Про затвердження Авіаційних правил України «Обслуговування аеронавігаційною інформацією»

можна вказувати назви залізниць та позначати залізничні станції;

на карті позначаються тунелі, якщо вони являють собою характерні наземні орієнтири. У разі необхідності для виділення цього елемента можна додавати пояснювальний напис;

3) шосейні та інші дороги:

дорожня мережа позначається на карті докладно, щоб з повітря було видно суттєві особливості її розташування;

на карті можуть позначатися дороги, що будуються;

в районах забудови позначати дороги не слід, за винятком тих випадків, коли їх можна розрізнити з повітря, як характерні орієнтири;

на карті можуть зазначатися номери або назви важливих шосейних доріг.

4) наземні орієнтири:

на карті слід позначати природні і штучні наземні орієнтири, наприклад, мости, великі лінії електропередач, стаціонарні фунікулери, вітряні турбіни, гірничорудні споруди, форти, руїни, дамби, трубопроводи, скелі, стрімчаки, піщані дюни, окремо стоячі маяки (плавучі маяки), коли вони є важливими орієнтирами для візуальної аеронавігації;

орієнтири можуть супроводжуватися написами пояснювального характеру;

5) на карті позначаються державні кордони. При цьому недемарковані і невстановлені кордони супроводжуються пояснювальними написами. На карті можуть позначатися інші кордони;

6) гідрографія:

на карту, відповідно до її масштабу, наносяться всі елементи гідрографії, включно берегові лінії, озера, річки і струмки (в тому числі, що пересихають), солоні озера, льодовики і льодовикові покриви;

великі водні простори слід фарбувати в дуже світлі тони;

берегову лінію можна виділити вузькою смугою більш темного тону;

рифи і мілини, а також підводні скелясті берегові схили, приливні наноси, окремі скелі, піщані, галькові, кам'янисті і інші подібні ділянки позначаються умовними знаками, якщо вони мають істотне значення для характеристики даної місцевості;

групи скель можуть позначатися декількома характерними умовними знаками скель у межах відповідного району;

7) горизонталі:

на карту наносяться горизонталі. Вибір висоти перерізу рельєфу визначається відповідно до вимог, що забезпечують чітке зображення елементів рельєфу з урахуванням потреб аеронавігації;

на карті вказуються величини прийнятої висоти перерізу рельєфу;

8) тональна гіпсометрія:

при використанні тональної гіпсометрії на карті наводиться тональна гіпсометрична шкала висот;

у рамці вказується тональна гіпсометрична шкала висот, що застосовується на карті;

9) висотні відмітки:

окремі критичні точки позначаються висотними відмітками. Вибрані перевищення завжди є найбільшими в межах навколишньої місцевості і, як правило, відносяться до вершини піку, хребта тощо. На карті також позначаються перевищення в долинах і позначки урізу поверхонь озер, які мають важливе значення для аеронавігації. Місцезнаходження кожного окремого перевищення позначається крапкою;

у рамці вказується перевищення найвищої точки на карті (в метрах або футах) і її географічні координати з точністю до 5 хвилин;

висотну позначку найвищої точки на будь-якому листі карти слід залишати вільною від гіпсометричного забарвлення;

10) неповна і недостовірна інформація про рельєф:

райони, в яких не проводилася зйомка рельєфу, позначаються написом "Дані про рельєф неповні";

карти, на яких висотні позначки не уточнені, супроводжуються попереджувальним написом, чітко виділеним на полях карти і надрукованим тим же кольором, який використовується для нанесення АНІ, наприклад, "Увага. Інформація про рельєф на цій карті недостатньо точна, даними про перевищення слід користуватися з обережністю";

11) обриви, лісні масиви:

обриви позначаються, коли вони являють собою помітні орієнтири на місцевості або коли відомості про штучні споруди дуже мізерні;

на карті позначаються лісові масиви;

на картах високих широт можуть позначатися граничні приблизні північні або південні межі зростання лісу;

у разі позначення, приблизні північні або південні межі зростання лісу лісні масиви зображуються чорним штриховим пунктиром і супроводжуються відповідним поясненням;

12) у рамці вказується дата останньої інформації, нанесеної на топографічну основу.

