| ____________ Примітка. | Перелік захворювань розроблено відповідно до вимог Міжнародної статистичної класифікації хвороб та споріднених проблем охорони здоров'я 10 - го перегляду. |
____________
Додаток 2
до Положення про діяльність медичної (військово-лікарської) комісії МВС (пункт 4 розділу I)
Пояснення
щодо застосування статей Переліку захворювань і фізичних вад, що перешкоджають проходженню служби в поліції
I. Деякі інфекційні та паразитарні хвороби
1. Стаття 1: стаття передбачає стани після перенесених тяжких гострих форм інфекційних і паразитарних захворювань (черевного тифу, паратифу, лептоспірозу, дифтерії, малярії, сальмонельозної інфекції тощо) з ускладненнями, а також хронічні рецидивні форми цих захворювань, які не піддаються або важко піддаються лікуванню. За наслідками цих захворювань у разі збереження стійких порушень функцій органів та систем експертне рішення (постанова) щодо придатності до служби слід приймати з урахуванням відповідних статей Переліку захворювань і фізичних вад, що перешкоджають проходженню служби в поліції (далі - Перелік захворювань);
1) у разі затяжного, рецидивного перебігу гострого інфекційного або паразитарного захворювання, паразитоносійства, коли протягом 2 місяців зберігаються стійкі зміни у функціональному стані органу або системи, формуються різноманітні ускладнення, особам зі стійким виділенням збудників кишкових захворювань, що не піддаються лікуванню, після завершення курсу лікування медичний огляд проводиться за пунктом "а". За цим самим пунктом проводиться медичний огляд осіб, у яких за даними стаціонарного обстеження виявлено хронічний перебіг інфекційного або паразитарного захворювання із значним або помірним порушенням функцій, що знижують працездатність;
2) до пункту "б" належать наслідки перенесених гострих інфекційних і паразитарних захворювань, хронічні захворювання за наявності стійких помірних порушень функцій, що виявляються протягом року та більше;
3) до пункту "в" належать стани після перенесених гострих інфекційних, паразитарних захворювань за наявності тимчасових функціональних розладів, коли після завершення стаціонарного лікування у хворих залишаються загальна астенізація, занепад сил, розлади харчування (протягом року після захворювання).
Медичний огляд кандидатів на службу в поліції та на навчання у ЗВО, які перенесли гострі інфекційні та паразитарні хвороби, незалежно від ступеня тяжкості проводиться за результатами стаціонарного обстеження не раніше ніж через шість місяців після завершення курсу лікування. У разі якщо при стаціонарному обстеженні осіб, які перенесли інфекційні та паразитарні хвороби, функціональних порушень з боку органів та систем не виявлено, стаття 1 не застосовується.
2. Стаття 2:
1) до пункту "а" належать:
усі форми туберкульозу легень, респіраторної системи з бактеріовиділенням, розпадом легеневої тканини (або без них) з вираженими симптомами інтоксикації, що унеможливлюють проходження служби;
генералізований (міліарний) туберкульоз з переважним ураженням легень та плеври;
фістульозна (норицева) форма туберкульозного бронхоаденіту, фістульозні ураження бронхів із виділенням мікобактерій;
великі залишкові зміни в легенях, плеврі, що супроводжуються значними порушеннями функції зовнішнього дихання;
наслідки хірургічного лікування туберкульозу легень, рубцеві зміни легень та плеври із зміщенням легень та межистіння, які супроводжуються значними або помірними порушеннями функції зовнішнього дихання, за неефективного лікування або відмови від його продовження.
Питання придатності поліцейських до служби вирішується при визначеному лікарсько-експертному наслідку (результаті) лікування захворювання, загальний строк якого, ураховуючи госпітальний та санаторний періоди, може сягати 12 місяців (але не менше 3 місяців). Медичний огляд проводиться не раніше ніж через 3 місяці повного курсу лікування;
2) до пункту "б" належать усі встановлені в результаті стаціонарного обстеження форми активного туберкульозу легень, плеври або наслідки радикального хірургічного лікування без виділення мікобактерій, без розпаду легеневої тканини з помірно вираженими клінічними симптомами;
3) до пункту "в" належать усі форми туберкульозу легень, внутрішньогрудних лімфовузлів та плеври, коли в результаті тривалого госпітального та санаторно-курортного лікування досягнуто зникнення клініко-рентгенологічних симптомів хвороби: симптоми інтоксикації зникли, інфільтративні зміни в легенях переважно розсмокталися, порожнини розпаду зарубцювалися і виділення мікобактерій закінчилося. Згідно із цим самим пунктом оглядаються особи з великими залишковими змінами, з неактивними комбінованими змінами в межах 3 і більше сегментів, а також особи в найближчі 3 роки після клінічного вилікування із залишковими змінами внаслідок перенесеного туберкульозного ексудативного плевриту, наслідками хірургічного лікування при незначному порушенні або без порушення функції зовнішнього дихання.
