Про затвердження Правил пошуково-рятувального забезпечення польотів державної авіації України

Відповідно до частини другої статті 7 Повітряного кодексу України , пункту 7 Порядку залучення пошуково-рятувальних сил і засобів до проведення робіт з пошуку і рятування, відшкодування витрат, пов’язаних з їх проведенням , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 листопада 2012 року № 1037 (зі змінами), та з метою визначення порядку організації пошуково-рятувального забезпечення польотів державної авіації України

1. Затвердити Правила пошуково-рятувального забезпечення польотів державної авіації України, що додаються.

2. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

1. Ці Правила визначають порядок організації та здійснення пошуково-рятувального забезпечення (далі - ПРЗ) польотів державної авіації України (далі - ДА) і є обов’язковими для керівництва і виконання всіма суб’єктами авіаційної діяльності (далі - САД) ДА.

2. У цих Правилах терміни вживаються в таких значеннях:

аварійна ситуація - відхилення від нормальних умов життя і діяльності людей, які призвели (можуть призвести) до загрози життю та здоров’ю людей, руйнування будівель, споруд, обладнання і транспортних засобів;

аварійне сповіщення - передача повідомлення про аварійну ситуацію з повітряним судном (далі - ПС) органу, який може надати допомогу або координувати її надання;

аварійна стадія - загальний термін, що визначає в різних обставинах стадію невизначеності, стадію тривоги або стадію лиха;

аварійний приводний передавач (ELT) - загальний термін, використовується щодо обладнання, яке передає відмітні сигнали на заданих частотах, і залежно від виду застосування може спрацьовувати автоматично в результаті удару або приводитися в дію вручну.

ELT буває таких типів:

автоматичний стаціонарний ELT (ELT(AF)) - ELT, який спрацьовує автоматично і стаціонарно, установлений на борту ПС;

аварійно-рятувальний ELT (ELT(S)) - ELT, який знімається з борту ПС та розміщується так, щоб його можна було легко використовувати в аварійній ситуації, і приводиться в дію вручну особами, які залишилися живими;

автоматичний переносний ELT (ELT(AP)) - ELT, який спрацьовує автоматично, нерухомо закріплюється на борту ПС та легко знімається;

ELT, що автоматично розгортається (ELT(AD)), - ELT, який нерухомо закріплюється на борту ПС, автоматично розгортається і спрацьовує у результаті удару, а в деяких випадках також приводиться в дію гідростатичними датчиками, передбачено також його розгортання вручну;

аварійно-рятувальна команда - підрозділ, особовий склад якого має спеціальну підготовку й оснащений засобами і обладнанням для швидкого та ефективного проведення аварійно-рятувальних робіт (далі - АРР);

аварійно-рятувальні засоби - технічні засоби спеціального призначення, науково-технічна продукція та інші об’єкти права інтелектуальної власності (засоби зв'язку, техніка, обладнання, спорядження, матеріали, відео-, кіно-, фотоматеріали з технології проведення аварійно-рятувальних та пошуково-рятувальних робіт, програмні продукти і бази даних та інші засоби), які використовуються під час проведення аварійно-рятувальних та пошуково-рятувальних робіт;

аварійно-рятувальні роботи - роботи, під час здійснення яких використовуються пошуково-рятувальні сили і засоби (далі - ПРСЗ) з метою ліквідації надзвичайних ситуацій та їх наслідків на аеродромі;

аварійна евакуація - процес аварійного покидання ПС екіпажем та пасажирами при аварії на суші або воді за допомогою бортових авіаційних засобів аварійної евакуації людей;

авіаційний допоміжний центр пошуку і рятування - орган управління, на який покладено координацію АРПР та сприяння аварійно-рятувальним (пошуково-рятувальним) силам єдиної державної системи цивільного захисту (далі - ЄДСЦЗ) та Національної системи пошуку і рятування на морі (далі - НСПРМ) в ефективному проведенні АПР у відповідному підрайоні пошуку і рятування;

авіаційний пошук і рятування - комплекс заходів, спрямованих на виявлення ПС, які зазнали або зазнають лиха, та надання своєчасної допомоги потерпілим внаслідок авіаційної події (далі - АП);

авіаційний район пошуку і рятування України - зона, яка включає територію України та акваторії Чорного і Азовського морів, у межах якої Україна забезпечує авіаційний пошук і рятування (далі - АПР);

авіаційний рятувальник - особа, яка допущена до проведення авіаційних робіт з пошуку і рятування та безпосередньо бере у них участь, має відповідний рівень фізичної, парашутно-десантної, медичної та інших видів спеціальної підготовки і використовує для прибуття до місця надзвичайної ситуації спеціальні авіаційні засоби;

авіаційні роботи з пошуку і рятування - польоти, під час здійснення яких пошуково-рятувальне повітряне судно (далі - ПРПС) використовується для визначення місцезнаходження об’єктів, що зазнали лиха, а також для рятування та надання допомоги особам, які постраждали;

автономне існування - вимушене перебування пасажирів і екіпажу ПС у безлюдній місцевості або на водній поверхні без допомоги ззовні;

бортове аварійно-рятувальне обладнання (аварійно-рятувальне обладнання) - комплект обладнання на борту ПС, призначений для аварійної евакуації та аварійного рятування екіпажу і пасажирів ПС, яке використовується під час аварії на суші або воді;

бортові засоби аварійної евакуації (засоби евакуації) - частина бортового аварійно-рятувального обладнання, призначена для забезпечення аварійної евакуації людей з ПС на сушу або воду;

бортові засоби аварійного рятування (засоби рятування) - частина бортового аварійно-рятувального обладнання, призначена для збереження життя екіпажу та пасажирів ПС після їх аварійної евакуації з ПС, яке зазнає або зазнало лиха на суші або воді;

