Про внесення змін до наказу Міністерства охорони здоров’я України від 16 червня 2014 року № 398

Відповідно до абзацу одинадцятого частини другої статті 6 Закону України "Про екстрену медичну допомогу" та з метою удосконалення надання домедичної допомоги особам при невідкладних станах

1. Пункт 1 наказу Міністерства охорони здоров’я України від 16 червня 2014 року № 398 "Про затвердження порядків надання домедичної допомоги особам при невідкладних станах", зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 07 липня 2014 року за № 750/25527, доповнити підпунктом 29 такого змісту:

"29) Порядок надання домедичної допомоги особам при підозрі на передозування опіоїдами.".

2. Управлінню екстреної медичної допомоги та медицини катастроф забезпечити подання цього наказу в установленому порядку на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.

3. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра Лінчевського О.В.

4. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

1. Цей Порядок визначає послідовність дій під час надання домедичної допомоги особам при підозрі на передозування опіоїдами (далі - Постраждалі).

2. У цьому Порядку термін "передозування опіоїдами" означає погіршення фізичного та психічного здоров’я, що становить пряму та невідворотну загрозу життю та здоров’ю людини і виникає внаслідок використання опіоїдів.

Інші терміни вживаються у значеннях, наведених в Основах законодавства України про охорону здоров’я та у Законі України "Про екстрену медичну допомогу".

3. Домедичну допомогу Постраждалим зобов’язані надавати особи, визначені статтею 12 Закону України "Про екстрену медичну допомогу".

Необхідна допомога Постраждалим може надаватись членами їх сімей, соціальними працівниками, особами, які стали свідками передозування опіоїдами або його наслідків, іншими особами.

4. Дії, які необхідно виконати під час надання домедичної допомоги Постраждалим:

1) переконатись у відсутності небезпеки для себе, оточення та Постраждалого;

2) провести огляд Постраждалого, визначити, притомний чи непритомний;

3) викликати бригаду екстреної медичної допомоги;

4) за потреби, зафіксувати Постраждалого у стабільному положенні;

5) якщо Постраждалий непритомний, забезпечити прохідність верхніх дихальних шляхів; за наявності блювання, судом або порушеного дихання повернути Постраждалого на бік та за потреби очистити дихальні шляхи від блювотних мас або сторонніх тіл;

6) перевірити наявність дихання за допомогою прийому "чути, бачити, відчувати" (наявність дихання визначати протягом 10 секунд). Якщо виникли сумніви щодо наявності дихання, вважати, що його немає, та розпочати проведення серцево-легеневої реанімації;

7) установити, чи є Постраждалий особою з підвищеним ризиком передозування опіоїдами.

Особами з підвищеним ризиком передозування опіоїдами є:

особи, які залежні від опіоїдів, зокрема ті, що мають досвід передозування та/або знижену толерантність (після детоксикації, звільнення від ув’язнення, припинення лікування);

особи, які застосовують опіоїди за призначенням, зокрема застосування у підвищених дозах;

особи, які застосовують опіоїди в комбінації зі снодійними та седативними речовинами;

особи, які застосовують опіоїди та мають інші тяжкі захворювання (вірус імунодефіциту людини (ВІЛ), захворювання печінки або легень, депресія);

особи, які вживають наркотичні засоби шляхом ін’єкцій, особливо при першому їх використанні;

особи, які спільно проживають з особами, залежними від опіоїдів;

8) за можливості уточнити, що саме та в якій кількості приймав Постраждалий;

9) установити, чи є у особи ознаки, які вказують на передозування опіоїдами.

Ознаками, які вказують на передозування опіоїдами, є:

ускладнене/пригнічене дихання (дихання менш як 10-12 вдихів за хвилину) або зупинка дихання;

ослаблення або зникнення пульсу;

зниження рівня або втрата свідомості;

суттєве звуження очної зіниці (діаметр менш як 2 мм);

бліді шкірні покриви, ціаноз губ та кінчиків пальців;

10) у разі виявлення зазначених вище ознак у осіб з підвищеним ризиком передозування опіоїдами застосовується антидот (налоксон).

Особи, які зобов’язані надавати домедичну допомогу відповідно до статті 12 Закону України "Про екстрену медичну допомогу", можуть застосовувати антидот (налоксон) за умови, якщо вони пройшли відповідне навчання, а також якщо антидот (налоксон) входить до складу аптечки.

Особи, які надають Постраждалим необхідну допомогу, можуть вводити антидот (налоксон) у дозуванні від 0,4 мг до 2 мг внутрішньом’язово при використанні ін’єкційної форми або 2 мг в носову порожнину при використанні інтраназальної форми (розпилювання 1 мл антидоту (налоксону) у дозі 1 мг/мл у кожну ніздрю носа). Оптимальним методом введення антидоту (налоксону) особами, які не є медичними працівниками, є інтраназальне введення (в порожнину носа без порушення цілісності шкірних покривів) для розпилення на слизову оболонку. У разі використання розчину для ін’єкцій внутрішньом’язову ін’єкцію слід робити у зовнішню поверхню плеча або стегна;

11) після введення антидоту (налоксону) продовжувати проводити серцево-легеневу реанімацію до відновлення самостійного дихання або прибуття медичних працівників;

12) якщо дихання та свідомість не відновилися протягом 3-5 хвилин, повторно ввести антидот (налоксон);

13) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної медичної допомоги.