Про затвердження Порядку організації та застосування авіаційних сил та засобів для гасіння лісових пожеж

відпрацювати план зв’язку (взаємодії) з координатором дій авіації, НПК або представниками Держлісагентства України;

відпрацювати в кабіні літака взаємодію екіпажу, послідовність дій у польоті та дії екіпажу у разі виникнення особливих випадків;

розрахувати запас пального та визначити можливу дальність і тривалість польоту;

4) бортовий технік ПС зобов’язаний:

вивчити польотне завдання та послідовність його виконання;

підготувати літак до виконання польотного завдання;

правильно розмістити вантаж на борту літака, зашвартувати його з урахуванням допустимих центрівок;

правильно розмістити ПДК та спорядження;

відпрацювати в кабіні взаємодію екіпажу, послідовність дій у польоті та дії екіпажу у разі виникнення особливих випадків у польоті;

доповісти командиру екіпажу ПС про готовність літака до вильоту, заправку пальним та водою.

6. Авіаційні роботи з гасіння лісових пожеж екіпажем літака Ан-32П виконуються з урахуванням таких особливостей:

1) після прийняття рішення про застосування авіації для гасіння лісової пожежі екіпажу повідомляються необхідні дані про лісову пожежу (час виявлення, площа, інтенсивність пожежі, координати тощо).

Екіпаж літака через координатора дій авіації отримує координати місця лісової пожежі та тактику гасіння лісової пожежі.

Для вибору тактичного прийому гасіння лісової пожежі командир екіпажу ПС розраховує допустиму злітну вагу літака.

Після проведення розрахунків та уточнення місця пожежі екіпаж виконує зліт з аеродрому та політ у район лісової пожежі.

Обліт лісової пожежі виконується на висоті 300 м з віддаленням від межі (крайки) лісової пожежі на 600-1000 м без входу в задимлену зону та на висотах не нижче 40 м над рельєфом місцевості;

2) під час виконання авіаційних робіт з гасіння лісових пожеж у гірській місцевості необхідно:

виконувати польоти після вивчення вказаного району, вивчення карт, фотопланшетів, рельєфних схем місцевості, попередньо розроблених схем польоту та виконання обльоту району лісової пожежі;

під час виконання обльоту лісової пожежі штурман (за погодженням з координатором дій авіації, який перебуває на вертольоті ППУ разом з МОГ) додатково визначає курс заходу на злив води, доповідає командиру екіпажу ПС рекомендований маневр заходу, ТПЗ, мінімально допустиму і рекомендовану висоту польоту під час зливу води;

3) координатор дій авіації (під час перебування на вертольоті ППУ) або НПК за допомогою засобів радіозв’язку здійснює наведення та коригування місця зливу, враховуючи наземну обстановку та тактику гасіння лісової пожежі.

7. Обов’язки членів екіпажу літака Ан-32П під час обльоту району лісової пожежі:

1) командир екіпажу ПС під час обльоту району лісової пожежі зобов’язаний:

оглянути район лісової пожежі для вибору тактики гасіння лісової пожежі, маневру, курсу, висоти та швидкості заходу на осередок пожежі;

постійно оглядати повітряний простір;

встановити радіозв’язок з НПК або координатором дій авіації;

витримувати параметри польоту;

2) помічник командира екіпажу ПС під час обльоту району лісової пожежі зобов’язаний:

контролювати параметри польоту, особливу увагу звертати на висоту та швидкість польоту;

бути постійно готовим за командою командира екіпажу встановити радіозв’язок з координатором дій авіації та НПК;

взяти за командою командира екіпажу ПС пілотування літака на себе;

витримувати параметри польоту з дотриманням усіх заходів безпеки, не виходячи при цьому за льотні та експлуатаційні обмеження;

3) штурман ПС під час виконання обльоту району лісової пожежі зобов’язаний:

оцінити характер пожежі (площу та інтенсивність), зняти координати місця пожежі;

уточнити інформацію про характер пожежі та отримати рекомендації щодо тактики її гасіння;

скласти план-схему лісової пожежі, відмітити місцезнаходження НПК і визначити тактику гасіння лісової пожежі, враховувати обставини;

визначити силу та напрямок вітру, інтенсивність та напрямок диму;

установити наявність орієнтирів, природних та штучних перешкод;

визначити курс заходу літака на злив води та доповісти його командиру екіпажу ПС;

рекомендувати командиру екіпажу ПС маневр для заходу літака на злив води та висоту польоту під час зливу води, яка має бути не нижче 40 м над вершинами дерев та інших перешкод;

повідомити координатора дій авіації про вибраний спосіб гасіння лісової пожежі та курс виходу літака для гасіння лісової пожежі;

4) бортовий технік ПС під час виконання обльоту району лісової пожежі зобов’язаний:

контролювати параметри роботи силової установки та систем літака;

контролювати наявність і залишок пального;

контролювати висоту та швидкість польоту;

бути постійно готовим за командою командира екіпажу ПС взяти на себе управління важелями двигунів для витримування швидкості польоту.