виживання екіпажу повітряного судна - активні дії екіпажу ПС, спрямовані на збереження життя і здоров’я екіпажу в умовах автономного існування;

вимушене покидання повітряного судна - покидання ПС у повітрі, на землі (на воді) при виникненні загрози життю пасажирів або екіпажу;

Головний авіаційний координаційний центр пошуку і рятування - орган управління, який відповідає за координацію АПР в авіаційному районі пошуку і рятування України, координацію авіаційних робіт з пошуку і рятування та сприяння аварійно-рятувальним (пошуково-рятувальним) силам ЄДСЦЗ та НСПРМ в ефективному проведенні АПР;

"Зазнаю лиха" - сигнал, що передається екіпажем ПС радіотелефоном або за допомогою інших технічних засобів, коли йому або особам, які перебувають на борту ПС, загрожує безпосередня небезпека, яку неможливо усунути лише силами екіпажу;

засоби рятування і життєзабезпечення - набір пристосувань та пристроїв для евакуації та рятування екіпажів та пасажирів в аварійній ситуації з ПС у повітрі, на землі (на воді), а також запас їжі, води, медичних засобів, засобів зв’язку та сигналізації;

координатор авіаційних сил та засобів - уповноважена особа з числа авіаційних фахівців суб’єктів єдиної системи проведення авіаційних робіт з пошуку і рятування (далі - ЄСПАРПР), яка призначається Державною службою України з надзвичайних ситуацій (далі - ДСНС) до штабу операції з АПР;

координатор авіаційних сил та засобів на місці проведення робіт - уповноважена особа з числа авіаційних фахівців суб’єктів ЄСПАРПР, яка призначається ДСНС у групу координатора на місці проведення робіт;

координатор на місці проведення робіт - керівник на місці проведення робіт з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації, пов’язаної з АП;

координатор операції з авіаційного пошуку і рятування - керівник робіт з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації, пов’язаної з АП;

координатор повітряних суден - командир ПРПС, який координує проведення авіаційних робіт з пошуку і рятування (далі - АРПР) декількома ПРПС;

операція з авіаційного пошуку і рятування - сукупність узгоджених та взаємопов’язаних за єдиними задумом, планом, метою, місцем та часом пошуково-рятувальних дій органів управління, сил і засобів системи авіаційного пошуку і рятування;

пошук - це комплекс координованих дій, направлених на визначення місцезнаходження суб’єктів та об’єктів, що зазнають або зазнали лиха;

пошуково-рятувальна і парашутно-десантна служба (пошуково-рятувальна служба) - структурний підрозділ суб’єкта ДА, органу управління авіації (далі - ОУА) ЦОВВ та ЗСУ, що здійснює заходи з ПРЗ польотів, парашутно-десантної і аварійно-рятувальної підготовки;

пошуково-рятувальне забезпечення польотів державної авіації - комплекс заходів, що виконуються з метою збереження життя і здоров’я екіпажу та пасажирів ПС в аварійних ситуаціях та направлені на підготовку льотного складу до дій в аварійних ситуаціях і виживання в умовах автономного існування, забезпечення льотного складу захисним спорядженням, індивідуальними та колективними засобами рятування і життєзабезпечення, оснащення ПС бортовими засобами аварійної евакуації і рятування, оснащення ПРСЗ аварійно-рятувальним та парашутно-десантним майном, технікою і спеціальним спорядженням (далі - АР ПДМ та СС), підготовку та підтримання рівня підготовки ПРСЗ, організацію та здійснення АПР;

пошуково-рятувальні засоби - ПРПС, наземні, водні та інші транспортні засоби з відповідним рятувальним обладнанням, засоби зв’язку, радіотехнічного, навігаційного забезпечення, обладнання та спорядження, призначені для проведення пошуково-рятувальних робіт (далі - ПРР);

пошуково-рятувальні роботи - роботи, під час здійснення яких використовуються ПРСЗ для визначення місцезнаходження об’єктів та суб’єктів, що зазнали (зазнають) лиха, а також для рятування осіб, які постраждали, надання їм невідкладної медичної допомоги та доставки у безпечне місце;

пошуково-рятувальні сили - штатні та позаштатні пошукові і аварійно-рятувальні підрозділи та органи управління ними;

район відповідальності аеродрому (злітно-посадкового майданчика) за пошук і рятування - територія (місцевість, акваторія) і повітряний простір над нею, обмежені для аеродромів колом радіусом 10 км від центру аеродрому (контрольної точки аеродрому), для злітно-посадкових майданчиків - територією майданчика (далі - РВ аеродрому);

район обслуговування повітряного руху - повітряний простір, у якому забезпечується польотно-інформаційне обслуговування, аварійне сповіщення, диспетчерське обслуговування повітряного руху (районне диспетчерське обслуговування, диспетчерське обслуговування підходу або аеродромне диспетчерське обслуговування) (далі - район ОПР);

район управління повітряним рухом - повітряний простір, що простягається від межі, встановленої над земною поверхнею, до встановленої верхньої межі, де управління ПС здійснюється відповідним органом управління повітряним рухом, а також район, у межах якого забезпечується аварійне сповіщення (далі - район УПР);

рятування - комплекс дій, направлених на порятунок осіб, що зазнають або зазнали лиха, надання їм першої медичної або іншої допомоги і доставки їх у безпечне місце;

система авіаційного пошуку і рятування - сукупність органів управління, сил та засобів, що є складовими ЄДСЦЗ, НСПРМ, ЄСПАРПР, які здійснюють АПР за встановленими правилами та процедурами;

система КОСПАС-САРСАТ - міжнародна супутникова система, призначена для виявлення аварійних маяків, які передають сигнали на визначених частотах;

штаб операції з авіаційного пошуку і рятування - штаб з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації, пов’язаної з АП, що є робочим органом координатора операції з АПР.

