11. Для отримання одноденної перепустки особа повинна попередньо до візиту подати заяву до бюро перепусток із пред’явленням документа, що посвідчує особу, та з викладенням обґрунтованих причин для її доступу і перебування в конкретній зоні аеропорту (аеродрому) чи об’єкта провайдера аеронавігаційного обслуговування.
12. Доступ та перебування осіб із тимчасовими та одноденними перепустками в контрольованій зоні, зоні обмеженого доступу, що охороняється, та її критичних ділянках аеропорту (аеродрому) чи об’єктів провайдера аеронавігаційного обслуговування здійснюється за умови обов’язкового їх супроводження протягом усього часу перебування в цих зонах.
13. Супроводження осіб здійснюється персоналом САБ, працівниками відповідних служб аеропорту (аеродрому) чи провайдера аеронавігаційного обслуговування або призначеним працівником іншого суб’єкта авіаційної діяльності, який має чинну постійну перепустку, що надає право доступу та перебування в зонах, до яких надано доступ особам з одноденною перепусткою.
Кількість відвідувачів з одноденною перепусткою, яких одночасно може супроводжувати одна особа, визначається програмою авіаційної безпеки аеропорту (аеродрому) чи провайдера аеронавігаційного обслуговування.
14. На лицьовій стороні одноденної перепустки має міститись інформація, яка зазначена в додатку 3 до цих Авіаційних правил.
15. Одноденна перепустка чинна лише протягом поточної доби видачі перепустки (або в межах часу роботи аеропорту) та підлягає обов’язковому поверненню до бюро перепусток після закінчення терміну її дії.
16. Керівники суб’єктів авіаційної діяльності впроваджують систему заходів щодо впорядкування доступу транспортних засобів до контрольованих зон, зон обмеженого доступу, що охороняються, та їх критичних ділянок.
17. Підставою для допуску та перебування транспортного засобу в контрольованій зоні, зоні обмеженого доступу, що охороняється, є перепустка для транспортного засобу (транспортна перепустка).
Транспортний засіб може пересуватися та перебувати лише в тих зонах та секторах, які визначено у транспортній перепустці.
18. Перепустки на транспортні засоби видаються лише за виробничою потребою та після надання до бюро перепусток доказових документів про страхування зазначених транспортних засобів щодо відповідальності перед третіми особами (відшкодування третім особам збитків, завданих зазначеними транспортними засобами).
19. Доступ до контрольованих зон, зон обмеженого доступу, що охороняються, транспортних засобів, які безпосередньо не задіяні в технологічному процесі обслуговування ПС, пасажирів, членів екіпажу, підрозділів аеропорту та експлуатантів, обмежується.
20. Транспортні перепустки видаються на визначений строк і за строком дії поділяються на:
постійні - до 1 року;
тимчасові - до 30 діб;
одноденні - до закінчення поточної доби (або в межах часу роботи аеропорту протягом доби).
21. Транспортні перепустки видаються на підставі письмової заяви на ім’я заступника керівника аеропорту (аеродрому) або провайдера аеронавігаційного обслуговування з АБ. У заяві зазначаються обґрунтовані підстави для оформлення перепустки на транспортний засіб до відповідної зони.
22. Транспортні перепустки повинен перевіряти персонал САБ кожного щоразу під час в’їзду транспортного засобу до контрольованої зони, зони обмеженого доступу, що охороняється, та під час виїзду з них.
23. Заборонено передавати транспортні перепустки від одного транспортного засобу на інший.
24. За потреби підвищення рівня безпеки транспортну перепустку слід видавати безпосередньо перед в’їздом транспортного засобу до контрольованої зони чи зони обмеженого доступу, що охороняється, аеропорту (аеродрому) або провайдера аеронавігаційного обслуговування та вилучати під час виїзду транспортного засобу із зазначених зон.
25. Транспортна перепустка оформлюється у форматі, який би унеможливив її підробку чи підміну. Зміна формату транспортної перепустки проводиться з періодичністю раз на два роки. За потреби цей термін може бути змінено.
26. Транспортна перепустка розміщується на видному місці передньої частини транспортного засобу (правий нижній кут лобового скла) так, щоб її було важко зняти та під час в’їзду/виїзду транспортного засобу вона могла бути легко перевірена персоналом САБ.
27. Наявність перепустки на транспортному засобі не дає права особам, які в ньому перебувають, на доступ до відповідної зони. Перед тим, як надати дозвіл транспортному засобу на в’їзд, усі зазначені особи повинні пред’явити для перевірки персоналом САБ особисті перепустки встановленого зразка.
28. Кількість транспортних перепусток, наскільки це можливо, має мінімізуватись, щоб уникнути збільшення інтенсивності руху транспортних засобів у контрольованих зонах аеропорту (аеродрому) або провайдера аеронавігаційного обслуговування та в зонах маневрування ПС.
29. Постійні транспортні перепустки видаються на транспортні засоби, яким потрібно мати доступ на постійній основі до контрольованих зон та зон обмеженого доступу, що охороняються.
Для зменшення навантаження на КПП такі транспортні засоби мають залишатись у контрольованій зоні навіть тоді, коли вони не використовуються.
30. На лицьовій стороні постійної транспортної перепустки міститься така інформація, яка зазначена в додатку 4 до цих Авіаційних правил:
строк дії перепустки (не більше одного року);
зони та їх окремі сектори, допуск до яких надається;
КПП, через які дозволено в’їзд транспортному засобу;
найменування організації, що є власником / експлуатантом транспортного засобу;
реєстраційний номер транспортного засобу;
номер перепустки.
31. Для транспортних засобів, яким не потрібне постійне перебування в контрольованих зонах або зонах обмеженого доступу, що охороняються, видаються тимчасові чи одноденні перепустки, які за особливостями оформлення можна легко відрізнити від постійних (наприклад, за кольором фону, нанесенням кольорових смуг певним чином тощо).
32. На лицьовій стороні одноденної (тимчасової) транспортної перепустки окрім інформації, що міститься в пункті 30 цього розділу, зазначаються посада, прізвище, ім’я та по батькові особи, яка відповідає за супроводження транспортного засобу, як наведено в додатку 5 до цих Авіаційних правил.
