Щодо необхідності отримання ліцензії на право зберігання пального

Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексуУкраїни (далі - Кодекс) розглянула запит Товариства стосовно надання індивідуальної податкової консультації щодо необхідності отримання ліцензії на право зберігання пального, та надає відповідь на порушене у зверненні питання.

Товариство провадить господарську діяльність з перевезення пального. У процесі перевезення судна, навантажені пальним, певний час можуть знаходитися на стоянці.

Для перевезення Товариство використовує як самохідні судна, так і баржі.

Перевезення здійснюється на підставі заявок замовника, який і є власником пального.

В процесі перевезення Товариство вправі перевантажувати пальне, отримане для перевезення, з одного транспортного засобу в інший з метою оптимального використання судного флоту. У той же час, договором перевезення прямо передбачено обов'язок перевізника повідомляти власника вантажу про намір перевантажити пальне у інший транспортний засіб з метою забезпечення своєчасного оформлення акцизної накладної.

У зв'язку з особливостями перевезення, судна, завантажені пальним, певний час можуть знаходитися на стоянці - як в порту, так і на рейді. При цьому, точний час стоянки не відомий і залежить від багатьох факторів: погодних умов, вказівок замовника перевезення, часу проведення операцій зі заправки судна, часу і можливості проведення навантажувальних / розвантажувальних операцій, тощо.

Плата за послуги з перевезення нараховується за перевезення кожної окремої партії пального.

Товариство не нараховує своїм контрагентам жодної плати за зберігання пального під час стоянки суден на рейді чи в порту. Також час стоянки суден з пальним не впливає на розмір плати за перевезення.

Товариство запитує:

Чи зобов'язане підприємство отримувати ліцензію на право зберігання пального у зв'язку зі здійсненням діяльності з перевезення пального суднами, якщо у процесі перевезення виникає необхідність тимчасової стоянки завантажених суден? Законом України від 23 листопада 2018 року N 2628-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів" внесено зміни до Закону України від 19 грудня 1995 року N 481 "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (далі - Закон N 481), зокрема запроваджено ліцензування видів господарської діяльності з виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним. Зазначені зміни набрали чинності з 01 липня 2019 року.

Статтею 1 Закону N 481 визначено, що:

місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування;

зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик.

Статтею 15 Закону N 481 визначено, що зберігання пального здійснюється суб'єктами господарювання всіх форм власності за наявності ліцензії. Річна плата за ліцензії на право зберігання пального встановлена у розмірі 780 гривень. Суб'єкти господарювання отримують ліцензії на право зберігання пального на кожне місце зберігання пального.

Законом N 481 передбачено, що ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються:

підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету;

підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву;

суб'єктами господарювання для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.

Також суб'єкт господарювання має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії.

Інших виключень щодо отримання суб'єктами господарювання ліцензій на право зберігання пального норми Закону N 481 не містять.

Водночас, з 01.07.2019 р. набули чинності норми підпунктів 14.1.6-1та 14.1.224-1 пункту 14.1 статті 14 Кодексу, якими визначено поняття акцизних складів пересувних та їх розпорядників.

Акцизний склад пересувний - транспортний засіб (автомобільний, залізничний, морський, річковий, повітряний, магістральний трубопровід), на якому переміщується та/або зберігається пальне на митній території України.

Транспортний засіб набуває статусу акцизного складу пересувного протягом періоду його використання для:

а) переміщення в ньому митною територією України пального, що реалізується (крім пального, що переміщується митною територією України прохідним транзитом або внутрішнім транзитом, визначеним підпунктом "а" пункту 2 частини другої статті 91 Митного кодексу України);

б) зберігання в ньому пального на митній території України;

в) ввезення пального на митну територію України, з якого сплачено акційний податок або на умовах, визначених статтею 229 цього Кодексу.

Розпорядник акцизного складу пересувного - суб'єкт господарювання - платник акцизного податку, який є власником пального та який з використанням транспортного засобу незалежно від того, кому належить такий транспортний засіб:

реалізує або зберігає пальне;

ввозить пальне на митну територію Україні, з якого сплачено акцизний податок або на умовах, визначених статтею 229 цього Кодексу.

Не є розпорядником акцизного складу пересувного суб'єкт господарювання (перевізник, експедитор), який здійснює транспортування пального (пп. 14.1.224-1.п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Порядок обліку транспортних засобів, що набули статусу акцизних складів пересувних, а також транспортних засобів, що використовуються суб'єктом господарювання, який не є розпорядником акцизного складу, для переміщення на митній території України власного пального для потреб власного споживання чи промислової переробки визначено підпунктом 230.1.5 пункту 230.1 статті 230 Кодексу, зокрема, включення/виключення транспортних засобів до/з Переліку транспортних засобів, що переміщують пальне, здійснюється автоматично на підставі даних акцизних накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі акцизних накладних.

Враховуючи викладене та інформацію надану Товариством до запиту, на період здійснення перевезень транспортний засіб набуває статусу акцизного складу пересувного протягом періоду його використання для перевезення пального замовника, отже, якщо у процесі перевезення виникає необхідність тимчасової стоянки завантажених суден отримання ліцензії на зберігання пального не потрібно, оскільки не підпадає під визначення місце зберігання пального у розумінні Закону N 481.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.