Про затвердження Правил інженерно-авіаційного забезпечення державної авіації України

системою централізованої заправки паливом (далі - ЦЗП), заряджання стисненими газами та постачання електроенергії;

приміщеннями для ТППР (СІС), базами ПЧОз, сховищами для ракет, авіаційних мін і торпед;

приміщеннями для приймання їжі, відпочинку та для миття персоналу, який бере участь у підготовці АТ і забезпеченні польотів;

приміщеннями для перевдягання, зберігання та сушіння висотного, льотного і технічного обмундирування;

приміщеннями для зберігання, укладання і сушіння рятувальних та гальмівних парашутів;

тиром для гарячого пристрілювання зброї;

майданчиками для спеціальної обробки АТ;

майданчиками для виконання юстирування, калібрування, перевірки працездатності прицільних станцій, а також для списання девіації магнітних компасів та радіокомпасів;

майданчиками для підготовки АЗУ;

майданчиками для перевірки стану зброї після польотів на бойове застосування;

майданчиками для опробування двигунів;

засобами зв'язку;

пристроями, що запобігають несанкціоноваому зльоту ПС.

2. Кількість споруд для забезпечення експлуатації АТ залежить від умов базування, завдань, які вирішуються, типів та кількості ПС, що перебувають на озброєнні авіаційної частини.

3. Стоянка ПС авіаційного підрозділу повинна бути обладнана необхідними спорудами та засобами, що забезпечують зберігання та збереження АТ, виконання робіт з підготовки її до польотів і бойового застосування.

На стоянці авіаційного підрозділу повинні бути передбачені місця для розміщення ЗНО СЗ, зберігання майна групового використання, ємності для збирання відстою палива та відпрацьованого масла, ящики для зберігання використаного ганчір'я, місця для куріння. Для перевірки роботи АД на максимальних і форсажних режимах на стоянках ПС підрозділів і ТЕЧ АТ авіаційної частини обладнуються майданчики зі штучним покриттям з розрахунку не менше одного на кожний підрозділ.

Майданчики для опробування АД обладнуються:

пристроями для додаткового кріплення ПС (якщо це передбачено ЕД ПС);

підпірними колодками;

майданчиком зі штучним покриттям перед вхідним пристроєм АД;

пристроями для спрямування потоку вихідних газів;

засобами пожежогасіння;

стендом із зображенням плану майданчика для опробування АД і схемою розташування персоналу і засобів пожежогасіння.

У ТЕЧ АТ авіаційної частини майданчик для опробування двигунів повинен бути обладнаний стаціонарним будинком для лабораторії інструментального контролю, джерелом живлення, що забезпечує запуск двигуна та перевірку обладнання ПС під струмом.

До стоянок ПС прокладаються РД та під'їзні шляхи, які забезпечують безпечне руління та буксирування ПС, а також під'їзд ЗАТО ПС.

4. Відстані між кінцевими обтікачами площин крила ПС, які розташовані поруч на відкритих майданчиках, повинні бути:

для ПС з одним АД - не менше 2 м;

для ПС із двома АД - не менше 3 м;

для ПС із чотирма й більше двигунами - не менше 5 м.

Для ПС із стріловидністю крила, що змінюється, відстань установлюється при мінімальному куті стріловидності.

Відстані між осями несучих гвинтів вертольотів повинні бути не менше двох діаметрів несучого гвинта.

5. Єдиний для авіаційної частини порядок розміщення обладнання в укриттях і в місцях стоянок ПС встановлює заступник командира авіаційної частини з ІАС з урахуванням вимог високої готовності до виконання завдань за призначенням та забезпеченням заходів безпеки.

Порядок розміщення та зберігання комплектів АЗУ, ПТЗ та пристроїв, засобів РЕБ, що витрачаються, визначає командир авіаційної частини.

Знімне обладнання зберігається в спеціальних контейнерах або в приміщеннях обслуг обслуговування.

6. На випадок стихійного лиха на аеродромах визначаються зони безпеки для розміщення персоналу, АТ і ЗАТО ПС.

7. Відкриті стоянки легких ПС обладнуються необхідними пристроями для швартування, які забезпечують безпеку АТ під час виникнення небезпечних стихійних явищ природи. Швартування легких ПС проводяться після закінчення робіт на АТ незалежно від погодних умов.

8. Підтримання в готовності до використання та ремонт стоянок ПС і споруд на аеродромі здійснюють служби (підрозділи) забезпечення.

Підготовку до використання, роботи з ТО та ремонту ЦЗП, централізованої системи електрозабезпечення на аеродромі здійснює персонал підрозділів забезпечення, які є відповідальними за підтримання їх у постійній готовності до роботи.

9. За правильність використання за призначенням укриттів, споруд та здачу їх під охорону, збереження спеціального обладнання, яке в них знаходиться, за дотримання заходів безпеки, підтримання встановленого порядку в укриттях, спорудах і на прилеглих до них територіях, а також заходів пожежної безпеки є відповідальними посадові особи, за якими закріплені укриття (споруди).

1. Наказом командира авіаційної частини кожне захисне укриття закріплюється за старшим авіаційним техніком (авіаційним техніком) ПС, зона укриттів ПС авіаційної ланки - за начальником ТЕЧ АТ ланки, зона укриттів ПС підрозділів - за заступником командира авіаційного підрозділу з ІАС.

2. На зовнішній поверхні воріт укриття наносяться номер укриття, бортовий номер ПС та прикріплюється табличка із зазначенням прізвища відповідального.

На правій внутрішній стінці укриття в місці, яке визначає заступник командира авіаційної частини з ІАС, наносяться магнітний курс, стоянковий курс, курсові кути на дальню та ближню приводні радіостанції.

3. Технічне обслуговування захисних укриттів і їх обладнання виконується відповідно до інструкції (норм) з експлуатації захисних укриттів.

4. Заступник командира авіаційної частини з ІАС не рідше одного разу на півріччя контролює стан захисних укриттів та їх обладнання. При необхідності до перевірки залучаються спеціалісти інженерно-аеродромної служби авіаційної частини.

Результати перевірки та вжиті заходи записуються у формуляр укриття.

