Про затвердження Вимог щодо ввезення (пересилання) на митну територію України живих тварин та їхнього репродуктивного матеріалу, харчових продуктів тваринного походження, кормів, сіна, соломи, а також побічних продуктів тваринного походження та продуктів їх оброблення, переробки

3) ВРХ та тварини родини верблюжих повинні піддаватись щорічному діагностичному дослідженню на бруцельоз та туберкульоз із негативними результатами;

4) вівці та кози повинні піддаватись щорічному діагностичному дослідженню на бруцельоз із негативними результатами;

5) голуби повинні піддаватись щорічній вакцинації проти хвороби Ньюкасла;

6) протягом щонайменше 15 днів перед відправленням тварини повинні утримуватись у спосіб, що забезпечує уникнення прямого та непрямого контакту з іншими тваринами;

7) упродовж 10 днів перед відправленням тварини повинні піддаватись обстеженню державним ветеринарним інспектором країни-експортера, а результати такого обстеження мають показати відсутність захворювань, до яких є сприйнятливими відповідні види тварин.

2. До ввезення на митну територію України допускаються експериментальні гризуни, які відповідають таким вимогам:

1) на момент видачі міжнародного ветеринарного сертифіката гризуни не повинні мати клінічних ознак хвороб;

2) гризуни повинні бути вільні від специфічної патогенної мікрофлори (SPF) відповідно до рекомендацій Федерації Європейських наукових асоціацій з лабораторних тварин (FELASA);

3) гризуни повинні бути народжені та вирощені на потужності (об’єкті), затвердженій компетентним органом країни-експортера / країни походження;

4) гризуни повинні транспортуватись в нових, чистих та продезінфікованих ящиках (коробках), а корми, вода та підстилки, що використовуються під час транспортування гризунів, мають забезпечувати підтримання зазначеними гризунами статусу вільних від специфічної патогенної мікрофлори (SPF).

3. Після ввезення на митну територію України та проходження державного ветеринарно-санітарного контролю на державному кордоні України та транспорті відповідно до вимог законодавства України циркові тварини, тварини, призначені для виставок та розважальних цілей, а також експериментальні тварини знаходяться під наглядом компетентного органу України та утримуються у спосіб, що забезпечує уникнення прямого та непрямого контакту з іншими тваринами. Забороняється використання експериментальних тварин для цілей інших, ніж проведення наукових досліджень та експериментів.

1. До ввезення на митну територію України допускаються клінічно здорові спортивні коні.

2. Спортивні коні повинні ввозитись із території країни, де в рамках двосторонньої торгівлі обов’язковому повідомленню підлягають такі захворювання: африканська чума коней, парувальна хвороба, сап, енцефаломієліт коней (всіх типів, включаючи венесуельський енцефаломієліт коней), інфекційна анемія, везикулярний стоматит, сказ, сибірка.

3. Протягом 24 годин перед відправленням спортивні коні повинні піддаватись обстеженню державним ветеринарним інспектором країни-експортера, а результати такого обстеження мають показати відсутність захворювань, до яких є сприйнятливими коні відповідно до вимог МЕБ.

4. Упродовж останніх 40 днів перед відправленням спортивні коні повинні утримуватись у господарстві під ветеринарним наглядом.

5. Спортивні коні повинні ввозитись із території країни або зони, де:

1) протягом двох останніх років не було зафіксовано випадків венесуельського енцефаломієліту коней;

2) упродовж останніх шести місяців не було зафіксовано випадків парувальної хвороби коней, сапу;

3) протягом останніх шести місяців не було зафіксовано випадків везикулярного стоматиту або впродовж 10 днів до відправлення спортивні коні досліджувались на реакцію нейтралізації вірусу везикулярного стоматиту з негативними результатами у розведенні 1 : 12;

4) у випадку некастрованих самців віком понад 180 днів протягом останніх шести місяців не було зафіксовано випадків вірусного артеріїту коней; або:

некастровані самці досліджувались на зразках крові, відібраних упродовж 21 дня до відправлення, на реакцію нейтралізації вірусу вірусного артеріїту коней з негативним результатом у розведенні 1 : 4 або аліквотна проба сперми некастрованих самців, відібрана протягом 21 дня до відправлення, досліджувалась із негативними результатами за допомогою тесту на ізоляцію вірусу вірусного артеріїту коней; або

некастровані самці були піддані вакцинації проти вірусного артеріїту коней.

Проведення вакцинації має здійснюватись під контролем державного ветеринарного інспектора країни-експортера / країни походження за допомогою вакцин, затверджених компетентним органом країни-експортера / країни походження.

6. Спортивні коні повинні:

1) експортуватись із території країни або зони, які відповідно до вимог Кодексу здоров’я наземних тварин МЕБ є вільними від африканської чуми коней;

2) бути імунізовані вакциною проти грипу коней згідно з інструкцією до вакцини та відповідно до вимог МЕБ (інформація про проведення вакцинації має міститись у міжнародному ветеринарному сертифікаті).

7. Спортивні коні походять з господарства, щодо якого компетентним органом країни походження не встановлено ветеринарно-санітарних обмежень.