33. Посадова особа, яка подала заяву на одноденну особисту чи транспортну перепустку, відповідає за достовірність наданих даних та зобов’язана забезпечити своєчасне повернення перепустки її власником до бюро перепусток.
34. Аварійно-рятувальні сили та засоби, які залучаються до виконання аварійно-рятувальних робіт для ліквідації пожеж, аварій, наслідків стихійного лиха, забезпечення аварійної посадки ПС та екстрена (швидка) медична допомога допускаються до контрольованих зон суб’єкта авіаційної діяльності безперешкодно та без оформлення перепустки.
35. Пересування транспортних засобів і працівників аварійно-рятувальних сил та екстреної (швидкої) медичної допомоги в контрольованих зонах суб’єкта авіаційної діяльності здійснюється в супроводі персоналу САБ чи іншої визначеної служби в аеропорту (на аеродромі) або провайдера аеронавігаційного обслуговування.
36. Про виклик екстреної (швидкої) медичної допомоги, аварійно-рятувальних бригад чи пожежних команд персонал САБ на КПП аеропорту (аеродрому) інформує старший керівник.
37. У разі використання автоматизованої системи контролю доступу в суб’єкті авіаційної діяльності персоналу та на транспортні засоби видаються електронні перепустки встановленого зразка, які мають містити інформацію про його власника та транспортний засіб.
38. Електронна перепустка для транспортного засобу закріплюється лише за одним конкретним транспортним засобом у спосіб, який виключає можливість її використання для пропуску іншого транспортного засобу.
39. Допускається використання електронної перепустки разом із постійною або тимчасовою перепусткою для доступу транспортного засобу в контрольовану зону суб’єкта авіаційної діяльності.
40. З метою недопущення використання електронних перепусток іншими особами або транспортними засобами та несанкціонованого їх доступу до контрольованих зон суб’єкта авіаційної діяльності заходи контролю доступу здійснюються персоналом САБ шляхом візуальної ідентифікації особи чи транспортного засобу на спеціально обладнаних КПП.
41. Зразки всіх видів діючих перепусток та посвідчень мають бути в комплекті документації кожного КПП аеропорту (аеродрому) чи провайдера аеронавігаційного обслуговування.
VI. Інструктаж власників перепусток
1. Особа, яка отримує постійну перепустку, що надає право допуску та перебування в контрольованій зоні чи зоні обмеженого доступу, що охороняється, аеропорту (аеродрому) або провайдера аеронавігаційного обслуговування без супроводження, повинна пройти підготовку з АБ відповідно до програми підготовки з авіаційної безпеки персоналу, яка затверджується уповноваженим органом з питань цивільної авіації.
2. Така підготовка здійснюється в навчальних закладах (центрах) з АБ, які мають сертифікат, виданий уповноваженим органом з питань цивільної авіації.
3. Постійна особиста перепустка до відповідної зони аеропорту (аеродрому), провайдера аеронавігаційного обслуговування чи іншого суб’єкта авіаційної діяльності видається особі лише після надання до бюро перепусток копії сертифіката про підготовку особи з АБ за відповідним курсом.
4. Крім підготовки в навчальному центрі з АБ, кожна особа, яка отримує особисту перепустку до контрольованої зони чи зони обмеженого доступу, що охороняється, повинна пройти інструктаж з питань забезпечення безпеки в аеропорту (на аеродромі), провайдера аеронавігаційного обслуговування чи іншого суб’єкта авіаційної діяльності. Проходження зазначеного інструктажу є обов’язковою умовою для отримання особистої перепустки.
5. Відповідальним за організацію та якість проведення інструктажу є заступник керівника аеропорту (аеродрому) чи провайдера аеронавігаційного обслуговування з АБ.
6. Інструктаж проводить працівник бюро перепусток безпосередньо перед виданням особистої перепустки.
7. Експлуатант ПС чи інший суб’єкт авіаційної діяльності може проводити додатковий інструктаж своїм працівникам з питань АБ.
8. Інструктаж з питань АБ може здійснюватися шляхом проведення аудиторних (лекційних) занять, демонстрації відеоматеріалів або роздачі друкованих матеріалів для їх вивчення. Перевірка засвоєння знань проводиться шляхом тестування.
9. Реєстрація всіх осіб, які пройшли інструктаж з питань АБ, здійснюється в облікових документах бюро перепусток аеропорту.
10. В облікових документах бюро перепусток для реєстрації проходження інструктажів з АБ обов’язково зазначаються прізвище, ім’я та по-батькові особи, яка пройшла інструктаж, посада та назва організації, у якій вона працює, дати проведення інструктажу та результати письмового тестування (у разі його застосування), а також підпис особи, яка пройшла інструктаж, та особи, яка його проводила.
VII. Перевірка анкетних даних
1. Перед наданням особі права доступу без супроводження до контрольованої зони чи зони обмеженого доступу, що охороняється, та під час обміну перепусток має проводитися перевірка його анкетних даних відповідно до вимог чинного законодавства з метою встановлення відсутності:
фактів пред’явлення підозри у вчиненні кримінального правопорушення;
судимості;
психічних захворювань;
наркозалежності;
фактів порушення правил перебування в контрольованій зоні аеропорту, зонах митного чи прикордонного контролю.
2. Перевірка анкетних даних особи проводиться за останні п’ять років його життя. При цьому, особлива увага має приділятися достовірності наданої особою інформації про проміжки часу, коли вона не здійснювала трудової діяльності.
3. Рішення про відмову у видачі перепустки приймається керівником аеропорту або аеродрому за погодженням з представниками правоохоронних органів - членами аеропортового комітету з авіаційної безпеки - та може бути оскаржено у встановленому законодавством порядку.
4. Уповноважені особи, відповідальні за підбір персоналу суб’єкта авіаційної діяльності, повинні переконатися в достовірності наданих кандидату на посаду, яка передбачає право на перебування без супроводження в контрольованій зоні чи зоні обмеженого доступу, що охороняється, характеристик із попереднього місця роботи, навчання, місця проживання, а також довідки про стан здоров’я.
5. Якщо перевірити анкетні дані особи неможливо з об’єктивних причин, керівник аеропорту (аеродрому) або провайдера аеронавігаційного обслуговування приймає рішення щодо видачі відповідної перепустки.