5. У захисних укриттях закритого типу дозволяється виконувати всі види робіт з підготовки ПС до польотів, у тому числі спорядження ПС АЗУ. Під час виконання робіт на ПС у захисних укриттях дозволяється застосовувати переносні електролампи (фари) з напругою живлення не більше 36 В.

6. Запуск АД в захисних укриттях дозволяється робити тільки для вирулювання ПС по тривозі з обмеженням часу та режимів їх роботи.

7. У захисних укриттях закритого типу забороняється:

використовувати несправне спеціальне обладнання ЦЗП і централізовану систему електрозабезпечення для підготовки ПС;

заправляти ПС від ЦЗП за відсутності засобів пожежогасіння та несправного головного контуру заземлення;

відкупорювати герметичну упаковку підривників бомб та інших АЗУ;

запускати двигуни ЗАТО ПС, якщо в укритті пролилося паливо або інші легкозаймисті рідини;

виконувати підготовку бортового обладнання ПС із використанням ЗАТО ПС при закритих воротах у випадку відсутності спеціальної системи відводу за межі ангара укриття газів від працюючих двигунів спеціальних установок та ЗАТО ПС.

8. Після закінчення робочого дня технік (механік) ПС робить огляд ангара укриття, переконується в тому, що електроперетворювачі централізованої системи електрозабезпечення вимкнуто, зачиняє основні ворота та ворота газовідвідних каналів, опечатує їх, перевіряє чи зачинені двері патерн, знеструмлює укриття.

Виявлені недоліки усуваються, після чого захисне укриття здається під охорону.

Порядок опечатування ПС, ЗНО СЗ і укриттів визначається наказом командира авіаційної частини.

1. Охорона ПС, об'єктів, які розташовані на аеродромах державної авіації, може здійснюватись вартами, воєнізованими охоронами, підрозділами авіаційних частин або охоронними організаціями згідно з вимогами статутів Збройних Сил України, наказів Міністерства оборони України та нормативно-правових актів ЦОВВ.

Охорона ПС чергового підрозділу і ЗАТО ПС здійснюється персоналом чергової зміни відповідно до Інструкції з організації бойового чергування, затвердженої командиром авіаційної частини, ураховуючи умови базування.

За підтримання внутрішнього порядку, збереження ПС та об'єктів на аеродромі в робочий час є відповідальними чергові стоянок частин і підрозділів.

Охорона вертолітних підрозділів і одиничних вертольотів, які виконують завдання в інтересах інших видів Збройних Сил, під час базування їх на окремих майданчиках, здійснюється вартами від частин, у розпорядження яких вони виділені, згідно із Статутом гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України.

2. Під час роботи на стоянках за збереження ПС, обладнання та майна, що знаходяться на стоянці (у підрозділі), відповідає ІТС, за яким вони закріплені. Приймання-передавання ПС та об'єктів ІАС відображається у відповідному журналі (додаток 38).

Допускати сторонніх осіб до ПС і об'єктів без дозволу командира авіаційного підрозділу, заступника командира авіаційного підрозділу по ІАС та їх прямих начальників забороняється.

3. Для несення внутрішньої служби на стоянках ПС після їх розпечатування і до здачі під охорону варти щодня наказом командира авіаційної частині призначаються:

черговий стоянок ПС частини (далі - ЧСЧ);

помічник чергового стоянок ПС частини (далі - ПЧСЧ);

черговий стоянки ПС підрозділу (далі - ЧСП).

У разі недостатньої укомплектованості штатного підрозділу охорони персоналом для несення внутрішньої служби на стоянках ПС у нічний час дозволяється призначати помічника чергового стоянки ПС підрозділу (далі - ПЧСП).

Чергові стоянок ПС та їх помічники виконують свої обов'язки відповідно до Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, Інструкції з організації охорони АТ і військових об'єктів на аеродромах, цих Правил, а також інструкцій черговим стоянок ПС та їх помічникам, що розробляються у авіаційних частинах з урахуванням місцевих умов базування.

ЧСЧ призначається з числа офіцерів ІТС авіаційної частини. ПЧСЧ, ЧСП та ПЧСП - із числа офіцерів ІТС за військовим званням не вище за військове звання ЧСЧ або прапорщиків ІТС (військовослужбовців служби за контрактом) авіаційної частини.

ЧСЧ підпорядкований черговому авіаційної частини, а з питань внутрішньої служби на стоянках - заступнику командира авіаційної частини з ІАС.

ПЧСЧ підпорядковується ЧСЧ.

ЧСП підпорядковується безпосередньо ЧСЧ, а з питань внутрішньої служби на стоянках - заступнику командира авіаційного підрозділу по ІАС.

ПЧСП підпорядковується ЧСП.

4. Охорона об'єктів, авіаційної та іншої техніки на аеродромах організується посадовими особами у встановленому порядку.

1. Протипожежна охорона в авіаційних частинах, у тому числі на стоянках ПС, в аеродромних спорудах, у зонах укриттів підрозділів, ТЕЧ АТ частини, ТППР (СІС) організується відповідно до Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, наказів Міністерства оборони України, Керівництва щодо заходів пожежної безпеки у військових частинах авіації Збройних Сил та нормативно-правових актів ЦОВВ.

2. У кожній авіаційні частині розробляється план протипожежної охорони, який затверджується командиром авіаційної частини та доводиться до всього персоналу. Інструкція щодо заходів пожежної безпеки в авіаційній частині, розрахунок сил і засобів, які залучаються для гасіння пожежі, а також виписки з порядку евакуації ПС, іншої техніки та майна повинні знаходитися у чергового частини.

Весь персонал зобов'язаний знати і виконувати правила пожежної безпеки, уміти користуватися засобами пожежогасіння.