8. Період ветеринарно-санітарних обмежень, визначених пунктом 7 цієї глави, визначається у такий спосіб:

1) якщо не усі тварини господарства, сприйнятливі до відповідних видів захворювань, були забиті, а приміщення - продезінфікованими, період ветеринарно-санітарних обмежень має становити щонайменше:

у випадку сапу - шість місяців від дати забою заражених тварин родини конячих;

у випадку енцефаломієліту коней будь-якого типу, включаючи венесуельський енцефаломієліт коней,- шість місяців від дати забою заражених тварин родини конячих;

у випадку інфекційної анемії - до дати, на яку заражені тварини були забиті, а інші тварини мали негативну реакцію на два тести Коггінса, що проведені з проміжком у три місяці;

у випадку везикулярного стоматиту - шість місяців від дати останнього зафіксованого випадку везикулярного стоматиту;

у випадку сказу - один місяць від дати останнього зафіксованого випадку сказу;

у випадку сибірки - 15 днів від дати останнього зафіксованого випадку сибірки;

2) якщо усі тварини господарства, сприйнятливі до відповідних видів захворювань, були забиті, а приміщення продезінфіковані, період ветеринарно-санітарних обмежень має становити щонайменше 30 днів, а у випадку сибірки - 15 днів, починаючи від дати, коли тварини були забиті, а приміщення - продезінфіковані.

9. Протягом останніх 15 днів перед відправленням спортивні коні не повинні контактувати з конями, зараженими інфекційними хворобами.

10. Після ввезення на митну територію України та проходження державного ветеринарно-санітарного контролю на державному кордоні України та транспорті відповідно до вимог законодавства України спортивні коні знаходяться під наглядом компетентного органу України і, за винятком періоду участі у спортивних змаганнях, утримуються у спосіб, що забезпечує уникнення прямого та непрямого контакту з іншими тваринами.

11. Строк перебування спортивних коней на території України не має перевищувати 90 днів від дня завершення проходження державного ветеринарно-санітарного контролю на державному кордоні України та транспорті.

1. До ввезення на митну територію України допускаються сперма, ембріони та ооцити ВРХ, які щодо зазначених нижче захворювань відповідають таким вимогам:

1) ящур:

тварини-донори сперми утримувались у центрі штучного осіменіння, де у жодної тварини не фіксувались ознаки ящуру, і протягом щонайменше трьох останніх місяців перед збором сперми тварини-донори сперми утримувались на території країни або зони, що є офіційно визнаними МЕБ вільними від ящуру без вакцинації, та (у випадку імпорту замороженої сперми) тварини-донори сперми не мали клінічних ознак ящуру впродовж 30 днів після збору сперми;

тварини-донори ембріонів, отриманих in vitro, протягом щонайменше трьох останніх місяців перед збором ембріонів утримувались на території країни або зони, що є офіційно визнаними МЕБ вільними від ящуру без вакцинації;

2) чума ВРХ - сперма та ембріони, отримані in vitro/in vivo, зібрані на території країни, де впродовж останніх 12 місяців перед збором сперми та ембріонів не було зафіксовано випадків чуми ВРХ;

3) чума дрібних жуйних:

тварини-донори сперми протягом щонайменше 21 дня перед збором сперми утримувались на території країни або зони, які відповідно до вимог Кодексу здоров’я наземних тварин МЕБ є вільними від чуми дрібних жуйних, та впродовж 21 дня після збору сперми не мали клінічних ознак цього захворювання;

тварини-донори ембріонів протягом щонайменше 21 дня перед збором ембріонів утримувались на території країни або зони, які відповідно до вимог Кодексу здоров’я наземних тварин МЕБ є вільними від чуми дрібних жуйних;

4) бруцельоз:

тварини-донори сперми не піддавались вакцинації проти бруцельозу та: утримувались в центрі штучного осіменіння, що відповідає вимогам Кодексу здоров’я наземних тварин МЕБ, або кожні шість місяців тварини піддавались діагностичним дослідження на бруцельоз із негативними результатами та утримувались в стаді, яке відповідно до вимог Кодексу здоров’я наземних тварин МЕБ є вільним від бруцельозу;

тварини-донори ембріонів не були вакциновані проти бруцельозу впродовж останніх трьох років і: утримувались на території країни або зони, які відповідно до вимог Кодексу здоров’я наземних тварин МЕБ є вільними від бруцельозу, чи утримувались у господарстві, яке відповідно до вимог Кодексу здоров’я наземних тварин МЕБ є вільним від бруцельозу, та кожні шість місяців тварини піддавались діагностичним дослідженням на бруцельоз із негативними результатами;

5) туберкульоз ВРХ:

