Про затвердження Технічного регламенту засобів вимірювальної техніки

15. Вимірювана електрична енергія відображається в кіловат-годинах або в мегават-годинах.

16. Під час вимірювання для побутових потреб дозволяється застосування лічильника класу A. Для спеціальних цілей вимагається застосування лічильника класу B.

17. Під час вимірювання для комерційного обліку дозволяється застосування лічильників класу B. Для спеціальних цілей вимагається застосування лічильника класу C.

18. Суб'єкт господарювання, що надає комунальні послуги або уповноважена особа, яка має право встановлювати лічильник, гарантують визначення діапазону струму для того, щоб лічильник був придатний для точних вимірювань споживання, передбаченого або прогнозованого.

19. Виробник може вибрати такі процедури оцінки відповідності (та їх комбінації), що згадані у пункті 45 Технічного регламенту засобів вимірювальної техніки:

B + F або B + D або H1.

1. До теплолічильників, які призначені для побутових потреб та комерційного обліку, застосовуються відповідні вимоги, встановлені у додатку 1 до Технічного регламенту засобів вимірювальної техніки, особливі вимоги та процедури оцінки відповідності, встановлені цим додатком.

2. У цьому додатку терміни вживаються у такому значенні:

1) теплолічильник - засіб вимірювальної техніки, призначений для вимірювання кількості теплоти, яка в теплообмінних контурах виділяється рідиною, що називається теплоносієм. Теплолічильник може бути єдиним приладом або мати складові частини: перетворювач витрати, пару перетворювач температури і обчислювач, як це визначено в підпункті 6 пункту 4 Технічного регламенту засобів вимірювальної техніки (далі - Технічний регламент), або ж являти собою їх комбінацію;

2) q - температура теплоносія;

3) qin - значення q на вході теплообмінного контуру;

4) qout - значення q на виході теплообмінного контуру;

5) Dq - різниця температур qin - qout при Dq більше або дорівнює 0;

6) qmax - верхня межа q, за якої похибка теплолічильника не перевищує (за модулем) максимально допустимої похибки;

7) qmin - нижня межа q, за якої теплолічильник функціонує коректно і його похибка перебуває в межах максимально допустимої похибки;

8) Dqmax - верхня межа Dq лічильника теплової енергії в робочому стані в межах максимально допустимої похибки;

9) Dqmin - нижня межа Dq, за якої теплолічильник функціонує коректно і його похибка перебуває в межах максимально допустимої похибки;

10) q - витрата теплоносія;

11) qs - найбільше значення q, за якого теплолічильник повинен коректно працювати нетривалий час;

12) qp - найбільше значення q, за якого теплолічильник повинен коректно працювати постійно;

13) qi - найменше значення q, за якого теплолічильник повинен коректно працювати;

14) P - тепловий потік під час теплообміну;

15) Ps - верхня межа P, за якої теплолічильник повинен коректно працювати.

3. Виробником повинні бути встановлені такі значення нормованих робочих умов:

1) для температури теплоносія: qmax, qmin;

2) для різниць температури: Dqmax, Dqmin за таких обмежень: Dqmax/Dqmin більше або дорівнює 10, Dqmin = 3 K або 5 K або 10 K;

3) для тиску теплоносія: максимальний надлишковий внутрішній тиск, який теплолічильник постійно може витримувати на верхній межі діапазону температури;

4) для значень витрати теплоносія: qs, qp, qi, де значення qp та qi підпадають під такі обмеження: qp/qi більше або дорівнює 10;

5) для теплового потоку: Ps.

4. Для теплолічильників встановлені такі класи точності: 1, 2, 3.

