Про затвердження Інструкції щодо профілактики та боротьби з африканською чумою коней

Відповідно до пункту 15 частини восьмої статті 7 Закону України "Про ветеринарну медицину" , пункту 41 Всеохоплюючої стратегії імплементації Глави IV "Санітарні та фітосанітарні заходи" Розділу IV "Торгівля і питання, пов’язані з торгівлею" Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2016 року № 228 , пунктів 321 і 392 плану заходів з виконання Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 жовтня 2017 року № 1106, пункту 9 Положення про Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 459 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 11 вересня 2019 року № 838),

1. Затвердити Інструкцію щодо профілактики та боротьби з африканською чумою коней, що додається.

2. Директорату державної політики у сфері санітарних та фітосанітарних заходів забезпечити подання цього наказу в установленому законодавством порядку на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.

3. Цей наказ набирає чинності через два місяці з дня його офіційного опублікування.

4. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України згідно з розподілом обов’язків.

1. Ця Інструкція визначає порядок здійснення заходів з профілактики, діагностики, повідомлення про підозру і виникнення африканської чуми коней (далі - АЧК), заходів з ліквідації АЧК, установлення та зняття обмежень щодо переміщення тварин, а також продуктів тваринного походження.

2. Ця Інструкція є обов’язковою для виконання власниками і утримувачами тварин, операторами потужностей, спеціалістами ветеринарної медицини, органами державної виконавчої влади,місцевими державними адміністраціями і органами місцевого самоврядування, а також органами, які здійснюють оперативний контроль, керівництво і координацію органів виконавчої влади, підприємств, установ і організацій, фізичних осіб щодо запобігання спалахам особливо небезпечних хвороб, і масовим отруєнням тварин та їх ліквідації.

3. У цій Інструкції терміни вживаються у таких значеннях:

1) вектор - комахи виду "Culicoidesimicola" або інші види комах, що здатні переносити вірус АЧК;

2) власник - фізична або юридична особа, якій належать тварини сприятливих видів;

3) господарство - будь-який сільськогосподарський або інший об’єкт, у якому розводяться та/або утримуються тварини сприятливих видів;

4) дія вектора - укуси тварини сприятливого виду комахами виду "Culicoidesimicola" або іншими видами комах, що здатні переносити збудник АЧК;

5) епізоотичне вогнище - місце прояву захворювання: ферми, господарства, пасовища, мисливські угіддя, а також інші об’єкти, де присутні тварини стосовно яких підтверджено випадок АЧК та/або інфікований біоматеріал, що несе загрозу поширення хвороби;

6) забій - спосіб досягнення умертвіння тварини з обезкровленням;

7) зона захисту - територія з визначеним ветеринарно-санітарним статусом, радіусом не менше як 100 км навколо неблагополучного пункту;

8) зона з обмеженим доступом - територія, що складається із зони захисту і зони спостереження;

9) зона спостереження - територія з визначеним ветеринарно-санітарним статусом, що не менше як на 50 км виходить за межі зони захисту та в якій не проводилася вакцинація проти АЧК щонайменше впродовж 12 останніх місяців;

10) інкубаційний період - період часу від зараження до прояву клінічних ознак захворювання;

11) компетентний орган - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ветеринарної медицини;

12) неблагополучний пункт - населений пункт, господарство (у тому числі мисливське) з приміщеннями і прилеглими до них вигонами, пасовищами, водоймами, окремі пасовиська і урочища та інші об’єкти, на території яких виявлено хоча б одну тварину, стосовно якої підтверджено випадок АЧК;

13) неблагополучна зона - територія з визначеним ветеринарно-санітарним статусом, що входить до зони захисту і розміщена у радіусі 20 км від неблагополучного пункту;

14) період активності вектора - проміжок часу з квітня по жовтень календарного року;

15) моніторинг здоров’я тварин щодо АЧК - здійснення в межах заходів державного контролю послідовних спостережень, вимірювань та/або лабораторних досліджень відповідно до планів та/або протиепізоотичних заходів, затверджених у встановленому законодавством порядку, з їх наступним аналізом і узагальненням з метою отримання загального уявлення про стан розповсюдження вірусу АЧК серед тварин сприятливих видів та/або вектора на території країни/окремої території;

16) підозра щодо АЧК - поява у тварин будь-яких клінічних ознак АЧК разом із епізоотологічними даними, що дозволяють передбачити можливість зараження тварин АЧК;

17) підтвердження випадку АЧК - установлення факту поширення вірусу АЧК на певній території за результатами лабораторних досліджень щодо АЧК, крім випадків виникнення на території України епізоотії АЧК, під час яких компетентний орган може підтвердити поширення вірусу АЧК на основі клінічних ознак та/або епізоотологічних даних;

18) тварини сприятливих видів (далі - тварини) - однокопитні, а також будь-які інші свійські тварини, сприйнятливі до прямого ураження вірусом АЧК або будь-які дикі хребетні тварини, що можуть поширювати (переносити) вірус АЧК;

19) утримувач - фізична або юридична особа, яка відповідає за утримання тварин сприятливих видів на підставі посадових обов’язків, договору або за законом, на постійній або тимчасовій основі.

Інші терміни вживаються в цій Інструкції у значеннях, наведених у Законі України "Про ветеринарну медицину" .