Інші терміни, які використовуються в цих Правилах, вживаються в значеннях, наведених у Повітряному кодексі України, Кодексі цивільного захисту України, Порядку залучення пошуково-рятувальних сил і засобів до проведення робіт з пошуку і рятування, відшкодування витрат, пов’язаних з їх проведенням, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 14 листопада 2012 року № 1037 (зі змінами), Правилах авіаційного пошуку і рятування в Україні, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 16 березня 2015 року № 279, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 01 квітня 2015 року за № 364/26809, Стандартах та Рекомендованій практиці Міжнародної організації цивільної авіації (ІСАО) та інших нормативно-правових актах України з питань діяльності в галузі авіації.

3. ПРЗ польотів ДА включає:

підготовку льотного складу до дій в аварійних ситуаціях та виживання в умовах автономного існування;

забезпечення та підготовку льотного складу до використання захисного спорядження, індивідуальних та групових засобів рятування і життєзабезпечення;

оснащення ПС бортовими засобами аварійної евакуації та рятування;

оснащення ПРСЗ АР ПДМТ і СС;

організацію та контроль експлуатації індивідуальних та групових засобів рятування і життєзабезпечення, захисного спорядження та АР ПДМТ і СС;

підготовку ПРСЗ та органів управління до проведення пошуку і рятування;

підготовку льотного складу до проведення пошуку;

парашутно-десантну та аварійно-рятувальну підготовку (далі - ПД та АРП) екіпажів та персоналу пошуково-рятувальних і парашутно-десантних служб (далі - ПР і ПДС) і рятувальних парашутно-десантних груп (далі - РПДГ);

організацію чергування ПРСЗ та органів управління системи АПР;

організацію прийому сигналів про ПС, які зазнали або зазнають лихо, та аварійне сповіщення;

організацію та здійснення аварійного сповіщення;

підготовку посадових осіб військових частин, організацій та установ, у яких проводяться заходи з ПРЗ польотів (далі - авіаційних частин), до виконання функцій координаторів під час проведення операцій з АПР (ПРР);

організацію і проведення операцій з АПР у районах відповідальності ДА за пошук і рятування.

4. ПРЗ польотів в авіаційній частині (на аеродромі) організовується командиром, керівником або начальником (далі - командиром) авіаційної частини (старшим авіаційним начальником аеродрому) через начальника ПР і ПДС та здійснюється посадовими особами (службами) авіаційної частини відповідно визначених їм функціональних обов’язків.

5. ОУА ЦОВВ та ЗСУ здійснюють загальне керівництво, забезпечення та контроль виконання заходів ПРЗ польотів в авіаційних частинах, що належать до їх сфери управління.

6. Організація заходів ПРЗ польотів в ОУА ЦОВВ та ЗСУ покладається на керівників ОУА ЦОВВ та ЗСУ всіх рівнів та здійснюється через начальників відповідних ПР і ПДС ОУА ЦОВВ та ЗСУ.

7. ПР і ПДС САД функціонують відповідно до положень, які розробляються з урахуванням вимог цих Правил, організаційно-штатної структури, специфіки діяльності та особливостей виконання завдань, покладених на них.

8. Положення про ПР і ПДС ОУА затверджується керівником відповідного ОУА ЦОВВ та ЗСУ.

9. Основними завданнями ПР і ПДС ОУА ЦОВВ та ЗСУ є:

організація планування та виконання заходів ПРЗ польотів;

участь у розробленні нормативно-правових актів, розпорядчих документів, методичних рекомендацій з ПРЗ польотів та АПР;

здійснення загального керівництва підпорядкованими службами та підрозділами;

контроль за станом ПРЗ польотів у підпорядкованих авіаційних частинах;

контроль за забезпеченням ПРСЗ підпорядкованих авіаційних частин необхідним переліком АР ПДМТ і СС;

організація взаємодії між ПР і ПДС підпорядкованих авіаційних частин;

організація ПД та АРП льотного складу відповідного ОУА, спеціальної підготовки і перепідготовки персоналу ПР і ПДС підпорядкованих авіаційних частин та підготовки посадових осіб до виконання функцій координаторів операцій з АПР та координаторів на місці проведення робіт;

відпрацювання пропозицій щодо створення, реорганізації або ліквідації ПР і ПДС у відповідному ОУА та підпорядкованих авіаційних частинах, пошуково-рятувальних формуваннях і допоміжних підрозділах;

погодження положень підпорядкованих ПР і ПДС, допоміжних підрозділів та погодження договорів, що укладають командири авіаційних частин щодо чергування ПРПС та проведення АРПР;

забезпечення функціонування відповідного координаційного центру пошуку і рятування (далі - КЦПР) (координаційний центр пошуку і рятування ЗСУ (далі - КЦПР ЗСУ), командні центри (пункти) (далі - КЦ) авіації видів ЗСУ, пункт управління авіації Національної гвардії України (далі - ПУ авіації НГУ), головний центр управління службою Державної прикордонної служби України (далі - ГЦУС ДПС України));

організація чергування підпорядкованих ПРСЗ і здійснення контролю їх готовності до проведення ПРР;

контроль за виконанням вимог щодо оснащення ПС бортовими засобами аварійної евакуації та рятування, у тому числі при їх прийомі/передачі;

участь у проведенні єдиної технічної політики під час розроблення, видачі замовлень та введення в експлуатацію технічних засобів пошуку, рятування та евакуації;

підбір та розстановка кадрів на посади ПР і ПДС;

участь у роботі комісій з розслідування АП;

організація підготовки льотного складу до дій в аварійних ситуаціях, використанню індивідуальних та групових засобів рятування і життєзабезпечення, виживанню в умовах автономного існування;

організація та проведення атестування авіаційних рятувальників та ПР і ПДС;

узагальнення та поширення позитивного досвіду з ПРЗ польотів.

