Про затвердження Морської доктрини України на період до 2035 року

розроблення плану заходів щодо повернення контролю України над енергетичними ресурсами Автономної Республіки Крим та шельфу Чорного та Азовського морів з визначенням строків виконання конкретних заходів і відповідальних за проведення дипломатичних, законодавчих, юридичних та інших заходів з повернення української власності, зокрема із супроводження позову до міжнародних судів щодо забезпечення захисту прав та інтересів України;

розроблення та реалізація проектів диверсифікації поставок природного газу та нафти в Україну шляхом будівництва необхідних об’єктів інфраструктури для приймання вуглеводнів, реконструкції та модернізації терміналів для приймання нафтопродуктів, зрідженого газу та вугільної продукції;

участь у реалізації міжнародних проектів постачання енергоресурсів, які потенційно можуть забезпечити поставки енергоресурсів в Україну, шляхом обговорення та врегулювання політичних, правових та організаційно-технічних питань щодо взаємодії України в рамках переговорів з державами Чорноморсько-Каспійського регіону;

підтримка ініціатив стосовно проектів постачання енергоносіїв з Катару та Саудівської Аравії газопроводами до чорноморських берегів Туреччини та відвантаження їх на судна з метою подальшого транспортування до морських портів України;

розроблення та виконання програми освоєння вуглеводневих ресурсів в українському секторі Чорного і Азовського морів з використанням сучасних ресурсозберігаючих, кліматозахисних, енергоощадних та природоохоронних технологій і стандартів, способів розвідки та видобування традиційних запасів нафти та газу, а також розвитку перспективних технологій видобування метаногідратів; підвищення рівня інвестиційної привабливості українських шельфів для компаній, які спеціалізуються на глибоководному видобутку вуглеводнів;

проведення всебічних досліджень, спрямованих на визначення місця розташування та потенційного розміру покладів нафти, газу, інших корисних копалин на континентальному шельфі;

удосконалення законодавчої бази щодо видобування нафти та природного газу на шельфі Чорного та Азовського морів шляхом переходу до ринкового ціноутворення та залучення інвестицій для розробки нових родовищ, установлення ринкових цін на газ, запровадження стимулюючої рентної політики, гнучкої митної політики; запровадження економічних механізмів для стимулювання зниження геологічних та екологічних ризиків; забезпечення стабільності законодавчої бази та гарантування прав інвесторів;

забезпечення безпеки освоєння родовищ шельфу та транспортування вуглеводнів, що передбачає визначення вимог щодо безпеки облаштування родовищ, будівництва та експлуатації інфраструктури, здійснення танкерних перевезень і перевантаження вуглеводнів у терміналах, використання високотехнологічних установок, машин і устаткування для освоєння вуглеводневих родовищ на континентальному шельфі, забезпечення екологічної безпеки освоєння родовищ, а також забезпечення фізичної безпеки функціонування інфраструктури та роботи персоналу.

Реалізація національних економічних інтересів у сфері використання ресурсів моря, його дна та континентального шельфу полягає у ресурсному забезпеченні промисловості, будівельного та агропромислового комплексів на засадах сталого (невиснажливого) розвитку, підтриманні сталого екологічного стану природного середовища, ефективній реалізації рекреаційного і лікувального потенціалу моря.

Напрямами раціонального і ефективного використання ресурсів моря є:

інтенсивна розвідка, раціональний видобуток, використання, управління та вивчення ресурсів моря, які не належать до водних біоресурсів, у надрах та в повітрі над ними, підвищення ефективності державного регулювання та контролю діяльності у відповідній сфері;

закріплення прав України на розвідку, видобуток, використання, управління та вивчення ресурсів моря, які не належать до водних біоресурсів, у тому числі на континентальному шельфі інших держав;

збереження та відтворення ресурсів моря, які не належать до водних біоресурсів, у виключній (морській) економічній зоні, територіальному морі та внутрішніх морських водах України, їх охорона та дотримання порядку доступу до таких ресурсів;

