Про затвердження Положення про лікарсько-трудові експертні комісії

З метою вдосконалення організації лікарсько-трудової експертизи, поліпшення обслуговування громадян і підвищення ролі лікарсько-трудових експертних комісій в охороні здоров'я населення та відновленні працездатності інвалідів і відповідно до постанови Ради Міністрів СРСР від 21 грудня 1984 р. N 1255 "Про затвердження Типового положення про лікарсько-трудові експертні комісії" Рада Міністрів Української РСР і Українська республіканська рада професійних спілок п о с т а н о в л я ю т ь:

1. Затвердити Положення про лікарсько-трудові експертні комісії, що додається.

2. Визнати такими, що втратили чинність, рішення Уряду УРСР згідно з переліком, що додається.

3. Ця постанова вводиться в дію з 1 січня 1985 року.

1. Лікарсько-трудові експертні комісії (ЛТЕКи) згідно з Законом Української РСР про охорону здоров'я проводять експертизу тривалої або постійної втрати працездатності громадян.

Лікарсько-трудові експертні комісії перебувають у віданні Міністерства соціального забезпечення УРСР і проводять свою роботу за територіальним принципом:

районні, міжрайонні, міські лікарсько-трудові експертні комісії - первинна ланка;

обласні, центральні, міські (в містах республіканського підпорядкування) лікарсько-трудові експертні комісії.

Виконавчі комітети місцевих Рад народних депутатів вживають заходів до вдосконалення роботи комісій, їх правильного розміщення, зміцнення матеріальної бази, забезпечення автотранспортом, координують і контролюють діяльність усіх підприємств, установ, організацій по попередженню інвалідності.

2. Основними завданнями лікарсько-трудових експертних комісій є:

визначення стану працездатності, тривалої або постійної її втрати, встановлення групи та причини інвалідності;

визначення для інвалідів умов та видів праці, робіт і професій, доступних їм за станом здоров'я, а також умов і методів, за допомогою яких порушена працездатність може бути відновлена або підвищена, перевірка правильності використання інвалідів на роботі відповідно до висновків комісій;

сприяння зміцненню здоров'я населення, попередженню інвалідності;

вивчення разом з органами охорони здоров'я, адміністрацією підприємств, установ, організацій і профспілковими організаціями причин втрати працездатності й участь у розробці заходів по профілактиці інвалідності та відновленню працездатності.

3. Залежно від ступеню втрати працездатності інвалідність підрозділяється на три групи. Причинами інвалідності є: загальне захворювання, трудове каліцтво, професійне захворювання, інвалідність з дитинства; для військовослужбовців - поранення, контузія, каліцтво, одержані при захисті СРСР або при виконанні інших обов'язків військової служби, чи захворювання, пов'язане з перебуванням на фронті, або каліцтво, одержане внаслідок нещасного випадку, не пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, чи захворювання, не пов'язане з перебуванням на фронті, а в спеціально передбачених законодавством випадках - захворювання, одержане при виконанні обов'язків військової служби. Законодавством СРСР можуть бути встановлені й інші причини інвалідності.

Лікарсько-трудові експертні комісії при встановленні інвалідності керуються інструкцією по визначенню груп інвалідності, затверджуваною Міністерством охорони здоров'я СРСР, Державним комітетом СРСР по праці і соціальних питаннях і ВЦРПС.

4. Висновки лікарсько-трудових експертних комісій про умови й характер праці інвалідів є обов'язковими для адміністрації підприємств, установ і організацій.

5. Лікарсько-трудові експертні комісії у своїй роботі керуються законами СРСР, іншими рішеннями Верховної Ради СРСР та її Президії, законами УРСР, іншими рішеннями Верховної Ради УРСР та її Президії, постановами і розпорядженнями Ради Міністрів СРСР, постановами і розпорядженнями Ради Міністрів УРСР, постановами та роз'ясненнями Державного комітету СРСР по праці і соціальних питаннях, наказами та інструкціями Міністерства охорони здоров'я СРСР, наказами, інструкціями і вказівками Міністерства соціального забезпечення УРСР, цим Положенням та іншими нормативними актами.

