Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Української РСР "Про амністію з нагоди річниці прийняття Декларації про державний суверенітет України"

Президія Верховної Ради Української РСР

1. Покласти виконання Указу Президії Верховної Ради Української РСР "Про амністію з нагоди річниці прийняття Декларації про державний суверенітет України":

а) на органи, які відають виконанням покарання, - щодо засуджених, які перебувають в місцях позбавлення волі або у виховно-трудових профілакторіях, а також умовно засуджених до позбавлення волі з обов'язковим залученням до праці, умовно звільнених з місць позбавлення волі з обов'язковим залученням до праці.

Застосування Указу провадиться за постановою начальника виправно-трудової установи, начальника спецкомендатури, погодженою із спостережною комісією при виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів та санкціонованою прокурором. До зазначеної постанови приєднуються довідка про заохочення та стягнення, особова справа засудженого та інші документи, необхідні для вирішення питання про застосування амністії;

б) на органи дізнання та попереднього слідства - щодо осіб, справи і матеріали про злочини яких знаходяться у провадженні цих органів;

в) на суди:

щодо осіб, справи і матеріали про злочини яких знаходяться у провадженні судів і до набрання Указом чинності не розглянуто, а також осіб, справи про злочини яких розглянуто, але вироки не набрали законної сили;

щодо осіб, виконання вироків яким відстрочено у випадках і порядку, передбачених законом, та умовно засуджених (питання про застосування амністії вирішує суд за поданням органу внутрішніх справ, який здійснює контроль за поведінкою засудженого);

щодо засуджених до штрафу, якщо на день набрання Указом чинності штраф не стягнуто (питання про застосування амністії вирішує суд, який виніс вирок);

щодо осіб, умовно-достроково звільнених від покарання, та осіб, яким невідбуту частину покарання замінено більш м'яким покаранням до набрання Указом чинності (питання про застосування амністії вирішує суд, який виніс ухвалу про застосування умовно-дострокового звільнення або заміну невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням);

г) на органи внутрішніх справ:

щодо осіб, засуджених до позбавлення волі, але які не перебувають під вартою, вироки на яких набрали законної сили, або умовно засуджених до позбавлення волі з обов'язковим залученням до праці, яких не направлено до місця роботи;

щодо осіб, засуджених до покарання у вигляді виправних робіт без позбавлення волі.

2. Рішення про застосування або незастосування амністії приймається щодо кожної особи індивідуально, після розмови з нею і на підставі ретельної оцінки матеріалів особової справи, даних про поведінку засудженого та його ставлення до праці за час відбування покарання.

При відсутності необхідних відомостей на засудженого розгляд питання про застосування амністії відкладається до одержання додаткових матеріалів.

Органам, на які покладено виконання Указу, надається право вимагати від відповідних установ судові справи та інші матеріали, необхідні для вирішення питань, пов'язаних з застосуванням амністії. Такі вимоги повинні виконуватись негайно.

3. Рішення про застосування амністії, прийняті органами дізнання і попереднього слідства, органами внутрішніх справ, затверджуються прокурором. Кримінальну справу може бути закрито на підставі зазначеного Указу лише в разі визнання вини обвинуваченим та його письмової на це згоди. В іншому випадку закінчена розслідуванням справа надсилається до суду, який розглядає її і вирішує питання про можливість застосування амністії до винної особи.

При виконанні Указу судами участь прокурора в судовому засіданні є обов'язковою.

4. Під дію Указу підпадають особи, які вчинили злочини до дня набрання ним чинності включно.

5. Роз'яснити, що при застосуванні амністії:

а) під дію статті 1 Указу підпадають особи, засуджені за злочини, що не є тяжкими (тобто не зазначені у статті 7-1 Кримінального кодексу Української РСР);

б) під дію пункту "а" статті 1 Указу підпадають особи чоловічої та жіночої статі, які народились після 30 червня 1973 року; неповнолітні жіночої статі підпадають також під дію пунктів "б" і "в" статті 1 та статті 3 Указу;

в) під дію пунктів "б" і "в" статті 1 та статті 3 Указу підпадають не позбавлені батьківських прав жінки, які мають дітей, що народилися після 30 червня 1975 року, та жінки, які є вагітними на день розгляду матеріалів про застосування амністії;

