| див. зображення | (4) |
| де: | Рз.прд | — | потужність передавача джерела радіозавади, дБВт; |
| Lзаг.з | — | загальні втрати поширення радіохвиль між джерелом і рецептором радіозавади, дБ. |
100. У розрахунках рівнів радіозавад на вході приймача від одного або декількох джерел враховуються наслідки частотного відбору потенційно небезпечних (щодо створення радіозавад) РО, визначені канали можливого проникнення радіозавад і інші форми спотворення сигналу, які можуть мати місце у тому або іншому сценарії створення взаємних радіозавад РО.
Радіозавади в основних і неосновних каналах прийому розраховуються відповідно до рекомендацій, викладених у пункті 2 додатка 13 до цієї Методики, з урахуванням положень пункту 107 цього розділу.
У розрахунках інтермодуляційних завад у приймачі використовується схема розрахунку поправки, наведена у додатку 14 до цієї Методики.
101. Сумарний рівень радіозавад від декількох джерел на вході приймача-рецептора радіозавади (іноді — їх нелінійне поєднання) розраховується за формулою:
| див. зображення | (5) |
Показник NFS у місці встановлення приймача є значенням напруженості поля, яку створює одне джерело радіозавади, та скоригований відповідно до цього сценарію і характерних умов взаємодії досліджуваних РО. Значення показника розраховується за формулою:
| див. зображення | (6) |
102. Під час проведення розрахунку ЕМС для РО фіксованої служби, які працюють у дуплексному режимі, враховується, що заявлений РО може бути одночасно як рецептором, так і джерелом радіозавад для інших запланованих, задіяних присвоєнь РО.
Для аналізу сценаріїв, де нове заявлене присвоєння вважається джерелом можливих радіозавад для вже запланованих, задіяних присвоєнь РО, використовують процедуру, описану в пунктах 100–108 цього розділу. При цьому рецепторами радіозавад вважають усі приймачі запланованих, задіяних РО, в розрахункову зону яких потрапляє заявлений РО.
103. За наслідками розрахунків ЕМС приймається рішення щодо виконання умов ЕМС РО за критерієм, визначеним у пункті 97 цього розділу.
Якщо умови ЕМС не виконуються, розглядають можливість забезпечення ЕМС РО накладання обмежень на технічні характеристики заявленого РО.
Якщо визначені обмеження не забезпечують його повноцінне функціонування, частотне присвоєння вважається неможливим.
104. Якщо показники ЕМС РО розраховуються за методом гармонізованих обчислень (далі — НСМ), розрахунок рівнів сигналів радіозавад і корисних сигналів, а також оцінку можливих каналів проникнення радіозавад у приймачі виконують за формулами, визначеними у пунктах 98–101 цього розділу.
Відповідно до алгоритму НСМ для значення рівня радіозавади на вході приймача розраховується показник деградації порогу чутливості (далі — TD) досліджуваного приймача-рецептора радіозавади, який визначає міру необхідного збільшення мінімального рівня корисного сигналу на вході приймача у разі зниження рівня його граничної чутливості внаслідок впливу радіозавад від одного або декількох джерел.
Значення параметра TD розраховується за формулою:
| див. зображення | (7) |
| де: | N0 | — | рівень шуму приймача на його вході, дБВт; |
| Pз | — | загальна потужність радіозавад на вході приймача, дБВт. |
Рівень шуму приймача розраховується за формулою:
| див. зображення | (8) |
| де: | k | — | постійна Больцмана, k = 1,38x 10–23; |
| Т | — | абсолютна шумова температура; | |
| Дельта F | — | смуга частот, у якій визначається потужність шуму. |
Чутливість приймача для необхідного значення відношення сигнал/шум (h-2) розраховується за формулою:
| див. зображення | (9) |
За розрахованим значенням параметра TD коригується гранична чутливість приймача, яка порівнюється зі значенням рівня корисного сигналу на вході приймача, розрахованим за формулою, наведеною в пункті 98 цього розділу. За наслідками порівняння приймаються рішення щодо можливості сумісної експлуатації досліджуваних РО.
Якщо енергетичний потенціал радіолінії перевищує скориговане значення порогу чутливості, вважається, що умови ЕМС РО виконані.
Вплив планованого РО на діючі досліджується за аналогічною процедурою.
