Про затвердження Інструкції з експлуатації електрогазової техніки в державній авіації України

2. Під час роботи вуглецевозарядних станцій і заправників вуглекислотних авіаційних необхідно:

не допускати підвищення тиску у комунікаціях станції заправника, системі нейтрального газу і вогнегасниках понад допустимий;

не залишати рідкий двоокис вуглецю в приміщеннях із температурою всередині них вище +25 °С більше однієї доби, щоб після його нагрівання не створювати тиск, небезпечний для міцності комунікацій;

не допускати витоку двоокису вуглецю в кузов;

запобігати потраплянню твердої фази двоокису вуглецю (снігу) на відкриті ділянки тіла для уникнення обморожування.

Зарядка систем нейтрального газу і вогнегасників за допомогою вуглецевозарядних станцій і заправників вуглекислотних авіаційних проводиться з невеликими перепадами тиску (для уникнення зайвого нагрівання двоокису вуглецю під час стиснення і зменшення продуктивності компресора).

3. Під час експлуатації вуглецевозарядних станцій у зимовий період необхідно враховувати, що адсорбент в осушувачах зволожується швидше, ніж за високої температури, тому необхідно частіше проводити регенерацію адсорбенту, не допускаючи підвищення вологості двоокису вуглецю більше 0,04 % маси. Крім того, слід враховувати, що:

за низької температури продуктивність компресора зростає і час зарядки систем нейтрального газу та вогнегасників зменшується;

у зимовий період зростає небезпека замерзання або забивання твердою фракцією двоокису вуглецю всмоктувальних комунікацій станції.

4. Аеродромні заправники вогнегасників повітряних суден під час експлуатації розміщуються на відкритих майданчиках, а за температури навколишнього повітря нижче -10 °С - у закритих приміщеннях.

Усі роботи щодо підготовки рідких компонентів суміші, а також роботи із зарядки вогнегасників, до складу компонентів яких входить 4-хлористий вуглець, виконуються наземними авіаційними спеціалістами в протигазах.

5. Під час зарядки вогнегасників повітряних суден вогнегасними сумішами необхідно:

не допускати підвищення тиску в системах заправника і у вогнегасниках понад допустимий;

забезпечувати надійну вентиляцію зарядної камери і приміщення;

здійснювати постійний контроль за герметичністю всієї системи і негайно усувати виявлені несправності, скинувши із системи тиск.

Особлива увага звертається на правильність користування системою підігріву балонів з двоокисом вуглецю. Підігрів не приєднаного до зарядного пристрою заповненого двоокисом вуглецю балона вкрай небезпечний і призводить до його вибуху.

6. Зарядка вогнегасників виконується відповідно до інструкції з експлуатації заправника і паспортів на вогнегасники та з урахуванням особливостей кожного типу вогнегасників і способів, що застосовуються для їх зарядки вогнегасними сумішами.

Роботи, пов'язані із зарядкою вогнегасників вогнегасними сумішами, повинні виконуватися не менше ніж двома фахівцями.

7. Облік роботи вуглецевозарядних станцій, заправників вуглекислотних авіаційних, аеродромних заправників вогнегасників повітряних суден, а також витрати вогнегасної суміші ведеться в журналі обліку роботи засобу аеродромно-технічного обслуговування повітряних суден (газозарядних станцій та установок), дані з якого переносяться у формуляр.

1. До резервуарів для зріджених газів належать резервуари транспортні для рідкого кисню і азоту, цистерни транспортні для рідкого кисню і азоту (далі - резервуари), призначені для зберігання, транспортування зріджених кисню і азоту та заправки ними систем повітряних суден.

2. Резервуари монтуються на кузовах вантажних автомобілів, які дозволяється розміщувати у відкритих боксах чи на майданчиках окремо від інших видів техніки.

Допускається установка резервуарів у приміщеннях, які примикають до виробничих будівель, за умови відділення їх капітальною стіною. У таких випадках у будівлях і приміщеннях має бути передбачений вихід парів газів назовні. Будівлі і приміщення для зберігання резервуарів повинні мати вибухобезпечну електропроводку, підлога не повинна бути асфальтованою чи дерев'яною. Поруч із резервуарами розміщуються інструкції з правилами експлуатації резервуарів і техніки безпеки.

3. Експлуатація резервуарів здійснюється відповідно до чинного законодавства України.

4. Дозвіл на введення в експлуатацію резервуарів видається особою, яка пройшла спеціальне навчання, здала необхідні заліки і призначена наказом командира авіаційної частини для здійснення нагляду за технічним станом та експлуатацією посудин. Дозвіл видається на підставі документації підприємства-виробника після технічного опосвідчення і перевірки організації обслуговування.

Дозвіл на введення в експлуатацію із зазначенням строків наступного технічного огляду записується в паспорт резервуара.

Обслуговування резервуарів для рідкого кисню, змонтованих на автомобілі, повинні здійснювати дві особи. З метою уникнення можливого потрапляння мастила на деталі кисневих комунікацій водію забороняється доторкатися до агрегатів і комунікацій спеціального обладнання електрогазової техніки.

Працівник, що наповнює резервуар, повинен мати чистий спеціальний одяг, рушник і мило.

5. Під час транспортування залізничним, водним, повітряним і автомобільним транспортом резервуари закриваються брезентовим чохлом, а штуцери гнучких рукавів - заглушками і чохлами.

Кузов автомобіля чи вантажний відсік повітряного судна під час транспортування резервуарів для рідкого кисню повинен бути чистим, наявність масляних плям на підлозі не допускається.

Під час організації транспортування резервуарів повітряними суднами необхідно дотримуватися таких вимог:

закриття вентиля виходу парів в атмосферу проводиться безпосередньо перед вильотом, відкриття - негайно після посадки;

тривалість перебування резервуара із закритим вентилем газоскидання не повинна перевищувати 6 годин при нормальному самовипаровуванні резервуара, тиск не повинен бути більше 0,2 МПа (2 кгс/см-2);

під час тривалого транспортування передбачається можливість виходу парів зрідженого газу за борт повітряного судна.