3. Правила пожежної безпеки на авіаційній техніці та об'єктах ІАС

1) правила пожежної безпеки на місцях стоянки ПС та в захисних укриттях:

майданчики зі штучним покриттям на всіх місцях стоянки ПС обладнуються пристроями для забезпечення заземлення ПС і паливозаправників;

у разі розміщення ПС в укритті відстані між його елементами і конструкціями укриття повинні бути не менше:

за розмахом крил - 1 м;

за довжиною літака - 1,5 м від хвостового оперення до тильної стінки і 1 м від носа до воріт;

за висотою - 0,6 м;

перед закочуванням ПС в укриття всі системи живлення ПС повинні бути оглянуті на відсутність підтікання палива і мастил. Після закочування ПС в укриття під дренажні системи ПС встановлюють сухі дека, а ПС надійно заземлюють. Перед запуском АД дека з укриття видаляють;

під час зберігання ПС акумуляторні батареї з них повинні бути зняті. Зняті акумуляторні батареї повинні зберігатися в спеціальних приміщеннях чи на зарядних акумуляторних станціях. Дозволяється зберігання акумуляторних батарей у спеціальних контейнерах поблизу ПС. Спільне зберігання кислотних та лужних акумуляторних батарей забороняється;

запуск і опробування двигунів в укриттях здійснюються відповідно до нормативних документів з технічного забезпечення авіації;

під час проведення в укриттях і на стоянках робіт з підготовки ПС до польотів контроль за дотриманням персоналом правил пожежної безпеки здійснюють посадові особи ІАС, які організовують ці роботи;

для освітлення заправної горловини ПС дозволяється застосовувати переносні світильники у вибухозахищеному виконанні із живленням від мережі напругою не більше 36 В;

приміщення електроагрегатної та заправної повинні бути ізольовані від укриття для ПС і мати самостійний вихід назовні;

у місцях стоянок ПС та в розташуванні аеродромних споруд забороняється:

запускати АД у разі відсутності засобів пожежогасіння на стоянці;

залишати без нагляду працюючі засоби підігріву;

заправляти паливом ПС і паливозаправники, які незаземлені;

проливати паливо і мастильні матеріали;

розпалювати паяльні лампи і засоби підігріву АД на відстані менше ніж 25 м від ПС і аеродромних споруд;

курити поза місцями, спеціально відведеними для цього;

у захисних укриттях забороняється:

залишати після робочого дня на ніч у деці паливо і мастильні матеріали;

під час заправлення ПС паливом проводити роботи, пов'язані з утворенням іскор;

курити і застосовувати відкритий вогонь;

розпалювати пальники, паяльники;

розливати паливо і спеціальні рідини із дренажних систем на підлогу;

зберігати промаслене ганчір'я, паливо, мастильні матеріали і зняті з ПС акумуляторні батареї;

здійснювати будь-які роботи з обслуговування ПС без засобів пожежегасіння;

запас АЗУ, засобів утворення пасивних перешкод і ПТЗ для забезпечення польотів не повинен перевищувати потреби на виконання завдань одного льотного дня (ночі). Зберігання АЗУ та комплектуючих елементів до них на майданчиках підготовки АЗУ після закінчення польотів категорично забороняється;

2) правила пожежної безпеки під час експлуатації ЗАТО ПС:

паливозаправники, призначені для заправляння ПС, повинні бути обладнані пристроями для заземлення. Глушники цих паливозаправників повинні бути справні і виведені під передній бампер, а вихлопна труба обладнана іскрогасником;

під час заправлення ПС паливом необхідно:

вимкнути запалювання двигунів ПС і перекрити до них паливопроводи;

установлювати паливозаправник, призначений для заправлення ПС, не ближче ніж за 3-5 м від них;

заземлити ПС, паливозаправник, призначений для заправлення ПС, роздавальний кран ("пістолет") паливозаправника. У разі відсутності гнізда в заправній горловині перед початком заправлення необхідно доторкнутися на відстані не менше ніж 1 м від заправної горловини роздавальним краном ("пістолетом") до ПС;

перед заземленням необхідно перевірити справність і надійність з'єднань і контактів шлангових струмопровідних провідників з патрубком, роздавальним краном й іншою з'єднувальною арматурою. Заземлювачі піддаються інструментальній перевірці не менше одного разу на три місяці;

у разі якщо ПС буде частково облито паливом, запуск двигунів здійснюється не раніше ніж за 10-15 хвилин після повного видалення пролитого палива з поверхні літака і ґрунту (штучного покриття);

під час роботи на паливозаправнику забороняється:

користуватися паливозаправником зі знятими противибуховими сітками, з несправною дихальною арматурою цистерн, за відсутності або несправності пристроїв заземлення, за відсутності засобів пожежогасіння, а також при несправних шлангах і підтіканні пального в місцях з'єднань;

застосовувати відкритий вогонь для обігріву вузлів і деталей паливозаправника;

курити під час роботи паливозаправника;

загороджувати в'їзди і виїзди для паливозаправників;

під час заряджання ПС стисненим медичним киснем із транспортних ємностей слід дотримуватись таких вимог:

заряджання здійснювати за допомогою сифона і спеціального знежиреного зарядного рукава;

зарядний рукав має зберігатися у відведеному для нього на ЗАТО ПС місці, при цьому штуцери закриваються заглушками і чистими брезентовими (дермантиновими) чохлами;

3) правила пожежної безпеки під час виконання робіт на ПС:

підключати ПС до джерел електричного струму для перевірки обладнання дозволяється тільки після повного монтажу всіх систем. При цьому необхідно суворо стежити, щоб не проводились роботи з промивання ПС;

запуск і опробування АД після виконання регламентних робіт чи усунення несправностей здійснюються на спеціальних майданчиках, обладнаних засобами пожежогасіння;

з метою унеможливлення випадків виникнення пожежі під час опробування двигунів необхідно переконатися в герметичності всіх систем у режимі малого газу, після чого робити випробування у підвищеному режимі;

перевірку двигунів у максимальному та форсажному режимах особами ІТС дозволяється проводити тільки на майданчиках, обладнаних кріпленнями, які передбачені КЕ літаків цього типу. Перед запуском двигунів перевіряються наявність і стан засобів пожежогасіння;

під час підготовки ПС до фарбування з протиранням фюзеляжу бензином (змивкою) ПС і посуд з бензином (змивкою) слід надійно заземлювати. Під час промивання планера і видалення старого лакофарбового покриття дозволяється користуватися шпателем тільки з кольорового металу;

у приміщеннях, де проводяться роботи із застосуванням електропаяльників, дерев'яні робочі столи обладнують негорючими теплоізоляційними підставками.

4. Командири авіаційних частин відповідають за організацію та стан протипожежної охорони.