тварини-донори сперми утримувались в центрі штучного осіменіння, що знаходиться на території країни/зони/компартмента, які відповідно до вимог Кодексу здоров’я наземних тварин МЕБ є вільними від туберкульозу ВРХ, та до такого центру штучного осіменіння вводяться лише тварини, що походить зі стада, яке відповідно до вимог Кодексу здоров’я наземних тварин МЕБ є вільним від туберкульозу ВРХ, або кожного року тварини-донори сперми піддавались туберкуліновій пробі на туберкульоз ВРХ із негативними результатами й утримувались в стаді, що є вільним від туберкульозу ВРХ відповідно до вимог Кодексу здоров’я наземних тварин МЕБ;

тварини-донори ембріонів/ооцитів протягом 24 годин до збору ембріонів/ооцитів не мали ознак туберкульозу ВРХ і: походять зі стада, що є вільним від туберкульозу ВРХ відповідно до вимог Кодексу здоров’я наземних тварин МЕБ та знаходяться на території країни/зони/компартмента, що є вільними від туберкульозу ВРХ відповідно до вимог Кодексу здоров’я наземних тварин МЕБ, або утримувались в стаді, що є вільним від туберкульозу ВРХ відповідно до вимог Кодексу здоров’я наземних тварин МЕБ, та були ізольовані у господарстві походження впродовж 30 днів перед збором ембріонів/ооцитів, де піддавались туберкуліновій пробі на туберкульоз ВРХ із негативними результатами;

6) лейкоз ВРХ:

тварини-донори сперми на момент збору сперми утримувались у стаді, яке відповідно до вимог Кодексу здоров’я наземних тварин МЕБ є вільним від лейкозу ВРХ;

у випадку тварин-донорів, молодших двох років, які походять від єдиноутробних самок, піддавались серологічним дослідженням на лейкоз ВРХ із негативними результатами; або

тварини-донори сперми двічі піддавались діагностичному дослідженню щодо лейкозу ВРХ із негативними результатами (перше дослідження проводилось не раніше 30 днів до збору сперми, друге - через 90 днів після збору сперми);

7) контагіозна плевропневмонія ВРХ - тварини-донори сперми / отриманих in vivo або in vitro ембріонів та ооцитів з моменту народження або протягом останніх шести місяців утримувались на території країни/зони/компартмента, які відповідно до вимог Кодексу здоров’я наземних тварин МЕБ є вільними від контагіозної плевропневмонії ВРХ;

8) інфекційний ринотрахеїт:

тварини-донори сперми, що призначена для ввезення в Україну у свіжому стані, утримувались у стаді, яке на момент збору сперми було вільним від інфекційного ринотрахеїту відповідно до вимог Кодексу здоров’я наземних тварин МЕБ;

тварини-донори сперми, що призначена для ввезення в Україну у замороженому стані, утримувались у стаді, яке на момент збору сперми було вільним від інфекційного ринотрахеїту відповідно до вимог Кодексу здоров’я наземних тварин МЕБ, або утримувались ізольованими в період збору сперми та протягом 30 днів після збору сперми, а також піддавались діагностичним дослідженням щодо інфекційного ринотрахеїту з негативними результатами (дослідження мають проводитись на пробі крові, що була узята щонайменше через 21 день після збору сперми), або якщо серологічний статус тварини-донора невідомий чи такий статус є позитивним, аліквотна частина кожного збору сперми піддавалась дослідженню щодо виділення вірусу або ПЛР-тесту, що проводились відповідно до вимог МЕБ;

9) заразний вузликовий дерматит ВРХ - тварини-донори сперми/ембріонів упродовж щонайменше останніх 28 днів перед збором сперми/ембріонів утримувались на території країни або зони, де за результатами клінічного, вірусологічного та серологічного нагляду протягом двох останніх років не було зафіксовано випадків заразного вузликового дерматиту ВРХ та впродовж зазначеного періоду не проводилось вакцинації проти цього захворювання;

10) блутанг - тварини-донори сперми/ембріонів, отриманих in vitro:

протягом щонайменше 60 днів до початку та під час збору сперми/ембріонів утримувались в країні або зоні, які відповідно до вимог Кодексу здоров’я наземних тварин МЕБ є вільними від блутангу; або

піддавались серологічному дослідженню щодо визначення антитіл до групи блутангу з негативними результатами (таке дослідження проводилось відповідно до вимог МЕБ у період між 28 та 60 днем після останнього збору сперми/ембріонів у межах однієї партії); або

тварини-донори сперми піддавались серологічним дослідженням на виявлення збудника хвороби з негативними результатами (таке дослідження проводилось відповідно до вимог МЕБ на основі зразків крові, відібраних на початку та в кінці збору сперми і принаймні кожні сім днів (тест на виділення вірусів) або кожні 28 днів (ПЛР-тест) під час збору сперми в межах однієї партії); або

тварини-донори ембріонів пройшли дослідження зразків крові на визначення збудника з негативними результатами відповідно до вимог МЕБ (для ембріонів, отриманих in vitro);

11) лептоспіроз - сперма походить з господарства, де впродовж останніх 12 місяців не було зафіксовано випадків лептоспірозу та протягом 30 днів перед збором сперми тварини-донори сперми піддавались діагностичним дослідженням на лептоспіроз із негативними результатами.