8. Обов’язки членів екіпажу літака Ан-32П під час заходу літака на "бойовий курс" (осередок лісової пожежі) для зливу води:

1) командир екіпажу ПС під час виконання заходу на "бойовий курс" для зливу води на осередок (крайку) лісової пожежі зобов’язаний:

вивести літак на "бойовий курс" з відповідним режимом польоту, враховуючи всі заходи безпеки;

на відстані 2 км від ТПЗ зайняти висоту польоту 100 м (конфігурація dз=25°, шасі прибрані);

подальше зниження літака виконувати з розрахунком, щоб за 500-600 м до ТПЗ літак зайняв робочу висоту зливу на швидкості 240-260 км/год;

горизонтальний політ, уточнення курсу польоту до ТПЗ виконувати за командами штурмана (командир екіпажу точку зливу не спостерігає).

За 2-3 с до проходу ТПЗ штурман дає команду "Приготуватись" і в ТПЗ дає команду "Злив" з одночасним включенням зливу.

Після виконання зливу командир екіпажу ПС збільшує режим роботи двигунів і переводить літак у набір висоти з відходом від осередку пожежі;

2) помічник командира екіпажу ПС під час виконання заходу на "бойовий курс" для зливу води на осередок (крайку) лісової пожежі зобов’язаний:

контролювати параметри польоту, особливу увагу звертати на висоту та швидкість польоту;

бути постійно готовим за командою командира екіпажу ПС взяти пілотування літака на себе;

витримувати параметри польоту з дотриманням всіх заходів безпеки, не виходячи при цьому за льотні та експлуатаційні обмеження;

вести огляд повітряного простору та радіообачність, особливу увагу звертати на проліт перешкод на "бойовому курсі";

3) штурман ПС під час виконання заходу на "бойовий курс" для зливу води на осередок (крайку) лісової пожежі зобов’язаний:

давати команди командиру екіпажу на виведення літака в ТПЗ;

контролювати параметри польоту;

підказувати командиру екіпажу ПС напрямок та силу вітру для виправлення шляху на "бойовому курсі";

виконувати злив води з НВА в ТПЗ на осередок (крайку) лісової пожежі;

за командою командира екіпажу закрити стулки НВА;

у разі невдалого (неточного) заходу або незливу води доповісти командиру екіпажу ПС умови для виконання повторного заходу;

відмітити у бортовому журналі час, номер зливу за порядком та його розміщення відносно межі пожежі;

доповісти командиру екіпажу ПС умови відходу від осередку лісової пожежі та польоту на аеродром посадки;

4) бортовий технік ПС під час виконання заходу на "бойовий курс" для зливу води на осередок (крайку) лісової пожежі зобов’язаний:

контролювати параметри роботи силової установки та систем літака;

контролювати наявність і залишок пального;

контролювати висоту та швидкість польоту;

бути постійно готовим за командою командира екіпажу ПС взяти на себе управління важелями двигунів для витримування швидкості польоту.

9. Заходи безпеки під час виконання авіаційних робіт з гасіння лісових пожеж екіпажем літака Ан-32П:

під час виконання авіаційних робіт з гасіння лісових пожеж кожен член екіпажу повинен дотримуватися заходів безпеки, не перевищувати льотних та експлуатаційних обмежень, грамотно експлуатувати авіаційну техніку, постійно оглядати повітряний простір;

польоти із заправленими водою НВА виконуються при температурі повітря не нижче +5°С, політ у зоні гасіння лісової пожежі виконується за ПВП;

у разі виникнення особливих випадків у польоті виконується злив води з НВА;

одночасний злив води з двох НВА виконується при швидкості польоту літака не більше 260 км/год;

якщо швидкість польоту більше 260 км/год, злив води із НВА спочатку виконується з одного борту, а після стабілізації польоту літака - з іншого;

висота польоту літака під час зливу води у всіх випадках має бути не нижче 40 м над рельєфом місцевості або не нижче 40 м над вершинами дерев та інших перешкод по курсу польоту;

у разі наявності перешкод по курсу заходу літака захід на злив виконується з боку перешкод;

кожен член екіпажу, який помітив відмову в роботі систем літака та двигунів, зміну висоти польоту на 10 м, швидкості польоту на 10 км/год, повинен негайно доповісти про це командиру екіпажу ПС.

1. Основні завдання екіпажу вертольота Мі-8МТ під час виконання авіаційних робіт з гасіння лісових пожеж:

проведення розвідки (повітряного моніторингу) району лісових пожеж (ліквідації наслідків НС);

гасіння лісових пожеж;

доставка до місць лісових пожеж ПДК (НПК), майна, спеціального спорядження та висадка його посадковим способом;

десантування ПДК, спеціального устаткування, спорядження і вантажів до місць лісових пожеж;

пошук та рятування постраждалих під час гасіння лісових пожеж, надання їм екстреної домедичної допомоги й евакуація до закладів охорони здоров’я.