Розрахунок енергетичних втрат передавання в лінії радіозв’язку
105. Енергетичні втрати передавання у лінії радіозв’язку визначаються характеристиками апаратурних елементів лінії (фільтрами, фідерами, антенами і властивостями середовища поширення радіохвиль (станом середовища, атмосферними явищами тощо)).
106. Відповідно до положень Рекомендації ITUR P.341 для різних перетинів лінії радіозв’язку розрізняють:
загальні втрати лінії радіозв’язку — Lзаг;
базові (основні) втрати лінії радіозв’язку — Lb;
втрати, додаткові до втрат поширення радіохвиль у вільному просторі;
системні втрати.
Значення втрат у різних перетинах лінії радіозв’язку оцінюються у логарифмічних одиницях, дБ.
Під час розрахунків ЕМС РО визначаються базові і загальні втрати лінії радіозв’язку.
107. Загальні втрати лінії радіозв’язку між джерелом і рецептором корисного сигналу розраховуються за формулою:
| див. зображення | (10) |
| де: | Lа.прд і Lа.прм | — | втрати в антені передавача і приймача, з урахуванням ослаблення у фідерах і фільтрах, дБ; |
| див. зображення | — | коефіцієнт підсилення антени передавача у напрямку приймача, дБ; | |
| див. зображення | — | коефіцієнт підсилення антени приймача у напрямку передавача, дБ; | |
| Lb | — | базові втрати лінії радіозв’язку. |
108. Загальні втрати в лінії радіозв’язку між джерелом і рецептором радіозавади розраховуються за формулою:
| див. зображення | (11) |
| де: | Lа.прд.з і Lа.прм | — | втрати в антенах передавача сигналу радіозавади і в антенах приймача-рецептора радіозавади з урахуванням ослаблення у фідерах і фільтрах; |
| див. зображення | — | коефіцієнт підсилення антени передавача, що створює радіозавади у напрямку приймача, на який спрямовано сигнал радіозавади; | |
| див. зображення | — | коефіцієнт підсилення антени приймача, на який впливає сигнал радіозавади, у напрямку передавача, що створює радіозавади; | |
| FDR | — | коефіцієнт частотної вибірковості приймача, який визначає ступінь ослаблення радіозавади через різні несучі частоти корисного сигналу, сигнал радіозавади та різну ширину смуги пропускання приймача і смуги випромінювання передавача; | |
| XPD | — | коефіцієнт додаткового послаблення, яке залежить від поляризаційної вибірковості антен. |
109. Розрахунок базових втрат лінії радіозв’язку у різних типах середовищ передбачає моделювання трас поширення радіохвиль і/або прогнозування рівня сигналу (напруженості поля сигналу) на заданій відстані від передавача, а також прогнозування зміни рівня сигналу залежно від ситуації на трасі (в середовищі) за відомими експериментально отриманими даними.
110. Прояв різних механізмів поширення радіохвиль на трасі відповідного типу залежить від кліматичних умов, частоти, відсотка часу, що розглядається, довжини і топографічних характеристик траси.
На трасах у реальному середовищі одночасно можуть проявлятися декілька механізмів поширення радіохвиль.