10. Функціональні обов’язки посадових осіб ПР і ПДС ОУА ЦОВВ та ЗСУ затверджуються відповідним керівником ОУА ЦОВВ та ЗСУ.

11. Завдання ПР і ПДС авіаційної частини визначаються положенням про авіаційну частину, яке затверджується керівником відповідного ОУА ЦОВВ та ЗСУ.

12. Основними завданнями ПР і ПДС авіаційної частини є:

розроблення документів з організації ПРЗ польотів в авіаційній частині;

організація та здійснення підготовки льотного складу до дій в аварійних ситуаціях, використанню індивідуальних та групових засобів рятування і життєзабезпечення, виживанню в умовах автономного існування;

організація ПД та АРП екіпажів ПС, персоналу ПР і ПДС та РПДГ авіаційних частин;

контроль забезпечення ПРСЗ необхідним переліком АР ПДМТ і СС;

організація та здійснення контролю за експлуатацією індивідуальних та групових засобів рятування і життєзабезпечення, захисного спорядження і обмундирування, АР ПДМТ і СС;

організація та здійснення підготовки льотного складу, екіпажів ПРПС та РПДГ, персоналу АРК та наземних пошуково-рятувальних груп (далі - НПРГ) до проведення ПРР;

проведення атестування авіаційних рятувальників та підготовки до атестування ПР і ПДС авіаційної частини;

організація підготовки персоналу органів управління системи АПР на аеродромі та персоналу групи керівництва польотами (далі - ГКрП) на аеродромі до проведення ПРР;

вдосконалення та підтримання у належному стані навчально-матеріальної бази ПР і ПДС;

організація чергування і контроль готовності ПРСЗ авіаційної частини до виконання ПРР;

організація прийому аварійної інформації від власних ПС та ПС, що зазнали або зазнають лиха в РВ аеродрому або в районі управління повітряним рухом (обслуговування повітряного руху) (далі - район УПР/ОПР), оповіщення ПРСЗ на аеродромі та повідомлення відповідних органів управління системи АПР;

організація взаємодії при проведенні АРР на аеродромі та ПРР у РВ аеродрому;

участь у роботі комісій з розслідування АП, які трапились у РВ аеродрому.

13. В авіаційних частинах та ОУА ЦОВВ та ЗСУ розробляються основні документи відповідно до Переліку основних документів з пошуково-рятувального забезпечення польотів державної авіації, який наведено в додатку 1 до цих Правил.

1. Підготовка льотного складу до дій в аварійних ситуаціях включає:

підготовку до дій в особливих випадках у польоті;

парашутно-десантну підготовку;

аварійно-рятувальну підготовку;

підготовку до виживання в умовах автономного існування.

2. Льотний склад, не підготовлений до дій в аварійних ситуаціях, до польотів не допускається.

3. Підготовка льотного складу до дій в особливих випадках у польоті здійснюється відповідно до керівництва з льотної експлуатації (інструкції екіпажу) ПС (далі - КЛЕ).

4. ПД та АРП персоналу ДА здійснюється відповідно до нормативно-правових актів, затверджених уповноваженим органом з питань регулювання діяльності ДА, методичних вказівок та інших відомчих документів відповідного ОУА ЦОВВ та ЗСУ.

5. Парашутно-десантна підготовка включає заходи, спрямовані на набуття і удосконалення навиків екіпажів ПС щодо впевнених і правильних дій під час аварійного покидання ПС у польоті та після приземлення (приводнення) з парашутом та персоналу ПР і ПДС та РПДГ під час виконання завдань за призначенням.

У результаті парашутно-десантної підготовки льотний склад повинен:

знати матеріальну частину тренувальних, запасних і рятувальних парашутів, страхувальних приладів, аварійно-рятувальних плавзасобів індивідуального і групового використання, теорію стрибка з парашутом і катапультування та основи аеродинаміки;

знати правила вимушеного покидання ПС і мати достатню натренованість у виконанні стрибків з парашутом;

бути підготовленим до вимушеного покидання ПС, дій у повітрі під куполом парашута та до безпечного приземлення.

6. Екіпаж ПС, аварійне покидання якого передбачено за допомогою парашутних систем, зобов’язаний систематично виконувати стрибки з парашутом.

7. Льотний склад (курсанти навчальних закладів України), за винятком тих, які за медичними рекомендаціями тимчасово звільнені від виконання стрибків з парашутом, що виконує польоти на ПС, аварійне покидання яких передбачено за допомогою парашутних систем, виконує 2 стрибки з парашутом протягом календарного року, але перерви у виконанні стрибків з парашутом не мають перевищувати 15 місяців.

8. Льотному складу, який виконує польоти тільки на ПС, обладнаних катапультними системами, здійснювати:

курсантам навчальних закладів України та льотному складу перших п’яти календарних років служби (за винятком тих, які за медичними рекомендаціями тимчасово звільнені від виконання стрибків з парашутом) - 2 стрибки з парашутом протягом календарного року, але перерви у виконанні стрибків з парашутом не мають перевищувати 15 місяців;

льотному складу, який має більше п’яти календарних років служби (за винятком тимчасово звільнених від виконання стрибків з парашутом за медичними рекомендаціями) - 2 стрибки з парашутом, але перерви у виконанні стрибків з парашутом не повинні перевищувати 36 місяців, про що керівник суб’єкта державної авіації (далі - СДА) щороку видає наказ щодо визначення перерв у виконанні стрибків з парашутом окремо кожній особі льотного складу за письмовим поданням начальника ПР і ПДС цього СДА.

9. Льотний склад, який виконує польоти на ПС, аварійне покидання якого передбачено за допомогою парашутних систем, та має перерви у виконанні стрибків з парашутом більше визначених строків, до польотів не допускається.