8. Магнітне схилення:

1) на карті вказуються ізогони;

2) у рамках вказується дата інформації про ізогони.

9. Аеронавігаційні дані:

1) аеродроми:

на карту наноситься АНІ згідно з призначенням карти та урахуванням її періодичного оновлення;

AD, гідроаеродроми і вертодроми з їх назвами вказуються в такому обсязі, щоб не перевантажувати карту, причому перевага при позначенні віддається тим з них, які мають найбільш важливе значення для аеронавігації;

на карті відображаються перевищення AD, його світлосигнальна система, тип покриття RWY, протяжність найдовшої RWY або льотної смуги гідроаеродрому, які вказуються в скороченому вигляді для кожного AD відповідно до додатку 2 до цих Авіаційних правил за умови, що ці дані надмірно не перевантажують дану карту;

на карті відображаються і позначаються написом "залишений" AD, які з повітря можуть бути прийнятими за AD;

2) перешкоди:

на карті вказуються перешкоди;

об'єкти висотою 100 метрів (300 футів) і більше над поверхнею землі вважаються, перешкодами;

якщо це важливо для візуального польоту на карті вказуються великі лінії електропередач, стаціонарні підвісні канатні дороги та вітряні турбіни, які представляють собою перешкоди;

3) P-зони, R-зони, і D-зони та T-зони та система ОПР:

на карті вказуються P-зони, R-зони, і D-зони та T-зони;

на карті вказуються важливі елементи системи ОПР, включаючи CTR, зони аеродромного руху, CTA, FIR та інші види повітряного простору, в якому виконуються польоти за ПВП, та відповідний клас повітряного простору;

4) радіонавігаційні засоби та додаткова інформація:

на карті вказуються радіонавігаційні засоби, що позначаються відповідним умовним знаком із зазначенням їх назв, проте без вказівки їх частот, кодованих індексів, годин роботи та інших характеристик, якщо вся або частина такої інформації, яка наноситься на карту, не оновлюється шляхом випуску нових видань карти;

на карті позначаються наземні аеронавігаційні вогні із зазначенням їх характеристик, або позначень, або того і іншого;

на карті позначаються морські вогні на виступаючих ділянках берегової лінії або окремих об'єктах з дальністю видимості не менше 28 кілометрів (15 миль), якщо:

вони не менш помітні, ніж більш потужні морські вогні в цьому районі;

їх легко відрізнити від інших морських вогнів іншого типу поблизу районів берегової забудови;

вони є єдиними вогнями, що мають істотне значення.

18. Аеронавігаційна карта дрібного масштабу

1. Призначення:

1) дана карта призначена для:

використання в якості аеронавігаційного засобу екіпажами ПС дальньої дії при польотах на великих висотах;

позначення окремих контрольних точок на маршрутах великої протяжності, які необхідні для впізнавання і візуального підтвердження місця розташування, при польотах на великих висотах з великими швидкостями;

забезпечення постійного візуального орієнтування в ході польотів на великі відстані над районами, де відсутні радіонавігаційні або інші електронні навігаційні засоби, або над районами, де доцільна або необхідна візуальна навігація;

забезпечення екіпажів серією карт загального призначення для планування польотів на великі відстані і прокладки курсу.

2. Наявність:

1) аеронавігаційна карта дрібного масштабу - ICAO надається відповідно до положень, що містяться в пункті 7 глави 2 розділу VII цих Авіаційних правил для всіх районів;

2) надання карти даного масштабу замість аеронавігаційної карти світу масштабу 1:1000000 - ICAO передбачається відповідно до інформації, що наведена в пункті 2 глави 16 розділу VII до цих Авіаційних правил.