4. Африканська чума коней ("Pestisafricanaequorum") - вірусна хвороба, що протікає надгостро, гостро або підгостро і характеризується лихоманкою, набряками підшкірної клітковини і крововиливами у внутрішніх органах.

5. Збудником хвороби є вірус сімейства "Reoviridae" роду "Orbivirus" з чітко вираженими антигенними відмінностями штамів. Група вірусів АЧК об’єднує дев’ять серотипів різних за антигенною структурою агентів, у яких спільний комплемент зв’язувальний антиген.

6. Вірус АЧК стійкий до впливу різних чинників зовнішнього середовища, у тому числі лужного середовища (рН-10), добре переносить ліофілізацію, але чутливий до дезінфекційних засобів у звичайних концентраціях, зокрема формаліну, фенолу, а також до ультрафіолетового випромінювання.

У гліцеринізованій крові хворих тварин вірус зберігається впродовж чотирьох років, у ліофілізованому стані - кілька років, у крові - кілька тижнів, у землі при температурі 37 °C - 11 днів. Клітинні штами при температурі 4 °C залишаються вірулентними впродовж 90 днів. Ліофілізована поліштамова вакцина при температурі 4 °C зберігає активність упродовж 9 місяців. Вірус інактивується при температурі 45 °C через 6 днів, при температурі 55 °C - через 10 хвилин, при температурі 60 °C через 5-15 хвилин, під дією ультрафіолетового опромінення гине через одну хвилину.

7. Місцем локалізації вірусу АЧК є кров, внутрішні органи, ексудати і тканинні рідини, сеча, а також молоко хворих тварин. Вірус можна культивувати на мишенятах-сисунах, курячих ембріонах і культурах клітин.

8. АЧК - природно-вогнищева хвороба з трансмісивним шляхом передачі вірусу, яка поширюється на значні території за короткий період часу. Основним джерелом інфекції є хворі тварини і вірусоносії, а сприяють перенесенню інфекції мокреці роду "Culicoides", комарі роду "Aedes", "Culex" і "Anopheles", в організмі яких вірус може зберігатися до п’яти тижнів і репродукуватися. Доведено можливість перенесення вірусу комахами "Culexpipiens", "Anophelesstepheensi" і "Aedesaegupti". У міжепізоотичний період вірус підтримується в природі дикими тваринами.

9. До вірусу АЧК сприйнятливі всі однокопитні, але найбільш сприйнятливими є коні, тоді як мули, віслюки і зебри вважаються менш чутливими. Хвороба проявляється у вигляді епізоотії. Летальність серед коней становить 70-95 %, мулів - 90 %, віслюків - близько 10 %. Більш сприйнятливий до зараження молодняк. На АЧК можуть хворіти також собаки, що їли м’ясо загиблих від АЧК тварин. До штучного зараження чутлива рогата худоба, у якої хвороба проявляється лихоманкою.

10. Інкубаційний період хвороби становить 57 днів. Розрізняють надгострий, гострий і підгострий перебіг хвороби.

Клінічні ознаки при надгострому перебігу хвороби характеризуюється стрімким підвищенням температури тіла тварин до 41 °C і вище, що спостерігається на 2-3 день після зараження. Зазначена температура тіла хворих тварин утримується 1-2 дні, після чого знижується до фізіологічної норми. У тварин спостерігають кон’юнктивіт, прискорення дихання і пульсу. Загибель тварин відбувається внаслідок гострої серцевої недостатності на 5-7 день хвороби.

Клінічні ознаки при гострому перебігу хвороби у тварин характеризуються ураженням легеневої тканини. У тварини різко підвищується температура тіла, дихання стає утрудненим, шия витягується, з’являються задишка, сухий кашель і жовтуваті виділення з носа. Кон’юнктива брудно-червоного кольору із жовтим відтінком. З’являються сльозотеча і світлобоязнь. За 24-48 годин до загибелі тварини швидко розвивається набряк легенів, спостерігаються витікання пінистої рідини з носових отворів, а також синюшність видимих слизових оболонок. Загальна тривалість хвороби при зазначеному перебігу становить 10-15 днів.

Клінічні ознаки при підгострому перебігу хвороби у тварин (серцева або набрякова форма) характеризуються набряком голови, шиї і постійним розладом серцевої діяльності. Іноді набряк поширюється на ділянку живота тварини. На 10-12 день набряки з’являються в обох скроневих западинах. Видимі слизові оболонки набряклі, пульс слабкий, прискорений, іноді не прощупується. Хворі тварини зазвичай гинуть.

Можлива змішана форма хвороби, за якої симптоми, характерні для будь-якої з описаних вище форм, проявляються одночасно. Така форма хвороби переважно характеризується гіпоксією і призводить до загибелі тварини.

11. Вірус АЧК не становить небезпеки для людини.

12. АЧК віднесено до списку хвороб Всесвітньої організації охорони здоров’я тварин (МЕБ), що підлягають повідомленню в установленому законодавством порядку.

13. Увезення тварин на територію України з благополучних щодо АЧК країн/зон можливе в разі дотримання таких вимог:

1) у день відправлення тварин тварини не мають клінічних ознак АЧК, що наведені в пункті 10 цієї Інструкції;

2) тварини не були вакциновані проти АЧК щонайменше за 40 днів до відправлення;

3) тварини утримувалися в країні/зоні благополучній щодо АЧК упродовж щонайменше 40 днів до відправлення;

4) тварини не переміщувалися в режимі транзиту через територію країн/зон неблагополучних щодо АЧК.