10. Аварійно-рятувальна підготовка включає заходи, спрямовані на набуття і удосконалення навиків екіпажів ПС до дій під час рятування екіпажу та пасажирів у випадку виникнення на борту ПС обстановки, що загрожує їхній безпеці.

Аварійно-рятувальна підготовка екіпажів ПС здійснюється на всіх етапах спеціальної підготовки льотного складу.

У результаті аварійно-рятувальної підготовки льотний склад повинен:

знати порядок і способи пошуку і рятування пасажирів і екіпажів ПС, які зазнають або зазнали лиха;

знати типові аварійні ситуації на борту ПС, фактори загрози, які супроводжують такі ситуації, та порядок дій (типові алгоритми дій) у цих ситуаціях;

мати навики застосування бортового аварійно-рятувального обладнання ПС, знати основи його конструкції і особливості його роботи з урахуванням можливих відмов;

мати навики взаємодії між членами екіпажу в аварійних ситуаціях;

вміти приймати правильні рішення при швидкому розвитку аварійної ситуації;

володіти методикою проведення інструктажу пасажирів ПС щодо правил поведінки при виникненні аварійної ситуації в польоті та користування індивідуальними та груповими засобами рятування і життєзабезпечення;

знати принципи запобігання і припинення паніки у салоні ПС, уміти керувати діями пасажирів;

мати навики з надання першої медичної допомоги.

11. На борту ПС, на яких передбачено перевезення пасажирів, обов’язково мають бути інструкції (пам’ятки) для екіпажу і пасажирів щодо дій у разі виникнення аварійної ситуації в польоті.

12. Підготовка льотного складу ДА до виживання в умовах автономного існування здійснюється в авіаційних частинах та у спеціалізованих центрах за відповідними програмами.

13. Підготовка льотного складу до виживання в умовах автономного існування включає:

формування високих морально-вольових якостей;

відпрацювання дій після вимушеної посадки або приземлення (приводнення) з парашутом;

вдосконалення практичних навиків у застосуванні індивідуальних та групових засобів рятування і життєзабезпечення, спеціального спорядження та підручних засобів з метою виживання;

навчання виживанню в безлюдній місцевості;

відпрацювання способів евакуації.

14. Організація навчання льотного складу виживанню покладається на начальників ПР і ПДС авіаційних частин та начальників ПР і ПДС ОУА ЦОВВ та ЗСУ.

15. З питань виживання льотний склад зобов’язаний:

1) знати:

кліматично-географічні особливості районів польотів;

фактори природного середовища, що негативно впливають на людину;

основні принципи виживання після вимушеної посадки (приземлення, приводнення) у безлюдній місцевості в різних кліматично-географічних зонах, послідовність дій і організацію виживання в складі групи або поодиноко;

склад носимих аварійних запасів (далі - НАЗ) та бортових аварійних запасів (далі - БАЗ) і правила використання предметів їх комплектації;

технічні дані і правила користування індивідуальними та груповими засобами рятування і життєзабезпечення, плавзасобами, аварійними засобами зв’язку та сигналізації і засобами евакуації на борт ПРПС;

2) вміти:

долати стресовий стан, викликаний екстремальною ситуацією;

правильно оцінювати обстановку і приймати обґрунтовані рішення;

застосовувати засоби аварійного радіозв’язку, подавати візуальні сигнали для обміну інформацією з ПРПС як штатними, так і підручними засобами;

надавати першу медичну допомогу постраждалим;

ефективно використовувати предмети НАЗ, БАЗ, рятувальні плавзасоби, спорядження і підручні засоби для збереження життя і працездатності в умовах виживання;

захищатися від несприятливих факторів зовнішнього середовища, обладнувати тимчасовий табір, добувати воду і їжу з місцевих ресурсів;

орієнтуватися і визначати своє місцезнаходження;

застосовувати засоби евакуації на борт ПРПС.

16. В авіаційних частинах підготовку льотного складу до виживання проводити відповідно до кліматично-географічних зон районів польотів не менше двох разів на рік. Під час цієї підготовки льотному складу надаються рекомендації щодо виконання польотів в інших кліматично-географічних зонах.

Успішне вирішення завдань з підготовки льотного складу до виживання досягається:

регулярним проведенням на місцевості (на воді) спеціальних тренувань із застосуванням аварійно-рятувальних засобів;

наявністю обладнаної навчально-матеріальної бази з ПД та АРП і виживання льотного складу;

залученням до навчання льотного складу фахівців медичної служби, фізичної підготовки, розвідки та інших.

17. Для забезпечення життєдіяльності при вимушеному приземленні (приводненні) члени екіпажу ПС використовують НАЗ, БАЗ та підручні засоби.

НАЗ розміщується в ранці парашута (парашутної системи), у сидіннях катапультного крісла або на спорядженні (обмундируванні) членів екіпажу. Комплектація НАЗ визначається інструкцією з його експлуатації.

БАЗ розміщується на борту ПС у визначених місцях.

18. Для підтримання життєдіяльності членів екіпажу і пасажирів ПС, коли їх евакуація ускладнена або неможлива, проводиться десантування рятувального спорядження, майна і спеціальних вантажів (у контейнерах, м’якій і жорсткій вантажній тарі, мішках тощо).

Засоби для десантування рятувального спорядження і спеціальних вантажів наведено в додатку 2 до цих Правил.

19. Контроль за організацією підготовки льотного складу авіаційної частини до дій в аварійних ситуаціях покладається на керівників ОУА та здійснюється через керівників ПР і ПДС ОУА.

1. У разі виникнення аварійної обстановки у повітрі командир ПС зобов’язаний діяти зважено, ініціативно і рішуче, турбуватися в першу чергу за збереження життя пасажирів та членів екіпажу.

