Про затвердження Правил пожежної безпеки в компаніях, на підприємствах та в організаціях енергетичної галузі України

захаращувати шляхи евакуації меблями, обладнанням, різними матеріалами та готовою продукцією, навіть якщо вони не зменшують нормативну ширину;

забивати, заварювати, замикати на навісні замки, болтові з’єднання та інші запори, що важко відчиняються, зовнішні евакуаційні двері будівель;

застосовувати на шляхах евакуації (крім будівель з V ступенем вогнестійкості) горючі матеріали для облицювання стін і стелі, а також сходів та сходових майданчиків;

розташовувати в тамбурах виходів гардероби, вішалки для одягу, сушарні, торговельні кіоски, а також зберігати будь-який інвентар та матеріали;

влаштовувати у межах сходових майданчиків приміщення будь-якого призначення;

розміщувати в загальних коридорах комори й шафи, за винятком шаф для інженерних комунікацій, зберігати в шафах (нішах) для інженерних комунікацій горючі матеріали, а також інші сторонні предмети;

знімати двері вестибюлів, холів, тамбурів і сходових майданчиків;

заміняти (знімати) скло, що не дає скалок у разі руйнування (армоване, загартоване та інше), на звичайне у дверях та фрамугах;

знімати пристрої для самозачинення дверей сходових майданчиків, коридорів, холів, тамбурів тощо, а також фіксуватизалишати двері, що самозачиняються, відкритими;

зменшувати нормативну площу фрамуг у зовнішніх стінах сходових майданчиків або закладати їх;

розвішувати на стінах сходових майданчиків дзеркала, стенди, панно тощо.

1. Вимоги до електроустановок та електрообладнання:

1) експлуатація, монтаж та наладка електроустановок має відповідати вимогам ПУЕ, Правил технічної експлуатації електроустановок споживачів, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від 25 липня 2006 року № 258, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2006 року за № 1143/13017 (у редакції наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 13 лютого 2012 року № 91), Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів, затверджених наказом Комітету по нагляду за охороною праці Міністерства праці та соціальної політики України від 09 січня 1998 року № 4, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 10 січня 1998 року за № 93/2533, та Правила будови електроустановок. Пожежна безпека електроустановок. Інструкція (далі - НАПБ В.01.056-2013/111);

2) відстані від проводів, що перетинають пожежні проїзди і шляхи для перевезення вантажів, до поверхні землі (дороги) у проїзній частині мають бути не менше ніж 6 м, у непроїзній частині - не менше ніж 3,5 м;

3) відстані між проводами мають бути: у разі прольоту до 6 м - не менше ніж 0,1 м, у разі прольоту більше ніж 6 м - не менше ніж 0,15 м. Відстані від проводів до стін і опорних конструкцій мають бути не менше ніж 50 мм;

4) прокладання проводів і кабелів зовнішньої електропроводки в трубах, коробах і гнучких металевих рукавах має виконуватися в усіх випадках з ущільненням. Прокладання проводів у сталевих трубах і коробах у землі поза будівлями не допускається;

5) вводи в будівлі рекомендовано виконувати через стіни в ізоляційних трубах так, щоб вода не могла скупчуватись у вводі й проникати всередину будівлі;

6) відстань від проводів перед вводом і вводу до поверхні землі має бути не менше ніж 2,75 м. Відстань між проводами біля ізолятора вводу, а також від проводів до виступальних частин будівлі (звиси даху тощо) має бути не менше ніж 0,2 м. Ввід дозволено виконувати через дахи в сталевих трубах. У такому разі відстань за вертикаллю від проводів відгалуження до вводів і від проводів вводу до даху має бути не менше ніж 2,5 м;

7) для будівель невеликої висоти (торгові павільйони, кіоски, будівлі контейнерного типу, пересувні будки, фургони тощо), на дахах яких унеможливлене перебування людей, відстань від проводів відгалужень до вводів і проводів вводу до даху допускається не менше ніж 0,5 м. Водночас відстань від проводів до поверхні землі має бути не менше ніж 2,75 м;

8) у районах з одноповерховою забудовою відгалуження від ПЛ до вводів має виконуватись проводами з атмосферостійкою ізоляцією. Довжина відгалуження від ПЛ до вводу має бути не більше ніж 25 м;

9) електричні машини, апарати, обладнання (апарати управління, пускорегулювання, контрольно-вимірювальні прилади, електродвигуни, світильники тощо), електропроводи та кабелі за виконанням та ступенем захисту мають відповідати класу зони (за розділами 4 і 5 НПАОП 40.1-1.32-01), мати апаратуру захисту від струмів короткого замикання та інших аварійних режимів;

10) телефонні апарати, сигнальні пристрої до них, електричні годинники, радіоприймачі та інші прилади, що споживають електроенергію, можуть застосовуватись у вибухонебезпечних і пожежонебезпечних зонах лише за умови відповідності їх рівня вибухозахисту (ступеня захисту) класу зони;

11) плавкі вставки запобіжників мають бути калібровані із зазначенням на клеймі номінального струму вставки (клеймо ставиться заводом-виробником або електротехнічною лабораторією). Застосування саморобних некаліброваних плавких вставок забороняється;

12) на електродвигуни, світильники, інші електричні машини, апарати та обладнання, встановлені у вибухонебезпечних або пожежонебезпечних зонах, мають бути нанесені знаки, що вказують на їх ступінь захисту згідно з чинними стандартами;

13) з’єднання, відгалуження та окінцювання жил проводів і кабелів має здійснюватися за допомогою опресування, зварювання, паяння або затискачів (гвинтових, болтових тощо).

Місця з’єднання жил проводів і кабелів, а також з’єднувальні та відгалужувальні затискачі повинні мати мінімальний перехідний опір, щоб уникнути їх перегрівання і пошкодження ізоляції стиків. Струм втрат ізоляції стиків має бути не більше за струм втрат ізоляції цілих жил цих проводів і кабелів;

14) в електропроводках слід застосовувати відгалужувальні та з’єднувальні коробки з негорючих або важкогорючих матеріалів. Ці коробки мають бути постійно закриті кришками із зазначених матеріалів;

15) улаштування та експлуатація тимчасових електромереж забороняються. Винятком можуть бути тимчасові електромережі, які живлять ілюмінаційні установки, а також електропроводки в місцях проведення будівельних, тимчасових ремонтно-монтажних та аварійних робіт (за умови їх справного стану та заводського виготовлення).