2. Особливості підготовки екіпажу вертольота Мі-8МТ з ВЗП до виконання авіаційних робіт з гасіння лісових пожеж:

до виконання польотних завдань допускаються екіпажі, які пройшли спеціальну підготовку, мають допуск до виконання польотів з вантажем на зовнішній підвісці та достатньо натреновані у польотах за цим видом підготовки;

підготовка екіпажів здійснюється відповідно до вимог Правил виконання польотів державної авіації України, затверджених наказом Міноборони України від 05 січня 2015 року № 2, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 26 січня 2015 року за № 82/26527, програми підготовки льотного складу на вертольотах та інших актів, що регламентують діяльність державної та цивільної авіації України;

підготовка екіпажу до виконання авіаційних робіт з гасіння лісових пожеж передбачає підготовку до польотів з вантажем на зовнішній підвісці та ВЗП над рівнинною та гірською місцевістю.

3. Завдання на виконання авіаційних робіт з гасіння лісових пожеж командиру авіаційного підрозділу ставить начальник Управління авіації та авіаційного пошуку і рятування Державної служби України з надзвичайних ситуацій.

Командир авіаційного підрозділу безпосередньо ставить завдання екіпажам вертольотів. При цьому вказує:

дату та час виконання польотів;

аеродром (майданчик) базування, час та спосіб перебазування на нього;

координати району виконання польотів та місця забору води у ВЗП;

порядок виконання авіаційних робіт з гасіння лісової пожежі;

порядок взаємодії з наземними силами під час гасіння лісових пожеж;

порядок управління та ведення радіообміну в районі гасіння лісових пожеж;

заходи безпеки польотів та особливості використання засобів об’єктивного контролю;

час та порядок проведення самостійної підготовки до польотів, тренувань та контролю готовності.

4. Підготовка кожного екіпажу до виконання авіаційних робіт з гасіння лісових пожеж проводиться в обсязі, необхідному для виконання поставленого завдання.

5. Сили та засоби, які залучаються до чергування екіпажу вертольота Мі-8МТ з ВЗП у готовності до виконання авіаційних робіт з гасіння лісових пожеж на аеродромі (ЗПМ), включають:

вертоліт Мі-8МТ з ВЗП;

екіпаж вертольота (командир екіпажу вертольота, льотчик-штурман, бортовий технік).

ПДК може знаходитися на чергуванні разом з екіпажем вертольота залежно від обставин.

6. Висадка ПДК може здійснюватися залежно від рівня підготовки такими способами:

посадка вертольота на майданчик;

спуск з борту вертольота за допомогою бортової лебідки ЛПВ-150 (ЛПВ-270) з режиму висіння;

спуск з борту вертольота за допомогою спеціального спускового пристрою СП-Р з режиму висіння.

7. ПДК оснащується майном та спеціальним спорядженням, що мають бути в пакетах, придатних для швартування бортовими засобами вертольота.

Вага, об’єм майна та спеціального спорядження визначаються командиром екіпажу вертольота з урахуванням конкретних умов зльоту.

8. Обов’язки членів екіпажу вертольота Мі-8МТ з ВЗП під час підготовки до виконання авіаційних робіт з гасіння лісових пожеж:

1) командир екіпажу вертольота зобов’язаний:

вивчити район польотів, у якому виконуватимуться авіаційні роботи з гасіння лісових пожеж;

уточнити та позначити на карті місця ЗПМ у районі виконання авіаційних робіт та місця можливого забору води у ВЗП (ставки, ріки, озера, штучні водоймища тощо);

вивчити метеорологічну обстановку в районі ймовірного гасіння лісових пожеж;

уточнити порядок ведення радіозв’язку з РДЦ, наземними пожежними командами та керівником польотів;

перевірити зв’язок бортової УКХ-радіостанції вертольота з радіостанцією старшого ПДК;

визначити максимальну злітну вагу вертольота для умов виконання польотів з ВЗП та посадок на майданчики (включаючи склад ПДК);

перевірити системи тактичного, аварійного, автоматичного та механічного скидання ВЗП;

уточнити позивні та відпрацювати дії виходу на "бойовий курс" літака та вертольота під час комбінованого гасіння лісових пожеж (літак, вертоліт), обумовити висоти та райони очікування вертольота для виконання безпечного заходу на злив води з літака;

провести інструктаж особового складу ПДК щодо порядку посадки, поводження на борту та висадки на майданчику приземлення;

відпрацювати порядок взаємодії екіпажу вертольота з наземними ПДК;

2) льотчик-штурман екіпажу вертольота зобов’язаний:

вивчити район, у якому виконуватимуться авіаційні роботи з гасіння лісових пожеж;

вивчити метеорологічну обстановку в районі ймовірного гасіння лісових пожеж;

