53. Для планів поверхів, виготовлених у паперовій формі, відстань між накресленим планом і краями аркуша повинна бути: лівий край - не менше ніж 3 сантиметри, правий край, верх, низ - не менше ніж 1,5 сантиметра.
54. Всі написи на плані поверху повинні бути виконані однаковим шрифтом.
55. Плани поверхів житлового будинку, будівлі розміщуються на окремих аркушах послідовно один під одним, починаючи з підвального (у разі наявності). На планах поверхів проставляються лінійні розміри, нумерація квартир, житлових, нежитлових та допоміжних приміщень, а також їх площі.
На планах поверхів номери квартир (кімнат та блоків гуртожитку, груп нежитлових приміщень) проставляються на майданчику біля вхідних дверей та обводяться колом:
| див. зображення | , |
де N - номер квартири, кімнати (блоку) гуртожитку, групи нежитлових приміщень, що є самостійним об’єктом нерухомого майна.
56. На план поверху наносяться:
стіни і перегородки;
зовнішні і внутрішні колони, пілястри та інші деталі, які виступають понад 0,1 метра;
вікна і двері;
сходи, ґанки, балкони, лоджії, веранди, тераси;
ніші в стінах, за винятком ніш, призначених для приладів опалення;
арки та окремо розташовані стовпи і колони;
приямки, завантажувальні люки;
газові та електричні плити, каміни, котли, печі тощо;
санітарно-технічне та протипожежне обладнання, інженерно-технічне та спеціальне обладнання захисних споруд, споруд подвійного призначення (захисно-герметичні та герметичні двері, ворота, віконниці, фільтровентиляційне та вентиляційне обладнання, противибухові пристрої, дизель-електростанції тощо) (за прив’язками відповідно до встановлених умовних позначень).
Санітарно-технічне та протипожежне обладнання (водопровідні крани, раковини, ванни, унітази тощо) наноситься на план поверхів будинку за прив’язками ескізу відповідно до встановлених умовних позначень.
57. Трубопроводи внутрішньобудинкових інженерних мереж та прилади опалення (радіатори, конвектори тощо) на планах поверхів не позначають.
58. План підвалу під невеликою частиною будівлі, антресолі, мансарди, мезоніну допускається креслити без нанесення контуру всієї будівлі, розміщуючи його навпроти відповідного плану поверху, під або над яким вони безпосередньо розташовані. При цьому необхідно зазначити найближчі до підвалу, антресолі, мансарди, мезоніну несучі конструкції (стіни, колони).
На міжповерхові комори номер поверху проставляється згідно з планом поверхів будинку.
59. Плани поверхів виконуються з дотриманням таких вимог:
сходи зазначаються згідно з умовними позначеннями. Кількість сходинок і ширина маршу повинні відповідати натурі;
прорізи, ніші (за винятком ніш для розміщення радіаторів, опалювального обладнання), вбудовані шафи, інженерно-технічне та спеціальне обладнання захисних споруд, споруд подвійного призначення як за своїм розміром, так за розташуванням, наносяться на план відповідно до умовних позначень;
перегородки, закриті веранди, галереї, тамбури тощо позначаються двома лініями;
балкони, лоджії, тераси, відкриті галереї тощо позначаються на плані однією лінією у вигляді контуру;
помости, басейни (резервуари для води), оглядові ями, люки в льоху, інші виступаючі над підлогою приміщення конструкції (фундаменти для обладнання, постаменти тощо) позначаються пунктирною лінією.
60. На планах поверхів в метрах з точністю до двох десяткових знаків зазначаються:
на планах першого надземного поверху - розміри по зовнішньому периметру будівлі відповідно до даних журналів зовнішніх обмірів. Розміри зазначаються паралельно напрямку відповідних стін;
у прямокутних приміщеннях - довжина і ширина, а в приміщеннях непрямокутної форми - розміри по всьому внутрішньому периметру стін та інші розміри. Розміри перегородок та інших елементів плану менше 1 метра допускається не зазначати. Розміри зазначаються паралельно напрямку відповідних стін та перегородок;
висота приміщень (за умови виконання цих промірів). За умови різної висоти приміщень висоти проставляються на плані кожного приміщення, яке відрізняється висотою від інших приміщень поверху. Висоти приміщень позначаються таким чином: h = 1,1 метра;
заглиблення підвалів і цокольних поверхів;
глибина басейнів (резервуарів для води), оглядових ям із знаком "–" (h = – 1,1 метра).
Розміри печей, ніш, арок, колон, виступів, дверей, сходів, інженерно-технічного та спеціального обладнання захисних споруд, споруд подвійного призначення тощо на планах поверхів не проставляються.
61. Після складення плану першого поверху на його основі проводиться складення планів інших поверхів з урахуванням розташування несучих стін на плані першого поверху, який вважається контрольним.
62. Номери приміщень на планах поверхів позначаються шифром у центрі плану кожного приміщення. Якщо на плані приміщення не вистачає місця для позначення його номера, допускається його виноска на вільне місце у межах плану поверху за допомогою виносної лінії, якою зазначається, до якого приміщення належить винесене позначення.
63. Нумерація приміщень виконується арабськими цифрами у порядку руху за годинниковою стрілкою, починаючи від основного входу.
Номери приміщень позначаються дробом у центрі плану кожного приміщення: у чисельнику зазначають номер цього приміщення, у знаменнику - його площу.
Номери приміщень, утворених в результаті поділу, об’єднання або виділу частки з об’єкта нерухомого майна, присвоюються таким чином: одному з новоутворених приміщень присвоюється номер раніше існуючого приміщення, іншому - новий номер з додаванням літерного індексу до раніше існуючого номера приміщення. Для присвоєння індексу використовуються малі літери українського алфавіту, починаючи з літери "а ". Індекс номера приміщення має літерне позначення і пишеться після номера приміщення без пробілу, наприклад "1а ".
