Щодо надання індивідуальної податкової консультації стосовно оподаткування податком на доходи фізичних осіб, військовим збором доходу, отриманого нерезидентом, правил оподаткування податком на додану вартість операцій з постачання послуг нерезидентами

Державна фіскальна служба України керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) розглянула лист Підприємства щодо надання індивідуальної податкової консультації стосовно оподаткування податком на доходи фізичних осіб, військовим збором доходу, отриманого нерезидентом, правил оподаткування податком на додану вартість операцій з постачання послуг нерезидентами, та повідомляє таке.

Щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб, військовим збором

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Кодексу, відповідно до пункту 162.1 статті 162 якого платником податку на доходи фізичних осіб є фізична особа - нерезидент.

Згідно з пунктом 163.2 статті 163 Кодексу об’єктом оподаткування нерезидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід з джерела його походження в Україні та доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

Відповідно до підпункту 170.10.1 пункту 170.10 статті 170 Кодексу доходи з джерелом їх походження в Україні, що нараховуються (виплачуються, надаються) на користь нерезидентів, оподатковуються за правилами та ставками, визначеними для резидентів (з урахуванням особливостей, визначених деякими нормами цього розділу для нерезидентів).

До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 Кодексу) у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку, крім сум, зазначених у підпункті 165.1.53 пункту 165.1 статті 165 Кодексу (підпункт "е" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Кодексу).

Якщо додаткові блага надаються у негрошовій формі, сума податку об'єкта оподаткування обчислюється за правилами, визначеними пунктом 164.5 статті 164 Кодексу (підпункт 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Кодексу).

Відповідно до пункту 164.5 статті 164 Кодексу під час нарахування (надання) доходів у будь-якій негрошовій формі базою оподаткування є вартість такого доходу, розрахована за звичайними цінами, правила визначення яких встановлені згідно з Кодексом, помножена на коефіцієнт, який обчислюється за такою формулою: К = 100 : (100 - Сп), де К - коефіцієнт; Сп - ставка податку, встановлена для таких доходів на момент їх нарахування.

У разі якщо доходи з джерелом їх походження в Україні виплачуються нерезиденту резидентом - юридичною особою або самозайнятою фізичною особою, такий резидент вважається податковим агентом нерезидента щодо таких доходів. Під час укладення договору з нерезидентом, умови якого передбачають отримання таким нерезидентом доходу з джерелом його походження в Україні, резидент зобов'язаний зазначити в договорі ставку податку у розмірі 18 відсотків, що буде застосована до таких доходів (підпункт 170.10.3 пункту 170.10 статті 170 Кодексу).

Крім того дохід, отриманий платником у вигляді додаткового блага є об’єктом оподаткування військовим збором (далі - збір) (підпункт 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Кодексу).

Ставка збору становить 1,5 відс. об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Кодексу (підпункт 1.3 пункт 16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Кодексу).

Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов’язаний утримувати податок на доходи фізичних осіб та збір із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи, відповідні ставки податку і збору (підпункт 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Кодексу).

Зауважуємо, що нормами пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Кодексу не передбачено застосування для військового збору коефіцієнта, визначеного пунктом 164.5 статті 164 Кодексу.

Згідно з пунктом 70.5 статті 70 Кодексу фізична особа - платник податків незалежно від віку (як резидент, так і нерезидент), для якої раніше не формувалася облікова картка платника податків та яка не включена до Державного реєстру, зобов'язана особисто або через законного представника чи уповноважену особу подати відповідному контролюючому органу облікову картку фізичної особи - платника податків, яка є водночас заявою для реєстрації в Державному реєстрі, та пред'явити документ, що посвідчує особу.

Реєстраційний номер облікової картки платника податків (далі - РНОКПП) використовується при виплаті доходів, з яких утримуються податки згідно із законодавством України. Фізична особа зобов'язана подавати інформацію про РНОКПП юридичним особам, що виплачують їм доходи (підпункт 70.12.1 пункту 70.12 статті 70 Кодексу).

Документи, пов'язані з проведенням операцій, передбачених пунктом 70.12 статті 70 Кодексу, які не мають РНОКПП, вважаються оформленими з порушенням вимог законодавства України (пункт 70.13 статті 70 Кодексу).

