Про затвердження критеріїв оцінки допустимості державної допомоги суб’єктам господарювання для місцевої інфраструктури

Відповідно до пункту 3 частини першої та частини другої статті 6 Закону України "Про державну допомогу суб’єктам господарювання" з урахуванням підпункту "c" пункту 3 статті 262, пункту 1 статті 267 Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, Кабінет Міністрів України постановляє:

Затвердити критерії оцінки допустимості державної допомоги суб’єктам господарювання для місцевої інфраструктури, що додаються.

1. Ці критерії застосовуються для проведення оцінки допустимості державної допомоги, яка надається суб’єктам господарювання з метою сприяння господарській діяльності з будівництва або модернізації місцевої інфраструктури (далі — державна допомога), та встановлюють умови, за яких така державна допомога є допустимою для конкуренції.

2. У цих критеріях терміни вживаються в такому значенні:

допустимі витрати — перелік витрат, що можуть бути відшкодовані отримувачам державної допомоги;

місцева інфраструктура (далі — інфраструктура) — інфраструктура, яка на місцевому рівні сприяє поліпшенню умов для споживачів, провадження підприємницької діяльності, а також модернізації і розвитку виробничих потужностей промисловості;

операційний прибуток — різниця між доходами та операційними витратами, приведеними у відповідність з їх розміром на момент надання державної допомоги (протягом строку дії інвестиційної програми), якщо така різниця є позитивною. Операційні витрати включають витрати на оплату праці та нарахування на заробітну плату, матеріали, обладнання та інвентар, оренду, оплату комунальних послуг та енергоносіїв, оплату послуг (крім комунальних), адміністративні витрати без урахування амортизаційних витрат та витрат, які покрито шляхом надання інвестиційної допомоги, інші поточні витрати, безпосередньо пов’язані з наданням послуг.

Інші терміни вживаються у значенні, наведеному в Господарському кодексі України, Цивільному кодексі України, Законах України "Про державну допомогу суб’єктам господарювання", "Про захист економічної конкуренції", постанові Кабінету Міністрів України від 31 січня 2018 р. № 36 "Про затвердження критеріїв оцінки допустимості державної допомоги на відновлення платоспроможності та реструктуризацію суб’єктів господарювання" (Офіційний вісник України, 2018 р., № 14, ст. 473).

3. Ці критерії не застосовуються до державної допомоги:

1) що надається для провадження експортної діяльності, яка безпосередньо пов’язана з обсягом експорту, створенням та функціонуванням мережі розповсюдження або іншими поточними витратами, пов’язаними з експортною діяльністю;

2) якщо її надання обумовлено виконанням отримувачем державної допомоги — іноземним суб’єктом господарювання обов’язкової вимоги щодо наявності головного офісу на території України; вимога мати філію та/або представництво на території України на дату отримання державної допомоги в розпорядження дозволяється;

3) якщо її надання залежить від зобов’язання отримувача державної допомоги використовувати товари вітчизняного виробництва;

4) що надається для таких типів інфраструктури, як:

дослідницька інфраструктура;

інноваційна інфраструктура;

інфраструктура в галузі енергетики та енергоефективності будівель;

інфраструктура, пов’язана з переробкою та вторинним використанням відходів;

інфраструктура мережі широкосмугового доступу;

інфраструктура, пов’язана з діяльністю у сфері культури та збереження культурної спадщини;

спортивна інфраструктура;

рекреаційна інфраструктура;

інфраструктура аеропортів та портів;

інфраструктура в галузі транспорту;

спеціалізована інфраструктура, яка побудована для попередньо визначеного суб’єкта (суб’єктів) господарювання та відповідно до його (їх) потреб.

4. До категорій отримувачів державної допомоги належать суб’єкти господарювання, які одночасно відповідають таким ознакам:

1) є суб’єктами господарювання, які не перебувають у скрутному становищі;

2) є суб’єктами господарювання, що провадять діяльність, пов’язану з інфраструктурою, що використовується для пропозиції та/або реалізації товарів (робіт, послуг) на ринку (економічну діяльність).