64. У разі утворення приміщення в результаті об’єднання об’єктів нерухомого майна новоутвореному приміщенню присвоюється менший порядковий номер одного з приміщень, які припинили існування.
65. Допоміжні приміщення багатоквартирного будинку, у громадських, виробничих будівлях, захисних спорудах та спорудах подвійного призначення нумеруються римськими цифрами.
66. Позначення квартир, нежитлових приміщень, що є самостійним об’єктом нерухомого майна, зазначається таким чином: номер приміщення, нижче ставиться (риска) дробу, а ще нижче - площа приміщення в квадратних метрах з точністю до одного десяткового знака, наприклад:
| див. зображення | , |
де N - номер квартири, нежитлового приміщення, що є самостійним об’єктом нерухомого майна;
S - площа приміщення в квадратних метрах з точністю до одного десяткового знака.
67. Приміщення, що входить до складу житлового/нежитлового приміщення (групи нежитлових приміщень), зокрема захисних споруд та споруд подвійного призначення, позначається таким чином: позначення складається з номера ізольованого приміщення і через тире - номера приміщення, нижче ставиться знак дробу, а ще нижче - площа приміщення, наприклад:
| див. зображення | , |
де N - номер квартири, нежитлового приміщення, що є самостійним об’єктом нерухомого майна;
n - номер приміщення, що входить до складу квартири, нежитлового приміщення;
S - площа приміщення, що входить до складу квартири, нежитлового приміщення, групи нежитлових приміщень, в квадратних метрах з точністю до одного десяткового знака.
68. Нумерація внутрішніх приміщень, що входять до складу об’єкта нерухомого майна, здійснюється за годинниковою стрілкою, починаючи від входу.
69. Нумерація приміщень на планах поверхів повинна відповідати нумерації приміщень в інвентарних справах та матеріалах технічної інвентаризації, технічному паспорті.
70. На планах поверхів невеликих будівель, що складаються з приміщень, що є самостійними об’єктами нерухомого майна, входи в які організовані безпосередньо із земельної ділянки об’єкта або із загального коридору, позначення такого приміщення розміщується біля головного входу в це приміщення.
71. Номери приміщень, що є самостійними об’єктами нерухомого майна, повинні відповідати розробленій проектній документації та фактичній їх нумерації в будівлі.
Визначення характеристик об’єктів нерухомого майна
72. Під час розрахунків слід користуватися величинами, визначеними у процесі безпосередніх обмірів. Обчислення площ слід виконувати з точністю до одного десяткового знака після коми.
73. Загальна площа поверхів будівель повинна включати площі балконів, терас, лоджій, веранд із знижувальними коефіцієнтами: для балконів і терас - 0,3; для лоджій - 0,5; для засклених балконів - 0,8; для лоджій і веранд - 1.
74. До загальної площі приміщень зараховується площа антресолей з висотою 1,9 метра і більше від підлоги антресолі до підлоги нижньої частини приміщення.
Частина приміщень заввишки менш як 1,9 метра не враховується під час визначення площі цього приміщення, за винятком, коли приміщення заввишки 1,9 метра і більше в результаті влаштування антресолі розділяється на частини, кожна з яких має висоту менш як 1,9 метра, до загальної площі приміщення зараховується частина приміщення з більшою висотою. Якщо висота приміщень однакова, до загальної площі зараховується площа нижнього приміщення.
75. Площа приміщень визначається за їх розмірами, вимірюваними між опорядженими поверхнями стін і перегородок на рівні 1,1-1,3 метра від підлоги. Якщо стіни (перегородки) мають нахил, площа визначається на рівні підлоги.
76. У разі коли зовнішню огороджувальну конструкцію виконано з металевого каркаса з його заскленням, під час розрахунку внутрішньої площі приміщень необхідно використовувати розміри цих приміщень, виміряних до внутрішніх виступаючих конструкцій металевого каркаса.
77. Площа ліфтових та інших шахт включається до площі нижнього для цих шахт поверху житлового будинку, будівлі.
78. Площу приміщень, які займають по висоті два поверхи і більше, включають до загальної площі нижнього для цих приміщень поверху будівлі.
79. Якщо у стінах є ніші завглибшки понад 0,1 метра, завширшки не менш як 1 метр, висотою від підлоги 1,9 метра і більше (за винятком ніш для приладів опалення), їх площа включається до площі приміщення, в якому вони розміщені.
80. Площа підлоги між приміщеннями житлового будинку, будівлі в межах отворів дверей (незалежно від наявності під час обмірів та товщини стіни) не зараховується. Площу підлоги між приміщеннями в межах арок (отворів без дверей) зараховують до загальної площі приміщення, якщо отвір завширшки не менш як 0,7 метра і заввишки не менш як 1,9 метра від рівня підлоги. При цьому площа підлоги, розташованої в межах арок, між житловими приміщеннями розподіляється між ними порівну, між житловими приміщеннями і допоміжними приміщеннями зараховується до підсобної площі, а в громадських та виробничих будівлях площа між основними та допоміжними приміщеннями - до допоміжних.
81. Площа підлоги між відкосами панорамного вікна (заввишки від рівня підлоги не менш як 1,9 метра) зараховується до площі приміщення (рис. 1).
Рис. 1
82. Суміжні частини приміщень, з’єднані прорізами без дверей (арками), необхідно вважати одним приміщенням, якщо ширина прорізу між ними більше половини ширини меншого приміщення по спільній стіні (за винятком коридорних шлюзів). Площа прорізу при цьому включається до площі приміщення (рис. 2).
Рис. 2
83. Площа технічних поверхів та підвалів внутрішньою висотою 1,9 метра і більше включається до загальної площі житлового будинку, будівлі.
84. Площа забудови будівлі визначається як площа горизонтального перерізу зовнішнім обводом будівлі на рівні першого надземного поверху, включаючи виступаючі частини (вхідні майданчики та сходи, ґанки, приямки, входи в підвал). Площа під будівлею, розташованою на опорах, а також проїзди під нею включаються до площі забудови під основною будівлею.