6. Перепустка не видається, якщо:
за результатами перевірки анкетних даних встановлено факт пред’явлення особі підозри у вчиненні кримінального правопорушення;
наявна судимість;
в особи є психічні захворювання або наркозалежність;
мав місце факт порушення правил перебування в контрольованій зоні, зонах митного чи прикордонного контролю.
7. Кандидати на посади, пов’язані з виконанням заходів контролю з метою безпеки, підлягають додатковій перевірці на їх причетність до діяльності терористичних організацій.
8. У особи, яка не пройшла перевірки під час обміну перепусток, перепустка визнається недійсною, блокується та вилучається.
9. Інформація про недійсні перепустки доводиться до відома персоналу САБ, який здійснює контроль доступу на КПП. Список недійсних перепусток має зберігатися на кожному КПП.
10. Суб’єкти авіаційної діяльності, які надають запит на отримання перепусток їх працівникам, повинні обґрунтувати потребу їх надання та долучити відповідні документи про результати перевірки анкетних даних.
11. Суб’єкти авіаційної діяльності повинні здійснити належну перевірку особи до її працевлаштування та переконатися, що вона не становить потенційної загрози безпеці аеропорту (аеродрому) або провайдера аеронавігаційного обслуговування.
12. Іноземці та громадяни України, які певний час проживали за кордоном та мають намір отримати постійну перепустку до контрольованих зон без супроводження, підлягають перевірці на предмет їх притягнення до кримінальної відповідальності в попередній країні проживання.
14. Отриману в результаті перевірки анкетних даних інформацію про особу може бути поширено у випадках, визначених законом.
VIII. Контрольно-пропускні пункти
1. Керівник аеропорту (аеродрому) або провайдера аеронавігаційного обслуговування визначає кількість та місця розташування КПП в огорожі контрольованої зони аеропорту (аеродрому) або провайдера аеронавігаційного обслуговування і вживає заходів щодо забезпечення їх надійного захисту.
2. Кількість КПП для пропуску осіб і транспортних засобів у контрольовану зону та зону обмеженого доступу, що охороняється, аеропорту (аеродрому) має бути мінімальною та забезпечувати належний рівень АБ, ритмічну та безпечну виробничу діяльність суб’єкта авіаційної діяльності, у тому числі в години пікового навантаження.
3. КПП розташовуються з внутрішнього боку периметрової огорожі контрольованої зони та мають бути належним чином захищені персоналом САБ.
4. Приміщення КПП має забезпечувати безперешкодний огляд персоналом САБ прилеглої до нього території, а також зручний вхід/вихід осіб та в’їзд/виїзд транспортних засобів.
5. У приміщенні КПП має бути створено належно умови для цілодобової роботи персоналу САБ упродовж року.
6. Для забезпечення належного функціонування КПП у темний період доби КПП, прилегла до нього територія та захисна огорожа обладнуються достатнім освітленням.
7. КПП, що використовуються для в’їзду/виїзду транспортних засобів, обладнуються воротами з електромеханічним приводом, мають відчинятися назовні та облаштовуються бар’єрами для стримання несанкціонованого проїзду транспортних засобів. Конструкція воріт має унеможливлювати їх зняття або підняття зі сторони неконтрольованої зони.
8. На КПП встановлюється тривожна сигналізація для своєчасного сповіщення відповідних підрозділів САБ та, за потреби, поліції.
9. КПП обладнуються радіозв’язком, а також телефонним зв’язком із використанням телефонних апаратів із функцією автоматичного визначення номера телефону абонента.
10. На випадок знеструмлення КПП мають забезпечуватися резервним електроживленням.
11. КПП, на яких здійснюється догляд транспортних засобів, забезпечуються естакадою (платформою, оглядовим майданчиком) для догляду транспортних засобів зверху. Перед КПП облаштовуються окрема зона для відокремлення транспортних засобів і осіб, які пройшли догляд, від тих, що його не пройшли. Для цього перед зазначеною зоною встановлюється додатковий шлагбаум так, щоб забезпечити одночасний догляд лише одного транспортного засобу.
12. Якщо для регулювання руху транспортних засобів на КПП використовується шлагбаум, він встановлюється так, щоб особи, які перебувають у транспортному засобі, та інші особи не могли уникати процедури догляду.
13. В аеропортах із високою інтенсивністю руху транспортних засобів через КПП прокладаються окремі в’їзні та виїзні шляхи з окремими воротами та шлагбаумами для в’їзду та виїду.
14. КПП обладнується турнікетом для пропуску осіб із фіксувальним пристроєм, який дозволяє проходження одночасно лише однієї особи, стендом із зразками діючих перепусток та посвідчень, а також забезпечується комплектом документації згідно з додатком 6 до цих Авіаційних правил, та металевим ящиком (або шафою) для її зберігання. Перелік документації може доповнюватися з урахуванням специфіки функціонування КПП та роботи аеропорту.
15. КПП, які не працюють цілодобово або тимчасово не використовуються, закриваються та замикаються технічно справними замками. При цьому двері, вікна та ворота КПП додатково опечатуються номерними стрічками (стікерами) або пломбами, пошкодження яких дозволить виявити факт несанкціонованого доступу.
Уповноважені особи САБ періодично, враховуючи принцип непередбачуваності, повинні перевіряти стан захисту КПП, роблячи про це відповідний запис у спеціальному журналі (додаток 7 до цих Авіаційних правил), який має зберігатись у визначеному керівником САБ підрозділі.
16. Усі ключі від замків дверей та воріт КПП, підземних переходів, мереж каналізації, тунелів тощо зберігаються в уповноваженої особи САБ. Видача ключів відповідним особам здійснюються лише під підпис у спеціальному журналі.
17. Для запобігання пронесенню в зону обмеженого доступу, що охороняється, суб’єкта авіаційної діяльності зброї або інших предметів та речовин, які може бути використано для вчинення АНВ, на КПП обладнуються пункти догляду з комплектом технічних засобів догляду.
18. Процедури догляду осіб і транспортних засобів на КПП регламентуються відповідною технологією, яка розробляється суб’єктом авіаційної діяльності та затверджується його керівником.