Не дозволяється прокладання проводів і кабелів (за винятком тих, що прокладаються у сталевих трубах) безпосередньо по металевих панелях та плитах із полімерними утеплювачами, а також установлення електричних апаратів, щитів тощо ближче ніж за 1 м від зазначених конструкцій. У місцях перетинання огороджувальних конструкцій електричними комунікаціями мають передбачатися металеві гільзи з ущільненням незаймистих матеріалами;

16) переносні світильники повинні бути обладнані захисними скляними ковпаками й сітками. Для цих світильників та іншої переносної електроапаратури слід застосовувати гнучкі кабелі та проводи (шнури) з мідними жилами, спеціально призначеними для цієї мети, з урахуванням їх захисту від можливих пошкоджень;

17) електричні машини з частинами, які іскрять за нормальних умов роботи, мають розміщуватися на відстані не менше 1 м від горючих матеріалів або відділятися від них екранами з негорючих матеріалів;

18) електричне обладнання, машини, апарати, прилади, електрощити зі ступенем захисту оболонок менше ніж IP44 мають розміщуватися на відстані не менше ніж 1 м від горючих матеріалів, за винятком матеріалів груп Г1, Г2, або можуть бути оснащені автономними системами пожежогасіння;

19) відстань між світильниками з лампами розжарювання та предметами (конструкціями та конструктивними елементами будинків) із горючих матеріалів, за винятком груп Г1, Г2, має бути не менша за значення, наведені у таблиці 1 додатка 7 до цих Правил.

Інші види світильників мають розміщуватися від горючих матеріалів та предметів на відстані не менше ніж 0,5 м, а від горючих будівельних конструкцій, що містять горючі матеріали груп горючості Г3, Г4,- не менше ніж 0,2 м, від конструкцій із горючих матеріалів груп горючості Г1, Г2 - не менше ніж 0,1 м.

За неможливості дотримання зазначеної відстані до відповідних об’єктів та будівельних конструкцій вони мають бути захищені негорючими теплоізоляційними матеріалами;

20) у разі встановлення світильників на (у) підвісні стелі чи їх облицювання матеріалами груп горючості Г3, Г4 місця прилягання цих світильників слід захищати негорючим теплоізоляційним матеріалом або матеріалом групи горючості Г1 (крім випадків, коли технічними умовами передбачається можливість монтажу світильників на таких поверхнях чи конструкціях);

21) відстань від кабелів та ізольованих проводів, прокладених відкрито конструкціями на ізоляторах, тросах, у лотках тощо, до місць відкритого зберігання (розміщення) горючих матеріалів має бути не менше ніж 1 м;

22) прокладення проводів (кабелів) горючими основами (конструкціями, деталями), влаштування вводів у будівлі слід здійснюватися відповідно до вимог ПУЕ.

У разі відкритого прокладання незахищених проводів та захищених проводів (кабелів) з оболонками з горючих матеріалів відстань від них до горючих основ (конструкцій, деталей) має становити не менше ніж 0,01 м. У разі неможливості забезпечити зазначену відстань провід (кабель) слід відокремлювати від горючої поверхні шаром негорючого матеріалу, який виступає з кожного боку проводу (кабелю) не менше ніж на 0,01 м.

У разі схованого прокладання таких проводів (кабелів) їх треба ізолювати від горючих основ (конструкцій) суцільним шаром негорючого матеріалу. Після закінчення прокладання складається акт проведення прихованих робіт;

23) електронагрівальні прилади, телевізори, радіоприймачі та інші побутові електроприлади та апаратура мають вмикатися в електромережу тільки за допомогою справних штепсельних з’єднань та електророзеток заводського виготовлення;

24) застосування електричних опалювальних приладів у приміщеннях категорій за вибухопожежонебезпекою А та Б забороняється.

У разі застосування згідно з умовами виробництва в пожежонебезпечних зонах будь-якого класу електронагрівальних приладів їхні нагрівальні робочі частини мають бути захищені від контакту з горючими матеріалами, а самі прилади встановлені на поверхні з негорючого теплоізоляційного матеріалу.

Забороняється застосування електронагрівальних приладів у пожежонебезпечних зонах складських приміщень, а також у будівлях (приміщеннях) іншого призначення, в яких можливість використання таких приладів обмежується нормативними актами;

25) температура зовнішньої поверхні електроопалювальних приладів у найбільш нагрітому місці в нормальному режимі роботи не має перевищувати 85 °C.

Відстань від приладів електроопалення до горючих матеріалів і будівельних конструкцій має становити не менше ніж 0,25 м, за винятком випадків, передбачених вимогами ПУЕ;

26) для опалення будинків та приміщень площею до 50 м-2, пересувних побутових приміщень для будівельників, будинків-вагончиків тощо можуть застосовуватись масляні радіатори та електричні конвектори із закритими нагрівальними елементами. Такі радіатори та електричні конвектори повинні мати справний індивідуальний електрозахист і терморегулятор та бути заводського виготовлення;

27) нове підключення різних струмоприймачів (електродвигунів, нагрівальних приладів та інше) слід проводити з урахуванням допустимого струмового навантаження електромережі;

28) для загального вимкнення силових та освітлювальних мереж складських приміщень із вибухонебезпечними і пожежонебезпечними зонами будь-якого класу, архівів, книгосховищ та інших приміщень слід передбачати встановлення апаратів вимкнення (вимикачів) поза межами (ззовні) зазначених приміщень на негорючих стінах (перегородках) або на окремих опорах. Спільні апарати вимкнення (вимикачі) слід розташовувати в ящиках з негорючих матеріалів або в нішах, які мають пристосування для пломбування та замикання на замок;

29) електрошафи, розміщені в коридорах, у вестибюлях, холах, фойє, на інших шляхах евакуації, мають бути замкненими.