14. У разі підтвердження випадку АЧК під час карантинування тварин, власники та утримувачі тварин зобов’язані негайно повідомити про це керівника самостійного структурного підрозділу територіального органу відповідної адміністративної території, на який покладено здійснення повноважень компетентного органу у сфері ветеринарної медицини (далі - керівник структурного підрозділу територіального органу компетентного органу), з урахуванням вимог пункту 36 цієї Інструкції.

15. Територіальні органи компетентного органу здійснюють моніторинг здоров’я тварин щодо АЧК з метою:

1) установлення випадків АЧК;

2) підтвердження відсутності АЧК у країні/зоні;

3) визначення країни/зони вільної від вектора.

16. Моніторинг здоров’я тварин щодо АЧК здійснюється відповідно до планів та/або протиепізоотичних заходів, затверджених у встановленому законодавством порядку.

17. Моніторинг здоров’я тварин щодо АЧК, який здійснюють з метою встановлення випадків АЧК, ураховує пасивне клінічне спостереження і активне лабораторне діагностування (серологічне і вірусологічне).

18. Пасивне клінічне спостереження складається з документованих заходів, що здійснюють з метою встановлення і вивчення випадків підозри щодо АЧК.

19. Пасивне клінічне спостереження спрямовують на ті види тварин сприятливих видів, у яких проявляються виражені клінічні ознаки АЧК.

20. Виявлені під час пасивного клінічного спостереження підозри щодо АЧК підтверджуються або усуваються за результатами лабораторних досліджень щодо АЧК відповідно до пунктів 47-54 цієї Інструкції.

21. Активне лабораторне діагностування здійснюють відповідно до щорічної програми, яка затверджується компетентним органом у встановленому законодавством порядку.

22. Активне лабораторне діагностування спрямовують на ті види тварин сприятливих видів, у яких виражені клінічні ознаки АЧК проявляються рідше (віслюки, мули тощо).

23. Під час складання щорічної програми активного лабораторного діагностування враховують:

1) технологію вирощування тварин (тип утримання, використання засобів дезінсекції тощо), що можуть завадити поширенню АЧК;

2) види сприятливих тварин, що утримуються на території (у країні/зоні), де здійснюють лабораторне діагностування.

24. Серологічне діагностування застосовують з метою:

1) виявлення АЧК у сприятливих видів тварин;

2) лабораторних досліджень щодо АЧК за результатами клінічного спостереження;

3) виявлення наявності імунної відповіді у вакцинованих проти АЧК тварин.

25. Серологічне діагностування здійснюють в умовах благополуччя країни/зони щодо АЧК і застосовують у місцевості з максимальним ризиком виникнення АЧК, визначених за результатами проведеного раніше моніторингу здоров’я тварин щодо АЧК і оцінки ризику.

26. Під час проведення серологічного діагностування дотримуються таких вимог:

1) ураховують географічні, кліматичні, адміністративні, екологічні, історичні, епізоотологічні чинники, що можуть завадити поширенню АЧК;

2) діагностування здійснюється на відстані не менше як 100 км від кордону неблагополучної щодо АЧК країни/зони, проте можливе зменшення відстані, якщо є природні чи географічні бар’єри, що можуть завадити поширенню АЧК.

27. Вірусологічне діагностування застосовують з метою:

1) підтвердження випадків АЧК;

2) підтвердження позитивних результатів, що отримані за результатами серологічного діагностування;

3) визначення серотипу вірусу АЧК, що наявний у країні/зоні.

28. Вірусологічне діагностування проводиться з метою визначення серотипу вірусу АЧК у разі встановлення випадків АЧК за результатами серологічного діагностування.

29. Моніторинг здоров’я тварин щодо АЧК, який здійснюють з метою підтвердження відсутності АЧК в країні/зоні, ураховує пасивне клінічне спостереження і активне лабораторне діагностування (серологічне і вірусологічне).

30. Пасивне клінічне спостереження і активне лабораторне діагностування (серологічне і вірусологічне) проводяться з дотриманням вимог пунктів 18-28 цієї Інструкції.

31. Моніторинг здоров’я тварин щодо АЧК, який здійснюють з метою визначення території (країни/зони) вільної від вектора, ураховує спостереження за вектором.

32. Спостереження за вектором складається з щонайменше однієї річної програми щодо вилову вектора за допомогою аспіраційних пасток, за результатами якої визначають динаміку популяцій відповідного вектора.

33. Аспіраційні пастки обладнують ультрафіолетовим світлом і забезпечують їх функціонування протягом усієї ночі з періодичністю, яка визначена компетентним органом.

34. Вектор, що потрапив до аспіраційних пасток, направляють в уповноважені лабораторії для підрахунку та ідентифікації видів.

35. У разі виникнення підозри щодо АЧК спеціалісти ветеринарної медицини, які обслуговують господарство, власники і утримувачі тварин та/або інші особи, які мають підстави підозрювати наявність АЧК, зобов’язані негайно повідомити про таку підозру керівнику самостійного структурного підрозділу територіального органу компетентного органу.

36. Повідомлення про підозру щодо АЧК може надаватися в будь-якій формі, у тому числі з використанням електронної пошти.