До великих залишкових змін належать:
множинні (більше 5) компоненти первинного комплексу (вогнище Гона) і кальциновані лімфовузли розміром 1,5 см і більше;
множинні (більше 5), інтенсивні, чітко окреслені вогнища розміром 1,5 см і більше;
туберкуломи, у тому числі з розпадом;
поширений фіброз (більше 3 сегментів);
циротичні зміни будь-якої протяжності;
масивні плевральні нашарування (з кальцинацією плеври і без неї);
зміни після резекції сегмента чи частки легені, після пульмонектомії, торакопластики, плевректомії, кавернотомії, екстраплеврального пневмолізу.
Медичний огляд осіб, які перенесли туберкульозний плеврит понад 3 роки тому і не мають рентгенологічних змін у легенях, здійснюється згідно із статтею 48 Переліку захворювань залежно від ступеня порушення функції зовнішнього дихання;
4) до пункту "г" належать малі залишкові зміни після вилікуваного (у тому числі спонтанного) туберкульозу легень без порушень функцій.
До малих залишкових змін належать:
одиночні (не більше 5) компоненти первинного комплексу (вогнище Гона і кальциновані лімфатичні вузли) розміром менше 1,5 см;
одиночні (не більше 5) інтенсивні, чітко окреслені вогнища розміром менше 1,5 см;
обмежений фіброз у межах до трьох сегментів.
У разі поєднання двох і більше ознак, характерних для малих залишкових змін, слід розцінювати ці залишкові зміни як великі.
Повторний медичний огляд осіб, вилікуваних від туберкульозу легень, проводиться після обстеження у стаціонарі не раніше ніж через 3 роки після клінічного вилікування.
Особи, які перебували в контакті з хворими на туберкульоз та яким проводиться специфічна профілактика, визнаються непридатними до служби та до навчання в ЗВО до завершення курсу специфічної профілактики.
3. Стаття 3:
1) до пункту "а" належать:
туберкульоз мозкових оболонок, головного та спинного мозку;
генералізований туберкульоз із багатоваріантним перебігом, сукупним ураженням різних органів і систем (легень, плеври, периферичних лімфатичних залоз, мозкових оболонок, очеревини, кишечника, сечостатевих органів, кісток і суглобів, очей, шкіри тощо) незалежно від результатів лікування;
активний прогресуючий туберкульоз хребта, кісток і суглобів з розладами функцій у вигляді значних паралічів і парезів, напливними абсцесами чи норицями;
туберкульоз сечостатевих органів з розпадом та/або бактеріовиділенням;
туберкульоз очей з прогресуючим зниженням зору;
поширені і спотворювальні форми туберкульозу шкіри;
прогресуючий туберкульоз перикарда, очеревини і внутрішньочеревних лімфатичних залоз шлунка, кишечнику, печінки, селезінки, ЛОР-органів;
метатуберкульозний нефросклероз;
залишкові зміни, наслідки перенесеного туберкульозу сечостатевої системи, стан після видалення нирки та іншого хірургічного лікування нирок і сечовивідних шляхів із значними порушеннями функцій (рубцеві зміни сечового міхура із значними розладами сечовипускання, стан після двосторонньої кастрації внаслідок туберкульозу) та ХНН другої - третьої стадій;
2) до пункту "б" належать активний обмежений туберкульоз хребта, кісток і суглобів, сечостатевих органів та інших позагрудних локалізацій у стадії згасання без натічників і нориць; залишкові зміни чи наслідки перенесеного туберкульозу органів сечової системи, стани після хірургічного лікування туберкульозу нирок і сечовивідних шляхів із ХНН першої стадії чи помірними розладами сечовипускання, стан після хірургічного лікування інших органів з помірними розладами функції.
