Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров’я та благополуччя тварин

2. Державний ветеринарний інспектор призначеного прикордонного інспекційного поста, через який ввозиться вантаж з продуктами, повідомляє про відправлення такого вантажу державного ветеринарного інспектора, відповідального за потужність походження вантажу, із внесенням відповідної інформації до інформаційно-телекомунікаційної системи компетентного органу.

3. Державний ветеринарний інспектор, відповідальний за потужність походження вантажу з продуктами, знімає пломбу з вантажу після його прибуття на таку потужність та повідомляє про це державного ветеринарного інспектора призначеного прикордонного інспекційного поста, через який вантаж було ввезено, із внесенням відповідної інформації до інформаційно-телекомунікаційної системи компетентного органу.

4. Усі витрати, які виникають згідно із цією статтею, включаючи вартість державного контролю, покладаються на оператора ринку або на особу, відповідальну за вантаж, без подальшої компенсації з боку держави.

1. Якщо під час проведення державного контролю вантажу з продуктами, що ввозиться (пересилається) на митну територію України, з’являється обґрунтована підозра щодо невідповідності міжнародного сертифіката вимогам, установленим пунктом 2 частини другої статті 42, статтею 55 цього Закону (неприйнятний міжнародний сертифікат), та/або встановлюється невідповідність продуктів у вантажі тим, що зазначені у міжнародному сертифікаті, державний ветеринарний інспектор повідомляє про це компетентний орган та забезпечує контроль за зберіганням такого вантажу на призначеному прикордонному інспекційному посту.

2. Компетентний орган протягом 24 годин повідомляє оператора ринку (імпортера) або особу, відповідальну за вантаж, про появу обставин, визначених у частині першій цієї статті, а також встановлює зв’язок з компетентним органом, який видав міжнародний сертифікат, з метою проведення консультацій щодо подальших дій із таким вантажем.

3. Якщо компетентний орган, який видав міжнародний сертифікат, підтверджує його прийнятність, відповідний вантаж підлягає фізичній перевірці.

4. Якщо за результатами консультацій з компетентним органом, який видав міжнародний сертифікат, встановлено, що останній є неприйнятним, особі, відповідальній за вантаж, відмовляється у його ввезенні (пересиланні) на митну територію України, а подальше поводження з таким вантажем здійснюється відповідно до статті 54 цього Закону.

1. У разі спалаху на території іншої країни хвороб, внесених до списку хвороб, затвердженого МЕБ, чи інших хвороб, які становлять загрозу для здоров’я людини та/або тварини, або у разі виявлення таких хвороб у вантажі з продуктами компетентний орган має право залежно від рівня загрози вжити один із таких заходів:

1) заборонити ввезення (пересилання) вантажів із продуктами з усієї території зазначеної країни або її окремої частини (зони або компартмента) та, за необхідності, з країни транзиту;

2) встановити спеціальні умови щодо вантажів з продуктами, які надходять з цієї країни або її окремої території (зони або компартмента).

2. Якщо за результатами державного контролю встановлено, що вантаж з продуктами становить загрозу для здоров’я людини, державний ветеринарний інспектор призначеного прикордонного інспекційного поста негайно вживає таких заходів:

1) затримує вантаж з продуктами та приймає рішення про поводження з ним;

2) негайно повідомляє інші призначені прикордонні інспекційні пости та компетентний орган про такий вантаж, у тому числі про його походження та загрозу, яку він становить для здоров’я людини.

1. Якщо за результатами заходів державного контролю вантажу, що ввозиться (пересилається) на митну територію України, виявляється його невідповідність законодавству, державний інспектор (державний ветеринарний інспектор) вносить відповідну інформацію до інформаційно-телекомунікаційної системи компетентного органу, а також заповнює відповідну частину загального документа на ввезення (загального ветеринарного документа на ввезення) та/або вживає заходів, передбачених частинами другою - дванадцятою цієї статті.

2. Якщо інше не передбачено цим Законом, державний інспектор (державний ветеринарний інспектор) проводить затримання вантажів, які не відповідають законодавству, та після консультацій з оператором ринку або особою, відповідальною за вантаж, вживає таких заходів:

1) перевіряє, чи вантаж не становить загрози для здоров’я людини та/або тварини;

2) приймає рішення про знищення чи зміну призначеного використання відповідних продуктів, харчових продуктів нетваринного походження або кормів нетваринного походження, застосування у разі необхідності особливого поводження відповідно до частини сьомої цієї статті або повернення (вивезення) вантажу до країни-експортера (іншої країни).