37. У разі виникнення підозри щодо АЧК власники і утримувачі тварин, стосовно яких існує підозра, до прибуття представників компетентного органу зобов’язані вжити заходів щодо недопущення поширення захворювання, а саме:

1) ізолювати тварин сприятливих видів у приміщеннях, у яких утримуються тварини, або інших місцях, що захищені від дії вектора;

2) припинити переміщення тварин сприятливих видів між господарствами, їх забій і реалізацію продуктів тваринного походження, з урахуванням вимог пункту 38 цієї Інструкції;

3) застосувати засоби дезінсекції, що дозволені для використання в Україні, усередині і навколо приміщень, у яких утримуються тварини;

4) провести переоблік усіх тварин сприятливих видів, а також визначити кількість загиблих тварин і тварин стосовно яких існує підозра щодо АЧК.

38. М’ясо, м’ясні продукти, шкіра і хутро, отримані від тварин стосовно яких існує підозра щодо АЧК, можуть переміщуватися між господарствами після їх переробки або обробки із застосуванням методів, що гарантують знищення вірусу АЧК.

39. Керівник структурного підрозділу територіального органу компетентного органу, який отримав повідомлення про підозру щодо АЧК, невідкладно повідомляє про таку підозру головного державного ветеринарного інспектора територіального органу компетентного відповідної адміністративної території (далі - головний державний ветеринарний інспектор) і вживає заходів, направлених на підтвердження або усунення підозри щодо АЧК.

40. Керівник структурного підрозділу територіального органу компетентного органу, який отримав повідомлення про підозру щодо АЧК, організовує в господарстві такі заходи:

1) здійснення постійного державного ветеринарно-санітарного контролю і моніторинг здоров’я тварин щодо АЧК, який здійснюють з метою встановлення випадків АЧК відповідно до пунктів 17-28 цієї Інструкції;

2) складання переліку тварин сприятливих видів із зазначенням для кожного виду тварин кількості загиблих, хворих, а також тварин стосовно яких існує підозра щодо АЧК. Зазначений перелік тварин підлягає постійному оновленню з урахуванням інформації щодо тварин, які народились або загинули протягом періоду існування підозри щодо АЧК;

3) складання переліку місць, що можуть сприяти виживанню і розмноженню вектора і вжити заходів щодо зниження його чисельності;

4) проведення епізоотичного розслідування з урахуванням вимог пункту 61 цієї Інструкції;

5) проведення постійного клінічного огляду тварин сприятливих видів, розтин трупів (туш) загиблих тварин, а також відбір і направлення патологічного (біологічного) матеріалу від тварин стосовно яких існує підозра щодо АЧК в уповноважену лабораторію для проведення лабораторних досліджень щодо АЧК;

6) забезпечує:

контроль за ізоляцією тварин сприятливих видів у приміщенням, у яких утримуються тварини, або інших місцях, що захищені від дії вектора;

уведення і дотримання власниками та/або утримувачами тварин заборони на переміщення тварин сприятливих видів між господарствами;

контроль за застосуванням засобів дезінсекції, що дозволені для використання в Україні, усередині і навколо приміщень, де утримуються тварини;

контроль за знищенням трупів (туш) загиблих тварин шляхом спалювання, захоронення або іншим способом, що гарантує недопущення поширення вірусу АЧК.

41. Керівник структурного підрозділу територіального органу компетентного органу організовує заходи, передбачені пунктом 40 цієї Інструкції, щодо інших господарств, якщо їх розташування, географічне місцезнаходження або контакти дають підстави підозрювати наявність АЧК у таких господарствах.

42. Керівник структурного підрозділу територіального органу компетентного органу забезпечує здійснення заходів, визначених пунктом 40 цієї Інструкції, до лабораторного підтвердження або усунення підозри щодо наявності АЧК, або до моменту початку реалізації плану заходів з ліквідації захворювання.

43. Застосування вакцини проти АЧК дозволяється за рішенням державної надзвичайної протиепізоотичної комісії при Кабінеті Міністрів України (далі - ДНПК при КМУ).

44. У разі прийняття ДНПК при КМУ рішення про застосування вакцини проти АЧК, ДНПК при КМУ також має визначити:

зону захисту, яка має охоплювати, щонайменше, територію господарства (господарств), в яких проводиться вакцинація проти АЧК;

зону спостереження.

45. За рішенням ДНПК при КМУ може створюватися резерв вакцини проти АЧК.

46. Діагноз на АЧК установлюють на підставі клінічних ознак, лабораторних досліджень щодо АЧК і епізоотологічних даних.

47. Лабораторні дослідження щодо АЧК здійснюють уповноважені лабораторії.

48. Від живих тварин, стосовно яких існує підозра щодо АЧК, в уповноважену лабораторію направляють патологічний (біологічний) матеріал - кров.

49. Від трупів (туш) загиблих тварин, стосовно яких існує підозра щодо АЧК, в уповноважену лабораторію направляють патологічний (біологічний) матеріал - зразки селезінки, легень, лімфатичних вузлів. Патологічний (біологічний) матеріал відбирають не пізніше ніж через 4-6 годин після загибелі тварини.

50. Патологічний (біологічний) матеріал зберігається і транспортується до уповноваженої лабораторії при температурі 4 °C.

51. У разі дослідження патологічного (біологічного) матеріалу від не вакцинованих проти АЧК тварин, з метою виявлення антитіл до вірусу АЧК в уповноваженій лабораторії проводять серологічні дослідження.