г) під дію пункту "г" статті 1, статей 3 і 5 Указу підпадають чоловіки, які досягли 60 років, та жінки - 55 років на день розгляду матеріалів про застосування амністії, а при відсутності документів, що підтверджують день і місяць народження, - чоловіки, які народилися до настання 1931 року, і жінки, які народилися до настання 1936 року;

д) під дію пункту "д" статті 1 та статті 3 Указу підпадають особи, визнані у встановленому порядку інвалідами I та II груп до набрання чинності цим Указом;

е) під дію статті 2 Указу підпадають неповнолітні чоловічої та жіночої статі, на яких не поширюється дія статті 1 Указу і які відбули не менше одного року призначеного судом строку покарання на день набрання чинності цим Указом;

є) під дію статті 4 Указу підпадають особи, яких тримають в місцях позбавлення волі і невідбута частина строку покарання яких становить не менше трьох місяців на день розгляду матеріалів про застосування амністії;

ж) відповідно до статті 6 Указу скороченню підлягає частина строку покарання, не відбута за станом на день набрання чинності цим Указом;

з) під дію статей 4, 5 та 6 Указу підпадають засуджені, вироки щодо яких набрали законної сили до дня набрання чинності цим Указом;

и) під дію пункту "г" статті 10 Указу підпадають особи, які після умовно-дострокового звільнення з місць відбування покарання в порядку, передбаченому статтею 52 Кримінального кодексу Української РСР, вчинили в період, що припадає на невідбуту частину покарання, новий умисний злочин, а також засуджені, які в 1981-1990 роках звільнялись від відбування покарання в порядку амністії або помилування і знову вчинили умисні злочини;

і) учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням аварії, її наслідків у зоні відчуження, організації проведення евакуації з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені для виконання робіт у зазначеній зоні, в тому числі військовослужбовці, включаючи резервістів, працівники державних, громадських організацій, незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також особи, які працювали на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки як у зоні відчуження, так і за її межами.

До учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС прирівнюються громадяни, які брали участь у ліквідації наслідків інших ядерних аварій та випробувань, а також у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї.

Документом, що підтверджує визнання особи учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, є видане їй посвідчення відповідно до Закону Української РСР "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";

ї) під дію пункту "є" статті 1, статей 3 і 5 Указу підпадають особи, які брали участь у виконанні інтернаціонального обов'язку в Республіці Афганістан і підтверджують це документом, виданим у встановленому порядку.

6. Особи, яких на підставі статей 1, 2, 3 і 5 Указу звільнено від основного покарання, звільняються також від додаткового покарання, за винятком додаткового покарання у вигляді позбавлення права займати певні посади або займатися певною діяльністю та конфіскації майна.

7. Відбування виправних робіт без позбавлення волі припиняється з дня винесення органом внутрішніх справ постанови про застосування амністії, затвердженої прокурором.

8. При застосуванні амністії до осіб, яким строк покарання було скорочено в порядку помилування або амністії, слід виходити з строку покарання, встановленого згідно з актом амністії або помилування.

9. Дія Указу не поширюється на осіб, підданих адміністративному стягненню, в тому числі притягнутих до адміністративної відповідальності із звільненням від кримінальної відповідальності в порядку, передбаченому статтею 51 Кримінального кодексу Української РСР.

10. Не можуть бути закриті справи, що знаходяться у провадженні слідчих, та справи, не розглянуті судами, щодо осіб, зазначених у статті 1 Указу, на яких амністія не поширюється внаслідок статті 10 Указу.

11. При застосуванні Указу не враховуються судимості, зняті або погашені у порядку, встановленому статтею 55 Кримінального кодексу Української РСР.

Не враховуються також судимості осіб, які раніше були засуджені за злочини, вчинені з необережності, або за умисні злочини до покарання, не пов'язаного з позбавленням волі.