До цього пункту належить активний згасаючий туберкульоз позагрудної локалізації після закінчення основного курсу специфічної терапії протягом 3 - 5 років;
3) до пункту "в" належить туберкульоз позагрудних локалізацій після клінічного вилікування через 3 роки, а туберкульоз хребта, трубчастих кісток та суглобів - через 5 років.
Діагноз туберкульозу позагрудної локалізації повинен бути підтверджений цитологічними, мікробіологічними, гістологічними, імунологічними та іншими методами. Лікування хворих на кістково-суглобовий туберкульоз триває не менше 9 - 12 місяців (сечостатевої системи - не менше 4 - 6 місяців).
Повторний медичний огляд поліцейських, вилікуваних від туберкульозу хребта, великих кісток та суглобів з метою медичної та професійної реабілітації проводиться після обстеження в стаціонарі не раніше ніж через 5 років після клінічного вилікування.
4. Стаття 4: передбачає стани після перенесених гострих та хронічних вірусних гепатитів, діагнози яких установлені після обстеження на маркери гепатитів, консультації інфекціоніста (за можливості - гепатолога);
Придатність до служби поліцейських визначається залежно від ступеня порушень функцій печінки та їх стійкості. Виявлення в поліцейських антигенів вірусного гепатиту "В" або антитіл до вірусного гепатиту "С" є підставою для ретельного обстеження з метою виключення хронічного захворювання печінки (білірубін, АЛТ, альбумін, загальний білок, оцінка за шкалами METAVIR) згідно з клінічними протоколами. Експертне рішення (постанова) приймається після обстеження в межах амбулаторної допомоги, при важкому перебігу - у стаціонарі;
1) до пункту "а" належать гострі та хронічні вірусні гепатити, диференційовані за маркерами, що мають тяжкий або тривалий перебіг, важко лікуються або не піддаються лікуванню, а також стійкі (протягом року) значно виражені порушення функції печінки, інших органів, систем, які зберігаються після закінчення проведеного лікування;
2) пункт "б" передбачає хронічний та рецидивний перебіг вірусних гепатитів, диференційованих за маркерами, що встановлені у стаціонарі після проведення курсу лікування, із стійкими помірними порушеннями функції печінки (збільшення трансаміназ у 5 - 10 разів понад норму);
3) до пункту "в" належить хронічний перебіг вірусних гепатитів з проведенням лікування або без нього, з незначним порушенням функції печінки або мінімальною активністю;
4) кандидати на навчання в ЗВО в разі виявлення антигенів вірусного гепатиту "В" або "С", діагностування в них хронічних вірусних гепатитів або вірусоносійства без порушення функції печінки визнаються непридатними до навчання за відповідними пунктами цієї статті.
Особи з хронічним ВГС підлягають лікуванню із застосуванням препаратів прямої противірусної дії з наступним визначенням СВВ12/СВВ24 та винесенням експертного рішення (постанови) через 6 місяців після закінчення лікування. Кандидатам на службу, яким проведено курс противірусної терапії хронічного ВГС, що привів до досягнення СВВ12/СВВ24 при наявності anti - HCV та за відсутності РНК ВГС при дослідженні крові методом полімеразної ланцюгової реакції (якісної або кількісної), медичний огляд за цією статтею не проводиться.
Кандидати, які перенесли гострий вірусний гепатит, за відсутності в них порушень функцій печінки і шлунково-кишкового тракту можуть бути визнані придатними до служби (на навчання) не раніше ніж через 12 місяців після закінчення лікування.
5. Стаття 5: передбачає різні клінічні стадії хвороби, зумовленої вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ) за рубриками B20 - B24, та безсимптомне носійство ВІЛ (Z21).
Під час проведення медичного огляду поліцейських за цією статтею обов'язковими є огляд інфекціоністом, імунологічне дослідження сироватки крові на наявність антитіл до ВІЛ, визначення рівнів вірусного навантаження та абсолютного значення CD4 Т-лімфоцитів (CD4).
Лабораторне підтвердження діагнозу ВІЛ-інфекції проводиться відповідно до чинної нормативної бази щодо системи управління якістю лабораторних досліджень у сфері протидії ВІЛ-інфекції / СНІДу.
Наявність ВІЛ-інфекції не може виступати дискримінуючим фактором. Антиретровірусна терапія (АРТ) є єдиним способом ефективного контролю за ВІЛ-інфекцією, а досягнутий невизначуваний рівень вірусного навантаження (ВН) ВІЛ у крові внаслідок високої прихильності до прийому АРТ прирівнюється до нульового ризику передачі ретровірусів здоровим особам. Рівень CD4 є допоміжним результатом обстеження хворого та відіграє прогностичну роль для прийняття експертних рішень (постанов).