Якщо інфраструктура використовується для провадження діяльності з пропозиції та/або реалізації товарів (робіт, послуг) на ринку, яка є необхідною для функціонування інфраструктури або є невід’ємною частиною її основного неекономічного призначення, і частка такого використання в загальній потужності інфраструктури (зокрема за площею або часом використання) не перевищує 20 відсотків, така діяльність є допоміжною. Відповідно, діяльність, що провадиться з використанням інфраструктури в цілому, є такою, що провадиться не для пропозиції та/або реалізації товарів (робіт, послуг) на ринку (неекономічна діяльність). Частка допоміжної діяльності розраховується за такою формулою:

де n — щорічна частка (зокрема площі або часу використання) інфраструктури, що використовується для пропозиції та/або реалізації товарів (робіт, послуг) на ринку, відсотків;

a — потужність інфраструктури (зокрема площа або час використання), що використовується для пропозиції та/або реалізації товарів (робіт, послуг) на ринку;

b — загальна потужність використання інфраструктури (зокрема площа або час використання).

Загальна потужність інфраструктури визначається за:

часом використання — з урахуванням погодинної фактичної доступності інфраструктури, що прямо використовується для основного неекономічного призначення інфраструктури та допоміжної діяльності;

площею використання — з урахуванням площі інфраструктури, що прямо використовується для основного неекономічного призначення інфраструктури та допоміжної діяльності.

5. Державна допомога суб’єктам господарювання надається в будь-якій формі, визначеній Законом України "Про державну допомогу суб’єктам господарювання".

6. Державна допомога є допустимою, якщо виконуються умови, встановлені цими критеріями.

7. Державна допомога повинна мати стимулюючий ефект. Державна допомога вважається такою, що має стимулюючий ефект, якщо:

1) отримувач державної допомоги звернувся за державною допомогою до початку робіт з реалізації проекту із залученням державної допомоги чи провадження діяльності або має підтвердження того, що право на отримання державної допомоги надано до початку робіт з реалізації проекту чи провадження діяльності;

2) звернення про отримання державної допомоги містить, зокрема, назву та категорію суб’єкта малого, середнього або великого підприємництва, опис проекту, у тому числі дату його початку та закінчення, місце реалізації проекту, перелік необхідних витрат, форму надання та обсяг державної допомоги;

3) надавач державної допомоги у разі надання державної допомоги суб’єктам господарювання великого підприємництва поза межами програми державної допомоги підтверджує на підставі наданої отримувачем державної допомоги документації, що державна допомога приведе до істотного:

розширення сфери дії проекту чи діяльності; або

збільшення загальної суми витрат отримувача державної допомоги на реалізацію проекту чи провадження діяльності; або

збільшення швидкості завершення реалізації відповідного проекту чи провадження діяльності.

Реалізація проекту вважається розпочатою, а діяльність провадженою за наявності не менш як однієї з таких ознак:

отримувач державної допомоги розпочав будівельні роботи, пов’язані із здійсненням інвестицій; або

отримувач державної допомоги взяв на себе зобов’язання, підтверджені офіційними юридичними документами, щодо замовлення устаткування (обладнання); або

отримувач державної допомоги взяв на себе будь-яке інше зобов’язання, внаслідок якого інвестиції не можуть бути приведені в початковий стан.

Отримання прав на земельну ділянку, у тому числі її купівля, та виконання підготовчих робіт, зокрема таких, як отримання документів дозвільного характеру та проведення попередніх техніко-економічних досліджень, не вважаються початком виконання робіт з реалізації проекту чи провадження діяльності.

У разі приєднання одного суб’єкта господарювання до іншого початком виконання робіт над проектом вважається придбання активів, безпосередньо пов’язаних із суб’єктом господарювання, який приєднується.

До державної допомоги, що надається у формі податкових заходів, вимоги, передбачені підпунктами 1—3 цього пункту, не застосовуються.