Зберігання і транспортування резервуарів, наповнених рідким киснем (азотом), із закритим вентилем для виходу парів в атмосферу категорично забороняється (крім транспортування повітряними суднами).

6. Під час зарядки резервуарів зрідженими газами забороняється перевищувати норму заповнення резервуарів. Також не допускається витікання газу через вентилі і комунікації, перегинання гнучких рукавів.

7. Резервуари не рідше одного разу на 10 років підлягають періодичному технічному опосвідченню.

Технічне опосвідчення резервуарів виконується особою, відповідальною за нагляд за технічним станом та експлуатацією посудин, у присутності особи, відповідальної за справний стан і безпечну дію посудин.

Резервуари підлягають позачерговому технічному опосвідченню:

якщо посудина не експлуатувалась більше дванадцяти місяців, за винятком випадків тривалого зберігання (консервації);

якщо посудина була демонтована і встановлена на новому місці;

якщо проводились виправлення випинів або вм'ятин, а також реконструкція або ремонт посудини із застосуванням зварювання чи паяння елементів, що працюють під тиском;

за вимогою особи, відповідальної за нагляд, або особи, відповідальної за справний стан і безпечну дію посудин.

8. Внутрішні поверхні кисневих резервуарів і арматури знежирюються в строки, передбачені інструкціями підприємств-виробників, але не рідше одного разу на рік.

У разі виявлення слідів мастила в рідкому кисні, який зберігається в резервуарі, такий резервуар знежирюється незалежно від дати проведення останнього знежирення.

Відігрівання і знежирення резервуарів виконуються за допомогою установок для знежирення резервуарів, під час експлуатації яких особлива увага звертається на справність і працездатність захисного вимикального пристрою і терморегуляторів.

9. На кожен резервуар ведеться журнал обліку наповнення резервуара рідким киснем (азотом) та його спорожнення (додаток 10), дані з якого переносяться у формуляр. На кожен резервуар заводиться паспорт на рідкий кисень чи азот та довідка про технічну справність і знежирення (додаток 11).

10. На резервуарах для рідкого кисню уздовж середньої циліндричної частини кожуха із двох сторін наносяться блакитною фарбою смуги завширшки 200 мм, над смугою чорною фарбою з лівого боку наноситься напис "Кисень", а з правого - "Небезпечно".

На резервуарах для рідкого азоту смуги наносяться чорною фарбою, над смугою жовтою фарбою з лівого боку наноситься напис "Азот", а з правого - "Небезпечно".

Висота літер зазначених написів на резервуарах повинна бути 100 мм.

Вентилі та інструмент резервуарів для рідкого кисню повинні бути пофарбовані в блакитний колір, для рідкого азоту - у чорний.

1. Установки для газифікації зріджених газів призначені для газифікації зрідженого кисню (азоту) та наповнення під тиском газоподібним киснем (азотом) балонів чи газозарядних станцій.

До установок для газифікації зріджених газів належать стаціонарні газифікаційні установки та рухомі газифікатори зріджених газів.

Установки для газифікації зріджених газів можуть розміщуватися:

стаціонарні газифікаційні установки - у закритих і вентильованих приміщеннях, які відповідають вимогам пожежної безпеки;

рухомі газифікатори зріджених газів - у кузовах автомобілів.

Скидання газу зі стаціонарних газифікаційних установок має здійснюватись у визначене безпечне місце.

2. Перед початком роботи установок для газифікації зріджених газів необхідно переконатися у справності:

засобів заземлення;

автоматичних вимикачів;

автоматичного захисного вимикального пристрою;

контрольно-вимірювальних приладів.

3. Під час роботи установок для газифікації зріджених газів необхідно:

стежити за герметичністю магістралей і комунікацій;

у разі зменшення рівня рідини в резервуарі для забезпечення нормальної всмоктувальної здатності насоса збільшити тиск у резервуарі до 0,2 МПа (2 кгс/см-2);

припинити газифікацію з появою несправностей або в разі підвищення температури газу, який видається, понад +60 °С.

4. Облік роботи установок для газифікації рідкого кисню (азоту) ведеться в журналі обліку газифікації рідкого кисню (азоту) (додаток 12), дані з якого переносяться у формуляр. Крім того, на установках для газифікації зріджених газів ведеться журнал приймання та видачі балонів.

1. Аеродромні пересувні електроагрегати призначені для живлення бортової мережі повітряних суден електричним струмом під час перевірки їх обладнання, а також для електростартерного запуску авіадвигунів на аеродромі.

Машинні перетворювачі призначені для перетворення електричної енергії промислової частоти в електричну енергію підвищеної частоти або змінного струму в постійний.

Установки для перевірки і дозаправки гідросистем призначені для перевірки, опресування і дозаправки гідравлічних систем повітряних суден.

Електрогідроустановки поєднують функції електроагрегатів і установок для перевірки і дозаправки гідросистем.

2. До обслуговування повітряних суден допускаються аеродромні пересувні електроагрегати, машинні перетворювачі (далі - електроагрегати) та установки для перевірки і дозаправки гідросистем (електрогідроустановок), технічні характеристики яких відповідають параметрам бортових систем повітряних суден.

Під час їх експлуатації необхідно:

не допускати застосування не передбачених конструкцією і технічною документацією запобіжників, вставок, автоматів захисту мережі, засобів заземлення, приладів контролю і сигналізації та інших захисних пристроїв, які забезпечують безпеку обслуговування повітряних суден;

постійно стежити за справністю і чистотою штепсельних рознімачів і перехідників;

не допускати застосування електрокабелів з несправною ізоляцією, постійно стежити за чистотою і справністю акумуляторних батарей та акумуляторних відсіків;

постійно контролювати якість робочої рідини в гідросистемах, не допускаючи застосування некондиційної рідини;

не допускати нагрівання гідравлічної рідини у гідросистемах вище температури, яка допускається інструкцією з експлуатації;

стежити за чистотою і справністю гідравлічних фільтрів і бортових гідравлічних клапанів;

стежити за надійністю всіх електричних і гідравлічних з'єднань.