Клінічні стадії ВІЛ-інфекції визначаються на підставі класифікації Всесвітньої організації охорони здоров'я та чинної нормативно-правової бази. Визначені клінічні стадії ВІЛ-інфекції включають окремі нозологічні одиниці, що шифруються в МКХ-10 кодами B20 - 22 для клінічних стадій II - IV та B23 - 24 для клінічної стадії I, для безсимптомного носійства - ВІЛ - Z21.
Ступені вираженості Т-клітинної імунної недостатності визначаються рівнями CD4 за класифікацією Центрів профілактики та лікування захворювань, а саме: імунна компенсація - CD4 >= 500 кл/мкл, імунна субкомпенсація - CD4 200 - 499 кл/мкл, імунна декомпенсація - CD4 < 200 кл/мкл.
Рівень ВН, прийом антиретровірусних препаратів та перевага в лікуванні АРТ є допоміжними факторами у прогнозуванні клінічного перебігу ВІЛ-інфекції;
1) до пункту "а" належать захворювання, що входять до переліку нозологій клінічної стадії IV, а також клінічних стадій II - III за рівня CD4 < 200 кл/мкл, незалежно від рівня ВН та прийому АРТ.
За наявності ВІЛ-індукованої анемії (гемоглобін х 109/л) та/або хронічної тромбоцитопенії (<50 х 109/л) незалежно від рівня CD4 поліцейські оглядаються за пунктом "а".
У разі прогнозованого тривалого стаціонарного лікування або несприятливого прогнозу перебігу захворювання медичний огляд за пунктом "а" проводиться до завершення повного курсу лікування опортуністичного захворювання за рішенням лікарського консиліуму в найкоротші строки;
2) до пункту "б" належать захворювання, що входять до переліку нозологій клінічних стадій II-III, з рівнем CD4 >= 200 кл/мкл.
Поліцейські із встановленою в минулому клінічною стадією IV, що не мають ознак прогресування ВІЛ-інфекції та віддалених наслідків раніше перенесених бактеріальних, вірусних, грибкових інфекцій та протозойних інфестацій, які приймають призначене лікування та дотримуються щоденного прийому АРТ, мають рівень CD4 e 200 кл/мкл та невизначуваний рівень ВН, оглядаються за пунктом "б", а за рівня CD4 e 500 кл/мкл - за пунктом "в".
За наявності кандидозу стравоходу, трахеї, бронхів чи легенів за умови перебування на АРТ, при рівні CD4 e 200 кл/мкл після проведеного протигрибкового лікування, особа оглядається за пунктом "б";
3) до пункту "в" належать захворювання, що входять до переліку нозологій клінічної стадії I - III (B20, B22 - B24 та Z21) та з імунною компенсацією.
Голова та члени М(ВЛ)К зобов'язані вживати необхідних заходів щодо забезпечення належного зберігання конфіденційної інформації про людей, які живуть з ВІЛ, та захисту такої інформації від розголошення та розкриття третім особам.
З метою забезпечення конфіденційності відомостей про ВІЛ-статус особи в експертному документі дозволяється формулювати діагноз як "хронічна ретровірусна інфекція".
У разі захворювання поліцейського протягом перших шести місяців від початку служби захворювання на ВІЛ не пов'язується з проходженням служби в поліції.
6. Стаття 6: діагнози захворювань, що належать до пунктів "а", "б", установлюються в спеціалізованих закладах охорони здоров'я (відділеннях) після ретельного обстеження. У разі ураження сифілісом внутрішніх органів, кісток, нервової системи залежно від ступеня порушення їх функцій огляд проводиться також за відповідними статтями Переліку захворювань.
У разі діагностування в кандидатів на службу в поліції первинного, вторинного, прихованого або неуточненого сифілісу під час лікування або одразу після завершення курсу протисифілітичного лікування вони визнаються непридатними до вилікування. Критеріями вилікування слід вважати документально підтверджений факт зняття їх з диспансерного клініко-серологічного нагляду в дерматовенеролога після закінчення курсу лікування в строк, регламентований відповідними чинними інструкціями МОЗ, негативні результати лабораторних досліджень та відсутність клінічних ознак захворювання. У разі сповільненої негативації класичних серологічних реакцій на сифіліс огляд проводиться за пунктом "б".