IX. Супроводження осіб і транспортних засобів
1. Особа, яка отримала тимчасову чи одноденну перепустку, що надає право доступу до контрольованої зони, зони обмеженого доступу, що охороняється, та її критичної ділянки, допускається та перебуває в такій зоні лише в супроводі персоналу САБ чи інших служб аеропорту (аеродрому), провайдера аеронавігаційного обслуговування чи іншого суб’єкта авіаційної діяльності.
2. Персонал САБ чи інших служб аеропорту (аеродрому), провайдера аеронавігаційного обслуговування чи іншого суб’єкта авіаційної діяльності, який супроводжує особу із тимчасовою або одноденною перепусткою, повинен:
мати чинну постійну перепустку, яка дає право доступу та перебування у відповідній зоні аеропорту (аеродрому) або провайдера аеронавігаційного обслуговування;
мати повноваження від керівництва здійснювати супроводження;
здійснювати постійний нагляд за особою, яка супроводжується, протягом усього часу її перебування у відповідній зоні аеропорту (аеродрому), провайдера аеронавігаційного обслуговування чи іншого суб’єкта авіаційної діяльності;
контролювати, щоб супроводжувана особа своїми діями не порушувала встановлених вимог з АБ та не створювала загрози скоєння АНВ.
3. Керівництво аеропорту (аеродрому) та провайдера аеронавігаційного обслуговування в програмі авіаційної безпеки визначає кількість осіб із тимчасовою чи одноденною перепусткою, яку може супроводжувати власник постійної особистої перепустки. Ця кількість може змінюватися залежно від поточного рівня загрози безпеці цивільної авіації.
4. Члени екіпажу, які не мають постійної перепустки до контрольованої зони аеропорту, у якому перебуває їхнє ПС, прямують до свого ПС у супроводі уповноваженої особи суб’єкта наземного обслуговування чи персоналу САБ в аеропорту.
5. Особи, які пройшли реєстрацію на рейс та мають статус пасажира, прямують до ПС виключно в супроводі уповноваженої особи аеропорту чи суб’єкта наземного обслуговування під контролем персоналу САБ.
6. Супроводження транспортних засобів із тимчасовою чи одноденною перепусткою здійснюється персоналом САБ, працівниками відповідних служб аеропорту (аеродрому) чи провайдера аеронавігаційного обслуговування або призначеним працівником іншого суб’єкта авіаційної діяльності, які мають чинну особисту постійну перепустку, що надає право доступу та перебування у визначених зонах та які пройшли відповідну підготовку і мають право самостійного водіння транспортними засобами у визначених у перепустці зонах.
7. Для пересування транспортних засобів, пішоходів (пасажирів) у контрольованій зоні суб’єкта авіаційної діяльності визначаються маршрути.
8. Пересування транспортних засобів у контрольованій зоні аеропорту (аеродрому) або провайдера аеронавігаційного обслуговування здійснюється відповідно до схеми, затвердженої їх керівником.
9. Водії транспортних засобів допускаються до керування ними на території аеропорту (аеродрому), провайдера аеронавігаційного обслуговування чи іншого суб’єкта авіаційної діяльності тільки після проходження відповідного навчання.
10. Транспортні засоби, водії яких не мають відповідного допуску, пересуваються територією суб’єкта авіаційної діяльності лише в супроводі працівника відповідної служби аеропорту (аеродрому), провайдера аеронавігаційного обслуговування чи іншого суб’єкта авіаційної діяльності, який пройшов відповідне навчання щодо правил пересування в контрольованій зоні суб’єкта авіаційної діяльності. Контроль за пересуванням цих засобів за визначеними маршрутами покладається на персонал САБ.
11. Переміщення персоналу суб’єкта авіаційної діяльності в контрольованій зоні та зонах обмеженого доступу, що охороняються, здійснюється за визначеними маршрутами, які погоджуються з заступником керівника аеропорту (аеродрому) або провайдера аеронавігаційного обслуговування з авіаційної безпеки, а в разі переміщення через зону митного або прикордонного контролю аеропорту - з відповідними керівниками підрозділів Державної фіскальної служби України та начальниками органів охорони державного кордону (керівниками підрозділів органів охорони державного кордону), які розміщені в аеропорту.
X. Захист ПС та об’єктів
1. Суб’єкти авіаційної діяльності вживають належних заходів для захисту ПС та об’єктів від АНВ згідно з вимогами цих Авіаційних правил.
2. Керівник експлуатанта відповідає за забезпечення безпеки ПС, перелік яких наведено в сертифікаті експлуатанта або які експлуатуються ним згідно з договором.
3. За відсутності в суб’єкта авіаційної діяльності власної САБ захист його об’єктів здійснюється підрозділом воєнізованої охорони САБ аеропорту на підставі угоди.
4. Фізична особа - експлуатант ПС несе відповідальність за забезпечення АБ власного ПС.
5. Захист ПС та інших важливих об’єктів аеропорту (аеродрому) здійснює персонал підрозділу воєнізованої охорони САБ.
6. У суб’єктах авіаційної діяльності цивільної авіації України обов’язковому й цілодобовому захисту підлягають:
ПС на пероні, стоянках, в ангарах;
бази технічного обслуговування ПС;
склади ПММ;
вантажні склади;
вантаж, пошта, бортприпаси, бортове харчування та супутні засоби, багаж пасажирів, що пройшов догляд;
об’єкти радіонавігаційного забезпечення, у тому числі місця розташування засобів та об’єктів зв’язку, навігації та спостереження;
інші важливі об’єкти, визначені відповідно до оцінки загроз та ризиків.
7. Захист активів суб’єктів авіаційної діяльності в контрольованій зоні аеропорту здійснюється відповідно до Плану організації захисту ПС та об’єктів, який затверджується керівником аеропорту (аеродрому) та наведений у додатку 8 до цих Авіаційних правил.
8. За потреби організації поста для захисту ПС та об’єктів заступник з АБ керівника аеропорту (аеродрому) чи провайдера аеронавігаційного обслуговування на підставі вищезазначеного плану розробляє Табель постів варти та Схему розміщення постів варти і патрулювання, які затверджуються керівником аеропорту (аеродрому) чи провайдера аеронавігаційного обслуговування та зазначені в додатку 9 до цих Авіаційних правил.
9. Залежно від важливості об’єктів та потрібної тривалості їх охорони пости поділяють на постійні (охороняються протягом доби) і тимчасові (охороняються протягом визначеної частини доби).