6. Діяльність лікарсько-трудових експертних комісій здійснюється на основі колегіальності. Комісії проводять роботу в тісній взаємодії з органами й закладами охорони здоров'я.

Професійні спілки мають право здійснювати громадський контроль за діяльністю лікарсько-трудових експертних комісій.

7. Лікарсько-трудові експертні комісії проводять роботу на базі лікувально-профілактичних закладів.

Міністерство соціального забезпечення УРСР, відділи соціального забезпечення виконавчих комітетів обласних, міських (у містах республіканського підпорядкування) Рад народних депутатів разом з Міністерством охорони здоров'я УРСР і відділами охорони здоров'я виконавчих комітетів обласних, міських (у містах республіканського підпорядкування) Рад народних депутатів визначають лікувально-профілактичні заклади, на базі яких проводять роботу комісії.

Вказані лікувально-профілактичні заклади надають комісіям приміщення, медичне і господарське обладнання, необхідне для проведення експертизи хворих та зберігання документів, а також забезпечують їх санітарним автотранспортом для огляду хворих удома. Перелік необхідного для комісії обладнання й інвентаря затверджується Міністерством соціального забезпечення УРСР і Міністерством охорони здоров'я УРСР.

В окремих випадках лікарсько-трудові експертні комісії розміщуються в приміщеннях, які надаються виконавчими комітетами місцевих Рад народних депутатів.

Витрати на утримання лікарсько-трудових експертних комісій провадяться за рахунок асигнувань, передбачуваних у бюджетах областей, міст (республіканського підпорядкування).

8. Лікарсько-трудові експертні комісії мають штамп і печатку.

9. Лікарсько-трудові експертні комісії утворюються, реорганізуються і ліквідуються Міністерством соціального забезпечення УРСР, відділами соціального забезпечення виконавчих комітетів обласних, міських (у містах республіканського підпорядкування) Рад народних депутатів.

10. Формування мережі районних, міжрайонних, міських лікарсько-трудових експертних комісій провадиться залежно від чисельності обслуговуваного ними дорослого населення.

Кількість складів обласних, центральних міських (у містах республіканського підпорядкування) лікарсько-трудових експертних комісій визначається залежно від числа районних, міжрайонних, міських комісій.

Кількість лікарсько-трудових експертних комісій визначається згідно з нормативами, встановлюваними Державним комітетом СРСР по праці і соціальних питаннях разом з Міністерством фінансів СРСР.

11. Залежно від рівня, структури захворюваності й інвалідності утворюються такі лікарсько-трудові експертні комісії: комісії загального профілю; комісії спеціалізованого профілю для огляду хворих на туберкульоз, осіб з психічними розладами, захворюваннями та дефектами органа зору, хворобами органів кровообігу, наслідками травм та іншими захворюваннями; комісії змішаного профілю.

12. Районні, міжрайонні, міські лікарсько-трудові експертні комісії утворюються з трьох лікарів, представника відповідного органу соціального забезпечення та представника профспілкової організації (профспілкового органу).

До складу комісій загального профілю входять терапевт, хірург, невропатолог. До складу комісій спеціалізованого і змішаного профілю входять два лікарі, спеціальності яких відповідають профілю комісії, і терапевт або невропатолог.

13. Кожний склад обласної, центральної міської (в містах республіканського підпорядкування) лікарсько-трудової експертної комісії утворюється з чотирьох лікарів, представника відповідного органу соціального забезпечення та представника профспілкової організації (профспілкового органу).

До складу обласної, центральної міської (в містах республіканського підпорядкування) лікарсько-трудової експертної комісії входять лікарі зі спеціальностей, вказаних у пункті 12 цього Положення. Спеціальність четвертого лікаря визначається з урахуванням місцевих особливостей структури захворюваності й інвалідності. В разі необхідності замість вказаного лікаря може бути введений психолог, соціолог або інший спеціаліст.

Для загального керівництва лікарсько-трудовою експертизою в області, місті (республіканського підпорядкування) призначається головний експерт по лікарсько-трудовій експертизі. За наявності менше п'яти складів комісій, вказаних у цьому пункті, обов'язки головного експерта покладаються на голову одного із складів комісії.