забезпечення обліку, моніторингу та оцінки ресурсів моря, які не належать до водних біоресурсів, що незаконно видобуваються та використовуються суб’єктами господарювання або іншими державами на тимчасово окупованій території України та у прилеглих до неї акваторіях, з метою отримання кількісної доказової бази такого видобутку;

залучення інвестицій у розвідку та видобуток ресурсів моря, які не належать до водних біоресурсів, в акваторіях та на континентальному шельфі Чорного та Азовського морів шляхом передачі в оренду; запобігання передачі в концесію або наданню виключних прав на здійснення розвідки та видобутку ресурсів моря, які не належать до водних біоресурсів, іноземним державам та компаніям-нерезидентам;

вивчення комерційного потенціалу розробки покладів неогенових осадових залізних руд Чорного та Азовського морів з урахуванням впливу такої розробки на стан біогеоценозу;

використання механізмів державно-приватного партнерства та стимулюючих економічних інструментів для створення спільних інвестиційних проектів з розвідки, розробки та видобутку сапропелю в Чорному морі;

проведення пошуково-розвідувальних робіт з метою виявлення субмаринних джерел прісної води, карстових, тріщинно-жильних джерел, просторових розвантажень, палеорусел, джерел підруслового стоку та їх подальшого використання для задоволення потреб населення та економіки;

забезпечення раціонального та екологічно безпечного видобутку будівельних пісків та ракушняка, інших матеріалів з дна моря з мінімальним скаламученням донних осадів та порушенням їх цілісності у ділянках, віддалених від прибережних регіонів, гідравлічним методом;

установлення економічно обґрунтованих зборів, рент, податків та інших видів платежів на здійснення видобутку та експлуатації ресурсів моря, які не належать до водних біоресурсів, у виключній морській економічній зоні, територіальному морі та внутрішніх морських водах України.

Необхідність протидії агресії Російської Федерації, повернення захоплених нею територій і акваторій, створення умов для забезпечення оборони держави з моря та ефективного захисту і просування національних інтересів у єдиній системі забезпечення національної безпеки є основою провадження військово-морської діяльності.

Напрямами повернення захоплених територій та забезпечення оборони з моря є:

своєчасне виявлення і реагування на загрози державі в зоні національних інтересів, у тому числі у Світовому океані;

захист торговельного мореплавства та об’єктів морегосподарської діяльності в зоні національних інтересів, у тому числі у Світовому океані;

виключення можливості несанкціонованого доступу до природних ресурсів виключної морської економічної зони, територіального моря та внутрішніх морських вод України;

визначення державного кордону в Азовському і Чорному морях та Керченській протоці, а також визначення меж виключних (морських) економічних зон і континентального шельфу між Україною і Росією в Чорному морі, забезпечення їх підсиленої охорони;

забезпечення Україною внеску до регіональних і глобальних систем колективної безпеки, у тому числі участь в антипіратських, антитерористичних військово-морських операціях і глобальних системах моніторингу торговельного мореплавства під супроводом НАТО і ЄС та інших безпекових ініціативах, миротворчих і гуманітарних діях, що відповідають інтересам України;

забезпечення військово-морської присутності України у стратегічно важливих для держави районах Світового океану, а також піднесення іміджу України як морської держави, зокрема, шляхом демонстрації державного прапора та здійснення візитів кораблів (суден) Військово-Морських Сил Збройних Сил до іноземних портів;

закріплення пріоритетності розвитку військово-морського потенціалу під час розроблення і реалізації концептуальних документів з питань розвитку сектору безпеки та оборони;

відновлення в найкоротший строк оперативних (бойових) спроможностей Військово-Морських Сил Збройних Сил та морської охорони Адміністрації Держприкордонслужби, розвиток необхідної інфраструктури базування Військово-Морських Сил Збройних Сил, а також її відновлення в Автономній Республіці Крим після повернення тимчасово окупованої території під загальну юрисдикцію України;

формування ефективної системи управління військово-морською діяльністю з урахуванням досвіду провідних держав світу та необхідності досягнення оперативної сумісності з військово-морськими силами держав - членів НАТО.