Командири підрозділів, начальники служб і інших об'єктів на аеродромі відповідають за виконання правил пожежної безпеки в підпорядкованих їм підрозділах, службах і на об'єктах, за зберігання і використання засобів пожежогасіння. Засоби пожежогасіння закріплюються за посадовими особами, які є відповідальними за зберігання і використання цих засобів за призначенням.

Об'єкти на аеродромі обладнуються засобами пожежогасіння згідно з нормами, визначеними відповідними документами Міністерства оборони України та ЦОВВ, яким підпорядковані СДА.

За технічний стан засобів пожежогасіння та укомплектованість ними об'єктів аеродрому відповідає командир підрозділу забезпечення.

Норми забезпечення об'єктів ІАС засобами пожежогасіння наведені в додатку 39 до цих Правил.

1. Технічне обслуговування ЗНО СЗ має забезпечувати постійну готовність їх до застосування, а також своєчасне виявлення та усунення причин, які можуть призвести до передчасного зносу та виходу ЗНО СЗ з ладу. У процесі експлуатації на ЗНО СЗ виконуються роботи та контрольні (періодичні) перевірки, обсяг і строки виконання яких визначаються ЕД. Виконує ці роботи ІТС, за яким закріплено ЗНО СЗ.

2. Організацію обліку, зберігання, контролю технічного стану та ремонту ЗНО СЗ, які розміщені на стоянках ПС, в ТЕЧ АТ, ТППР (СІС), окремих групах авіаційної частини, здійснюють заступник командира ае з ІАС, начальники ТЕЧ АТ, ТППР (СІС) та окремої групи авіаційної частини відповідно.

3. ЗНО СЗ, які входять в одиночний комплект ПС, закріплюються за техніком ПС, ЗНО СЗ обслуг обслуговування і груп регламенту та ремонту - за спеціалістами цих обслуг і груп. Вони здійснюють ТО та зберігання цих засобів.

4. ЗНО СЗ зберігаються у закритих приміщеннях або під навісами, які захищають їх від впливу атмосферних опадів.

5. Порядок застосування ЗНО СЗ визначається керівництвом з технічної експлуатації та регламентом технічного обслуговування ПС, технологічними картами та керівництвом з ремонту, а також ЕД на ці засоби.

1. До засобів контролю належать бортові засоби контролю (бортові автоматизовані засоби контролю, вмонтовані засоби контролю), наземно-бортові засоби контролю (бортові пристрої реєстрації параметрів, бортові пристрої запису мовної інформації, наземні пристрої обробки, наземні пристрої відтворення, пристрої перезапису польотної інформації), наземні засоби контролю (далі - НЗК) (наземні автоматизовані засоби контролю для об'єктів контролю, що не підлягають демонтажу з ПС та демонтованих з ПС, КПА, засоби вимірювальної техніки військового призначення, засоби неруйнівного дефектоскопічного контролю), які застосовуються для здійснення контролю за станом АТ під час її експлуатації та ремонту.

Бортові засоби контролю, а також бортова частина наземно-бортових засобів контролю експлуатуються згідно з ЕД на АТ, на яку вони встановлені.

НЗК, наземна частина наземно-бортових засобів експлуатуються згідно з ЕД на ці засоби.

Засоби контролю, які використовуються для перевірки обладнання однієї спеціальності, експлуатуються персоналом даної спеціальності. Коли засоби контролю використовуються для перевірки обладнання (бортових комплексів, БКС) різних спеціальностей, порядок їх експлуатації визначає ГІ ОУА ЦОВВ або ЗСУ.

2. Обліку підлягають всі НЗК, що перебувають в експлуатації та на зберіганні. Облік НЗК, які підлягають і які не підлягають повірці (калібруванню), ведеться окремо. Облік технічного стану НЗК здійснюється особами, відповідальними за їх експлуатацію.

3. НЗК вважаються введеними в експлуатацію з моменту видачі їх зі складу, про що у формулярах (паспортах) виконується запис із зазначенням номерів накладних. НЗК закріплюються за начальниками ТЕЧ ланок (авіаційними техніками, техніками), фахівцями обслуг обслуговування, груп ТЕЧ АТ, ТППР (СІС) і окремих груп авіаційної частини.

4. До експлуатації (застосування) допускаються тільки НЗК, передбачені ЕД для даного типу АТ. У разі відсутності в авіаційній частині рекомендованих в ЕД НЗК допускається застосовувати за узгодженням з метрологічною службою вищого ОУА інші типи НЗК з аналогічними чи більш удосконаленими метрологічними характеристиками.

Наземні засоби контролю, що мають нормовані метрологічні характеристики (ЗВТ, наземні автоматизовані системи контролю (далі - НАСК), допускаються до експлуатації (застосування) тільки після проведення калібрування (повірки) у метрологічній лабораторії.

5. Періодичність калібрування (повірки) ЗВТ, НАСК визначається переліком засобів вимірювальної техніки, що підлягають калібруванню (повірці), затвердженому в установленому порядку. ЗВТ, НАСК подається для калібрування (повірки) в органи державної метрологічної служби спеціалістами ІАС авіаційних частин згідно з планом, розробленим метрологічною службою вищого ОУА.

За організацію калібрування (повірки) відповідає начальник служби метрології та стандартизації (позаштатний метролог) авіаційної частини (установи), за своєчасне подання ЗВТ, НАСК для калібрування (повірки) - ІТС, який експлуатує ЗВТ, НАСК.

6. Подані для калібрування (повірки) ЗВТ, НАСК укомплектовуються заповненою документацією (формулярами, паспортами, описами, інструкціями, графіками, таблицями), а також штатним інструментом та пристроями, необхідними для їх калібрування (повірки) та регулювання. У разі втрати паспорта (формуляра) надається дублікат, засвідчений підписом командира авіаційної частини та гербовою печаткою авіаційної частини.

7. Несправні ЗВТ, НАСК (з наявними відмовами чи механічними пошкодженнями) до повірки не допускаються, а направляються в ремонт.

8. Допускається застосування ЗВТ, НАСК, що надійшли із заводу-виробника, якщо не минув строк проведення періодичного калібрування (повірки) у органах державної метрологічної служби.