7. Стаття 7:
1) під дію пункту "а" підпадають поліцейські, що хворіють на глибокі мікози, у разі незадовільних результатів їх лікування;
2) критерієм вилікування оніхомікозу для вирішення питання щодо придатності осіб до служби за наявності в них мікотичного ураження 1 - 3 нігтьових пластинок може вважатися факт видалення уражених нігтів або їх уражених частин при проведенні курсу системної та/або місцевої протигрибкової терапії.
II. Новоутворення
1. Стаття 8:
1) до пункту "а" належать:
новоутворення головного мозку та спинного мозку;
злоякісні новоутворення кісток та суглобів незалежно від поширеності та стадії;
злоякісні новоутворення органів та систем з віддаленими та регіонарними метастазами, рецидивами пухлин, стани після хірургічного лікування, цитостатичної, променевої терапії злоякісних новоутворень при неможливості радикального вилікування або при відмові хворого від лікування;
стани після радикального лікування злоякісних новоутворень органів і систем незалежно від наявності або відсутності функціональних порушень протягом перших 3 років;
2) до пункту "б" належать стани після радикального лікування злоякісних новоутворень органів і систем за відсутності функціональних порушень.
Після завершення 5-річного строку після успішного радикального лікування первинної пухлини в поліцейських медичний огляд проводиться за його результатами за відповідними статтями Переліку захворювань залежно від ступеня порушення функції.
2. Стаття 9:
1) до пункту "а" належать злоякісні та інші новоутворення лімфоїдної, кровотворної та споріднених тканин, мієлодиспластичні синдроми з прогресуючим перебігом, значними змінами у складі крові, періодичними загостреннями, відсутністю або недостатнім ефектом лікування, наявністю рецидивів.
Також до пункту "а" належать:
хронічні лейкози у стадії виражених клініко-гематологічних проявів та в термінальній стадії;
лімфогранулематоз та неходжкінська лімфома IV стадії;
лімфогранулематоз та неходжкінська лімфома I - III стадій у разі неможливості досягнення стійкої ремісії з використанням препаратів I лінії, у разі рецидиву захворювання;
справжня поліцитемія в еритремічній та анемічній стадіях;
2) до пункту "б" належать злоякісні та інші новоутворення лімфоїдної, кровотворної та споріднених тканин без прогресуючого перебігу з тривалим позитивним ефектом лікування та загостреннями не частіше одного разу на рік.
Хронічні мієло- та лімфопроліферативні захворювання в початковій стадії за відсутності показань до специфічного лікування або тривалий (більше 1 року) позитивний ефект від лікування препаратами I лінії;
лімфогранулематоз та неходжкінська лімфома I - III стадій за відсутності ранніх (до завершення стандартного курсу лікування) рецидивів та при досягненні стійкої (більше 1 року) ремісії після проведеного лікування;
гостра лейкемія при досягненні повної клініко-гематологічної ремісії після проведення курсів індукції та консолідації ремісії при збереженій працездатності;
справжня поліцитемія в початковій стадії;
мієлодиспластичний синдром з рефрактерною анемією за наявності незначної дисплазії лише одного еритроїдного паростка за відсутності показань до трансфузій еритромаси і збереження працездатності;
3) до пункту "в" належать:
лімфогранулематоз I - III стадій у фазі тривалої стійкої (понад 5 років після останнього курсу специфічного лікування) ремісії;
розлади стану здоров'я тимчасового характеру, зумовлені проведенням променевого або цитостатичного лікування.