10. Пости можуть бути стаціонарними та мобільними.
11. Обладнання стаціонарних постів варти визначено в додатку 10 до цих Авіаційних правил.
12. У підрозділі воєнізованої охорони САБ створюються групи швидкого реагування (резервні групи), які в разі сигналу тривоги прибувають на місце події та діють залежно від обставин. Для швидкого прибуття цих груп до місця події такі групи забезпечуються транспортними засобами. Час прибуття таких груп на місце події має бути мінімальним.
13. ПС, які перебувають у зоні обмеженого доступу, що охороняється, мають постійно перебувати під наглядом співробітників підрозділу воєнізованої охорони та підрозділу відеонагляду оперативного центру САБ аеропорту або відповідального працівника експлуатанта (інженера ІАС, командира ПС чи іншого члена екіпажу) у разі проведення робіт на ПС.
14. У разі якщо ПС не використовується і не обслуговується, його двері та люки мають бути зачинені, опечатані у визначених місцях, обладнання для доступу на нього - прибране. Місця опечатування визначаються експлуатантом для кожного типу ПС із урахуванням можливості доступу до них без застосування спеціального обладнання.
15. У будь-якому разі ПС, яке знаходиться в контрольованій зоні аеропорту, має перебувати під захистом САБ.
16. ПС, що перебуває в технічній зоні для проведення регламентних робіт або відстою, має перебувати під контролем посадової особи експлуатанта, якщо воно не здане під охорону САБ.
17. Зазначене ПС може потрапити до критичної ділянки зони обмеженого доступу, що охороняється, та бути допущене до виконання польотів лише після проведення його догляду з метою безпеки та складення відповідного акта.
18. На вимогу експлуатанта аеропорт має повідомити про те, чи перебуває його ПС у критичній ділянці зони обмеженого доступу, що охороняється. Якщо з будь-яких причин цього з’ясувати не вдалося, ПС має вважатися таким, що не перебуває в критичній ділянці зони обмеженого доступу, що охороняється.
19. У разі якщо критична ділянка зони обмеженого доступу, що охороняється, вже не вважається критичною через зміни статусу її безпеки, аеропорт має повідомити про це експлуатантів, яких це стосується.
20. Для забезпечення захисту аеропортів (аеродромів) або провайдера аеронавігаційного обслуговування застосовується відеоспостереження, патрулювання та інші заходи безпеки, у тому числі з метою виявлення осіб із підозрілою поведінкою, визначення уразливих місць, які може бути використано для здійснення АНВ.
21. Керівник суб’єкта авіаційної діяльності силами підрозділу воєнізованої охорони САБ організовує піше або моторизоване патрулювання вздовж периметра контрольованої зони суб’єкта, у зонах обмеженого доступу, що охороняються, та у критичних ділянках таких зон з метою здійснення контролю за:
межами між неконтрольованою та контрольованою зонами, зонами обмеженого доступу, що охороняються, та їх критичними ділянками;
носінням персоналом діючих перепусток на видному місці;
наявністю відповідних діючих перепусток на транспортних засобах під час їх перебування в контрольованій зоні та зонах обмеженого доступу, що охороняються;
зареєстрованим багажем, вантажем та поштою, бортовими припасами, матеріалами та поштою авіаперевізника, які зберігаються у критичних ділянках зон обмеженого доступу, що охороняються, перед їх завантаженням на борт ПС, а також для своєчасного реагування в разі виникнення кризових ситуацій.
22. Частота та засоби здійснення патрулювання та спостереження мають ґрунтуватися на оцінці ризику, беручи до уваги:
розмір аеропорту, включаючи кількість та види польотів;
план аеропорту, особливо взаємозв’язок між зонами, які встановлені в аеропорту;
можливості та обмеження застосування засобів здійснення спостереження та патрулювання.
23. Персонал САБ суб’єкта авіаційної діяльності повинен через нерегулярні проміжки часу здійснювати патрулювання та спостереження.
24. Патрулювання та спостереження проводиться так, щоб унеможливити встановити закономірність їх виконання.
25. Під час здійснення спостереження на вибірковій основі перевіряється термін дії всіх видів перепусток.
26. Патрулювання та спостереження здійснюються відповідно до Графіка патрулювання та спостереження, який розробляється керівником підрозділу воєнізованої охорони САБ окремо на кожен тиждень.
27. В аеропортах (на аеродромах) перони, усі види стоянок ПС та уразливі зони мають забезпечуватися охоронним освітленням.
28. Охоронне освітлення має забезпечуватися резервним (аварійним) енергоживленням. Мають бути забезпечені наявність і використання автономних джерел енергопостачання, переносних освітлювальних приладів (ліхтарів), які мають зберігатися у вартовому приміщені САБ.
29. ПС, які перебувають на стоянках аеропорту (аеродрому), мають бути захищені від несанкціонованого доступу. Належний захист досягається шляхом:
забезпечення можливості негайних відповідних дій під час намагання будь-якими особами здійснити несанкціонований доступ на борт ПС;
закриття зовнішніх дверей (під час перебування ПС у критичній ділянці зони обмеженого доступу, що охороняється, зовнішні двері вважаються зачиненими, коли до них неможливий будь-який доступ із землі, а трапи і драбини віддалені від ПС на достатню відстань);
використання електронних пристроїв, які дозволяють негайно виявляти несанкціонований доступ;
використання електронної системи контролю доступу на всіх дверях, що виходять (ведуть) до пасажирського посадочного авіамосту, через який можливий доступ до відчинених дверей ПС. У цьому разі такий контроль доступу надається тільки тим особам, які пройшли відповідне навчання, що дає право здійснення контролю доступу до пасажирського посадочного авіамосту, двері якого обладнані електронною системою контролю доступу. Під час використання дверей такі особи повинні переконатися в неможливості несанкціонованого доступу до ПС будь-якої особи;
розміщення ПС у місцях, що знаходяться на безпечній відстані від огородження периметра аеропорту та в добре освітлених місцях.
30. Вищезазначені вимоги не застосовуються до ПС, що зберігається в ангарі, двері (ворота) якого закриті на замок або він захищений від несанкціонованого доступу з використанням будь-яких інших заходів.