111. Переважаючий механізм поширення радіохвиль для траси відповідного типу визначається з урахуванням такого:
1) у реальному середовищі, залежно від використовуваної ділянки смуги частот від 0,1 ГГц до 60 ГГц, діють такі механізми поширення радіохвиль:
поширення радіохвиль у вільному просторі (під яким розуміється однорідне безмежне непоглинаюче середовище, значення відносної діелектричної та магнітної проникності якого дорівнюють одиниці);
поширення радіохвиль в умовах прямої видимості, довжину якої між станціями-кореспондентами з антенами висотою h1 і h2 обчислюють за формулою:
| див. зображення | (12) |
дифракція радіохвиль (спостерігається на закритих (dLoS << d) і напівзакритих (dLoS ? d) трасах, або може бути наслідком негативної атмосферної рефракції на трасах прямої видимості);
тропосферне розсіювання радіохвиль;
аномальне поширення радіохвиль (внаслідок рефракції, через штучні хвильоводи тощо);
2) через неоднорідний стан земної атмосфери в реальному середовищі спостерігаються такі явища, які впливають на поширення радіохвиль:
гідрометеорне розсіювання і поглинання радіохвиль;
рефракція радіохвиль;
відбиття радіохвиль від об’єктів місцевості;
3) для оцінювання впливу тропосфери на поширення радіохвиль користуються експериментальними даними про фізико-хімічні властивості газів і парів води;
4) під час проходження радіохвилями нижніх шарів атмосфери з різною щільністю виникає явище атмосферної рефракції радіохвиль та викривлення траєкторії поширення радіохвиль у вертикальній площині, ступінь якого змінюється у часі через коливання атмосферного тиску, температури і вологості. Кількісною мірою заломлення радіохвиль є приведений коефіцієнт заломлення або індекс (градієнт) атмосферної рефракції N;
5) для трас з дифракцією радіохвиль характерна наявність двох областей (зон) поширення:
освітленої зони (від передавача до об’єкта, що закриває трасу);
затіненої/напівзатіненої зони (за об’єктом у напрямку приймача);
6) у неоднорідному середовищі внаслідок випаровування води і насичення тропосфери її парами спостерігаються випадки утворення штучних атмосферних хвильоводів (переважно над водною поверхнею);
7) навіть у разі істотного поглинання радіохвиль діапазону від 10 ГГц до 60 ГГц у тропосфері існують "вікна радіопрозорості" — ділянки спектра, в яких поглинання в атмосферних газах є значно меншим порівняно із сусідніми смугами частот гігагерцового діапазону (для прикладу, на частоті близько 22,3 ГГц є пік поглинання, значення якого становить 0,2 дБ/км, тоді як у сусідній смузі частот від 30,5 ГГц до 40 ГГц його значення зменшується до 0,03 дБ/км).
У Рекомендації ITUR P.1058 наведено перелік типових об’єктів, які можуть відбивати радіохвилі, та характеристики щодо їхньої відбиваючої здатності;
8) розсіяння радіохвиль у гідрометеорах (дощ, сніг, туман) може відбуватися у всіх напрямках, через що виникають радіозавади між станціями, для яких в нормальних умовах подібних радіозавад не спостерігається.
112. У розрахунках базових втрат лінії радіозв’язку для визначеного механізму поширення радіохвиль і траси відповідного типу використовуються положення таких Рекомендацій ITUR:
у розрахунках базових втрат поширення радіохвиль у вільному просторі — положення Рекомендації ITUR Р.525;
у розрахунках базових втрат поширення радіохвиль на трасах прямої видимості — положення Рекомендації ITUR P.530;
у розрахунках базових втрат поширення радіохвиль на трасах з дифракцією радіохвиль — положення Рекомендації ITUR P.526.
113. Формули для розрахунку базових втрат лінії радіозв’язку, які характеризують різні механізми поширення радіохвиль на трасах відповідного типу, наведені у пункті 1 додатка 3 до цієї Методики.
Для прогнозування втрат поширення радіохвиль між джерелом і рецептором корисного сигналу використовуються графіки для 50 % часу і 50 % місць розташування. Під час прогнозування базових втрат поширення радіохвиль між джерелом і рецептором радіозавад використовуються графіки для 10 % часу і 50 % місць розташування.
114. Для отримання більш точних результатів прогнозування базових втрат лінії радіозв’язку між джерелом і рецептором радіозавади застосовуються положення Рекомендації ITUR Р.452.
Розрахунки базових втрат лінії радіозв’язку між джерелом і рецептором радіозавади, які відповідають положенням зазначеної Рекомендації, наведено у пункті 4 додатка 3 до цієї Методики.
115. Коефіцієнт частотної вибірковості приймача розраховується графічним або спрощеним методом.
Метод графічного розрахунку коефіцієнта частотної вибірковості приймача використовується тоді, коли відомі стандартизовані характеристики спектральної маски випромінювання передавача і АЧХ вхідного фільтра приймача.
У розрахунках коефіцієнта частотної вибірковості приймача графічним методом використовуються положення, викладені у пункті 1 додатка 4 до цієї Методики.
Якщо характеристики спектральної маски випромінювання передавача і АЧХ вхідного фільтра приймача не відомі, коефіцієнт частотної вибірковості приймача розраховується спрощеним методом відповідно до пункту 2 додатка 4 до цієї Методики.