12. Злісними порушниками режиму слід вважати осіб, які:

а) систематично порушують встановлену дисципліну та порядок під час відбування покарання або систематично ухиляються без поважних причин від суспільно корисної праці, а також умовно засуджені з обов'язковим залученням до праці та умовно звільнені з місць позбавлення волі з обов'язковим залученням до праці, які порушують трудову дисципліну, громадський порядок або встановлені для них правила проживання;

б) вчинили умисні злочини під час відбування покарання в місцях позбавлення волі, виховно-трудовому профілакторії, а також заслання, вислання або в період обов'язкового залучення до праці на будовах та підприємствах народного господарства;

в) були умовно засуджені до позбавлення волі з обов'язковим залученням до праці та умовно звільнені з місць позбавлення волі з обов'язковим залученням до праці і направлені в місця позбавлення волі за порушення трудової дисципліни, громадського порядку або встановлених для них правил проживання, а також які трималися в колоніях-поселеннях і направлені у виправно-трудові колонії інших видів, якщо після винесення ухвали про направлення у виправно-трудову колонію вони перебувають під вартою менше одного року на день набрання чинності Указом. Строк обчислюється з дня взяття засудженого під варту;

г) умовно засуджені відповідно до статті 45 Кримінального кодексу Української РСР, якщо вони в період іспитового строку вчинили новий умисний злочин або були направлені для відбування покарання, призначеного вироком, на підставах, передбачених у зазначеній статті, якщо з часу винесення вироку або ухвали суду до дня набрання чинності Указом пройшло менше одного року;

д) у період відстрочки виконання вироку відповідно до статті 46-1 Кримінального кодексу Української РСР вчинили новий умисний злочин і направлені для відбування призначеного судом покарання в місця позбавлення волі і на день набрання чинності Указом перебувають під вартою менше одного року;

е) умовно засуджені відповідно до статті 45 та засуджені з відстрочкою виконання вироку відповідно до статті 46-1 Кримінального кодексу Української РСР, якщо за допущені правопорушення їх направлено в місця позбавлення волі, де на день набрання чинності Указом вони перебувають менше одного року;

є) засуджені до виправних робіт без позбавлення волі і які до повного відбуття покарання вчинили новий умисний злочин або судом їм замінено невідбутий строк виправних робіт покаранням у вигляді позбавлення волі в порядку, передбаченому статтею 30 Кримінального кодексу Української РСР, якщо на день набрання чинності Указом вони перебувають під вартою менше одного року.

13. Матеріали на осіб, що підпадають під дію Указу, яким у встановленому порядку призначено лікування від алкоголізму, наркоманії або венеричного захворювання, розглядаються в період виконання Указу, а рішення про звільнення цих осіб виконується лише після завершення курсу лікування.

Підставою для визнання завершеним курсу лікування венеричного захворювання засудженого є медичний висновок, а призначеного судом примусового лікування від алкоголізму або наркоманії - ухвала суду про припинення примусового лікування.

14. На осіб, умовно звільнених на підставі статті 4 Указу, поширюються порядок та умови виконання умовного звільнення з місць позбавлення волі з обов'язковим залученням до праці, встановлені для осіб, умовно звільнених з місць позбавлення волі відповідно до статті 52-2 Кримінального кодексу Української РСР.

15. Зобов'язати Кабінет Міністрів Української РСР, виконавчі комітети обласних, районних, міських, районних у містах Рад народних депутатів забезпечити:

а) організацію своєчасного обліку всіх осіб, звільнених від покарання на підставі Указу, їх обов'язкове працевлаштування не пізніше 15-денного строку з дня прибуття до місця проживання, а також наступний контроль за поведінкою цих осіб;

б) влаштування в будинки інвалідів звільнених інвалідів та непрацездатних осіб пенсійного віку, які не мають родичів, що могли б взяти їх на своє утримання.

16. Зобов'язати виконавчі комітети Рад народних депутатів забезпечити своєчасне взяття звільнених на підставі цього Указу неповнолітніх на облік після прибуття до місця проживання, їх трудове влаштування або передачу під нагляд батьків, органів опіки та піклування, поміщення в необхідних випадках у дитячі будинки, влаштування у школи-інтернати, професійно-технічні училища; вжити необхідних заходів, спрямованих на проведення серед цих осіб виховної роботи, недопущення вчинення ними нових злочинів.