уточнити порядок використання повітряного простору, ведення радіозв’язку з РДЦ, ПДК (НПК) та керівником польотів;

внести в GPS-приймач координати всіх можливих водоймищ, вертолітних майданчиків, спостережних постів;

розрахувати маршрути польотів та виконати всі необхідні штурманські розрахунки;

розрахувати запас пального під час транспортування ВЗП та визначити можливу дальність і тривалість польотів у заданих умовах;

визначити відповідність завантаження вертольота польотному завданню;

перевірити правильність розміщення вантажу з урахуванням допустимих центрівок;

перевірити (уточнити) правильність розміщення ПДК та спорядження;

перевірити (уточнити) порядок завантаження та розвантаження водозливного пристрою та спорядження;

3) бортовий технік вертольота зобов'язаний:

перед польотом, у якому передбачається використання ВЗП, перевірити вузли кріплення тросової підвіски на шпангоутах № 7 і № 10;

перевірити легкість обертання спеціального вертлюга для ВЗП;

перевірити легкість відкриття люка;

установити огородження люка та перевірити надійність фіксації відкритого положення люка на огородженні у вантажній кабіні;

перевірити ваговимірювальний пристрій (якщо його застосування передбачено);

підвести трос лебідки через систему роликів до люка в підлозі вантажної кабіни (якщо його застосування передбачено);

перевірити підключення електроживлення до зовнішньої підвіски та ВЗП;

включити необхідні АЗС;

поставити вимикач "АВТОМАТ СКИДАННЯ" в нижнє положення, якщо замок відкритий, має загорітися зелене табло "ЗАМОК ВІДКРИТИЙ";

закрити замок зовнішньої підвіски, при цьому зелене табло "ЗАМОК ВІДКРИТИЙ" має погаснути;

перевірити системи тактичного, аварійного, автоматичного та механічного скидання ВЗП;

перевірити роботу СПУ з абонентської кнопки, що встановлена в районі люка зовнішньої підвіски та вхідних дверей;

перевірити кріплення вантажних строп на спеціальному вертлюзі;

перевірити кріплення напрямних кронштейнів на силовому тросі;

перевірити установку та фіксацію фіксатора (обмежувача) під замок ВЗП залежно від необхідного об’єму води;

перевірити кріплення капронового фала керування зливом води і його положення на силовому тросі (якщо його застосування передбачено);

оглянути ВЗП та впевнитися у його цілісності;

перевірити довжину тросів підвіски.

9. Особливості виконання польоту екіпажу вертольота Мі-8МТ з ВЗП на виконання авіаційних робіт з гасіння лісових пожеж:

1) залучення екіпажу вертольота Мі-8МТ з ВЗП до виконання авіаційних робіт з гасіння лісових пожеж, який перебуває в режимі чергування на аеродромі (ЗПМ), здійснюється за рішенням КГЛП.

Після прийняття рішення про застосування авіації для гасіння лісових пожеж екіпажу доводяться необхідні дані про лісову пожежу (час виявлення, площа, інтенсивність пожежі, координати тощо).

Посадку вертольота на підібраний з повітря майданчик дозволяється виконувати для висадки НПК, АРК, вивантаження вантажів та спорядження, вивантаження та підчеплення ВЗП, інших завдань, що пов’язані з ліквідацією НС.

Для вибору тактичних прийомів гасіння лісової пожежі командир екіпажу повинен розрахувати допустиму злітну вагу вертольота;

2) після проведення розрахунків та уточнення району лісової пожежі екіпаж вертольота виконує зліт з аеродрому та політ у район лісової пожежі.

З висоти 100 м виконується огляд лісової пожежі, льотчик-штурман складає схему гасіння лісової пожежі, напрямок поширення пожежі, уточнює координати за допомогою GPS-приймача та визначає місце майданчика і можливість посадки на нього.

Командир екіпажу вертольота оцінює можливість безпечного виконання посадки на підібраний з повітря майданчик та приймає рішення про посадку. Після цього виконує захід та посадку на нього.

У разі відсутності в районі лісової пожежі придатного для посадки вертольота майданчика командир екіпажу приймає рішення щодо висадки ПДК безпосадковим способом з режиму висіння (за наявності підготовки ПДК можливо проводити спуск за допомогою бортових лебідок та спускових пристроїв, а в особливих випадках парашутним способом);

3) після посадки вертольота на підібраний з повітря майданчик екіпаж виконує висадку ПДК із спорядженням та вантажем.

Після висадки ПДК проводиться вивантаження з вантажної кабіни вертольота ВЗП через задні вантажні стулки.

ВЗП із транспортного положення приводиться в робоче (у разі обмеженого часу без вимикання двигунів із дотриманням заходів безпеки), після чого закриваються задні стулки.