52. У разі дослідження патологічного (біологічного) матеріалу від тварин, які вакциновані проти АЧК, трупів (туш) загиблих тварин, стосовно яких існує підозра щодо АЧК, а також від не вакцинованих тварин, в яких за результатами серологічних досліджень виявлені антитіла до вірусу АЧК, з метою виявлення антигену або РНК-вірусу АЧК в лабораторії проводять вірусологічні дослідження.

53. Серологічні і вірусологічні дослідження проводять відповідно до методів (методик) лабораторних досліджень, визначених міжнародними стандартами, інструкціями та/або рекомендаціями.

54. Діагноз на АЧК вважають установленим, якщо:

1) вірус АЧК виділений та ідентифікований;

2) антиген вірусу або РНК-вірусу АЧК, специфічні для одного чи більше серотипів вірусу АЧК, виявлені та ідентифіковані у зразках патологічного (біологічного) матеріалу від однієї чи більше тварин, що мають клінічні ознаки АЧК або епізоотично пов’язані з підтвердженим випадком АЧК або випадком підозри щодо АЧК.

55. У разі підтвердження випадку АЧК керівник структурного підрозділу територіального органу компетентного органу невідкладно повідомляє про це головного державного ветеринарного інспектора, який невідкладно повідомляє про випадок АЧК Головного державного ветеринарного інспектора України.

56. Повідомлення про підтвердження випадку АЧК повинно містити таку інформацію:

1) дату і час відправки патологічного (біологічного) матеріалу в уповноважену лабораторію, а також результати його лабораторного дослідження;

2) область (автономна республіка), район, населений пункт, господарство, на території яких відібрано патологічний (біологічний) матеріал;

3) дату виникнення підозри щодо АЧК;

4) дату встановлення діагнозу на АЧК;

5) метод (методика) лабораторних досліджень, що застосовувалась уповноваженою лабораторією для проведення лабораторних досліджень щодо АЧК;

6) фактичну локалізацію тварин та/або трупів (туш) тварин, щодо яких підтверджено випадки АЧК,- господарство, бійня або транспортний засіб тощо;

7) кількість підтверджених випадків АЧК, кількість тварин, стосовно яких існує підозра щодо АЧК;

8) кількість загиблих тварин у господарстві, на бійні або в транспортному засобі тощо;

9) епізоотологічний зв’язок між підтвердженим випадком АЧК і кожним контактним господарством або причини, які викликали підозру щодо АЧК у кожному господарстві, щодо яких існує така підозра.

57. Після встановлення діагнозу на АЧК державна надзвичайна протиепізоотична комісія відповідного рівня (далі - ДНПК відповідного рівня) має прийняти рішення про встановлення карантинних обмежень, а також установити межі неблагополучного пункту, неблагополучної зони, зони захисту, зони спостереження, де організовують здійснення протиепізоотичних заходів.

58. Під час установлення меж зон, зазначених у пункті 57 цієї Інструкції, ураховують географічні, кліматичні, адміністративні, екологічні, історичні, епізоотологічні чинники, наявність і розповсюдженість вектора, а також заходи державного контролю, що можуть впливати на поширення АЧК.

59. ДНПК відповідного рівня для недопущення поширення АЧК, а також з метою його ліквідації:

1) затверджує план заходів з ліквідації АЧК, схему обміну інформацією для забезпечення оперативного зв’язку і координації дій;

2) організовує виділення необхідної техніки, транспортних засобів, інших технічних і дезінсекційних засобів для проведення відповідних робіт;

3) визначає бійні для забою тварин, стосовно яких підтверджені випадки АЧК, а також тварин, стосовно яких існує підозра щодо АЧК, у межах зони з обмеженим доступом;

4) створює спеціальні загони (групи), які працюють під керівництвом голови ДНПК відповідного рівня і здійснюють затверджені ДНПК відповідного рівня заходи.

60. Рішення про встановлення карантинних обмежень має містити заборону на:

1) увезення на територію неблагополучного пункту тварин сприятливих видів, а також вивезення за її межі тварин сприятливих видів та/або продуктів тваринництва, що можуть сприяти та/або можуть бути фактором поширення вірусу АЧК, крім випадків забою тварин, стосовно яких підтверджені випадки АЧК, а також тварин, стосовно яких існує підозра щодо АЧК;

2) забій і перегрупування тварин у господарстві. Зазначені заходи можуть здійснюватися за рішенням керівника структурного підрозділу територіального органу компетентного органу. М’ясо і м’ясопродукти, а також інші продукти тваринного походження від забитих тварин переробляються та/або обробляються із застосуванням методів, що гарантують знищення вірусу АЧК;

3) в’їзд і виїзд усіх видів транспорту з території, на якій встановлено карантинні обмеження;

4) вхід до приміщень, де утримуються тварини, осіб, які не здійснюють обслуговування зазначених тварин;

5) вихід обслуговуючого персоналу з території неблагополучного пункту в робочому одязі та/або взутті;

6) проведення виставок, ярмарків, екскурсій, а також торгівлю живими тваринами сприятливих видів та/або сирими продуктами їхнього забою в зоні захисту.