9. Результати калібрування (повірки) ЗВТ, НАСК, що відповідають встановленим вимогам, оформляються у формулярі (паспорті) або атестаті, підписуються спеціалістом метрологічної лабораторії із зазначенням дати калібрування (повірки) і завіряються відтиском тавра для документів. Для вмонтованих (щитових) ЗВТ результати калібрування (повірки) дозволяється оформляти у формулярі (паспорті) об'єкта.

10. Засоби контролю (стенди, установки, експлуатаційно-ремонтні пульти тощо), виготовлені безпосередньо в авіаційній частині, допускаються до експлуатації (застосування) після проведення метрологічної експертизи.

11. Технічне обслуговування НЗК виконується персоналом авіаційної частини, що експлуатує дані засоби, в обсязі та з періодичністю, зазначеними в ЕД на них.

Про виконання робіт з ТО виконується запис у формулярах (паспортах) НЗК із зазначенням дати проведення та підписом особи, яка виконувала ТО.

12. Поточний ремонт ЗВТ здійснюється виїзними метрологічними групами державної метрологічної служби безпосередньо в авіаційних частинах.

Середній ремонт ЗВТ виконується регіональними органами державної метрологічної служби в стаціонарних умовах, у разі неможливості його виконання - на підприємствах промисловості. Капітальний ремонт ЗВТ виконується тільки на підприємствах промисловості.

13. Своєчасну здачу на склад для відправки в ремонт несправних ЗВТ, НАСК організовують начальники обслуг (груп) авіаційної частини, які експлуатують ЗВТ, НАСК.

14. НЗК, які закладаються на зберігання, повинні бути в справному стані, повірені (відкалібровані) та повністю укомплектовані ЕД і одиночними комплектами ЗЧМ.

Порядок постановки ЗВТ на короткострокове чи довгострокове зберігання, а також періодичність їх повірки (калібрування) і технічного обслуговування під час зберігання визначаються відповідними керівними документами.

15. ІТС авіаційних частин, що застосовує засоби контролю, повинен знати їх конструкцію, функціональні можливості, вміти правильно користуватися цими засобами і оцінювати отримані результати контролю (вимірювання), стежити за справністю засобів контролю, своєчасністю їх повірки (калібрування), технічного обслуговування та ремонту.

1. Інструмент, що входить до одиночного комплекту ПС, закріплюється за авіаційним техніком (бортовим техніком, механіком) ПС. Інструмент, ЗНО СЗ, засоби контролю і військового ремонту загального користування закріплюються за особами, що відповідають за зберігання і видачу, а індивідуального користування - за спеціалістами обслуг обслуговування ае, груп ТЕЧ АТ, ТППР (СІС) та груп авіаційної частини.

Користуватися інструментом без дозволу особи, за якою він закріплений, забороняється.

З метою забезпечення контролю за утриманням інструменту, недопущенням втрати або залишення інструменту в ПС робиться його клеймування, облік та перевірка наявності.

Користуватися інструментом, який не має клейма, забороняється.

Правила клеймування інструменту наведені в додатку 40 до цих Правил.

Порядок обліку, зберігання, видачі та отримання інструменту визначається заступником командира авіаційної частини з ІАС. Облік і видача інструменту здійснюється у журналі обліку інструменту та пристроїв, що зберігаються в спеціальних приміщеннях (додаток 41) та в журнал видачі інструменту (додаток 42).

2. Перевірка наявності інструменту згідно з описом проводиться щоразу перед початком та після закінчення робіт на АТ особами, за якими закріплений інструмент. Начальники ТЕЧ ланок (загонів), обслуг обслуговування ае, груп ТЕЧ АТ, ТППР (СІС) та окремих груп авіаційної частини перевіряють наявність і справність інструменту в ланці (загоні, обслузі, групі) не менше одного разу на тиждень.

У разі виявлення факту втрати інструменту негайно вживаються заходи, що унеможливлюють випуск ПС в політ із залишеним у ньому інструментом. Про втрату інструменту доповідають по команді та вживають заходів щодо його розшуку. Кожен випадок втрати інструменту підлягає розслідуванню.

3. Перевірка стану інструменту, ЗНО СЗ, засобів контролю і військового ремонту заступниками командирів ае з ІАС, начальниками ТЕЧ та ТППР (СІС) авіаційної частини проводиться за планами командирів (начальників) цих підрозділів.

Перевірка стану ЗТО старшими інженерами авіаційної частини зі спеціальності проводиться за планом заступника командира авіаційної частини з ІАС.

Плани (графіки) перевірки складаються щомісяця з таким розрахунком, щоб протягом шести місяців були перевірені всі ЗНО СЗ, засоби контролю, військового ремонту та інструмент підрозділів авіаційної частини.

1. Облік і експлуатація ЗНО СЗ в авіаційних частинах організовуються відповідно до чинних нормативно-правових актів.

2. Кожен ЗНО СЗ закріплюється наказом командира авіаційної частини за відповідним підрозділом та водієм (наземним авіаційним спеціалістом), який безпосередньо відповідає за технічний стан ЗНО СЗ.

3. ТО автомобільних базових шасі здійснюється водієм та спеціалістом технічно-експлуатаційної частини автомобільної техніки, забезпечення запасними частинами і водійським інструментом автомобільних (базових) шасі ЗНО СЗ здійснється автомобільною та електрогазовою службою авіаційної частини.

4. Виконання ТО ЗНО СЗ здійснюється відповідно до планів (планів-графіків), що складаються керівним ІТС авіаційної частини і узгоджуються з начальником автомобільної і електрогазової служби.

5. Регламентні роботи на спеціальному обладнанні ЗНО СЗ виконуються персоналом ТЕЧ АТ. Графіки виконання зазначених регламентних робіт складаються начальником ТЕЧ АТ, технологічні карти розробляються старшими інженерами (інженерами) авіаційної частини зі спеціальності. Ці документи узгоджуються з начальником автомобільної і електрогазової служби та затверджуються заступником командира авіаційної частини з ІАС.