Зачеплення і відчеплення ВЗП на зовнішню підвіску потрібно здійснювати тільки з посадкою на майданчик таким чином, щоб ВЗП перебував на землі на відстані 1-2 м від лівого основного колеса. Зачеплення і відчеплення ВЗП проводиться на землі.

Командир екіпажу вертольота після отримання доповіді від членів екіпажу про готовність до зльоту виконує зліт і зависання з таким розрахунком, щоб відстань від основних коліс до поверхні землі була не більше 1-2 м, і переконується в нормальній роботі двигунів, агрегатів та обладнання вертольота.

Переконавшись у штатній роботі систем вертольота, командир екіпажу плавно виконує вертикальний підйом вертольота до повного натягу тросів і підняття ВЗП над землею з таким розрахунком, щоб відстань від ВЗП до поверхні землі була не менше 3 м.

При цьому вертикальний підйом вертольота над ВЗП слід здійснювати за командами бортового техніка, не допускаючи бокового зміщення та розвороту вертольота.

Плавним відхиленням ручки керування від себе вертоліт переводиться у розгін швидкості до 100 км/год з поступовим переходом у набір висоти.

На заданій висоті виконується політ до місця забору води (ріка, озеро, штучне водоймище тощо) на швидкості згідно з інструкцією екіпажу Мі-8МТ та інструкцією з експлуатації ВЗП;

4) водойма, з якої передбачається забір води, має бути оглянута з повітря з висоти 50 м, при цьому необхідно переконатися у відсутності затонулих дерев (коренів) та інших предметів, за які може зачепитися ВЗП.

Забір води проводиться з водойми завглибшки не менше 2 м з режиму висіння.

У районі забору води з водойми потрібно визначити напрямок вітру (за напрямком диму і хвиль на водоймі та прибою) та виконати захід вертольота проти вітру, установити сигналізатор небезпечної висоти на радіовисотомірі на відмітку 25 м і виконати зниження вертольота до висоти 60-50 м з поступовим гасінням швидкості до 60-50 км/год.

Гасіння швидкості необхідно продовжити до зависання вертольота на висоті 30-35 м, після чого почати плавне зниження до торкання води ВЗП.

Для наповнення ВЗП водою необхідно послабити трос шляхом зменшення висоти висіння на 2-3 м. Бортовий технік доповідає командиру екіпажу вертольота по радіо про опускання ВЗП на воду, а також про його наповнення.

Повільний підйом з води веде до мінімального, а швидкий - до максимального наповнення ВЗП водою.

Після наповнення ВЗП водою слід виконати вертикальний його підйом, зависання вертольота та зліт. Розгін швидкості та набір заданої висоти польоту потрібно виконувати в безпечному напрямку;

5) політ до осередку лісової пожежі виконується в режимі горизонтального польоту та на швидкостях, що забезпечують статичність ВЗП на зовнішній підвісці (без розгойдування), не виходячи за експлуатаційні обмеження ВЗП.

Політ до місця пожежі з наповненим ВЗП виконується на швидкості не більше 180 км/год (це виключає розгойдування ВЗП і можливість потрапляння його у рульовий гвинт).

При підльоті до місця лісової пожежі необхідно зменшити висоту і швидкість польоту до найвигідніших, на яких здійснювати ефективне пілотування вертольота та гасіння пожежі.

На відкритій місцевості відстань від ВЗП до земної поверхні повинна бути не менше 20 м, а швидкість польоту - 60-80 км/год.

У лісовій місцевості відстань від ВЗП до верхівок дерев повинна бути не менше 15 м, а швидкість польоту - 40-80 км/год.

Злив води проводиться за командою бортового техніка. Після зливу виконати безпечний маневр відходу вертольота від осередку лісової пожежі та політ на повторний забір води;

6) можливий також злив води у встановлені підготовлені резервуари наземної ПДК. Бортовий технік подає команди командиру екіпажу вертольота і коригує наведення вертольота на резервуар та виконує злив води. Після зливу вертоліт направляється до водойми для повторного забору води;

7) під час гасіння крайки лісової пожежі бортовий технік за допомогою команд по радіозв’язку наводить командира екіпажу вертольота на крайку пожежі для зливу води на її гасіння.

Злив води на крайку пожежі виконується на швидкості 30-80 км/год і висоті 15-20 м від верхівок дерев.

Гасіння крайки лісової пожежі послідовними зливами здійснюється з обов’язковим перекриттям. Для оперативної і безпечної роботи в процесі гасіння лісової пожежі необхідно постійно підтримувати радіозв’язок із ПДК (НПК);

8) під час вибору методу гасіння лісової пожежі командир екіпажу керується параметрами одержуваної змоченої смуги, що залежить від повноти деревостою (чим нижче повнота деревостою, тим більше дозування води на одиницю площі), висоти, швидкості польоту вертольота та можливої кількості зливів залежно від віддалення аеродрому або водойми від лісової пожежі.

