Спеціальне обладнання МПА
Примітки:
1. Форма опису медичного майна:
№ з/п | Найменування предмета | Строк зберігання в роках | Одиниці вимірювання | Кількість | Рік виготовлення, дата та номер аналізу | Примітка |
1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 |
2. Під час формування укладок кількість і склад медичного майна в разі потреби (за погодженням із начальником медичної служби центральних органів виконавчої влади державної авіації України та видів Збройних Сил України за підпорядкованістю) доповнюється за рахунок запасів поточного постачання відповідно до обсягу вирішуваних завдань.
3. У разі відсутності будь-яких препаратів дозволяється їх заміна на аналоги за дією.
4. Комплектність майна перевіряється не рідше одного разу на 10 днів. Під час перевірки проводиться повторна стерилізація інструментарію та майна.
Облік комплектності та повторної стерилізації ведеться в журналі за формою:
Журнал
обліку кількості та якісного стану медичного майна медичного поста аеродрому
Дата | Виявлені недоліки та зауваження | Прізвище перевіряючого, його підпис | Відмітка про усунення недоліків та зауважень | Дата стерилізації інструментарію та перевірки майна, підпис відповідальної особи |
1 | 2 | 3 | 4 | 5 |
Додаток 4
до Правил медичного забезпечення
польотів державної авіації України
(пункт 7 глави 2 розділу ІІ)
МЕТОДИКА
перевірки якості медичного кисню, призначеного для зарядки бортових кисневих систем повітряних суден
1. Начальник медичної служби перед проведенням польотів проводить перевірку наданої документації (паспорта) на медичний кисень, гігієнічного стану засобів заправлення киснем та органолептичну оцінку його якості.
2. Ця перевірка включає перевірку документів, що підтверджують якість газу (паспорта), чистоту шлангів і штуцерів засобів заправлення, наявність спецодягу (білих халатів), спирту для обробки штуцерів і заправного шланга.
3. Паспорт, що визначає якість медичного кисню, містить такі відомості:
найменування підприємства-виробника та його товарний знак;
номер партії;
дату виготовлення;
масу рідкого кисню;
результати фізико-хімічного аналізу.
4. Медичний кисень, що призначений для дихання у висотному польоті, містить чистого кисню не менше 99,5 %. Він не повинен мати запах, містити ацетилен, масла, окис вуглецю, газоподібні кислоти та луги, вологу та механічні домішки.
Газоподібний кисень, що отримується шляхом електролізу води, для медичних цілей не застосовується.
5. Органолептична оцінка якості кисню проводиться в такий спосіб: водієві автомобільної кисневозарядної станції пропонується увімкнути подачу кисню з незначним тиском і направити кисневий шланг убік від людей і вогненебезпечних поверхонь на чисте дзеркало, що розміщується таким чином, щоб відбитий від дзеркала кисень потрапляв на обличчя перевіряючого. При цьому одночасно визначаються запах (контроль відсутності запаху) і вологість кисню (контроль відсутності вологи).
Після цього струмінь кисню направляють на чорну тканину (контроль відсутності світлих домішок), а потім - на білу тканину (контроль відсутності темних домішок).
Після проведення перевірки начальник медичної служби робить відмітку в паспорті про дозвіл на використання кисню для заправлення систем повітряного судна.
Додаток 5
до Правил медичного забезпечення
польотів державної авіації України
(пункт 9 глави 2 розділу ІІ)
ОРІЄНТОВНІ СТРОКИ
відсторонення від польотів осіб льотного складу і персоналу з управління повітряним рухом, що вживали лікарські засоби
__________
Примітки:
1. Ці строки відсторонення від польотів збільшуються за умов підвищеної індивідуальної чутливості до медикаментозних засобів, про що слід зазначати у медичній книжці льотного складу.
2. Строк придатності препарату визначається за аркушем-вкладкою до нього.
