Про затвердження Положення щодо впровадження Міністерством соціальної політики України механізмів заохочення та формування культури повідомлення про можливі факти корупційних або повязаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України "Про запобігання корупції"

Відповідно до статей 53-1, 53-3 -53-7 Закону України "Про запобігання корупції", підпункту 1 пункту 5, пункту 8 Положення про Міністерство соціальної політики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року № 423 (зі змінами), НАКАЗУЮ:

1. Затвердити Положення щодо впровадження Міністерством соціальної політики України механізмів заохочення та формування культури повідомлення про можливі факти корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України "Про запобігання корупції", що додається.

2. Сектору з питань запобігання та виявлення корупції (Борисенко М.В.) забезпечити подання цього наказу в установленому порядку на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.

3. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

4. Контроль за виконанням цього наказу залишаю за собою.

1. Це Положення розроблено з метою впровадження Міністерством соціальної політики України механізмів заохочення та формування культури повідомлення про можливі факти корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України "Про запобігання корупції".

2. Мінсоцполітики заохочує викривачів та сприяє їм у повідомленні про можливі факти корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України "Про запобігання корупції".

3. Це Положення поширюється на всіх працівників апарату Мінсоцполітики.

4. У цьому Положенні терміни вживаються у таких значеннях:

Закон - Закон України "Про запобігання корупції";

корупційні правопорушення - корупційні або пов’язані з корупцією правопорушення, інші порушення Закону України "Про запобігання корупції";

механізми заохочення та формування культури повідомлення - механізми заохочення та формування культури повідомлення про можливі факти корупційних правопорушень;

повідомлення - повідомлення про можливі факти корупційних правопорушень;

уповноважений підрозділ - Сектор з питань запобігання та виявлення корупції.

Інші терміни у цьому Положенні вживаються у значеннях, наведених у Законі.

5. Це Положення відповідно до Закону визначає:

мету заохочення та формування культури повідомлення;

правову основу механізмів заохочення та формування культури повідомлення;

форми заохочення та формування культури повідомлення;

організаційні засади щодо функціонування механізмів заохочення та формування культури повідомлення;

права та гарантії захисту працівників апарату Мінсоцполітики як викривачів.

6. Особа не є викривачем, якщо повідомить інформацію, яка є загальновідомою, або відомості, зазначені у повідомленні, не містять фактичних даних.

Метою заохочення та формування культури повідомлення є сприяння працівникам апарату Мінсоцполітики у виявленні та повідомленні про можливі факти корупційних правопорушень, вчинених іншими працівниками апарату Мінсоцполітики, що має призвести до формування поваги до викривачів як сталої норми та частини корпоративної культури Мінсоцполітики.

1. Правову основу формування та функціонування механізмів заохочення та формування культури повідомлень становлять Конвенція Організації Об’єднаних Націй проти корупції (стаття 33), Кримінальна конвенція Ради Європи про боротьбу з корупцією (стаття 22), Цивільна конвенція Ради Європи про боротьбу з корупцією (стаття 9), Закон.

2. Мінсоцполітики забезпечує викривачам умови для здійснення повідомлення шляхом впровадження механізмів заохочення та формування культури повідомлення.

1. Формами заохочення та формування культури повідомлення є:

1) затвердження локальних нормативних актів, які визначають форми заохочення, організаційні засади функціонування механізмів заохочення;

2) надання методичної допомоги та консультацій щодо здійснення повідомлення;

3) впровадження морального та матеріального заохочення викривачів.

2. Механізми формування культури повідомлення реалізуються у таких формах:

1) затвердження локальних нормативних актів щодо етичної поведінки в Мінсоцполітики, зокрема щодо формування поваги до викривачів як відповідальних громадян;

2) проведення внутрішніх навчань з питань формування культури повідомлення;

3) систематичне здійснення просвітницьких заходів.

1. Працівник апарату Мінсоцполітики, якому стала відома інформація про можливі факти корупційних правопорушень, вчинених іншим працівником апарату Мінсоцполітики, зобов’язаний негайно повідомити про це Міністра / першого заступника Міністра / заступників Міністра відповідно до розподілу обов’язків чи державного секретаря (далі - керівництво Мінсоцполітики) та уповноважений підрозділ.

2. Керівництво Мінсоцполітики відповідно до розподілу обов’язків організовує та контролює роботу щодо формування культури повідомлення про корупцію та забезпечення функціонування механізмів заохочення викривачів.

3. Організаційне забезпечення функціонування механізмів заохочення та формування культури повідомлення здійснює уповноважений підрозділ.

4. Уповноважений підрозділ здійснює заходи заохочення та формування культури повідомлень у Мінсоцполітики шляхом:

1) ефективної організації роботи внутрішніх каналів повідомлення Мінсоцполітики;

2) якісного та своєчасного розгляду повідомлень про корупційні правопорушення, вчинені працівниками апарату Мінсоцполітики;

3) постійної взаємодії з викривачем та інформування його про стан та результати розгляду повідомлення;

4) надання методичної допомоги, консультацій, проведення внутрішніх навчань з питань здійснення повідомлень та захисту викривачів;

5) розміщення на офіційному вебсайті Мінсоцполітики інформації про внутрішні та регулярні канали для повідомлень.

