Щодо застосування податкової різниці, передбаченої пп. 140.5.4 п. 140.5 ст. 140 Податкового кодексуУкраїни у редакції, чинній з 01.01.2018 р.

Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо застосування податкової різниці, передбаченої пп. 140.5.4 п. 140.5 ст. 140 Податкового кодексуУкраїни у редакції, чинній з 01.01.2018 р. (далі - Кодекс), та, керуючись і ст. 52 Кодексу, і повідомляє.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об’єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Податкові різниці, що виникають при здійсненні фінансових операцій, на які збільшується фінансовий результат податкового (звітного) періоду визначено ст. 140 Кодексу.

Зокрема, пп. 140.5.4 п. 140.5 ст. 140 Кодексу передбачено збільшення фінансового результату до оподаткування податком на прибуток на суму 30 відсотків вартості товарів, у тому числі необоротних активів, робіт та послуг (крім операцій, зазначених у п. 140.2 та пп. 140.5.6 п. 140.5 ст. 140 Кодексу, та операцій, визнаних контрольованими відповідно до ст. 39 Кодексу), придбаних у зокрема, нерезидентів, організаційно-правова форма яких включена до переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до пп. "г" пп. 39.2.1.1 пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Кодексу, які не сплачують податок на прибуток (корпоративний податок), у тому числі податок з доходів, отриманих за межами держави реєстрації таких нерезидентів, та/або не є податковими резидентами держави, в якій вони зареєстровані як юридичні особи.

При цьому, вимоги пп. 140.5.4 п. 140.5 ст. 140 Кодексу можуть не застосовуватися платником податку, якщо операція є контрольованою згідно зі ст. 39 Кодексу, або операція не є контрольованою та сума таких витрат підтверджується платником податку за цінами, визначеними за принципом "витягнутої руки" відповідно до процедури, встановленої ст. 39 Кодексу, але без подання звіту.

Відповідно до пп. 39.2.1.7 пп. 39.1.7 п. 39.1 ст. 39 Кодексу вартісними критеріями для визнання операцій контрольованими є отримання платниками податків доходу, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, у розмірі, що перевищує 150 млн. за рік (за вирахуванням непрямих податків) та здійснення з нерезидентом операцій за відповідний податковий рік обсягом, що перевищує 10 млн. грн.

Отже, якщо витрати на придбання товарів (робіт, послуг) у нерезидента підтверджується за цінами, визначеними за принципом "витягнутої руки" відповідно до процедури, встановленої ст. 39 Кодексу, то враховуючи те, що вартісні критерії контрольованих операцій встановлені в розрахунку на рік, платник має право не коригувати фінансовий результат до оподаткування відповідно до пп. 140.5.4 п. 140.5 ст. 140 Кодексу лише за підсумками звітного року.

При цьому такий платник коригує фінансовий результат до оподаткування у податковій звітності за підсумками звітних періодів такого звітного року (І кв., півріччя, 9 місяців) на суму 30 відсотків вартості товарів, придбаних у нерезидента.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.