Додаток 6
до Правил медичного забезпечення
польотів державної авіації України
(пункт 13 глави 2 розділу ІІ)
ПЕРЕЛІК
обладнання приміщення передпольотного медичного огляду
__________
Примітки:
1. Приміщення передпольотного медичного огляду розташовується на аеродромі і складається із двох кімнат. Одна з кімнат призначена для очікування й облаштовується вішаками для одягу, необхідною кількістю стільців, крісел або диванів, столиками для газет, журналів, брошур, медичної літератури. Інша кімната призначена безпосередньо для проведення передпольотного медичного огляду й обладнується столом для лікаря, стільцями, кушеткою, умивальником, настільною лампою, графином із чистою питною водою, медичною шафою для зберігання медичного майна та медикаментів, необхідних для проведення огляду та надання невідкладної медичної допомоги.
2. Під час проведення передпольотного медичного огляду льотного складу, персоналу з керування безпілотними авіаційними комплексами, персоналу з управління повітряним рухом у кімнаті очікування вимірюється температура тіла. За відсутності такої кімнати вимірювання температури тіла проводиться в коридорі або іншому опалюваному приміщенні.
3. Приміщення передпольотного медичного огляду облаштовується пристроєм зв’язку з керівником польотів з гучномовцем для прослуховування радіообміну екіпажів повітряних суден.
4. Використовувати приміщення передпольотного медичного огляду для будь-яких інших цілей немедичної спрямованості заборонено.
( Додаток 6 в редакції Наказу Міністерства оборони № 525 від 19.10.2018 )
Додаток 7
до Правил медичного забезпечення
польотів державної авіації України
(пункт 14 глави 2 розділу ІІ)
ПРОЦЕДУРА
проведення передпольотного медичного огляду
( Додаток 7 в редакції Наказу Міністерства оборони № 525 від 19.10.2018 )
Додаток 8
до Правил медичного забезпечення
польотів державної авіації України
(пункт 3 глави 6 розділу ІІ)
ОСОБЛИВОСТІ
організації різних видів харчування осіб льотного складу
І. Загальні положення
1. Застосовуються три основних види харчування осіб льотного складу (далі - ЛС):
повсякденне (передпольотне) харчування в наземних умовах;
бортове харчування під час тривалих польотів, що включає бортове водозабезпечення;
харчування та водозабезпечення в аварійних умовах.
2. У комплексі заходів щодо підготовки осіб ЛС до польотів особливе значення надається організації раціонального харчування.
ІІ. Повсякденне харчування в наземних умовах
1. Повсякденне харчування - це всі прийоми їжі протягом 24 годин до початку польотів та в процесі проведення польотів (особливо безпосередньо перед польотом).
Повсякденне харчування організовує продовольча служба на базі стаціонарної льотної їдальні. Безпосередньо перед польотами їжа може прийматися в їдальні та (або) на аеродромі (у спеціально визначених місцях). У льотній їдальні організовуються, як правило, основні прийоми їжі: сніданок, обід, вечеря, а на аеродромі - другі сніданки або вечері і за необхідності основні прийоми їжі.
Повсякденне (передпольотне) харчування є важливим засобом підвищення працездатності осіб ЛС у польоті та збереження його здоров’я.
2. Передпольотний сніданок (обід, вечерю) особи ЛС приймають в льотній їдальні за 1,5-2 години до вильоту. З метою недопущення висотного метеоризму в передпольотний раціон заборонено включати продукти, що сприяють підвищеному газоутворенню в кишечнику (боби, горох, квасоля, чечевиця, ячмінна та вівсяна крупи, кукурудза, редька, ріпа, гарбуз тощо).
Продукти рослинного походження, багаті на клітковину, вводяться в передпольотний раціон у суворо нормованих кількостях: не більше 200 грамів житнього хліба (вчорашньої випічки), не більше 100 грамів капусти, не більше 550 грамів картоплі, не більше 250 грамів інших овочів. Овочі повинні проходити термічну обробку. Не рекомендується перед польотом пити квас та холодну некип’ячену воду у великій кількості.
У добовому передпольотному раціоні не дозволяється робити заміну продуктів, що може спричинити збільшення вмісту в добовому пайку круп, житнього хліба, овочів. З метою зменшення газоутворення в кишечнику рекомендується використовувати в передпольотному харчуванні кисле молоко, кефір, ацидофілін, цибулю, часник, кріп, та інщі продукти, що пригнічують газоутворюючу флору кишечника. Особливо доцільним є прийом цих продуктів на вечерю напередодні польотів.
Полівітамінні препарати, що входять до складу льотного пайка, приймаються під час передпольотного прийому їжі.
