Про затвердження Інструкції з організації кінологічного забезпечення в Державній прикордонній службі України

2) для кобелів - не нижче ніж "дуже добре".

7. Не допускаються до проведення племінного добору собаки меланхолійного та флегматично-меланхолійного типів, а також собаки з важкою формою дисплазії, крипторхи, пасивно-оборонною реакцією поведінки, боязливістю до пострілів та сильних звукових подразників, явно вираженими породними вадами (у будові хвоста, поставі кінцівок, положенні вух, зубній системі, з вадами пігментації, непритаманним породі кольором очей та шерсті, що мають м'який підшерсток, довгу остьову шерсть, яка не щільно прилягає, помітними очосами на вухах та передпліччях), собаки рихлого, ніжного типу конституції, з ожирінням або надто худі, які отримали на виведенні оцінку за вгодованість нижче ніж "добре".

8. До розведення допускаються лише собаки категорії племінні:

9. Граничний вік для використання в розведенні для кобелів і сук - до 8 років (включно). Цінним племінним собакам за рішенням комісії строк використання в розведенні може бути продовжено на 1-2 роки.

10. Племінні собаки можуть переводитися в категорію стройових за рішенням комісії у разі, якщо їх подальше використання для розведення та отримання потомства не є доцільним, через такі причини:

1) досягнення граничного віку;

2) втрата племінних якостей - слабкі приплоди, високий відсоток смертності щенят під час народження та в підсосний період;

3) високий відсоток прохолостів сук із вини плідника;

4) племінні та робочі якості від отриманого потомства нижче ніж "добре";

5) захворювання, що знижують племінні якості;

6) втрата робочих якостей.

Результат їх використання враховується в аналізі племінної справи за рік до написання наступного плану племінної справи на рік.

11. За якістю отриманого потомства та результатами перевірки його робочих якостей визначають подальше застосування та використання собаки в категорії племінних. Аналіз якості потомства проводиться від моменту постановки на забезпечення до моменту передавання до підрозділів для дресирування.

12. Допускається не більше однієї результативної в’язки сук за рік. Інтервал між в’язками або пологами не має бути меншим ніж шість місяців.

Одна племінна сука не може мати більше семи виводків протягом службового використання.

13. Кобеля можна використовувати впродовж усього року. У перший рік використання (з 2 до 3 років) за кобелем закріплюється не більше 3-4 сук на рік; з 3 до 8 років використання за плідником можна закріплювати 6-8 сук.

14. За кожною племінною сукою закріплюються основний кобель та запасний (дублер) відповідно до плану в’язок та реєстрації щеніння племінних сук. За рішенням начальника ПВСС може бути здійснена заміна основного кобеля на додаткового або на того, до якого проводиться виїзна в’язка. Заміна кобеля обґрунтовується отриманням цінних племінних якостей та ситуацією, що склалася на час проведення в’язки.

15. У разі якщо плідник частково або повністю винний у прохолості сук або в отриманому від нього приплоді є тільки одне щеня, його використання в розведенні частково припиняється (до з'ясування причини). Висновок про доцільність подальшого використання кобеля надається після його оцінки за якістю потомства протягом року до моменту передавання на навчання.

Якщо від різних маток буде отримано більше ніж 30 % потомства з однотипними вадами, подальше використання плідника в розведенні забороняється.

У разі якщо три суки, покриті одним і тим самим плідником, у поточному році залишилися пустими, його направляють на дослідження репродуктивної здатності. У разі втрати репродуктивної здатності кобель від племінного використання відсторонюється.

16. Висновок про доцільність подальшого використання суки у відтворенні щенят робиться за результатами не менше двох отриманих приплодів від різних плідників.

Якщо від суки після перших пологів отримано 80 % неповноцінних щенят або є великий відсоток смертності в підсосний період, її перевіряють за результатами в'язок з іншим плідником, який не має родинних зв’язків із першим. У разі отримання від другої в'язки аналогічних результатів самку від подальшого використання в розведенні відсторонюють.

17. У разі прохолосту суки протягом двох в’язок поспіль від різних плідників (а в цей період буде отримано потомство від цих плідників іншими матками) матку за рішенням комісії виключають із розведення або можуть залишити до з’ясування причин прохолосту спеціалістами ветеринарної медицини.