6. Під час контрольного огляду ЗНО СЗ здійснюється зовнішній огляд двигуна, шасі, обладнання та перевіряється:

наявність і справність контрольно-вимірювальної апаратури, інструменту, пожежного обладнання та інвентарю, наявність і стан документації згідно з відомістю комплектації;

закріплення спеціального автомобіля (спеціального причепа) за підрозділом авіаційної частини і водієм (наземним авіаційним спеціалістом);

ведення обліку напрацювання ЗНО СЗ і його обладнання;

своєчасність виконання ТО базового шасі ЗНО СЗ, чергових перевірок і регламентних робіт на спеціальному обладнанні;

усунення недоліків, виявлених посадовими особами під час попередніх контрольних оглядів;

знання і практичні навички персоналу, що експлуатує обладнання ЗНО СЗ.

Періодичність та кількість оглядів ЗНО СЗ керівним ІТС авіаційних частин, вищих ОУА наведено в додатку 43 до цих Правил.

1. Підготовку ЗАТО ПС до роботи, перевірку технічного стану, укомплектованість обладнанням, приладами, пристроями, інструментом, витратними матеріалами, протипожежними засобами і оформлення документації проводить персонал підрозділів АТЗ.

2. ЗАТО ПС повинні прибувати на стоянку АТ технічно справними, такими, що пройшли чергове технічне обслуговування, регламентні роботи, підготовлені до роботи, заправлені згідно із завданням кондиційними паливом, мастилами, спеціальними рідинами та зрідженими (стисненими) газами.

Про підготовку і допуск до застосування ЗАТО ПС, палива, мастил, спеціальних рідин та зріджених (стиснених) газів посадові особи відповідних підрозділів АТЗ та служб авіаційної частини роблять записи у дорожньому листі, журналі обліку роботи ЗАТО ПС, паспорті і контрольному талоні. Контрольні талони видаються водіям технічних засобів служби пального і начальнику ЦЗП.

3. Перевірку паспортних даних медичного кисню здійснює начальник автомобільної і електрогазової служби, а його якості і придатності - начальник медичної служби авіаційної частини.

Бортові кисневі системи заряджаються тільки медичним киснем.

4. Аеродромний контроль ЗАТО ПС, ПММ, спеціальних рідин, стиснених (зріджених) газів проводиться посадовими особами ІТС авіаційної частини на стоянках ЗАТО ПС за спеціальними технологічними картами (переліками).

У разі позитивних результатів аеродромного контролю ЗАТО ПС, ПММ, спеціальних рідин і зріджених (стиснених) газів посадова особа ІТС авіаційної частини, що проводила огляд та перевірку, дає дозвіл на допуск їх до застосування із записом у відповідному документі (контрольному талоні, паспорті або журналі обліку роботи ЗАТО ПС) "Заправлення (зарядку, застосування) дозволяю" із зазначенням дати, часу, посади та підпису.

Основні вимоги до ЗАТО ПС і обсяг їх аеродромного контролю визначаються відповідними керівними документами з АТЗ польотів.

5. У разі виявлення некондиційності палива, мастил, спеціальних рідин, стиснених (зріджених) газів чи незадовільного технічного стану ЗАТО ПС ці засоби до заправлення (зарядки, застосування) не допускаються, про що робиться запис в журналі обліку роботи ЗАТО ПС. Посадові особи, що усунули засоби від застосування, доповідають про це по команді.

6. Перед заправленням ПС паливом, мастилом і спеціальними рідинами технік (бортовий технік, механік) зобов'язаний перевірити:

заземлення ПС;

заземлення заправника;

заземлення пістолета (роздавального крана) заправника;

наявність запису про допуск ЗАТО ПС до заправлення.

1. Радіоактивне, хімічне та біологічне (бактеріологічне) зараження аеродромів, персоналу, авіаційної та спеціальної техніки можливе як під час безпосереднього застосування противником ЗМУ по аеродрому, так і по об'єктах, розташованих від нього на значних відстанях.

Крім того, ПС можуть заражатися під час прольоту через хмару, забруднену радіоактивними та отруйними речовинами (далі - ОР), а також під час посадки на заражені аеродроми.

2. У разі виявлення спостерігачами підрозділів радіоактивного зараження об'єктів та надання відповідної доповіді на КП (у штаб) за вказівкою командира авіаційної частини (підрозділу) подається сигнал про радіоактивне зараження. Під час виявлення хімічного (біологічного) зараження спостерігачі підрозділів негайно подають сигнал оповіщення про хімічне (біологічне) зараження, а потім доповідають про це на КП (штаб). У випадку безпосередньої загрози радіоактивного (хімічного, біологічного) зараження сповіщення може здійснюватися за розпорядженням командира авіаційної частини (підрозділу) до моменту безпосереднього зараження аеродрому (об'єкта).

Доведення сигналів попередження і оповіщення до ІТС, зайнятого роботами на АТ, організують командири ае, а також командири (начальники) підрозділів ІАС.

У разі надходження сигналу оповіщення персонал переводить засоби індивідуального захисту (далі - ЗІЗ) в бойове положення та діє за вказівками своїх командирів (начальників), персонал, не зайнятий виконанням робіт на АТ, укривається в захисних спорудах.

Для випуску в політ підготовлених ПС залишається мінімально необхідна кількість ІТС.

3. У разі зараження аеродрому на підставі рішення командира частини з урахуванням даних радіаційної (хімічної, біологічної) розвідки та контролю зараження АТ організовується виведення ПС на незаражені (менш заражені) ділянки аеродрому, спеціальна обробка ПС, огляд і підготовка до польотів.

4. Роботи на ПС в умовах радіоактивного, хімічного, біологічного (бактеріологічного) зараження організовуються згідно з чинним РТО та інструкціями. Порядок роботи установлюється з урахуванням можливих доз опромінювання ІТС за час підготовки ПС до польоту та перегріву (переохолодження) персоналу під час перебування в ЗІЗ, а також ступеня боєздатності частини (підрозділу). Наслідки опромінення ІТС, значення залишкової дози опромінення та доза залишкового опромінення, що не приводить до зниження боєздатності, приводяться в методичних вказівках.

Тривалість очікування спаду потужності дози випромінювання на зараженому аеродромі (у зоні розосередження) встановлюється командиром частини з урахуванням строків готовності до виконання бойового завдання, ступеня інженерного обладнання аеродрому (району розташування) та можливостей щодо організації роботи ІТС позмінно.