У передпольотний раціон включаються продукти, що легко перетравлюються та засвоюються і мають невеликий об’єм.
У передпольотне меню заборонено включати багаті жиром продукти для попередження можливих диспепсичних розладів.
Для збереження високого рівня працездатності під час льотної зміни безпосередньо на аеродромі через 4 години після передпольотного прийому їжі додатково видається другий сніданок (друга вечеря) з калорійністю близько 700 кілокалорій, що вміщує переважно поживні речовини, які легко перетравлюються та засвоюються, вуглеводи, жири та білки. До другого сніданку рекомендується включати білий хліб, цукор, сир, яйця, ковбасу, кисле молоко, шоколад, гарячий чай та каву.
3. Розподіл добового раціону за прийомами їжі для чотириразового харчування наведено в таблиці 1.
Таблиця 1
Розподіл добового раціону за прийомами їжі для чотириразового харчування
(у відсотках від загальної калорійності льотного пайка)
4. Другий сніданок (друга вечеря) видаються на аеродромі у перерві між польотами.
5. За умов жаркого клімату, коли мають місце високі показники температури повітря вдень, калорійність їжі, що приймається в найбільш спекотні години та збігається з інтенсивним льотним навантаженням, не повинна перевищувати 20-35 % загальної добової калорійності. Під час вечері у кінці робочого дня її можна збільшити до 36-40 %.
У разі триразового режиму харчування на сніданок повинно припадати близько 30 %, на обід - 50 %, на вечерю - 20 % загальної добової калорійності раціону.
6. З метою забезпечення раціонального харчування, запобігання харчовим отруєнням та токсикоінфекціям під час базування на аеродромах, не обладнаних стаціонарними харчоблоками, начальник медичної служби посилює контроль за санітарно-гігієнічним станом польових кухонь-їдалень, якістю продуктів та води, умовами їх зберігання, приготування та прийому їжі, а також за станом здоров’я персоналу польової кухні-їдальні.
7. У разі відсутності можливості приготування їжі з продуктів льотного пайка використовуються консервовані та концентровані продукти, що мають харчову цінність, аналогічну льотному пайку. У цих випадках передбачається триразове харчування. Добові раціони продуктів на заміну льотного пайка комплектуються відповідними підрозділами частин (установ) за рахунок продуктів, що надходять на поточне постачання, у суворій відповідності до встановлених норм. Раціони у вигляді сухих пайків комплектуються з розрахунку на дві, три або чотири особи. Заявку на необхідну кількість добових раціонів до відповідних підрозділів подає штаб (управління) частини (установи).
8. У разі відсутності польових кухонь-їдалень на аеродром доставляються армійські казанки (каструлі), ложки, виделки та ножі для відкривання консервів.
Для розігріву їжі доставляється сухе паливо з розрахунку 100 грамів на одну особу льотного складу на добу. Питна вода та вода для приготування їжі постачається тільки з перевірених джерел та відповідає встановленим вимогам.
9. Якщо харчування осіб ЛС здійснюється в пунктах громадського харчування, начальник медичної служби під час проведення передпольотного медичного огляду уточнює час прийому їжі та які продукти споживались.
ІІІ. Бортове харчування під час тривалих польотів, що включає бортове водозабезпечення
1. Бортові пайки комплектують у льотній їдальні спеціально призначені та проінструктовані особи. Продукти бортового пайка на один прийом їжі після зовнішнього огляду укладаються в пакети з плівки окремо на кожного члена екіпажу повітряного судна (далі - ПС). Укладка продуктів в один пакет на двох осіб і більше не дозволяється. У бортових пайках забороняється використовувати черствий хліб, прострочені або забруднені продукти, а також негерметичні та сильно деформовані банки з м’ясними, м’ясо-рослинними консервами та соками, банки з ознаками бомбажу.
З метою забезпечення різноманітним харчуванням членів екіпажів ПС під час польотів тривалістю 8 годин і більше дозволяється проводити заміну окремих продуктів згідно з варіантами бортових пайків, що регламентуються керівними документами.
У льотній їдальні готують також гарячий чай і каву, розливають їх в індивідуальні або групові термоси та видають екіпажу в політ.