Допустима висота прольоту вертольота та мінімальне віддалення від краю низової пожежі визначається за графіком, наведеним у додатку 3 до цього Порядку.

Параметри змоченої смуги після зливу на заданій висоті і швидкості польоту 3000 л води з водозливного пристрою у соснових насадженнях залежно від повноти деревостою наведено в додатку 4 до цього Порядку.

10. Обов’язки членів екіпажу вертольота Мі-8МТ з ВЗП під час виконання авіаційних робіт з гасіння лісових пожеж:

1) командир екіпажу вертольота, крім основних обов’язків, які визначені Правилами виконання польотів державної авіації України, затвердженими наказом Міністерства оборони України 05 січня 2015 року № 2, зареєстрованими у Міністерстві юстиції України 26 січня 2015 року за № 82/26527, програмою підготовки льотного складу на вертольотах, та відповідною інструкцією екіпажу Мі-8МТ під час виконання авіаційних робіт з гасіння лісових пожеж зобов’язаний:

розрахувати максимальну злітну вагу вертольота з урахуванням заправки пальним, завантаження ПДК та спорядження для польоту з метою виконання безпечної посадки на майданчик;

розрахувати довжину тросів (канатів) ВЗП відповідно до конкретних умов, не допускаючи її зменшення або збільшення;

пілотувати вертоліт за командами бортового техніка під час зачеплення і підйому ВЗП, зменшення швидкості перед зависанням, укладання та відчеплення ВЗП;

виконувати політ з пустим та наповненим ВЗП на швидкостях, які визначені інструкцією екіпажу Мі-8МТ, не допускаючи її перевищення;

здійснювати проліт над перешкодами на безпечній висоті;

виконувати забір води тільки у режимі зависання, чітко витримувати місце висіння вертольота, не допускати переміщення, розворотів та зниження вертольота;

не виходити за експлуатаційні обмеження вертольота та ВЗП під час виконання польоту на гасіння лісової пожежі;

витримувати висоту польоту вертольота на "бойовому курсі" під час заходу на злив води, не допускати зниження вертольота нижче безпечної висоти для запобігання торкання ВЗП за верхівки дерев;

у разі необхідності виконувати аварійне скидання ВЗП;

2) льотчик-штурман вертольота, крім основних обов’язків, які визначені Правилами виконання польотів державної авіації України, затвердженими наказом Міністерства оборони України від 05 січня 2015 року № 2, зареєстрованими у Міністерстві юстиції України 26 січня 2015 року за № 82/26527, програмою підготовки льотного складу на вертольотах, та відповідною інструкцією екіпажу Мі-8МТ під час виконання авіаційних робіт з гасіння лісових пожеж зобов’язаний:

під час підчеплення (відчеплення), підйому та укладання ВЗП стежити за дотримуванням висоти та місця висіння вертольота;

стежити за роботою двигунів, систем та агрегатів вертольота, роботою паливних насосів, обертами несучого гвинта та іншими приладами;

постійно контролювати витрату пального з паливних баків та залишок пального;

під час ведення радіозв’язку командира екіпажу із бортовим техніком перебувати на каналі зв’язку з керівником польотів на майданчику або НПК;

під час виконання заходу на забір води та ЗПМ визначати напрямок вітру та доповідати командиру екіпажу вертольота;

3) бортовий технік вертольота, крім основних обов’язків, які визначені Правилами виконання польотів державної авіації України, затвердженими наказом Міністерства оборони України від 05 січня 2015 року № 2, зареєстрованими у Міністерстві юстиції України 26 січня 2015 року за № 82/26527, програмою підготовки льотного складу на вертольотах та відповідною інструкцією екіпажу Мі-8МТ під час виконання авіаційних робіт з гасіння лісових пожеж, зобов’язаний:

здійснювати роботу щодо натяжки тросів на землі під час розвантаження ВЗП з вантажної кабіни у спеціальних рукавицях;

постійно перебувати на радіозв’язку з командиром екіпажу вертольота;

виконувати політ з одягненим страхувальним паском;

інформувати командира екіпажу вертольота про "поведінку ВЗП" у польоті, стан тросів підвіски і висоту прольоту над верхівками дерев;

інформувати командира екіпажу вертольота про всі виявлені несправності;

подавати команди командиру екіпажу вертольота під час виконання заходу вертольота на забір води з водоймища (швидкість польоту до повного зависання вертольота, витримування місця висіння вертольота, зміщення вертольота, висота до поверхні води, занурення та набір, наповнення ємності, забір води, підйом ВЗП, прохід над перешкодами);

на "бойовому курсі" постійно контролювати та інформувати командира екіпажу вертольота про висоту прольоту ВЗП над верхівками дерев та "поведінку ВЗП", не допускаючи його розгойдування та переміщення;

у разі отримання команди від командира екіпажу вертольота щодо негайного зливу води з ВЗП негайно виконати злив води із ВЗП.

