Щодо практичного застосування норм чинного законодавства

Державна фіскальна служба Україна, керуючись ст. 52 Податкового кодексуУкраїни (далі - ПКУ), розглянула звернення щодо практичного застосування норм чинного законодавства та в межах компетенції повідомляє.

Відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються ПКУ (ст. 1 ПКУ).

Відповідно до пп. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 ПКУ дохід з джерелом його походження з України - це будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV ПКУ, п. 162.1 ст. 162 якого передбачено, що платником податку на доходи фізичних осіб є, зокрема, фізична особа - резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні.

Відповідно до пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 розділу IV ПКУ об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, до якого включаються, зокрема, частина доходів від операцій з майном, розмір якої визначається згідно з положеннями ст. 172 ПКУ (пп. 164.2.4 п. 164.2 ст. 164 ПКУ); інші доходи, крім зазначених у ст. 165 Кодексу (пп. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164 ПКУ).

Порядок оподаткування операцій з продажу (обміну) об'єктів нерухомого майна регулюється ст. 172 розділу IV ПКУ, відповідно до п. 172.8 якої для цілей цієї статті під продажем розуміється будь-який перехід права власності на об'єкти нерухомості, крім їх успадкування та дарування.

Пунктом 172.1 ст. 172 ПКУ визначено, що дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) не частіше одного разу протягом звітного податкового року житлового будинку, квартири або їх частини, кімнати, садового (дачного) будинку (включаючи земельну ділянку, на якій розташовані такі об'єкти, а також господарсько-побутові споруди та будівлі, розташовані на такій земельній ділянці), а також земельної ділянки, що не перевищує норми безоплатної передачі, визначеної ст. 121 Земельного кодексу України залежно від її призначення, та за умови перебування такого майна у власності платника податку понад три роки, не оподатковується.

Умова щодо перебування такого майна у власності платника податку понад три роки не розповсюджується на майно, отримане таким платником у спадщину.

Разом з цим дохід, отриманий платником податку від продажу протягом звітного податкового року більш як одного з об'єктів нерухомості, зазначених у п. 172.1 ст. 172 ПКУ, або від продажу об'єкта нерухомості, не зазначеного у п. 172.1 ст. 172 ПКУ, підлягає оподаткуванню за ставкою 5 відс., визначеною п. 167.2 ст. 167 ПКУ (п. 172.2 ст. 172 ПКУ).

Дохід від продажу об'єкта нерухомості визначається виходячи з ціни, зазначеної у договорі купівлі-продажу, але не нижче оціночної вартості такого об'єкта, розрахованої органом, уповноваженим здійснювати таку оцінку відповідно до закону (абзац перший п. 172.3 ст. 172 ПКУ).

Сума податку визначається та самостійно сплачується через банківські установи особою, що, зокрема, продає (передає) нерухомість, до нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу (пп. "а" п. 172.5 ст. 172 ПКУ).

Крім того, доходи, визначені ст. 163 ПКУ, є об'єктом оподаткування військовим збором (пп. 1.2 п. 16-1підрозділу 10 розділу XX ПКУ).

Ставка військового збору становить 1,5 відс. об'єкта оподаткування, визначеного пп. 1.2 п. 16-1підрозділу 10 розділу XX ПКУ (пп. 1.3 п. 16-1підрозділу 10 розділу XX ПКУ).

Водночас, звільняються від оподаткування збором доходи, що згідно з розділом IV Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.18, 165.1.52 п. 165.1 ст. 165 ПКУ (пп. 1.7 п. 16-1підрозділу 10 розділу XX ПКУ).

Щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб і військовим збором доходу за договором довічного утримання

Статтею 744 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) встановлено, що за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувана утриманням та (або) доглядом довічно.

Згідно зі ст. 748 ЦКУ набувач стає власником майна, переданого йому за договором довічного утримання (догляду), відповідно до ст. 334 ЦКУ.

Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону (частина четверта ст. 334 ЦКУ).

Крім того, в договорі довічного утримання (догляду) можуть бути визначені, зокрема, всі види матеріального забезпечення (частина перша ст. 749 ЦКУ).

Отже, у розумінні ПКУ за договором довічного утримання відчужувачем здійснюється продаж нерухомого майна. З метою оподаткування застосовуватимуться положення ст. 172 ПКУ.

У разі якщо за договором довічного утримання відчужувач отримує дохід у вигляді матеріального забезпечення, такий дохід на підставі пп. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164 ПКУ включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу відчужувана як інші доходи та оподатковується за ставкою 18 відс., встановленою п. 167.1 ст. 167 ПКУ та військовим збором за ставкою 1,5 відс., встановленою пп. 1.3 п. 16-1підрозділу 10 розділу XX ПКУ.

Щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб і військовим збором доходу за спадковим договором

Поняття та види договору визначено ст. 626 ЦКУ.

За спадковим договором одна сторона (набувач) зобов'язується виконувати розпорядження другої сторони (відчужувана) і в разі його смерті набуває право власності на майно відчужувана (ст. 1302 ЦКУ).

Згідно з п. 1 ст. 1304 ЦКУ спадковий договір укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, а також державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи зазначене, спадковий договір є правочином, що покладає на його сторін (набувача та відчужувача) взаємні зобов'язання, тому в залежності від умов, визначених у договорі, в розумінні ПКУ дохід виникає як у відчужувача з моменту оформлення вказаного договору, так і у набувача після смерті відчужувача.

У разі якщо за спадковим договором відчужувач отримує дохід у вигляді матеріального забезпечення, то такий дохід включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу відчужувача як інші доходи та оподатковується податком на доходи фізичних осіб та військовим збором на загальних підставах.

При цьому у набувача виникає дохід у вигляді вартості майна, отриманого платником податку за спадковим договором після смерті відчужувача, який включається до загального оподатковуваного доходу такого платника та оподатковується податком на доходи фізичних осіб та військовим збором.

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст. 168 ПКУ.

Платник податку, що отримує доходи від особи, яка не є податковим агентом, зобов'язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок на доходи фізичних осіб та військовий збір з таких доходів (пп. 168.2.1 п. 168.2 ст. 168 ПКУ).

Щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб і військовим збором доходу, отриманого платником податку від продажу нерухомого майна, отриманого за спадковим договором

Порядок оподаткування операцій з продажу (обміну) об'єктів нерухомого майна встановлено ст. 172 ПКУ.

Отже, у разі продажу платником податку - набувачем майна, отриманого за спадковим договором, дохід у вигляді вартості такого майна, не включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, тобто не оподатковується, при умові дотримання вимог п. 172.1 ст. 172 ПКУ.

У разі недотримання вимог п. 172.1 ст. 172 ПКУ вказаний дохід оподатковується податком на доходи фізичних осіб та військовим збором на загальних підставах.

Водночас зауважуємо, з метою уникнення неоднозначного тлумачення норм податкового законодавства у частині оподаткування доходів фізичних осіб кожний конкретний випадок виникнення податкових відносин слід розглядати з урахуванням документів (матеріалів), які стосуються порушених питань.

Згідно з п. 52.2 ст. 52 ПКУ індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.