Порядок застосування засобів профілактики ураження (захисних засобів, антидотів, антибіотиків) встановлюється командиром частини (підрозділу) за рекомендаціями начальника медичної служби.

5. На аеродромі, зараженому радіоактивними речовинами, підготовка заражених ПС до польотів проводиться на місцях стоянок без дезактивації ПС. Для захисту персоналу при цьому використовуються ЗІЗ.

6. Під час хімічного та біологічного зараження роботи на ПС виконуються в ЗІЗ.

7. Перелік ЗІЗ, що використовуються, визначає командир підрозділу з урахуванням характеру дій персоналу, метеоумов, фізичного навантаження та характеру місцевості.

8. Під час виконання робіт у кабіні ПС повинні вживатись заходи щодо унеможливлення потрапляння до неї радіоактивних, отруйних та біологічних речовин.

9. Робота ІТС у ЗІЗ за потреби організовується позмінно. Графік позмінної роботи на АТ розробляється заступником командира частини з ІАС разом із начальником служби радіаційного, хімічного, біологічного захисту. Чередування змін при цьому проводиться таким чином, щоб закінчення зміни відбувалось при повному завершенні операцій. Тривалість роботи однієї зміни не повинна перевищувати допустимий час перебування у ЗІЗ, який приводиться в методичних вказівках.

Для відпочинку персонал використовує сховища та спеціальні машини, обладнані фільтровентиляційними агрегатами (установками), а на період між польотами виводиться в незаражений район.

10. Для забезпечення керування персоналом під час роботи на АТ у ЗІЗ на захисному одязі ліворуч на рівні грудей водостійкою фарбою робиться надпис із вказанням військового звання й прізвища. Розміри напису: довжина - 12 см, висота - 8 см.

11. Військовий контроль за опроміненням персоналу здійснюється індивідуальним чи груповим методом. Показники вимірювачів дози у ІТС знімаються медичною службою не менше одного разу на добу.

Про отримання однократних доз опромінення 100 рад і більше негайно доповідається по команді.

Врахування доз опромінення та картки обліку доз опромінення персоналу ведуться за встановленими формами.

12. Контроль за радіоактивним зараженням персоналу і матеріальних засобів проводиться на незараженій місцевості після виконання бойового завдання за вказівкою командира авіаційної частини силами та засобами підрозділу служби радіаційного, хімічного, біологічного захисту і спеціально підготовленими спеціалістами авіаційної частини. За потреби для скорочення часу може проводитися вибірковий контроль. Вибірковому контролю в підрозділах підлягають 2-4 людини та 1-2 одиниці АТ. Порядок виконання контролю визначає заступник командира частини з ІАС. Хімічний контроль здійснюється силами та засобами підрозділу радіологічного, хімічного та біологічного захисту.

13. Спеціальна обробка ПС організовується заступником командира авіаційної частини з ІАС разом з начальником служби радіаційного, хімічного, біологічного захисту та здійснюється обслугами спеціальної обробки.

Кількість обслуг та їх склад визначаються наказом командира авіаційної частини. Для виконання спеціальної обробки авіаційна частина забезпечується необхідними технічними засобами спеціальної обробки, розчинами та рецептурами. Постачання забезпечується службою радіаційного, хімічного, біологічного захисту авіаційної частини та відповідними службами забезпечення.

На зараженому аеродромі обробка ПС проводиться на майданчиках спеціальної обробки, на РД поблизу зон розосередження чи безпосередньо на стоянках, куди подаються необхідні засоби обробки. Якщо територія аеродрому не заражена, то спеціальна обробка ПС виконується тільки на майданчиках спеціальної обробки.

14. Залежно від бойової обстановки спеціальна обробка техніки може бути частковою чи повною.

Часткова обробка проводиться за окремим розпорядженням командира підрозділу без припинення виконання бойового завдання. Під час часткової спеціальної обробки обробляються окремі найбільш забруднені деталі (вузли) та поверхні ПС, з якими стикається персонал під час підготовки ПС до польоту, а в разі зараження радіоактивними речовинами обробляється вся заражена поверхня. У першу чергу обробляються ПС, що не мають зовнішніх пошкоджень.

Повна обробка проводиться після виконання бойового завдання з дозволу командира частини (підрозділу). При цьому обробляється вся поверхня ПС, його обладнання, АЗУ та ЗТО. Після виконання дегазації, дезактивації проводиться контроль радіоактивного та хімічного зараження ПС. Якщо дегазація, дезактивація виявилися неефективними, то рішення про повторну обробку чи її припинення приймає командир частини на підставі доповіді начальника служби радіаційного, хімічного, біологічного захисту. Безпечні значення наведеної активності в об'єктах військової техніки, безпечне зараження поверхні АТ радіоактивними речовинами та потрібний час спеціальної обробки приводяться в методичних вказівках. Повнота дегазації (дезінфекції) ПС досягається дотриманням режиму обробки, норм витрат розчинів чи рецептур і правил спеціальної обробки.

15. Роботи на аеродромі та підготовка ПС до польоту після спеціальної обробки, якщо є загроза ураження персоналу внаслідок залишкового зараження АТ, проводяться у ЗІЗ. Дозвіл на роботу без використання ЗІЗ дає командир частини.

16. Усі ПС, які потрапили в зону дії вражаючих факторів ядерного вибуху, райони застосування хімічної та біологічної зброї, а також ПС, що пройшли спеціальну обробку, підлягають детальному огляду та контролю технічного стану. Обсяг огляду та контролю визначає заступник командира ае з ІАС.

17. В умовах застосування противником ЗМУ заступник командира частини з ІАС зобов'язаний:

готувати командиру (начальнику штабу) частини пропозиції щодо розосередження ІТС частини та його захисту;

встановлювати режими та порядок опробування двигунів, маршрути руління (буксирування) ПС, пересування ЗНО СЗ і автотранспорту (разом із заступником командира ае з ІАС), порядок розміщення та пересування персоналу, що унеможливлює повторне зараження внаслідок пилоутворення та переносу зараження на техніку, людей і незаражені ділянки аеродрому;

разом із начальником служби радіологічного, хімічного та біологічного захисту організовувати спеціальну обробку АТ;

розробляти разом із начальником служби радіологічного, хімічного та біологічного захисту графік позмінної роботи на АТ;

встановлювати порядок виконання робіт на АТ, що забезпечує своєчасне виконання поставлених завдань при збереженні боєздатності ІТС частини в умовах зараження аеродрому (АТ);

організовувати контроль за виконанням ІТС частини заходів безпеки під час дії в умовах радіологічного, хімічного та біологічного зараження аеродромів і роботи на зараженій АТ.