31. Якщо зовнішні двері ПС зачинені й повітряне судно не знаходиться у критичній ділянці зони обмеженого доступу, що охороняється, застосовується один із таких заходів:
віддалення трапу і драбини від ПС (за умови, якщо відсутній доступ до дверей ПС із землі);
опечатування зовнішніх дверей та люків, до яких можливий доступ із землі;
закриття зовнішніх дверей на замок;
тримання зовнішніх дверей під наглядом.
32. Усі трапи і драбини мають бути віддалені від ПС на достатню відстань з метою унеможливлення будь-якого доступу до нього.
33. Якщо зовнішні двері ПС закриті на замок, право на їх відкриття надається тільки тим особам, яким доступ до ПС потрібен за виробничою необхідністю.
34. Якщо зовнішні двері ПС знаходяться під наглядом, він повинен забезпечувати негайне виявлення несанкціонованого доступу до ПС.
35. У разі опечатування зовнішніх дверей ПС:
пломби (печатки) повинні мати здатність захищати від несанкціонованого розкриття, бути індивідуально пронумерованими та контролюватися;
експлуатанти повинні забезпечити реєстрацію номерів пломб (печаток) та збереження їх переліку в офісі або представництві авіакомпанії протягом 24 год або протягом тривалості усього польоту (залежно від того, що довше);
перед відкриттям дверей ПС пломби (печатки) та їх номери підлягають перевірці на предмет їх пошкодження. У разі виявлення ознак пошкодження перед здійсненням посадки пасажирів або завантаженням ПС відповідні зони (відсіки) ПС підлягають догляду з метою безпеки.
36. У разі опечатування зовнішніх дверей ПС та переміщення його у критичну ділянку зони обмеженого доступу, що охороняється, опечатування зовнішніх дверей ПС здійснюється згідно з вимогами пункту 35 цього розділу.
37. У разі виявлення пошкодження пломб (стікерів, маркерів, печаток) або пошкодження ПС на місце стоянки ПС викликають посадових осіб суб’єкта авіаційної діяльності, які уповноважені проводити розслідування причин та обставин виявлених пошкоджень та приймати відповідні рішення.
38. Відповідно до програми безпеки аеропорту (аеродрому) суб’єкт авіаційної діяльності, на якого покладені обов’язки охорони, розробляє інструкцію щодо взаємодії підрозділу воєнізованої охорони САБ зі службами суб’єкта авіаційної діяльності, який експлуатує наземні засоби радіотехнічного забезпечення, у тому числі на об’єктах, що охороняються технічними засобами охорони.
39. У зазначеній інструкції визначається порядок повідомлення підрозділів воєнізованої охорони САБ, дій персоналу в разі отримання сигналу охоронної сигналізації, організації затримання порушників, призначення транспортних засобів та виїзду на такі об’єкти.
40. До інструкції обов’язково додаються схеми маршрутів руху до кожного об’єкта, що охороняється.
41. З метою підвищення рівня захисту об’єктів радіонавігаційного забезпечення, у тому числі місць розташування засобів та об’єктів зв’язку, навігації та спостереження, керівники суб’єктів авіаційної діяльності повинні використовувати інженерно-технічні засоби охорони, огородження та, за наявності, вартових собак.
42. Охорону і захист об’єктів радіонавігаційного забезпечення, засобів і служб провайдера радіонавігаційного обслуговування, розташованих у межах контрольованої зони аеропорту (аеродрому), здійснює тільки персонал САБ аеропорту (аеродрому).
Захист таких об’єктів поза межами контрольованої зони аеропорту (аеродрому) можуть здійснювати визначений персоналом САБ суб’єкта авіаційної діяльності, працівники Національної поліції України або суб’єкт охоронної діяльності, які мають ліцензію на провадження такої діяльності та пройшли відповідне навчання з АБ.
43. Керівники суб’єктів авіаційної діяльності, їх заступники з АБ та начальники підрозділів воєнізованої охорони САБ повинні запроваджувати заходи для підвищення рівня забезпечення АБ об’єктів аеропортів (інших суб’єктів авіаційної діяльності) та охорони ПС.
Це досягається:
шляхом облаштування загальної огорожі об’єктів, розташованих на суміжних територіях, ділянках;
шляхом використання технічних засобів, службових собак, забезпечення надійного зв’язку, прожекторним освітленням та засобами спостереження;
шляхом організації окремої патрульної служби, піших патрулів підрозділів воєнізованої охорони САБ, а також додаткових патрулів на спеціально обладнаних і радіофікованих транспортних засобах, раціонального використання чисельності охорони та керування нею у зв’язку з ускладненням обставин, порою року та періодом доби;
шляхом проведення роботи, спрямованої на підтримання системи контролю доступу;
підвищенням рівня організованості та спеціалізованої підготовки персоналу підрозділів воєнізованої охорони САБ;
постійним контролем за станом охорони та роботою підрозділів воєнізованої охорони САБ.
44. Керівник аеропорту (аеродрому) повинен:
здійснювати через відповідних посадових осіб керівництво й систематичний контроль за захистом ПС;
розробляти заходи щодо посилення пропускного режиму з метою унеможливлення проникнення сторонніх осіб на борт ПС, перон та стоянки ПС, підвищення пильності персоналу та недопущення АНВ;
контролювати роботу з підбору та підготовки персоналу підрозділів воєнізованої охорони САБ;
отримувати інформацію від керівників експлуатантів та інших суб’єктів авіаційної діяльності про стан захисту й охорони ПС та особливо важливих об’єктів, вживати заходів щодо їх посилення;
вживати заходів щодо огородження аеропортів, аеродромів та об’єктів, освітлення стоянок ПС та об’єктів, забезпечення їх засобами зв’язку й сигналізації;
забезпечувати застосування технічних засобів посилення охорони.
45. Заступник керівника аеропорту (аеродрому) з АБ повинен:
систематично контролювати службову діяльність підрозділів воєнізованої охорони САБ та вживати заходів щодо її покращення;
особисто (щомісяця) перевіряти виконання вимог нормативно-правових актів з АБ уповноваженого органу з питань цивільної авіації щодо організації захисту ПС та об’єктів, підтримання системи контролю доступу та доводити результати перевірки (особливо недоліки та заходи щодо їх усунення) до відома керівника суб’єкта авіаційної діяльності, а також до керівників експлуатантів, які діють на території аеропорту (аеродрому);
контролювати виконання заходів щодо огородження аеропорту (аеродрому) й об’єктів, освітлення стоянок ПС та об’єктів, забезпечення їх засобами зв’язку та сигналізації.
