених з неї препаратів.

Під час заготівлі крові у скляну тару існує необхідність первинної переробки її компонентів, для чого використовується додатково скляна тара та інші витратні матеріали, що потребує також значних фінансових витрат.

Препарати крові виготовляються на кожній станції переливання крові окремо. Технологія виготовлення препаратів застаріла. Через відсутність обладнання не проводиться вірусінактивація препаратів плазми, не застосовуються ультрафільтрація і хроматографія.

Слабка матеріальна база станцій переливання крові гальмує широке впровадження в Україні економічно вигідного методу заготівлі плазми.

Загострилася проблема інфекційної безпеки компонентів донорської крові та виготовлених з неї препаратів. Якщо в 1995 році на 100 тис. донацій виявлено 5,4 звернення ВІЛ-інфікованих, то в 2000 році цей показник зріс до 75,9. Серед осіб, які виявили бажання стати донорами, загальна кількість ВІЛ-інфікованих у 2000 році становила 3469 чоловік. Ситуація, що склалася, потребує додаткових заходів для забезпечення інфекційної безпеки донорської крові.

Зменшення кількості донорів, зношеність виробничого обладнання, зниження виробничих показників діяльності закладів служби крові зумовили розроблення цієї Програми.

Метою Програми є розвиток донорства, інфекційна безпека, впровадження сучасних технологій заготівлі та зберігання крові, її компонентів і виготовлення з них препаратів, задоволення потреби населення України в якісних компонентах крові за мінімальною вартістю і з максимальною безпекою та ефективністю.

Основні завдання Програми:

зниження витрат на донорство, взяття плазми та виробництво препаратів за рахунок більш ефективної експлуатації наявного обладнання, використання сучасних технологій, раціональної організації праці;

доведення матеріально-технічного оснащення закладів служби крові до нормативних вимог;

забезпечення максимальної безпеки донорської крові та її компонентів;

розвиток безоплатного донорства шляхом забезпечення соціальних гарантій і пільг донорам відповідно до законодавства, широке залучення засобів масової інформації до пропаганди безоплатного донорства;

розвиток матеріально-технічного забезпечення, впровадження автоматизації та комп'ютеризації, створення єдиної національної бази даних закладів служби крові;

застосування методу автоматичного плазмаферезу, використання для заготівлі крові та її компонентів виключно пластикатної тари;

розроблення нормативно-технічної документації з урахуванням вимог європейських і світових стандартів;

розроблення нормативів забезпечення лікувально-профілактичних закладів гемотрансфузійними середниками;

реорганізація виробничої інфраструктури служби крові шляхом створення плазмоцентрів і визначення найбільш потужних регіональних (міжрегіональних) центрів крові та впровадження сучасних технологій виробництва високоякісних препаратів крові, що дасть змогу ефективно використовувати наявні ресурси та кадровий потенціал, забезпечувати лікувально-профілактичні заклади препаратами крові відповідно до їх потреб;

розширення наукових досліджень з питань служби крові;

розширення міжнародного співробітництва.

Фінансування Програми здійснюватиметься відповідно до законодавства за рахунок коштів державного і місцевих бюджетів, а також заінтересованих суб'єктів підприємницької діяльності усіх форм власності, громадських організацій, міжнародних фінансових організацій та інших джерел, не заборонених законодавством.

Для координації та здійснення контролю за виконанням заходів, передбачених цією Програмою, МОЗ утворює Єдиний координаційний медичний центр, на який покладається:

планування обсягів заготівлі крові та її компонентів, виготовлення з них препаратів;

інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності служби крові;

забезпечення взаємодії між виконавцями завдань Програми;

координація робіт із створення Національного реєстру донорів крові та її компонентів.

Виконання Програми дасть змогу збільшити обсяги і номенклатуру заготівлі крові та виробництва препаратів з неї до норм, передбачених Всесвітньою організацією охорони здоров'я, задовольнити потреби населення у компонентах крові у повному обсязі.

1. Забезпечувати надання соціальних гарантій та пільг, передбачених статтями 10 і 11 Закону України "Про донорство крові та її компонентів", донорам-військовослужбовцям, курсантам військових навчальних закладів, студентам.

2. Розробити та подати проекти відповідних нормативно-правових актів з питань удосконалення порядку нагородження донорів та присвоєння звання "Почесний донор України".

3. Пропагувати серед населення безоплатне здавання крові та її компонентів і участь активних донорів крові у здійсненні плазмоцитаферезу.

4. Утворити Національний реєстр донорів крові та її компонентів шляхом запровадження методу кодування даних про донорів, що забезпечить обмін інформацією між закладами охорони здоров'я про осіб, які не можуть допускатися до виконання донорських функцій.

5. Забезпечувати виготовлення препаратів крові виключно з обстеженої в установленому порядку донорської крові (плазми).

6. Вживати заходів для проведення в установах та закладах охорони здоров'я обов'язкової імунізації проти гепатиту В донорів компонентів крові.

7. Забезпечувати обов'язкову шестимісячну карантинізацію всієї донорської плазми, що надходить для виробництва препаратів.

8. Організовувати постачання лабораторіям закладів служби крові тестсистем для обстеження донорської крові та її компонентів на ВІЛ/СНІД, гепатити В і С, сифіліс.