85. Об’єм будівлі визначають як суму об’єму будівлі вище планувальної позначки землі (надземна частина) і нижче цієї позначки (підземна частина).
86. Об’єм будівлі надземної і підземної частин будівлі визначають у межах граничних поверхонь з урахуванням огороджувальних конструкцій, світлових ліхтарів, починаючи з позначення рівня чистої підлоги кожної з частин будівлі, без урахування архітектурних деталей, які не збільшують загального об’єму будівлі, технічних підпіль, портиків, терас, балконів, об’єму проїздів і просторів під будівлями на опорах.
87. Об’єм будівлі під час оформлення результатів технічної інвентаризації зазначається з точністю до цілого числа.
88. Загальну площу квартир визначають як суму площ усіх приміщень квартири, вбудованих шаф і балконів, терас, лоджій, розрахованих із знижувальними коефіцієнтами, визначеними у пункті 73 цього Порядку.
89. Площа, зайнята сходами у багаторівневій квартирі, житловому будинку садибного типу, садовому або дачному будинку на першому рівні, не виключається з площі приміщень, у яких вони розташовані. Площа прорізів сходів (у межах отвору) на наступних рівнях до площі приміщень, у яких вони розташовані, не зараховується.
90. Жилу площу житлових будинків і гуртожитків визначають як суму площ жилих кімнат без урахування вбудованих шаф та інших допоміжних приміщень.
91. Загальну площу багатоквартирного житлового будинку визначають як суму площ поверхів будинку.
Площу поверху багатоквартирного житлового будинку визначають як суму площ усіх приміщень, розташованих на поверсі, а також площ лоджій, балконів, терас, веранд із знижувальними коефіцієнтами відповідно до пункту 73 цього Порядку.
92. Під час визначення площі мансардного приміщення враховують площу цього приміщення з висотою похилої стелі не менше 1,5 метра при нахилі 30° до горизонту; 1,1 метра при 45°; 0,5 метра при 60° і більше. У разі проміжних значень висота визначається за інтерполяцією. Площу приміщення з меншою висотою враховують у загальній площі з коефіцієнтом 0,7.
93. Площа допоміжних приміщень багатоквартирного будинку (сходових кліток, загальнобудинкових коридорів, холів тощо) до площ квартир не включається. Площа квартирних шлюзів не включається до житлової площі квартир.
94. Житлова площа житлових та дачних будинків визначається як сума площ усіх житлових приміщень будинку.
95. Вітальні, їдальні, бібліотеки, дитячі ігрові кімнати, більярдні, тренажерні, молебні кімнати, кабінети тощо належать до категорії житлових приміщень (житлової площі). До допоміжних приміщень житлових будинків (квартир) належать передпокій, кухня-їдальня, хол, зимовий сад, пральня, гардеробна та інші приміщення допоміжного призначення, які належать до допоміжної площі.
У садових будинках не визначається житлова площа, а визначається основна та допоміжна площа приміщень. До основних приміщень належать приміщення для відпочинку, до допоміжних - приміщення кухонь, комор, коридорів тощо.
96. У разі знесення перегородки між житловою кімнатою та кухнею утворюється кухня-їдальня, площа якої належить до допоміжної площі квартири (будинку).
У разі знесення в однокімнатній квартирі перегородки між житловою кімнатою та кухнею (з електроплитою) і улаштування кухні-ніші до допоміжної площі слід відносити площу, передбачену проектом перепланування, а у разі його відсутності - 5 кв. метрів утвореного приміщення. Решта площі належить до житлової площі.
97. Загальна площа житлового будинку садибного типу, дачного та садового будинків визначається як сума площ усіх приміщень без урахування площ балконів, лоджій, терас, прибудованих альтанок (відкритих веранд), технічних підпіль, горищ. До загальної площі таких будинків включаються площі приміщень усіх поверхів, враховуючи мансардний, цокольний і підвальний.
Площа горища, технічного поверху або підвалу заввишки 1,9 метра і менше, а також портиків, ґанків, зовнішніх відкритих сходів та пандусів, відкритих та критих терас до загальної площі будинку не включається.
98. Об’єм окремих частин житлового будинку (квартир, кімнат, жилих блоків, секцій, нежитлових приміщень) визначається як добуток висоти поверху, що складається з висоти приміщень і товщини перекриття над поверхом, на якому розміщуються ці частини будинку, та загальної площі окремих частин будівлі.
99. Загальна площа громадської будівлі визначається як сума площ усіх поверхів (включаючи технічні, мансардний, цокольний та підвальні).
Корисна площа громадського будинку визначається як сума площ усіх розташованих у ньому приміщень, а також балконів і антресолей у залах, фойє тощо, крім сходових кліток, ліфтових шахт, внутрішніх відкритих сходів і пандусів.
100. Площу поверхів будинків визначають як суму площ усіх приміщень, розташованих на поверсі, а також площ балконів, терас, лоджій із знижувальними коефіцієнтами, визначеними відповідно до пункту 73 цього Порядку. Площу антресолей, переходів до інших будинків, засклених веранд, галерей та балконів залів для глядачів та інших залів слід включати до загальної площі будинку. Площу багатосвітлових приміщень слід включати до загальної площі будинку в межах тільки одного (нижнього для цих приміщень) поверху.
Загальна площа приміщень у громадських будівлях і спорудах, а також у приміщеннях громадського призначення, вбудованих чи вбудовано-прибудованих до житлових будинків або будівель іншого призначення, включає площі балконів, терас, лоджій, веранд із знижувальними коефіцієнтами, визначеними відповідно до пункту 73 цього Порядку.
101. Загальна площа виробничої будівлі визначається як сума площ усіх поверхів (надземних (зокрема технічних), цокольного і підвальних).