5. Максимально допустимі відносні похибки для єдиних теплолічильників, виражені у відсотках до дійсного значення для кожного класу точності, становлять:

1) для класу 1: Е = Еf + Еt + Еc, де Еf, Еt, Еc - відповідно до пунктів 12-14 цього додатка;

2) для класу 2: Е = Еf + Еt + Еc, де Еf, Еt, Еc - відповідно до пунктів 12-14 цього додатка;

3) для класу 3: Е = Еf + Еt + Еc, де Еf, Еt, Еc - відповідно до пунктів 12-14 цього додатка.

Максимально допустима похибка теплолічильника не повинна систематично надавати перевагу будь-якій стороні.

6. Теплолічильник повинен бути стійким до впливу статичних магнітних і електромагнітних полів на частоті напруги живлення.

7. Вплив електромагнітної завади повинен бути таким, щоб зміна результату вимірювання не перевищувала значення критичної зміни згідно з вимогою пункту 8 цього додатка або щоб зареєстрований результат вимірювання не міг би вважатися достовірним.

8. Значення критичної зміни для єдиного теплолічильника дорівнює абсолютному значенню максимально допустимої похибки, застосованому до даного теплолічильника (пункт 5 цього додатка).

9. Після проведення випробування на довговічність з урахуванням періоду часу, визначеного виробником, теплолічильник повинен відповідати таким критеріям:

1) перетворювач витрати: зміна результату вимірювання після проведення випробування на довговічність відносно первинного результату вимірювання не повинна перевищувати значення критичної зміни;

2) перетворювач температури: зміна результату вимірювання після проведення випробування на довговічність відносно первинного результату вимірювання не повинна перевищувати 0,1 °C.

10. Теплолічильники повинні мати такі позначення:

1) клас точності;

2) межі витрати;

3) межі температури;

4) межі різниці температури;

5) місце встановлення перетворювача витрати: у прямому або зворотному потоці;

6) позначення напрямку потоку.

11. Положення для складових частин можуть застосовуватися до складових частин, виготовлених як одним і тим же виробником, так і різними виробниками. Якщо теплолічильник має складові частини, суттєві вимоги для теплолічильника поширюються і на його відповідні складові частини. Додатково застосовуються вимоги, зазначені в пунктах 12-16 цього додатка.

12. Відносна максимально допустима похибка для перетворювача витрати, виражена у відсотках, для класів точності становить:

1) клас 1: Ef = (1 + 0,01 qp/q), але не більше 5 відсотків;

2) клас 2: Ef = (2 + 0,02 qp/q), але не більше 5 відсотків;

3) клас 3: Ef = (3 + 0,05 qp/q), але не більше 5 відсотків,

де похибка Ef - зв'язок між виміряним значенням і прийнятим дійсним значенням співвідношення між вихідним сигналом перетворювача витрати та масою або об'ємом.

13. Відносна максимально допустима похибка пари перетворювачів температури, виражена у відсотках, становить:

Et = (0,5 + 3 Dqmin/Dq),

де похибка Et - зв'язок між виміряним значенням і прийнятим дійсним значенням співвідношення між вихідним сигналом пари перетворювачів температури з різницею температури.

14. Відносна максимально допустима похибка обчислювача, виражена у відсотках, становить:

Ec = (0,5 + Dqmin/Dq),

де похибка Ec - зв'язок між виміряним значенням кількості теплоти і прийнятим дійсним значенням кількості теплоти.

15. Значення критичної зміни для складових частин теплолічильника дорівнює відповідному абсолютному значенню максимально допустимої похибки, застосовної до цієї складової частини (пункти 12, 13 або 14 цього додатка).

16. На складових частинах повинні бути такі позначення:

1) перетворювач витрати:

клас точності;

межі витрати;

межі температури;

номінальний коефіцієнт лічильника (наприклад, літрів/імпульс) або відповідний вихідний сигнал;

позначення напрямку потоку;

2) пара перетворювачів температури:

ідентифікація виду (наприклад, Pt 100);

межі температури;

межі різниці температури;

3) обчислювач:

тип перетворювачів температури;

межі температури;

межі різниці температури;

необхідний номінальний коефіцієнт (наприклад, літрів/імпульс) або відповідний вхідний сигнал, що надходить від перетворювача витрати;

місце установки перетворювача витрати: у прямому або зворотному потоці.