2. Бортові сумки з пайками та термоси доставляють на аеродром до вказаного в заявці часу і здають під розписку члену екіпажу ПС, який відповідає за організацію харчування в польоті. На ПС бортові пайки розміщують у призначених для цього місцях.
3. У польотах на значних висотах, коли надлишковий тиск у герметичній кабіні ПС не нижчий від барометричного тиску на висоті 5000 метрів, перед прийомом їжі та води екіпаж ПС повинен увімкнути безперервну подачу кисню та послабити кріплення кисневої маски праворуч. Після цього лівою рукою маска відокремлюється від обличчя, а правою рукою до рота підноситься їжа чи кухоль із чаєм (водою, соком). Після закінчення прийому їжі маска повертається на місце, підтягується до обличчя та вимикається безперервна подача кисню.
4. Під час польотів на значних висотах, коли надлишковий тиск у герметичній кабіні ПС дорівнює фактичному барометричному тиску на висоті 5000 метрів або нижчий від нього, екіпаж ПС приймає їжу та п’є виключно в кисневій масці (герметичному шоломі), що має клапан для харчування. У такі польоти видається спеціальний бортовий пайок (висотний), що складається з консервованих пюреподібних та рідких продуктів, упакованих в алюмінієві туби. Перед вживанням їжі з туби необхідно відкрутити ковпачок, зірвати захисну фольгу на горловині туби та накрутити на неї мундштук з парафінованого картону чи органічного скла. Після цього, тримаючи підготовлену вищезгаданим способом тубу, правою рукою ввести мундштук через клапан у масці до рота. Для запобігання забрудненню маски та підмаскового простору не треба сильно натискувати на тубу пальцями.
Після польоту маска та дихальні клапани очищуються від залишків їжі, а сама маска - перевіряється на герметичність.
5. За особою, яка приймає їжу чи п’є, спостерігає один з членів екіпажу ПС для того, щоб у випадку необхідності надати допомогу. Під час раптової розгерметизації кабіни необхідно негайно припинити прийом їжі, повернути маску на місце та відновити герметичність її прилягання до обличчя.
ІV. Харчування та водозабезпечення в аварійних умовах
1. З метою збереження та підтримки працездатності на рівні, необхідному для виживання після аварійного приземлення (приводнення) в безлюдній місцевості, екіпажі ПС забезпечуються аварійними запасами. До складу цих запасів, крім засобів сигналізації та зв’язку, предметів першої необхідності та аптечки, включаються аварійні запаси їжі та води (водно-харчова група).
2. Медичний контроль за харчуванням і водозабезпеченням в аварійних умовах включає:
санітарно-гігієнічний контроль за якістю харчових продуктів і води, призначених для комплектування аварійних запасів;
контроль за правильним комплектуванням харчових груп аварійних запасів;
контроль за своєчасним поповненням аварійних запасів їжі та води.
3. Аварійні запаси їжі та води комплектуються згідно з чинним законодавством.
Санітарно-гігієнічний контроль за якісним станом харчових продуктів і води, що використовуються для комплектування аварійних запасів, здійснює начальник медичної служби, який під час комплектування перевіряє строки придатності продуктів, ознаки їх псування, цілосність упаковки, відсутність бомбажу.
Освіження продуктів, що входять до наборів аварійних запасів, проводиться після закінчення строків зберігання за планами командира частини (керівника установи), а також у разі встановлення повної або часткової неможливості використання продуктів.
V. Особливості організації харчування під час польоту за тривогою
1. У разі неможливості забезпечення осіб ЛС гарячою їжею в період підготовки до польоту за тривогою харчування організовується за рахунок спеціального набору продуктів.
2. Політ екіпажів натщесерце не допускається.
3. Комплекти наборів продуктів зберігаються у двох місцях: на продовольчому складі частини (установи) та в спеціальному приміщенні на аеродромі. Набори повинні бути готові до видачі в будь-який час доби.
4. Контроль за продуктами, що входять у комплект, здійснюється згідно з санітарно-гігієнічними вимогами (зовнішній вигляд, строк зберігання, цілість упаковки, відсутність бомбажу тощо).
VІ. Особливості харчування осіб льотного складу з надлишковою масою тіла
1. В умовах частин (установ) виявлення осіб ЛС з надлишковою масою тіла здійснюється шляхом систематичного їх зважування, вимірювання окружності живота, товщини шкірної складки. Зміна цих показників об’єктивно відображає кількісну характеристику харчування.
