Про затвердження критеріїв оцінки допустимості державної допомоги суб’єктам господарювання на професійну підготовку працівників

Відповідно до частини другої статті 6 Закону України "Про державну допомогу суб’єктам господарювання" Кабінет Міністрів України

Затвердити критерії оцінки допустимості державної допомоги суб’єктам господарювання на професійну підготовку працівників, що додаються.

1. До критеріїв оцінки допустимості державної допомоги суб’єктам господарювання на професійну підготовку працівників (далі - державна допомога на професійну підготовку) належать:

недопущення суттєвої нерівності умов діяльності конкуруючих між собою суб’єктів господарювання;

збільшення кількості працівників, що проходять професійну підготовку.

2. Під професійною підготовкою працівників розуміється професійне навчання працівників у значенні, наведеному в Законі України "Про професійний розвиток працівників" .

Інші терміни вживаються у значенні, наведеному у Господарському кодексі України, Законах України "Про державну допомогу суб’єктам господарювання", "Про захист економічної конкуренції", "Про професійний розвиток працівників", "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

3. Державна допомога на професійну підготовку є допустимою у разі, коли вона надається з метою стимулювання роботодавця підвищувати професійний рівень працівників і спрямована на відшкодування суб’єктам господарювання витрат на професійну підготовку працівників.

4. До категорій отримувачів державної допомоги на професійну підготовку відносяться суб’єкти господарювання, що провадять діяльність у будь-якій галузі.

5. Державна допомога на професійну підготовку не надається суб’єктам господарювання:

яких визнано банкрутами, стосовно яких порушено справу про банкрутство, що перебувають на стадії ліквідації, які мають прострочену більш як шість місяців заборгованість перед державним (місцевим) бюджетом та Пенсійним фондом України, які визнають свою неспроможність своєчасно виконати зобов’язання перед кредиторами через незадовільний стан фінансово-господарської діяльності;

для здійснення обов’язкової підготовки, перепідготовки, підвищення кваліфікації працівників відповідно до вимог законодавства.

6. Один і той самий суб’єкт господарювання може бути отримувачем державної допомоги за кількома програмами державної допомоги та/або індивідуальної державної допомоги.

7. Державна допомога на професійну підготовку надається у будь-якій формі.

8. Максимальний розмір державної допомоги на професійну підготовку, яка може надаватися на відшкодування суб’єктам господарювання витрат на професійну підготовку працівників, становить не більш як 50 відсотків розміру таких витрат. Це значення збільшується, але не більш як 70 відсотків, у таких випадках:

1) на 10 відсотків у разі професійної підготовки працівників, що є особами з інвалідністю та/або незабезпеченими особами, та/або внутрішньо переміщеними особами, та/або учасниками бойових дій, які віднесені до однієї з категорій, зазначених у пунктах 19 і 20 частини першої статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" ;

2) на 10 відсотків у разі надання допомоги суб’єктам середнього підприємництва і на 20 відсотків у разі надання допомоги суб’єктам малого підприємництва.

9. У разі надання державної допомоги на професійну підготовку працівників, які працюють в секторі морського транспорту, максимальний розмір державної допомоги на професійну підготовку, яка може надаватися на відшкодування витрат на професійну підготовку працівників становить не більш як 100 відсотків розміру таких витрат, якщо працівники, які проходять професійну підготовку, не є активними членами екіпажу судна, а є позаштатними працівниками судна, та професійна підготовка здійснюється на судні, яке зареєстровано згідно з Кодексом торговельного мореплавства України.

10. Витратами на професійну підготовку працівників є:

1) витрати на оплату праці викладацького персоналу за час, протягом якого здійснюється професійна підготовка працівників;

2) витрати викладацького персоналу і працівників, які проходять професійну підготовку, зокрема витрати на проїзд, придбання навчальних та інших матеріалів, які безпосередньо пов’язані з професійною підготовкою, амортизацію інструментів і обладнання в обсязі, необхідному для професійної підготовки.

До цих витрат не належать витрати на проживання, крім мінімально необхідних витрат на проживання працівників, що є особами з інвалідністю;

3) витрати на надання консультаційних послуг, пов’язаних з професійною підготовкою;

4) витрати на оплату праці (заробітну плату) працівників за час, протягом якого вони проходять професійну підготовку;

5) адміністративні, накладні та інші непрямі витрати за час, протягом якого працівники проходять професійну підготовку.

11. У разі коли суб’єкт господарювання є отримувачем державної допомоги за різними програмами державної допомоги та/або індивідуальної державної допомоги, з метою визначення сукупного розміру державної допомоги на професійну підготовку ураховується розмір державної допомоги, що надається на відшкодування витрат на професійну підготовку працівників, за всіма діючими програмами державної допомоги та/або індивідуальної державної допомоги.

Якщо критеріями оцінки допустимості інших категорій державної допомоги визначений більший, ніж цими критеріями, максимальний розмір державної допомоги на відшкодування витрат на професійну підготовку працівників, такий розмір вважається допустимим для конкуренції і для державної допомоги на професійну підготовку.

12. Визначення максимального розміру державної допомоги на професійну підготовку і витрат, що можуть бути відшкодовані суб’єктам господарювання, здійснюється з урахуванням податків та інших зборів.