61. План заходів з ліквідації АЧК включає:

1) у неблагополучному пункті - забій тварин, щодо яких підтверджені випадки АЧК, а також тварин, які демонструють клінічні ознаки, зазначені в пункті 9 цієї Інструкції;

2) знищення трупів (туш) загиблих тварин шляхом спалювання, захоронення або в інший спосіб, що гарантує недопущення поширення вірусу АЧК через туші або інші продукти забою тварин;

3) у неблагополучній зоні:

застосування заходів, передбачених пунктом 38 цієї Інструкції;

з урахуванням вимог пунктів 43-45 цієї Інструкції може здійснюватися вакцинація всіх тварин сприятливих видів із застосуванням вакцин проти АЧК. Рішення про застосування вакцини проти АЧК повинно враховувати епізоотологічні, метеорологічні, географічні і кліматологічні фактори. Заходи, передбачені підпунктами 1 і 2 пункту 60 цієї Інструкції, можуть бути застосовані в неблагополучній зоні за рішенням ДНПК відповідного рівня;

4) заходи, спрямовані на знищення стаціонарних ареалів мешкання вектора;

5) проведення епізоотичного розслідування з метою встановлення інформації відповідно до пункту 62 цієї Інструкції.

62. Під час епізоотичного розслідування встановлюють:

1) проміжок часу, упродовж якого вірус АЧК перебуває в неблагополучному пункті;

2) джерело виникнення вірусу АЧК у неблагополучному пункті і перелік інших господарств, де утримують тварин, стосовно яких існує підозра щодо АЧК, що має те саме походження;

3) наявність і поширеність вектора;

4) відомості про вивезення або ввезення тварин та/або їх трупів (туш) з або в неблагополучний пункт, а також інші господарства, де утримують тварин, стосовно яких існує підозра щодо АЧК.

63. План заходів з ліквідації АЧК в зоні захисту включає:

1) заходи із складання переліку тварин сприятливих видів, що утримуються в господарствах у межах зони захисту;

2) проведення постійного клінічного огляду тварин сприятливих видів, відбір і направлення патологічного (біологічного) матеріалу від тварин, стосовно яких існує підозра щодо АЧК, в уповноважену лабораторію для проведення лабораторних досліджень щодо АЧК. Зазначені заходи повинні документуватись і зберігатися відповідно до встановлених норм;

3) заходи, необхідні для дотримання заборони на переміщення тварин за межі господарства, де вони утримуються.

64. У зоні захисту переміщення тварин за межі господарства, де вони утримуються, можливе лише для забою на визначеній бійні, з урахуванням вимог пункту 68 цієї Інструкції. Переміщення повинно здійснюватися під наглядом посадових осіб територіального органу компетентного органу.

65. У зоні захисту може здійснюватися вакцинація всіх тварин сприятливих видів із застосуванням вакцин проти АЧК, з урахуванням вимог пунктів 43-45 цієї Інструкції.

66. План заходів з ліквідації АЧК в зоні спостереження враховує заходи, передбачені пунктом 63 цієї Інструкції.

67. Проведення вакцинації проти АЧК у зоні спостереження заборонено.

68. У разі застосування вакцин проти АЧК, період заходів, передбачених планом заходів з ліквідації АЧК, продовжується щонайменше на 12 місяців.

69. Переміщення тварин у межах зони з одним ветеринарно-санітарним статусом може здійснюватися за рішенням керівника структурного підрозділу територіального органу компетентного органу в разі дотримання таких вимог:

1) тварини не мають клінічних ознак АЧК, що наведені в пункті 10 цієї Інструкції;

2) усі тварини ідентифіковані і супроводжуються ветеринарним документом, що містить інформацію про стан здоров’я тварин, місце їх походження, маршрут і мету такого переміщення;

3) тварини не були вакциновані проти АЧК щонайменше за 60 днів до відправлення.

70. Переміщення тварин, не призначених для негайного забою, та/або їх репродуктивного матеріалу з господарств, розташованих у зоні спостереження до господарств, що розташовані за межами цієї зони, може здійснюватися за рішенням керівника структурного підрозділу територіального органу компетентного органу в разі дотримання вимог, установлених у додатку до цієї Інструкції.

71. ДНПК відповідного рівня вживають усіх потрібних заходів, у тому числі залучають засоби масової інформації для інформування населення в зоні захисту і зоні спостереження про встановлені обмеження і заходи профілактики та боротьби з АЧК.

72. Господарство вважають благополучним не раніше як через 60 днів після останнього випадку забою тварин, стосовно яких підтверджені випадки АЧК, а також тварин, стосовно яких існує підозра щодо АЧК, у разі якщо на території господарства проведені всі необхідні оздоровчі заходи, передбачені планом заходів з ліквідації АЧК.

73. Країну/зону вважають благополучною щодо АЧК у разі відсутності систематичної вакцинації тварин проти АЧК, а також виконання щонайменше однієї з таких вимог:

1) на території країни/зони щонайменше впродовж двох років не реєструвалися підтверджені випадки АЧК. При цьому країна/зона не межує з країнами/зонами неблагополучними щодо АЧК;

2) за результатами моніторингу здоров’я тварин щодо АЧК підтверджено відсутність АЧК у країні/зоні впродовж щонайменше двох років;

3) на території країни/зони щонайменше впродовж 40 днів не реєструвалися підтверджені випадки АЧК і за результатами моніторингу здоров’я тварин щодо АЧК підтверджено відсутність вектора на території країни/зони впродовж щонайменше двох років.