3. Якщо вантаж, який не відповідає законодавству, було випущено у вільний обіг, державний інспектор (державний ветеринарний інспектор) повідомляє компетентний орган про необхідність здійснення державного моніторингу відповідних видів продуктів, харчових продуктів нетваринного походження та кормів нетваринного походження або, за необхідності, приймає рішення про їх відкликання для вжиття одного із заходів, зазначених у пункті 2 частини другої цієї статті.

4. Якщо за результатами державного контролю встановлено, що вантаж становить загрозу для здоров’я людини та/або тварини, державний інспектор (державний ветеринарний інспектор) здійснює затримання вантажу для його знищення або вжиття будь-якого іншого передбаченого законодавством заходу, необхідного для захисту здоров’я людини та/або тварини.

5. Якщо харчові продукти нетваринного походження та корми нетваринного походження, вантажі з якими при ввезенні (пересиланні) на митну територію України підлягають посиленому державному контролю, не були надані для здійснення державного контролю, державний інспектор (державний ветеринарний інспектор) негайно після виявлення цього факту приймає рішення про їх відкликання та затримання, а в подальшому - про їх знищення або про повернення (вивезення) до країни-експортера (іншої країни) відповідно до частини одинадцятої цієї статті.

6. Вантажі з харчовими продуктами нетваринного походження та кормами нетваринного походження (крім тих, що при ввезенні (пересиланні) на митну територію України підлягають посиленому державному контролю) та вантажі з композитними продуктами (крім тих, що включені до переліку, затвердженого відповідно до частини четвертої статті 41 цього Закону), маркування яких не відповідає законодавству, випускаються у вільний обіг, за умови надання оператором ринку власного письмового зобов’язання привести маркування у відповідність із законодавством до моменту реалізації (пропонування до реалізації) ним відповідних харчових продуктів та кормів.

7. Вантажі з продуктами, а також вантажі з харчовими продуктами нетваринного походження та кормами нетваринного походження, що при ввезенні (пересиланні) на митну територію України підлягають посиленому державному контролю, які не марковані українською мовою, випускаються у вільний обіг у разі виконання таких вимог:

1) державний інспектор (державний ветеринарний інспектор), що здійснює перевірку вантажу, володіє мовою, якою виконано маркування, або оператор ринку надав письмовий переклад маркування українською мовою, засвідчений підписами оператора ринку та перекладача, який має документ, що підтверджує його кваліфікацію (засвідчена підписом перекладача копія такого документа додається до перекладу), та оформлений у дві колонки (ліворуч - оригінальний текст маркування, праворуч - текст українською мовою, який буде використовуватися для приведення маркування у відповідність із вимогами законодавства), або оператор ринку за власний рахунок забезпечує при здійсненні відповідної перевірки вантажу усний переклад маркування перекладачем, який має документ, що підтверджує його кваліфікацію;

2) оператор ринку надав державному інспектору (державному ветеринарному інспектору) власне письмове зобов’язання привести маркування у відповідність із законодавством до моменту реалізації (пропонування до реалізації) ним відповідних продуктів, харчових продуктів нетваринного походження, кормів нетваринного походження.

8. Державний інспектор (державний ветеринарний інспектор), який не дозволяє випуск вантажу у вільний обіг, повідомляє орган доходів і зборів про своє рішення щодо подальшого поводження з таким вантажем шляхом внесення до єдиного державного інформаційного веб-порталу "Єдине вікно для міжнародної торгівлі" відповідної інформації у формі електронного документа, засвідченого електронним цифровим підписом.

9. Особливе поводження з вантажем, що ввозиться (пересилається) на митну територію України, який не відповідає законодавству, може включати такі заходи під контролем державного інспектора (державного ветеринарного інспектора):

1) обробку або переробку, включаючи знезараження, продуктів, харчових продуктів нетваринного походження та кормів нетваринного походження для приведення їх у відповідність із законодавством України або вимогами країни-експортера;

2) переробку харчових продуктів або кормів у будь-який прийнятний спосіб для іншої цілі, ніж споживання людиною або твариною.