3. Район картографування і масштаб:

1) на даній карті повинні повністю позначатися основні материки земної кулі;

2) розмір листа може відповідати максимальному розміру друкованого верстата, який має установа, що видає карту;

3) вказівки щодо разграфування листів карти цієї серії містяться у Doc 8697 ICAO "Aeronautical Chart Manual";

4) масштаб карти вибирається в межах від 1:2000000 до 1:5000000;

5) у назві карти вказується чисельний масштаб замість слів "невеликий масштаб";

6) у рамці вказуються лінійні масштаби в кілометрах і морських милях в наступному порядку:

кілометри;

морські милі.

При цьому їх нульові значення розташовуються на одній вертикальній лінії;

7) довжина лінійного масштабу повинна бути не менше 200 міліметрів (8 дюймів);

8) у рамці вказується таблиця перекладу одиниць виміру (метри/фути).

4. Формат:

1) назва карти і зарамкове пояснення зазначаються англійською мовою.

Додатково до англійської мови може використовуватися українська або будь-яка інша мова;

2) дані про номенклатуру суміжних листів і одиницях виміру, що застосовуються для позначення перевищень, розташовуються таким чином, щоб їх було добре видно на складеному листі карти;

3) міжнародної системи номенклатури листів карти не існує.

5. Проєкція:

1) для карти застосовується рівнокутна конформна проєкція;

2) у рамці зазначаються назва і основні параметри проєкції;

3) паралелі наносяться з інтервалом 1°;

4) градуювання паралелей наноситься з незначними інтервалами, відповідними широті і масштабу карти;

5) меридіани наносяться з інтервалами, які відповідають широті і масштабу карти;

6) градуювання меридіанів наноситься з інтервалом, що не перевищує 5';

7) градуювальні штрихи спрямовані в бік, протилежний меридіану Гринвіча і екватору;

8) всі внесені меридіани і паралелі оцифровуються за рамкою карти. За необхідності, меридіани і паралелі оцифровуються на полі карти таким чином, щоб їх нумерацію було легко визначити на складеній карті.

6. Техногенне середовище і топографія:

1) райони забудови:

вибір міст, селищ і сіл для позначення на карті залежить від їх відносної важливості для візуальної аеронавігації;

міста і селища значних розмірів потрібно позначати по межах їх району забудови, а не за встановленими міськими межами;

2) залізниця:

на карті позначаються всі залізниці, що є характерними наземними орієнтирами. У районах з густою мережею залізниць деякі з них, в інтересах полегшення читання карти, можуть не позначатися;

на карті повинні позначатися важливі тунелі.

За необхідності можна додавати пояснювальний напис;

3) шосейні та інші дороги:

дорожня мережа позначається на карті досить докладно, щоб з повітря було видно суттєві особливості її розташування;

в районах забудови позначати дороги не слід, за винятком тих випадків, коли їх можна розрізнити з повітря, як характерні орієнтири;

4) наземні орієнтири:

на карті слід позначати природні і штучні наземні орієнтири, наприклад, мости, великі лінії електропередач, стаціонарні фунікулери, гірничорудні споруди, форти, руїни, дамби, трубопроводи, скелі, обривисті береги, скелі, піщані дюни, окремі маяки і плавучі маяки, коли вони служать важливими орієнтирами для візуальної аеронавігації;

наземні орієнтири можуть супроводжуватися пояснювальними написами;

5) на карті позначаються державні кордони. При цьому недемарковані або невстановлені кордони супроводжуються пояснювальними написами;

6) гідрографія:

на карту, відповідно до її масштабу, наносяться всі елементи гідрографії, включаючи берегові лінії, озера, річки і струмки (в тому числі, що пересихають), солоні озера, льодовики і льодовикові покриви. При цьому великі водні простори необхідно фарбувати в світлі тони, а берегову лінію можна виділити вузькою смугою більш темного тону;

рифи і мілини, включаючи підводні скелясті берегові схили, приливні наноси, окремі скелі, піщані, галькові, кам'янисті та інші подібні ділянки, позначаються умовними знаками, якщо вони мають істотне значення для характеристики даної місцевості.