5. Керівництво Мінсоцполітики та уповноважений підрозділ вживають заходів для захисту працівників апарату Мінсоцполітики, які є викривачами.

6. Керівник уповноваженого підрозділу визначає окрему особу, відповідальну за реалізацію повноважень із захисту викривачів.

7. Мінсоцполітики організовує заходи заохочення та формування культури повідомлення у напрямах:

1) послідовної та систематичної роботи щодо запобігання корупції в Мінсоцполітики;

2) неприпустимості всіх видів корупційних практик всередині установи;

3) об’єктивного та неупередженого реагування на кожне обґрунтоване повідомлення про можливі факти корупційних правопорушень;

4) невідворотності відповідальності у випадку виявлення корупційних порушень;

5) забезпечення конфіденційності при взаємодії з викривачами;

6) прийняття найбільш сприятливого для викривача рішення у повсякденній діяльності Мінсоцполітики в межах дискреційних повноважень;

7) негайного реагування на всі негативні заходи впливу або загрозу їх застосування щодо викривачів.

8. Працівник апарату Мінсоцполітики, який повідомив про корупційний злочин, має право на винагороду відповідно до Закону.

9. З метою заохочення та формування культури повідомлення уповноважений підрозділ розробляє:

1) кодекс (стандарт) етичної поведінки працівників апарату Мінсоцполітики;

2) пам’ятку для працівника апарату Мінсоцполітики щодо правового статусу, прав та гарантій його захисту як викривача;

3) пам’ятку для працівника апарату Мінсоцполітики щодо розгляду повідомлень про можливі факти корупційних правопорушень;

4) пам’ятку для працівника апарату Мінсоцполітики щодо каналів повідомлення про можливі факти корупційних правопорушень;

5) план роботи уповноваженого підрозділу щодо запобігання та виявлення корупції із зазначенням конкретних заходів, строків їх виконання та відповідальних виконавців.

1. Працівник апарату Мінсоцполітики, який є викривачем, має такі права та гарантії захисту, передбачені Законом:

1) бути повідомленим про свої права та обов’язки, передбачені Законом;

2) надавати докази на підтвердження своєї заяви (повідомлення);

3) отримувати від уповноваженого підрозділу підтвердження прийняття та реєстрації повідомлення;

4) давати пояснення, свідчення або відмовитися їх давати;

5) на безоплатну правову допомогу у зв’язку із захистом прав викривача;

6) на конфіденційність;

7) повідомляти без зазначення відомостей про себе (анонімно);

8) на забезпечення безпеки своєї та близьких осіб, своїх майна та житла у разі загрози життю і здоров’ю або на відмову від таких заходів;

9) на відшкодування витрат на захист прав викривачів, на адвоката у зв’язку із захистом прав особи як викривача, на судовий збір;

10) на винагороду у визначених законом випадках;

11) на отримання психологічної допомоги;

12) на звільнення від юридичної відповідальності у визначених законом випадках;

13) отримувати інформацію про стан та результати розгляду, перевірки та/або розслідування за фактом повідомлення ним інформації;

14) на захист трудових прав.

2. Права та гарантії захисту викривачів поширюються на близьких осіб викривача.

3. Крім передбачених законом гарантій захисту викривача у зв’язку із здійсненим повідомленням, Мінсоцполітики додатково вживає заходів для захисту викривача, запобігання будь-яким дискримінаційним заходам щодо викривача, недопущення зміни посадових обов’язків, залякування чи будь-яких інших заходів впливу.

4. Будь-яке повідомлення є конфіденційним, навіть якщо особа не є викривачем у розумінні норм Закону.

5. Розкриття (розголошення) інформації про викривача заборонено, крім випадків, встановлених законом.

6. Мінсоцполітики зобов’язане перевіряти кожен факт розкриття (розголошення) конфіденційної інформації про особу, що здійснила повідомлення, та вживати заходів щодо притягнення до відповідальності винних осіб.

1. Мінсоцполітики проводить аналіз та самооцінку впровадження системних заходів, передбачених цим Положенням, спрямованих на заохочення та формування культури повідомлення.

2. Самооцінка здійснюється уповноваженим підрозділом щороку, а її результати подаються керівництву Мінсоцполітики відповідно до розподілу обов’язків.

3. При проведенні самооцінки успішності заохочення та формування культури повідомлення застосовуються індикатори щодо:

1) кількості просвітницьких заходів, спрямованих на формування поваги до викривачів;

2) кількості працівників, що пройшли навчання;

3) кількості методичних та просвітницьких матеріалів;

4) кількості звернень щодо порушення прав викривачів через здійснене повідомлення;

5) кількості повідомлень від викривачів;

6) кількості та видів застосованих заохочень тощо.