10. Державний інспектор (державний ветеринарний інспектор) дозволяє повернення (вивезення) вантажу, що не відповідає законодавству України, до країни-експортера або до іншої країни, лише якщо виконуються такі умови:

1) оператор ринку або особа, відповідальна за вантаж, надали державному інспектору (державному ветеринарному інспектору) інформацію про пункт призначення вантажу в країні-експортері або іншій країні;

2) оператор ринку або особа, відповідальна за вантаж, завчасно поінформували компетентний орган країни-експортера або іншої країни, до якої планується вивезти вантаж, про причини повернення (вивезення) вантажу;

3) компетентний орган країни, яка не є країною-експортером і до якої планується вивезти вантаж, повідомив компетентний орган України про свою готовність прийняти такий вантаж.

11. Вантаж має бути повернуто (вивезено) до країни-експортера або іншої країни протягом 60 днів з дня винесення рішення державним інспектором (державним ветеринарним інспектором). Вантаж, який не було повернуто (вивезено) протягом зазначеного строку, підлягає знищенню, крім випадків, коли порушення строку пов’язано з оскарженням відповідного рішення або дією інших поважних причин і при цьому вантаж не становить загрози для здоров’я людини та/або тварини.

12. Вантаж, щодо якого прийнято рішення про затримання, перебуває під наглядом державного інспектора (державного ветеринарного інспектора) до моменту його повернення (вивезення), знищення або отримання дозволу на випуск у вільний обіг.

13. Оператор ринку (особа, відповідальна за вантаж) зобов’язаний оплатити витрати, пов’язані з поверненням (вивезенням) вантажу, його знищенням, особливим поводженням або зміною призначеного використання.

14. Порядок знищення, особливого поводження та зміни призначеного використання вантажів, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України, які не відповідають законодавству, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів та у сфері ветеринарної медицини.

1. Міжнародний сертифікат (кожен його аркуш), яким супроводжується вантаж із продуктами, що ввозиться (пересилається) на митну територію України, має бути підписаний та засвідчений печаткою компетентного органу країни-експортера або країни походження. Компетентний орган може уповноважити капітана або іншого офіцера рибопереробного судна на підписання міжнародного сертифіката.

2. Міжнародний сертифікат має бути складений (заповнений) англійською мовою або іншою мовою, узгодженою компетентними органами України та країни-експортера (країни походження), а також українською мовою, крім найменування відправника (експортера) та отримувача (імпортера) вантажу, їхньої адреси, торговельної марки та назви (опису) продукту, якщо ці відомості зазначено англійською мовою.

3. Міжнародний сертифікат має складатися одним із таких способів:

1) на одному аркуші паперу;

2) на двох або більше сторінках, що є частиною єдиного та неподільного документа;

3) на двох або більше сторінках, нумерація яких відображає їх належність до певної послідовності (наприклад, сторінка 2 із 4 сторінок).

4. Міжнародний сертифікат повинен мати унікальний ідентифікаційний номер. Якщо сертифікат складається з двох або більше сторінок, які не є частиною єдиного та неподільного документа, унікальний ідентифікаційний номер зазначається на кожній з цих сторінок.

5. Міжнародний сертифікат має бути виданий не пізніше моменту перетину відповідним вантажем з продуктами державного кордону країни-експортера.

6. Форми міжнародних сертифікатів затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів та у сфері ветеринарної медицини, або узгоджуються компетентним органом України з відповідним органом країни-експортера (країни походження).

1. Компетентний орган забезпечує здійснення регулярних заходів державного контролю вантажів з харчовими продуктами нетваринного походження та кормами нетваринного походження, які ввозяться (пересилаються) на митну територію України. Зазначені заходи здійснюються на основі ризик-орієнтованого підходу відповідно до щорічного плану державного контролю або позапланово у випадках, визначених законодавством про державний контроль. Система заходів державного контролю вантажів з харчовими продуктами нетваринного походження та кормами нетваринного походження має охоплювати всі аспекти законодавства про харчові продукти та корми.

2. Державний контроль вантажів з харчовими продуктами нетваринного походження та кормами нетваринного походження може здійснюватися у будь-якому пункті пропуску на державному кордоні України або в зоні митного контролю на митній території України, якщо інше не передбачено цим Законом.