Площу поверхів виробничих будівель визначають як суму площ усіх приміщень, розташованих на поверсі, тунелів, внутрішніх майданчиків, антресолей, всіх ярусів галерей і переходів в інші будівлі, а також площ балконів, терас, лоджій, розрахованих із знижувальними коефіцієнтами, визначеними відповідно до пункту 73 цього Порядку.
У разі коли принаймні одна зовнішня огороджувальна конструкція приміщення представлена колонами, площа такого приміщення розраховується від зовнішнього контуру колон до внутрішніх поверхонь стін (зовнішнього контуру колон - у разі відсутності стін).
102. До загальної площі будівлі не включаються площі технічного поверху заввишки менше 1,9 метра до низу виступаючих конструкцій, над підвісними стелями, що проектуються з додатковими горизонтальними огороджувальними конструкціями для розміщення в просторі над ними інженерного обладнання та комунікацій, а також майданчиків для обслуговування підкранових колій, кранів, конвеєрів, монорейок і світильників.
103. Загальна площа багатофункціональних будинків для тримання засуджених та осіб, узятих під варту (блочного, казарменого та камерного типу установ виконання покарань та слідчих ізоляторів), визначається як сума площ усіх поверхів (включаючи технічні, мансардний, цокольний та підвальні), площ антресолей, переходів до інших будівель та засклених веранд і балконів, залів для глядачів та інших залів і включається до загальної площі такої будівлі.
104. Житлова площа визначається:
у будинках для тримання засуджених блочного та казарменого типу як сума площ спальних приміщень;
у будинках для тримання засуджених та осіб, узятих під варту, камерного типу як сума площ камер без урахування площ санітарних вузлів;
у відділеннях закладів охорони здоров’я установ виконання покарань як сума площ палат без урахування площ санітарних вузлів.
105. Під час визначення поверховості надземної частини житлового будинку або іншої будівлі до кількості поверхів включаються усі надземні поверхи (зокрема мансардний), у тому числі технічний і цокольний, якщо верх їх перекриття розміщується вище планувальної позначки землі не менш як на 2 метри. Технічний поверх, розташований над верхнім поверхом, під час визначення поверховості не враховується.
За різної кількості поверхів у різних частинах будівлі, а також у разі розташування будівлі на земельній ділянці з нахилом, коли за рахунок нахилу збільшується кількість поверхів, поверховість визначається окремо для кожної частини будівлі з урахуванням рівня виходу із будівлі.
Під час визначення поверховості виробничої будівлі до кількості поверхів також враховуються майданчики та антресолі, площа яких на будь-якій позначці становить понад 40 відсотків площі поверху будівлі.
106. Висота об’єкта нерухомого майна визначається від поверхні землі до найвіддаленішого по вертикалі елемента будівлі (до верхнього рівня горищного перекриття у будівлі з горищним дахом або до верхнього рівня покрівлі у будівлі з безгорищним дахом).
Висота споруди визначається від підошви споруди до верхньої точки конструкції.
Особливості проведення технічної інвентаризації
Особливості проведення технічної інвентаризації об’єктів незавершеного будівництва, щодо яких набуте право на виконання будівельних робіт
107. Під час проведення обстеження об’єктів незавершеного будівництва, щодо яких набуто право на виконання будівельних робіт, проводиться фотофіксація, складаються абриси, виконуються вимірювальні роботи, визначаються та описуються наявні конструктивні елементи (матеріал) об’єкта.
Вимірювання приміщень незавершеного будівництва здійснюється у разі можливості.
108. На етапі оформлення результатів технічної інвентаризації об’єктів незавершеного будівництва складаються схематичний план, плани поверхів за умови проведення вимірювань приміщення, визначаються характеристики об’єкта, виконується опис наявних конструктивних елементів.
109. Характеристиками об’єкта незавершеного будівництва є площа забудови, висота об’єкта, фактична поверховість, загальна площа об’єкта (у разі виконання вимірювання всіх поверхів), відсоток готовності.
В окремих випадках, крім площі забудови під основною будівлею, визнається площа забудови під господарськими та допоміжними будівлями (у разі їх наявності).
Фактична поверховість об’єкта незавершеного будівництва, щодо якого набуто право на виконання будівельних робіт, визначається як кількість поверхів даного об’єкта, на яких повністю збудовані огороджувальні конструкції та перекриття.
Особливості проведення повторної технічної інвентаризації
110. Під час повторної технічної інвентаризації проводяться перевірки стосовно наявності змін або їх відповідності щодо:
фактичного використання та призначення об’єкта і його складових, зазначеного у даних інформаційного ресурсу держави щодо повторної технічної інвентаризації;
характеристик об’єкта нерухомого майна (наявності нового будівництва, реконструкції, капітального ремонту, зносу або руйнування споруд на території об’єкта);
інженерних мереж та санітарно-технічних приладів;
конструктивних елементів об’єкта (матеріал, поява дефектів, руйнувань).
Особливості проведення технічної інвентаризації машино-місць
111. Під час вимірювання машино-місць необхідно визначити контури машино-місця.
Контуром машино-місця є середина лінії розмітки, огороджувальна конструкція або інша межа.
Прив’язки контурів машино-місць виконуються від стін, краю колон, найближчих машино-місць та інших конструктивних елементів будівель.
Вимірювання машино-місць проводиться по підлозі.
112. Під час обстеження машино-місць визначаються такі характеристики їх конструктивних елементів: вид машино-місця, матеріал підлоги (основи), наявність та вид огороджувальних конструкцій машино-місця (розмітка, стіни, перегородки, огородження).
113. Під час складання планів поверхів будинків, в яких розташовані машино-місця, контури машино-місця відображаються:
штрихпунктирною лінією - лінією контуру машино-місця, що проходить по розмітці;
штриховою лінією - лінією контуру машино-місця, не позначеною на місцевості (для заїзду/виїзду транспортного засобу).
Огороджувальні конструкції, які є контурами машино-місць, відображаються відповідно до умовних позначень.
Основними характеристиками машино-місця є його площа, поверх розташування та висота.