Під час експертної оцінки маси, фізичного розвитку осіб ЛС використовується таблиця максимальної нормальної ваги чоловіків відповідно до нормативних документів, що регламентують питання льотно-лікарської експертизи.
2. Для осіб ЛС з тенденцією до систематичного збільшення маси тіла, коли вона тільки перевищує норму, але не досягає максимальної величини, основним завданням є стабілізація маси тіла. Для цього зменшується калорійність їжі, що вживається, та посилюється фізична активність (додатково до фізичної підготовки зайняття спортом, туризмом, здійснення тривалі прогулянки пішки тощо), організовується дієтичне харчування.
Підставою для організації дієтичного харчування є наказ командира частини (керівника установи), виданий на підставі рекомендації лікаря-терапевта під час проходження льотчиком чергової лікарсько-льотної комісії. Начальник медичної служби спільно з начальником продовольчої служби та кухарем-інструктором складає спеціальне меню-розкладку та затверджує його в командира частини (керівника установи).
3. У першу чергу зменшується добове вживання продуктів льотного пайка, що мають високу калорійність і містять переважно вуглеводи та жири: хліба пшеничного на 200 грамів, цукру на 50 грамів, масла вершкового на 40 грамів, шоколаду на 15 грамів. Калорійність добового раціону сягає при цьому 3845 кілокалорій на добу.
Якщо протягом тижня вага не стабілізувалась, із льотного пайка додатково виключається 100 грамів житнього хліба, 40 грамів макаронів, 25 грамів копчених м’ясних продуктів. Це дозволить зменшити калорійність добового раціону до 3480 кілокалорій.
Якщо протягом 7–10 днів не настало стійкої стабілізації ваги, у добовому раціоні зменшується вживання цукру ще на 20 грамів, хліба житнього на 100 грамів, масла вершкового на 10 грамів, рису (чи інших круп) на 30 грамів. Калорійність добового раціону зменшується приблизно до 2970 кілокалорій на добу.
4. Для контролю за динамікою зміни маси тіла проводяться зважування натщесерце не рідше ніж 1-2 рази на тиждень.
Заходи щодо зменшення маси тіла серед осіб ЛС з надлишковою масою тіла проводяться під постійним наглядом лікаря.
VІІ. Заходи медичної служби в разі виявлення атерогенних змін ліпідного обміну
1. У виникненні атерогенних змін ліпідного обміну найважливіша роль належить жировій та вуглеводній складовим раціону харчування (співвідношення між поліненасиченими та насиченими жирними кислотами, простими і складними вуглеводами та кількістю вжитого з їжею холестерину). Приведення у відповідність співвідношень між основними харчовими речовинами та їх компонентами за умови адекватності фактичного харчування енерговитратам людини сприяє нормалізації атерогенних змін ліпідного обміну.
У разі виявлення атерогенних змін ліпідного обміну призначається дієтичне харчування.
2. Дієтичне харчування призначає начальник медичної служби. Показаннями до призначення такого харчування є:
підвищений вміст у плазмі крові одного чи декількох показників ліпідного обміну: холестерину, тригліцеридів, b-ліпопротеїдів, пре-b-ліпопротеїдів;
знижений вміст у плазмі крові a-ліпопротеїдів;
надлишкова маса та ожиріння;
коефіцієнт атерогенності.
3. Під час приготування страв і відпрацювання меню-розкладки враховується часткова заміна одних продуктів іншими. Рекомендуються такі заміни: 50 грамів пшеничного хліба з борошна І ґатунку на 38 грамів борошна пшеничного І ґатунку; 10 грамів рису на 10 грамів макаронних виробів; 10 грамів вершкового масла на 15 грамів олії; 15 грамів сметани на 100 грамів молока; 20 грамів молока згущеного з цукром на 100 грамів молока; 1/2 яйця на 40 грамів сиру; 50 грамів цукру на 165 грамів свіжих фруктів; 25 грамів картоплі на 5 грамів картопляного крохмалю; 100 грамів хліба житнього на 20 грамів свіжих фруктів; 100 грамів пшеничного хліба на 40 грамів свіжих фруктів. Особам з максимальним ступенем ризику розвитку атеросклерозу (коефіцієнт атерогенності вище 6,5 одиниць) та ожирінням показане постійне дієтичне харчування.