3. Заходи державного контролю, зазначені у частині першій цієї статті, включають документальну перевірку, перевірку відповідності та фізичну перевірку, що здійснюються з періодичністю, затвердженою компетентним органом.

4. Компетентний орган затверджує періодичність проведення документальних перевірок, перевірок відповідності, фізичних перевірок, лабораторних досліджень (випробувань) вантажів з харчовими продуктами нетваринного походження та кормами нетваринного походження з урахуванням:

1) ризиків, пов’язаних з різними видами харчових продуктів та кормів;

2) ризиків, що враховують історію ввезення (пересилання) відповідних вантажів в Україну, у тому числі інформацію про кількість виявлених вантажів, які не відповідають законодавству про харчові продукти та корми, у розрізі країн і потужностей, з яких походять такі вантажі, та операторів ринку, які їх ввозять (пересилають);

3) заходів контролю, що здійснюються оператором ринку, який ввозить (пересилає) харчові продукти та/або корми на митну територію України;

4) гарантій, наданих компетентним органом країни-експортера (країни походження).

1. Компетентний орган забезпечує здійснення у призначених пунктах пропуску на державному кордоні України посиленого державного контролю вантажів з харчовими продуктами нетваринного походження та кормами нетваринного походження, що входять до переліку, затвердженого відповідно до частини другої цієї статті.

2. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів та у сфері ветеринарної медицини, затверджує перелік харчових продуктів нетваринного походження та кормів нетваринного походження (із зазначенням їх коду згідно з УКТ ЗЕД, назви та, за потреби, інших характеристик), вантажі з якими при ввезенні (пересиланні) на митну територію України підлягають посиленому державному контролю. Перелік оновлюється регулярно, але не рідше ніж двічі на рік. Під час розроблення та оновлення переліку враховуються, зокрема, ризики та інші фактори, зазначені у частині четвертій статті 56 цього Закону, відповідна інформація, отримана від інших країн, а також результати наукових досліджень.

3. Ввезення (пересилання) на митну територію України вантажів з харчовими продуктами нетваринного походження та кормами нетваринного походження, які підлягають посиленому державному контролю, дозволяється лише через призначені пункти пропуску. Оператор ринку або особа, відповідальна за вантаж, повинна надати повідомлення про вид вантажу, очікувану дату і час надходження вантажу на відповідний призначений пункт пропуску щонайменше за один робочий день до надходження такого вантажу. Вантажі з харчовими продуктами нетваринного походження та кормами нетваринного походження, які підлягають посиленому державному контролю, повинні супроводжуватися загальним документом на ввезення, форма якого затверджується Кабінетом Міністрів України. Загальний документ на ввезення заповнюється англійською та українською мовами, крім найменування відправника (експортера) та отримувача (імпортера) вантажу, їхньої адреси, торговельної марки та назви (опису) вмісту вантажу, зазначення яких українською мовою не є обов’язковим.

4. Державний інспектор під час посиленого державного контролю вантажів з харчовими продуктами нетваринного походження та кормами нетваринного походження здійснює такі дії:

1) проводить документальну перевірку не пізніше двох робочих годин з моменту надходження вантажу на призначений пункт пропуску;

2) проводить перевірку відповідності та фізичну перевірку із затвердженою згідно із законодавством періодичністю у спосіб, що не дозволяє передбачити, який вантаж буде піддано цим перевіркам. Лабораторні дослідження (випробування) у межах фізичних перевірок проводяться за наявності підстав, визначених у статті 45 цього Закону.

5. Після завершення перевірок, зазначених у частині четвертій цієї статті, державний інспектор:

1) заповнює відповідну частину загального документа на ввезення, підписує його та засвідчує печаткою;

2) створює та зберігає підписану і засвідчену печаткою копію цього документа та повертає його оригінал оператору ринку або особі, відповідальній за вантаж;

3) надає органу доходів і зборів інформацію, необхідну для здійснення митних формальностей з використанням єдиного державного інформаційного веб-порталу "Єдине вікно для міжнародної торгівлі" відповідно до Митного кодексу України.

6. Взаємодія компетентного органу з органами доходів і зборів, іншими державними органами, установами та організаціями, уповноваженими на здійснення дозвільних або контрольних функцій щодо переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, та іншими заінтересованими особами під час проведення державного контролю харчових продуктів нетваринного походження та кормів нетваринного походження, що ввозяться на митну територію України (у тому числі з метою транзиту), здійснюється з використанням механізму "єдиного вікна" відповідно до Митного кодексу України.