Розвиток військово-морського потенціалу

Військово-морський потенціал України повинен найближчим часом стати достатнім для своєчасної нейтралізації та ліквідації загроз національній безпеці та забезпечення ефективного захисту держави з морського напрямку.

Напрямами розвитку військово-морського потенціалу України є:

відродження та розвиток морської авіації, берегових ракетних військ і морської піхоти, військових частин родів військ і забезпечення Військово-Морських Сил Збройних Сил шляхом приведення їх структури та чисельності у відповідність із покладеними на них завданнями та рівнем загроз, будівництва сучасних кораблів (катерів), літальних апаратів морської авіації, високотехнологічної протикорабельної ударної зброї морського, повітряного та берегового базування, іншого озброєння і військової техніки та створення необхідних запасів морських засобів ураження, боєприпасів і матеріально-технічних засобів;

формування військових частин і підрозділів Військово-Морських Сил Збройних Сил та Морської охорони Держприкордонслужби на Чорному та Азовському морях у кількості, достатній для захисту національних інтересів на морі, у тому числі для стримування і відсічі збройної агресії проти України з моря, забезпечення набуття зазначеними частинами і підрозділами необхідних оперативних (бойових) спроможностей;

підтримання військово-морського потенціалу України на рівні, достатньому для забезпечення стримування та відбиття зовнішньої агресії з моря, гарантованого захисту національних інтересів в окремих районах Світового океану;

розвиток і державна підтримка оборонно-промислового комплексу в інтересах зміцнення військово-морського потенціалу України шляхом формування замовлення на створення новітніх зразків морського озброєння та військової техніки;

досягнення максимальної сумісності сил і засобів Військово-Морських Сил Збройних Сил та Морської охорони Держприкордонслужби, забезпечення їх готовності до виконання завдань за призначенням та ефективного застосування у складі видових, міжвидових та міжвідомчих угруповань (формувань);

досягнення максимальної відповідності сил і засобів Військово-Морських Сил Збройних Сил та Морської охорони Держприкордонслужби з військово-морськими силами держав - членів НАТО і ЄС шляхом запровадження стандартів НАТО;

проектування суден з урахуванням можливості військового використання, мобілізаційної підготовки засобів морського і внутрішнього водного транспорту та підтримання їх мобілізаційної готовності на рівні, достатньому для захисту національних інтересів;

забезпечення підготовки державних органів і суб’єктів морської індустрії до оборони з морського напрямку шляхом підвищення кваліфікації керівників та фахівців, налагодження взаємодії з Військово-Морськими Силами Збройних Сил у сфері оборони морського узбережжя та об’єктів військово-морської інфраструктури, а також мобілізаційної підготовки;

нарощення сил і засобів оборони держави з моря шляхом мобілізації, зокрема доукомплектування екіпажів кораблів, катерів, суден, військових частин та підрозділів Військово-Морських Сил Збройних Сил, загонів Морської охорони Держприкордонслужби за рахунок призову на військову службу, використання невійськових суден і спеціального обладнання, причалів морських і річкових портів для створення пунктів маневреного базування сил, а також інших складових транспортної інфраструктури з метою організації матеріально-технічного і медичного забезпечення.

Напрямами розвитку інфраструктури базування Військово-Морських Сил Збройних Сил та Морської охорони Держприкордонслужби є:

створення необхідної інфраструктури Військово-Морських Сил Збройних Сил та Морської охорони Держприкордонслужби, приведення її у відповідність із стандартами НАТО;

розвиток морської інфраструктури для використання у господарських та військових цілях;

закріплення на законодавчому рівні умов використання причалів морських і річкових портів для базування кораблів, катерів та суден Військово-Морських Сил Збройних Сил, загонів Морської охорони Держприкордонслужби в акваторії Чорного та Азовського морів;

відновлення елементів (об’єктів) системи базування Військово-Морських Сил Збройних Сил та Морської охорони Держприкордонслужби в Автономній Республіці Крим після повернення тимчасово окупованої території під контроль України.