14. Головою лікарсько-трудової експертної комісії (пункти 12 і 13 цього Положення) призначається один з лікарів, що входить до неї. Голова лікарсько-трудової експертної комісії організує її роботу, забезпечує якісне приведення лікарсько-трудової експертизи і несе персональну відповідальність за діяльність комісії.

15. Для проведення лікарсько-трудової експертизи обласні, центральні міські (в містах республіканського підпорядкування) лікарсько-трудові експертні комісії можуть залучати консультантів з медичних, технічних та інших питань з погодинною оплатою праці.

16. У роботі лікарсько-трудових експертних комісій можуть брати участь лікуючі лікарі, представники адміністрації, профспілкового комітету підприємства, установи, організації, де працює особа, яка проходить огляд, представники військових комісаріатів.

17. На районні, міжрайонні, міські лікарсько-трудові експертні комісії покладаються:

встановлення стану працездатності, тривалої або постійної її втрати, групи, причини і часу настання інвалідності, а також ступеню втрати працездатності (в процентах) робітникам і службовцям, які зазнали каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, пов'язаного з виконанням ними трудових обов'язків, та потреби їх у додаткових видах допомоги;

визначення заходів по соціально-трудовій реабілітації;

встановлення причинного зв'язку смерті годувальника з виробничою травмою, професійним захворюванням, перебуванням на фронті та іншими обставинами для вирішення питання про призначення пенсії і відшкодування шкоди членам сім'ї померлого;

сприяння громадянам у розшуку документів, які необхідні для проведення лікарсько-трудової експертизи і подання яких згідно з чинним законодавством покладено на осіб, що проходять огляд;

перевірка за місцем роботи інвалідів правильності трудового влаштування і використання їх відповідно до рекомендацій комісій;

участь у вивченні умов праці, атестації робочих місць з метою виявлення факторів, що несприятливо впливають на стан здоров'я і працездатність працівників, та в розробці заходів по їх усуненню; визначення умов та видів праці, робіт і професій, доступних інвалідам;

подання через районні, міські відділи соціального забезпечення у відповідні військові комісаріати відомостей про всі випадки визнання інвалідами військовозобов'язаних і призовників;

подання лікарям лікувально-профілактичних закладів консультативної допомоги і участь у проведенні заходів по підвищенню їх кваліфікації, проведення спільних з органами охорони здоров'я семінарів, конференцій з питань профілактики інвалідності і лікарсько-трудової експертизи;

проведення серед населення санітарно-освітньої роботи, спрямованої на профілактику інвалідності та відновлення працездатності, роз'яснення значення трудової і суспільно корисної діяльності інвалідів у їх реабілітації, а також ведення роз'яснювальної роботи з різних питань лікарсько-трудової експертизи.

18. Обласні, центральні міські (в містах республіканського підпорядкування) лікарсько-трудові експертні комісії:

здійснюють організаційно-методичне керівництво і контроль за діяльністю районних, міжрайонних, міських лікарсько-трудових експертних комісій, перевіряють рішення цих комісій і в разі необгрунтованості змінюють їх;

переоглядають осіб, які оскаржили рішення лікарсько-трудових експертних комісій;

проводять огляд у складних випадках осіб за направленням районних, міжрайонних і міських лікарсько-трудових експертних комісій;

оглядають інвалідів з метою визначення потреби їх у спеціальних транспортних засобах;

впроваджують у практику роботи лікарсько-трудових експертних комісій наукові принципи і методи експертизи, розроблювані науково-дослідними інститутами, готують пропозиції по дальшому вдосконаленню лікарсько-трудової експертизи, вивчають, узагальнюють і поширюють передовий досвід роботи лікарсько-трудових експертних комісій;

проводять вивчення причин інвалідності і на цій основі розробляють заходи по їх усуненню, профілактиці інвалідності та відновленню працездатності громадян;

вживають заходів до підвищення кваліфікації працівників лікарсько-трудових експертних комісій і забезпечують участь спеціалістів по лікарсько-трудовій експертизі у підвищенні кваліфікації лікарів закладів охорони здоров'я;

подають консультативну допомогу лікарям районних, міжрайонних, міських лікарсько-трудових експертних комісій з питань лікарсько-трудової експертизи.