3. Стаття 10: за наявності доброякісних новоутворень особам, які проходять медичний огляд, пропонується лікування та проведення експертизи за його результатами;
1) до пункту "а" належать:
новоутворення центральної чи периферичної нервової системи такі: що прогресують або призводять до паралічів, парезів кінцівок зі стійкими порушеннями чутливості або трофіки (гіпотрофії м'язів; контрактури, хронічні трофічні виразки); такі, що супроводжуються розладом функцій кори або підкоркових утворень, порушенням функції черепних нервів, ендокринними розладами, а також стійким больовим синдромом (каузалгія, неврома, що викликає різкі болі);
фіброми носоглотки з прогресуючим перебігом, середостіння з порушенням функцій органів (зміщення, здавлення, руйнування навколишніх органів);
новоутворення бронхолегеневого апарату, що супроводжуються кровохарканням, бронхостенозом, ателектазом або іншими клінічними проявами;
новоутворення органів травлення, що призводять до зниження ступеня вгодованості і потребуть стаціонарного лікування;
новоутворення залоз внутрішньої секреції, що викликають порушення функції прилеглих органів унаслідок зміщення, здавлення без ендокринних розладів;
міоми матки при клінічно значущих розмірах, що супроводжуються кровотечами, які призводять до анемії, а також наявність субмукозних або субсерозних вузлів з порушенням їх кровопостачання, швидким ростом;
поширені або множинні папіломи сечового міхура, які супроводжуються дизуричними явищами або кровотечею, що знижують працездатність;
2) до пункту "б" належать новоутворення:
органів травлення з незначним порушенням функції або без порушення функції, що не потребують стаціонарного лікування;
жіночих статевих органів, що підлягають видаленню (поліпи ендометрія, кісти, фіброми піхви тощо);
клінічно значущі міоми матки, прояви яких не підпадають під пункт "а";
куприкові кісти та рецидивні дермоїдні куприкові кісти після хірургічного лікування;
3) до пункту "в" належать доброякісні новоутворення шкіри:
новоутворення шкіри, підшкірної тканини, відповідних кровоносних або лімфатичних судин на ділянках, які може натерти формений одяг, спорядження, взуття, що ускладнює їх носіння;
пігментні невуси значних розмірів на відкритих ділянках шкіри, що спричиняють косметичний дефект;
меланомонебезпечні невуси (гігантський пігментний невус, синій невус Яддосона, меланоз Дюбрея тощо);
гемангіоми значних розмірів, що спричиняють косметичний дефект за неможливості його усунення, або такі, що можуть утруднювати носіння форменого одягу;
вірусні бородавки - особи тимчасово непридатні, потребують лікування. Придатні після видалення.
За наявності кіст, поліпів, гемангіом внутрішніх органів придатність кандидатів на службу в поліції визначається індивідуально залежно від локалізації та ступеня порушення їх функції, у тому числі за відповідними статтями Переліку захворювань.
Радикальне хірургічне лікування доброякісних новоутворень без порушення функції не обмежує придатності осіб до служби в поліції та навчання в ЗВО.
III. Ендокринні хвороби, розлади харчування та обміну речовин
1. Стаття 11: до цієї статті належать різновиди нетоксичного зоба (простий зоб, нетоксичний вузловий зоб), гіпотиреоз, тиреотоксикоз, тиреоїдит, хвороби щитоподібної залози та близькі стани, пов'язані з йодною недостатністю, інші розлади щитоподібної залози. Наявність хвороби і ступінь її прояву мають бути підтверджені ендокринологом;
1) до пункту "а" належать захворювання та патологічні стани, що знижують працездатність хворого:
вузловий та дифузний токсичний зоб тяжкого або середнього ступеня тяжкості;
гіпотиреоз тяжкого ступеня тяжкості за наявності ускладнень, що потребують призначення у складі замісної терапії тиреоїдних гормонів у дозі 125 мкг та більше на добу.
2) до пункту "б" належать:
гіпотиреоз середнього та легкого ступеня тяжкості, що потребують призначення у складі замісної терапії тиреоїдних гормонів у дозі до 125 мкг на добу;
легкі зворотні форми дифузного токсичного зоба;
стани після часткової струмектомії з незначним порушенням функції залози;
3) до пункту "в" належить дифузний зоб II стадії за відсутності ендокринних порушень. За цим пунктом проводиться медичний огляд поліцейських, які перенесли гострі та підгострі тиреоїдити, та поліцейських після хірургічних втручань на щитоподібній залозі в разі нормалізації її функцій після лікування.
При підозрі на наявність вузлів особам проводять ультразвукове обстеження з повторним оглядом ендокринологом. За відсутності функціональних порушень (гормони тиреоїдного профілю в межах норми) та структурних змін щитоподібної залози пальпаторні розміри O-I патологією не вважаються. За наявності вузлового зоба та змішаного зоба III стадії рішення (постанова) щодо кандидатів на службу в поліції приймається за пунктом "б".