2. У разі прийняття рішення щодо здійснення вимушеної посадки командир ПС зобов’язаний повідомити орган УПР, під управлінням якого він знаходиться (у разі неможливості - найближчий орган ОПР), про місце та час посадки, попередити про це членів екіпажу, які зобов’язані діяти відповідно до вимог КЛЕ. Штурман (другий пілот) зобов’язаний повідомити усіх членів екіпажу про місцезнаходження ПС, напрямок і швидкість вітру, напрямок і відстань до найближчого аеродрому або населеного пункту, а над морем (водною поверхнею) - напрямок і відстань до берега. Слід увімкнути бортові засоби автоматичної передачі сигналу лиха, у томі числі ЕLT. Повідомлення про лихо передається доти, доки не буде отримано підтвердження про прийняття цього повідомлення від наземних ПУ польотами (екіпажів ПС) або до моменту покидання екіпажем ПС.

3. Усі члени екіпажу при вимушеній посадці (приводненні) та покиданні ПС на землі (водній поверхні) або в повітрі зобов’язані діяти відповідно до вимог КЛЕ даного типу ПС та цих Правил.

4. У разі прийняття рішення щодо покидання ПС у польоті з рятувальними парашутами командир ПС зобов’язаний:

вивести за можливості ПС у район, який забезпечує безпеку приземлення членів екіпажу і виключає можливість нанесення шкоди населенню під час падіння ПС;

визначити місце збору членів екіпажу після приземлення;

дати команду на покидання ПС.

5. У разі покидання ПС у польоті екіпаж залишає увімкненими бортові засоби автоматичної передачі сигналу лиха та ELT.

6. Порядок покидання ПС членами екіпажу, а також дії членів екіпажу під час і після покидання ПС, під час приземлення і приводнення визначаються КЛЕ.

7. Члени екіпажу залишають ПС за командою командира ПС. У випадку, коли їх життю загрожує явна небезпека, а командир ПС на доповідь не відповідає, вони приймають рішення на покидання ПС самостійно.

8. Під час зниження з парашутом кожен член екіпажу зобов’язаний уважно оглянути місцевість, звернути особливу увагу на розташування населених пунктів (доріг, стежок, річок, озер, ущелин тощо), а також на наявність кораблів, островів та напрямок до берега (під час зниження на водну поверхню).

З метою уникнення протягувань при сильному вітрі у момент приземлення слід від’єднати або обрізати вільні кінці підвісної системи (купол зі стропами).

1. Екіпаж ПС, який здійснив вимушену посадку поза межами аеродрому, повинен:

негайно евакуювати пасажирів та членів екіпажу із ПС у безпечне місце;

при покиданні ПС за можливості взяти із собою індивідуальні та групові засоби рятування та життєзабезпечення та польотну документацію;

надати у разі необхідності членам екіпажу та пасажирам першу медичну допомогу;

підготувати до роботи аварійні радіостанції та передати повідомлення про лихо;

підготувати до негайного застосування засоби візуальної сигналізації;

уточнити своє місцезнаходження;

вжити заходів щодо встановлення зв’язку з найближчим аеродромом або населеним пунктом;

оглянути ПС для визначення його стану. Особливу увагу при цьому звернути на наявність прихованих осередків пожеж. У разі значних ушкоджень ПС починати огляд потрібно після охолодження двигунів та виключення можливості вибуху пального, піротехнічних засобів та боєкомплекту. У випадку витікання пального вжити заходів щодо усунення його витікання або здійснити його збір для потреб (розведення сигнальних вогнищ, обігріву, освітлення тощо). У разі виникнення пожежі екіпаж повинен спробувати ліквідувати її за допомогою бортових та підручних засобів пожежогасіння;

вжити заходів щодо збереження бортових засобів об’єктивного контролю;

підібрати та підготувати і позначити підручними матеріалами майданчик для можливої посадки пошуково-рятувального вертольота (далі - ПРВ);

вести цілодобове спостереження за повітряною обстановкою та навколишньою місцевістю з метою своєчасної подачі сигналів екіпажам ПРПС та НПРГ;

підготувати укриття для людей;

добути харчі і воду, використовуючи місцеві можливості (ресурси).

Постраждалими подаються візуальні знаки та сигнали відповідно до Переліку візуальних знаків та сигналів візуальної сигналізації, який наведено в додатку 3 до цих Правил.

2. Після приземлення перевірити роботу аварійного радіомаяка або ELT прослуховуванням тональних посилок (увімкнути аварійну радіостанцію в режимі радіомаяка або ELT) і залишити цей режим, доки не буде знайдений екіпаж або налагоджений двосторонній візуальний контакт між постраждалими та ПРСЗ.

3. Для позначення свого місцезнаходження, крім аварійних радіостанцій та сигнальних засобів, що знаходяться в НАЗ (БАЗ), екіпажем застосовуються підручні засоби (парашутна тканина, чохли, шматки деревини, каміння, попіл, вогнища тощо).

4. Для обміну інформацією між ПРПС і тими, хто зазнає або зазнав лиха, у разі відсутності або виходу з ладу аварійних радіостанцій використовуються візуальні знаки та сигнали візуальної сигналізації (додаток 3), еволюції ПС, сигнальні ракети тощо.

5. Роботами на місці вимушеної посадки ПС керує командир екіпажу.

Після приземлення з парашутом члени екіпажу повинні зібратися у місці, вказаному командиром екіпажу, забрати із собою НАЗ (БАЗ) та парашутні системи, засоби зв’язку та сигналізації.

Після приземлення, коли члени екіпажу та пасажири не мають візуального контакту між собою (обмежена видимість, лісова або гірська місцевість тощо), для збору використовуються радіостанції, звукові сигнали, піротехнічні та підручні засоби.

Якщо до місця збору прибули не всі члени екіпажу та пасажири, командир ПС зобов’язаний вжити заходів щодо їх пошуку.