74. Карантинні обмеження з неблагополучного пункту, неблагополучної зони, зони захисту і зони спостереження знімаються рішенням ДНПК відповідного рівня за результатами перевірки проведення оздоровчих заходів, передбачених планом заходів з ліквідації АЧК, а також у разі виконання таких вимог:

1) не раніше ніж через 12 місяців після останнього випадку загибелі тварин, щодо яких підтверджені випадки АЧК;

2) власники і утримувачі тварин забезпечили проведення механічного очищення і дезінфекції всіх приміщень, території вигульних дворів, інвентарю, транспорту, а також інших місць і об’єктів, що пов’язані з тваринами, щодо яких підтверджені випадки АЧК.

75. Працівники, які здійснюють очищення і дезінфекцію, мають бути забезпечені спеціальним одягом, взуттям та засобами індивідуального захисту (щонайменше маскою медичною, захисним щитком або окулярами, захисними рукавичками).

76. Працівники, які не пройшли навчання і підготовку щодо заходів безпеки під час роботи з дезінфікуючими засобами, не можуть бути допущені до проведення дезінфекції.

77. Працівники, які здійснюють очищення і дезінфекцію, повинні дотримуватися заходів безпеки під час роботи з дезінфікуючими засобами, зазначених виробником в інструкції до даного засобу.

78. Одяг і взуття багаторазового використання мають зберігатись, експлуатуватись і проходити очищення та дезінфекцію відповідно до інструкції виробника. Очищення і дезінфекція одягу та взуття багаторазового використання мають здійснюватися після кожної зміни. Використані одноразові засоби індивідуального захисту підлягають знешкодженню відповідно до законодавства.

79. Забороняється палити і вживати їжу під час роботи з дезінфекційними речовинами. Після проведення дезінфекції обличчя і руки помити теплою водою з милом.

1. Переміщення тварин, не призначених для негайного забою, із господарств, розташованих в зоні спостереження до господарств, що розташовані за межами цієї зони, може здійснюватися за рішенням керівника структурного підрозділу територіального органу компетентного органу у разі дотримання таких вимог:

1) у день відправлення тварин тварини не мають клінічних ознак АЧК, що наведені у пункті 10 цієї Інструкції;

2) тварини не були вакциновані проти АЧК щонайменше за 40 днів до відправлення;

3) тварини утримувалися у господарстві, що відповідає критеріям наведеним у пункту 5 цього додатку і таке господарство відповідає щонайменше одній з таких вимог:

тварини утримувалися в господарстві щонайменше впродовж 28 днів, де зразки патологічного (біологічного) матеріалу від них піддавались лабораторному дослідженню щодо АЧК з метою виявлення антитіл до АЧК з негативним результатом. При цьому зразки патологічного (біологічного) матеріалу відбиралися не раніше ніж через 28 днів після надходження тварини до господарства з моменту встановлення зонування щодо АЧК;

тварини утримувалися в господарстві щонайменше впродовж 40 днів, де зразки патологічного (біологічного) матеріалу від них піддавались щонайменше двом лабораторним дослідженням щодо АЧК з метою виявлення антитіл до АЧК з негативним результатом. При цьому зразки патологічного (біологічного) матеріалу відбиралися з інтервалом у 21 день, а перший зразок патологічного (біологічного) матеріалу відбирався не раніше ніж через 7 днів після надходження тварини до господарства з моменту встановлення зонування щодо АЧК;

тварини утримувалися в господарстві щонайменше впродовж 14 днів, де зразки патологічного (біологічного) матеріалу від них піддавались лабораторному дослідженню щодо АЧК з метою виявлення вірусу АЧК із негативним результатом. При цьому зразки патологічного (біологічного) матеріалу відбиралися не раніше ніж через 14 днів після надходження тварини до господарства з моменту встановлення зонування щодо АЧК;

тварини утримувалися в господарстві щонайменше впродовж 40 днів і були вакциновані проти усіх серотипів вірусу АЧК щонайменше за 40 днів до відправлення з урахуванням вимог пункту 43 цієї Інструкції;

4) переміщення тварин проводиться з дотриманням вимог зазначених у пункті 6 цього додатку.

2. Переміщення репродуктивного матеріалу, що є спермою, із господарств, розташованих в зоні спостереження до господарств, що розташовані за межами цієї зони, може здійснюватися за рішенням головний державний ветеринарний інспектор у разі дотримання щонайменше однієї з таких вимог:

1) під час взяття сперми і щонайменше 40 днів після взяття сперми тварини не демонстрували клінічних ознак АЧК; щонайменше за 40 днів до взяття сперми не проводилась вакцинація тварин проти АЧК за допомогою живих атенуйованих вакцин;

2) тварин утримували в країні/зоні благополучній щодо АЧК щонайменше за 40 днів до моменту взяття і під час взяття сперми;

3) тварини утримувались в центрі штучного запліднення тварин, що благополучний щодо АЧК, були захищені від дії вектора під час взяття сперми і були піддані:

лабораторному дослідженню щодо АЧК з метою виявлення антитіл до АЧК з негативним результатом зразків патологічного (біологічного) матеріалу, що відбиралися не раніше ніж за 28 днів до відбору сперми і не пізніше ніж через 90 днів після нього;

лабораторному дослідженню щодо АЧК з метою виявлення вірусу АЧК із негативним результатом зразків патологічного (біологічного) матеріалу, що відбиралися на початку і в кінці періоду відбору сперми для відправлення і кожні наступні 7 днів.