116. Значення XPD розраховується за формулою:
| див. зображення | (13) |
| де: | аант(r) і аант( k) | — | сумарне ослаблення сигналу в антенах з різною поляризацією, дБ; |
індекси r і k визначають тип поляризації (Н — горизонтальна, V — вертикальна).
Замість розрахованого значення показника XPD можуть використовуватися такі експериментально отримані значення:
у разі горизонтальної поляризації антени рецептора радіозавади і вертикальної поляризації антени джерела радіозавади XPD дорівнює від мінус 16 дБ до мінус 20 дБ (залежно від величини коефіцієнта підсилення антени);
у разі горизонтальної антени рецептора радіозавади і кругової поляризації антени джерела радіозавади XPD дорівнює мінус 3 дБ (незалежно від величини коефіцієнта підсилення антени);
у разі вертикальної поляризації антени рецептора радіозавади і горизонтальної поляризації антени джерела радіозавади XPD дорівнює від мінус 16 дБ до мінус 20 дБ (залежно від величини коефіцієнта підсилення антени);
у разі вертикальної антени рецептора радіозавади і кругової поляризації антени джерела радіозавади XPD дорівнює мінус 3 дБ (незалежно від величини коефіцієнта підсилення антени);
у разі кругової поляризації антени рецептора радіозавади і горизонтальної поляризації антени джерела радіозавади XPD дорівнює мінус 3 дБ (незалежно від величини коефіцієнта підсилення антени);
у разі кругової поляризації антени рецептора радіозавади і вертикальної поляризації антени джерела радіозавади XPD дорівнює мінус 3 дБ (незалежно від величини коефіцієнта підсилення антени);
у разі кругової поляризації антени рецептора радіозавади і кругової поляризації антени джерела радіозавади XPD дорівнює мінус 16 дБ (у разі різного напрямку обертання вектора поляризації), у протилежному випадку — XPD = 0 дБ.
Урахування характеристик спрямованості антен у розрахунках ЕМС РО фіксованої служби
117. Властивості спрямованості антен, які використовують РО фіксованої служби, що працюють у діапазоні частот від 1 ГГц до 60 ГГц, визначаються відповідно до Рекомендації ITUR F.1245.
118. Відповідно до Рекомендації ITUR F.1245 для систем фіксованого зв’язку топології "точка — точка", які працюють у смугах частот діапазону від 1 ГГц до 60 ГГц і використовують параболічні або рупорно-параболічні антени, ДСА описується так:
1) якщо відношення діаметра параболічної або рупорно-параболічної антени (D) до довжини хвилі (лямбда ) перевищує 100 одиниць, діаграма спрямованості антени описується формулами:
| див. зображення | (14) |
| див. зображення | (15) |
| див. зображення | (16) |
| див. зображення | (17) |
| де: | Gmax | — | коефіцієнт підсилення антени відносно ізотропного випромінювача, дБ; |
| фі | — | кут відхилення від напрямку максимального випромінювання, град; |
| див. зображення | (18) |
коефіцієнт підсилення антени в напрямку орієнтації першої бічної пелюстки;
| див. зображення | (19) |
| див. зображення | (20) |
2) коли відношення діаметра параболічної або рупорно-параболічної антени (D) до довжини хвилі (лямбда ) менше за 100 одиниць, діаграма спрямованості антени відповідно до Рекомендації ITUR F.1245 може бути описана формулами:
| див. зображення | (21) |
| див. зображення | (22) |
| див. зображення | (23) |
119. Для систем з топологією "точка — багато точок" (переважно систем розподільчого типу), які використовують секторні антени, ДСА описується формулами:
| див. зображення | (24) |
| див. зображення | (25) |
| див. зображення | (26) |
| де: | G0 | — | максимальне значення коефіцієнта підсилення антени в горизонтальній площині, дБ; |
| тета | — | кут випромінювання відносно горизонтальної площини, град; |
| див. зображення | (27) |
| див. зображення | (28) |
120. Для визначення коефіцієнта підсилення антени в заданому напрямку використовуються такі дані:
діаграма спрямованості антени в горизонтальній площині;
діаграма спрямованості антени у вертикальній площині;
кут азимуту максимального випромінювання (прийому);
кут нахилу (кут місця) максимального випромінювання (прийому);
поляризація сигналу випромінювання (прийому).