2. Захворювання, визначені пунктом 1 цієї глави, мають входити до переліку захворювань, які підлягають обов’язковому повідомленню на усій території країни походження в рамках двосторонньої торгівлі.

3. Тварини-донори сперми/ембріонів/ооцитів повинні:

мати індивідуальний ідентифікаційний номер, який дає можливість визначити їх походження;

у день збору сперми/ембріонів/ооцитів не мати клінічних ознак захворювань, визначених пунктом 1 цієї глави.

4. Сперма, що використовується для запліднення ооцитів, має відповідати вимогам пункту 1 цієї глави.

5. Тварини-донори сперми/ембріонів/ооцитів не отримували кормів тваринного походження, при виготовленні яких використовувалися тканини жуйних тварин.

6. Діагностичні дослідження, зазначені в пункті 1 цієї глави, мають проводитися під контролем компетентного органу країни походження відповідно до вимог МЕБ.

1. До ввезення на митну територію України допускаються сперма, ембріони й ооцити овець та кіз, які щодо зазначених нижче захворювань відповідають таким вимогам:

1) ящур - тварини-донори сперми утримувались у центрі штучного осіменіння, де у жодної тварини не фіксувались ознаки ящуру, і протягом щонайменше трьох останніх місяців перед збором сперми ці тварини утримувались на території країни або зони, що є офіційно визнаними МЕБ вільними від ящуру без вакцинації, та (у випадку замороженої сперми) не мали клінічних ознак ящуру впродовж 30 днів після збору сперми;

2) віспа овець та кіз - на момент збору сперми тварини-донори сперми утримувались на території країни, яка відповідно до вимог Кодексу здоров’я наземних тварин МЕБ є вільною від віспи овець та кіз, і протягом 21 дня після збору сперми у цих тварин були відсутні клінічні ознаки віспи овець та кіз;

3) чума дрібних жуйних:

тварини-донори сперми впродовж щонайменше 21 дня перед збором сперми утримувались на території країни або зони, які відповідно до вимог Кодексу здоров’я наземних тварин МЕБ є вільними від чуми дрібних жуйних, і протягом 21 дня після збору сперми не мали клінічних ознак цього захворювання;

тварини-донори ембріонів упродовж щонайменше 21 дня перед збором ембріонів утримувались на території країни або зони, які відповідно до вимог Кодексу здоров’я наземних тварин МЕБ є вільними від чуми дрібних жуйних;

4) контагіозна плевропневмонія кіз - тварини-донори ембріонів/ооцитів на момент збору ембріонів/ооцитів утримувались на території країни, яка відповідно до вимог Кодексу здоров’я наземних тварин МЕБ є вільною від контагіозної плевропневмонії кіз;

5) інфекційний епідидиміт (Brucella ovis) - тварини-донори сперми походять зі стада, яке відповідно до вимог Кодексу здоров’я наземних тварин МЕБ є вільним від інфекційного епідидиміту, і протягом 60 днів перед відправленням утримувались у господарстві/центрі штучного осіменіння, де у жодної тварини не було зафіксовано ознак цього захворювання, та впродовж 30 днів до збору сперми тварини-донори піддавались діагностичним дослідженням щодо інфекційного епідидиміту з негативними результатами;

6) бруцельоз:

тварини-донори сперми не піддавались вакцинації проти бруцельозу та: утримувались в центрі штучного осіменіння, що відповідає вимогам Кодексу здоров’я наземних тварин МЕБ, або кожні шість місяців піддавались діагностичним дослідженням на бруцельоз із негативними результатами й утримувались у стаді, яке відповідно до вимог Кодексу здоров’я наземних тварин МЕБ є вільним від бруцельозу;

тварини-донори ембріонів не були вакциновані проти бруцельозу протягом останніх трьох років і: утримувались на території країни або зони, які відповідно до вимог Кодексу здоров’я наземних тварин МЕБ є вільними від бруцельозу чи утримувались у господарстві, яке відповідно до вимог Кодексу здоров’я наземних тварин МЕБ є вільним від бруцельозу, та кожні шість місяців тварини піддавались діагностичним дослідженням на бруцельоз із негативними результатами;

7) блутанг - тварини-донори сперми/ембріонів, отриманих in vivo:

упродовж щонайменше 60 днів до початку та під час збору сперми/ембріонів утримувались в країні або зоні, які відповідно до вимог Кодексу здоров’я наземних тварин МЕБ є вільними від блутангу; або

піддавались серологічному дослідженню на визначення антитіл до групи блутангу з негативними результатами (таке дослідження проводилось відповідно до вимог МЕБ у період між 28 та 60 днем після останнього збору сперми/ембріонів у межах однієї партії); або

тварини-донори сперми піддавались серологічним дослідженням на виявлення збудника хвороби з негативними результатами (таке дослідження дало негативний результат і проводилось відповідно до вимог МЕБ на основі зразків крові, відібраних на початку й наприкінці збору сперми, і принаймні кожні сім днів (тест на виділення вірусів) або кожні 28 днів (ПЛР-тест) під час збору сперми в межах однієї партії); або

тварини-донори ембріонів пройшли дослідження зразків крові на визначення збудника з негативними результатами відповідно до вимог МЕБ;

8) чума ВРХ - сперма/ембріони/ооцити зібрані на території країни, де протягом останніх 12 місяців перед збором сперми/ембріонів/ооцитів не було зафіксовано випадків чуми ВРХ;

9) лептоспіроз - сперма походить з господарства, де впродовж останніх 12 місяців не було зафіксовано випадків лептоспірозу та протягом 30 днів перед збором сперми тварини-донори сперми піддавались діагностичним дослідженням на лептоспіроз із негативними результатами.

