Щодо справляння плати за землю

Державна фіскальна служба України на звернення Підприємства про надання індивідуальної податкової консультації щодо справляння плати за землю, керуючись ст. 52 Податкового кодексуУкраїни (далі - Кодекс) повідомляє.

Підприємство поінформувало, що як платник єдиного податку четвертої групи уклало з Радою договори оренди землі (далі - Договори). Тексти Договорів не включені до звернення як додатки.

Оскільки за інформацією звернення об'єктом Договорів є земельні ділянки, які за визначенням частин першої та другої ст. 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" належать до нерозподілених земельних ділянок та невитребуваних часток (паїв), то Підприємство припускає, що вказані землі не є об'єктами, які перебувають у державній або комунальній власності, і запитує про правомірність віднесення орендної плати за Договорами до обов'язкового податкового платежу в значенні пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, а також про поширення на орендну плату за Договорами вимог п. 286.4 ст. 286 Кодексу щодо декларування податкових зобов'язань.

Правові засади оренди землі регулюються Земельним та Цивільним кодексами України, базовим Законом України "Про оренду землі", законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Термін орендна плата як форма плати за землю для цілей розділу XII "Податок на майно" Кодексу у пп. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 Кодексу визначено як орендна плата за користування земельними ділянками державної або комунальної власності. Обов'язок органів виконавчої влади та органи місцевого самоврядування інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових договорів оренди, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни, абзацом другим п. 288.1 ст. 288 Кодексу встановлений саме для договорів оренди земель державної і комунальної власності, укладених за типовою формою, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 03 березня 2004 року N 220.

Повноваження контролюючих органів щодо забезпечення контролю за своєчасністю та повнотою виконання орендних відносин поширюються виключно на обов'язки, що виникають орендарів та орендодавців в рамках визначених ст. 191Кодексу.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.