11. У разі виникнення особливих випадків у польоті під час транспортування ВЗП на зовнішній підвісці командир екіпажу вертольота зобов’язаний негайно здійснити скидання ВЗП із зовнішньої підвіски (натисканням кнопки тактичного або аварійного скидання вантажу) у разі:

якщо на злітному режимі роботи двигунів вертоліт починає самовільно розвертатися вліво та знижуватися (права педаль відхилена повністю);

торкання ВЗП за воду (землю) у момент розгону або зменшення швидкості;

великого розгойдування ВЗП у польоті, що загрожує безпеці польоту;

вимушеної посадки вертольота через несправність;

відмови одного (двох) двигунів або інших відмов авіаційної техніки, якщо вертоліт не може виконувати горизонтальний політ;

аварійного покидання вертольота членами екіпажу в аварійній ситуації.

12. Скидання ВЗП над населеними пунктами, у місцях скупчення людей та тварин заборонено.

Для унеможливлення випадкового скидання ВЗП перемикач "Автомат сброса" необхідно ставити в нижнє положення.

Скидання ВЗП в аварійних випадках доцільно робити тактично - від кнопок на лівому важелі "Шаг-Газ" або механічно - на замку зовнішньої підвіски.

1. Загальні заходи безпеки під час виконання авіаційних робіт з гасіння лісових пожеж:

1) перед початком робіт з гасіння лісових пожеж із застосуванням авіації з усіма учасниками гасіння лісових пожеж проводиться інструктаж щодо порядку проведення робіт, доводяться особливості гасіння лісової пожежі зливом води з літака та вертольота і правила безпеки праці;

2) визначаються місця укриття і шляхи відходу особового складу, який виконує наземні роботи (великі галявини, береги водоймищ тощо), на випадок неконтрольованого розвитку пожежі, а також зливу води з літака (вертольота);

3) доводяться сигнали небезпеки, за якими здійснюється відхід особового складу в місця укриття;

4) безпосереднє гасіння лісових пожеж з повітря здійснюють екіпажі повітряних суден відповідно до рекомендацій і вимог КЛЕ Ан-32 та інструкції екіпажу Мі-8МТ, програм підготовки льотного складу на літаках та вертольотах та цього Порядку.

2. Заходи безпеки під час виконання авіаційних робіт з гасіння лісових пожеж літаком Ан-32П:

1) під час виконання авіаційних робіт з гасіння лісових пожеж водою з літака Ан-32П екіпажу забороняється виконувати:

захід у зону лісової пожежі площею більше 5 га та проліт над нею;

повітряну розвідку (моніторинг) району лісової пожежі на висоті менше 300 м;

захід у задимлені зони з погіршенням польотної видимості менше 2 км;

захід у зону лісової пожежі з турбулентністю більше середньої (ny більше або дорівнює 0,5);

злив води у разі відкритого вантажного люка;

посадку на аеродром із заправленими водою баками;

2) під час визначення мінімально допустимої і рекомендованої висоти польоту враховувати:

обмеження кута нахилу траєкторії під час заходу на злив води після перельоту над перешкодами;

у разі наявності декількох перешкод по курсу зливу води захід виконувати з боку найбільш високої перешкоди;

можливість подолання наступних перешкод по курсу зливу води (з урахуванням можливої відмови двигуна), при цьому необхідно забезпечити переліт перешкод на висоті не менше 10 м;

3) маршрути заходу літака в райони осередків пожежі під час гасіння низових пожеж необхідно виконувати під кутом 20-3400 до напрямку вітру, не допускаючи при цьому заходу в місця з обмеженою польотною видимістю та видимістю наземних орієнтирів;

4) у всіх випадках мінімальна висота польоту під час зливу води повинна бути не менше 40 м над верхівками дерев та інших перешкод у зоні зливу води або не менше 40 м над рельєфом місцевості;

5) найбільш небезпечними місцями для пожежогасіння з літака є:

гірська місцевість з великими перепадами висоти хребтів і вершин;

сильно пересічена місцевість;

схили та балки з крутим підйомом, коли пожежа поширюється по них нагору.

3. Заходи безпеки під час виконання авіаційних робіт з гасіння лісових пожеж вертольотом Мі-8МТ з ВЗП:

1) під час виконання авіаційних робіт з гасіння лісових пожеж вертольотом Мі-8МТ з ВЗП екіпаж повинен:

ретельно приймати авіаційну техніку, перевіряти працездатність усіх систем, особливо органів керування вертольотом та двигунами, аварійного скидання вантажу із зовнішньої підвіски;

здійснювати всі регулювання ВЗП відповідно до Інструкції з технічної експлуатації водозливного пристрою;

2) під час виконання авіаційних робіт з гасіння лісових пожеж вертольотом Мі-8МТ з ВЗП забороняється:

екіпажу самовільно зменшувати або збільшувати довжину тросів ВЗП, яка не відповідає Інструкції з використання та експлуатації ВЗП відповідної моделі;