7. Горизонталі:

1) на карту наносяться горизонталі. Вибір висоти перерізу рельєфу визначається відповідно до вимог, що забезпечують чітке зображення елементів рельєфу з урахуванням потреб аеронавігації;

2) на карті вказуються величини прийнятої висоти перерізу рельєфу.

8. Тональна гіпсометрія:

1) при використанні тональної гіпсометрії на карті наводиться тональна гіпсометрична шкала висот;

2) у рамці вказується тональна гіпсометрична шкала висот, що використовується на карті.

9. Висотні відмітки:

1) окремі критичні точки позначаються висотними відмітками. Вибрані перевищення завжди є найбільшими в межах навколишньої місцевості і, як правило, відносяться до вершини піку, хребта тощо.

На карті також позначаються перевищення в долинах і позначки урізу поверхонь озер, які мають особливе значення для візуальної аеронавігації.

Місцезнаходження кожного окремого перевищення позначається крапкою;

2) у рамці вказується перевищення найвищої точки на карті (в метрах або футах) і її географічні координати з точністю до 5 хвилин;

3) висотну позначку найвищої точки на будь-якому листі карти необхідно залишати вільною від гіпсометричного забарвлення.

10. Неповна або недостовірна інформація про рельєф:

1) райони, в яких не проводилася зйомка рельєфу, позначаються написом "Дані про рельєф неповні";

2) карти, на яких висотні позначки не уточнені, супроводжуються попереджувальним написом, чітко виділеним на полі карти і надрукованим тим же кольором, який використовується для нанесення АНІ, наприклад: "Увага. інформація про рельєф на цій карті недостатньо точна, даними про перевищення слід користуватися обережно".

11. Обриви та лісні масиви:

1) обриви повинні позначатися, якщо вони являють собою помітні орієнтири на місцевості, або коли відомості про штучні споруди дуже малі;

2) на карті необхідно позначати лісові масиви великої протяжності;

3) у рамці вказується дата останньої інформації, нанесеної на топографічну основу.

12. Кольори:

1) з метою спрощення прокладки курсу фон карти варто витримувати в півтонах;

2) з метою виділення елементів, що мають важливе значення для візуальної аеронавігації, необхідно забезпечувати чіткий кольоровий контраст.

7. Магнітне схилення:

1) на карті вказуються ізогони;

2) у рамці вказується дата інформації про ізогони.

8. Аеронавігаційні дані:

1) аеродроми:

AD, гідроаеродроми і вертодроми та їх назви вказуються в такому обсязі, щоб не перевантажувати карту. Перевага при позначенні віддається тим позначенням, які мають найбільш важливе значення для аеронавігації;

на карті вказуються перешкоди;

2) P-зони, R-зони, D-зони та T-зони та система ОПР:

P-зони, R-зони, D-зони та T-зони вказуються, якщо це вважається важливим для аеронавігації;

важливі елементи системи ОПР вказуються, якщо це вважається важливим для аеронавігації;

3) на карті позначаються відповідними умовними знаками радіонавігаційні засоби та їх назви.

19. Карта для прокладки курсу - ICAO

1. Призначення та наявність:

1) дана карта призначена для постійного ведення польотного запису місцезнаходження ПС за допомогою різних методів визначення положення і зчислення шляху, з метою витримування заданої траєкторії польоту;

2) дана карта надається відповідно до вимог глави 1 розділу VII до цих Авіаційних правил для використання основних маршрутів, що проходять над океанами і малонаселеними районами та застосовуються міжнародною цивільною авіацією;

3) у районах, де застосовується маршрутна карта - ICAO, карта для прокладки курсу не використовується.

2. Район картографування і масштаб:

1) у міру можливості карта конкретного району повинна включати основні повітряні траси і їх аеродроми та складатися з одного аркуша;

2) масштаб карти обирається з урахуванням розміру району картографування. Зазвичай, масштаб карти вибирається в межах від 1:3000000 до 1:7500000.