121. Коефіцієнт підсилення антени в довільному напрямку (в напрямку точки спостереження) розраховується за формулою:
| див. зображення | (29) |
122. Розрахунок горизонтального фі та вертикального тета кутів ДСА для заданої точки спостереження проводиться з урахуванням характеристик місця розташування (координат точки встановлення) антен відповідно до схем розрахунку горизонтального та вертикального кутів ДСА для заданої точки спостереження, викладених у додатку 15 до цієї Методики. У розрахунках враховується, що антени передавача і приймача можуть бути встановлені на неоднорідній місцевості.
Під час визначення горизонтального кута ДСА (фі ) для заданої точки спостереження використовуються такі дані:
напрямок "північ";
азимут максимального випромінювання;
напрямок випромінювання, для якого виконують обчислення.
Під час визначення вертикального кута ДСА (тета ) для заданої точки спостереження використовуються такі дані:
висота антен над рівнем моря;
висота підйому антен у точках А і В;
відстань між проекціями точок А і В на лінії рівня "моря";
кут місця головної пелюстки ДСА;
кут місця у напрямку А — В.
123. Для слабо спрямованих антен (G < 10 дБ), що мають спрямованість, відмінну від спрямованості півхвильового вібратора, ширина ДСА якого у вертикальній площині становить 84°, а у горизонтальній площині 40°, коефіцієнт підсилення антени визначається порівнянням ширини пелюсток ДСА антени, яка задіяна у розрахунках, і ширини ДСА цього півхвильового вібратора.
124. Коефіцієнт підсилення середньоспрямованої антени (10 дБ < G < 25 дБ) розраховується за формулою:
| див. зображення | (30) |
| де: | див. зображення | — | ширина ДСА у вертикальній площині, град.; |
| див. зображення | ширина ДСА у горизонтальній площині, град. |
Отримане значення виражається у логарифмічних одиницях.
125. Для визначення коефіцієнта підсилення панельної антени (антенної решітки) використовуються характеристики діаграми спрямованості і параметри антени, яка побудована на основі плоскої прямокутної синфазної лінійної решітки.
Коефіцієнт підсилення антенної решітки розраховується за формулою:
| див. зображення | (31) |
| де: | k = 2пі / лямбда | ||
| лямбда | — | довжина хвилі (м); | |
| m | — | кількість рядків на антенній решітці; | |
| n | — | кількість вібраторів у рядку; | |
| l | — | довжина плеча вібратора (м). | |
Нормовані діаграми антенних решіток у горизонтальній та вертикальній площинах визначаються як добуток діаграми спрямованості вібратора або елементарного випромінювача та множника системи.
Визначення величини захисного відношення приймача
126. Значення захисного відношення визначають у логарифмічних одиницях.
127. Під час оцінки ЕМС РО використовуються значення захисного відношення по частоті A(Дельта f) для конкретного сценарію створення взаємних радіозавад РО.
128. Захисні відношення Адоп визначають аналітичним або експериментальним шляхом.
129. Для визначення захисних відношень для РО фіксованої служби використовуються положення, викладені в Рекомендаціях ITUR F.240 та ITUR F.758.
130. Для окремих типів цифрових РО фіксованої служби значення захисного відношення можуть змінюватися в широкому діапазоні і визначаються відповідно до положень конкретного стандарту, враховуючи застосовувані види модуляції, завадостійкого кодування тощо.
131. Експериментальне визначення величини захисного відношення проводиться вимірюванням мінімально допустимого рівня корисного радіосигналу і максимально допустимого рівня радіозавади на вході радіоприймача за умови забезпечення необхідної якості функціонування РО.
Узагальнена схема експериментальної установки для визначення величини захисного відношення приймача наведено у додатку 6 до цієї Методики.
132. Під час визначення захисних відношень і умов ЕМС РО враховується специфіка впливу на основний канал прийому позаканальних радіозавад і радіозавад, які попадають в основний канал. Вплив позаканальних радіозавад зазвичай слабший внаслідок фільтрації у підсилювачах проміжної частоти приймача.
133. Якщо несуча частота сигналу радіозавади не збігається із частотою прийому корисного сигналу (позаканальні радіозавади), значення захисного відношення зменшується на величину коефіцієнта частотної вибірковості приймача. У цьому випадку в розрахунках загальних втрат у лінії радіозв’язку між джерелом і рецептором радіозавади за формулою, наведеною у пункті 108 цього розділу, коефіцієнт частотної вибірковості FDR не враховується.