Після оцінки обстановки командир екіпажу приймає рішення про подальші дії.

6. Рішення залишатися на місці вимушеної посадки доцільно приймати у таких випадках:

коли сигнал лиха або повідомлення про місце події передано екіпажем у повітрі або після приземлення і отримано підтвердження про його прийом;

якщо місце приземлення точно не визначене, місцевість незнайома і важкопрохідна (гори, ліс, глибокі яри, болота, глибокий сніг тощо);

коли напрямок і відстань до найближчого населеного пункту невідомі;

якщо велика частина пасажирів і членів екіпажу через отримані травми не можуть пересуватися самостійно;

на відкритій місцевості.

7. У разі прийняття рішення залишатися на місці вимушеної посадки командир екіпажу зобов’язаний:

встановити цілодобове спостереження за повітряним простором та навколишньою місцевістю з метою своєчасної подачі сигналів ПРСЗ;

організувати догляд за пораненими та хворими;

взяти на облік все спорядження та майно і встановити норми витрат запасів води і їжі;

організувати спорудження укриття для людей;

організувати добування їжі та води з використанням місцевих можливостей (мисливство, риболовля, збір ягід, грибів, рослин тощо);

провести профілактичні заходи щодо попередження захворювань та отруєнь.

8. Рішення про вихід з місця вимушеної посадки може бути прийнято:

якщо точно відомо місцезнаходження населеного пункту, невелика відстань до нього, а стан здоров’я членів екіпажу і пасажирів дозволяє подолати цю відстань за світлий час доби;

якщо члени екіпажу під час зниження на парашутах бачили неподалік дорогу, річку, житло тощо;

у разі безпосередньої загрози життю (лісова пожежа, розлом крижаного поля, повінь тощо);

коли ПС і люди, які на ньому знаходяться, не можуть бути виявлені з повітря через густу рослинність, а засоби сигналізації відсутні;

якщо протягом трьох діб немає зв’язку та допомоги.

9. У разі прийняття рішення про залишення місця вимушеного приземлення командир екіпажу зобов’язаний:

розподілити обов’язки;

визначити маршрут руху, нанести його на карту, розрахувати час етапів переходу;

відібрати та підготувати майно і спорядження, необхідного для забезпечення автономного існування у безлюдній місцевості;

підготувати засоби сигналізації та зв’язку до їх негайного використання на маршруті руху;

підготувати травмованих до транспортування або до самостійного руху (виготовити ноші, милиці тощо);

спланувати розподіл між членами екіпажу і пасажирами та встановити норми використання їжі та води;

залишити на місці лиха помітний орієнтир і записку із указанням маршруту руху, часу початку руху, кількості і стану здоров’я людей, наявності аварійно-рятувального спорядження тощо.

На місці вимушеного приземлення позначити напрямок руху (викласти стрілку, зробити зарубки на деревах тощо).

1. Рішення про вимушену посадку на воду або покидання ПС з парашутами над водною поверхнею приймає командир екіпажу ПС з урахуванням таких чинників:

розвиток аварійної ситуації на борту ПС і оцінка її ймовірних наслідків;

тип та оснащення ПС і його плавучість;

стан водної поверхні і швидкість вітру;

спеціальна підготовка і екіпірування членів екіпажу ПС.

2. Перед вимушеною посадкою на воду командир ПС інформує екіпаж та пасажирів про ймовірну посадку ПС на водну поверхню, порядок використання аварійних виходів та індивідуальних і групових рятувальних плавзасобів.

3. Покидання ПС, що здійснило вимушену посадку на воду, здійснюється за командою командира екіпажу ПС.

4. При покиданні ПС на воді екіпаж повинен:

відкрити двері і люки, які знаходяться вище рівня води, опустити на воду групові рятувальні плавзасоби;

переправити на плавзасоби в першу чергу поранених, дітей і пасажирів;

завантажити на плавзасоби аварійно-рятувальні засоби, польотну документацію;

перевірити наявність усіх членів екіпажу і переправити їх на плавзасоби;

обрізати фали кріплення плавзасобів до ПС і відплисти від нього на безпечну відстань (не менше 50 м);

зібрати плоти і човни ближче один до одного і зв’язати їх між собою.

5. При знаходженні на плавзасобах командир екіпажу ПС повинен:

забезпечити надання домедичної допомоги постраждалим;

привести в дію аварійні радіостанції та ELT, а також підготувати до використання засоби візуальної сигналізації;

визначити своє місцезнаходження і відмітити на карті (приладах навігації) місце затоплення ПС;

врахувати запаси питної води і їжі та встановити за потреби добову норму їх витрачання;

організувати чергування зі спостереження за водною поверхнею, повітрям і станом плавзасобів.

6. При появі ПС, кораблів та інших морських суден вжити заходів щодо встановлення з ними радіозв’язку, позначити себе, використовуючи наявні піротехнічні і світлотехнічні засоби.

7. Після вимушеної посадки на воду (приводнення з парашутом) членам екіпажу і пасажирам для збереження свого життя і працездатності слід керуватися рекомендаціями спеціальних пам’яток щодо дій в аварійних ситуаціях, що знаходяться в НАЗ.

8. У разі покидання ПС з парашутами на етапі зниження необхідно підготувати індивідуальні плавзасоби до використання, а в момент приводнення, щоб запобігти протягуванню, звільнитися від парашута (купола зі стропами) та забратися у пліт (човен). Підібрати парашут та НАЗ, вичерпати із човна (плота) воду, закріпити всі предмети в човні та увімкнути аварійну радіостанцію.

9. Рішення щодо вимушеної посадки на воду або покидання ПС з парашутами над водною поверхнею приймає командир екіпажу з урахуванням таких факторів:

розвиток аварійної ситуації на борту ПС та ймовірність її закінчення;

тип та оснащення ПС;

стан водної поверхні та швидкість вітру;

спеціальна підготовка та екіпірування членів екіпажу ПС.