17. Під час вимірювання для побутових потреб дозволяється застосовувати теплолічильник класу 3.

18. Під час вимірювання для комерційного обліку дозволяється застосовувати теплолічильники класу 2.

19. Суб'єкт господарювання, що надає комунальні послуги, або уповноважена особа, яка має право встановлювати теплолічильник, повинні гарантувати визначення властивостей відповідно до вимог, викладених у пункті 3 цього додатка, з метою забезпечення придатності теплолічильника для точних вимірювань споживання кількості теплоти, передбаченої або прогнозованої.

20. Виробник може вибрати такі процедури оцінки відповідності (та їх комбінації), що згадані у пункті 45 Технічного регламенту:

B + F або B + D або H1.

1. До вимірювальних систем, призначених для безперервного та динамічного вимірювання кількостей (об'єму або маси) будь-яких рідин, крім води, застосовуються відповідні вимоги, встановлені у додатку 1 до Технічного регламенту засобів вимірювальної техніки, особливі вимоги та процедури оцінки відповідності, встановлені цим додатком. Терміни "об'єм" і "літр" в цьому додатку можуть читатися як "маса" і "кілограм".

2. У цьому додатку терміни вживаються у такому значенні:

1) лічильник - засіб вимірювальної техніки, призначений для безперервного вимірювання, запам'ятовування та відображення у фактичних умовах вимірювання кількості рідини, що проходить через вимірювальний перетворювач у закритих, повністю заповнених трубопроводах;

2) обчислювач - частина лічильника, яка приймає вихідний сигнал від вимірювального перетворювача (перетворювачів) або від приєднаних засобів вимірювальної техніки, та відображає результати вимірювань;

3) приєднаний засіб вимірювальної техніки - засіб вимірювальної техніки, підключений до обчислювача для вимірювання певних величин, які характеризують властивості рідини, для введення поправок та/або перетворення;

4) пристрій перетворення - частина обчислювача, яка з урахуванням характеристики рідини (температури, густини тощо), автоматично перетворює виміряні за допомогою приєднаних засобів вимірювальної техніки або збережені в пам'яті такі величини:

об'єм рідини, що вимірюється у фактичних умовах, в об'єм, який приведений до стандартних умов та/або в масу;

масу рідини, виміряну у фактичних умовах, в об'єм у фактичних умовах вимірювання та/або в об'єм, приведений до стандартних умов.

Пристрій перетворення включає відповідні приєднані засоби вимірювальної техніки;

5) стандартні умови - задані умови, до яких приводиться кількість рідини, виміряної у фактичних умовах вимірювання;

6) вимірювальна система - система, що включає власне лічильник і всі пристрої, необхідні для забезпечення достовірних вимірювань або призначені для сприяння виконанню вимірювальних операцій;

7) колонка паливороздавальна - вимірювальна система, призначена для заправки автотранспортних засобів, малих суден та малих літаків;

8) система самообслуговування - система, яка дозволяє споживачеві (користувачеві) використовувати вимірювальну систему з метою отримання рідини для власних потреб;

9) пристрій самообслуговування - спеціальний пристрій, який є частиною системи самообслуговування і який дозволяє одній з вимірювальних систем функціонувати в цій системі самообслуговування;

10) мінімальна виміряна кількість - найменша кількість рідини, за якої вимірювання метрологічно прийнятне для вимірювальної системи;

11) прямі показання - показання об'єму або маси, що відповідають вимірюванню, яке лічильник може фізично здійснити. Прямі показання можуть бути перетворені в іншу величину за допомогою пристрою перетворення.

Перервною/безперервною вимірювальна система вважається, якщо потік рідини може/не може бути зупинений легко і швидко;

12) діапазон витрати - діапазон між мінімальною витратою (Qmin) і максимальною витратою (Qmax).