V. Проведення розрахунків ЕМС для присвоєння радіочастот РО супутникових служб радіозв’язку
Принципи координації супутникових мереж у позапланових смугах радіочастот
134. Перевантаженість орбітального ресурсу, у тому числі й у позапланових смугах радіочастот, не дає можливості запуску на орбіту супутників і введення в дію радіочастот на космічних станціях, розташованих на цих супутниках, без попереднього проведення координації супутникових мереж (у яких супутники вводять в експлуатацію) з іншими Адміністраціями зв’язку з метою досягнення необхідних умов ЕМС.
135. Координація супутникових мереж у позапланових смугах радіочастот проводиться відповідно до додатка 8 до РР "Методи визначення необхідності координації між геостаціонарними супутниковими мережами, які спільно використовують ті самі смуги частот" (далі — додаток 8 до РР), та інших положеннях РР щодо координації супутникових служб. У додатку 16 до цієї Методики наведено основні етапи розрахунку ЕМС, визначені у додатку 8 до РР. Крім того, враховуються нормативні документи ITU-R, що визначають норми для радіозавад та описують Методики розрахунку ЕМС у позапланових смугах радіочастот, у тому числі Резолюції та Рекомендації ITU-R щодо координації з метою досягнення необхідних умов ЕМС та запобігання виникненню радіозавад.
Принципи частотно-орбітального планування, координації та реєстрації супутникових мереж у планових смугах радіочастот
136. Основним міжнародним документом, що регламентує використання планових і позапланових смуг радіочастот космічними службами, є стаття 5 РР "Розподіл радіочастот", у якій наведена таблиця розподілу частот для всіх радіослужб за принципом їх розділення за Районами МСЕ (Україна розташована у Районі 1 МСЕ).
137. З метою гарантування всім державам-членам МСЕ рівного доступу до радіочастотного спектра РМСС МСЕ розроблено та ухвалено:
1) радіочастотний План радіомовної супутникової служби (далі — План РМСС) (додаток 30 до РР "Положення для всіх служб і пов’язані з ними Плани та Список для радіомовної супутникової служби у смугах радіочастот від 11,7 ГГц до 12, 2 ГГц (у Районі 3), від 11,7 ГГц до 12,5 ГГц (у Районі 1) і 12,2 ГГц до 12,7 ГГц (у Районі 2))" (далі — додаток 30 до РР);
2) План для фідерних ліній радіомовної супутникової служби (додаток 30 А до РР "Положення служб і пов’язані з ними Плани та Список для фідерних ліній радіомовної супутникової служби (від 11,7 ГГц до 12,5 ГГц у Районі 1, від 12,2 ГГц до 12,7 ГГц у Районі 2 і від 11,7 ГГц до 12,2 ГГц у Районі 3) в смугах радіочастот від 14,5 ГГц до 14,8 ГГц і віл 17,3 ГГц до 18,1 ГГц у Районах 1 і 3 та від 17,3 ГГц до 17,8 ГГц у Районі 2" (далі — додаток 30А до РР)).
План РМСС для Району 1 МСЕ, до якого входить Україна (смуга радіочастот від 11,7 ГГц до 12,5 ГГц на лінії "космос-Земля"), та План фідерних ліній радіомовної супутникової служби, у тому самому Районі 1 МСЕ (для України — смуга радіочастот від 17,3 ГГц до18,1 ГГц на лінії "Земля-космос") забезпечують для покриття національних територій країн та організації фідерних ліній по 10 частотних каналів із шириною смуги 27 МГц в обох напрямках для кожного національного виділення. Для України виділена орбітальна позиція 38,2° східної довготи (національне виділення UKR06300, яке у межах національної території України має статус РЧР України та може бути реалізовано Україною без проведення процедури координації).
138. Для ФСС у MCE розроблено та ухвалено Положення та пов’язаний з ним План фіксованої супутникової служби (далі — План ФСС) (додаток 30В до РР "Положення і пов’язаний з ними План для фіксованої супутникової служби у смугах радіочастот від 4500 МГц до 4800 МГц, від 6725 МГц до 7025 МГц, від 10,70 ГГц до 10,95 ГГц, від 11,20 ГГц до 11,45 ГГц і від 12,75 ГГц до 13,25 ГГц") (далі — додаток 30В до РР).