19. Лікарсько-трудові експертні комісії мають право:

одержувати від органів і закладів охорони здоров'я, адміністрації підприємств, установ, організацій відомості, необхідні для роботи комісій, у тому числі дані про характер та умови праці осіб, що проходять огляд;

направляти осіб, що проходять огляд, до лікувально-профілактичних закладів для уточнення діагнозу і відновного лікування;

відвідувати в установленому порядку підприємства, установи, організації, оглядати місця виконання робіт, виробничі і службові приміщення, знайомитись із звітами, статистичними та іншими матеріалами з питань, що належать до діяльності комісій.

20. Огляд громадян у лікарсько-трудових експертних комісіях проводиться за місцем проживання або за місцем прикріплення до лікувально-профілактичного закладу за направленням відповідного лікувально-профілактичного закладу.

21. Лікарсько-трудові експертні комісії здійснюють огляд громадян у тих випадках, коли законодавство пов'язує з установленням інвалідності надання прав на соціальну допомогу або звільнення від виконання відповідних обов'язків, та в інших випадках, передбачених чинним законодавством.

22. Лікарсько-трудові експертні комісії проводять з метою поліпшення обслуговування робітників, службовців та членів колгоспів виїзні засідання в лікувально-профілактичних закладах, які обслуговують підприємства, установи, організації. Керівники підприємств, установ, організацій, колгоспів зобов'язані забезпечувати лікарсько-трудові експертні комісії транспортом для проведення виїзних засідань.

23. Якщо хворий за станом здоров'я згідно з висновком лікарсько-консультаційної комісії лікувально-профілактичного закладу не може з'явитися до лікарсько-трудової експертної комісії, огляд проводиться вдома або в стаціонарі, де він перебуває на лікуванні. У виняткових випадках (наприклад, у віддалених, важкодоступних місцевостях) огляд громадян може проводитися заочно за їх згодою.

24. Лікарсько-трудові експертні комісії проводять засідання у повному складі і приймають рішення після колегіального обговорення результатів огляду. Дані експертного огляду і рішення заносяться до протоколу засідання лікарсько-трудової експертної комісії і до акта огляду, які підписуються головою, рештою членів комісії і засвідчуються печаткою.

Якщо голова або окремі члени комісії не згодні з прийнятим рішенням, то до акта огляду заноситься їх окрема думка і акт у 3-денний строк подається в обласну, центральну міську (в містах республіканського підпорядкування) лікарсько-трудову експертну комісію, яка приймає рішення по даному випадку.

Рішення обласних, центральних міських (у містах республіканського підпорядкування) лікарсько-трудових експертних комісій (у тому числі при огляді в складних випадках, у порядку контролю або оскарження та в інших випадках) приймаються більшістю голосів членів комісії. При рівності голосів голос голови комісії є вирішальним. Член комісії, не згодний з прийнятим рішенням, викладає свою окрему думку в письмовому вигляді, яка долучається до справи.

25. Датою встановлення інвалідності вважається день надходження до лікарсько-трудової експертної комісії документів, необхідних для огляду хворого.

26. Лікарсько-трудові експертні комісії видають особам, які проходять огляд, довідки і в 3-денний строк направляють відповідним підприємствам, установам, організаціям повідомлення встановленої форми про прийняте рішення.

У роботі комісій використовуються форми документів, які затверджуються Державним комітетом СРСР по праці і соціальних питаннях за погодженням з відповідними міністерствами і відомствами.

27. Особи, винні у винесенні навмисно неправильного рішення, незаконній видачі довідки лікарсько-трудової експертної комісії, несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством.

28. Переогляд інвалідів першої групи проводиться один раз на два роки, а інвалідів другої і третьої груп - один раз на рік.

Інвалідність встановлюється до першого числа місяця, наступного за тим місяцем, на який призначено черговий переогляд.

У випадках, передбачених чинним законодавством, група інвалідності встановлюється без зазначення строку переогляду в порядку, що визначається Міністерством охорони здоров'я СРСР і ВЦРПС.