18. Сука, яка залишилася незаплідненою через 60 днів після в’язки, оглядається комісією, про що складається акт пустування суки.

У разі виявлення прохолостів кобеля і суку досліджують спеціалісти ветеринарної медицини на визначення репродуктивної здатності.

19. В'язка суки тільки для використання її у якості годувальниці або для цієї самої мети з фальшивою вагітністю забороняється. У разі загибелі суки або неможливості нею через різні причини годувати щенят проводяться всі заходи для їх збереження. Можливе вигодовування щенят іншою сукою або з допомогою штучного годування.

1. Для розведення собак службових порід застосовується тільки чистопородне спарювання (однієї породи). Основним завданням чистопородного розведення є збереження та поліпшення якостей, властивих породі, отримання тварин зі стійкими високими якостями і бажаного типу, що відповідають стандарту породи.

2. Пар для в'язки добирають індивідуально, враховуючи всі позитивні і негативні якості та вік собак. При цьому враховують вік плідників та їх відповідність екстер'єру, фізичний стан, індивідуальні недоліки та переваги, необхідність закріплення найкращих екстер'єрних і робочих якостей (кобель повинен бути покращувачем породи).

3. Для сук у віці до 5 років рекомендується добирати кобелів на півтора-два роки старших, для самок від шести до восьми років - на два-три роки молодших.

4. Сплановані до в'язки кобелі не пізніше ніж за два тижні до її проведення підлягають якісному ветеринарно-зоотехнічному огляду, за потреби їм призначають індивідуальний режим утримання, годування, тренування.

5. В'язку проводять на 2-4 день еструсу суки, коли статеве бажання до спарювання в неї є найбільшим. Повторна в'язка є обов'язковою і проводиться через 24-48 годин після першої. Про в’язку племінних собак складається акт в’язки племінних собак.

6. Щінна сука, починаючи із четвертого тижня в'язки, має отримувати максимальну кількість поживних речовин.

7. Кожний отриманий приплід на 3-5 день оглядається комісією, під час огляу встановлюються стан суки, кількість щенят, їх стать, масть, особливі ознаки, наявність вад і відповідність ваги та зросту віку, а також приймається рішення про подальше вирощування або вибракування. За результатами огляду складається акт щеніння та племінного огляду щенят, який реєструється в племінній книзі. Окремо описуються наявність смоктального рефлексу та життєздатність приплоду. Визначають щенят, які підлягають подальшому вирощуванню або вибракуванню.

8. У випадку загибелі щенят до моменту постановки на забезпечення комісією складається акт вибракування службового собаки із зазначенням причин. Такі самі дії проводяться у разі прояву канібалізму сукою-годувальницею.

9. Критеріями для вибракування щенят є:

1) вага щеняти великих порід менше ніж 300 г;

2) вага середніх і малих порід менше ніж 250 г;

3) нежиттєздатність.

10. Нормальною вважається вага новонародженого щеняти:

1) для собак великих порід - 350-400 г, у "сильних" приплодах - 400-500 г;

2) для собак середніх і малих порід - 250-300 г, у "сильних" приплодах - 350-400 г;

3) добре виражений біотонус - здатність щеняти в перші дні шукати, утримувати і ссати сосок.

11. У підсосний період щенята утримуються разом із сукою. У разі наявності в однієї із сук великої кількості щенят, а в іншої - одного або двох, можливе їх підкладання від однієї до іншої.

12. Приплід щенят у 14-денному віці оглядається комісією, про що складається акт оприбуткування та племінного огляду щенят. Щенятам присвоюють клички та номери. На кожне щеня заводиться обліково-ветеринарна картка. Усі клички у виводку розпочинаються з однієї літери.

13. Повторний племінний огляд щенят проводиться комісією після досягнення ними віку 30 та 45 днів. Після 45 днів проводиться таврування виводку, про що складається акт таврування щенят. У правому вусі ставиться тавро, яке обов’язково складається із п’яти цифр (перші дві - означають рік, наступні три - порядковий номер упродовж цього року). Перед цифрами для об’єктивності можуть стояти не більше двох або трьох літер, які ідентифікують ПВСС у структурі Держприкордонслужби. За потреби допускається таврування в паховій частині живота для порід, в яких значно змінюється розмір вушних раковин з віком. Для ідентифікації службових собак допускається їх чипування. Номер проставляється в усіх облікових документах та є незмінним протягом усього життя собаки.