XI. Проведення оглядів та доглядів ПС
1. З метою виявлення, запобігання пронесення або розміщення на борту ПС зброї, ВР і пристроїв, інших предметів, що можуть використовуватися для здійснення АНВ, суб’єкти авіаційної діяльності впроваджують стандартні процедури огляду та догляду ПС як у звичайних умовах, так і в умовах підвищеного ризику та кризових ситуаціях.
2. Доцільність і процедури проведення огляду, догляду ПС з метою безпеки визначаються на підставі результатів оцінки рівня загрози та ризиків, яку проводить уповноважений орган з питань цивільної авіації, та здійснюються з урахуванням безпекового статусу ПС.
3. Експлуатант забезпечує наявність на борту кожного ПС контрольного переліку схем, які мають використовуватися під час огляду та догляду з метою безпеки. До контрольного переліку схем додається технологія (стандартні експлуатаційні процедури), що визначає порядок дій у разі виявлення вибухового пристрою або підозрілого об’єкта, та інформація про найбільш безпечне місце для розміщення виявленого можливого вибухового пристрою на борту ПС під час польоту.
4. На ПС, що перебуває в польоті, догляд пасажира за потреби може бути здійснено за рішенням командира ПС незалежно від його згоди. ПС вважається таким, що перебуває в польоті, із часу зачинення всіх його зовнішніх дверей після завантаження до часу відкриття будь-яких із них для розвантаження.
5. Відповідальним за організацію забезпечення заходів безпеки ПС є заступник керівника експлуатанта з АБ, який:
розробляє та подає на затвердження керівнику експлуатанта інструкцію щодо забезпечення безпеки ПС із урахуванням специфіки його діяльності відповідно до вимог цих Авіаційних правил;
впроваджує та організовує виконання стандартизованого підходу щодо забезпечення контролю доступу до ПС;
впроваджує та забезпечує належне виконання оглядів, доглядів ПС та їх документальне оформлення;
здійснює постійно оцінку рівня загроз та ризиків з метою забезпечення безпеки ПС;
організовує та проводить підготовку персоналу щодо порядку проведення огляду та догляду, правил, стандартів та процедур з урахуванням специфіки конкретного типу ПС, а також володіння ними практичними навичками діяти в разі виявлення заборонених до перевезення предметів та речовин.
XII. Огляд ПС з метою безпеки
1. Огляд ПС з метою безпеки здійснюється екіпажем під час підготовки ПС до польоту та після завершення польоту і включає огляд внутрішніх приміщень ПС, до яких пасажири мали доступ, та багажного відсіку з метою виявлення підозрілих предметів, зброї, ВР чи інших небезпечних пристроїв, виробів або речовин, що можуть використовуватися для здійснення АНВ.
2. Проведення огляду є обов’язковим для всіх ПС, що внесені до сертифіката експлуатанта, незалежно від форми власності.
3. Проведення огляду проводиться за маршрутом, який визначено у відповідних інструкціях та схемах, що затверджуються керівником експлуатанта.
4. Огляд ПС проводиться екіпажем безпосередньо перед польотом, якщо між рейсами ПС не перебувало під постійним контролем та на час проведення огляду відсутня інформація про загрози щодо цього ПС.
5. Під час проведення огляду не передбачається відкриття технологічних люків ПС, а лише перевіряється цілісність стікерів, пломб, печаток у визначених місцях, наявність ознак відкриття чи спроби відкриття дверей, люків, запасних виходів тощо. При цьому особлива увага приділяється виявленню предметів, що можуть являти загрозу в місцях вільного доступу.
6. Огляд ПС проводиться тільки після того, як його покинуть усі працівники допоміжних служб (постачальники бортових припасів, прибиральники салонів та ін.).
7. Експлуатанти повинні вживати заходів щодо запобігання можливості залишення пасажирами чи іншими особами на борту ПС або навколо ПС будь-яких предметів і речей. Із цією метою здійснюється післяпольотний огляд в обсязі передпольотного огляду.
Під час здійснення транзитного польоту та під час стоянок у проміжних аеропортах ПС підлягає обов’язковому огляду після висадки чи прийому на борт пасажирів, багажу та вантажу.
8. На злітно-посадкових майданчиках огляд проводить командир ПС або призначений ним член екіпажу.
9. Особи, призначені відповідальними за проведення огляду, доповідають за його результатами командиру ПС та оформлюють чек-лист з огляду ПС. Зразок чек-листа з огляду для пасажирського ПС наведено в додатку 11 до цих Авіаційних правил.
Експлуатантами ПС може бути внесено доповнення до наведеного в додатку 11 до цих Авіаційних правил зразка чек-листа з огляду для пасажирського ПС з урахуванням додаткових вимог уповноважених органів цивільної авіації інших країн, до яких виконуються польоти, та типу ПС, що ними експлуатуються.
10. ПС після огляду мають знаходитися під постійним контролем екіпажу або працівників ІАС до моменту закриття всіх зовнішніх дверей.
11. Експлуатант на підставі типового переліку місць огляду ПС розробляє для кожного типу ПС, що знаходиться в експлуатації, інструктивні матеріали з переліком місць ПС, які підлягають передпольотному/післяпольотному огляду з визначенням найбільш безпечних місць для розміщення можливого вибухового пристрою. Типовий перелік місць огляду ПС наведено в додатку 12 до цих Авіаційних правил.
У разі виявлення ознак розміщення на борту ПС заборонених предметів огляд припиняють і на вимогу командира ПС призначають догляд ПС.
XIII. Догляд ПС з метою безпеки
1. Проведення догляду ПС з метою безпеки полягає в ретельному внутрішньому й зовнішньому огляді ПС з метою виявлення підозрілих предметів, зброї чи інших небезпечних пристроїв, предметів або речовин, які може бути використано для здійснення АНВ.
2. Догляд ПС з метою безпеки проводиться відповідно до інструктивних матеріалів експлуатантів, які визначають перелік місць конкретного типу ПС, що підлягають догляду, і регламентується відповідною інструкцією (стандартними експлуатаційними процедурами).