Електрощити, групові електрощитки слід оснащувати схемою підключення споживачів з пояснювальними написами і значенням номінального струму апарата захисту (плавкої вставки);

30) електродвигуни, світильники, проводи та розподільні пристрої слід регулярно (не рідше ніж один раз на місяць, а в запилених приміщеннях - щотижня), очищати від пилу;

31) кабельні споруди і конструкції, на яких укладають кабелі, мають виготовлятися з негорючих матеріалів. Забороняється розміщення в кабельних спорудах будь-яких тимчасових пристроїв, зберігання в них матеріалів та устаткування;

32) улаштування, живлення, прокладення мереж аварійного та евакуаційного освітлення мають виконуватися відповідно до вимог ПУЕ;

33) у світильниках аварійного та евакуаційного освітлення слід використовувати лампи розжарювання. Дозволяється в окремих випадках застосування люмінесцентних світильників для аварійного (евакуаційного) освітлення за умови, що температура приміщення становить не менше ніж +5 °C, а живлення здійснюється на змінному струмі й забезпечує напругу мережі не нижче ніж 90 % від номінальної.

Світильники аварійного (евакуаційного) освітлення вирізняються з числа світильників робочого освітлення своїм типом чи спеціально нанесеним знаком. Світильники евакуаційного освітлення слід позначати літерою Е.

Установлення будь-яких місцевих вимикачів або штепсельних роз’єднувачів у мережах аварійного (евакуаційного) освітлення не дозволяється;

34) електророзетки, вимикачі, перемикачі та інші апарати можуть встановлюватися на горючі основи (конструкції) лише з підкладанням під них суцільного негорючого матеріалу, що виступає за габарити апарата не менше ніж на 0,01 м;

35) забороняються:

проходження повітряних ліній електропередачі та зовнішніх електропроводок над горючими покрівлями, навісами, штабелями лісу, складами паливно-мастильних матеріалів, торфу, дров та інших горючих матеріалів на відстані, меншій за нормативну;

відкрите прокладання електричних проводів і кабелів транзитом через складські приміщення, пожежонебезпечні та вибухонебезпечні зони будь-якого класу і ближче ніж 1 м і 5 м від них відповідно;

відкрите прокладання на сходових майданчиках електропроводів і кабелів незалежно від їх напруги;

експлуатація кабелів і проводів з пошкодженою або такою, що в процесі експлуатації втратила захисні властивості, ізоляцією;

залишення під напругою кабелів та проводів з неізольованими струмопровідними жилами;

застосування саморобних подовжувачів, які не відповідають вимогам ПУЕ, що пред’являються до переносних (пересувних) електропроводок;

застосування для опалення приміщення нестандартного (саморобного) електронагрівального обладнання або ламп розжарювання;

користування пошкодженими розетками, відгалужувальними та з’єднувальними коробками, вимикачами та іншими електровиробами, а також лампами, скло яких має сліди затемнення або випинання;

експлуатація відгалужувальних та з’єднувальних коробок без наявності негорючих кришок;

підвішування світильників безпосередньо на струмопровідні проводи, обгортання електроламп і світильників папером, тканиною та іншими горючими матеріалами, експлуатація їх зі знятими ковпаками (розсіювачами);

використання електрообладнання та приладів в умовах, що не відповідають вказівкам (рекомендаціям) підприємств-виготовлювачів;

застосування в пожежонебезпечних зонах складських приміщень люмінесцентних світильників з відбивачами і розсіювачами, виготовленими з горючих матеріалів;

використання в пожежонебезпечних зонах світильників без захисного суцільного скла (ковпаків), а також із саморобними відбивачами і розсіювачами;

залишення без нагляду у разі виходу з приміщення увімкнених в електромережу нагрівальних приладів, телевізорів, радіоприймачів тощо;

складання горючих матеріалів на відстані менше ніж 1 м від електроустаткування та під електрощитами;

заклеювання ділянок електропроводки папером, горючими тканинами;

застосування для електромереж радіо- та телефонних проводів;

використання побутових електронагрівальних приладів без негорючих теплоізоляційних підставок та в місцях (приміщеннях), де їх застосування заборонено;

36) у всіх (незалежно від призначення) приміщеннях, які після закінчення роботи замикаються і не контролюються черговим персоналом, у всіх електроустановках та електроприладах, а також мережах їх живлення має бути вимкнена напруга (за винятком чергового освітлення, протипожежних та охоронних установок, а також електроустановок, що за вимогами технології працюють цілодобово);

37) на кожному об’єкті має бути встановлений порядок вимкнення напруги в електрообладнанні, силових та контрольних кабелях на випадок пожежі. Водночас електроживлення СПЗ, протипожежного водопостачання та евакуаційного (аварійного) освітлення має бути в робочому стані;

38) усе електрообладнання (корпуси електричних машин, трансформаторів, апаратів, світильників, розподільних щитів, щитів управління, металеві корпуси пересувних та переносних електроприймачів тощо) підлягає зануленню або заземленню відповідно до вимог ПУЕ;

39) несправності в електромережах та електроапаратурі, які можуть викликати іскріння, коротке замикання, понаднормове нагрівання горючої ізоляції кабелів і проводів, мають негайно ліквідуватися черговим персоналом. Пошкоджену електромережу потрібно знеструмити до приведення її в пожежобезпечний стан;

40) заміри опору ізоляції і перевірка спрацювання приладів захисту електричних мереж та електроустановок від короткого замикання мають проводитися 1 раз на 2 роки, якщо інші терміни не обумовлені ПУЕ;

41) захист будівель, споруд та зовнішніх установок від прямого потрапляння блискавки і вторинних її проявів, а також їх перевірку потрібно виконувати відповідно до вимог ДСТУ Б В.2.5-38:2008 "Інженерне обладнання будинків і споруд. Улаштування блискавкозахисту будівель і споруд".

Усі виявлені у пристроях захисту від блискавок пошкодження та дефекти підлягають усуненню;

42) у приміщеннях категорій А, Б, В за вибухопожежною та пожежною небезпекою має бути забезпечено дотримання вимог електричної іскробезпеки згідно з ГОСТ 12.4.124-83 "ССБТ. Средст-ва защиты от статического электричества. Общие технические требования";

43) власник енергетичного підприємства забезпечує обслуговування та технічну експлуатацію електроустановок, у тому числі електроустановок слабкого струму згідно з експлуатаційною документацією.