Положення додатка 30В до РР застосовують до ФСС у смугах радіочастот:
від 4500 до 4800 МГц (лінія "космос-Земля");
від 10,7 до 10,95 ГГц (лінія "космос-Земля");
від 11,20 до 11,45 ГГц (лінія "космос-Земля");
від 6725 до 7025 МГц (лінія "Земля-космос");
від 12,75 до 13,25 ГГц (лінія "Земля-космос").
План ФСС містить методику розрахунку ЕМС під час проведення координації національних виділень та частотних присвоєнь супутникових мереж, які заявлені у смугах радіочастот Плану ФСС, для поодиноких та сумарних радіозавад на основі критерію "несуча корисного сигналу/завада" (C/I), а також методику розрахунку значень "відношення/несуча корисного сигналу/шум" (С/N).
Порядок розрахунку параметрів ЕМС земних станцій із земними станціями та наземними службами інших держав у суміщених смугах радіочастот
139. Будь-яка держава — член МСЕ (Україна в їхньому числі) реалізує процес введення в експлуатацію земних станцій, коли супутникові мережі скоординовані та зареєстровані у МДРЧ. З точки зору планованого географічного розташування земних станцій вони можуть створювати радіозавади наземним службам та земним станціям на території інших (як правило, сусідніх) держав, що потребує у цьому разі проведення окремої координації на основі положень додатка 7 до РР "Методи визначення координаційної зони навколо наземної станції у смугах частот між 100 МГц і 105 ГГц" (далі — додаток 7 до РР). Крім того, положення додатка 7 до РР можуть використовувати країни для оцінки ЕМС між передавальними земними станціями та іншими земними станціями і наземними службами у межах своїх національних територій (на етапі виконання завдань планування внутрішнього розміщення земних станцій космічних служб).
Ця Методика дозволяє проводити координацію земних станцій у разі такої потреби. Методика базується на тому, що в ній визначають відстань навколо земної станції в усіх азимутальних напрямках, за межами якої прогнозовані втрати на трасі можуть перевищувати визначене значення протягом усього часу, крім певного відсотка часу, коли таке перевищення дозволене. Така відстань має назву координаційної відстані та є основним параметром для подальшого обчислення координаційного контура (коли враховують координаційну відстань у всіх азимутальних напрямках).
Через координаційний контур визначають координаційну зону, яка не може перевищувати розміри координаційного контура та географічно входить до його складу. Координаційна зона є ключовим поняттям для розрахунку ЕМС земних станцій відповідно до положень додатка 7 до РР (у додатках 17 та 18 до цієї Методики наведено основні етапи розрахунку ЕМС, визначені у додатку 7 до РР).
У межах координаційної зони необхідне проведення детальної оцінки можливих радіозавад з метою визначення, чи буде скоординована земна станція, що спільно використовує однакову смугу радіочастот із іншими земними станціями або наземними службами, завдавати їм неприпустимих радіозавад.
140. Рівень радіозавад від земних станцій залежить від втрат передавання на трасі розповсюдження радіохвиль. Крім того, враховують такі чинники, як довжина і загальна геометрія траси розповсюдження, властивості діаграми спрямованості антени, кліматичні умови і відсоток часу, протягом якого може бути перевищено рівень втрат під час передавання. Такий механізм виникнення радіозавад у точці прийому дозволить визначити відстань для всіх азимутальних значень від земної станції, за межами якої втрати передавання, як очікується, будуть перевищувати заданий допустимий рівень протягом усього часу. Вважають, що імовірність створення значних радіозавад роботі наземних (або земних) станцій, розташованих поза межами координаційної зони, дуже мала. Разом з координаційним контуром розраховують допоміжні контури, які визначають для менш несприятливих припущень порівняно з тими, які були обрані для визначення координаційного контура.
Якщо земна станція призначена для передавання сигналів різних класів випромінювання, для визначення координаційного контура використовуються ті параметри земної станції, що дають найбільші координаційні відстані у кожній розподіленій смузі радіочастот, яку земна станція, яку координують, буде використовувати разом з наземними службами та/або іншими земними станціями.
Рекомендації щодо визначення координаційних контурів наведено у додатку 7 до РР.
141. Цю Методику розрахунку умов ЕМС між земними станціями та РО наземних служб та іншими земними станціями застосовують для вирішення завдань координації частотних присвоєнь земним станціям.
