Заступник начальника | Е.М. Пруднікова |
Документ підготовлено в системі iplex
Державна фіскальна служба України | Лист від 23.12.2016 № 26857/10/26-15-12-05-11
ГУ ДФС у м. Києві
Лист
23.12.2016 № 26857/10/26-15-12-05-11
Щодо оподаткування внеску до статутного капіталу у вигляді квартири, придбаної юридичною особою-нерезидентом і внесеної до статутного капіталу юридичної особи-резидента України
Головне управління ДФС у м. Києві розглянуло лист "_" щодо оподаткування внеску до статутного капіталу у вигляді квартири, придбаної юридичною особою-нерезидентом і внесеної до статутного капіталу юридичної особи-резидента України та в межах своїх повноважень повідомляє наступне.
Відповідно до ст. 86 Господарського кодексу України від 16.01.2003 № 436-ІV вкладами учасників та засновників господарського товариства можуть бути будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, права користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, а також інші майнові права (включаючи майнові права на об'єкти інтелектуальної власності), кошти, в тому числі в іноземній валюті.
Забороняється використовувати для формування статутного (складеного) капіталу товариства бюджетні кошти, кошти, одержані в кредит та під заставу, векселі, майно державних (комунальних) підприємств, яке відповідно до закону (рішення органу місцевого самоврядування) не підлягає приватизації, та майно, що перебуває в оперативному управлінні бюджетних установ, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до п.п. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VІ зі змінами та доповненнями (далі - ПКУ) дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді:
а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України;
б) доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів;
в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів;
г) доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України;
ґ) доходів страховиків - резидентів від страхування ризиків страхувальників - резидентів за межами України;
д) інших доходів від діяльності, у тому числі пов'язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов'язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем контролюючих органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо);
е) спадщини, подарунків, виграшів, призів;
є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору;
ж) доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю.
Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (п. 44.2 ст. 44 ПКУ).
Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства та її розкриття в фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затверджений наказом Мінфіну України від 29 листопада 1999 року № 290 (зі змінами та доповненнями) (далі - П(С)Б015).
Згідно з п. 5 розд. "Визнання та класифікація доходу" П(С)Б015 дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.
Об'єкт основних засобів визнається активом, якщо існує імовірність того, що підприємство/установа отримає в майбутньому економічні вигоди від його використання та вартість його може бути достовірно визначена (Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затверджений наказом Мінфіну України від 27 квітня 2000 року № 92).
Враховуючи зазначене, норми ПКУ не передбачають виникнення доходу у разі внесення до статутного фонду об'єкта нерухомості.
Разом з тим, внески до статутного фонду передбачають отримання в обмін на такі внески корпоративних прав.
Корпоративні права - права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами (п.п. 14.1.90 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).
Доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними пунктом 141.4 статті 141 ПКУ.
Податковим агентом у разі отримання доходів, відповідно до п.п. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 ПКУ є юридична особа-резидент.
Щодо оподаткування податком на додану вартість, слід зазначити, що відповідно до п.п. "а" п. 185.1 ст. 185 ПКУ об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 ПКУ.
Згідно з п.п. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 розд. І ПКУ постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі, зокрема, обмін.
Отже, операції з внесення основних фондів та нематеріальних активів до статутного фонду та повернення основних фондів, попередньо внесених до статутного фонду юридичної особи іншими юридичними або фізичними особами, у разі їх виходу з числа засновників або учасників такої юридичної особи, підпадає під визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та має оподатковуватись на загальних підставах за основною ставкою.
Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПКУ до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема з придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).
Пунктом 198.3 ст. 198 ПКУ визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 ПКУ, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.
Платник податку, який отримав основні засоби та нематеріальні активи у якості внеску до статутного капіталу, враховує таку операцію як придбання цих основних засобів та нематеріальних активів.
При цьому особою, відповідальною за нарахування та сплату податку до бюджету у разі внесення до статутного фонду нерезидентами, не зареєстрованими як платники податку, якщо місце постачання товару розташовано на митній території України, є отримувач товару (п. 180.2 ст. 180 ПКУ).
Слід зазначити, що статтею 36 ПКУ визначено, що платники податку зобов'язані самостійно декларувати свої податкові зобов'язання та визначати відповідність проведення ними операцій.
Оцінка правомірності відображення в податковому обліку господарських операцій може бути здійснена лише в межах податкової перевірки у відповідності до вимог ПКУ.
Відповідно до п. 52.2 ст. 52 ПКУ податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
Звертаємо увагу, що листи ГУ ДФС у м. Києві не є нормативно-правовими актами, а мають лише інформаційний характер і не встановлюють правових норм та діють до набрання чинності нормативно-правових актів, що змінюють відповідні правовідносини.