Щодо практичного застосування окремих норм податкового законодавства з питань акцизного податку

Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексуУкраїни (далі - Кодекс) розглянула запит Товариства щодо практичного застосування окремих норм податкового законодавства з питань акцизного податку та надає відповіді на порушені у листі питання.

У зверненні Товариство зазначає що у нього на балансі обліковуються металеві цистерни для зберігання пального в кількості 11 штук загальною ємкістю 190 м3 в тому числі вісім цистерн загальною ємкістю 160 м3 законсервовані, а три цистерни загальною ємкістю 30 м3використовуються для зберігання концентрату змащувально-охолоджуючої рідини та Оливи індустріальної. Загальний обсяг пального, що закуповується Товариством протягом календарного року складає приблизно 150000 л.

Товариство запитує:

1. Чи будуть вважатися цистерни, які знаходяться на балансі підприємства, акцизними складами згідно Податкового Кодексу України (далі - Кодекс) у разі якщо вісім цистерн з яких загальною ємкістю 160 м3 законсервовані а три цистерни загальною ємкістю 30 м3 використовуються для зберігання концентрату змащувально-охолоджуючої рідини та Оливи індустріальної.

2. Чи потрібно підприємству реєструватися платником акцизного податку з 01.07.2019 р.?

3. Чи потрібно мати ліцензію на право зберігання пального з 01.07.2019 р.?

До питання 1.

Законом України від 23.11.2018 р. N 2628-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів" (далі - Закон N 2628) внесено ряд змін до Кодексу, зокрема передбачено, що акцизні склади та акцизні склади пересувні утворюються з метою підвищення ефективності роботи із запобігання та боротьби з незаконним виробництвом і обігом спирту етилового, горілки та лікеро- горілчаних виробів, пального, посилення контролю за повнотою та своєчасністю надходження до бюджету акцизного податку (п. 230.1 ст. 230 Кодексу).

Відповідно до пп. 14.1.6 п. 14.1 ст. 14 Кодексу акцизний склад - це:

а) спеціально обладнані приміщення на обмеженій території (далі - приміщення), розташовані на митній території України, де під контролем постійних представників контролюючого органу розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі, а також реалізації спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів;

б) приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

Не є акцизним складом:

а) приміщення відокремлених підрозділів розпорядника акцизного складу, які використовуються ним виключно для пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі маркованих марками акцизного податку горілки та лікеро-горілчаних виробів, відвантажених з акцизного складу, а також для здійснення оптової та/або роздрібної торгівлі відповідно до отриманої розпорядником акцизного складу ліцензії;

б) приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб'єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) - власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам;

в) приміщення або територія незалежно від загальної місткості розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального, власником або користувачем яких є суб'єкт господарювання - платник єдиного податку четвертої групи, який отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 10000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам;

г) паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або технічному обладнанні, пристрої.

Разом з цим, Товариством не надано документів щодо вказаних у зверненні об'єктів та будь-яких первинних документів фіксуючих факти здійснення господарських операцій тому неможливо ідентифікувати чи відносяться вони до акцизних складів.

До питання 2.

Відповідно до пп. 212.1.15 п. 212.1 ст. 212 Кодексу з 01.07.2019 р. платником акцизного податку є, зокрема, особа (у тому числі юридична особа, що веде облік результатів діяльності за договором про спільну діяльність без створення юридичної особи), яка зокрема реалізує пальне.

Згідно з пп. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Кодексу під реалізацією пального з 01.07.2019 р. розуміються будь-які операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального з переходом права власності на таке пальне чи без такого переходу, за плату (компенсацію) чи без такої плати на митній території України з акцизного складу/акцизного складу пересувного: до акцизного складу; до акцизного складу пересувного; для власного споживання чи промислової переробки; будь-яким іншим особам.

Не вважаються реалізацією пального операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України:

у споживчій тарі ємністю до 5 літрів (включно), крім операцій з реалізації такого пального його виробниками;

при використанні пального, з якого сплачено акцизний податок, виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки суб'єктами господарювання, які не є розпорядниками акцизного складу.

Розпорядник акцизного складу - суб'єкт господарювання - платник акцизного податку, який здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізацію пального на акцизному складі та має документи, що підтверджують право власності або користування приміщеннями та/або територією, що відносяться до акцизного складу (пп. 14.1.224 п. 14.1 ст. 14 Кодексу в редакції з 01.07.2019 р.).

Таким чином, всі операції з фізичної передачі пального, крім відпуску, відвантаження пального у споживчій тарі ємністю до 5 літрів (включно) та при використанні пального, з якого сплачено акцизний податок, виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки суб'єктами господарювання, які не є розпорядниками акцизного складу, будуть вважатися реалізацією пального та суб'єкт господарювання, який здійснюватиме такі операції вважатиметься платником акцизного податку в розумінні пп. 212.1.15 п. 212.1 ст. 212 Кодексу.

Реєстрація платника податку здійснюється на підставі подання особою не пізніше ніж за три робочі дні до початку здійснення реалізації пального заяви, форма якої затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики (пп. 212.3.4 п. 212.3 ст. 212 Кодексу).

До питання 3.

Законом N 2628 внесено зміни до Закону України від 19.12.1995 р. N 481/95-ВР " Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (далі - Закон N 481), зокрема запроваджено ліцензування видів господарської діяльності з виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним. Зазначені зміни набрали чинності з 01.07.2019 р.

Зокрема ст. 15 Закону N 481 передбачено, що зберігання пального здійснюються суб'єктами господарювання всіх форм власності за наявності ліцензії.

Відповідно до ст. 1 Закону N 481 зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик.

Місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування (ст. 1 Закону N 481).

Законом N 481 передбачено, що ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються:

підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету;

підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву;

суб'єктами господарювання для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто - та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.

Також суб'єкт господарювання має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії.

Інших виключень щодо отримання суб'єктами господарювання ліцензій на право зберігання пального норми Закону N 481 не містять.

Тобто, у разі здійснення Товариством діяльності із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик на території, де розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування, йому необхідно буде отримати ліцензію на право зберігання пального, крім випадків передбачених Законом N 481 коли така ліцензія не отримується.

Частиною третьою статті 5 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Відповідно до ст. 17 Закону N 481 за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі зокрема пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

Слід зазначити, що до звернення Товариства не надано будь-яких первинних документів фіксуючих факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.