3. Перед початком роботи електроагрегатів (електрогідроустановок) необхідно перевірити працездатність систем постійного і змінного струму та відповідність вихідних параметрів за частотою і напругою інструкції з експлуатації, а також відповідність положення перемикачів режимів роботи режиму обслуговування повітряного судна.

Перед початком роботи з перевірки і дозаправки гідравлічних систем повітряних суден обов'язково проводиться кільцювання гідравлічних систем гідроустановок (електрогідроустановок). Кільцювання виконується для перевірки справності і працездатності систем, видалення з них повітря, а також нагрівання гідравлічної рідини у системах до необхідних, зазначених в інструкції з експлуатації, температур.

Перед приєднанням (від'єднанням) електрокабелів і гідравлічних рукавів електроагрегатів та установок для перевірки і дозаправки гідросистем (електрогідроустановок) необхідно переконатися у відсутності в них електричної напруги чи тиску гідравлічної рідини.

Приєднувальні рознімачі електроагрегатів та установок для перевірки і дозаправки гідросистем (електрогідроустановок) повинні бути чистими, справними і відповідати приєднувальним рознімачам повітряних суден. У разі відсутності потреби у використанні деяких приєднувальних рознімачів, передбачених конструкцією, а також під час зберігання чи транспортування електроагрегатів та установок для перевірки і дозаправки гідросистем (електрогідроустановок) на приєднувальні рознімачі надіваються брезентові чохли.

4. Облік роботи електроагрегатів та установок для перевірки і дозаправки гідросистем (електрогідроустановок) ведеться в журналі обліку роботи засобу аеродромно-технічного обслуговування повітряних суден (засобів електропостачання, запуску, кондиціювання, підігріву та перевірки гідросистем) (додаток 13), дані з якого переносяться у формуляр.

1. Засоби кондиціювання повітря призначені для створення і підтримання заданих температурних умов у кабінах, спеціальних відсіках, салонах повітряних суден та вентиляції висотного спорядження льотного складу при непрацюючій системі кондиціювання повітря повітряного судна, а також для створення необхідних гігієнічних умов льотному складу, одягненому у висотне спорядження, під час перевезення його в районі аеродрому і чергування в кабінах повітряних суден.

До засобів кондиціювання повітря належать аеродромні багатоцільові кондиціонери та авіаційні кондиціонери.

2. У процесі експлуатації кондиціонерів режим їх роботи ("Охолодження", "Обігрів" чи "Вентиляція") визначається залежно від температури навколишнього повітря та відповідно до інструкцій з експлуатації. Не допускається експлуатація хладонових систем кондиціонерів при температурі навколишнього повітря нижче +5 °С.

Кондиціонери під час роботи розміщуються за напрямком вітру так, щоб гази, які відпрацювали, з двигунів не потрапляли у всмоктувальні фільтри повітряної системи.

Під час експлуатації кондиціонерів особлива увага звертається на:

герметичність хладонових систем;

чистоту і своєчасне обслуговування фільтрів повітряної системи;

справність і працездатність систем автоматики, сигналізації і блокувань, запобіжних пристроїв і редукторів.

3. Засоби підігріву повітря призначені для підігріву авіаційних двигунів, кабін і трансмісій повітряних суден гарячим повітрям та інших об'єктів за температури навколишнього повітря нижче +10 °С.

До засобів підігріву повітря належать уніфіковані моторні підігрівачі.

4. Для обігріву кабін повітряних суден та інших місць перебування авіаційного персоналу дозволяється застосовувати тільки підігрівачі, які допущені для цього технічною документацією на них.

Під час обслуговування повітряних суден температуру повітря, що видається, необхідно підтримувати в межах, визначених технічною документацією на повітряні судна.

Повторний запуск підігрівачів здійснюється тільки після продування калорифера повітрям від вентилятора протягом не менше п'яти хвилин.

Під час експлуатації підігрівачів особлива увага звертається на:

наявність і справність засобів пожежогасіння і пристрою заземлення;

якість і сорт пального, яке застосовується для підігрівальної установки;

справність і працездатність запобіжних пристроїв, засобів захисту і сигналізації.

5. Щоденний облік роботи кондиціонера (підігрівача) ведеться в журналі обліку роботи засобу аеродромно-технічного обслуговування повітряних суден (засобів електропостачання, запуску, кондиціювання, підігріву та перевірки гідросистем). Підсумковий облік роботи ведеться у формулярах.

1. Майстерня електрогазової техніки МЕГТ-1 призначена для виконання регламентних робіт і поточного ремонту спеціального обладнання електрогазової техніки в польових умовах.

2. Надійна робота майстерні забезпечується дотриманням інструкцій підприємства-виробника з техніки безпеки та експлуатаційних документів на обладнання і комплектуючі вироби.

Забороняється робота в майстерні сторонніх осіб, які не пройшли інструктаж з техніки безпеки, не вивчили обладнання майстерні і вимоги щодо його експлуатації.

1. Балони для стиснених, зріджених і розчинених газів призначені для їх зберігання і транспортування.

2. Кожен балон повинен мати справний вентиль, башмак, ковпак, кільце горловини і два гумових кільця. Балони, встановлені на газозарядних станціях, можуть бути без башмаків, ковпаків і кілець. Допускається застосування на електрогазовій техніці двогорлових балонів.