3. Переміщення репродуктивного матеріалу, що є ембріонами і заплідненими яйцеклітинами (далі - ембріони і запліднені яйцеклітини), отриманий in vivo, із господарств, розташованих в зоні спостереження до господарств, що розташовані за межами цієї зони, може здійснюватися за рішенням головного державного ветеринарного інспектора у разі дотримання щонайменше однієї з таких вимог:

1) під час взяття ембріонів і запліднених яйцеклітин та щонайменше 40 днів після взяття ембріонів і запліднених яйцеклітин тварини не демонстрували клінічних ознак АЧК; щонайменше за 40 днів до взяття ембріонів і запліднених яйцеклітин не проводилась вакцинація тварин проти АЧК за допомогою живих атенуйованих вакцин;

2) під час взяття ембріонів і запліднених яйцеклітин та щонайменше за 40 днів до взяття ембріонів і запліднених яйцеклітин тварини знаходилися у країні/зоні благополучній щодо АЧК;

3) тварини утримувались в центрі штучного запліднення тварин, який благополучний щодо АЧК, були захищені від дії вектора під час взяття сперми і були піддані:

лабораторному дослідженню щодо АЧК з метою виявлення антитіл до АЧК з негативним результатом зразків патологічного (біологічного) матеріалу, що відбиралися не раніше ніж за 28 днів до відбору сперми і не пізніше ніж через 90 днів після нього;

лабораторному дослідженню щодо АЧК з метою виявлення вірусу АЧК із негативним результатом зразків патологічного (біологічного) матеріалу. При цьому зразки патологічного (біологічного) матеріалу мають бути відніврані на початку і в кінці періоду взяття сперми для відправлення, а також кожні наступні 7 днів.

4. Сперма, що використовувалась для запліднення тварин з метою отримання ембріонів і запліднених яйцеклітин відповідає вимогам пункту 2 цього додатку.

5. Господарство визнається захищеним від вектора, якщо воно відповідає таким критеріям:

1) у період активності вектора місця в’їзду у приміщення і виїзду з приміщень, у яких утримуються тварини, оснащено фізичними бар’єрами які запобігають потраплянню вектора всередину таких приміщень (наприклад, система подвійних воріт);

2) вікна, ворота, технологічні отвори у приміщеннях, у яких утримуються тварини, захищені протимоскітними сітками, які регулярно обробляють засобами дезінсекції, що дозволені для використання в країні/зоні утримання тварин;

3) в господарстві і навколо нього здійснюються заходи спостереження та контролю щодо вектора;

4) здійснюються заходи щодо зменшення та/або викорінення осередків розмноження вектора, які знаходяться в безпосередній близькості від господарства;

5) в господарстві запроваджені стандартні операційні процедури щодо організації роботи господарства і переміщення тварин до місяця завантаження, включаючи опис резервних систем і систем швидкого оповіщення.

6. Переміщення тварин, не призначених для негайного забою із господарств, розташованих в зоні спостереження до господарств, що розташовані за межами цієї зони, може здійснюватися за рішенням керівника структурного підрозділу територіального органу компетентного органу у разі дотримання таких вимог при переміщенні тварин автотранспортом:

1) до і під час переміщення проводиться обробка тварин засобами дезінсекції, що дозволені для використання в країні, де відбувається завантаження;

2) перед завантаженням тварин проводиться очищення і обробка автотранспортних засобів, місць розміщення тварин засобами дезінсекції тривалої дії, що дозволені для використання в країні, де відбувається завантаження;

3) завантаження, переміщення і вивантаження тварин здійснюють у період низької активності вектора (період високої сонячної активності та/або низьких температур);

4) здійснюється затемнення внутрішнього простору автотранспортного засобу шляхом його укриття брезентом зверху та/або укриття його бокових частин;

5) у разі переміщення тварин автотранспортними засобами, що не оснащені протимоскітними сітками переміщення тварин здійснюють без зупинок вранці, ввечері та/або вночі;

6) під час зупинок і вивантаження тварин здійснюють нагляд за вектором для збору даних про сезонні зміни його активності;

7) для визначення безпечних маршрутів переміщення використовують історичні та/або актуальні дані або результати моделювання щодо АЧК.

7. Переміщення тварин, не призначених для негайного забою із господарств, розташованих в зоні спостереження до господарств, що розташовані за межами цієї зони, може здійснюватися за рішенням керівника структурного підрозділу територіального органу компетентного органу у разі дотримання таких вимог при переміщенні тварин авіаційним транспортом:

1) перед завантаженням тварин здійснюють очищення і обробку авіаційного транспортних засобів, місць розміщення тварин засобами дезінсекції тривалої дії, що дозволені для використання в країні, де відбувається завантаження;

2) після зачинення авіаційного транспортного засобу для переміщення тварин, але до моменту зльоту, місця розміщення тварин в авіаційному транспорті обробляють засобами дезінсекції тривалої дії, що дозволені для використання в країні, де відбувається завантаження;

3) під час здійснення проміжних зупинок в країнах/зонах неблагополучних щодо АЧК, перед відкриттям авіаційного транпортного засобу і до моменту його зачинення, місця розміщення тварин в авіаційному транспорті вкривають протимоскітною сіткою, що оброблена засобами дезінсекції, що дозволені для використання в країні, де відбувається завантаження тварин.