14. Відлучання щенят від сук проводиться у віці двох місяців і здійснюється поступово протягом 5-6 днів. Ослаблених щенят дозволяється залишати разом із сукою на довший термін.

15. Після відлучення щенята утримуються групами (виводком). У тримісячному віці щенят ділять на групи по 2-3 щенят. У кожну групу добираються щенята з однаковим фізичним розвитком.

16. Догляд і годування щенят проводять з урахуванням їх віку та розпорядку дня. У міру зростання та вирощування щенят режим їх утримання, годування та вирощування має поступово наближатися до режиму утримання дорослих собак.

17. У віці чотирьох місяців проводиться племінний огляд з метою переведення в категорію стройових собак. Після переведення щенят у категорію стройових собак їх розміщують по одному у вольєрі й закріплюють за кожним окремі предмети догляду та утримання.

18. На вирощених у ПВСС собак складаються родоводи (витяги з племінної книги про походження). Номером родоводу собаки є його номер та додані дві останні цифри року народження.

1. В органах Держприкордонслужби ведеться облік інспекторів-кінологів - у кінологічній службі штабу та кадровому підрозділі органу; службових собак - у кінологічній службі штабу, у фінансово-економічному підрозділі та у службі ветеринарної медицини (облік проведених з ними профілактичних та лікувальних заходів).

У разі якщо в органах таких підрозділів не передбачено за рішенням керівника органу ведення обліку, облік покладається на інший підрозділ або уповноважену особу.

2. Перевірка рівня підготовки кожного інспектора-кінолога за фахом і закріпленого за ним службового собаки проводиться:

1) начальником кінологічного відділення (групи) підрозділу охорони державного кордону та забезпечення - не менше одного разу на місяць;

2) начальником підрозділу охорони державного кордону та забезпечення - не менше одного разу на квартал;

3) начальником кінологічної служби (начальником кінологічної групи) штабу органу охорони державного кордону - не менше одного разу на півріччя;

4) начальником кінологічної служби штабу регіонального управління Держприкордонслужби - не менше одного разу на рік.

Перевірка стану підготовки інспекторів-кінологів і закріплених за ними службових собак проводиться під час планових тренувань (тренінгів, занять), навчально-методичних та настановчих зборів і перевірки несення служби прикордонних нарядів.

Перевірка інспекторів-кінологів проводиться як раптово, так і після їх завчасного попередження про час, місце та умови проведення такої перевірки.

3. Результати підготовки та використання в охороні державного кордону інспекторів-кінологів із закріпленими за ними службовими собаками аналізуються в:

1) підрозділі охорони державного кордону та забезпечення - за кожен місяць;

2) органі охорони державного кордону та забезпечення - за кожні місяць, квартал, півроку, рік;

3) регіональному управлінні Держприкордонслужби - за кожні квартал, півроку, рік;

4) Департаменті охорони державного кордону Адміністрації Держприкордонслужби - за півроку, рік.

4. Органи щотижня подають до кінологічного підрозділу Департаменту охорони державного кордону Адміністрації Держприкордонслужби інформацію про результати підготовки та використання інспекторів-кінологів із службовими собаками за тиждень.

Інші відомості з кінологічних питань опрацьовуються та подаються в порядку, визначеному Адміністрацією Держприкордонслужби.

1. Сертифікат про підготовку службового собаки в кінологічних навчальних підрозділах Держприкордонслужби (далі - сертифікат) виготовляється на білому аркуші розміром 210х297 мм, щільність якого не менше 100 г/кв. м. У центрі сертифіката на тлі зображення голови собаки - німецької вівчарки - розміщена таблиця, обрамлена рамкою чорного кольору.

2. У верхній частині розміщено напис "ДЕРЖАВНА ПРИКОРДОННА СЛУЖБА УКРАЇНИ КІНОЛОГІЧНИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЦЕНТР", під ним "СЕРТИФІКАТ №___ про підготовку службового собаки" (після знака "№" зазначається порядковий номер виданого сертифіката).