3. Виробник зазначає нормовані робочі умови для засобу вимірювальної техніки, зокрема:

1) значення діапазону витрати лічильника та вимірювальної системи (таблиця 1). Діапазон витрати вимірювальної системи повинен бути в межах діапазонів витрати кожного з її елементів, зокрема лічильника.

2) назву або тип рідини чи її відповідні характеристики (зазначається на засобі вимірювальної техніки), зокрема:

діапазон температури;

діапазон тиску;

діапазон густини;

діапазон в'язкості;

3) номінальне значення напруги джерела змінного струму та/або граничні значення напруги джерела постійного струму (зазначається на засобі вимірювальної техніки);

4) стандартні умови для перетворених величин (зазначається на засобі вимірювальної техніки).

Класи точності і максимально допустимі похибки

4. Для вимірювання кількості рідин об'ємом 2 літри або більше ніж 2 літри значення максимально допустимої похибки наведено в таблиці 2.

5. Для вимірювання кількості рідин менше ніж 2 літри значення максимально допустимої похибки наведено в таблиці 3.

6. Проте незалежно від виміряної кількості значення максимально допустимої похибки може обиратися найбільшим з двох значень:

1) абсолютне значення максимально допустимої похибки, зазначене в таблиці 2 або в таблиці 3 цього додатка;

2) абсолютне значення максимально допустимої похибки для мінімальної виміряної кількості (Emin).

7. Для мінімальних виміряних кількостей об'ємом 2 літри або більше ніж 2 літри застосовуються такі умови:

1) Emin більше або дорівнює 2 R,

де R - найменша ціна поділки показувального пристрою;

2) Emin = (2 x MВК) x (A/100),

де МВК - мінімальна виміряна кількість;

A - цифрове значення рядка A таблиці 2 цього додатка.

8. Для мінімальних виміряних кількостей об'ємом менше ніж 2 літри застосовується підпункт 1 пункту 7 цього додатка та Emin, що у два рази перевищує значення, зазначене в таблиці 3 цього додатка, і стосується рядка A таблиці 2 цього додатка.

9. У випадку перетворення показань (приведення показань до стандартних умов або до іншої величини) максимально допустимі похибки є такі ж, як зазначені в рядку A таблиці 2 цього додатка.

10. Значення максимально допустимої похибки перетворених показань, обумовлені пристроєм перетворення, дорівнюють ±(A-B), де A і B є значеннями, зазначені в таблиці 2 цього додатка.

Частини пристроїв перетворення можуть випробовуватися окремо.

11. Значення максимально допустимої похибки показань кількості рідини, що застосовуються для проведення обчислень, додатні чи від'ємні, дорівнюють 0,1 від значень максимально допустимої похибки, наведених у рядку A таблиці 2.

12. Приєднані засоби вимірювальної техніки повинні мати, зокрема, таку точність, як зазначено в таблиці 4.

Ці значення використовуються пристроями перетворення для відображення властивостей, що характеризують рідину.

13. Максимально допустима похибка (за модулем) обчислення величини кожної властивості, що характеризує рідину, дорівнює двом п'ятим значення, наведеного в таблиці 4 цього додатка.

14. Вимога, встановлена у пункті 11 цього додатка, застосовується не лише для перетворення, а для будь-якого обчислення.

15. Максимально допустима похибка вимірювальної системи не повинна систематично надавати перевагу будь-якій стороні.

16. Наслідком впливу електромагнітних завад на вимірювальну систему повинен бути один з таких випадків:

1) зміна результату вимірювання не перевищує значення критичної зміни, наведеного в пункті 17 цього додатка;

2) показання результату вимірювання у разі миттєвої зміни не можуть інтерпретуватися, запам'ятовуватися або передаватися як результат вимірювання. Крім того, для перервної системи це може також означати неможливість проведення будь-якого вимірювання;

3) зміна результату вимірювання перевищує значення критичної зміни. В цьому випадку вимірювальна система повинна забезпечувати повернення результату вимірювання, який був безпосередньо перед виникненням значення критичної зміни, і відключати потік.

