ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ
ЛИСТ
| 10.10.2017 N 3447/4/99-99-14-02-02-13 |
До Державної фіскальної служби України звернулось ТОВ із листом щодо права на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість по авансах, сплачених постачальникам за фактично отриманий товар.
Відповідно до Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року N 375 (із змінами), Мінфін є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує, зокрема, формування та реалізацію єдиної державної податкової та митної політики.
Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України (далі - Кодекс)).
Згідно з п. 200.4 ст. 200 Кодексу бюджетному відшкодуванню підлягає, зокрема, частина від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України.
Пунктом 198.2 ст. 198 Кодексу визначено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбувалася раніше, а саме дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг.
Наведені законодавчі норми пов'язують виникнення права платника на податковий кредит з датою здійснення "першої події", якою може виступати і факт перерахування авансу контрагенту за майбутню поставку.
Пункт 200.4 ст. 200 Кодексу надає право платнику податку на включення суми податку на додану вартість до розрахунку бюджетного відшкодування за умови фактичної сплати податку на додану вартість отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України.
Таким чином, в основу розрахунку суми бюджетного відшкодування покладено єдиний принцип: проведення грошових розрахунків з постачальниками за придбані товари/послуги, а якщо постачальник - нерезидент, то з бюджетом (у частині податку на додану вартість).
Водночас слід враховувати також послідовність виконання (завершення) господарських операцій, перерахування коштів постачальнику та адекватне виконання ним відповідних поставок по факту, так як на практиці встановлювались випадки відсутності (несвоєчасності) поставок від контрагентів.
Це впливає на формування сум бюджетного відшкодування як різниці між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом у відповідному звітному (податковому) періоді та потребує додаткового дослідження достовірності та повноти здійснених поставок у рахунок попередньої оплати.
Враховуючи викладене, ДФС просить повідомити позицію Міністерства фінансів України щодо можливості врахування сум податку, які сплачені авансом у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг при розрахунку суми бюджетного відшкодування.
| В. о. Голови | М. Продан |