Під час інвентаризації машино-місць у паркінгах з влаштованими гідравлічними (електричними) підйомниками технічний паспорт на окремі рівні одного машино-місця не виготовляється. Технічний паспорт у такому разі виготовляється один із зазначенням висоти. Межі машино-місця визначаються проектною документацією та нанесеною розміткою.
114. На плані машино-місця відображається розмір машино-місця, його номер і площа. У центрі кожного машино-місця наводиться позначка машино-місця, що складається з номера нежитлового (групи нежитлових) приміщення, в якому розташоване машино-місце, в дужках - номер машино-місця відповідно до загальної нумерації машино-місць в будівлі та площа машино-місця, наприклад:
| див. зображення | . |
115. У правому нижньому куті плану будівель з машино-місцями додатково зазначається кількість машино-місць і їх загальна площа.
Особливості проведення технічної інвентаризації інженерних споруд та лінійних об’єктів інженерно-транспортної інфраструктури
116. Інженерні споруди можуть бути як окремо розташованими (мости, шляхопроводи, нафтопроводи, газопроводи, газорозподільні системи та об’єкти на них, тунелі тощо), так і приналежними до основного об’єкта нерухомого майна (наприклад, димова труба до будівлі котельні тощо). Інженерні мережі є приналежними до основних об’єктів нерухомого майна.
117. Інженерні споруди класифікуються за функціональним призначенням. Інженерні споруди умовно розподіляються за такими групами:
підземні: підвали, тунелі і канали, оглядові колодязі тощо;
ємнісні для рідин і газів: резервуари для зберігання нафти та нафтопродуктів, зрідженого газу, резервуари для чистої води, стічних вод тощо;
ємнісні для сипучих матеріалів: бункери, силоси і силосні корпуси для зберігання сипучих матеріалів тощо;
надземні: підпірні стінки, етажерки і майданчики, відкриті кранові естакади, окремо розташовані опори та естакади під технологічні трубопроводи, галереї та естакади, розвантажувальні залізничні естакади тощо;
висотні: градирні, димові труби, витяжні башти, водонапірні башти тощо.
118. Основними характеристиками для висотних інженерних споруд є висота, а для лінійних об’єктів інженерно-транспортної інфраструктури - протяжність.
Основною характеристикою для всіх інших інженерних споруд є площа їх забудови. Площа забудови наземних та надземних інженерних споруд визначається аналогічно до пункту 84 цього Порядку. Площа забудови підземних та напівпідземних споруд визначається площею горизонтальної проекції контурів цих споруд на нульову позначку. Для підземних лінійних об’єктів інженерно-транспортної інфраструктури, товщина або діаметр яких не перевищує 0,1 метра, площа забудови не визначається.
119. Додатковими характеристиками для інженерних споруд є:
для ємнісних - об’єм, зовнішні габарити;
для підземних і надземних - внутрішні габарити.
Висота та зовнішні габарити інженерних споруд визначаються згідно з пунктами 105 і 106 цього Порядку відповідно.
120. Для проведення технічної інвентаризації інженерних споруд як підоснови можуть використовуватися результати обстеження та паспортизації, що виконані згідно із статтею 39-2 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".
121. Розташування інженерних споруд відносно рівня землі та інших споруд обумовлює можливість доступу до них та виконання вимірювань.
122. Вимірювання надземних інженерних споруд виконується по їх периметру на рівні замощення або ґрунту.
Внутрішній простір інженерних споруд під час проведення технічної інвентаризації, як правило, не вимірюють. Висота вимірюється тільки для висотних інженерних споруд.
123. Для лінійних об’єктів інженерно-транспортної інфраструктури їх розміри на кресленнях у матеріалах технічної інвентаризації зазначаються в метрах.
124. Під час оформлення результатів технічної інвентаризації інженерних споруд складається тільки схематичний план. Плани поверхів на інженерні споруди, розташовані в одному рівні, не складаються.
Підземні частини інженерних споруд відображаються на схематичному плані пунктирною лінією.
125. Зовнішні мережі, інші приналежності, включаючи тимчасові споруди, обстежуються та включаються до результатів технічної інвентаризації за завданням замовника.
126. Під час зйомки та вимірювання зовнішніх мереж визначаються:
за всіма мережами: футляри, захисні кожухи, канали, тунелі, колектори та інші конструкції мережі, горизонтальні повороти траси, інші відомості, що відображають особливості конкретної мережі, місця виходів на поверхню;
за мережами трубопроводів (водопостачання, водовідведення, газопостачання, теплопостачання тощо): траса трубопроводів, центри люків, колодязі, камери, водорозбірні колонки, кількість труб і каналів та габарити їх перерізу (за можливості обміру), пожежні гідранти і поливальні крани, аварійні випуски, опори, решітки дощоприймачів, кришки коверів, газорегуляторні пункти, компенсатори;
за лініями електропостачання та електрозв’язку: траса мережі, центри люків, колодязі, камери, опори, розподільні шафи.
127. Зйомка і вимірювання підземних зовнішніх мереж, які не мають наземних (надземних) елементів (розпізнавальних знаків), в закритих траншеях без сліду траси здійснюються з використанням приладів визначення місця розташування підземних зовнішніх мереж та (або) за допомогою розкриття цих мереж траншеями і шурфами.
Розкриття підземних зовнішніх мереж для обстеження є крайнім заходом і проводиться у разі неможливості визначення мереж іншими методами. Розкриття траншей проводиться силами замовника або експлуатуючої організації. Розкриття траншей на кабельних мережах не проводиться.
128. Перед початком проведення зйомки зовнішніх мереж замовник подає документи, у яких зазначено місце розташування зовнішніх мереж (акти приймання-передачі на баланс). Під час зйомки зовнішніх мереж здійснюється підтвердження та коригування даних, отриманих із зазначених документів. Після оформлення результатів технічної інвентаризації замовник підтверджує достовірність відображення зовнішніх мереж на схематичному плані.