Особа, призначена відповідальною за їх протипожежний стан (головний енергетик, енергетик, інженерно-технічний працівник відповідної кваліфікації), зобов’язана:

організовувати і проводити профілактичні огляди та планові запобіжні ремонти електрообладнання і електромереж, а також своєчасне усунення порушень, які можуть призвести до пожежі;

забезпечувати правильність застосування електрообладнання, кабелів, електропроводок залежно від класу пожежо- та вибухонебезпечності зон і умов навколишнього середовища, а також справний стан апаратів захисту від коротких замикань, перевантажень та інших небезпечних режимів робіт.

2. Вимоги до ліфтів і підйомників під час експлуатації:

1) ліфти та підйомники мають відповідати вимогам Технічного регламенту ліфтів і компонентів безпеки для ліфтів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 червня 2017 року № 438;

2) ліфти і підіймачі не дозволяється використовувати з метою евакуації.

У разі виникнення пожежі ліфти мають опускатися на перший поверх, відчинятися і вимикатися;

3) порядок використання спеціальних ліфтів, призначених для транспортування пожежних підрозділів, має відповідати вимогам ДСТУ-Н Б В.2.2-38:2013 "Настанова з улаштування пожежних ліфтів в будинках та спорудах";

4) приміщення шахт ліфтів і ліфти слід своєчасно очищувати від горючого сміття і постійно підтримувати в чистоті.

3. Вимоги до вентиляції і кондиціювання:

1) залежно від умов виробництва на об’єктах мають бути встановлені терміни проведення профілактичних оглядів та очищення повітроводів, фільтрів, вогнезатримувальних клапанів, іншого обладнання вентиляційних систем, а також визначений порядок вимкнення вентиляційних систем і дій обслуговувального персоналу в разі виникнення пожежі або аварії.

Особа, призначена відповідальною за технічний стан та справність вентиляційних систем, зобов’язана забезпечити додержання вимог пожежної безпеки під час їх експлуатації;

2) не допускається використання технологічного обладнання у вибухопожежонебезпечних та пожежонебезпечних приміщеннях у разі несправних або вимкнутих гідрофільтрів, сухих фільтрів, пиловідсмоктувальних, пилоуловлювальних та інших пристроїв систем вентиляції;

3) повітря, яке містить горючий пил або горючі відходи, має очищуватися до надходження у вентилятор. Для цього перед ним слід встановлювати каменеуловлювачі, а для вилучення металевих предметів - магнітні вловлювачі;

4) усі металеві повітроводи, трубопроводи, фільтри та інше обладнання витяжних установок, що транспортують горючі та вибухонебезпечні речовини, мають бути заземлені та захищені від статичної електрики;

5) вентиляційні камери, циклони, фільтри, повітроводи мають регулярно очищуватися від горючого пилу, відходів виробництва, жирових відкладень пожежобезпечними засобами. Перевірка й очищення вентиляційного обладнання мають проводитися за графіком, затвердженим керівником об’єкта. Результати огляду обов’язково вносяться до спеціального журналу;

6) вогнезатримні пристрої, магнітні вловлювачі у вентиляційних повітроводах, пристрої блокування вентиляційних систем із пожежною сигналізацією та системами пожежогасіння, а також автоматичні пристрої вимкнення вентиляції в разі пожежі мають перевірятися у встановлені керівником енергетичного підприємства терміни, але не рідше ніж один раз на півроку та підтримуватися у справному робочому стані;

7) під час експлуатації вентиляційних систем забороняється:

вимикати або знімати вогнезатримні пристрої;

випалювати накопичені в повітроводах, зонтах жирові відкладення та інші горючі речовини;

закривати витяжні канали, отвори й решітки;

залишати двері вентиляційних камер відчиненими, зберігати в камерах різні матеріали, устаткування тощо;

використовувати припливно-витяжні повітроводи й канали для відведення газів від приладів опалення, газових колонок, кип’ятильників та інших нагрівальних приладів;

складати впритул (на відстані менше ніж 0,5 м) до повітроводів і устаткування горючі матеріали або негорючі матеріали в горючій упаковці;

видаляти за допомогою тієї самої системи відсосів різні гази, пари, пил та інші речовини, що в разі змішування можуть викликати спалахи, горіння або вибух;

експлуатувати переповнені циклони;

8) під час експлуатації калориферів слід дотримуватися таких вимог:

відстань між калориферами і конструкціями з горючих та важкогорючих матеріалів має бути не менше ніж 1,5 м за наявності вогневого або електричного підігріву і не менше ніж 0,1 м, якщо теплоносієм є вода або пара;

тримати постійно справними контрольно-вимірювальні прилади;

не допускати виникнення зазорів між калориферами, а також між калориферними і будівельними конструкціями камер, а виявлені зазори зашпаровувати негорючими матеріалами;

систематично проводити пневматичним або гідравлічним способом очищення калориферів від забруднень;

стежити за тим, щоб транзитні канали, якими подається нагріте в калорифери повітря, не мали отворів, крім каналів, призначених для подавання повітря у приміщення;

9) монтаж, підключення, прокладання мереж, улаштування електричного захисту на лініях, які живлять побутові кондиціонери, мають проводитися відповідно до вимог інструкції виробника та ПУЕ;

10) лінії живлення до кожного побутового кондиціонера, групи кондиціонерів слід забезпечувати автономним пристроєм електричного захисту незалежно від наявності захисту на загальній лінії, яка живить групу кондиціонерів.

Переріз електропроводів, які живлять поодиноко встановлені побутові кондиціонери, має відповідати допустимому струмовому навантаженню, яке визначається паспортом на виріб;

11) зовнішній простір та стіни будинків навколо кондиціонерів мають бути розчищені від гілок дерев, витких рослин та інших предметів і конструкцій із горючих матеріалів у радіусі не менше ніж 1,5 метра;

12) у разі масового встановлення кондиціонерів у багатоповерхових будинках апарати мають бути зверху захищені негорючими козирками, водночас краї козирків мають виступати за зовнішні габарити кондиціонера не менше ніж на 0,15 м;

13) під час експлуатації побутових кондиціонерів забороняється:

використовувати як опорні конструкції горючі елементи конструкцій рам замість монтажних кріплень заводського виготовлення або інших металевих конструкцій у разі встановлення кондиціонера у віконному отворі;

вносити в конструкцію кондиціонерів зміни, не передбачені заводом-виробником;

замінювати наявні триполюсні штепсельні роз’єднувачі на двополюсні;

установлювати кондиціонери у внутрішніх протипожежних перегородках та стінах;

установлювати їх у приміщеннях категорії виробництва А і Б.

