Щодо порядку оподаткування доходів

Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо порядку оподаткування доходів, отриманих компанією (резидент Австрії) від надання послуг з міжнародних перевезень, з урахуванням положень Конвенції між Урядом України і Урядом Республіки Австрія про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і на майно від 16.10.1997 р., ратифікованої Законом України від 17 березня 1999 року N 500-ХIV, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), повідомляє таке.

Відповідно до ст. 316 Господарського кодексу України та ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов’язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов’язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов’язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов’язань, пов’язаних із перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Статтею 4 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" (далі - Закон) встановлено, що експедитори для виконання доручень клієнтів можуть укладати договори з перевізниками, портами, авіапідприємствами, судноплавними компаніями тощо, які є резидентами або нерезидентами України.

Відповідно до ст. 9 Закону до виконання зобов’язань за договором транспортного експедирування експедитором можуть залучатись інші особи, у відносинах з якими експедитор може виступати від свого імені або від імені клієнта.

Платою експедитору, розмір якої є однією з істотних умов договору транспортного експедирування, вважаються кошти, сплачені клієнтом за належне виконання такого договору. У плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов’язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування.

Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб’єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади. Перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні.

Згідно з пп. 14.1.260 п. 14.1 ст. 14 Кодексу фрахт - це винагорода (компенсація), що сплачується за договорами перевезення, найму або піднайму судна або транспортного засобу (їх частин) для: перевезення вантажів та пасажирів морськими або повітряними суднами; перевезення вантажів залізничним або автомобільним транспортом.

Відповідно до пп. 141.4.1 п. 141.4 "Особливості оподаткування нерезидентів" ст. 141 розділу III "Податок на прибуток підприємств" Кодексу доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею. Для цілей цього пункту до доходів, отриманих нерезидентом із джерелом їх походження з України, віднесено, зокрема, фрахт (абзац "г" пп. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Кодексу).

Підпунктом 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Кодексу визначено, що резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у пп. 141.4.1 цього пункту, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.3 - 141.4.6 та 141.4.11 цього пункту) їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

Сума фрахту, що сплачується резидентом нерезиденту за договорами фрахту, оподатковується за ставкою 6 відсотків у джерела виплати таких доходів за рахунок цих доходів. При цьому базою для оподаткування є базова ставка такого фрахту; особами, уповноваженими справляти податок та вносити його до бюджету, є резидент, який виплачує такі доходи, незалежно від того, чи є він платником податку, а також суб’єктом спрощеного оподаткування (пп. 141.4.4 п. 141.4 ст. 141 Кодексу).

Положеннями пп. 14.1.12 п. 14.1 ст. 14 Кодексу визначено, що базовою ставкою фрахту вважається сума фрахту, включаючи витрати з навантаження, розвантаження, перевантаження та складування (схову) товарів, збільшена на суму витрат за рейс судна або іншого транспортного засобу, сплачуваних (відшкодовуваних) фрахтувальником згідно з укладеним договором фрахтування.

Згідно з п. 3.2 ст. 3 Кодексу, якщо міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

Статтею 8 "Міжнародний транспорт" Конвенції між Урядом України і Урядом Республіки Австрія про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і на майно, яка є чинною для України з 20.05.1999 р. (далі - Конвенція), визначено, що прибутки, одержані резидентом Договірної Держави від експлуатації морських, річкових або повітряних суден у міжнародних перевезеннях, будуть оподатковуватись лише в цій Державі.

Згідно з п. 1 ст. 7 "Прибуток від підприємницької діяльності" Конвенції прибуток підприємства Договірної Держави оподатковується тільки у цій Державі, якщо це підприємство не здійснює підприємницької діяльності в другій Договірній Державі через розташоване в ній постійне представництво.

Якщо прибуток підприємства Договірної Держави від підприємницької діяльності включає види доходів, які розглядаються окремо в інших статтях Конвенції, положення цих статей не будуть зачіпатися положеннями цієї статті (п. 7 ст. 7 Конвенції).

Таким чином, до доходів від міжнародних перевезень автомобільним транспортом, що здійснюються резидентом Австрії, застосовуються положення п. 1 ст. 7 Конвенції.

Згідно з порядком застосування міжнародних договорів України про уникнення подвійного оподаткування стосовно повного або часткового звільнення від оподаткування доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України, визначеним ст. 103 Кодексу, особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.

Застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку дозволяється тільки за умови надання нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента згідно з вимогами п. 103.4 цієї статті (п. 103.2 ст. 103 Кодексу).

Пунктом 103.3 ст. 103 Кодексу встановлено, що бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу для цілей застосування пониженої ставки податку згідно з правилами міжнародного договору України до дивідендів, процентів, роялті, винагород тощо нерезидента, отриманих із джерел в Україні, вважається особа, що має право на отримання таких доходів.

При цьому бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу не може бути юридична або фізична особа, навіть якщо така особа має право на отримання доходу, але є агентом, номінальним утримувачем (номінальним власником), або є тільки посередником щодо такого доходу.

Рішення Вищого адміністративного суду України від 24.03.2014 р. N К/800/52155/13 містить тлумачення терміна "бенефіціарний (фактичний) отримувач (власник) доходу". Так, "фактичний отримувач доходу" не має тлумачитися у вузькому, технічному сенсі, його значення слід визначати виходячи з мети, завдань міжнародних договорів про уникнення подвійного оподаткування, таких як "уникнення від сплати податків", і з урахуванням таких основних принципів, як "запобігання зловживання положеннями договору". Для визначення особи як фактичного отримувача доходу така особа повинна володіти не тільки правом на отримання доходу, але і, згідно з міжнародною практикою застосування угод про уникнення подвійного оподаткування, повинна бути особою, яка визначає подальшу економічну долю доходу.

Документом для визнання особи фактичним власником доходу може бути документ, який підтверджує право особи на такий дохід, зокрема, але не виключно документ, виданий компетентним органом країни, з якою укладено міжнародний договір України.

Враховуючи зазначене, якщо в межах договору про надання транспортно-експедиційних послуг між резидентом України (клієнт) та резидентом Австрії - (експедитор) перевезення вантажів автомобільним транспортом здійснюється безпосередньо експедитором, то доходи у вигляді фрахту, що сплачуються резидентом України на користь експедитора - резидента Австрії, згідно з Конвенцією звільняються від оподатковуються в Україні за умови надання австрійським резидентом довідки про резиденцію, яка відповідає вимогам, визначеним ст. 103 Кодексу.

Якщо експедитор - резидент Австрії з метою виконання договору транспортного експедирування залучає третіх осіб, компенсація вартості послуг, наданих такими особами, клієнтом - резидентом України експедитору - нерезиденту, не підпадає під дію положень Конвенції для застосування звільнення від оподаткування.

Слід зазначити, що відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.