9. Оснастити лабораторії закладів служби крові новітнім уніфікованим лабораторним обладнанням для використання різних типів тест-систем.

10. Забезпечити Центр інфекційної безпеки донорської крові, її компонентів і виготовлених з них препаратів при МОЗ апаратурою та обладнанням для тестування донорської крові на тест-системах ІФА (імуноферментним методом), стандартними панелями діагностичних сироваток та низькотемпературними холодильниками для зберігання зразків донорської крові.

11. Забезпечити заготівлю крові у пластикатній тарі та отримання плазми для виробництва її препаратів методом автоматичного плазмаферезу, оснастити з цією метою заклади служби крові необхідним обладнанням та устаткуванням.

12. Оснастити Кримську республіканську, Донецьку, Одеську, Харківську обласні та Володимир-Волинську станції переливання крові, Київський міський центр крові сучасним обладнанням для виготовлення високоякісних препаратів з плазми крові (ультрафільтрація, хроматографія, водопідготовка тощо).

13. Забезпечити промислове виробництво кровозамінників, нових інфузійно-трансфузійних розчинів, стабілізаторів і препаратів крові для задоволення потреб закладів охорони здоров'я.

14. Розробити техніко-економічне обгрунтування доцільності та можливості промислового виробництва препаратів крові на базі заводу-фракціонатора.

15. Впровадити у діяльність закладів служби крові сучасні методи тривалого зберігання клітин крові, в тому числі кріоконсервування еритроцитів у помірно низьких (-70 град. C) та ультранизьких (-165 град. C; -196 град. C) температурах.

16. Забезпечити Кримську республіканську, Донецьку, Одеську, Харківську обласні та Володимир-Волинську станції переливання крові, Київський міський центр крові авторефрижераторами для транспортування замороженої донорської плазми (з температурою - 20 град. C - -40 град. C).

17. Оснастити відділи технічного контролю за якістю препаратів крові та кровозамінників закладів служби крові комплектами обладнання для виробничого контролю за якістю.

18. Обладнати Центральну та зональну (Інститут гематології та трансфузіології, Інститут патології крові та трансфузійної медицини Академії медичних наук) лабораторії державного контролю за якістю препаратів крові та кровозамінників новітніми комплектами лабораторного устаткування.

19. Забезпечити Інститут гематології та трансфузіології, Інститут патології крові та трансфузійної медицини Академії медичних наук, Житомирську, Рівненську, Чернігівську обласні клінічні лікарні обладнанням та устаткуванням для проведення терапії клітинами крові та гемопоетичними клітинами.

20. Утворити та оснастити необхідним обладнанням Єдиний координаційний медичний центр.

21. Створити сучасну систему взаємозв'язку обласних і міських закладів служби крові та Єдиного координаційного медичного центру.

22. Визначити потребу закладів охорони здоров'я у препаратах крові та її компонентах, розробити науково обгрунтовані стандарти діяльності закладів служби крові.

23. Розробити науково обгрунтовані стандарти доз та визначити періодичність проведення плазмаферезу на основі вивчення його впливу на здоров'я донорів.

24. Розробити програмне забезпечення бази даних про донорів крові та її компонентів для Національного реєстру донорів крові.

25. Вивчити питання та у разі потреби вжити заходів для унеможливлення допуску до виконання донорських функцій осіб, які можуть бути інфіковані пріонами та перебували певний час в країнах, де були зафіксовані випадки пріонових інфекцій.

26. Систематично висвітлювати проблеми донорського руху в засобах масової інформації.

27. Забезпечувати розроблення і тиражування інформаційних матеріалів з питань донорства крові та її компонентів.

28. Підготувати ескізи тематичної марки та ілюстрованого конверта на донорську тему.

29. Вивчити та подати в установленому порядку Кабінетові Міністрів України пропозиції щодо формування державного замовлення на випуск окремих товарів широкого вжитку з донорською символікою та символікою Товариства Червоного Хреста.

30. Розробити техніко-економічне обгрунтування доцільності налагодження виробництва вітчизняної пластикатної тари для заготівлі крові та її компонентів.

31. Завершити розроблення технологій вірусної інактивації препаратів з донорської плазми, виготовлення факторів згортання крові та внутрішньовенного імуноглобуліна і впровадити їх у виробництво на базі Київського міського центру крові.

32. Розробити нові вітчизняні стабілізатори крові, препарати поліфункціональної дії на основі донорської плазми та забезпечити використання їх в закладах служби крові.

33. Здійснювати заходи для обміну досвідом вітчизняних фахівців з фахівцями інших країн, що мають розвинуту систему служби крові.

34. Забезпечувати участь вітчизняних фахівців служби крові в міжнародних конференціях, з'їздах, симпозіумах з гематології та трансфузіології, сприяти у налагодженні співробітництва з Міжнародною Федерацією Товариства Червоного Хреста та Червоного Півмісяця.

35. Поглиблювати партнерські відносини з міжнародними організаціями, ВООЗ, Міжнародним товариством з переливання крові (ISBT), фондом ООН з проблем народонаселення, Міжнародною Федерацією Товариства Червоного Хреста та Червоного Півмісяця.