2. Захворювання, визначені пунктом 1 цієї глави, мають входити до переліку захворювань, які підлягають обов’язковому повідомленню на усій території країни походження в рамках двосторонньої торгівлі.

3. Тварини-донори сперми/ембріонів/ооцитів повинні:

мати індивідуальний ідентифікаційний номер, що дає можливість визначити самицю, яка їх народила, та господарство їх походження;

у день збору сперми/ембріонів/ооцитів не мати клінічних ознак захворювань, визначених пунктом 1 цієї глави.

4. Сперма, що використовується для запліднення ооцитів, має відповідати вимогам пункту 1 цієї глави.

5. Тварини-донори сперми/ембріонів/ооцитів не отримували кормів тваринного походження, при виготовленні яких використовувалися тканини жуйних тварин.

6. Діагностичні дослідження, зазначені в пункті 1 цієї глави, мають проводитись під контролем компетентного органу країни походження відповідно до вимог МЕБ.

1. До ввезення на митну територію України допускаються сперма та ембріони свиней, які щодо зазначених нижче захворювань відповідають таким вимогам:

1) африканська чума свиней - тварини-донори сперми/ембріонів, отриманих in vivo, протягом щонайменше 40 днів перед збором сперми/ембріонів утримувались на території країни/зони/компартмента, які відповідно до вимог Кодексу здоров’я наземних тварин МЕБ є вільними від африканської чуми свиней;

2) ящур - тварини-донори сперми утримувались у центрі штучного осіменіння, де у жодної тварини не фіксувались ознаки ящуру, та:

упродовж щонайменше трьох останніх місяців перед збором сперми тварини-донори сперми утримувались на території країни або зони, що є офіційно визнаними МЕБ вільними від ящуру без вакцинації;

тварини-донори сперми (у випадку замороженої сперми) не мали клінічних ознак ящуру протягом 30 днів після збору сперми;

3) класична чума свиней - упродовж щонайменше трьох останніх місяців перед збором сперми тварини-донори сперми утримувались на території країни/зони/компартмента, які відповідно до вимог Кодексу здоров’я наземних тварин МЕБ є вільними від класичної чуми свиней;

4) хвороба Ауєскі - на момент збору сперми та перед збором ембріонів, отриманих in vivo, тварини-донори утримувались у господарстві або центрі штучного осіменіння, що знаходились на території країни або зони, які відповідно до вимог Кодексу здоров’я наземних тварин МЕБ є вільними від хвороби Ауєскі;

5) бруцельоз:

тварини-донори сперми не піддавались вакцинації проти бруцельозу та:

утримувались у центрі штучного осіменіння, що відповідає вимогам Кодексу здоров’я наземних тварин МЕБ; або

кожні шість місяців тварини піддавались діагностичним дослідженням на бруцельоз із негативними результатами й утримувались у стаді, яке відповідно до вимог Кодексу здоров’я наземних тварин МЕБ є вільним від бруцельозу;

тварини-донори ембріонів не були вакциновані проти бруцельозу протягом останніх трьох років і:

утримувались в господарстві, яке відповідно до вимог Кодексу здоров’я наземних тварин МЕБ є вільним від бруцельозу, та кожні шість місяців тварини піддавались діагностичним дослідженням на бруцельоз із негативними результатами;

6) лептоспіроз - сперма походить з господарства, де впродовж останніх 12 місяців не було зафіксовано випадків лептоспірозу та впродовж 30 днів перед збором сперми тварини-донори сперми піддавались діагностичним дослідженням на лептоспіроз із негативними результатами.

2. Захворювання, визначені пунктом 1 цієї глави, мають входити до переліку захворювань, які підлягають обов’язковому повідомленню на усій території країни походження в рамках двосторонньої торгівлі.

3. Тварини-донори сперми/ембріонів повинні:

мати індивідуальний ідентифікаційний номер, який дає можливість визначити їх походження;

у день збору сперми/ембріонів не мати клінічних ознак захворювань, визначених пунктом 1 цієї глави.

4. Діагностичні дослідження, зазначені в пункті 1 цієї глави, мають проводитись під контролем компетентного органу країни походження відповідно до вимог МЕБ.