4. Вимоги до опалення:

1) до початку опалювального сезону теплові мережі, розташовані у приміщеннях, котельні, теплогенераторні й калориферні установки, печі та інші опалювальні прилади мають бути перевірені й відремонтовані. Несправні опалювальні пристрої застосовувати заборонено. Результати перевірок фіксуються у спеціальному журналі із зазначенням дати, особи, яка здійснювала перевірку, та проставленням її підпису;

2) особи, призначені на енергетичних підприємствах відповідальними за технічний стан опалювальних установок, зобов’язані організовувати постійний контроль за правильністю їх утримання та експлуатації, своєчасний і якісний ремонт;

3) опалення печей на енергетичних підприємствах має проводитися відповідною особою, яка пройшла спеціальне навчання за програмою пожежно-технічного мінімуму.

Режим, час та тривалість топлення печей встановлюються розпорядженням керівника енергетичного підприємства з урахуванням місцевих умов;

4) топлення печей у будівлях та спорудах має припинятися не менш як за дві години до закінчення роботи;

5) повітронагрівальні й опалювальні прилади мають розміщуватися так, щоб до них був забезпечений вільний доступ для огляду й очищення.

Очищення димоходів та печей від сажі потрібно проводити до початку, а також протягом усього опалювального сезону, а саме:

опалювальних печей періодичної дії на твердому та рідкому паливі - не рідше ніж один раз на три місяці;

печей та осередків вогню безперервної дії - не рідше ніж один раз на два місяці;

кухонних плит та кип’ятильників - один раз на місяць.

На енергетичних підприємствах результати очищення димоходів та печей мають фіксуватися в журналі;

6) печі та інші опалювальні прилади повинні мати протипожежні переділки (відступи) від горючих конструкцій. Біля кожної печі перед топковим отвором до горючої підлоги має бути прибитий металевий лист розміром не менше ніж 0,5 x 0,7 м;

7) відстань від печей до товарів, стелажів, шаф та іншого обладнання має бути не менше ніж 0,7 м, від топкових отворів - не менше ніж 1,25 м;

8) на горищах усі димові труби і стіни, якими проходять димові канали, мають бути відштукатурені та побілені;

9) димові труби будівель із покрівлями з горючих матеріалів мають бути обладнані надійними іскрогасниками;

10) золу і шлак, які вигрібають із топки, слід заливати водою та виносити в спеціально відведені місця. Не дозволяється висипати їх поблизу будівель;

11) улаштування тимчасових печей у приміщеннях не дозволяється.

Як виняток, коли є потреба в установці тимчасових металевих та інших нетепломістких печей у приміщеннях гуртожитків, адміністративних, громадських та допоміжних будинків підприємств, на будівельних майданчиках, мають виконуватися вказівки заводів-виробників цих приладів, а також вимоги норм до відповідних систем постійного опалення. Крім того, слід дотримуватися таких вимог пожежної безпеки:

висота ніжок металевих печей без футерування має бути не менше ніж 0,2 м. Підлогу з горючих матеріалів під печами слід ізолювати одним рядом цеглин, покладених плиском на глиняному розчині, або негорючим теплоізолювальним матеріалом завтовшки не менше ніж 0,12 м з обшивкою зверху покрівельною сталлю;

металеві печі слід встановлювати на відстані не менше ніж 1 м від конструкцій із матеріалів груп горючості Г3, Г4 та не менше ніж 0,7 м - від конструкцій із матеріалів груп горючості Г1, Г2;

у разі встановлення металевих печей без ніжок, а також тимчасових цегельних печей на дерев’яній підлозі основа під піччю має бути зроблена з чотирьох рядів цегли, покладеної плиском на глиняному розчині, у такому разі два нижніх ряди кладки дозволяється робити з шанцями (порожнинами);

металеві труби, що прокладаються під стелею або паралельно до стін та перегородок із матеріалів груп горючості Г3, Г4, мають бути від них на відстані не менше ніж 0,7 м - без ізоляції на трубі; не менше ніж на 0,25 м - з ізоляцією, яка не допускає підвищення температури на її зовнішній поверхні на більше ніж 90 ° С;

металеві димові труби дозволяється прокладати через перекриття з горючих або важкогорючих матеріалів за умови влаштування переділки з негорючих матеріалів розміром не менше ніж 0,51 м. У разі виведення металевої димової труби через вікно (якщо відсутнє риштування) у нього слід вставляти лист покрівельного заліза, який замінює переділку розміром не менше ніж три діаметри димової труби. Кінець труби слід виводити за стіну будинку не менше ніж на 0,7 м та закінчувати спрямованим вгору патрубком заввишки не менше ніж 0,5 м. Патрубок, який виводиться з вікна верхнього поверху, має підійматися вище від карниза на 1 м. На патрубку слід встановлювати зонт для відведення атмосферних осадів;

12) під час експлуатації пічного опалення не дозволяється:

залишати печі, які топляться, без нагляду;

користуватися печами і осередками вогню, які мають тріщини;

розміщувати паливо й інші горючі речовини і матеріали безпосередньо перед топковим отвором;

зберігати незагашені вуглини та золу в металевому посуді, встановленому на дерев’яній підлозі або горючій підставці;

сушити й складати на печах одяг, дрова, інші горючі предмети та матеріали;

застосовувати для розпалювання печей ЛЗР та ГР; топити вугіллям, коксом і газом печі, не пристосовані для цього;

використовувати для топлення дрова, довжина яких перевищує розміри топильника, здійснювати топлення печей із відкритими дверцятами топильника;

використовувати вентиляційні та газові канали як димоходи;

прокладати димоходи (борови) опалювальних печей на горючих основах;

здійснювати топлення печей під час проведення в приміщеннях масових заходів;

закріплювати на димових трубах антени телевізорів, радіоприймачів тощо;