Напрямами розвитку системи управління Військово-Морських Сил Збройних Сил та Морської охорони Держприкордонслужби є:

удосконалення наявної системи управління силами Військово-Морських Сил Збройних Сил із створенням органів військового управління оперативного рівня у двох відокремлених операційних загонах - в Азовському та Чорному морях, на які покладається підготовка та управління діями різнорідних (міжвідомчих) угруповань сил (військ) Військово-Морських Сил Збройних Сил;

розширення можливостей наявних систем управління силами Військово-Морських Сил Збройних Сил та Морської охорони Держприкордонслужби у результаті використання новітніх інформаційно-телекомунікаційних систем, у тому числі нових зразків засобів зв’язку, автоматизованого відображення обстановки на морі, систем баз даних і підтримки прийняття рішення, автоматизованого бойового управління силами;

створення ефективної загальнодержавної системи висвітлення морської обстановки у Чорному та Азовському морях шляхом функціонального об’єднання можливостей систем висвітлення морської обстановки Військово-Морських Сил Збройних Сил, Адміністрації Держприкордонслужби, Мінінфраструктури, збільшення кількості систем, що функціонують за різними принципами дії, для більш достовірного виявлення надводних, підводних, повітряних цілей, зокрема швидкохідних і малорозмірних; інтеграція системи висвітлення морської обстановки в єдину систему управління сектором безпеки та оборони держави і обміну даними з державами-партнерами;

розвиток наявних систем управління силами Військово-Морських Сил Збройних Сил та Морської охорони Держприкордонслужби як складових об’єднаної системи управління з урахуванням досвіду останніх років.

Напрямами зміцнення сил і засобів Військово-Морських Сил Збройних Сил та Морської охорони Держприкордонслужби є:

створення необхідного військового потенціалу в Азовському морі у мирний час та особливий період, у тому числі кораблів (катерів) з ракетною зброєю, багатоцільових малорозмірних надводних платформ, зокрема безекіпажних, а також спеціалізованих катерів (суден) за видами забезпечення, пілотованих і безпілотних літальних апаратів, іншого озброєння та військової (спеціальної) техніки;

створення ефективних систем управління та всебічного забезпечення угруповання різнорідних сил (військ) Військово-Морських Сил Збройних Сил, яке створюється в Азовському морі на постійній основі, та загонів Морської охорони Держприкордонслужби, зокрема раціональної системи їх базування.

Напрямами розвитку системи підготовки кадрів є:

розвиток системи військово-морської освіти як складової системи військової освіти, яка забезпечує підготовку військових фахівців для Військово-Морських Сил Збройних Сил та Морської охорони Держприкордонслужби за визначеними спеціальностями та всіма рівнями (тактичного, оперативного, стратегічного) у потрібній кількості з урахуванням прогнозованих змін у складі сил і засобів Військово-Морських Сил Збройних Сил та Морської охорони Держприкордонслужби;

збереження (оновлення) та розвиток наявних закладів освіти, зокрема Академії військово-морських сил як єдиного багатопрофільного видового закладу вищої освіти, Військово-морського ліцею, в тому числі шляхом утворення його філіалів в обласних центрах як основи екстериторіального навчального контингенту (курсанти та офіцери флоту), навчального центру Військово-Морських Сил Збройних Сил і створення нових закладів освіти;

розширення можливостей системи військово-морської освіти з підготовки кадрів шляхом залучення морських навчальних закладів до підготовки військово-морських фахівців за напрямами, спеціальностями і спеціалізаціями, які відповідають військово-обліковим спеціальностям фахівців Військово-Морських Сил Збройних Сил та Морської охорони Держприкордонслужби;

удосконалення системи підготовки фахівців оперативно-тактичного та оперативно-стратегічного рівня підготовки для Військово-Морських Сил Збройних Сил у Національному університеті оборони з урахуванням потреб у них та досвіду підготовки відповідних фахівців у навчальних закладах держав - членів НАТО; відновлення підготовки фахівців оперативно-тактичного та оперативно-стратегічного рівня підготовки для Морської охорони Держприкордонслужби в Національному університеті оборони;