Особливості проведення технічної інвентаризації захисних споруд та споруд подвійного призначення
( Пункт 129 виключено на підставі Постанови КМ № 1074 від 20.09.2024 )( Пункт 130 виключено на підставі Постанови КМ № 1074 від 20.09.2024 )( Пункт 131 виключено на підставі Постанови КМ № 1074 від 20.09.2024 )
132. Захисні споруди та споруди подвійного призначення поділяються на вбудовані та окремо розташовані.
Залежно від захисних властивостей сховища (споруди подвійного призначення із захисними властивостями сховищ) поділяються за класами, а протирадіаційні укриття (споруди подвійного призначення із захисними властивостями протирадіаційних укриттів) - за групами згідно з додатком 1 до ДБН В.2.2-5.
Сховища (споруди подвійного призначення із захисними властивостями сховищ) споруджуються заглибленими або вбудованими у підвальні поверхи будівель та споруд різного призначення і забезпечуються вентиляцією з механічним спонуканням з трьома режимами: I режим - чиста вентиляція, II режим - фільтровентиляція, III режим - фільтровентиляція з регенерацією повітря.
Протирадіаційні укриття (споруди подвійного призначення із захисними властивостями протирадіаційних укриттів) можуть розташовуватися у підвальних, цокольних або перших поверхах і облаштовуються природною вентиляцією або вентиляцією з механічним спонуканням (споруди місткістю до 50 осіб можуть забезпечуватися природною вентиляцією).
Захисні споруди та споруди подвійного призначення повинні забезпечуватися водопроводом та каналізацією, крім протирадіаційних укриттів (споруд подвійного призначення із захисними властивостями протирадіаційних укриттів) місткістю до 20 осіб, у яких замість водопроводу та каналізації можуть використовуватися ємності з водою та виносні баки для нечистот.
133. Вбудовані захисні споруди та споруди подвійного призначення можуть займати всю площу поверху (поверхів), на якому їх розташовано, або їх окремо визначену частину.
Споруда подвійного призначення може співпадати з геометричними розмірами споруди, що використовується за основним функціональним призначенням, або складатися з окремо визначених приміщень (приміщення) у її складі.
134. Захисні споруди та споруди подвійного призначення мають облікові номери, що присвоюються місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, що ведуть облік таких споруд на відповідних територіях.
У разі об’єднання захисних споруд та/або споруд подвійного призначення у складі однієї будівлі та споруди в одну із збереженням захисних, технічних характеристик за результатами технічної інвентаризації за рішенням балансоутримувача залишається один з облікових номерів таких споруд, який вноситься в матеріали технічної інвентаризації та паспорт захисної споруди.
( Пункт 134 в редакції Постанови КМ № 1074 від 20.09.2024 )
135. Питому вагу конструктивних елементів захисних споруд, збудованих за типовими проектами з уніфікованих серійних конструкцій, наведено у додатку 3.
136. Наявні основні елементи інженерно-технічного та спеціального обладнання захисної споруди (споруди подвійного призначення) наносяться на план за допомогою умовних позначень санітарно-технічних систем та спеціального інженерного обладнання.
137. Для захисних споруд (споруд подвійного призначення), які вбудовані в підвальні та цокольні приміщення, а також у приміщення надземних поверхів будівель (споруд), але не займають усієї площі зазначених приміщень, на плані обов’язково зазначаються межі приміщень захисної споруди (споруди подвійного призначення). Межа наноситься по всьому периметру такої споруди суцільною лінією червоного кольору завтовшки 0,5 міліметра.
138. Складення ескізів та планів захисної споруди (споруди подвійного призначення) здійснюється відповідно до вимог цього Порядку. Нанесенню підлягають усі основні та допоміжні приміщення, вентиляційні шахти, повітрозабори, а також захищені входи та виходи (в’їзди).
До основних приміщень захисних споруд (споруд подвійного призначення) належать приміщення для осіб, що підлягають укриттю, пункти управління, медпункти, а в захисних спорудах закладів охорони здоров’я також спеціальні медичні приміщення (операційні, операційно-перев’язочні, передопераційно-стерилізаційні тощо). Інші приміщення, зокрема тамбур-шлюзи та тамбури, приміщення для вентиляційного та фільтровентиляційного обладнання, санвузли, душові, приміщення дизель-електростанцій, електрощитові, станції перекачки, балонні, приміщення для зберігання продовольства, приміщення для зберігання забрудненого одягу, приміщення для встановлення виносної тари для нечистот (для протирадіаційних укриттів місткістю до 20 осіб), пункти дозиметричного контролю, належать до допоміжних.
Обміри вентиляційних шахт та повітрозаборів, а також захищених входів та виходів (в’їздів) здійснюються за умови можливості доступу до них. У разі неможливості здійснення їх обмірів ці елементи наносяться на план об’єкта схематично.
139. Для окремо розташованих захисних споруд та споруд подвійного призначення (обвалованих, заглиблених) визначається максимальна висота обвалування (над спорудою та з боків), на кадастровому плані земельної ділянки або схематичному плані території зазначаються межі обвалування.
140. У матеріалах технічної інвентаризації у графі "Найменування об’єкта нерухомого майна" зазначається:
для захисних споруд - захисна споруда цивільного захисту (сховище або протирадіаційне укриття із зазначенням номера відповідно до даних актів обстеження);
( Абзац другий пункту 140 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 1074 від 20.09.2024 )
для споруд подвійного призначення - найменування об’єкта нерухомого майна відповідно до основного функціонального призначення із зазначенням, що це споруда подвійного призначення із захисними властивостями (сховища або протирадіаційного укриття відповідно до даних актів обстеження) та обліковий номер. Наприклад, підземний паркінг на 100 машино-місць - споруда подвійного призначення із захисними властивостями протирадіаційного укриття групи П-2 місткістю 100 осіб з обліковим номером 00000.