На верхній сферичній частині кожного балона має бути вибито (чітко видно) такі дані:

товарний знак підприємства-виробника;

номер балона;

фактична маса (кг) порожнього балона без обліку маси вентиля і ковпака. Для балонів місткістю до 12 л включно - з точністю до 0,1 кг, понад 12 до 55 л включно - із точністю до 0,2 кг;

дата (місяць, рік) виготовлення і наступного опосвідчення;

робочий тиск (Р), МПа (кгс/см-2);

пробний гідравлічний тиск (П), МПа (кгс/см-2);

місткість балона, л. Для балонів місткістю до 12 л включно - номінальна, для балонів місткістю понад 12 до 55 л включно - фактична з точністю до 0,3 л;

тавро ВТК підприємства-виробника круглої форми діаметром 10 мм;

тавро інспектора державного нагляду за охороною праці центральних органів виконавчої влади круглої форми діаметром 12 мм (після проведення періодичного опосвідчення).

Місце на балонах, де вибиті паспортні дані, повинно бути покрите безбарвним лаком та обведене білою фарбою.

3. Балони для різних видів газу мають такі особливості в конструкції та ущільненні вентилів:

на балонах для негорючих газів бокові штуцери вентилів мають праве різьблення, на балонах для горючих газів - ліве;

вентилі балонів для отруйних газів забезпечуються заглушками;

вентилі балонів для кисню вкручуються на глет, який не містить жирових речовин, на фольгу або із застосуванням рідкого натрієвого скла та не повинні мати просалених чи промаслених деталей і прокладок.

4. Балони наповнюються стисненими газами до відповідного робочого тиску. Під час наповнення балонів стисненими газами враховується температура навколишнього середовища.

Після наповнення балонів перевіряється герметичність закриття вентилів.

Забороняється наповнювати газом балони, в яких:

закінчився строк періодичного опосвідчення;

відсутні встановлені тавра;

несправні вентилі;

пошкоджений корпус (тріщини, сильна корозія, помітна зміна форми);

пошкоджені, навскіс або слабо насаджені башмаки;

немає залишкового тиску;

наявна волога;

фарбування і написи не відповідають встановленим вимогам.

На станціях (установках), де балони наповнюються стисненими газами, ведуться журнали прийому і видачі балонів. Журнали для кожного газу ведуться окремо.

5. У кожній авіаційній частині створюється склад для зберігання балонів. Склади для зберігання балонів, наповнених газами, повинні відповідати чинному законодавству України.

Балони з медичним киснем зберігаються окремо від всіх інших балонів.

Склади для зберігання балонів повинні бути забезпечені засобами пожежогасіння і знаходитися на відстані не менше 20 м один від одного та від виробничих будівель, не менше 150 м від житлових будинків і не менше 200 м від громадських приміщень.

На складах повинні бути вивішені інструкції, правила і плакати з техніки безпеки і поводження із балонами, що знаходяться на складі.

Забороняється зберігати будь-які горючі матеріали і виконувати роботи, пов'язані із застосуванням відкритого вогню, ближче ніж 25 м від складу із балонами.

Наповнені балони із насадженими на них башмаками зберігаються у вертикальному положенні. Для запобігання падінню балони повинні встановлюватися у спеціально обладнані гнізда, клітки або відгороджуватися бар'єром. Місткість кожної клітки не повинна перевищувати 20 балонів.

Над відсіками для зберігання балонів вивішуються таблички з написами: "Балони порожні", "Балони наповнені".

У польових умовах балони можуть зберігатися під навісами або на відкритому майданчику укритими брезентом. У такому випадку балони укладаються у штабелі із прокладками з мотузки, дерев'яних брусів чи гуми між їх горизонтальними рядами. Висота штабеля балонів не повинна перевищувати 1,5 м. Вентилі балонів у штабелі повинні бути направлені в один бік.

6. Під час відбору газу з балона вентиль відкривається повільно. Ударяти по вентилю і по балону молотком або іншими металевими предметами забороняється.

Якщо вентиль несправний (погнутий, зламаний тощо) або на вентилі кисневого балона виявлені сліди мастила чи жирів, балон негайно відправляється в ремонт. Використовувати такі балони забороняється.

Випуск газів із балонів у ємності з більш низьким тиском повинен виконуватись тільки через редуктор, призначений спеціально для цього газу і пофарбований у відповідний колір. Камера низького тиску редуктора повинна мати манометр і пружинний запобіжний клапан, відрегульований на дозволений тиск для ємності, яка заправляється.

7. Перевезення балонів виконується на ресорному транспорті або на автокарах. На невеликі відстані балони перекочуються у вертикальному або злегка нахиленому положенні. Переносити балони на плечах і тягнути по землі забороняється.

Транспортні засоби для кисневих балонів повинні бути чистими, без слідів мастила та інших горючих речовин.

Балони перевозяться в горизонтальному положенні обов'язково із прокладками між ними. Як прокладки можуть застосовуватися дерев'яні бруски із гніздами для балонів, а також гумові або мотузкові кільця товщиною не менше 25 мм (по два кільця на кожен балон), які убезпечують балони від ударів один об одний. Усі балони під час перевезення укладаються вентилями в один бік та вкриваються для запобігання впливу на них опадів і прямих сонячних променів.

Спільне транспортування балонів, наповнених киснем, із балонами, наповненими горючими газами, забороняється.

Навантаження балонів на автотранспорт виконується в межах його вантажопідйомності, але не вище бортів автомобіля (причепа).

8. Балони, які експлуатуються, підлягають обов'язковому періодичному опосвідченню відповідно до чинного законодавства України.

Для періодичного опосвідчення і ремонту балонів в авіаційній частині організовується спеціальний пункт, який реєструється відповідно до чинного законодавства України.

Періодичне опосвідчення і ремонт усіх балонів, за винятком балонів для ацетилену, здійснюються за допомогою штатного обладнання, яке входить у комплект установки для перевірки і опосвідчення посудин високого тиску.

9. Балони зовні повинні бути пофарбовані та мати необхідні написи і смуги, які відповідають назві газу, для якого призначені. Написи наносяться по колу балонів на довжину не менше 1/3 кола, а смуги - по всьому колу. Висота літер напису повинна бути 60 мм, ширина смуги - 25 мм.