18. Під час польотів із заражених аеродромів командири ае, а також командири (начальники) підрозділів ІАС зобов'язані:

визначати порядок використання сховищ для персоналу і техніки в зоні розосередження (районі розташування персоналу);

контролювати стан закріплених сховищ та укриттів для персоналу;

перевіряти наявність і справність ЗІЗ у підпорядкованого персоналу;

забезпечити розосередження (укриття) закріпленої за підрозділом техніки;

встановлювати порядок оповіщення персоналу в зоні розосередження (районі розташування);

оцінювати радіаційну (хімічну) обстановку в зоні розосередження (районі розташування) і забезпечувати виконання бойового завдання в умовах зараження.

Крім того, командири ае, командири (начальники) підрозділів ІАС в районі розташування підпорядкованих підрозділів повинні організувати радіаційне та хімічне спостереження, а також дозиметричний контроль опромінення персоналу та ступеня радіоактивного зараження АТ.

19. Захист від ЗМУ під час перебазування авіаційних частин досягається розосередженням АТ, її маскуванням, безперервною радіаційною та хімічною розвідкою, комплексним використанням ЗІЗ персоналу, захисних засобів техніки, а також створенням системи зв'язку та оповіщення про радіаційне, хімічне та біологічне зараження.

20. З прибуттям у район нового базування ІТС бере участь у здійсненні заходів щодо захисту від ЗМУ.

21. Під час планування роботи в умовах зараження необхідно враховувати втрати ІТС, зниження його працездатності під час використання ЗІЗ, а також додаткові втрати на спеціальну обробку та на відновлення нормального психологічного стану персоналу.

22. Підготовка ІТС до роботи в умовах радіаційного, хімічного та біологічного зараження здійснюється шляхом систематичних тренувань за планом бойової підготовки, які організовуються начальником служби радіаційного, хімічного, біологічного захисту частини разом із заступником командира частини з ІАС. Тренування проводяться разом із перевірками бойової готовності частини.

1. Експлуатація АТ, яка пройшла спеціальну обробку, без ЗІЗ здійснюється з дозволу командира авіаційної частини на підставі даних контролю радіоактивного та хімічного зараження і доповіді начальника служби радіаційного, хімічного, біологічного захисту.

2. ПС, які знаходяться у залізобетонних укриттях (далі - ЗБУ) закритого типу, радіоактивному зараженню не піддаються і не підлягають дезактивації. Роботи з підготовки ПС до польоту у ЗБУ персонал виконує без ЗІЗ.

3. Зовнішні поверхні ПС, які пролетіли через радіоактивну хмару, дезактивації не підлягають. АД та агрегати, що обдувалися зараженим атмосферним повітрям, підлягають дезактивації.

4. На зараженому ОР аеродромі у разі потреби термінового виконання бойового завдання чи перебазування на аеродром маневру виконується часткова дегазація АТ. Після часткової дегазації ПС підготовка їх до польотів проводиться у ЗІЗ.

У випадку нестачі часу на обробку ПС, технічних засобів дегазації, розчинів та рецептур, обслуг спеціальної обробки підготовка заражених ПС проводиться без їх дегазації на місцях стоянок ПС. При цьому персонал використовує протигаз, комплект КЗО-Т, захисний плащ у вигляді комбінезона. Після польоту ПС на режимах, що забезпечують їх самодегазацію в повітрі, та посадки на незаражені аеродроми підготовка ПС до повторного польоту здійснюється після проведення хімічного контролю зараження та може виконуватися без ЗІЗ. ПС, які знаходяться у ЗБУ закритого типу, зараженню осідаючими аерозолями ОР не піддаються та не підлягають дегазації. У такому випадку підготовка ПС проводиться персоналом у протигазах.

ПС, ЗТО та боєприпаси, заражені зоманом і продегазовані розчином СФ-2У чи гасом (бензином, спиртом), на незаражених аеродромах повинні експлуатуватися персоналом у протигазах та захисних рукавицях. Протигази можуть бути зняті з дозволу командира авіаційної частини.

Особливу увагу цьому питанню слід приділяти під час роботи в закритому приміщенні (ЗБУ, ангарі, наметі). ПС, АЗУ і ЗТО, заражені газом Ві-ікс, іпритом і продегазовані розчином СФ-2У чи гасом (бензином, спиртом), повинні експлуатуватися персоналом у захисних рукавицях протягом 1-2 діб після дегазації.

5. АТ, що потребує евакуації на ремонтні підприємства, безпосередньо перед підготовкою до відправки підлягає контролю на радіаційне (хімічне) зараження та за потреби спеціальній обробці.

6. Передача АТ, що заражена вище допустимих значень, з частини (підрозділу) в частину (підрозділ) заборонена. У виняткових випадках рішення на передачу такої техніки всередині частини приймає командир частини. У разі якщо ступінь радіоактивного зараження АТ перевищує встановлені норми, а дезактивація неефективна, то відновлення (ремонт) здійснюється після природного зниження ступеня зараження до допустимого.

1. Посадові обов'язки ІТС ІАС ЦОВВ, у підпорядкуванні яких є СДА, визначаються положенням про відповідні структурні підрозділи.

Обов'язки інших посадових осіб ІТС СДА, які не наведені в цьому розділі, розробляються з урахуванням цих Правил і затверджуються вищим начальником ІАС.

2. Усі посадові особи ІТС у спеціальному відношенні підпорядковуються вищим посадовим особам ІАС. Підпорядкованість ІТС у спеціальному відношенні передбачає виконання нижчими посадовими особами ІТС вказівок, розпоряджень (усних і письмових) та інших директивних документів вищих посадових осіб ІАС з питань експлуатації та ремонту АТ та обладнання з даної спеціальності.