У разі виявлення вузлового зоба пропонується пункційна біопсія щитоподібної залози під контролем ультразвукового дослідження із цитологією біоптату. У разі відсутності даних про новоутворення або виявлення доброякісного новоутворення медичний огляд проводиться за відповідними пунктами цієї статті або статті 10 залежно від розміру щитоподібної залози і наявності функціональних порушень, у разі виявлення злоякісних новоутворень - за пунктами статті 8.
За наявності аутоімунного тиреоїдиту (зоба Хашимото) оцінка проводиться після інструментальних та клінічних обстежень залежно від наявності порушень функції.
2. Стаття 12: наявність хвороби і ступінь її прояву мають бути підтверджені ендокринологом. Медичний огляд поліцейських проводиться після стаціонарного обстеження та лікування.
1) до пункту "а" належать:
цукровий діабет з лабільним перебігом (часті гіпоглікемії і/або кетоацидозні стани);
цукровий діабет 1 та 2 типу тяжкого ступеня із стійкими вираженими розладами, гіперглікемією і глюкозурією, ацетонурією, кетозом, діабетичною периферичною полінейропатією, автономною полінейропатією, тяжкими судинними ускладненнями: діабетичною ретинопатією (препроліферативна або проліферативна стадія); діабетичною нефропатією (стадія протеїнурії або хронічної ниркової недостатності); синдромом діабетичної стопи; станом після перенесеного інфаркту (ІХС: постінфарктного кардіосклерозу із серцевою недостатністю); станом після інсульту або порушення мозкового кровообігу; оклюзійним ураженням судин нижніх кінцівок;
цукровий діабет, що потребує для компенсації вуглеводного обміну регулярного введення інсуліну більше 60 одиниць на добу;
цукровий діабет з лабільним перебігом за відсутності стійкого ефекту лікування, за наявності в анамнезі діабетичної коми;
нецукровий діабет, що потребує постійного проведення замісної терапії;
хвороби залоз внутрішньої секреції (гіпофіза, надниркової, щитоподібної, паращитоподібних і статевих залоз);
2) до пункту "б" належать:
цукровий діабет I та II типів середнього ступеня тяжкості, коли компенсація вуглеводного обміну досягається введенням інсуліну до 60 одиниць на добу або регулярним пероральним уживанням цукрознижуючих препаратів на фоні постійної дієтотерапії, за відсутності в анамнезі ацетонурії, кетозу, діабетичної коми;
стійкі розлади, зумовлені хворобами ендокринних залоз середньої тяжкості, коли при відповідному лікуванні зберігається зниження працездатності;
аліментарне ожиріння III ступеня;
3) до пункту "в" належать:
цукровий діабет легкого ступеня тяжкості з невисокою гіперглікемією, яка нормалізується дієтотерапією і не потребує стаціонарного лікування;
гіпоталамічний синдром;
аліментарне ожиріння II ступеня.
При ожирінні іншого походження ступінь придатності до служби визначається з урахуванням тяжкості основного захворювання за відповідними статтями Переліку захворювань.
Для оцінки стану вгодованості використовується індекс маси тіла. Можуть використовуватися такі показники:
ожиріння I ступеня: ІМТ 30,0-34,9;
ожиріння II ступеня: ІМТ 35,0-39,9;
ожиріння III ступеня: ІМТ більше 40,0.
Медичний огляд осіб з незбалансованим харчуванням та недостатнім фізичним розвитком проводиться за статтею 83 Переліку захворювань.
IV. Хвороби крові і кровотворних органів
1. Стаття 13: хвороби крові і кровотворної системи, окремі порушення із залученням імунного механізму, їх наслідки, установлені стаціонарним обстеженням і оглядом гематолога.
При імунодефіцитних станах, які супроводжуються, крім патологічних змін кровотворної системи, порушеннями інших органів, огляд проводиться залежно від ступеня порушень функцій ураженого органу або системи органів за відповідними статтями Переліку захворювань;
1) до пункту "а" належать: апластичні та сидеробластичні анемії, спадкові форми гемолітичних анемій, спадкові форми тромбоцитопатій, гемофілій, коагулопатій, які супроводжуються кровотечами, крововиливами, швидкопрогресуючі системні захворювання крові та кровотворних органів, стійкі імунодефіцитні стани (крім хвороби, викликаної вірусом імунодефіциту людини), що супроводжуються частими (2 та більше разів на рік) рецидивами інфекційних ускладнень, коли працездатність стійко втрачена і відсутній позитивний ефект лікування;
2) до поліцейських за відсутності ознак прогресування в разі стійкого ефекту лікування при досягненні ремісії захворювання крові і кровотворних органів та окремих порушень із залученням імунного механізму застосовується пункт "б", у разі тривалої стійкої ремісії (понад 5 років після останнього курсу специфічного лікування) може бути застосований пункт "в".