У лівій частині сертифіката розташовуються написи: "ПОРОДА", "КЛИЧКА", "СТАТЬ", "МАСТЬ", "КЛЕЙМО", "ЧИП", "ДАТА НАРОДЖЕННЯ", "ЗАВОДЧИК", "ВЛАСНИК", "ВИД СЛУЖБИ", у правій частині - місця для написання відповідних даних.

3. У нижній лівій частині розміщено напис "Підготовлений до:" та місце для зазначення відомостей про навички, за якими підготовлений службовий собака.

У нижній правій частині розміщено напис "Номер наказу, підпис керівника, печатка:" та місце для зазначення цих відомостей.

4. Ескіз сертифіката про підготовку службового собаки наведено нижче.

див. зображення

1. Загальна фізична недорозвиненість кістяка і мускулатури.

2. Основні різко виражені вади в екстер’єрі:

1) зуби із сильно зруйнованою емаллю, відсутність іклів на одній або обох щелепах;

2) тонка зі слабкою мускулатурою шия або шия з відвислою складчастою шкірою;

3) надмірно провисла або горбата спина;

4) провислий або горбатий вузький поперек з недорозвиненою мускулатурою;

5) дуже скошений круп;

6) кругла з опуклими вигнутими ребрами непропорційно широка спереду, надмірно вузька або мала грудна клітка;

7) опущений або надмірно підтягнутий живіт;

8) вузька постава передніх кінцівок, вивернуті назовні або всередину лікті, різко виражений розмір або клишоногість, козинець, шаблиста постава задніх кінцівок, зближеність або вивернутість скакальних суглобів, плоскі розчепірені лапи.

3. Порушення і ураження центральної нервової системи (мозку і його оболонок) за наявності розладів руху.

4. Захворювання периферійних нервів, що спричинили невиліковний функціональний розлад тих чи інших органів.

5. Кульгавість, спричинена атрофією м’язів плеча, стегна. Хронічне запалення сухожиль, зв’язок і суглобів.

6. Тривалий, різко виражений, що не піддається лікуванню, розлад травлення у зв`язку з перенесеними гострими захворюваннями, що перейшли у хронічну форму, отруєннями та інтоксикаціями.

7. Хронічні хвороби дихальних шляхів, легенів, плеври з явно вираженими симптомами: задишка, кашель, хрипи, ціаноз слизових оболонок. Порушення дихання внаслідок зміни, переродження слизової оболонки носа або новоутворення.

8. Хронічні хвороби серця і великих кровоносних судин.

9. Хронічний ревматизм мускулатури і суглобів, що супроводжується хворобливістю, кульгавістю та втратою рухливості.

10. Деформація суглобів, сухожиль та м’яких тканин, що перешкоджає нормальному руху.

11. Хронічне ураження лімфатичних залоз з нагноєнням, утворенням наривів.

12. Неправильно зрослі переломи, що спричинили зв’язаність рухів.

13. Непереборні пухлини або хронічні процеси, що ускладнюють надягання нашийника.

14. Злоякісні новоутворення.

15. Грижі з випадінням кишечника та сальника.

16. Невиліковні захворювання пальців і пазурів, що заважають рухам.

17. Хронічне гнійне запалення вуха зі зміною функцій лабіринту, барабанної перетинки, що супроводжується частковою втратою слуху.

18. Слабке чуття.

19. Хронічні запалення сльозового мішка, кон’юнктиви, слізний свищ, надмірна хронічна сльозотеча, часткова втрата зору.

20. Старість (8-10 років) - за рішенням комісії.

21. Кастрати.

22. Хронічні, що не піддаються лікуванню, паразитарні хвороби (стригучий лишай, парша, залозниця), екземи при значному поширенні на тілі.

23. Травматичні пошкодження (рани, забиття тощо), хвороби (не зазначені в цьому Переліку), що викликають незворотню втрату працездатності і не виправдовують витрат на лікування.

24. Переважання в поведінці собаки орієнтовної, орієнтовно-статевої та пасивно-оборонної реакцій.

25. Недоліки основних типологічних властивостей нервової діяльності (надвисока або вкрай низька збудливість).