Переогляд раніше вказаних строків, а також якщо інвалідність встановлена без зазначення строку переогляду, проводиться при зміні стану здоров'я і працездатності або при виявленні фактів необгрунтованого рішення лікарсько-трудової експертної комісії.

Переогляд інвалідів - чоловіків старших за 60 років і жінок старших за 55 років проводиться тільки за їх заявою або якщо рішення лікарсько-трудової експертної комісії винесено на підставі підроблених документів.

Строк переогляду при визначенні ступеню втрати професійної працездатності в процентах установлюється один раз на шість місяців, рік або два роки залежно від характеру наслідків каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я та можливості повного або часткового відновлення працездатності.

Ступінь втрати працездатності в процентах установлюється без зазначення строку переогляду, якщо у робітника чи службовця наслідки ушкодження здоров'я, пов'язаного з виконанням ним трудових обов'язків, призводять до встановлення групи інвалідності без зазначення строку переогляду, а також чоловікам після досягнення 60 років і жінкам після досягнення 55 років.

29. При незгоді оглянутого з рішенням районної, міжрайонної, міської лікарсько-трудової експертної комісії він протягом місяця має право подати про це письмову заяву до обласної, центральної міської (в містах республіканського підпорядкування) лікарсько-трудової експертної комісії, або до лікарсько-трудової експертної комісії, в якій він проходив огляд, чи до відповідного відділу соціального забезпечення. Комісія, що проводила огляд, або відділ соціального забезпечення в 3-денний строк з дня одержання заяви надсилають усі наявні документи разом з заявою на розгляд обласної, центральної міської (в містах республіканського підпорядкування) лікарсько-трудової експертної комісії, яка не пізніше місяця з дня подання заяви проводить переогляд хворого і виносить рішення по даному випадку.

У разі оскарження безпосередньо в обласну, центральну міську (в містах республіканського підпорядкування) лікарсько-трудову експертну комісію 3-денний строк обчислюється з дня надходження запиту цих комісій до районної, міжрайонної, міської лікарсько-трудової експертної комісії.

30. Рішення обласної, центральної міської (в містах республіканського підпорядкування) лікарсько-трудової експертної комісії може бути оскаржене в Міністерство соціального забезпечення УРСР.

Міністерство соціального забезпечення УРСР при виявленні фактів порушення законодавства про лікарсько-трудову експертизу доручає іншому складові обласної, центральної міської (в містах республіканського підпорядкування) лікарсько-трудової експертної комісії заново розглянути з урахуванням усіх наявних обставин питання, рішення по якому оскаржується, а також вживає інших заходів, що забезпечують додержання соціалістичної законності при проведенні лікарсько-трудової експертизи.

1. Постанова Ради Міністрів УРСР від 18 листопада 1948 р. N 2701 "Про організацію роботи лікарсько-трудових експертних комісій".

2. Постанова Ради Міністрів УРСР від 23 вересня 1952 р. N 3183 "Про заходи по поліпшенню роботи лікарсько-трудової експертизи в Українській РСР".

3. Постанова Ради Міністрів УРСР від 13 липня 1959 р. N 1032 "Про порядок визначення медичних показань на одержання інвалідами мотоколясок та автомашин "Москвич" з ручним керуванням", крім підпункту "а" пункту 4.

4. Постанова Ради Міністрів УРСР від 27 січня 1962 р. N 88 "Про внесення змін в Положення про лікарсько-трудові експертні комісії (ЛТЕК)" (ЗП УРСР, 1962 р., N 1, ст. 23).

5. Пункти 5, 6 і 8 постанови Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 28 жовтня 1963 р. N 1203 "Про заходи по зниженню інвалідності серед трудящих і поліпшенню лікарсько-трудової експертизи в Українській РСР" (ЗП УРСР, 1963 р., N 11, ст. 118).

6. Пункт 8 постанови Ради Міністрів УРСР від 23 травня 1969 р. N 327 "Про поліпшення організації роботи в органах соціального забезпечення".

7. Постанова Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 12 серпня 1969 р. N 477 "Про внесення часткових змін у Положення про лікарсько-трудові експертні комісії" (ЗП УРСР, 1969 р., N 8, ст. 96).