Відомості про результати здійснення державного контролю вносяться державним ветеринарним інспектором до єдиного державного інформаційного веб-порталу "Єдине вікно для міжнародної торгівлі" у формі електронного документа, засвідченого електронним цифровим підписом, протягом строків, встановлених статтею 319 Митного кодексу України.

7. Вантажі з харчовими продуктами нетваринного походження та кормами нетваринного походження, які при ввезенні (пересиланні) на митну територію України підлягають посиленому державному контролю, можуть бути випущені у вільний обіг, за умови що результати документальної перевірки, а також перевірки відповідності та фізичної перевірки (якщо вони необхідні згідно із законодавством) підтверджують їх відповідність законодавству про харчові продукти та корми. Вантаж повинен супроводжуватися оригіналом загального документа на ввезення до вказаного в ньому місця призначення на території України, крім випадку, визначеного у частині восьмій цієї статті.

8. Якщо за результатами документальної перевірки та перевірки відповідності вантажу з харчовими продуктами нетваринного походження та кормами нетваринного походження порушень законодавства не виявлено, державний інспектор може дозволити його подальше переміщення, не очікуючи надходження результатів фізичної перевірки. У такому разі державний інспектор призначеного пункту пропуску інформує державного інспектора, відповідального за потужність призначення вантажу, про відправлення вантажу. Державний інспектор призначеного пункту пропуску вживає заходів, щоб до моменту надходження результатів фізичної перевірки вантаж не міг бути підданий жодним діям, не схваленим державним інспектором. У такому разі державний інспектор засвідчує копію загального документа на ввезення, яка має супроводжувати вантаж до місця його призначення на території України, та вносить відомості про результати здійснення державного контролю, які є підставою для випуску у відповідний митний режим, до єдиного державного інформаційного веб-порталу "Єдине вікно для міжнародної торгівлі" у формі електронного документа, засвідченого електронним цифровим підписом, протягом строків, встановлених статтею 319 Митного кодексу України.

9. Вантаж з харчовими продуктами нетваринного походження та кормами нетваринного походження не може бути розділено до моменту завершення всіх заходів посиленого державного контролю та заповнення державним інспектором загального документа на ввезення. Кожна частина розділеного вантажу має супроводжуватися засвідченою державним інспектором копією загального документа на ввезення до вказаного у ньому місця призначення.

10. Якщо вантаж, який підлягає посиленому державному контролю, містить швидкопсувні харчові продукти нетваринного походження або корми нетваринного походження, є негабаритним або вимагає додаткових заходів для його розвантаження, пакування, іншого поводження, особа, відповідальна за вантаж, повинна забезпечити наявність:

1) людських ресурсів та засобів логістики, достатніх для розвантажування, пакування чи іншого поводження з вантажем з метою здійснення заходів державного контролю;

2) належного обладнання, відповідного транспорту та/або пакувальних форм, якщо відбір зразків із цього вантажу не може бути здійснено за допомогою звичайного обладнання (засобів).

11. Усі витрати, пов’язані з проведенням посиленого державного контролю, несуть оператори ринку або особи, відповідальні за вантаж, без подальшої компенсації з боку держави.

12. Поводження з вантажами, які не відповідають законодавству, здійснюється відповідно до статті 54 цього Закону.

1. Призначені пункти пропуску на державному кордоні України, зазначені у частині першій статті 57 цього Закону, повинні відповідати таким вимогам:

1) наявність достатньої кількості кваліфікованого персоналу для здійснення відповідних перевірок вантажів;

2) наявність достатньої кількості приміщень для здійснення необхідних перевірок;

3) наявність детальних інструкцій щодо відбору зразків та їх перевезення (пересилання) до уповноважених лабораторій для цілей державного контролю;

4) наявність потужностей для зберігання вантажів (вантажів у контейнерах) у належних умовах під час їх затримання та/або очікування результатів досліджень (випробувань), а також наявність достатньої кількості приміщень для зберігання, у тому числі в охолодженому (замороженому) стані;

5) наявність обладнання для розвантаження та відбору зразків;

6) забезпечення можливості розвантаження та відбору зразків у захищеному місці (за необхідності);

7) забезпечення своєчасної доставки відібраних зразків до уповноваженої лабораторії.