зберігати у приміщенні запас палива, який перевищує добову потребу;

використовувати для димових труб азбестоцементні і металеві труби, встановлювати глиноплитні та дерев’яні димоходи;

13) застосування пічного опалення у приміщеннях категорій за вибухонебезпекою та пожежною небезпекою А, Б, В не дозволяється;

14) у приміщеннях складів категорій А, Б, В за вибухопожежною та пожежною небезпекою, у коморах та в місцях, відведених для складання горючих матеріалів, у приміщеннях для наповнення і зберігання балонів зі стисненими та зрідженими газами опалювальні прилади слід огороджувати екранами з негорючих матеріалів, які встановлюються на відстані не менше ніж 0,1 м від приладів опалення;

15) опалювальні прилади систем водяного та парового опалення у приміщеннях категорій А, Б, В та із сильним виділенням пилу для забезпечення їх очищення повинні мати гладкі поверхні;

16) біля кожної форсунки котельної або теплогенерувальної установки, яка працює на рідкому паливі, має бути встановлений піддон із піском, а на паливопроводі - не менше ніж два вентилі (по одному біля топки та біля резервуара з паливом);

17) паливо має зберігатися у спеціально пристосованих для цього приміщеннях або на спеціально виділених майданчиках (у резервуарах);

18) у котельних приміщеннях допускається встановлення витратних баків закритого типу для рідкого палива:

у вбудованих котельнях - об’ємом не більше ніж 1 м-3 (для мазуту);

в окремо розміщених котельнях - об’ємом не більше ніж 5 м-3 (для мазуту) або 1 м-3 (для легкого нафтового палива).

19) у приміщенні котелень та інших теплових установок підприємств і населених пунктів забороняється:

допускати до роботи осіб, які не пройшли спеціальне навчання та протипожежний інструктаж, не отримали відповідних кваліфікаційних посвідчень, а також залишати без нагляду котли і нагрівники, що працюють;

експлуатувати установки в разі підтікання рідкого палива або витікання газу із системи паливоподачі;

розпалювати установки без їх попереднього продуву, подавати паливо, якщо форсунки або газові пальники загасли;

працювати в разі зіпсованих або вимкнених приладів контролю і регулювання, а також за їх відсутності;

сушити спецодяг, взуття, інші матеріали на котлах та паропроводах;

користуватися витратними баками, які не мають пристроїв для відведення палива в аварійний резервуар у безпечне місце, в разі пожежі.

5. Вимоги до теплових мереж:

1) у разі прокладання теплових мереж над землею застосування горючих теплоізоляційних матеріалів не допускається, за винятком трубопроводів, прокладених поза енергетичними підприємствами та населеними пунктами. У такому разі мають влаштовуватися вставки завдовжки 5 м із негорючих матеріалів на кожні 100 м довжини трубопроводу;

2) трубопроводи теплових мереж у місцях перетинання перекриттів, внутрішніх стін та перегородок слід прокладати в гільзах із негорючих матеріалів;

3) у місцях перетинання трубопроводами з теплоносієм металевих огороджувальних конструкцій із горючими полімерними утеплювачами в радіусі 0,1 м має передбачатися теплова ізоляція з негорючих матеріалів;

4) гарячі поверхні мереж, розташованих у приміщеннях, в яких вони можуть створити небезпеку спалахування газів, парів, аерозолів або пилу, слід ізолювати так, щоб температура на поверхні теплоізольованої конструкції була не менше ніж на 20 % нижча за температуру самоспалахування зазначених речовин;

5) теплоізоляція має виконуватися з матеріалів, що унеможливлюють виділення вибухопожежонебезпечних речовин у кількостях, що перевищують гранично допустимі концентрації;

6) не допускаються:

прокладання трубопроводів теплових мереж у каналах та тунелях разом із газопроводами зрідженого газу, киснепроводами, трубопроводами з легкозаймистими речовинами;

застосування теплоізоляції з горючих та важкогорючих матеріалів для захисту теплових мереж, розміщених у приміщеннях категорій А, Б, В, технічних підвальних поверхах та підвалах із виходами через загальні сходові майданчики;

експлуатація з пошкодженою і просоченою нафтопродуктами теплоізоляцією.

6. Вимоги до каналізації:

1) скидання (зливання) стоків, які містять ЛЗР та ГР, речовин, що у взаємодії з водою виділяють вибухопожежонебезпечні гази, у каналізаційну мережу забороняється.

2) каналізація для відведення промислових стоків за всією своєю довжиною має бути закрита і виконана з негорючого матеріалу.

3) для запобігання розповсюдженню вогню під час пожежі промислові системи централізованого водовідведення (каналізації) мають бути обладнані гідравлічними затворами. Гідравлічні затвори слід встановлювати на випусках стоків з виробничих приміщень, від майданчиків з технологічними установками, апаратами, резервуарами, зливоналивними естакадами тощо, в яких застосовуються легкозаймисті, горючі та вибухонебезпечні речовини. Шар води, який утворює гідрозатвор, має бути не менше ніж 0,25 м.

4) для відведення парів і газів, густина яких менша за густину повітря, систему централізованого водовідведення (каналізацію), підземну трасу слід обладнати вентиляційними стояками. Витяжні вентиляційні стояки встановлюються одразу за гідрозатворами на випуску забруднених стоків, виводяться вище від покрівлі виробничої будівлі не менш як на 0,7 м і закінчуються обрізом труби.

5) каналізацію мережі та гідрозатвори потрібно періодично оглядати й очищувати. Кришки оглядових колодязів каналізації мають бути постійно закритими, а на складах ЛЗР та ГР мати забарвлення, яке вирізняється, та покажчики їх місцезнаходження.

Кришки каналізаційних колодязів на системах і спорудах стічних вод із наявністю ЛЗР, ГР і вибухонебезпечних речовин мають виготовлятися з негорючих матеріалів, що не утворюють іскор під час ударів.

6) забороняється:

експлуатувати виробничу каналізацію з несправними або неправильно виконаними гідрозатворами;

об’єднувати потоки різних стічних вод, які можуть в разі змішування утворювати й виділяти вибухонебезпечні суміші;

з’єднувати витяжну частину каналізаційних стояків із вентиляційними системами та димоходами;

використовувати для освітлення гідрозатворів і колодязів ліхтарі, факели та інші види відкритого вогню.

