Щодо визнання операцій контрольованими по договору безповоротної консигнації

Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо визнання операцій контрольованими по договору безповоротної консигнації та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), повідомляє.

Відповідно до пп. 39.2.1.1 пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Кодексу (у редакції, що діяла на момент здійснення контрольованих операцій у 2016 році) для цілей нарахування податку на прибуток підприємств контрольованими операціями є:

господарські операції, що впливають на об’єкт оподаткування сторін (сторони) таких операцій, що здійснюються платниками податків з пов’язаними особами - нерезидентами;

зовнішньоекономічні господарські операції з продажу товарів через комісіонерів - нерезидентів.

Підпунктом 39.2.1.7 пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Кодексу визначено, що господарські операції, передбачені підпунктами 39.2.1.1 - 39.2.1.3 і 39.2.1.5 пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Кодексу, визнаються контрольованими, якщо одночасно виконуються такі умови:

річний дохід платника податків від будь-якої діяльності, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 50 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік;

обсяг таких господарських операцій платника податків з кожним контрагентом, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 5 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік.

Як зазначено у запиті платника податків, між Товариством та нерезидентом укладено договір безповоротної консигнації. Річний дохід Товариства за 2016 рік, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищив 50 млн. грн. (за вирахуванням непрямих податків), а обсяг господарських операцій з нерезидентом перевищив 5 млн. грн. (за вирахуванням непрямих податків).

Чинні Цивільний та Господарський кодекси України прямо не передбачають правове регулювання договору консигнації та не виділяють його в окрему угоду.

Нормативне визначення договору консигнації закріплено у пп. "2" п. 2 Порядку продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями, затвердженого поставою Кабінету Міністрів України від 29.12.2007 р. N 1409 - "операції за договорами консигнації - це операції з реалізації товарів, відповідно до яких одна сторона (консигнатор) зобов’язується за дорученням другої сторони (консигнанта) продати протягом визначеного часу (строку дії угоди консигнації) за обумовлену винагороду з консигнаційного складу від свого імені товари, які належать консигнанту".

Таким чином, за договором консигнації право власності на товар до моменту продажу залишається у консигнанта, консигнатор здійснює продаж товару від свого імені та отримує за виконання доручення консигнатора тільки винагороду, обумовлену умовами договору консигнації. Отже договір консигнації відноситься до посередницьких договорів та є різновидом договору комісії.

Виходячи із економічної сутності взаємовідносин між консигнатором та консигнантом та податкових наслідків для сторін операції за договором консигнації, для цілей оподаткування Кодекс (пп. 14.1.202 п. 14.1 ст. 14, пп. 87.3.2 п. 87.3 ст. 87, п. 142.1 ст. 142, п. 189.4 ст. 189, п. 197.6 ст. 197 Кодексу) ототожнює договори комісії та консигнації.

Враховуючи зазначене та інформацію надану у запиті платника податків, господарські операції Товариства із компанією за договором безповоротної консигнації, здійснені у 2016 році, визнаються контрольованими відповідно пп. "б" пп. 39.2.1.1 та пп. 39.2.1.7 пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Кодексу. Інформація про ці операції має бути відображена Товариством у звіті про контрольовані операції, поданому відповідно до пп. 39.4.2 п. 39.4 ст. 39 Кодексу.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.