розвиток вітчизняної військово-морської науки як складової української військової науки для забезпечення застосування інноваційних рішень і технологій у військовій (військово-морській) справі, формування раціональної системи військово-морських наукових установ і підрозділів, військово-морських наукових шкіл у ключових сферах військово-морської науки, створення умов для наукової творчості у військово-морських колективах і залучення цивільної молоді та молодих вчених з інших наукових напрямів до участі у військово-морських дослідженнях, формування розгалуженої системи військово-морських інтернет-товариств та асоціацій, створення системи надання державної підтримки та стимулювання військово-морських наукових досліджень;

забезпечення переходу до підготовки фахівців усіх рівнів за європейськими стандартами та стандартами НАТО, широке використання можливостей міжнародного співробітництва у підготовці фахівців, зокрема, щодо підготовки фахівців усіх рівнів в іноземних військово-морських навчальних закладах і здійснення обміну викладачами, формування та використання в підготовці військово-морських фахівців національних морських і військово-морських традицій.

Напрямами переорієнтації військового та військово-технічного співробітництва із східного вектора на західний є:

переклад, вивчення, адаптація та запровадження стандартів НАТО в усіх сферах функціонування Військово-Морських Сил Збройних Сил та морської охорони Адміністрації Держприкордонслужби;

розширення спектру заходів міжнародного військового та військово-технічного співробітництва з державами - членами і партнерами НАТО та Європейського Союзу;

підвищення взаємодії систем військової освіти та науки України і держав - членів НАТО і Європейського Союзу шляхом установлення та посилення органами державної влади, підприємствами, організаціями та науковими установами прямих зв’язків;

налагодження дієвих механізмів спільної роботи з питань військово-технічного співробітництва між органами державної влади, підприємствами, організаціями та науковими установами, трастовими фондами, що залучаються до розроблення і виконання завдань військово-технічного співробітництва України з державами - членами НАТО та Європейського Союзу.

Збереження, використання та розвиток науково-технічного потенціалу морегосподарської діяльності, системи підготовки та перепідготовки наукових кадрів, науково-дослідного флоту, фундаментальних і прикладних досліджень є важливим фактором сталого розвитку морської діяльності в державі.

Напрямами розвитку науково-технічного потенціалу є:

розроблення комплексної програми розвитку морського наукового і науково-технічного потенціалу на середньо- та довгострокову перспективу;

підготовка пропозиції щодо створення національних морських наукових і науково-технічних дослідницьких центрів та надання їм фінансової підтримки з метою компенсації втрат науково-дослідного потенціалу у сфері морських досліджень у зв’язку з тимчасовою окупацією частини території України;

розвиток кадрового наукового потенціалу шляхом розвитку системи освіти, підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації наукових кадрів;

активізація міжнародного науково-технічного співробітництва у сфері морської діяльності;

державна підтримка найважливіших морських наукових організацій і науково-дослідних проектів на селективній і конкурсній основі;

інвентаризація науково-дослідного флоту, визначення спроможності суден з урахуванням технічного стану та рівня оснащення забезпечити виконання необхідних наукових та практичних завдань;

впровадження механізму державної підтримки науково-дослідного флоту, організація комплексних морських експедицій.

Охорона морського середовища, ресурсо- та енергозбереження

Використання ресурсозберігаючих, кліматозахисних, енергоощадних та природоохоронних технологій і стандартів під час провадження морегосподарської діяльності є важливим фактором її динамічного розвитку, а також отримання позитивного соціально-економічного ефекту.

Напрямами розвитку охорони морського середовища, ресурсо- та енергозбереження є:

розроблення та коригування державної політики відповідно до Рамкової Директиви ЄС про морську стратегію та оцінка її ефективності;

захист внутрішніх морських вод, територіального моря і прилеглої зони відповідно до сучасних екологічних норм;

запровадження ефективного контролю видобутку водних біоресурсів моря, відновлення популяцій та підтримання видобутку водних біоресурсів на рівні, який гарантує їх природне відновлення;

розвиток мережі морських об’єктів природно-заповідного фонду та акваторій із регульованою господарською діяльністю;