1. До ввезення на митну територію України допускаються сперма, ембріони та ооцити коней, які щодо зазначених нижче захворювань відповідають таким вимогам:

1) парувальна хвороба - тварини-донори сперми з моменту народження або протягом останніх шести місяців перед збором сперми утримувались на території країни, яка впродовж щонайменше останніх шести місяців є вільною від парувальної хвороби відповідно до вимог Кодексу здоров’я наземних тварин МЕБ;

2) африканська чума коней - тварини-донори сперми/ембріонів/ооцитів, отриманих in vivo, у день збору сперми/ембріонів/ооцитів та наступні 40 днів не мали клінічних ознак африканської чуми коней і:

не піддавались імунізації проти африканської чуми коней живою вакциною протягом щонайменше 40 днів перед збором сперми/ембріонів/ооцитів; або

упродовж 40 днів до початку та під час збору сперми/емріонів/ооцитів утримувались на території країни або зони, що є офіційно визнаними МЕБ вільними від африканської чуми коней; або

знаходились у центрі штучного осіменіння чи в центрі збору ембріонів/ооцитів, де відсутня африканська чума коней, і були захищені від збудників цього захворювання під час збору сперми/ембріонів/ооцитів та піддавались серологічному дослідженню (із негативними результатами) на предмет антитіл до вірусної групи африканської чуми коней на пробі крові, відібраної не раніше 28 і не пізніше 90 днів після дати останнього збору сперми/ембріонів/ооцитів чи піддавались дослідженню щодо ідентифікації збудника з негативними результатами (таке дослідження проводилось на пробах крові, відібраних на початку та наприкінці періоду збору сперми/ембріонів/ооцитів, а також протягом кожних наступних семи днів);

3) вірусний артеріїт:

тварини-донори сперми впродовж 28 днів перед збором сперми утримувались у господарстві, де у всіх тварин протягом зазначеного періоду були відсутні ознаки вірусного артеріїту, і:

перебуваючи у віці від шести до дев’яти місяців піддалися дослідженню щодо вірусного артеріїту з негативними результатами (у випадку отримання позитивних результатів було проведено повторне дослідження через 14 днів, яке показало стабільність або зниження титру антитіл, і безпосередньо після проведення такого дослідження були вакциновані проти вірусного артереїту та в подальшому піддавались регулярним вакцинаціям згідно з інструкцією до вакцини); або

були ізольовані та в перші сім днів ізоляції піддалися дослідженню на вірусний артеріїт на пробі крові з негативними результатами й безпосередньо після проведення зазначених діагностичних досліджень були вакциновані проти вірусного артеріїту з наступною ізоляцією від інших непарнокопитних упродовж 21-денного поствакцинального періоду та в подальшому піддавались регулярним вакцинаціям згідно з інструкцією до вакцини; або

піддались дослідженню на вірусний артеріїт з негативними результатами (діагностичне дослідження проводилось на пробі крові, взятої протягом 14 днів перед збором сперми) та були ізольовані від інших непарнокопитних з відмінним ветеринарно-санітарним статусом упродовж 14 днів перед узяттям проби крові до завершення збору сперми; або

піддались дослідженню щодо вірусного артеріїту, яке було проведено на одній пробі крові з позитивним результатом, після чого: або в шестимісячний період перед збором сперми були спарені з двома кобилами, яких піддали дворазовому дослідженню щодо вірусного артеріїту з негативними результатами та яке було проведено на пробах крові, відібраних в день злучки для першого дослідження і через 28 днів після неї; або сперма, зібрана протягом шести місяців перед збором сперми, призначеної для експорту, піддавалась дослідженню на вірусний артеріїт з негативним результатом; або сперма, зібрана впродовж шести місяців після дати дослідження проби крові, була досліджена на вірусний артеріїт із негативними результатами, після чого коні піддались вакцинації та регулярним повторним вакцинаціям; або

після заморожування сперми (для замороженої сперми) піддавались: або дослідженню на вірусний артеріїт, яке було проведено з негативними результатами на єдиній пробі крові, взятої не раніше 14 днів та не пізніше 12 місяців після збору сперми, призначеної для експорту; або дослідженню на вірусний артеріїт, яке було проведено з негативними результатами на аліквотній частці сперми, відібраної безпосередньо перед заморожуванням, чи аліквотній частці сперми, відібраної між 14 і 30 днями перед збором сперми, призначеної для експорту;

тварини-донори ембріонів, отриманих in vivo, утримувались на території господарства, в якому протягом 28 днів, що передували збору ембріонів, жодна з тварин не мала ознак вірусного артеріїту:

піддавались дослідженню на вірусний артеріїт з негативними результатами (діагностичне дослідження проводилось на пробі крові, відібраної або один раз упродовж 21 дня перед збором ембріонів, або двічі на пробах, взятих щонайменше із 14-денним інтервалом протягом 28 днів перед збором, яке показало стабільність чи зниження титру антитіл) або регулярній вакцинації проти вірусного артеріїту згідно з інструкцією до вакцини; або

утримувались на карантині впродовж 28 днів перед збором ембріонів та протягом зазначеного вище періоду не мали ознак вірусного артеріїту;

4) лептоспіроз - сперма походить з господарства, де впродовж останніх 12 місяців не було зафіксовано випадків лептоспірозу та протягом 30 днів перед збором сперми тварини-донори піддавались діагностичним дослідженням на лептоспіроз з негативними результатами.