17. Значення критичної зміни перевищує значення однієї п'ятої максимально допустимої похибки для певної виміряної кількості або Emin.

18. Після проведення випробування на довговічність з урахуванням періоду часу, визначеного виробником, повинна виконуватися така вимога: відхилення результату вимірювання після випробування на довговічність відносно первинного результату вимірювання не повинно перевищувати значення для лічильників, зазначених у рядку В таблиці 2 цього додатка.

19. Для будь-якої виміряної кількості, що відноситься до одного і того ж вимірювання, показання, отримані різними пристроями, не повинні відрізнятися один від одного більше ніж на ціну поділки, якщо пристрої мають однакову ціну поділки. Якщо ці пристрої мають різні ціни поділки, різниця показань не повинна перевищувати найбільше значення ціни поділки.

Проте для систем самообслуговування ціна поділки основного пристрою відображення інформації вимірювальної системи та ціна поділки пристрою самообслуговування повинні бути однаковими, і результати вимірювань не повинні відрізнятися один від одного.

20. Не повинно бути можливості змінити виміряну величину в нормальних умовах експлуатації, якщо тільки така зміна не буде очевидною.

21. Наявність повітря чи газу, визначення вмісту яких в рідині утруднене, не повинна призводити до зміни похибки більше ніж:

1) на 0,5 відсотка для рідин, крім питних, і для рідин з в'язкістю не більше 1 мПа·с;

2) на 1 відсоток для питних рідин або для рідин з в'язкістю понад 1 мПа·с.

Проте допустима зміна похибки ніколи не повинна бути менше ніж 1 відсоток мінімальної виміряної кількості. Це значення застосовується за наявності повітряних чи газових кишень.

22. Вимірювальна система для прямих продажів оснащується засобом для скидання показань на нуль.

Не повинно бути можливості змінити виміряну величину.

23. Відображення кількості рідин під час відпуску споживачу (користувачу) повинно зберігатися постійним, поки результат вимірювання не буде визнано всіма учасниками операції.

24. Вимірювальні системи для прямих продажів повинні бути перервними.

25. Наявність повітря чи газу у рідині не повинно призводити до зміни похибки, що перевищує значення, наведені у пункті 21 цього додатка.

26. Пристрої відображення інформації на паливороздавальних колонках не повинні мати можливості обнулення під час відпуску дози.

27. Початок відпуску нової дози заборонено до обнулення пристрою відображення інформації.

28. Якщо вимірювальна система оснащена пристроєм відображення вартості відпущеної дози, різниця між вартістю, що відображається, і обчисленою вартістю (на основі ціни за одиницю і кількості відпущеної дози) не повинна перевищувати вартості, що відповідає Emin. Однак ця різниця не повинна бути менше ніж найменша грошова величина, тобто 0,01 гривні.

29. Вимірювальна система повинна бути забезпечена аварійним джерелом електроживлення, яке забезпечить всі вимірювальні функції в разі порушення живлення від мережі, або обладнана засобами для збереження або відображення наявних даних, що дозволить завершити операцію, та засобами для зупинки потоку в момент порушення подачі живлення від мережі.

30. Виробник може встановлювати вищу точність для певного типу вимірювальної системи.

31. Вимірювана кількість відображається в мілілітрах, кубічних сантиметрах, літрах, кубічних метрах, грамах, кілограмах або тонах.

32. Виробник може вибрати такі процедури оцінки відповідності (та їх комбінації), що згадані у пункті 45 Технічного регламенту засобів вимірювальної техніки:

B + F, або B + D, або H1, або G.