3. Формат та проєкція:

1) розмір листа карти повинен забезпечувати можливість роботи з картою на штурманському столику;

2) карта складається з рівнокутної проєкції, де пряма лінія наближено відповідає ортодромії;

3) на карту наносяться паралелі і меридіани;

4) інтервали обираються таким чином, щоб забезпечити точну прокладку курсу в мінімальний час із мінімальними витратами;

5) градуювальні штрихи наносяться з постійними інтервалами уздовж паралелей і меридіанів за відповідним номером. Обраний інтервал, незалежно від масштабу карти, зводить до мінімуму необхідність інтерполяції для точної прокладки курсу;

6) нумерація паралелей і меридіанів розташовується таким чином, щоб цифри на поле карти повторювалися принаймні через кожні 15 сантиметрів (6 дюймів);

7) якщо на картах високоширотних районів нанесена навігаційна координатна сітка, в ній також містяться лінії, паралельні меридіану Гринвіча і протилежного йому меридіану;

8) на кожному листі карти зазначаються серія карти і номер.

4. Техногенне середовище і топографія:

1) на карту наносяться загальні контури берегових ліній усіх відкритих водних просторів, великих озер і річок;

2) на карті позначаються висотні позначки окремих елементів рельєфу, які становлять небезпеку для аеронавігації;

3) на карті виділяються найбільш небезпечні або виступаючі елементи рельєфу;

4) на карті позначаються великі міста і селища.

5. Магнітне схилення:

1) ізогони наносяться на всій карті з постійними інтервалами. Обраний інтервал, незалежно від масштабу карти, зводить до мінімуму необхідність інтерполяції;

2) на карті вказується дата інформації про VAR.

6. Аеронавігаційні дані:

1) на карті вказуються наступні аеронавігаційні дані:

AD, що регулярно використовуються міжнародним комерційним повітряним транспортом, та їх назви;

окремі радіонавігаційні засоби, що використовуються для визначення місцезнаходження ПС, та їх назви і позначення;

координати електронних навігаційних засобів дальньої дії, за необхідністю;

межі FIR, CTA та CTR, що необхідні для користування картою;

встановлені контрольні пункти, що необхідні для користування картою;

океанські станції.

На карту можуть наноситися інші АНД, якщо вони не ускладнюють читання основної інформації;

2) за відсутності інших навігаційних засобів на карті позначаються наземні аеронавігаційні вогні і морські вогні, які використовуються для аеронавігації.

20. Відображення електронної аеронавігаційної карти - ICAO

1. Призначення та інформація, що надається для відображення:

1) дисплей даної карти при належних заходах резервування та згідно з вимогами додатка 4 "Aeronautical Charts" до Конвенції;

дозволяє льотному екіпажу вчасно здійснювати планування маршрутів, контроль за маршрутом польоту і навігацію шляхом відображення необхідної інформації;

2) дисплей електронної аеронавігаційної карти забезпечує відображення всієї аеронавігаційної і топографічної інформації, а також інформації про штучні споруди;

3) дисплей електронної аеронавігаційної карти може відображати додаткову інформацію на додаток до інформації, яка передбачена для відповідної карти, що видається на папері, та яка може розглядатися корисною для безпеки навігації.

2. Вимоги до відображення:

1) категорія відображення:

надана для відображення інформація поділяється на наступні категорії:

основна інформація, що відображається і постійно зберігається на дисплеї та яка складається з мінімального обсягу інформації, необхідної для безпечного виконання польотів;

інша інформація, що відображається, і яка може бути вилучена з дисплея або відображатися окремо за запитом, та складатися з інформації, яка не вважається важливою для безпечного виробництва польотів;

передбачається проста функція щодо додавання або вилучення іншої АНІ, що відображається, але не передбачає можливості вилучення інформації, яка включена до основного відображення;

2) режим відображення і генерації карти сусіднього району:

дисплей електронної аеронавігаційної карти - ICAO може постійно відображати місце розташування ПС в режимі реального часу, коли повернення і генерація карти навколишнього району відбуваються автоматично. Можуть надаватися інші режими, такі, як статичне відображення карти;