Фарбування, написи і смуги на балонах для різних газів повинні відповідати даним, зазначеним у додатку 14 до цієї Інструкції.

1. Заходи і правила техніки безпеки в авіаційних частинах і підрозділах, які здійснюють експлуатацію електрогазової техніки, спрямовуються на створення безпечних умов праці, попередження виробничого травматизму і захворювань наземних авіаційних спеціалістів. За створення безпечних умов праці відповідають командири авіаційних частин і підрозділів.

2. До роботи на електрогазовій техніці допускаються наземні авіаційні спеціалісти, що пройшли підготовку в спеціалізованих навчальних закладах, знають конструкцію та правила безаварійної експлуатації електрогазової техніки, мають посвідчення водія та свідоцтво наземного авіаційного спеціаліста встановленого зразка, здали необхідні заліки, пройшли стажування та наказом командира авіаційної частини допущені до самостійної роботи.

Перевірка знань здійснюється комісією, призначеною командиром авіаційної частини, не рідше одного разу на рік. Крім того, не рідше одного разу на квартал наземні авіаційні спеціалісти, які експлуатують електрогазову техніку, інструктуються щодо техніки безпеки. Перевірка знань та інструктаж проводяться на робочих місцях із використанням наочних посібників.

3. Під час експлуатації електрогазової техніки забороняється:

виконувати ремонтні роботи, пов'язані із паянням, зварюванням, підтягуванням місць ущільнень та з'єднань;

підпилювати та обстукувати апарати, арматуру, газові та рідинні комунікації, які знаходяться під тиском;

використовувати мастила, спеціальні рідини, хімікати і матеріали, не передбачені інструкціями підприємств-виробників;

встановлювати у кисневі комунікації засобів видобутку, зберігання, транспортування, газифікації та зарядки газоподібним або рідким киснем манометри, не призначені для роботи із киснем і такі, що не мають написів "Кисень", "Мастило", "Небезпечно";

входити на робочі майданчики, у приміщення та транспортні засоби із киснево-газовою апаратурою персоналу, який не має безпосереднього відношення до роботи на цій техніці, про що на видних місцях вивішуються відповідні написи;

залишати сліди мастил і жирів на техніці та агрегатах, які контактують із киснем, працювати на кисневій техніці незнежиреним інструментом, а також із забрудненими мастилом та жиром руками;

залишати працюючу техніку без нагляду;

запускати двигуни в приміщеннях із недостатньою вентиляцією;

застосовувати для перевірки герметичності кисневих і вуглекислотних комунікацій інші способи, ніж перевірка мильною водою;

захаращувати сторонніми предметами відсіки спеціального обладнання, приміщення і робочі майданчики, а також залишати в них промаслене ганчір'я;

зберігати кисень в одному приміщенні із пально-мастильними матеріалами;

зберігати вогненебезпечні, горючі й отруйні матеріали, які застосовуються на установках і станціях, поза межами спеціально обладнаних приміщень;

здійснювати зарядку і заправку газових і рідинних систем вище встановлених експлуатаційною документацією тисків і норм заправки;

допускати контактування кисню із мастилами, жирами, вовною, ватою та іншими горючими матеріалами і речовинами;

встановлювати киснево-газову техніку на асфальтовані майданчики та зливати рідкий кисень на речовини, здатні самозайматись;

курити і запалювати вогонь у радіусі до 25 м від розташування киснево-газової техніки;

курити і підходити до відкритого вогню раніше ніж через 30 хв. після роботи з киснем для уникнення раптового спалахування насиченого ним одягу;

допускати потрапляння рідкого кисню чи азоту, двоокису вуглецю чи хладону на відкриті ділянки тіла для уникнення обморожування;

працювати без спеціального одягу встановленої форми (комбінезона, халата, фартуха, рукавиць, окулярів тощо) або в брудному та промасленому спецодязі;

працювати на станціях і установках без відгородження частин, які рухаються (маховиків, привідних ременів тощо);

проводити ремонт електроустаткування електрогазової техніки, яке знаходиться під струмом, а також застосовувати не передбачені інструкціями запобіжники, вставки, автомати захисту, засоби заземлення;

різко відкривати пробки радіаторів двигунів відразу після зупинки для уникнення опіків охолоджувальною рідиною;

перегинати рукава під час зарядки і роздачі стиснених та зріджених газів для уникнення виходу з ладу рукавів високого тиску для газоподібних газів та гнучких рукавів для зріджених газів. Перед кожним приєднанням до повітряного судна зарядних рукавів необхідно виконати їх продування, перед від'єднанням - скинути з них тиск;

транспортувати резервуари з рідким киснем на транспортних засобах із несправними паливними системами, системами запалювання і вихлопу, а також допускати потрапляння рідкого кисню на підлогу кузова та автомобільні шини транспортного засобу. Для приєднання гнучких рукавів для рідкого кисню застосовуються тільки алюмінієві або мідні молотки.

4. Виконувати роботи із обслуговування та усунення несправностей дозволяється тільки при вимкнутому двигуні силової установки і виключених системах. При цьому забороняється користуватися несправними або зношеними інструментами і пристосуваннями.

Під час підготовки до роботи обов'язково перевіряється надійність замків, що фіксують кришки люків у відкритому положенні.

5. У процесі роботи електрогазової техніки необхідно постійно стежити за допомогою контрольно-вимірювальних приладів за роботою силової установки при всіх режимах. У випадку появи сигналу, який вказує на її нестабільну роботу, негайно вживати заходів із усунення дефектів відповідно до інструкції з експлуатації.

Для забезпечення безперебійної роботи всіх систем електроагрегатів і електрогідроустановок необхідно вчасно виконувати калібрування (повірку) контрольно-вимірювальних приладів і перевірку запобіжних пристроїв відповідно до їх паспортів, а також стежити за чіткістю і своєчасним відновленням попереджувальних написів.