2. Захворювання, визначені пунктом 1 цієї глави, мають входити до переліку захворювань, які підлягають обов’язковому повідомленню в рамках двосторонньої торгівлі.

3. Тварини-донори сперми/ембріонів/ооцитів повинні:

мати індивідуальний ідентифікаційний номер, який дає можливість визначити їх походження;

у день збору сперми/ембріонів/ооцитів не мати клінічних ознак захворювань, визначених пунктом 1 цієї глави.

4. Сперма, що використовується для запліднення ооцитів, має відповідати вимогам пункту 1 цієї глави.

5. Діагностичні дослідження, зазначені в пункті 1 цієї глави, мають проводитись під контролем компетентного органу країни походження відповідно до вимог МЕБ.

1. Інкубаційні яйця мають походити від зграй, які протягом щонайменше трьох місяців утримувались на території країни/зони/компартмента походження інкубаційних яєць.

2. Інкубаційні яйця мають походити з території країни/зони/компартмента, які на дату видачі міжнародного ветеринарного сертифіката є вільними від хвороби Ньюкасла відповідно до вимог Кодексу здоров’я наземних тварин МЕБ, де впроваджено програму контролю щодо грипу птиці, та які є вільними:

1) від високопатогенного та низькопатогенного грипу птиці відповідно до вимог Кодексу здоров’я наземних тварин МЕБ; або

2) від високопатогенного грипу птиці відповідно до вимог Кодексу здоров’я наземних тварин МЕБ, а інкубаційні яйця походять від батьківських зграй, що утримувались у господарстві:

де протягом останніх 30 днів перед збором яєць не було зафіксовано випадків низькопатогенного грипу птиці;

що знаходиться на території, щодо якої компетентним органом країни походження не встановлено ветеринарно-санітарних обмежень, пов’язаних зі спалахами ньзькопатогенного грипу птиці, та в радіусі 1 км навколо якого впродовж 30 днів перед збором яєць не було зафіксовано випадків низькопатогенного грипу птиці в жодному господарстві;

яке не мало епідеміологічних зв’язків із господарством, де було зафіксовано низькопатогенний грип птиці протягом останніх 30 днів перед збором яєць.

3. Інкубаційні яйця отримано від батьківських зграй, які:

1) на дату видачі міжнародного ветеринарного сертифіката піддавались обстеженню державним ветеринарним інспектором країни походження, а результати цього обстеження показали відсутність клінічних ознак будь-якої хвороби чи підстав підозрювати про їх наявність;

2) упродовж щонайменше шести тижнів перед відправленням утримувались на території господарства, затвердженого компетентним органом країни походження, і:

щодо якого компетентним органом країни походження не встановлено ветеринарно-санітарних обмежень;

у межах радіусу 10 км навколо якого (включаючи територію сусідньої держави) не було зафіксовано випадків високопатогенного грипу птиці чи хвороби Ньюкасла протягом щонайменше останніх 30 днів;

3) упродовж щонайменше шести тижнів перед відправленням не контактували з пернатою дичиною та свійською птицею із нижчим ветеринарно-санітарним статусом;

4) піддавались програмі контролю (для інкубаційних яєць, отриманих від свійської птиці, відмінної від свійської птиці ряду безкільових (страусоподібних)):

для курей: Salmonella Hadar, Salmonella Virchow, Salmonella Infantis, Salmonella Enteritidis, Salmonella Typhimurium, Salmonella Pullorum, S. Gallinarum;

для індичок: Salmonella Hadar, Salmonella Virchow, Salmonella Infantis, Salmonella Enteritidis, Salmonella Typhimurium, Salmonella arizonae, Salmonella Pullorum;

для цесарок, перепелів, фазанів, куріпок, гусей, качок: Salmonella Pullorum та S. Gallinarum, а у рамках таких програм контролю стосовно зграї не було виявлено збудників Salmonella чи підстав підозрювати про наявність Salmonella;

5) піддавались програмі контролю щодо Mycoplasma:

для курей: M. Gallisepticum;

для індичок: M. meleagridis та M. Gallisepticum, а у рамках таких програм контролю стосовно зграй не було виявлено збудників Mycoplasma чи підстав підозрювати про наявність Mycoplasma.

4. Для інкубаційних яєць, отриманих від свійської птиці виду Gallus gallus та індичок,- щодо зграї походження запроваджено програму контролю сальмонельозу та в рамках такої програми:

зграя походження піддавалась діагностичним дослідженням щодо Sallmonella та Mycoplasma;

щодо зграй не було виявлено збудників Sallmonella та Mycoplasma.