1. Вимоги до складів рідкого палива, мастил та інших нафтопродуктів:

1) територія складу нафтопродуктів має бути огороджена провітрюваною огорожею з негорючих матеріалів заввишки не нижче ніж 2 м, якщо склад розміщений поза територією енергетичного підприємства.

У разі розміщення складу на території енергетичного підприємства, що має огорожу, спеціальна огорожа не потрібна;

2) проїзні дороги на резервуарних складах повинні мати освітлення, з’єднуватися з дорогами загального користування, бути в справному стані, взимку очищуватися від снігу;

3) у виробничих приміщеннях і на території складів мають бути встановлені знаки безпеки;

4) тунелі, камери засувок і канали трубопроводів слід підтримувати в чистоті, регулярно очищувати від розлитих нафтопродуктів, води та інших матеріалів.

На кожний резервуар потрібно складати технологічну карту, в якій зазначаються номер резервуара, його тип, призначення, максимальний рівень наливання, мінімальний залишок, швидкість наповнення і випорожнення;

5) блискавкозахист, електричне освітлення складів нафтопродуктів, а також охоронне освітлення за периметром мають бути в справному стані;

6) на території складів із нафтопродуктами забороняється:

встановлювати тимчасові інвентарні будівлі і побутові вагончики, а також зберігати різні матеріали і обладнання, які не використовуються у технології переробки та зберігання нафтопродуктів;

використовувати відкритий вогонь під час оглядів та підігрівання труб, а також палити поруч із резервуарами, в насосних, в камерах засувок і допоміжних приміщеннях;

7) для резервуарів, де зберігаються сірчисті нафтопродукти, має бути розроблений графік планових робіт з очищення від відкладень пірофорного сірчистого заліза;

8) обвалування підземних резервуарів слід передбачати тільки в разі зберігання в цих резервуарах нафти і мазутів. Об’єм, що утворюється між внутрішніми схилами обвалування, слід визначати з умови утримання рідини в кількості, що дорівнює 10 % об’єму найбільшого підземного резервуара в групі;

9) для переходу через обвалування або огороджувальну стіну, а також для входу на обсипку резервуарів слід передбачати сходи-переходи в кількості чотирьох для групи резервуарів і не менше ніж двох для резервуарів, що стоять окремо, і одного входу на обсипку;

10) вузли засувок слід розташовувати із зовнішнього боку обвалування (огороджувальної стіни) груп або резервуарів, що стоять окремо. Корінний запірний пристрій слід розташовувати безпосередньо біля резервуарів;

11) уразі прокладання трубопроводів крізь обвалування в місці проходу труб має забезпечуватися герметичність;

12) обвалування (стінки), їх перехідні містки, сходи, огорожі мають постійно підтримуватися в справному стані. Майданчики всередині обвалувань мають бути рівні, утрамбовані та посипані піском. Випадково розлиті ЛЗР та ГР слід негайно прибирати, а місця розлиття - посипати піском;

13) наземні резервуари мають бути пофарбовані білою (сріблястою) фарбою для запобігання дії сонячного проміння;

14) у разі прокладення або заміни трубопроводів, які проходять через обвалування наземних резервуарів, прориті траншеї після закінчення робіт мають бути негайно засипані, обвалування відновлено;

15) у процесі експлуатації резервуарів слід здійснювати постійний контроль за справністю дихальних клапанів та вогнеперепинувачів.

За температури повітря вище нуля перевірка має проводитись не рідше ніж один раз на місяць, а нижче нуля - не рідше ніж два рази на місяць. Взимку дихальні клапани та сітки мають очищуватися від льоду.

Під час огляду резервуарів, відбирання проб або замірів рівня рідини слід застосовувати пристосування, які унеможливлюють іскроутворення в разі ударів;

16) люки, що слугують для вимірювання рівня та відбору проб із резервуарів, повинні мати герметичні кришки, отвори для вимірів - кільце з металу, яке унеможливлює іскроутворення;

17) підігрівати в’язкі та схильні до застигання нафтопродукти в резервуарах (у встановлених межах) дозволяється за умови рівня рідини над підігрівниками не менше ніж 0,5 м;

18) для резервуарів, де зберігаються сірчисті нафтопродукти, має бути розроблений графік планових робіт з очищення від відкладень пірофорного сірчистого заліза;

19) у разі виникнення тріщин у швах стінок або дна задіяний резервуар має бути негайно випорожнений;

20) ремонт резервуарів дозволяється проводити лише після повного звільнення резервуара від рідини, від’єднання від нього трубопроводів, відкриття усіх люків, ретельного очищення (пропарювання та промивання), відбирання з резервуарів проб повітря та аналізу на відсутність вибухонебезпечної концентрації;

21) перед ремонтом резервуарів їх слід, а також усі засувки на сусідніх резервуарах та трубопроводах накрити повстю, просоченою антипіренами (влітку повсть змочити водою). Електро- та газозварювальну апаратуру дозволяється розміщувати на відстані не ближче ніж 50 м від задіяних резервуарів.

Електро- та газозварювальні роботи мають проводитись з оформленням наряду-допуску, а місця їх виконання забезпечуються первинними засобами пожежогасіння.

2. Вимоги до зливних естакад і причалів:

1) майданчик, зайнятий зливно-наливною естакадою, повинен мати тверде водонепроникне покриття, огороджене за периметром бортиком заввишки 200 мм, ухил не менше ніж 2 % в бік лотків, які зі свого боку мають передбачатися з ухилом 0,5 % до збірних колодязів (приямків), що розташовані на відстані не більше ніж 50 м;

2) зливно-наливні естакади слід розміщувати на прямій горизонтальній дільниці горизонтальної колії;

3) протяжність залізничних зливно-наливних естакад визначається залежно від кількості одночасно оброблюваних цистерн, але має бути не більше ніж максимальна довжина одного маршрутного складу залізничних цистерн;

4) довжину тупикової залізничної колії із зливно-наливними пристроями або естакадою слід збільшувати на 30 м (для можливості роз’єднання залізничного складу в разі пожежі), рахуючи від крайньої цистерни розрахункового маршрутного складу до упорного бруса;

5) відстань від вісі залізничних колій (складу або енергетичного підприємства), на якій передбачається рух локомотивів, до вісі найближчої колії із зливно-наливною естакадою має бути не менше ніж 20 м, якщо температура спалаху рідин, що зливаються, 120 °C і нижче, і не менше ніж 10 м, якщо температура спалаху вище 120 °C.