1. До автоматичних зважувальних приладів, призначених для визначення маси тіла з використанням сили тяжіння, яка діє на тіло, застосовуються відповідні вимоги, встановлені у додатку 1 до Технічного регламенту засобів вимірювальної техніки, особливі вимоги та процедури оцінки відповідності, встановлені цим додатком.

2. У цьому додатку терміни вживаються у такому значенні:

1) автоматичний зважувальний прилад - прилад, що визначає масу продукту без втручання оператора і діє за попередньо заданою програмою автоматичних процесів, властивих для даного приладу;

2) автоматичний прилад для зважування розділених вантажів (автоматичні ваги) - автоматичний зважувальний прилад, який визначає масу заздалегідь розділених вантажів (наприклад, товарів в упаковці) або одиничних вантажів з розсипного матеріалу;

3) автоматичні контрольні ваги - автоматичні ваги, що розділяють готові вироби різної маси на дві або більше підгруп згідно із значенням різниці між їх масою і заданим номінальним значенням;

4) автоматичні ваги з етикетуванням маси - автоматичні ваги, які наклеюють на окремі готові вироби етикетки із зазначенням маси;

5) автоматичні ваги з етикетуванням маси/ціни - автоматичні ваги, які наклеюють на окремі готові вироби етикетки із зазначенням маси та інформації про вартість;

6) автоматичний ваговий дозатор дискретної дії - автоматичний зважувальний прилад, який заповнює місткості попередньо заданими і фактично сталими за масою дозами матеріалу;

7) автоматичні ваги дискретної дії для сумарного обліку (бункерні ваги для сумарного обліку) - автоматичний зважувальний прилад, який зважує розсипний матеріал, розподіляючи його на дискретні вантажі, послідовно визначає масу кожного дискретного вантажу, підсумовує результати зважування і доставляє дискретні вантажі до ємкості;

8) ваги безперервної дії для сумарного обліку - автоматичний зважувальний прилад, який безперервно визначає масу розсипного матеріалу на стрічці конвеєра, без систематичного розподілу зазначеного матеріалу і без переривання руху стрічки конвеєра;

9) залізничні платформні ваги - автоматичний зважувальний прилад, оснащений вантажоприймальною платформою з рейками для пересування залізничних транспортних засобів.

Загальні вимоги до всіх типів автоматичних зважувальних приладів

3. Виробник установлює нормовані робочі умови для приладу, зокрема:

1) для вимірюваної величини - діапазон вимірювання приладу з найбільшою і найменшою границею зважування;

2) для впливних величин, пов'язаних з електричним живленням:

із джерелом напруги змінного струму - номінальне значення напруги змінного струму або граничні значення напруги живлення змінного струму;

із джерелом напруги постійного струму - номінальне і мінімальне значення напруги постійного струму або граничні значення напруги живлення постійного струму;

3) для механічних і кліматичних впливних величин - мінімальне значення діапазону температури 30 °C, якщо інше не зазначене в цьому додатку.

Класи зовнішніх механічних умов згідно з пунктом 7 додатка 1 до Технічного регламенту засобів вимірювальної техніки не застосовуються. Для приладів, які використовуються в особливо напружених умовах експлуатації (наприклад, прилади, вбудовані в транспортний засіб), виробник повинен визначити механічні умови використання;

4) для інших впливних величин (якщо такі є):

продуктивність роботи;

властивості матеріалу, що підлягає зважуванню.

Гранично допустимий вплив завад - електромагнітне середовище

4. Вимоги щодо функціонування і значення критичної зміни наведено у відповідному розділі цього додатка для кожного типу приладу.

5. Забезпечується таке обмеження впливу нахилу, навантаження і продуктивності роботи, за якого у разі нормального функціонування приладу значення похибки не перевищує значення максимально допустимої похибки.

6. Пристрої переміщення матеріалу, якими оснащується прилад, за умов його нормального функціонування повинні запобігати перевищенню значення максимально допустимої похибки, а їх конструкція повинна відповідати властивостям матеріалу, що зважується.