запровадження ефективного державного регулювання і контролю за здійсненням розвідки, видобування та транспортування нафти, газу та інших корисних копалин на континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, територіальному морі та внутрішніх морських водах;

підтримання в належному стані та забезпечення ефективної роботи систем енерго- та водопостачання, зменшення викидів забруднюючих речовин під час провадження морегосподарської діяльності;

створення замкненої системи збирання стічних вод приморських промислових територій та їх очищення для забезпечення зниження рівня забруднення моря;

удосконалення системи реагування на забруднення морських вод, у тому числі шляхом розроблення національного плану дій з реагування на надзвичайні ситуації, пов’язані із забрудненням моря нафтою та іншими небезпечними і шкідливими речовинами, відповідно до К онвенції про захист Чорного моря від забруднення 1992 року та Протоколу про співробітництво у боротьбі з забрудненням морського середовища Чорного моря нафтою та іншими шкідливими речовинами у надзвичайних ситуаціях до зазначеної Конвенції, Стратегічного плану дій щодо відтворення та захисту Чорного моря;

запровадження ефективної системи обов’язкового страхування екологічних ризиків, пов’язаних із провадженням морської діяльності, а також механізму використання коштів, отриманих державою як компенсація збитків від шкоди, заподіяної морському природному середовищу, для створення і підтримки національної системи термінової і ефективної боротьби із забрудненням моря або берегової смуги нафтою, іншими небезпечними і шкідливими речовинами;

зменшення обсягу викидів забруднюючих речовин у результаті застосування сучасних технологій, оптимізації структури енергоспоживання, збільшення частки відновлюваних джерел енергії, використання альтернативних видів рідкого та газового палива під час провадження морегосподарської діяльності;

застосування міжнародних екологічних норм у морегосподарській діяльності;

зменшення забруднення моря твердими відходами, зокрема пластиком;

запобігання ввезенню в морські води України чужорідних видів морських організмів із судновими баластними водами;

запровадження економічних механізмів стимулювання раціонального використання морських ресурсів;

систематичне здійснення природоохоронних і кліматозахисних заходів та заходів з відновлення та збереження популяцій рідкісних та тих, що перебувають під загрозою зникнення, видів морських організмів;

участь у реалізації проекту ЄС "Екологічний моніторинг Чорноморського регіону", здійснення Україною екологічного контролю на морі відповідно до Рамкової Директиви ЄС про морську стратегію;

розроблення та впровадження екологічних проектів морського напряму в рамках діяльності Організації Чорноморського економічного співробітництва (ОЧЕС);

розроблення та запровадження постійної системи здійснення державного екологічного моніторингу морського природного середовища згідно з вимогами та принципами Рамкової Директиви ЄС про морську стратегію та відповідно до кращих практик держав Європейського Союзу.

Розвиток приморських регіонів повинен базуватися на ефективному комплексному використанні їх вигідного розташування, соціальної, культурної та економічної специфіки, раціонального поєднання економічних переваг із культурними, оздоровчими, туристичними та рекреаційними можливостями. У результаті децентралізації передбачається суттєве підвищення ролі органів місцевого самоврядування та органів державної влади у процесі організації та координації діяльності морегосподарських комплексів, забезпечення збалансованого розвитку приморських регіонів з використанням культурного, економічного, енергетичного, транспортно-транзитного, рекреаційного та екологічного потенціалу, що визначається приморським розташуванням України.

Напрямами розвитку морегосподарської діяльності у приморських регіонах є:

розроблення та виконання законодавчих актів і державних програм розвитку приморських регіонів, які ґрунтуються на принципах сталого розвитку, морського просторового планування та інтегрованого прибережного управління і пов’язані з використанням, відновленням і охороною берегової зони Чорного та Азовського морів, морегосподарської діяльності, забезпеченням інтересів суб’єктів господарювання приморських регіонів;

розроблення регіональних інвестиційних карт приморських регіонів за напрямами "морська індустрія" і "рекреаційно-туристична сфера";

розроблення цільової програми берегоукріплення морського узбережжя, насамперед у районах його інтенсивного використання;