Особи з аліментарними, набутими гемолітичними анеміями, набутими порушеннями системи гемостазу, іншими порушеннями, що належать до непухлинних хвороб системи крові, оглядаються за пунктами "а", "б", "в" залежно від перебігу захворювання, стійкості змін у складі крові та функції системи гемостазу, порушення функції кровотворних органів та ефекту від проведеного лікування. Особи, які перенесли епізод аліментарної або постгеморагічної анемії, набутої гемолітичної анемії, набутого порушення системи гемостазу та інших набутих минущих змін у системі крові більше ніж за рік до проходження медичного огляду і в яких на момент огляду дані про патологію відсутні, під дію цієї статті не підпадають.
Обстеження хворих з підозрою на саркоїдоз проводиться в умовах спеціалізованого відділення. Діагноз саркоїдозу повинен бути підтверджений морфологічно. За неможливості морфологічної верифікації або відмови від неї діагноз установлюється на основі комплексу клініко-рентгенологічних ознак. Експертне рішення (постанова) приймається за пунктами "а", "б" чи "в" залежно від ступеня порушень функцій уражених органів, поширеності та перебігу захворювання.
Кандидати на службу в поліції при вперше виявлених тимчасових розладах функцій крові та кровотворних органів (симптоматичні анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія, порушення функцій еритроцитів та тромбоцитів), не зумовлених системними захворюваннями крові протягом місяця, визнаються непридатними до служби з повторним оглядом М(ВЛ)К.
V. Психічні розлади, розлади особистості та поведінки
1. Стаття 14:
1) до пункту "а" належать слабоумство (деменція), амнестичний синдром, за винятком обумовленого зловживанням психоактивних речовин, затяжні (більше 1 місяця) психотичні (галюцинаторні, маячні, афективні, дисоціативні) розлади, органічні розлади особистості та поведінки зі стійкою соціальною дезадаптацією;
2) до пункту "б" належать короткочасні (до 1 місяця) психотичні розлади з розвитком стійких непсихотичних порушень, повторні непсихотичні розлади та первинні стійкі (хронічні) непсихотичні розлади, що постійно обмежують працездатність;
3) до пункту "в" належать короткочасні (до 1 місяця) непсихотичні розлади в гострому періоді травми або органічного ураження головного мозку, які закінчилися повним одужанням.
Кандидати на службу в поліції, які перенесли короткочасні непсихотичні розлади з повним одужанням, у разі стійкої компенсації психічного здоров'я протягом 5 років за відсутності залишкових явищ ураження головного мозку визнаються придатними до служби.
Сприятливе закінчення цих психічних розладів повинно бути підтверджене клінічним психологічним дослідженням з визначенням ступеня вираженості порушень психічної діяльності за результатами доказових методик з обов'язковим застосуванням таких засобів: MMSE-шкали, Монреальського когнітивного опитувальника (МоСА).
2. Стаття 15:
1) до пункту "а" належать деменція, амнестичний синдром, затяжні та хронічні психотичні розлади, розлади особистості та поведінки зі стійкою соціальною дезадаптацією, обумовлені вживанням психоактивних речовин;
2) до пункту "б" належать короткочасні (до 1 місяця) психотичні розлади, розлади особистості та поведінки з нестійкою соціальною дезадаптацією, стійкі когнітивні розлади, обумовлені вживанням психоактивних речовин, стан відміни, синдром залежності, стани гострої інтоксикації з делірієм, судомами, патологічне сп'яніння;
3) до пункту "в" належать: вживання психоактивних речовин із згубними наслідками*, епізодичне вживання наркотичних речовин**, документально чи лабораторно підтверджене, стан гострої інтоксикації*** неускладнений.
Поліцейські не підпадають під дію цього пункту. Питання щодо їх подальшої служби вирішується в дисциплінарному порядку.
____________
* Під згубними наслідками слід розуміти погіршення соматичного стану, до якого призвело виключно вживання психоактивних речовин, що доведено клінічно.
** Епізодичне вживання наркотичних речовин - періодичне нерегулярне вживання без ознак залежності, але не частіше 4 разів на рік.