існує можливість вручну змінювати район карти і розташування ПС відносно кромки дисплея;

3) масштаб та умовні позначення:

передбачається можливість зміни масштабу, в якому зображується карта;

умовні знаки, що використовуються, повинні відповідати знакам, встановленим для електронних карт відповідно до додатку 2 до цих Авіаційних правил, за винятком випадків, коли показуються предмети, для яких непередбачений умовний знак на картах ICAO. При цьому вибираються умовні знаки на електронній карті, які:

передбачають використання мінімального набору ліній, дуг і заток району;

не викликають плутанини щодо інших умовних знаків аеронавігаційних карт;

не погіршують чіткість відображення;

відповідно до роздільної здатності вихідних даних можуть додаватися додаткові деталі щодо кожного умовного знаку, але будь-які доповнення не можуть впливати на основне розпізнавання зазначеного умовного знаку;

4) засоби відображення:

ефективний розмір надання карти є достатнім для відображення інформації, яка є необхідною відповідно до глави 3 цього розділу, без надмірної "прокрутки" екрану;

дисплей володіє можливостями, необхідними для точного зображення відповідних елементів, що наведені у додатку 2 до цих Авіаційних правил;

метод надання інформації забезпечує чітку її видимість, що відображається для пілота в умовах природного і штучного освітлення кабіни екіпажу;

яскравість відображення на дисплеї може регулюватися льотним екіпажем повітряного судна.

3. Надання та оновлення даних:

1) надання та оновлення даних для використання на дисплеї повинно відповідати вимогам системи аеронавігаційних даних;

2) дисплей може автоматично приймати санкціоновані оновлення до існуючих даних. Передбачаються заходи забезпечення правильного введення в дисплей санкціонованих даних і відповідних до них оновлень;

3) дисплей також може приймати оновлення до санкціонованих даних, які вводяться вручну з використанням простих засобів перевірки до остаточного прийняття таких даних. Оновлення, введені вручну, відрізняються на дисплеї від санкціонованої інформації та санкціонованих оновлень і не повинні впливати на чіткість відображення;

4) реєструються всі оновлення, включаючи дату і час застосування;

5) дисплей дозволяє льотному екіпажу відображати оновлення з тим, щоб він міг розглянути їх зміст і встановити, що вони вже введені в систему.

4. Експлуатаційні випробування, сигнали збою та їх індикація:

1) передбачається метод перевірки основних функцій на борту ПС. У випадку відмови інформація, що відображається при перевірці, повинна вказувати на пошкоджену частину системи;

2) передбачаються відповідний сигнал тривоги або індикація про несправність системи.

5. Заходи щодо резервування:

1) з метою забезпечення безпеки навігації та в разі відмови дисплея електронної аеронавігаційної карти - ICAO передбачаються заходи резервування, які включають:

засоби, що дозволяють безпечну передачу функцій відображення з метою забезпечення того, щоб відмова не призвела до виникнення критичної ситуації;

заходи щодо резервування, що сприяють здійсненню безпеки навігації протягом решти частини польоту;

2) належна резервна система може передбачати наявність паперових карт на борту повітряного судна.

21. Оглядова карта мінімальних абсолютних висот ОПР з використанням систем спостереження - ICAO

1. Призначення та наявність:

1) дана додаткова карта містить інформацію, яка дозволить льотним екіпажам контролювати абсолютні висоти, що призначені диспетчером з використанням системи спостереження ОПР, і здійснювати їх перехресну перевірку;

2) на лицьовому боці карти чітко виділяється примітка із зазначенням, що дана карта може використовуватися тільки для перехресної перевірки призначених абсолютних висот, коли ПС упізнано;

3) оглядова карта мінімальних абсолютних висот ОПР - ICAO надається відповідно до вимог глави 7 розділу I цих Авіаційних правил, якщо встановлені схеми векторіння та мінімальні абсолютні висоти векторіння неможливо чітко вказати на карті району - ICAO, картах типу SID, STAR.