наземним операторам ставати до роботи з тросами зовнішньої підвіски до моменту, поки трос заземлення не торкнувся землі, для унеможливлення впливу статичної електрики;

поправляти гаки, троси, стрічки під час натягування тросів зовнішньої підвіски в момент зависання вертольота з метою уникнення можливого травмування рук;

перебувати під вантажем після закінчення підчеплення під час зависання вертольота;

бортовому техніку виконувати роботи біля відчинених дверей вантажної кабіни без закріпленого страхувального паска;

виконувати польоти в зоні лісової пожежі в разі погіршення польотної видимості менше 2 км;

виконувати зависання і посадку на майданчик на відстані до межі вогню менше ніж 100 м;

виконувати забір води в ВЗП на режимі зависання з водойми, глибина якої менше ніж 2 м;

виконувати польоти над лісом на висоті нижче від 100 м і швидкості менше ніж 100 км/год для огляду району пожежі;

виконувати польоти з ВЗП над населеними пунктами;

робити різкі рухи педалями під час забору води на режимі зависання вертольота;

виконувати опускання ВЗП у воду в разі нестійкого зависання та наявності поступальної швидкості вертольота;

виконувати посадку на запилені майданчики, де значно погіршується горизонтальна та вертикальна видимість наземних орієнтирів;

виконувати політ вертольота в райони осередків лісової пожежі з обмеженою видимістю наземних орієнтирів та на великі осередки лісової пожежі;

зливати воду на людей, які перебувають на землі, для запобігання травмуванню;

зливати воду на лінії електропередач;

виконувати одночасно перевезення особового складу і гасіння лісової пожежі;

здійснювати зниження вертольота з ВЗП нижче ніж 15 м над перешкодами, особливо під час польотів над сильно пересіченою місцевістю та в горах;

виконувати польоти з ВЗП на швидкостях понад 160 км/год - з пустим ВЗП та понад 180 км/год - з наповненим ВЗП;

відволікати командира екіпажу вертольота по радіо під час виконання зависання вертольота над вантажем, а також у момент підчеплення, забору води (за винятком зниження вертольота на безпечну висоту, зміщення в бік перешкоди та в усіх випадках, що загрожують безпеці польоту);

3) під час підготовки та виконання польотів з ВЗП необхідно:

розраховувати максимальну злітну вагу вертольота, не допускати виходу її за максимальні обмеження;

ковпачки на кнопках скидання вантажу відкривати перед гасінням швидкості і закривати після зльоту в наборі висоти;

захід на виконання забору води з водойми виконувати проти вітру, вибираючи при цьому орієнтир на березі водойми;

сигналізатор небезпечної висоти на радіовисотомірі встановити на відмітку 25 м і подальше зниження до поверхні води з поступовим зменшенням швидкості виконувати за командою бортового техніка до повного зависання вертольота над водою;

зниження вертольота на режимі висіння до моменту торкання ВЗП поверхні води, наповнення та забір води виконувати тільки за командами бортового техніка;

під час забору води та підйомі ВЗП стежити за обертами несучого гвинта з метою недопускання їх падіння менше 92 %;

під час виконання авіаційних робіт з гасіння лісових пожеж групою повітряних суден в умовах обмеженої польотної видимості всім членам екіпажу дотримуватись вимог щодо обачності та радіообачності, радіообмін виконувати на одному каналі;

під час виконання заходу літака на злив води всім вертольотам за командою старшого групи (координатора дій авіації або керівника польотів на майданчику) покинути "бойовий курс" та зайняти визначену зону очікування, не допускаючи зближення.

1. Аналіз результатів виконання авіаційних робіт з гасіння лісових пожеж різними за можливостями силами та засобами здійснює КГЛП на нараді із залученням керівників усіх підрозділів, які брали участь у гасінні лісової пожежі, організовували матеріально-технічне забезпечення, взаємодію, управління та зв’язок.

2. До наради залучається координатор дій авіації, представники Держлісагентства та представники місцевих органів виконавчої влади, на території яких здійснювалося гасіння лісових пожеж або ліквідація НС.

3. Після наради командир авіаційного підрозділу спільно з льотними екіпажами та координатором дій авіації проводить повний розбір польотів на виконання авіаційних робіт з гасіння лісових пожеж.

4. Звіт про результати виконання авіаційних робіт з гасіння лісових пожеж, використання матеріально-технічних засобів, виявлені характерні недоліки в організації польотів, управлінні та взаємодії з органами управління і відпрацьовані пропозиції командир авіаційного підрозділу надає начальнику Управління авіації та авіаційного пошуку і рятування Державної служби України з надзвичайних ситуацій в кінці кожної льотної зміни.

5. Підсумковий звіт надається письмово начальнику Управління авіації та авіаційного пошуку і рятування Державної служби України з надзвичайних ситуацій після завершення завдання та повернення екіпажів на аеродром базування (чергування).