1. Відповідно до КЛЕ ПС ДА оснащуються груповими та індивідуальними засобами рятування, до яких відносяться:

бортові засоби аварійної евакуації людей;

бортові засоби аварійного рятування людей.

2. До бортових засобів аварійної евакуації людей відносяться:

рятувальні парашутні системи, катапультні системи (якщо це передбачено КЛЕ);

аварійні виходи;

аварійні бортові авіаційні трапи;

рятувальні бортові авіаційні канати;

аварійні бортові авіаційні сокири та ломики;

аварійне освітлення;

система утворення аварійного виходу (місця прорубання обшивки фюзеляжу).

3. До бортових засобів аварійного рятування людей відносяться:

ручні (переносні) вогнегасники (якщо це передбачено КЛЕ);

захисні дихальні прилади;

НАЗ та БАЗ (якщо це передбачено КЛЕ);

аварійні засоби радіозв’язку (короткохвильові (далі - КХ) та ультракороткохвильові (далі - УКХ) бортові та переносні аварійні радіостанції, ELT) згідно з додатком 4 до цих Правил;

засоби візуальної сигналізації (сигнальні патрони, сигнальні ракети, ракетниці, мортирки зі стріляючим пристроєм, сигнальні дзеркала, аварійні ліхтарі, сигнальні барвники, прапорці);

аварійні запаси води (ємності для її зберігання і транспортування, сонячні конденсатори, дистилятори, хімічні опріснювачі, бактерицидні препарати);

аварійні запаси їжі (консервовані або ліофілізовані продукти);

табірне спорядження (ножі, компаси, окуляри-світлофільтри, сірники, запальнички, сухе пальне, комплекти рибальського приладдя, ліхтарі, накомарники тощо);

аварійно-рятувальні плавзасоби індивідуального та групового використання (надувні рятувальні плоти і човни, рятувальні жилети, пояси, костюми) згідно з додатком 5 до цих Правил;

аварійні аптечки першої медичної допомоги (джгути, перев’язувальний матеріал, йод, антибіотики, протишокові препарати тощо).

4. Літак для виконання польоту над водною поверхнею оснащується одним рятувальним жилетом або рівноцінним індивідуальним плавзасобом на кожну людину, яка перебуває на борту, за таких умов:

політ над водною поверхнею виконується на відстань більше ніж 93 км (50 морських миль);

політ над водною поверхнею виконується на відстані від берега, що перевищує граничну дальність польоту в режимі планерування;

траєкторія зльоту або заходу на посадку проходить над водною поверхнею з урахуванням ймовірності вимушеної посадки на водну поверхню.

5. Літак для виконання польоту над водною поверхнею за маршрутом, що обумовлює віддалення цього літака від земної поверхні, придатної для виконання вимушеної посадки, на відстань, час подолання якої більше 120 хвилин польоту на крейсерській швидкості, додатково оснащується:

рятувальними плотами, що укомплектовані аварійним устаткуванням та засобами життєзабезпечення людей для відповідних умов виконання польоту, у кількості, достатній для розміщення всіх людей;

обладнанням для подачі сигналів лиха.

6. Вертоліт для виконання польоту над водною поверхнею на відстань від суші, час подолання якої більше 10 хвилин на номінальній крейсерській швидкості, оснащується:

індивідуальним рятувальним жилетом (рятувальним поясом) на кожного члена екіпажу та пасажира, які знаходяться на борту;

рятувальними плотами (човнами) у кількості, достатній для розміщення всіх членів екіпажу та пасажирів;

обладнанням для подачі сигналів лиха.

7. ПС для виконання польоту над районами суші, які визначені відповідною державою як особливо важкі для здійснення пошуку і рятування, оснащуються ELT.

8. За потреби ПС додатково комплектується засобами аварійного зв’язку та сигналізації, які не визначені КЛЕ, якщо вони не потребують внесення змін до конструкції ПС і не входять до комплекту бортового обладнання.

9. ПС обладнується радіотехнічними засобами передачі сигналів лиха в аварійних ситуаціях на частотах 406,025 та 121,5 МГц одночасно.

10. ПС оснащується, а льотний склад забезпечується індивідуальними та груповими засобами рятування і життєзабезпечення, перелік яких визначається КЛЕ, з урахуванням умов виконання польотного завдання.

Використання індивідуальних і групових засобів рятування і життєзабезпечення здійснюється відповідно до інструкцій з їх експлуатації.

11. Кожен член екіпажу зобов’язаний виконувати польоти в індивідуальному польотному обмундируванні, з ножем встановленого зразка, в захисному спорядженні, з одягненим рятувальним парашутом (підвісною системою рятувального парашута), якщо їх наявність передбачена КЛЕ ПС або іншими керівними документами.

Екіпажі ПС при перевезенні пасажирів, які не мають парашутів, та екіпажі вертольотів, що виконують польоти на гранично малих висотах, можуть не одягати підвісну систему рятувальних парашутів.

При виконанні польотів над водним простором, вздовж берегової смуги і з приморських аеродромів всі члени екіпажу повинні перебувати в морському рятувальному комплекті (МРК, ВМРК) або в рятувальних авіаційних жилетах (поясах) відповідно до цих Правил.

12. Індивідуальні та групові засоби рятування і життєзабезпечення повинні бути сертифіковані, піддані випробовуванню і прийняті в експлуатацію (на озброєння).

1. Пошуково-рятувальні сили і засоби - ПРПС з екіпажем і аварійно-рятувальним обладнанням, РПДГ з АР ПДМТ і СС, а також засобами їх доставки до місця лиха (парашутами, рятувальними контейнерами, парашутними платформами тощо), АРК та НПРГ, органи і пункти зв’язку та управління.