Державна допомога у формі податкових заходів вважається такою, що має стимулюючий ефект, якщо право на отримання державної допомоги надано:

до початку виконання робіт з реалізації проекту чи провадження діяльності, за винятком випадків, де діяльність вже охоплювалася попередніми програмами підтримки у формі податкових заходів;

відповідно до об’єктивних критеріїв без подальших дискреційних дій надавача державної допомоги.

8. Максимальний розмір державної допомоги, що може бути наданий отримувачу державної допомоги, визначається з урахуванням сукупного розміру державної допомоги.

9. Сукупний розмір державної допомоги, у тому числі незначна державна допомога, яка надається отримувачеві державної допомоги на відшкодування допустимих витрат, розраховується як сума державної допомоги за всіма програмами державної допомоги та/або індивідуальної державної допомоги.

10. Державна допомога з визначеними допустимими витратами може поєднуватися з:

будь-якою іншою державною допомогою, якщо така допомога стосується різних визначених допустимих витрат;

будь-якою іншою державною допомогою, включно з незначною державною допомогою, щодо тих самих допустимих витрат, які частково або повністю перекриваються, якщо таке поєднання не призводить до перевищення максимального розміру державної допомоги, що може надаватися.

11. Визначення максимального розміру державної допомоги та суми допустимих витрат здійснюється з урахуванням податків і зборів, крім податку на додану вартість, відшкодування якого здійснюється відповідно до закону.

Допустимі витрати та їх розмір підтверджуються надавачем державної допомоги.

12. Державна допомога, що буде виплачена в майбутньому, в тому числі така, що виплачується кількома частинами, а також розмір допустимих витрат приводяться надавачем державної допомоги у відповідність із розміром такої допомоги та витрат на момент надання державної допомоги.

13. Надавач державної допомоги після прийняття рішення про надання державної допомоги оприлюднює на власному офіційному веб-сайті таку інформацію:

мету і форму надання державної допомоги;

підстави для надання державної допомоги;

період надання державної допомоги;

найменування отримувача державної допомоги, його категорію (суб’єкт малого, середнього або великого підприємництва) та вид його економічної діяльності;

загальний обсяг державної допомоги та її частку в загальному бюджеті діяльності чи робіт, на які надається державна допомога.

Така інформація повинна бути загальнодоступною та зберігатися в надавача державної допомоги протягом десяти років.

14. Доступ до інфраструктури повинен бути відкритим для осіб, які заінтересовані в користуванні інфраструктурою, та надаватися на прозорій і недискримінаційній основі. Плата за використання або продаж інфраструктури повинна відповідати ринковим умовам.

15. Експлуатація інфраструктури здійснюється суб’єктами господарювання на відкритій, прозорій та недискримінаційній основі, що забезпечує відповідність вартості або плати за таку експлуатацію ринковим умовам, з урахуванням вимог законодавства.

Зазначене в цьому пункті положення не поширюється на суб’єктів господарювання комунальної або державної форми власності, які належать до сфери управління органу державної влади або органу місцевого самоврядування, за умови, що більше 80 відсотків обсягу (прогнозованого обсягу) діяльності таких суб’єктів господарювання протягом трирічного періоду (зокрема за доходом), що передує наданню державної допомоги, пов’язано з виконанням завдань відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування.

16. Державна допомога спрямовується на відшкодування суб’єктам господарювання допустимих витрат, які пов’язані із здійсненням інвестицій у:

право власності на результати інтелектуальної діяльності, а також інші аналогічні права, визнані об’єктом права власності, права користування майном та майновими правами, набуті в установленому законодавством порядку (нематеріальні активи);

основні засоби (матеріальні активи).

17. Максимальний розмір державної допомоги не повинен перевищувати різниці між сумою допустимих витрат та операційним прибутком від здійснення інвестиції. Такий розмір визначається шляхом:

встановлення розміру державної допомоги заздалегідь, за вирахуванням операційного прибутку від суми допустимих витрат, визначених попередньо на основі обґрунтованих прогнозів; або

повернення отримувачем державної допомоги суми державної допомоги, що перевищує різницю між сумою допустимих витрат та операційним прибутком від здійснення інвестицій.