Не допускається використовувати залізничну колію із зливно-наливною естакадою для наскрізного проїзду локомотивів;

6) зливно-наливні пристрої для рідин мають бути закритими, безшланговими у вигляді систем шарнірно-зчленованих труб і телескопічних пристроїв.

Для нафтопродуктів із температурою спалаху вище ніж 120 °C і мазутів допускаються відкриті зливні пристрої з використанням міжрейкових або бокових жолобів, закритих знімними плитами.

Проміжні резервуари для мазуту і мастил мають розміщуватись із зовнішнього боку залізничних колій зі зливно-наливною естакадою або під залізничними коліями;

7) зливно-наливні естакади повинні мати драбини з негорючих матеріалів, що розміщуються в торцях та мають ширину 0,7 м і ухил не більше ніж 45 градусів;

8) у відкритих зливних пристроях на зливних естакадах слід встановлювати гідравлічні затвори;

9) для місцевого освітлення під час зливно-наливних операцій можуть застосовуватися акумуляторні ліхтарі у вибухобезпечному виконанні;

10) зливні шланги мають бути споряджені наконечниками з матеріалів, які унеможливлюють іскроутворення від удару;

11) залізничні шляхи, естакади, трубопроводи, телескопічні труби, наконечники шлангів та зливних пістолетів мають бути заземлені. Опір заземлювальних пристроїв слід перевіряти не рідше ніж один раз на рік згідно з графіком, затвердженим керівником енергетичного підприємства;

12) на зливних естакадах рідкого палива (нафтопродуктів) лотки мають бути постійно закритими негорючими плитами, а в місцях зливу залізничних цистерн - відкидними кришками;

13) бетоновані майданчики естакад і їх бортові огородження (від розтікання нафтопродуктів) слід періодично ремонтувати для запобігання появі вибоїн і тріщин;

14) до початку зливних операцій слід перевіряти правильність відкриття усіх зливних пристроїв і засувок, щільність з’єднань усіх зливних шлангів або труб на причалах, а також берегових пристроїв заземлення нафтоналивних суден.

Після зливних операцій потрібно прибрати розлиті нафтопродукти;

15) під час зливу рідких нафтопродуктів використовуються переносні лотки або кожухи для недопущення розбризкування;

16) для з’єднання або роз’єднання трубопроводів, а також відкриття зливних пристроїв у залізничних цистернах мають використовуватись інструменти, фланцеві та муфтові з’єднання, які не утворюють іскор;

17) забороняється рух тепловозів залізничними коліями зливних естакад. Залізничні цистерни під злив мають подаватись і виводитись плавно, без поштовхів і ривків;

18) застиглі нафтопродукти мають підігріватись тільки парою або в спеціальних тепляках.

Під час розігріву мазуту в залізничних цистернах відкритим паровим пристосуванням його слід вмикати в роботу тільки після повного занурення шланга в мазут.

Підігрів у цистернах і в інших ємностях (лотках) має бути на 15 °C нижче ніж температура спалаху цих нафтопродуктів, але не вище ніж +90 °C;

19) під час зливу нафтопродуктів та інших горючих рідин, які мають температуру спалаху нижче ніж 120 °C (за винятком мазуту), зливні пристрої мають бути закритого виконання (гнучкий шланг із наконечником або фланцеве з’єднання). Довжина шланга має бути такою, щоб можна було опускати його до дна залізничної цистерни. Наконечники (фланці) шлангів мають виготовлятися з іскробезпечних матеріалів.

Нижній злив ЛЗР (нафтопродуктів) допускається тільки через герметизовані зливні пристрої. Забороняється злив зазначеного палива у відкриті лотки.

20) у разі надходження на склад рідкого палива з температурою спалаху нижче ніж 45 °C зливати його забороняється;

21) забороняється злив мазуту, дизельного палива та інших нафтопродуктів на залізничних зливних естакадах під час грози;

22) під час зливних операцій забороняється:

виконувати електрогазозварювальні роботи та користуватися відкритим вогнем ближче ніж за 30 м;

застосовувати для освітлення переносні електролампи відкритого виконання, крім акумуляторних у вибухобезпечному виконанні.

23) технічний нагляд за системами протипожежного захисту і водопостачання та їх експлуатація мають проводитися згідно з вимогами відповідних нормативних актів у сфері пожежної безпеки.

3. Вимоги до приміщень для підготовки і перекачування нафтопродуктів:

1) у місцях розташування вузлів засувок слід передбачати в підлозі лоток для відведення стоків у закритий збірник або колодязь;

2) у місцях проходження труб через внутрішні стіни насосних станцій слід передбачати ущільнювальні пристрої з негорючих матеріалів;

3) на всмоктувальних і напірних мазутопроводах не ближче ніж за 10 м від стін мазутонасосних (поза мазутонасосними) має передбачатися встановлення ручних засувок;

4) на мазутопроводах має застосовуватися сталева арматура I класу герметичності за ГОСТ 9544-93;

5) на мазутопроводах мають застосовуватися фланцеві з’єднання типу шип-паз, які закриваються кожухами з негорючих матеріалів;

6) підлога кабельних споруд розподільних пристроїв, зблокованих з будівлею мазутонасосної, має бути над рівнем заглибленої частини підлоги мазутонасосної не менше ніж на 0,1 м;

7) вихідні люки з кабельних споруд та інші прорізи в підлозі приміщення мазутних насосів огороджуються бортиками заввишки не менше ніж 0,1 м;

8) прокладати кабелі через перекриття в мазутонасосній слід в трубах, до того ж кінці труб мають підніматися над рівнем підлоги не менше ніж на 0,1 м і мати ущільнення з негорючих матеріалів;

9) у будівлях головних корпусів на вводах мазутопроводів мають встановлюватись електрозасувки, керування якими здійснюється з блочного щита та з місця встановлення цих засувок;