4. Особам з вираженими атерогенними змінами ліпідного обміну та надлишковою масою тіла рекомендовано періодично (тривалістю 1 місяць і не менше 4-х разів на рік) користуватися дієтичним харчуванням та приймати полівітаміни.
5. За відсутності у начальника медичної служби інформації щодо показників, зазначених у пункті 2 цього розділу, дієтичне харчування призначається усім особам ЛС 2 рази на рік тривалістю 1 місяць: у весняно-літній період і у період напруженої бойової підготовки (підготовки за призначенням).
Додаток 9
до Правил медичного забезпечення
польотів державної авіації України
(пункт 1 глави 7 розділу ІІ)
ЗРАЗКИ
типових комплектів польотного обмундирування
__________
Примітки:
1. КЛО - умовна одиниця теплоізоляції одягу. Забезпечує комфортні умови теплообміну для сидячої людини, яка знаходиться в стані спокою, за температури повітря 21 °С, відносної вологості не вище 50 % і швидкості руху повітря 0,1 м/с. Такою теплоізоляцією володіє повсякденний одяг офіцера (кітель, штани, сорочка, майка, труси).
2. Вказані комплекти розраховані на перебування в них людини, що виконує фізичну роботу на відкритому повітрі зі швидкістю його руху 5 м/с і більше протягом 2 годин. За потреби більш тривалого перебування в цих умовах або в разі перебування людини в стані спокою слід застосовувати комплект з більш високим рівнем теплоізоляції.
Під час незначного вітру зі швидкістю його руху 2-3 м/с або виконання інтенсивної фізичної роботи повинен використовуватись комплект із меншою теплоізоляцією.
Висотний компенсуючий костюм (далі - ВКК) підвищує теплоізоляцію польотного обмундирування на 0,5 КЛО. Під час використання в поєднанні з демісезонним або зимовим комплектом може бути виключений один із таких елементів, як підстібка до куртки шевретової, светр або куртка літня.
Морський рятувальний комплект (далі - МРК), військово-морський рятувальний комплект (далі - ВМРК) без ВКК мають теплоізоляцію 2,4-2,5 КЛО, а з ВКК - 2,9-3,0 КЛО. МРК (ВМРК) як ізолюючий засіб суттєво впливає на теплообмін людини за усім діапазоном температур оточуючого середовища (зникає виділення поту з поверхні шкіри й одягу). Тому для збереження теплоізоляційних якостей спорядження в зимовий час і недопущення перегрівання організму в літній час потрібна вентиляція підкостюмного простору МРК (ВМРК) у наземних умовах.
За відсутності засобів вентиляції час перебування в МРК (ВМРК) у наземних умовах не повинен перевищувати 15-20 хвилин.
Додаток 10
до Правил медичного забезпечення
польотів державної авіації України
(пункт 3 глави 9 розділу ІІ)
МЕТОДИ
відновлення функціонального стану і працездатності льотного складу
Професійна діяльність льотного складу супроводжується значними нервовими навантаженнями, інколи проходить на фоні більш або менш вираженої втоми, що потребує значного часу для нормалізації функцій організму після польотів. З метою швидкого відновлення функціонального стану і підвищення працездатності членів льотних екіпажів використовується комплекс заходів і засобів психологічного та фізіологічного впливу. Коротка характеристика цих заходів і засобів, а також порядок їх використання наведено нижче.
1. Контрастний температурний вплив
Контрастний температурний вплив (сауна) є одним із фізіотерапевтичних заходів, під час якого сухе тепло з наступним охолодженням і релаксацією здійснює комплексну відновлювальну дію на організм. Сауна призначена для відновлення психофізіологічного стану організму після фізичних і психічних навантажень, зняття надмірної нервово-емоційної напруги, прискорення адаптації до умов жаркого клімату. Основними показаннями для її призначення є перевтома, астенічний стан і порушення сну. Перебування в сауні дозується індивідуально. Допуск до лазневої процедури здійснює лікар на підставі результатів медичного контролю. Перед тим, як зайти в парильне приміщення, необхідно прийняти теплий душ (35-38 °C) протягом 3-4 хвилин, але не намочити голову і не митись з милом. Температура повітря в сауні повинна бути в межах 70-90 °C за вологості 10-15 %.