( Абзац третій пункту 140 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 1074 від 20.09.2024 )
141. У разі проведення технічної інвентаризації об’єкта нерухомого майна, який спроектовано, побудовано та введено в експлуатацію як споруду подвійного призначення, матеріали технічної інвентаризації, зокрема технічний паспорт, на такий об’єкт складаються як на об’єкт нерухомого майна основного функціонального призначення. Разом з тим до них додаються спеціальні форми, передбачені додатком 2 для захисних споруд (споруд подвійного призначення), а саме:
журнал внутрішніх обмірів та розрахунків площ приміщень захисної споруди цивільного захисту (споруди подвійного призначення із захисними властивостями захисних споруд);
експлікація приміщень захисної споруди цивільного захисту (споруди подвійного призначення із захисними властивостями захисних споруд);
основні технічні характеристики захисної споруди цивільного захисту (споруди подвійного призначення із захисними властивостями захисних споруд);
інженерно-технічні системи та спеціальне інженерне обладнання захисної споруди цивільного захисту (споруди подвійного призначення із захисними властивостями захисних споруд).
142. У разі проведення повторної технічної інвентаризації об’єкта нерухомого майна, що експлуатується, як на споруду подвійного призначення оформлення матеріалів технічної інвентаризації, зокрема технічного паспорта, за бажанням замовника може здійснюватися тільки як на споруду подвійного призначення.
143. До матеріалів технічної інвентаризації захисних споруд та споруд подвійного призначення додаються паспорт захисної споруди та акти обстеження.
( Пункт 143 в редакції Постанови КМ № 1074 від 20.09.2024 )
Визначення технічної можливості поділу, об’єднання об’єкта (об’єктів) нерухомого майна або виділу частки з об’єкта нерухомого майна
144. Визначення технічної можливості поділу, об’єднання об’єкта (об’єктів) нерухомого майна або виділу частки з об’єкта нерухомого майна (далі - визначення технічної можливості поділу, об’єднання або виділу) здійснюється виконавцем.
145. Замовником робіт з визначення технічної можливості поділу, об’єднання або виділу є власник (співвласники) об’єкта нерухомого майна.
146. Роботи з визначення технічної можливості поділу, об’єднання або виділу проводяться на підставі договору, який укладається між виконавцем та замовником таких робіт чи уповноваженою ним особою.
Строк виконання робіт, розмір та порядок оплати визначається у договорі за домовленістю сторін.
147. Визначення технічної можливості поділу, об’єднання або виділу не здійснюється для об’єктів нерухомого майна, до складу яких входять об’єкти, побудовані без дотримання вимог законодавства у сфері будівництва.
148. Визначення технічної можливості поділу об’єкта (об’єктів) нерухомого майна, в яких оформлено право власності на земельні ділянки (у разі спільної власності на земельну ділянку), розглядаються лише після визначення можливості поділу такої земельної ділянки відповідно до законодавства.
Земельна ділянка, яка буде віднесена до кожного новоутвореного самостійного об’єкта, повинна мати самостійний виїзд на вулицю (провулок, площу тощо) завширшки не менше 3,5 метра або можливість організації спільного заїзду. Для догляду за будівлями і проведення їх поточного ремонту відстань до межі сусідньої ділянки від найбільш виступної конструкції стіни треба приймати не менше 1 метра. Не допускається, щоб земельна ділянка або її частини належали одночасно до двох (або більше) новоутворених самостійних об’єктів.
149. Не допускається під час визначення технічної можливості поділу, об’єднання або виділу надання одному або кільком співвласникам лише допоміжних приміщень житлового будинку або господарських (присадибних) будівель та споруд і їх частин.
150. Визначення технічної можливості поділу, об’єднання або виділу щодо об’єкта нерухомого майна, що перебуває у спільній сумісній або спільній частковій власності, проводиться за згодою всіх співвласників.
151. Під час виконання робіт з визначення технічної можливості поділу, об’єднання або виділу виконавцем аналізується склад об’єкта (об’єктів) нерухомого майна (кількість основних житлових будинків, будівель, споруд господарських (присадибних) будівель та споруд, що є приналежністю до об’єкта нерухомого майна), його характеристики та у разі, коли об’єкт (об’єкти) нерухомого майна перебуває у спільній власності та щодо нього відсутні нотаріально посвідчений договір чи рішення суду щодо порядку користування житловими будинками, господарськими (присадибними) будівлями та спорудами, беруться до уваги заяви всіх співвласників.
Під час розгляду питання щодо визначення технічної можливості поділу, об’єднання або виділу, в якому повинно бути враховано, що для надання висновку, в якому підтверджується технічна можливість поділу, об’єднання або виділу, новоутворені об’єкти повинні відповідати законодавству у сфері будівництва.
152. Квартири у житлових будинках квартирного типу можуть бути поділені, якщо їх окремі частини, що утворяться в результаті поділу, будуть складатися з ізольованої сукупності цілих житлових і допоміжних (кухня, санвузол тощо) приміщень, які матимуть окремий вихід на сходову клітку, коридор або вулицю та не матимуть сполучення з іншою частиною квартири.
Житлові будинки садибного типу, садові, дачні будинки можуть бути поділені, якщо вони складаються з двох або більше окремих будинків, які матимуть окремий вихід на вулицю. При цьому повинні утворитися самостійні об’єкти нерухомого майна, до складу яких входять цілісні будинки з допоміжними господарськими будівлями.
Кожен об’єкт нерухомого майна, який в результаті поділу утворює самостійний об’єкт, повинен повністю належати на праві власності одному або декільком власникам.
153. Будівлі, споруди, нежитлові приміщення, групи нежитлових приміщень можуть бути поділені, якщо їх окремі частини, що утворяться в результаті поділу, будуть складатися з ізольованої сукупності нежитлових приміщень, які матимуть окремий вихід на сходову клітку, коридор або вулицю.