розроблення механізмів надання організаційної та фінансової підтримки органами місцевого самоврядування та місцевими держадміністраціями підготовки кадрів за ключовими спеціальностями морегосподарської діяльності;

створення морських технологічних та промислових парків, вжиття інших заходів до підтримки інноваційної діяльності морських кластерів за рахунок місцевих ресурсів;

поширення європейського досвіду з питань розвитку прибережного судноплавства, створення сприятливих для його розвитку умов;

зниження рівня техногенного навантаження (зокрема, спричиненого металургійними і нафтогазовидобувними підприємствами);

підвищення ефективності функціонування систем водопостачання та водовідведення на комунальних об’єктах, підвищення рівня інструментально-лабораторного контролю параметрів викидів забруднюючих речовин стаціонарними об’єктами економіки;

впровадження дієвої системи обов’язкового страхування екологічних ризиків під час провадження економічної діяльності у приморських регіонах і механізму економічного стимулювання енергоефективних та ресурсозберігаючих технологій, альтернативних видів енергоносіїв.

Формування конкурентоспроможного ринку туристичних і рекреаційно-оздоровчих послуг приморських регіонів, його інтеграція з іншими видами морегосподарської діяльності, визнання ефективного функціонування такого ринку пріоритетним напрямом діяльності органів місцевого самоврядування та місцевих держадміністрацій є важливим фактором сталого розвитку приморських регіонів.

Напрямами розвитку туристичних і рекреаційно-оздоровчих послуг є:

детінізація надання туристичних послуг шляхом спрощення системи оподаткування;

суттєве підвищення рівня туристичного обслуговування шляхом створення мережі туристичних центрів та пунктів надання туристичних послуг, забезпечення достатньої кількості покажчиків англійською та іншими іноземними мовами, створення місць для паркування туристичного автотранспорту тощо;

розбудова культурного простору, підтримка розвитку фестивального та конкурсного руху, збереження та популяризація культурної спадщини, паспортизація та реставрація пам’ятників історико-культурної спадщини, залучення ресурсів приватних партнерів до відновлення таких пам’ятників на принципах державно-приватного партнерства;

розвиток екологічного туризму, поєднання розбудови індустрії туризму з розбудовою мережі природоохоронних територій, на яких може провадитися рекреаційна діяльність (біосферних заповідників, національних парків, заказників);

залучення рекреантів, у тому числі через профспілкові органи, до рекреації;

посилення інформаційно-презентаційної складової туристично-рекреаційного продукту приморських регіонів з використанням засобів масової інформації.

Напрямами розвитку круїзного судноплавства є:

проведення узгодженої політики органів державної влади та органів місцевого самоврядування, суб’єктів морської індустрії, які пов’язані з туризмом, щодо розвитку інфраструктури круїзного та яхтового туризму, оновлення круїзних суден;

налагодження ефективної співпраці з державами чорноморського регіону з питань розвитку круїзного судноплавства, зокрема, розроблення Україною в ініціативному порядку міжнародної угоди щодо пасажирського судноплавства у Чорному морі та подання її на розгляд Організації Чорноморського економічного співробітництва;

формування інтегрованих туристичних продуктів, орієнтованих на використання внутрішніх водних шляхів і комбінованих (ріка - море) круїзних маршрутів;

створення умов для власного виробництва круїзних суден та імпорту таких суден;

розвиток транспортної інфраструктури та інфраструктури для яхтового туризму в круїзних портових містах;

підтримка вітчизняних туроператорів, що працюють у сфері круїзного та яхтового туризму, стимулювання діяльності туроператорів із створення нового туристичного продукту;

проведення активної інформаційної кампанії щодо представлення туристичного потенціалу приморських регіонів, розроблення нових круїзів з використанням внутрішніх водних шляхів (рр. Дунай, Дніпро, Південний Буг).

Упровадження інтегрованого підходу під час провадження морегосподарської діяльності, удосконалення процесів управління морегосподарською діяльністю у приморських регіонах є важливим фактором динамічного розвитку приморських регіонів.