Під час прийому сауни проводиться 2-3 відвідування парильного приміщення протягом 8-10 хвилин (до появи помітного потовиділення і почервоніння шкіри). Між відвідуваннями влаштовується перерва 3-5 хвилин, яка використовується для відпочинку, масажу або загартовування організму (прийом прохолодного душу, купання в басейні тощо). Сауна завершується в душовій з миттям тіла милом і подальшим відпочинком у положенні лежачи або сидячи протягом 40-60 хвилин. Користуватися саyною рекомендується не частіше одного - двох разів на тиждень.
Про її позитивну дію на організм свідчать міцний сон, хороший апетит, покращення самопочуття і підвищення працездатності, негативна дія проявляється безсонням, млявістю, головним болем.
Абсолютними протипоказаннями для прийому сауни є гострі стадії всіх хвороб або загострення хронічних захворювань, які супроводжуються підвищенням температури тіла, а також гіпотонічним і гіпертонічним станом будь-якого ґенезу, відносними протипоказаннями - надмірні фізіологічні та психічні навантаження, що викликають перевтому. У разі передозування часу прийому сауни можливі запаморочення та тепловий удар.
2. Електротранквілізація центральної нервової системи
Метод призначений для дії на центральну нервову систему (далі - ЦНС) імпульсними струмами (за допомогою приладу "ЛЕНАР") для досягнення ефекту електротранквілізації. При цьому в лобних долях головного мозку створюються ділянки депресії, що сприяє зменшенню збудження емоційних зон гіпоталамуса і зниженню надходження нервових імпульсів із периферії. Метод застосовується для прискореного відновлення зміненого функціонального стану та працездатності, профілактики надмірного нервово-психічного напруження, явищ десинхронозу і вегето-судинної нестійкості.
Під час проведення електротранквілізації ЦНС льотчик перебуває в лежачому стані на спині або в положенні сидячи. На 15-20-шарові марлеві пов’язки (4 х 4 см), попередньо зволожені водою або 4 % розчином соди, накладають електроди: на ділянці чола - роздвоєний катод; під соскоподібними відростками - роздвоєний анод. Електроди не повинні безпосередньо торкатись шкіри.
Перед початком сеансу всі регулятори приладу "ЛЕНАР" встановлюють у крайнє ліве положення, потім у режимі перемінної скважності виставляється частота проходження імпульсів 1000 Гц тривалістю 0,2 мс. Після вмикання приладу в мережу поступово збільшується вихідна напруга струму до появи поколювання або тепла в місцях встановлення електродів. Величина сили струму в ланцюгу пацієнта в межах 0,3-1,0 мА залежно від функціонального стану і індивідуальної вразливості до електричного струму. Тривалість сеансу 30-60 хвилин. Після закінчення процедури вихідна напруга плавно зменшується, регулятори частоти і тривалості імпульсів переводяться в крайні ліві положення. Прилад вимикається.
Про ефективність методу електротранквілізації роблять висновок при підвищенні настрою, покращенні самопочуття, появі свіжості, бадьорості, нормалізації частоти пульсу і артеріального тиску.
Протипоказаннями є запалювальні, травматичні і органічні порушення ЦНС, психічні захворювання, пошкодження органів зору та підвищена індивідуальна чутливість до електричного струму.
3. Електростимуляція нервово-м’язового апарату
Метод призначений для профілактики м’язового дискомфорту, зняття напруження та підвищення загальної працездатності льотного складу і ґрунтується на загальнофізіологічних принципах дії на нервово-м’язовий апарат слабкого електричного струму, що зумовлює природне скорочення м’язів. Застосовується серійний малогабаритний двоканальний електростимулятор індивідуального користування "Міоритм-021", обладнаний автономним живленням. Форма імпульсів струму асиметрична, біполярна з нульовою постійною складовою. Тривалість циклу "збудження - розслаблення" 2,4 та 8 секунд відповідно, девіація частоти від 24±10 до 120±10 Гц, амплітуда вихідного сигналу від 0 до 100±10 мА. Маса апарата - 400 грамів, розміри - 152 х 115 х 35 мм.