154. Будівлі громадського або виробничого призначення можуть бути поділені, якщо в результаті поділу утворюються самостійні нежитлові приміщення або групи нежитлових приміщень, які матимуть окремий вихід на сходову клітку, коридор або вулицю.
Група нежитлових приміщень у будівлі громадського або виробничого призначення, що буде утворена в результаті поділу (об’єднання), повинна мати сполучення між собою.
155. Групу нежитлових приміщень може бути поділено, якщо їх окремі частини, що утворяться в результаті поділу, будуть складатися з ізольованої сукупності цілих нежитлових приміщень та матимуть окремий вихід на сходову клітку, коридор або вулицю.
156. Не допускається, щоб у разі поділу об’єкта нерухомого майна або виділу частки з об’єкта нерухомого майна частини одного приміщення належали до різних новоутворених об’єктів.
157. До складу об’єктів, що утворилися в результаті поділу, об’єднання або виділу, повинні увійти всі приміщення об’єкта нерухомого майна, який підлягає поділу, об’єднанню або виділу.
Не допускається під час визначення технічної можливості поділу, об’єднання або виділу залишати приміщення, які не входитимуть до складу новоутворених об’єктів нерухомого майна.
Захисні споруди та споруди подвійного призначення поділу не підлягають.
158. За результатами виконання робіт з визначення технічної можливості поділу об’єкта нерухомого майна складається висновок щодо технічної можливості поділу об’єкта нерухомого майна згідно з додатком 4, в якому містяться такі відомості:
назва об’єкта нерухомого майна;
ідентифікатор об’єкта щодо кожного об’єкта нерухомого майна;
адреса об’єкта нерухомого майна (місце розташування);
інформація про замовника (замовників);
інформація про виконавця;
інформація про документи, що посвідчують право власності на об’єкт нерухомого майна;
технічна характеристика об’єкта нерухомого майна;
інформація про документ, який посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою;
кількість новоутворених об’єктів нерухомого майна;
склад кожного новоутвореного об’єкта нерухомого майна;
варіант поділу об’єкта нерухомого майна.
159. За результатами виконання робіт з визначення технічної можливості об’єднання об’єктів нерухомого майна складається висновок щодо технічної можливості об’єднання об’єктів нерухомого майна згідно з додатком 5, в якому містяться такі відомості:
назва об’єкта нерухомого майна;
ідентифікатор об’єкта щодо кожного об’єкта нерухомого майна;
адреса об’єкта нерухомого майна (місце розташування);
інформація про замовника (замовників);
інформація про виконавця;
інформація про документи, що посвідчують право власності на об’єкт нерухомого майна;
технічна характеристика об’єкта нерухомого майна;
інформація про документи, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою;
кількість новоутворених об’єктів нерухомого майна;
склад кожного новоутвореного об’єкта нерухомого майна;
варіант об’єднання об’єктів нерухомого майна.
160. Визначення технічної можливості виділу частки з об’єкта нерухомого майна здійснюється щодо об’єкта нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності. Виділ частки з об’єкта нерухомого майна можливий лише за умови поділу об’єкта нерухомого майна на два або більше самостійних об’єкти нерухомого майна, які є відокремленими, мають окремий вихід на сходову клітку, коридор або вулицю. Якщо об’єкт нерухомого майна є неподільним, виділ не проводиться.
161. За результатами виконання робіт з визначення технічної можливості виділу об’єктів нерухомого майна складається висновок щодо технічної можливості виділу частки з об’єкта нерухомого майна згідно з додатком 6, в якому містяться такі відомості:
назва об’єкта нерухомого майна;
ідентифікатор об’єкта щодо кожного об’єкта нерухомого майна;
адреса об’єкта нерухомого майна (місце розташування);
інформація про замовника (замовників);
інформація про виконавця;
інформація про документи, що посвідчують право власності на об’єкт нерухомого майна;
технічна характеристика об’єкта нерухомого майна;
інформація про документи, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою;
кількість новоутворених об’єктів нерухомого майна;
склад кожного новоутвореного об’єкта нерухомого майна;
варіант виділу частки з об’єкта нерухомого майна.
162. Розрахунок розміру часток у спільній власності на об’єкти нерухомого майна здійснюється виконавцем на підставі договору, укладеного з усіма співвласниками за заявами всіх співвласників об’єкта нерухомого майна.
У разі невідповідності розмірів часток, зазначених у документах, що посвідчують право власності на об’єкт нерухомого майна, реальним часткам за згодою всіх співвласників здійснюється розрахунок відповідних часток нерухомого майна.
Розмір частки кожного співвласника в спільній частковій власності виражається в простих правильних дробах (1/2; 1/3; 3/5 тощо). При цьому розміри часток співвласників на об’єкт нерухомого майна в сумі повинні становити одиницю.
За відсутності згоди всіх співвласників щодо зміни розміру часток питання вирішується в судовому порядку.
Під час розрахунку розміру частки у спільній власності на об’єкт нерухомого майна кожного співвласника визначається вся площа об’єкта нерухомого майна, а також площа, яка належить кожному співвласнику окремо.
У новоутворених самостійних об’єктах частки розраховуються для всіх співвласників.
Розрахунок розміру часток у спільній власності на житлові будинки садибного типу, садові, дачні будинки, будівлі, споруди, комплекси будівель і споруд, квартири здійснюється пропорційно загальній площі об’єкта нерухомого майна.
Визначення вартості житлових будинків садибного типу, садових та дачних будинків з відповідними господарськими будівлями (спорудами) проводиться згідно із збірником укрупнених показників вартості відтворення функціональних об’єктів-аналогів для оцінки малоповерхових будинків, будівель та споруд (додаток до наказу Фонду державного майна та Держжитлокомунгоспу від 23 грудня 2004 р. № 2929/227 "Про затвердження Порядку визначення вартості відтворення чи заміщення земельних поліпшень - будинків, будівель та споруд малоповерхового житлового будівництва") з відповідною індексацією.