Щодо обовязку отримання ліцензії на право зберігання пального та оптової торгівлі пальним

Державна фіскальна служба України розглянула запит (далі - Підприємство) про надання індивідуальної податкової консультації щодо обов'язку отримання ліцензії на право зберігання пального та оптової торгівлі пальним і в межах компетенції повідомляє.

У зверненні Підприємство повідомило, що у процесі своєї господарської діяльності займається реалізацією товарів (присадками до палива, очисниками паливної системи та очисниками гальмівної системи в закритих пластикових ємностях об'ємом 75 мл - 300 мл (коди УКТ ЗЕД 3811 900 00 00, 2710 129 00 00)) згідно зі ст. 215 Податкового кодексуУкраїни відносяться до підакцизних товарів.

Підприємство цікавлять питання: чи потрібно отримувати ліцензії на право оптової торгівлі пальним, якщо реалізується виключно пальне у споживчій тарі до 5 л., та не є виробником такого пального; та чи потрібно отримувати ліцензії на право зберігання пальним, якщо реалізується виключно пальне у споживчій тарі до 5 л., та не є виробником такого пального.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі пальним визначено Законом України від 19 грудня 1995 року N 481 " Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" (далі - Закон N 481).

Відповідно до ст. 1 Закону N 481 оптова торгівля пальним визначена як діяльність із придбання та подальшої реалізації пального із зміною або без зміни його фІзико-хімічних характеристик суб'єктам господарювання роздрібної та/або оптової торгівлі та/або іншим особам.

Місце зберігання пального визначено як місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.

Зберігання пального - це діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик.

Відповідно до ст. 15 Закону N 481 ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються:

підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету;

підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву;

суб'єктами господарювання для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.

Крім цього, відповідно до ст. 15 Закону N 481 суб'єкт господарювання має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії.

Таким чином, для здійснення діяльності зі зберігання пального або оптової торгівлі пальним у розумінні Закону N 481 суб'єкту господарювання необхідно отримати відповідну ліцензію.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року N 1107 затверджено "Порядок видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки". Цей Порядок визначає процедуру видачі або відмови у видачі, переоформлення, анулювання Держпраці та її територіальними органами дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки.

Враховуючи викладене з питанням щодо отримання дозволів на виконанні робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки пропонуємо звернутися до Держпраці або її територіальних органів.

Відповідно до пп. 52.2. ст. 52 Податкового кодексу України індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.