6. Перед запуском силових установок перевіряється справність засобів пожежогасіння, які входять до комплекту електрогазової техніки, та готується у протипожежному відношенні майданчик на місці запуску. Під час обслуговування електрогазової техніки не допускається проливання пального, мастила і робочої рідини, потрапляння цих рідин на проводи і агрегати електричних систем (у разі проливання видалити їх ганчір'ям). Забороняється зберігати просочене горючими рідинами ганчір'я на електрогазовій техніці.

Використовувати воду для гасіння пожежі на електрогазовій техніці забороняється.

7. Під час роботи із гідравлічними системами наземні авіаційні спеціалісти повинні дотримуватись таких вимог безпеки:

виконувати відпрацювання гідросистем повітряних суден тільки у тих випадках, коли вони мають однакові робочі рідини і параметри (тиск і витрати), що відповідають параметрам установки для перевірки гідросистем (електрогідроустановок);

надійно приєднувати рукава гідравлічних систем до штуцерів установок і бортових рознімачів повітряних суден;

не перевищувати тиск у гідросистемі вище передбаченого інструкцією з експлуатації;

не заправляти баки робочою рідиною під час роботи двигуна і при включених насосах;

не виконувати ремонт, усунення несправностей, підтягування з'єднань, які знаходяться під тиском, рукавів і гідравлічного обладнання;

не від'єднувати всмоктувальні і особливо нагнітальні рукава до скидання з них тиску.

8. Крім зазначених в цій Інструкції основних правил техніки безпеки, наземні авіаційні спеціалісти, які працюють на електрогазовій техніці, повинні знати і неухильно виконувати правила техніки безпеки, викладені в інструкціях підприємств-виробників з експлуатації електрогазової техніки, що враховують особливості експлуатації кожного конкретного зразка.

1. З метою усунення виявлених поломок, відновлення ресурсу електрогазової техніки та її складових частин залежно від технічного стану, характеру несправностей (відмов, пошкоджень) і трудомісткості робіт з їх усунення встановлюються такі види ремонтів:

для електрогазової техніки - поточний, за технічним станом, середній, капітальний, регламентований;

для агрегатів - поточний і капітальний.

2. Своєчасний і якісний ремонт електрогазової техніки є важливою умовою підтримання її бойової готовності. Основними складовими своєчасного і якісного ремонту є:

наявність відповідно оснащених, укомплектованих підготовленим обслуговуючим персоналом ремонтних підрозділів і постійна їх готовність до виконання завдань з ремонту електрогазової техніки;

правильна організація виробничої діяльності, дотримання технологічного процесу та технічних умов на ремонт, постійний контроль за його проведенням;

своєчасне виявлення пошкодженої електрогазової техніки та її доставка в ремонтні підрозділи авіаційної частини, ремонтні органи електрогазової техніки і майна служби забезпечення (далі - ремонтні органи служби забезпечення);

постійне вдосконалення технологічного процесу ремонту;

створення запасів і своєчасне забезпечення ремонтних підрозділів необхідними запасними частинами;

взаємодія між ремонтними підрозділами та службами забезпечення.

3. Ремонт електрогазової техніки здійснюється:

ремонтними підрозділами авіаційних частин - у техніко-експлуатаційній частині автомобільної техніки, пункті технічного обслуговування і ремонту;

ремонтними (ремонтно-відновлювальними) органами служби забезпечення - на ділянках ремонту електрогазової техніки;

підприємствами промисловості України, які мають відповідні дозволи та ліцензії (далі - підприємства), - на ділянках ремонту спеціального обладнання електрогазової техніки.

Спеціальне обладнання електрогазової техніки, яке у своєму складі має агрегати, вузли і деталі авіаційного типу, крім того, може відновлюватись авіаційними техніко-експлуатаційними частинами.

4. Поточний ремонт електрогазової техніки виконується у разі її виходу з ладу під час експлуатації в міжремонтний період. Поточний ремонт проводиться з метою забезпечення або відновлення її працездатного стану із заміною або відновленням окремих складових частин.

Під час виконання поточного ремонту допускається заміна окремих агрегатів, у тому числі одного основного, за винятком рами транспортного засобу (спеціального обладнання). Перелік основних агрегатів спеціального обладнання електрогазової техніки визначено у додатку 15 до цієї Інструкції.

Поточний ремонт може проводитись силами наземних авіаційних спеціалістів та обслуговуючого персоналу ремонтних підрозділів авіаційних частин і ремонтних органів служби забезпечення (за нарядами служби забезпечення), а також на підприємствах.

Поточний ремонт електрогазової техніки авіаційних частин, у штаті яких не передбачено ремонтних підрозділів, здійснюється силами ремонтних підрозділів авіаційних частин, у штаті яких ці підрозділи передбачено. Рішення на проведення зазначеного ремонту оформлюється у вигляді наряду на ремонт, який видається службою забезпечення.

Тривалість перебування електрогазової техніки у поточному ремонті не повинна перевищувати 10 діб.

5. Ремонту за технічним станом підлягає електрогазова техніка незалежно від її напрацювання до планового ремонту.

Потреба в проведенні ремонту за технічним станом визначається комісією авіаційної частини за результатами проведення контрольного випробування та технічного діагностування електрогазової техніки.

Ремонт за технічним станом може виконуватись обслуговуючим персоналом ремонтних органів служби забезпечення або підприємствами на готових агрегатах. Також допускається заміна окремих основних агрегатів, за винятком рами транспортного засобу, але не більше половини їх кількості.

Підставою для направлення електрогазової техніки у ремонт до ремонтного підрозділу є витяг із місячного плану-графіка технічного обслуговування і ремонту машин авіаційної частини або наряд на ремонт (виготовлення, обробку) - у разі виконання ремонту за технічним станом поза межами авіаційної частини.