Напрямами розвитку міжнародного та міжрегіонального співробітництва у сфері морегосподарської діяльності є:

використання механізмів міжрегіонального співробітництва, переваг членства приморських регіонів у міжнародних організаціях (Асамблеї Європейських регіонів, Конференції приморських регіонів Європи тощо), розвиток транскордонного співробітництва, партнерських зв’язків із містами інших держав для популяризації вітчизняного туристичного продукту;

посилення участі України в реалізації Стратегії ЄС для Дунайського регіону, зокрема у спільних проектах розвитку інфраструктури, туризму, екології, енергетики для регіонів басейну р. Дунай (Одеської, Закарпатської, Івано-Франківської та Чернівецької областей);

поглиблення співпраці Донецької та Запорізької областей щодо створення об’єктів спільної інфраструктури, орієнтованої на розвиток морегосподарського та туристично-рекреаційного комплексів на території Азовського узбережжя;

презентація на постійній основі приморських регіонів та їх інвестиційних можливостей на міжнародних форумах, сприяння налагодженню прямих контактів суб’єктів морегосподарської діяльності.

Охорона та належний екологічний стан моря і прибережної захисної смуги, сталий розвиток природоохоронної діяльності у складі морегосподарської діяльності за всіма напрямами, раціональне використання ресурсів моря та прибережної захисної смуги є обов’язковим для успішного розвитку приморських регіонів.

Напрямами розвитку приморських регіонів є:

провадження ефективної та цілеспрямованої діяльності у сфері охорони навколишнього природного середовища, забезпечення екологічної безпеки, раціонального використання та відтворення природних ресурсів приморських регіонів шляхом постійного вдосконалення заходів правового, економічного, соціального, освітнього, інформаційного та організаційного характеру;

внесення змін до Закону України "Про курорти" щодо забезпечення охорони та відновлення екосистем, пов’язаних із водою;

удосконалення нормативно-правової бази у частині розроблення та затвердження сучасних екологічних норм, що гарантують екологічну безпеку населення приморських регіонів, провадження безпечної морегосподарської діяльності, раціональне використання та відтворення природних ресурсів;

збереження та відтворення екосистеми, ценозів, видів рослинного та тваринного світу приморських регіонів, насамперед тих, що внесені до Червоної книги України, із залученням необхідних фінансових, наукових і технічних ресурсів;

упровадження комплексного підходу до розвитку приморських регіонів, регулювання та планування ресурсів суші та моря як єдиної системи з урахуванням економічних і природоохоронних особливостей, диференціації та розширення екологічної мережі приморських регіонів із використанням досвіду Європейського Союзу;

охорона приморських і морських екосистем, які відіграють важливу роль у збереженні біологічного та ландшафтного різноманіття в районах Чорного та Азовського морів;

пріоритетний розвиток екологічного туризму;

удосконалення механізму державного регулювання сфери використання та охорони прибережних захисних смуг шляхом запровадження системи комплексного управління та вдосконалення законодавства щодо використання та охорони узбережжя морів;

впровадження інтегрованого підходу під час управління прибережними захисними смугами з високими рекреаційними цінностями, що обумовлено місцевою специфікою, національними традиціями;

проектування нових підводних звалищ (дампінг ґрунтів) з метою забезпечення подальшого екологічно обґрунтованого розвитку морських каналів і портових акваторій;

запобігання руйнуванню прибережної захисної смуги шляхом узгодження інтересів приморських регіонів щодо берегового простору і ресурсів (гідронамивів), пошуку балансів між довгостроковими економічними та екологічними інтересами приморських регіонів.

Реалізація цієї Доктрини забезпечить:

сталий розвиток України як морської держави;

збереження та сталий розвиток морегосподарського комплексу;

гарантований захист національних інтересів України як морської держави, її оборону і безпеку;

прискорення процесів інтеграції України у світовий та європейський економічний простір, зміцнення її міжнародного іміджу;

виконання соціальних і культурних завдань, пов’язаних із морською діяльністю, збереження біологічного та ландшафтного різноманіття Чорного та Азовського морів.