5. Для інкубаційних яєць свійської птиці, відмінної від свійської птиці ряду безкільових (страусоподібних),- якщо вакцина проти хвороби Ньюкасла не відповідає вимогам пункту 12 глави 8 розділу II цих Вимог, проте є дозволеною для використання компетентним органом країни/зони/компартмента походження, свійська птиця, від якої отримано інкубаційні яйця:

1) не піддавалась вакцинації такими вакцинами протягом щонайменше останніх 12 місяців;

2) походить зі зграй, що пройшли тест ізолювання вірусу хвороби Ньюкасла, який було проведено акредитованою лабораторією не раніше ніж за 14 днів до моменту відправлення шляхом довільного відбору зразків у вигляді мазків з клоаки не менше 60 птахів з кожної зграї, та у яких не було виявлено пташиних параміксовірусів з індексом інтрацеребральної патогенності (ICPI) не більше 0,4;

3) упродовж 60 днів перед відправленням не контактувала зі свійською птицею, яка не відповідає вимогам підпунктів 1-2 цього пункту;

4) утримувалась на карантині під наглядом державного ветеринарного інспектора країни походження у господарстві походження протягом 14 днів, визначених підпунктом 2 цього пункту.

6. Інкубаційні яйця мають:

1) піддаватись дезінфекції відповідно до вимог законодавства країни походження;

2) бути індивідуально-маркованими із зазначенням номера дозволу господарства походження;

3) на дату видачі міжнародного ветеринарного сертифіката піддаватись обстеженню державним ветеринарним інспектором країни походження, результати якого мають показати відсутність ознак будь-якої хвороби або підстав підозрювати про їх наявність.

7. У випадку проведення вакцинації батьківських зграй застосовували лише вакцини, затверджені компетентним органом країни походження. Інформація щодо вакцини та дати проведення такої вакцинації має міститись у міжнародному ветеринарному сертифікаті.

8. Хвороба Ньюкасла, високопатогенний та низькопатогенний грип птиці мають входити до переліку захворювань, які підлягають обов’язковому терміновому повідомленню на усій території країни походження.

9. Інкубаційні яйця транспортуються в очищених одноразових ящиках/тарах, які використовуються вперше, і:

які містять лише інкубаційні яйця одного виду, категорії та типу, що походять з одного господарства, закриті у спосіб, що унеможливлює підміну вмісту;

на які нанесено таку інформацію:

слово "інкубаційний";

назва країни/зони/компартмента походження;

види відповідної свійської птиці;

кількість інкубаційних яєць;

категорія і тип виробництва, для якого призначені інкубаційні яйця;

найменування, адреса та номер дозволу виробничої потужності (об’єкта) (для інкубаційних яєць свійської птиці, відмінної від свійської птиці ряду безкільових (страусоподібних));

найменування, адреса та номер дозволу племінної потужності (об’єкта) (для інкубаційних яєць свійської птиці ряду безкільових (стаусоподібних));

номер дозволу господарства походження;

дата відправлення (для інкубаційних яєць свійської птиці ряду безкільових (страусоподібних));

назва країни призначення.

10. Після ввезення на митну територію України та проходження державного ветеринарно-санітарного контролю на державному кордоні України та транспорті відповідно до вимог законодавства України інкубаційні яйця підлягають інкубуванню в окремих інкубаторах.

11. Птиця, яка була виведена з імпортованих інкубаційних яєць, повинна протягом щонайменше тритижневого періоду від дати виведення утримуватися у господарстві, до якого птицю було надіслано після виведення (якщо інкубаційні яйця були введенні до господарства, де вже були присутні інші інкубаційні яйця, тритижневий період розпочинається від дати введення останнього імпортованого інкубаційного яйця).

1. До ввезення на митну територію України допускаються яйця, вільні від специфічних патогенів (SPF) відповідно до вимог Міжнародної фармакопеї чи Європейської фармакопеї.

2. Яйця, вільні від специфічних патогенів (SPF), мають походити від зграй курей, які:

1) є вільними від специфічних патогенів, результати діагностичних і клінічних досліджень, що необхідні для надання такого статусу, є задовільними, включаючи негативні результати на грип птиці та хворобу Ньюкасла, що були проведені протягом останніх 30 днів перед відправленням яєць;

2) піддавались клінічному обстеженню щонайменше раз на тиждень, а результати таких обстежень показали відсутність клінічних ознак будь-якої хвороби чи підстав підозрювати про її наявність;

3) упродовж щонайменше останніх шести тижнів утримувались у господарстві, затвердженому компетентним органом країни походження і щодо якого компетентним органом країни походження не встановлено ветеринарно-санітарних обмежень;

4) упродовж щонайменше останніх шести тижнів не контактували зі свійською птицею із нижчим ветеринарно-санітарним статусом або з пернатою дичиною.

3. Яйця, вільні від специфічних патогенів (SPF), мають бути маркованими за допомогою кольорових чорнил із зазначенням ідентифікаційного номера.

4. Яйця, вільні від специфічних патогенів (SPF), мають перевозитись у чистих герметичних одноразових ящиках/тарах, які використовуються вперше та які:

містять лише яйця, які походять з одного господарства;

запечатані у спосіб, що унеможливлює підміну вмісту;

чітко марковані із зазначенням такої інформації:

назва, ISO код країни/зони/компартмента походження;

"яйця, вільні від специфічних патогенів (SPF), лише для діагностичного, дослідного та фармацевтичного використання";

найменування, адреса та номер дозволу господарства виробництва;

назва країни призначення.