7. Інтерфейс приладу повинен бути простим і ефективним.

8. Необхідно забезпечити можливість проведення оператором перевірки правильності показань.

9. Необхідно забезпечити можливість встановлення показань на нуль так, щоб за умови нормального функціонування приладу не перевищувалося значення максимально допустимої похибки.

10. У разі коли можливо вивести на друкувальний пристрій результат, що виходить за границі діапазону вимірювання, зазначений результат відповідно ідентифікується.

11. Виробник може вибрати такі процедури оцінки відповідності (та їх комбінації), що згадані у пункті 45 Технічного регламенту засобів вимірювальної техніки:

1) для механічних систем:

B + D, або B + E, або B + F, або D1, або F1, або G, або H1;

2) для електромеханічних пристроїв:

B + D, або B + E, або B + F, або G, або H1;

3) для електронних систем або систем, що містять програмний продукт:

B + D, або B + F, або G, або H1.

12. Прилади поділяються за основними категоріями, які позначаються літерою "X" або "Y" і визначаються виробником.

13. Основні категорії поділяються на чотири класи точності: XI, XII, XIII, XIIII і Y(I), Y(II), Y(a) і Y(b), які визначаються виробником.

14. Категорія X застосовується до приладів, що використовуються для здійснення контролю за продуктами, фасованими з урахуванням вимог Технічного регламенту щодо деяких товарів, які фасують за масою та об'ємом у готову упаковку, які стосуються упакованих одиниць, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2015 року № 1193.

15. Класи точності доповнюються коефіцієнтом (х), з урахуванням якого визначається максимально допустиме середнє квадратичне відхилення, зазначене в пункті 18 цього додатка.

Виробник повинен зазначати коефіцієнт (х), який менше або дорівнює 2 і виражається як 1 x 10k, 2 x 10k або 5 x 10k, де k - від'ємне ціле число або нуль.

16. Категорія Y застосовується до всіх інших автоматичних приладів для зважування розділених вантажів.

17. Максимально допустимі середні похибки приладів категорії X і максимально допустимі похибки приладів категорії Y наводяться у таблиці 1.

18. Максимально допустиме значення середнього квадратичного відхилення для приладу класу точності X(x) відповідає добутку коефіцієнта (x) на значення, наведене в таблиці 2.

Для класів точності XI та XII коефіцієнт (x) повинен бути менше 1.

Для класу точності XIII коефіцієнт (x) не повинен бути більше 1.

Для класу точності XIIII коефіцієнт (x) повинен бути більше 1.

19. Ціна повірочної поділки одноінтервальних приладів наведена в таблиці 3.

20. Ціна повірочної поділки багатоінтервальних приладів наведена в таблиці 4.

Для мінімальних значень кількості повірочних поділок, наведених у таблиці 4, за умови i = r застосовують відповідну колонку таблиці 3, в якій е замінено на er, де:

i = 1, 2………. r;

і - окремий інтервал зважування;

r - сумарна кількість окремих інтервалів.

21. Під час визначення діапазону вимірювання для приладів категорії Y виробник враховує, що найменша границя зважування не повинна бути меншою ніж:

100 e - для приладів класу точності Y(I);

20 e (при 0,001 г менше або дорівнює e менше або дорівнює 0,05 г) і 50 e (при 0,1 г менше або дорівнює e) - для приладів класу точності Y(II);

20 e - для приладів класу точності Y(a);

10 e - для приладів класу точності Y(b);

5 e - для сортувальних ваг (наприклад, ваги поштові та ваги для зважування сміття).

22. Пристрій динамічного регулювання повинен бути у діапазоні зважування, пов'язаного із заданим значенням маси вантажу, зазначеного виробником.

23. У разі наявності пристрою динамічного регулювання, що компенсує динамічні впливи від руху вантажу, необхідно забезпечити його захист та унеможливлення його застосування за межами діапазону зважування, пов'язаного із заданим значенням маси вантажу.

