Щодо застосування норм Податкового кодексу України

Державна фіскальна служба України відповідно до ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) розглянула запит Товариства щодо застосування норм Податкового кодексу України та в межах компетенції повідомляє.

Як зазначено у запиті, Товариство здійснює операції з видачі (купівлі/продажу) карток та/або талонів на пальне, за якими пальне отримується в пунктах реалізації, що належать іншим суб’єктам господарювання. Таку діяльність Товариство здійснює виключно на території свого розташування - місцезнаходження.

Товариство просить надати відповідь на такі питання:

1) Чи є Товариство акцизним складом якщо реалізує талони?

2) Чи є операції з видачі карток та/або талонів на пальне операціями з реалізації з акцизного складу пального?

3) Чи підпадає господарська діяльність, яку здійснює Товариство в частині видачі (купівлі-продажу) лише карток та/або талонів на пальне обов’язковому ліцензуванню?

Слід зазначити, що до звернення Товариства не надано будь-яких первинних документів, фіксуючих факти здійснення господарських операцій, відповідно ґрунтовну відповідь на порушені питання не видається за можливе.

Для надання більш повної та ґрунтовної відповіді на ці питання Товариство має право повторно звернутися до контролюючого органу за індивідуальною податковою консультацією та надати копії відповідних документів, зокрема укладених договорів з покупцями карток та /або талонів, пального, наведенням детального опису суті здійснюваних операцій.

Щодо питання 1.

З 01.07.2019 р. набули чинності норми підпунктів 14.1.6, 14.1.61, 14.1.224 та 14.1.2241 пункту 14.1 статті 14 Кодексу, якими визначено поняття акцизних складів, акцизних складів пересувних та їх розпорядників.

Акцизний склад, зокрема - це приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

Відповідно до підпункту 14.1.224 пункту 14.1 статті 14 Кодексу розпорядник акцизного складу - зокрема, суб’єкт господарювання - платник акцизного податку, який здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізацію пального на акцизному складі та має документи, що підтверджують право власності або користування приміщеннями та/або територією, що відносяться до акцизного складу.

Згідно з підпунктом 230.1.2 пункту 230.1 статті 14 Кодексу платники податку - розпорядники акцизних складів зобов’язані зареєструвати, зокрема, усі акцизні склади - в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

Отже, суб’єкт господарювання, який не здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізацію пального на акцизному складі та не має документи, що підтверджують право власності або користування приміщеннями та/або територією, що відносяться до акцизного складу відповідно не буде вважатися розпорядником акцизного складу, відповідно до підпункту 14.1.224 пункту 14.1 статті 14 Кодексу.

Щодо питання 2.

З 01 липня 2019 року відповідно до змін, внесених до Кодексу Законом України від 23 листопада 2018 року N 2628-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів" (далі - Закон N 2628), змінюється визначення терміну "реалізація пального".

Так, під реалізацією пального з 01 липня 2019 року розуміються будь-які операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального з переходом права власності на таке пальне чи без такого переходу, за плату (компенсацію) чи без такої плати на митній території України з акцизного складу/акцизного складу пересувного:

до акцизного складу;

до акцизного складу пересувного;

для власного споживання чи промислової переробки;

будь-яким іншим особам (пп. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Нагадуємо, що платником акцизного податку є особа, яка реалізує пальне (пп. 212.1.15 п. 212.1 ст. 212 Кодексу).

Отже, безпосередньо сама операція з реалізації паливних карток та/або талонів на пальне, під час якої не відбувається фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального, з 01 липня 2019 року не належить до операцій з реалізації пального в розумінні пп. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Кодексу.

Щодо питання 3.

Законом N 2628 внесено зміни до Закону України від 19 грудня 1995 року N 481 "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (далі - Закон N 481), зокрема запроваджено ліцензування видів господарської діяльності з виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним. Зазначені зміни набули чинності з 01 липня 2019 року.

Відповідно до статті 1 Закону N 481 оптова торгівля пальним визначена як діяльність із придбання та подальшої реалізації пального із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик суб’єктам господарювання роздрібної та/або оптової торгівлі та/або іншим особам.

Відповідно до ст. 15 Закону N 481 оптова та роздрібна торгівля пальним може здійснюватися суб’єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.

Отже, у разі придбання та подальшої реалізації пального (продажу) за відсутності місць оптової торгівлі пальним, у розумінні Закону N 481, суб’єкту господарювання необхідно отримати ліцензію на право оптової торгівлі пальним.

Порядок видачі, призупинення, анулювання ліцензій на право оптової та роздрібної торгівлі пальним визначено статтею 15 Закону N 481.

Відповідно до пункту 52.2 статті 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.