6. Середній ремонт електрогазової техніки проводиться у разі напрацювання не менше 60 % норми напрацювання до капітального ремонту для нової техніки та не менше 50 % для техніки, щодо якої проводився капітальний ремонт. Середній ремонт проводиться з метою відновлення справності та часткового відновлення її ресурсу до чергового планового капітального ремонту.

Під час виконання середнього ремонту допускається заміна або ремонт не менше двох і не більше половини основних агрегатів, крім рами транспортного засобу, а також обов'язково перевіряється технічний стан та за потреби проводиться поточний ремонт решти складових частин.

Середній ремонт виконується ремонтними органами служби забезпечення (за нарядами служби забезпечення), а також на підприємствах.

Тривалість перебування електрогазової техніки в середньому ремонті не повинна перевищувати 30 діб.

7. Капітальний ремонт електрогазової техніки проводиться після відпрацювання міжремонтного ресурсу. Капітальний ремонт проводиться з метою відновлення справності і повного або близького до повного відновлення ресурсу електрогазової техніки до чергового планового капітального (середнього) ремонту із відновленням або заміною будь-яких складових частин, включаючи базові.

Капітальний ремонт проводиться на підприємствах за нарядами служби забезпечення згідно з укладеними договорами.

Під час капітального ремонту проводиться повне розбирання зразка електрогазової техніки, заміна або капітальний ремонт усіх складових частин і зношених деталей, збирання, регулювання та випробування.

Капітальний ремонт агрегату полягає у його повному розбиранні, заміні або ремонті всіх зношених і пошкоджених деталей, збиранні і випробуванні відповідно до технічних умов на капітальний ремонт.

8. Регламентований ремонт електрогазової техніки призначений для забезпечення (підтримання, відновлення) експлуатаційної готовності електрогазової техніки, яка перебуває на тривалому зберіганні, а також електрогазової техніки поточного забезпечення під час її тривалої експлуатації із обмеженою витратою ресурсу.

Регламентований ремонт проводиться через 12-15 років тривалого зберігання електрогазової техніки або у разі напрацювання менше 50 % норми напрацювання до капітального ремонту за цей самий період.

Регламентований ремонт проводиться на підприємствах. Під час виконання регламентованого ремонту може проводитись доробка та модернізація, а також заміна засобів рухомості.

Електрогазова техніка, щодо якої проводився регламентований ремонт, може ставитися на тривале зберігання або передаватись на укомплектування авіаційних частин для використання за призначенням.

Міжремонтний ресурс для електрогазової техніки, яка знаходилась на тривалому зберіганні та пройшла регламентований ремонт, встановлюється такий самий, як і для нових зразків електрогазової техніки, а для електрогазової техніки, яка була в експлуатації і пройшла регламентований ремонт, - як для зразків електрогазової техніки після капітального ремонту.

Рішення щодо подальшого використання електрогазової техніки після проведення регламентованого ремонту приймає начальник служби забезпечення.

9. У разі передчасного виходу електрогазової техніки та її основних агрегатів із ладу з вини наземних авіаційних спеціалістів складається акт технічного стану, до якого додаються матеріали службового розслідування та витяг із наказу командира авіаційної частини щодо вжитих заходів і покарання винних осіб. Зазначені документи подаються на розгляд начальнику служби забезпечення для прийняття рішення щодо відновлення зразка електрогазової техніки.

10. Міжремонтний ресурс базового шасі та спеціального обладнання електрогазової техніки встановлюється відповідними нормативними документами з визначення норм напрацювання (строків служби) до ремонту.

11. Електрогазова техніка, яка направляється у плановий ремонт, повинна відповідати технічним умовам на передачу в ремонт. При відправці електрогазової техніки у ремонт заміна її складових частин забороняється. Електрогазова техніка, яка направляється у регламентований ремонт, крім того, повинна бути розконсервована, укомплектована згідно з комплектувальними відомостями зразка, мати індивідуальний комплект запасного інструменту та приладдя.

У разі надходження в середній (поточний) ремонт електрогазової техніки, яка не відповідає технічним умовам на передачу її у ремонт, ця техніка приймається на тимчасове зберігання. У такому випадку командир ремонтного органу служби забезпечення у триденний строк надсилає командиру авіаційної частини, який направив електрогазову техніку в ремонт, та начальнику служби забезпечення, який видав наряд на її ремонт, повідомлення із викладенням причин відмови у прийманні електрогазової техніки в ремонт. Командир авіаційної частини, який направив електрогазову техніку в ремонт, при отриманні повідомлення зобов'язаний протягом тижня усунути недоліки та забезпечити її передачу в ремонт.

12. У ремонтний орган служби забезпечення електрогазова техніка приймається за нарядами на ремонт (виготовлення, обробку), які видаються відповідною службою забезпечення. Наряди на ремонт виписуються на підставі наданих авіаційними частинами заявок на проведення ремонту (відновлення), актів технічного стану, донесень про потребу в ремонті електрогазової техніки із обов'язковим наданням для перевірки формулярів (паспортів) електрогазової техніки, всі розділи яких повинні бути повністю заповнені на день підписання акта.

Передача електрогазової техніки в ремонт здійснюється на підставі наряду на ремонт (виготовлення, обробку) та акта технічного стану, до яких обов'язково додається приймально-здавальний акт на приймання в ремонт електрогазової техніки (додаток 16). До зазначених документів обов'язково додаються формуляр (паспорт) електрогазової техніки та довідка про стан електрогазової техніки, яка передається в ремонт (додаток 17).

13. Приймання відремонтованої електрогазової техніки з ремонтного органу служби забезпечення здійснюється за нарядом на ремонт (виготовлення, обробку) зі складанням акта технічного стану, в якому зазначаються виконані роботи і гарантійне напрацювання замінених агрегатів.

Один примірник затвердженого начальником (командиром) акта технічного стану разом із виконаним нарядом на ремонт (виготовлення, обробку) надсилається на адресу начальника служби забезпечення, який видав наряд.