Функціонування у разі дії впливних величин та електромагнітних завад

24. У разі дії впливних величин максимально допустима похибка визначається:

1) для приладів категорії X:

для автоматичного режиму - як зазначено в таблицях 1 і 2;

для статичного зважування в неавтоматичному режимі - як зазначено в таблиці 1;

2) для приладів категорії Y:

для кожного навантаження в автоматичному режимі - як зазначено в таблиці 1;

для статичного зважування в неавтоматичному режимі - як зазначено в таблиці 1 для категорії X.

25. Значення критичної зміни внаслідок впливу перешкод становить одну ціну повірочної поділки.

26. Температурний діапазон визначається:

для класів точності XI та Y(I) мінімальне значення діапазону 5 °C,

для класів XII і Y(II) мінімальне значення діапазону 15 °C.

Автоматичні вагові дозатори дискретної дії

27. Виробник встановлює номінальний клас точності Ref(x) та експлуатаційний клас (класи) точності X(х) приладу.

28. Для кожного типу приладів установлюється номінальний клас точності Ref(x), що відповідає найвищій точності для приладу конкретного типу. Після монтажу кожному приладу приписують один або більше експлуатаційних класів точності X(x) з урахуванням властивостей матеріалу, що дозується. Коефіцієнт (x), що характеризує клас точності, повинен бути менше або дорівнює 2 і виражається як 1 x 10-k, 2 x 10-k або 5 x 10-k, де k - будь-яке ціле від'ємне число або нуль.

29. Номінальний клас точності Ref(x) застосовується для статичних вантажів.

30. Для експлуатаційного класу точності X(x) літера X означає режим, що пов'язує точність та масу вантажу, а (x) - множник для обчислення максимально допустимого відхилення, зазначеного для класу точності X(1) в пункті 32 цього додатка.

31. Під час статичного зважування за нормованих робочих умов максимально допустимі похибки для номінального класу точності Ref(x) становлять 0,312 від максимально допустимого відхилення маси кожної дози від середнього арифметичного значення маси, зазначеного у таблиці 5, помноженого на коефіцієнт приписаного класу (х).

Для приладів, у яких доза може створюватися більше ніж з однієї порції, зокрема накопичувальна або селективна доза, максимально допустима похибка для статичних вантажів під час статичного зважування повинна відповідати вимогам до точності для значення маси дози, зазначеного у пункті 32 цього додатка (тобто не сумі границь допустимих відхилень для кожної окремої порції).

32. Максимально допустимі відхилення маси кожної дози від середнього значенням маси дози наведені в таблиці 5.

Обчислене відхилення маси кожної дози від середнього значення маси дози може бути скориговано з урахуванням впливу маси частки матеріалу.

33. У приладах, в яких можливо задати значення маси дози, найбільша різниця між заданим значенням і значенням середньої маси дози не повинна перевищувати 0,312 максимально допустимого відхилення кожної дози від середнього значення маси дози, наведеного у таблиці 5.

34. Значення максимально допустимої похибки у разі дії впливних величин відповідають вимогам пункту 31 цього додатка.

35. Значення критичної зміни внаслідок впливу завад - це значення різниці між показаннями приладу при статичному зважуванні, яке дорівнює максимально допустимій похибці, наведеній у пункті 31, обчислене за мінімальної номінальної маси дози, або зміна, яка б могла рівноцінно вплинути на значення маси дози для приладів, у яких доза утворюється з кількох порцій. Обчислене допустиме значення зміни показань округлюють до найближчого більшого, кратного ціні поділки шкали (d).

36. Виробник повинен встановлювати значення номінальної мінімальної дози.

37. Прилади поділяються на чотири класи точності: 0,2; 0,5; 1; 2.

38. Максимально допустимі похибки наведено в таблиці 6.