Пунктом 176.2 статті 176 Кодексу визначено, що особи, які відповідно Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані подавати у строки, встановлені Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування.

Відповідно до пункту 3.1 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 р. N 4 (далі - Порядок), у графі 2 "Податковий номер або серія та номер паспорта" відображається, зокрема, РНОКПП, про який надається інформація в податковому розрахунку.

Отже, дохід у вигляді додаткового блага, отриманого платником податку - фізичною особою нерезидентом від юридичної особи - резидента, включається до загального місячного оподатковуваного доходу такого платника та оподатковується податком на доходи фізичних осіб та збором на загальних підставах. Податковий агент при нарахуванні (виплаті) на користь фізичної особи - нерезидента доходу у вигляді додаткового блага відображає його у формі N 1ДФ.

Щодо оподаткування податком на додану вартість

Відповідно до пункту 180.2 статті 180 Кодексу особою, відповідальною за нарахування та сплату податку на додану вартість (далі - ПДВ) до бюджету у разі постачання послуг нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими як платники ПДВ, якщо місце постачання послуг розташоване на митній території України, є отримувач послуг.

Правила оподаткування ПДВ операцій з постачання послуг, що постачаються нерезидентами, місце постачання яких розташоване на митній території України, визначено статею 208 Кодексу.

Відповідно до пункту 208.2 статті 208 Кодексу отримувач послуг, що постачаються нерезидентами, місце постачання яких розташоване на митній території України, нараховує ПДВ за основною ставкою податку на базу оподаткування, визначену згідно з пунктом 190.2 статті 190 Кодексу.

При цьому отримувач послуг - платник податку у порядку, визначеному статею 201 Кодексу, складає податкову накладну із зазначенням суми нарахованого ним податку, яка є підставою для віднесення сум податку до податкового кредиту у встановленому порядку. Така податкова накладна підлягає обов'язковій реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН).

Згідно із пунктом 208.3 статті 208 Кодексу якщо отримувача послуг зареєстровано як платника податку, сума нарахованого податку включається до складу податкових зобов'язань декларації за відповідний звітний період.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Кодексу датою віднесення сум податку до податкового кредиту для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України є дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови своєчасної реєстрації такої податкової накладної в ЄРПН.

Порядок заповнення податкової накладної затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 р. N 1307 (зі змінами), зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 26.01.2016 року за N 137/28267 (далі - Порядок N 1307).

Зокрема, пунктом 12 Порядку N 1307 визначено, що у разі складання податкової накладної отримувачем (покупцем) послуг від нерезидента, місце постачання яких розташоване на митній території України, у рядку "Індивідуальний податковий номер постачальника (продавця)" такої накладної проставляється умовний ІПН "500000000000", а у рядку "Постачальник (продавець)" зазначаються найменування (П. І. Б.) нерезидента та через кому - країна, в якій зареєстрований продавець (нерезидент). У рядках, відведених для заповнення даних покупця, отримувач (покупець) зазначає власні дані.

Відповідно до підпункту "б" пункту 185.1 статті 185 Кодексу об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 Кодексу розташоване на митній території України.

Підпунктом 186.2.1 пункту 186.2 статті 186 Кодексу визначено, що місцем постачання послуг є місце фактичного постачання послуг, пов’язаних з рухомим майном.

Враховуючи викладене, у разі здійснення операції з придбання у нерезидента послуг, місцем постачання яких визначено митну територію України, зокрема послуг по інспекції виробничого обладнання на митній території України, у Підприємства виникає обов'язок щодо нарахування і сплати ПДВ до бюджету, складання податкової накладної та реєстрації її в ЄРПН, а також відображення відповідних показників в податковій декларації з ПДВ.

Відповідно підпункту 191.1.1 та підпункту 191.1.2 пункту 191.1 статті 191 Кодексу органи Державної фіскальної служби здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків та контролюють своєчасність подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів.

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється Міністерством фінансів України, яке затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (пункт 2 статті 6 Закону України від 16 липня 1999 року N 996 "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України").

Отже, з питання відображення витрат з придбання авіа-квитків та проживання в готелі в бухгалтерському обліку, а також складання авансового звіту, акту виконаних робіт або бухгалтерської довідки доцільно звернутися до Міністерства фінансів України.

Відповідно до пункту 52.2 статті 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.