Усі моделі взаємодії земних станцій і станцій наземних служб наведені в Рекомендації ITU-R SM.1448 і додатка 7 до РР та базуються на тому, що координації підлягають:
земні станції, які працюють у напрямку геостаціонарних космічних станцій;
земні станції, які працюють у напрямку НГСО космічних станцій;
земні станції, які працюють у напрямку як ГСО, так і НГСО космічних станцій;
земні станції, які працюють у смузі радіочастот для двостороннього передавання;
земні станції радіомовної супутникової служби;
рухомі земні станції (крім повітряних рухомих станцій);
повітряні рухомі земні станції та інші земні станції.
Таблиця 1 додатка 7 до РР визначає, для яких моделей взаємодії які методи розрахунку координаційної зони використовують на підставі додатка 7 до РР.
142. Основні механізми розповсюдження радіосигналів, на яких побудовані розрахунки ЕМС під час координації земних станцій:
дифракція — за межами прямої видимості в нормальних умовах має значний вплив, коли досить великі рівні сигналів, що приймаються;
тропосферне розсіювання — визначає рівень "фонових радіозавад" для трас довжиною близько 100 км, коли дифракційне поле стає дуже слабким;
явище поверхневого "хвилеводу" — найбільш важливий механізм короткострокових радіозавад над водою і пласкими прибережними зонами;
явище відбиття від піднесеного шару і рефракція — може бути істотним на дуже великих відстанях (до 300 км);
рефракція радіохвиль — це явище викривлення траєкторії поширення радіохвиль, що проходять через області з різною щільністю середовища (різними показниками заломлення);
розсіювання на гідрометеорах — може бути джерелом можливих радіозавад між передавачами наземної лінії і приймачем земної станції;
Основні труднощі у прогнозуванні радіозавад (притаманні фактично всім процедурам прогнозування тропосферного розповсюдження) пов’язані з труднощами розробки практичних методів, які охоплюють широкий діапазон відстаней і значень відсотків часу.
У періоди зміни метеорологічних умов можуть виникати ситуації, коли сигнал існує протягом великого відсотка часу що є наслідком впливу багатьох механізмів. Розрахунок втрат на трасі розповсюдження передбачає роздільне прогнозування рівнів радіозавад, призведених різними механізмами розповсюдження до точки на трасі, у якій їх можна об’єднати в загальний прогноз.
Втрати передавання в розповсюдженні сигналу, що можуть створювати неприпустимі радіозавади, варто оцінювати для двох прийнятих механізмів розповсюдження радіохвиль:
загасання сигналу, що може створювати неприпустимі радіозавади, у тропосферному розповсюдженні по трасах, близьких до дуги великого кола, а саме втрати за рахунок тропосферного розсіювання, за рахунок явища поверхневого хвилеводу, явища відбиття/рефракції, екранування і поглинання в газах, вид (1);
загасання сигналу радіозавади за рахунок розсіювання на гідрометеорах, вид (2).
143. Щодо визначення короткостроковості та довгостроковості радіозавад, то визначення координаційної відстані базується на припущенні, що ослаблення сигналу земної станції, яка може створювати неприйнятні радіозавади, є монотонно зростаючою функцією відстані. Загасання, необхідне для обмеження рівня радіозавад між передавальною наземною або земною станцією і приймальною наземною чи земною станцією до допустимого значення потужності радіозавади протягом p% часу, визначають "мінімально необхідними втратами", які повинні дорівнювати або перевищувати прогнозовані втрати на трасі для всього часу, крім p% часу (якщо значення р складає невеликий відсоток часу в діапазоні 0,001 % — 1,0 %, то радіозавади розглядають як короткочасні, якщо значення р більше або дорівнює 20 %, то радіозавади розглядають як довгострокові).
При цьому ослаблення, яке необхідно забезпечити між передавачем, який може створювати неприйнятну радіозаваду, і приймачем, який зазнає впливу такої радіозавади, визначають за мінімально допустимими втратами передавання, дБ, протягом р% часу. Ця величина повинна перевищувати прогнозовані втрати передавання в (100 — р) % часу.
| Директор директорату електронних комунікацій та радіочастотного спектра | Станіслав ПРИБИТЬКО |
( Додатки 1-18 )
( Див. текст )