Про надання розяснення

Органи Державної фіскальної служби України здійснюють свою діяльність в межах функцій, визначених статтею - 19 -1 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року N 2755-VI (далі - ПКУ).

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 ПКУ податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

Згідно із п. 2 ст. 3 Господарського кодексу України (далі - ГКУ) господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Відповідно до ст. 42 ГКУ підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно із ст. 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Звертаємо увагу, що Ваш запит не містить достатньої інформації щодо умов здійснення господарських операцій за договорами про спільну діяльність, що не дає змогу встановити сутність питання. Цей випадок податкових взаємовідносин потребує додаткового аналізу документів і матеріалів, що дозволить ідентифікувати норму законодавства, яка викликає податкові труднощі при нарахуванні та сплаті податків, отже, ГУ ДФС у м. Києві надає податкову консультацію виходячи із загальних вимог діючого законодавства.

Взаємовідносини, що виникають при здійсненні спільної діяльності, регламентуються главою 77 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 N 435-IV (далі - ЦКУ).

Згідно ст. 1130 ЦКУ за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.

Договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності (ст. 1131 ЦКУ).

Згідно з п. 64.6 ст. 64 ПКУ на обліку у контролюючих органах повинні перебувати угоди про розподіл продукції, договори управління майном (крім договорів щодо операцій, визначених у другому реченні абзацу другого п.п. 5 п. 180.1 ст. 180 ПКУ) та договори про спільну діяльність на території України без створення юридичних осіб, на які поширюються особливості податкового обліку та оподаткування діяльності за такими договорами (угодами), визначені ПКУ.

У контролюючих органах не обліковуються договори про спільну діяльність, на які не поширюються особливості податкового обліку та оподаткування спільної діяльності, визначені ПКУ. Кожен учасник таких договорів перебуває на обліку у контролюючих органах та виконує обов’язки платника податків самостійно.

Взяття на облік договору або угоди здійснюється шляхом додаткового взяття на облік управителя майна, учасника договору про спільну діяльність або угоди про розподіл продукції як платника податків – відповідального за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання договору або угоди.

Відповідно до абзацу восьмого п. 19 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 12 "Фінансові інвестиції", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 26.04.2000 № 91, оператор спільної діяльності веде бухгалтерський облік спільної діяльності без створення юридичної особи окремо від результатів власної господарської діяльності і складає окремий баланс та відповідні форми фінансової звітності спільної діяльності без створення юридичної особи.

Тобто оператор спільної діяльності зобов’язаний складати окремий баланс, звіт про фінансові результати, а також форми, які необхідні учасникам спільної діяльності без створення юридичної особи для складання власної фінансової звітності з урахуванням результатів спільної діяльності, своєї частки в активах і зобов’язаннях.

Пункт 291.5 ст. 291 ПКУ містить перелік видів діяльності, за умови провадження яких фізичні особи – підприємці не можуть бути платниками єдиного податку, в якому відсутні застереження щодо укладення фізичною особою – підприємцем договорів про спільну діяльність без створення юридичної особи.

З урахуванням викладеного, фізичні особи – підприємці – платники єдиного податку мають право укладати з іншими суб’єктами господарювання договори про спільну діяльність без створення юридичної особи. Але такі фізичні особи – підприємці мають враховувати, що види діяльності в рамках договору про спільну діяльність повинні відповідати тим видам діяльності, здійснення яких дає право застосовувати спрощену систему оподаткування.

Разом з цим частина доходу, отримана фізичною особою – підприємцем – платником єдиного податку як учасником спільного договору, який перебуває на обліку в контролюючому органі, включається до доходу такого платника єдиного податку згідно з п.п. 1 п. 292.1 ст. 292 ПКУ.

Якщо договір про спільну діяльність не обліковується в контролюючих органах і кожен учасник такого договору перебуває на обліку в контролюючих органах, то такі учасники договору виконують обов’язки платників податків самостійно. У цьому випадку учасник спільного договору фізична особа – підприємець – платник єдиного податку повинен враховувати дохід від здійснення діяльності за договором про спільну діяльність у загальному порядку разом з результатами діяльності від провадження власної господарської діяльності.

Аналогічне роз’яснення із зазначеного питання розміщено на офіційному сайті ДФС України в рубриці "Загальнодоступний інформаційно-довідковий ресурс", категоріях 107 "Єдиний податок для фізичних осіб – підприємців (спрощена система оподаткування)" підкатегорія 107.12 "Інші питання".