3. ПС підлягає догляду з метою безпеки з урахуванням оцінки загроз та ризиків, якщо:
перед вильотом отримано інформацію про знаходження на борту ПС небезпечних предметів і речовин;
є підстави вважати про доступ до ПС неуповноважених на те осіб;
ПС прибуло до критичної ділянки зони обмеженого доступу, що охороняється, з країни, де заходи безпеки не визнані уповноваженим органом з питань цивільної авіації як еквівалентні вимогам національного законодавства у сфері АБ;
ПС прибуло із частини ділянки, яка не є критичною в зоні обмеженого доступу, що охороняється;
ПС, яке знаходилося в частині, яка не є критичною ділянкою зони обмеженого доступу, що охороняється, було переміщено до критичної ділянки зони обмеженого доступу, що охороняється;
ПС прибуває з країни, де заходи безпеки визнані уповноваженим органом з питань цивільної авіації як еквівалентні вимогам національного законодавства у сфері АБ, але знаходилось у транзитній зоні країни, де заходи безпеки не визнані уповноваженим органом з питань цивільної авіації як еквівалентні вимогам національного законодавства у сфері АБ;
під час прийому ПС від підрозділу воєнізованої охорони чи ІАС експлуатанта було виявлено порушення цілісності стікерів, печаток, пломб тощо;
під час огляду було виявлено ознаки спроби проникнення в ПС або в його окремі відсіки;
є вимога командира ПС.
4. ПС може бути звільнено від догляду, якщо воно прибуває до критичної частини зони обмеженого доступу, що охороняється, після проведення щодо цього ПС заходів безпеки, які визнані уповноваженим органом з питань цивільної авіації як еквівалентні вимогам національного законодавства у сфері АБ.
5. Методи проведення догляду ПС:
ручна перевірка всіх зон;
візуальна перевірка всіх зон як альтернативний метод перевірки пустих зон;
перевірка з використанням службових собак, які навчені виявляти вибухові пристрої, як додатковий метод;
перевірка з використанням обладнання для виявлення слідів вибухових речовин як додатковий метод.
6. Зони ПС, які підлягають перевірці:
багажні верхні полиці;
туалети;
кухні, гардеробні та інші відсіки для зберігання речей екіпажу, кармани сидінь, спинки сидінь і самі сидіння;
зони під сидіннями, між сидіннями та між сидіннями та обшивкою фюзеляжу;
кабіна льотного екіпажу, якщо вона не перебувала під наглядом;
багажні відсіки;
предмети, що знаходяться в багажних відсіках;
усі панелі із замками випуску, що швидко відкриваються, та панелі з вільним доступом пасажирів;
ніші шасі, сервісні панелі та люки ПС;
не менше 10 % відділень для зберігання рятувальних жилетів.
У разі виявлення пошкодження цілісності стікерів, пломб, печаток тощо відповідний відсік або панель відкривається та доглядається з метою виявлення сторонніх предметів. Після догляду відсіки та панелі закривають і опечатують.
7. Чек-лист з догляду ПС, яке вилітає, повинен бути заповнений та зберігатися у представника експлуатанта або представника суб’єкта наземного обслуговування (копія у командира ПС) протягом всього польоту або 24 годин, залежно від того, що триває довше. Зразок чек-листа з догляду ПС наведений у додатку 13 до цих Авіаційних правил.
8. Догляд ПС з метою безпеки в аеропорту базування проводять члени екіпажу та персонал ІАС експлуатанта з підстав, зазначених у пункті 3 цього розділу, або на запит командира ПС.
9. В аеропортах проміжних посадок догляд ПС з метою безпеки проводять члени екіпажу ПС за маршрутом, визначеним Керівництвом з льотної експлуатації щодо вимог інструкції, розробленої експлуатантом, та переліком місць передпольотного догляду.
10. У разі якщо транзитні пасажири залишаються на борту ПС, здійснюються такі заходи з метою безпеки:
ідентифікація ручної поклажі;
догляд туалетів та інших зон, куди мали доступ пасажири;
зняття з борту ПС ручної поклажі, належність якої не встановлено.
11. У разі якщо транзитні пасажири залишають борт ПС під час стоянки, здійснюються такі заходи з метою безпеки:
уся ручна поклажа та особисті речі виносяться пасажирами з борту ПС;
у разі залишення ручної поклажі або особистих речей на борту ПС здійснюється їх ідентифікація щодо належності конкретному пасажиру;
здійснюється зняття з борту ПС усієї ручної поклажі та особистих речей, належність яких встановити неможливо;
здійснюється догляд туалетів та інших зон, до яких мали доступ пасажири;
після повторної посадки транзитних пасажирів на борт ПС здійснюється ідентифікація ручної поклажі та особистих речей щодо їх належності конкретному пасажиру.
Посадка на борт ПС пасажирів, що відлітають, здійснюється лише після виконання вищезазначених процедур.
12. У разі якщо окремі транзитні пасажири залишаються на борту, а інші залишили борт ПС, потрібно виконати заходи, зазначені в пунктах 10 та 11 цього розділу.
У будь-якому разі проведення заходів звірки належності пасажирам їх ручної поклажі є обов’язковим.
13. Експлуатант забезпечує наявність на кожному ПС схеми з контрольним переліком місць передпольотного догляду з визначенням місць найбільш імовірного розміщення в них вибухового пристрою.
Контрольний перелік місць ПС, що підлягають догляду (типовий), наведено в додатку 14 до цих Авіаційних правил.
14. Про результати догляду ПС члени екіпажу доповідають командиру ПС, який підписує заповнений чек-лист із проведення догляду й передає його уповноваженій особі експлуатанта (або суб’єкту наземного обслуговування) для зберігання протягом 24 год або протягом виконання польоту (залежно від того, що триває довше).
15. У разі отримання перед вильотом інформації про знаходження на борту ПС небезпечних предметів і речовин таке ПС має бути розвантажене (у тому числі багаж), а пасажири та члени екіпажу з ручною поклажею повинні бути висаджені. Завантаження і продовження польоту такого ПС може бути дозволено лише після догляду ПС з метою безпеки, пасажирів, їхньої ручної поклажі, багажу, вантажу, бортприпасів, бортового харчування та супутніх засобів та відповідно до результатів складеного акта.