14. На автомобільному та електрогазовому складі авіаційних частин та в ремонтних органах служби забезпечення створюється запас агрегатів, механізмів і приладів (обігові фонди) у кількості, яка забезпечує їх безперебійну роботу та можливість у стислі строки забезпечити готовність електрогазової техніки до використання (з урахуванням виробничих потужностей та визначених завдань).

15. Електрогазова техніка, яка передається в середній (поточний) ремонт та одержується після середнього (поточного) ремонту, повинна бути укомплектована вузлами і деталями, передбаченими конструкцією підприємства-виробника, за винятком індивідуального комплекту запасного інструменту і приладдя, вогнегасників (крім вогнегасників, які входять до комплекту протипожежної системи газозарядних станцій).

16. Електрогазова техніка, яка передається в середній (поточний) ремонт, повинна бути очищена від бруду, іржі. Усі складові частини, прилади і деталі повинні бути закріплені на електрогазовій техніці, як це передбачено її конструкцією.

17. Відремонтована електрогазова техніка, її складові частини, вихідні параметри її систем повинні відповідати технічним умовам на ремонт та експлуатаційній документації на зразок електрогазової техніки.

Електрогазова техніка повинна мати справні й опломбовані спідометри і лічильники мотогодин. Місця з'єднання гідравлічних шлангів, заливні горловини гідробаків, штепсельні рознімачі та інші пристосування електрогазової техніки мають бути законтровані та опломбовані.

18. Після середнього (поточного) ремонту електрогазова техніка випробовується пробігом базового шасі (до 15 кілометрів), а її спеціальне обладнання випробовується під навантаженням за всіма параметрами.

19. Ремонтні органи служби забезпечення повинні гарантувати надійну роботу відремонтованої електрогазової техніки в цілому та всіх її складових частин за умови виконання вимог експлуатації, догляду і зберігання, вказаних в експлуатаційній документації, протягом трьох місяців з дня одержання після ремонту та напрацювання за цей час не більше 25 % мотогодин річної норми напрацювання, визначеної на відремонтований зразок електрогазової техніки.

Протягом гарантійного строку всі виявлені приймальником несправності на електрогазовій техніці та її складових частинах ремонтний орган служби забезпечення зобов'язаний усунути в установленому порядку.

20. Порядок передачі електрогазової техніки в ремонт на підприємства та одержання їх після ремонту визначається Інструкцією про порядок передачі озброєння, військової техніки і майна в ремонт, затвердженою наказом Міністерства оборони України від 31 липня 2012 року № 505, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 17 серпня 2012 року за № 1394/21706.

1. У парку авіаційної частини обладнується клас безпеки руху та інструктажу водіїв (наземних авіаційних спеціалістів) і старших машин. Крім обладнання, плакатів, схем, навчальної літератури, технічних засобів навчання, які використовуються під час вивчення правил дорожнього руху та інструктажу водіїв і старших машин, у класі повинні бути стенди і плакати, які вказують на особливості експлуатації електрогазової техніки, схема маршрутів руху транспортних засобів та пішоходів по аеродрому, схеми під'їзду (від'їзду) засобу аеродромно-технічного обслуговування повітряних суден до (від) повітряного судна, вимоги до електрогазової техніки, яка виділяється для аеродромно-технічного забезпечення польотів.

2. Для проведення технічного обслуговування і поточного ремонту автомобільної та електрогазової техніки в парку авіаційної частини обладнується техніко-експлуатаційна частина автомобільної техніки (пункт технічного обслуговування та ремонту), на яку додатково покладається проведення номерних регламентних робіт і поточних (в окремих випадках середніх на готових агрегатах) ремонтів на спеціальному обладнанні електрогазової техніки.

З цією метою в ремонтному підрозділі додатково створюються пост регламентних робіт і поточного ремонту спеціального обладнання електрогазової техніки та пост технічного обслуговування засобів електроживлення повітряних суден в укриттях та на стоянках.

Для виконання технічного обслуговування і ремонту, проведення регламентних робіт на киснезарядних станціях у техніко-експлуатаційній частині автомобільної техніки (пункті технічного обслуговування та ремонту) авіаційних частин обладнується окреме приміщення, яке повинно відповідати встановленим вимогам. Обслуговування та ремонт інших транспортних засобів у цьому приміщенні категорично забороняються.

За повноту і якість виконання технічного обслуговування, регламентних робіт і ремонту відповідає начальник (командир) ремонтного підрозділу.

3. Електрогазове майно зберігається на складі автомобільного та електрогазового майна. Склад розміщується в окремих опалюваних чи неопалюваних приміщеннях на території парку.

У разі відсутності в авіаційній частині групи газового забезпечення (киснеазотодобувної станції) на складі автомобільного та електрогазового майна організовується місце для зберігання балонів із стисненими газами.

1. Організація занять з технічної підготовки наземних авіаційних спеціалістів покладається на командирів і штаб авіаційних частин. Контроль за ходом занять здійснюється начальником автомобільної та електрогазової служби авіаційної частини.

2. Заняття з технічної підготовки із наземними авіаційними спеціалістами проводяться в навчальних класах, оснащених навчально-розрізними агрегатами, плакатами, які містять інформацію про будову, експлуатацію і ремонт електрогазової техніки, а також безпосередньо на електрогазовій техніці. Заняття з практичного водіння і застосування електрогазової техніки проводяться на аеродромах.

3. Допуск наземних авіаційних спеціалістів, які прибули з вищих військових навчальних закладів, до самостійного виконання посадових обов'язків здійснюється наказом по авіаційній частині після перевірки їх теоретичних знань з експлуатації електрогазової техніки і практичних навичок роботи на ній.

4. Підготовка наземних авіаційних спеціалістів для роботи на електрогазовій техніці здійснюється в спеціалізованих навчальних закладах.

Після прибуття зі спеціалізованих навчальних закладів до авіаційної частини за наземними авіаційними спеціалістами наказом командира авіаційної частини закріплюється штатна електрогазова техніка.