2. Район картографування і масштаб:

1) район картографування є достатнім для наочного відображення інформації, що стосується схем векторіння;

2) дана карта виконується в масштабі;

3) дана карта повинна виконуватися в тому ж масштабі, що і карта району.

3. Проєкція:

1) карту належить викладати в рівнокутній проєкції, в якій пряма лінія наближено відповідає ортодромії;

2) градуювальні штрихи наносяться з постійними інтервалами уздовж ліній внутрішньої рамки.

4. Позначення:

1) на кожній карті вказується назва AD, для якого встановлені схеми векторіння або, коли схеми відносяться до кількох AD, назва, що пов'язана з відображенням повітряного простору;

2) назвою може бути назва міста, який обслуговується AD, або, коли схеми відносяться до кількох AD, назва центру ОПР, або найбільшого міста, чи населеного пункту, розташованого в районі, вказаному на карті.

5. Техногенне середовище і топографія:

1) на карту наносяться загальні контури берегових ліній усіх відкритих водних просторів, великих озер і річок, якщо вони не ускладнюють розуміння іншої, більш властивої для призначення карти, інформації;

2) вказуються відповідні висотні відмітки і перешкоди.

Інформація про відповідні висотні відмітки і перешкоди надається фахівцями з розробки схем.

6. VAR, пеленги, лінії шляху і радіали:

1) вказується середнє VAR нанесеного на карті району з точністю до найближчого градуса;

2) на карті позначаються магнітні пеленги, лінії шляху і радіали, за винятком випадків, передбачених пунктом 3 цієї глави;

3) у районах високих широт, де орієнтування по магнітному північну неможливо, використовується інший відповідний орієнтир, тобто істинний північ або північний напрямок по сітці координат;

4) якщо пеленги, лінії шляху або радіали наводяться з орієнтуванням на північний напрямок істинного або умовного меридіана, про це вказується на карті. У разі використання північного напрямку умовного меридіана наводиться опорний умовний меридіан.

7. Аеронавігаційні дані:

1) аеродроми:

вказуються всі AD, що впливають на систему маршрутів у районі даного AD. За необхідністю використовується індекс розташування RWY;

вказується перевищення основного AD з точністю до найближчого метра або фута;

2) P-зони, R-зони, D-зони і T-зони та система ОПР:

наносяться P-зони, R-зони, D-зони і T-зони з зазначенням їх позначень;

на карті вказуються компоненти встановленої системи ОПР, які включають:

радіонавігаційні засоби із зазначенням їх позначень;

бічні межі відповідного встановленого повітряного простору;

точки шляху в схемах стандартного вильоту і прибуття за приладами.

При цьому можуть вказуватися маршрути, які використовуються при наведенні ПС на точки шляху і від них;

абсолютну висоту переходу, якщо така встановлена;

інформацію, що пов'язана з векторінням, у тому числі:

чітко позначені мінімальні абсолютні висоти векторіння з точністю до найближчих 50 метрів або 100 футів з округленням до більшого значення;

бічні межі секторів, в яких встановлені мінімальні абсолютні висоти векторіння, які зазвичай визначаються пеленгами і радіалами на радіонавігаційні засоби або від них, з точністю до найближчого градуса або, якщо не застосовується, географічними координатами в градусах, хвилинах і секундах та позначаються жирними лініями для чіткого розмежування встановлених секторів. У перевантажених інформацією зонах географічні координати можна не вказувати;

кола рівних відстаней з інтервалами 20 кілометрів або 10 миль, або, якщо може бути застосовано, з інтервалами 10 кілометрів або 5 миль, що позначаються тонкими пунктирними лініями, радіусом, зазначеним на колі, і центром, розташованим у місці розміщення позначеного аеродромного VOR або, якщо таке відсутнє, в контрольній точці аеродрому або вертодрому;

примітка щодо поправки, у відповідних випадках, на вплив низької температури;

правила радіозв'язку, включно позивний(і) та канал(и) відповідного органу(ів) ОПР.