1. Компетентний орган здійснює державний контроль у країнах, які планують ввозити (пересилати) продукти, харчові продукти нетваринного походження або корми нетваринного походження на митну територію України, з метою перевірки на основі інформації, визначеної частиною третьою цієї статті, відповідності (еквівалентності) системи державного контролю країни-експортера законодавству України.

2. Державний контроль країни-експортера передбачає оцінку:

1) законодавства у сфері санітарних та фітосанітарних заходів, яке діє на території країни-експортера;

2) організаційної структури компетентного органу країни-експортера, його незалежності та компетенції, у тому числі його повноважень, необхідних для ефективного забезпечення дотримання законодавства на території країни-експортера, а також системи нагляду за його діяльністю;

3) рівня підготовки персоналу компетентного органу країни-експортера у сфері здійснення державного контролю;

4) ресурсів компетентного органу країни-експортера, у тому числі засобів діагностики;

5) наявності та використання документованих систем та процедур державного контролю;

6) ситуації, пов’язаної із здоров’ям тварин, зоонозами та здоров’ям рослин, а також процедур повідомлення відповідних міжнародних організацій про спалахи хвороб тварин і рослин;

7) обсягу та порядку здійснення країною-експортером державного контролю тварин, рослин і продуктів з них, що ввозяться (пересилаються) на її територію;

8) гарантій, наданих країною-експортером щодо відповідності (еквівалентності) її системи державного контролю законодавству України про харчові продукти та корми, здоров’я та благополуччя тварин.

3. Для забезпечення ефективності заходів державного контролю у країні-експортері компетентний орган має право до початку здійснення таких заходів вимагати від країни-експортера надання достовірної та актуальної інформації щодо загальної організації та управління системою державного контролю, яка охоплює:

1) законодавство у сфері санітарних та фітосанітарних заходів, що діє на території цієї країни;

2) інформацію про процедури контролю, виробництва та карантинної обробки, допустимого рівня пестицидів та процедури реєстрації харчових/кормових добавок;

3) процедури оцінки ризику, фактори, що беруться до уваги при визначенні належного рівня санітарного або фітосанітарного захисту;

4) результати заходів державного контролю, що здійснюються компетентним органом країни-експортера щодо продуктів, харчових продуктів нетваринного походження та кормів нетваринного походження, які планується експортувати до України;

5) істотні зміни у структурі та функціонуванні системи державного контролю країни-експортера, що сталися після попереднього отримання відповідної інформації.

4. Періодичність державного контролю країни-експортера компетентним органом України визначається на основі:

1) оцінки ризиків, пов’язаних із харчовими продуктами та кормами, які планується ввозити (пересилати) на митну територію України;

2) положень законодавства країни-експортера;

3) обсягів і характеру імпорту з країни-експортера;

4) результатів заходів державного контролю, здійснених компетентним органом України в країні-експортері;

5) результатів заходів державного контролю під час імпорту з країни-експортера та інших заходів державного контролю вантажів, що походять (надходять) з країни-експортера;

6) інформації, отриманої від міжнародних організацій (Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ), Комісія з Кодексу Аліментаріус, МЕБ) або з інших джерел;

7) інформації про появу хвороб або інших загроз для здоров’я людини та/або тварини внаслідок імпорту відповідних видів продуктів з країни-експортера;

8) необхідності перевірки або реагування на надзвичайні обставини в окремих країнах-експортерах.

5. Порядок здійснення державного контролю в країнах-експортерах затверджується Кабінетом Міністрів України і має передбачати процедури здійснення заходів державного контролю у країнах-експортерах, з якими укладено угоди про еквівалентність, а також в інших країнах-експортерах.

1. Спеціальні умови імпорту харчових продуктів та кормів встановлюються на основі оцінки ризику, якою підтверджується наявність відповідної загрози для здоров’я людини та/або тварини, та можуть включати:

1) затвердження переліку країн-експортерів, з яких дозволяється ввезення (пересилання) на митну територію України вантажів з окремими видами харчових продуктів та кормів;

2) затвердження спеціальних форм міжнародних сертифікатів, якими повинні супроводжуватися вантажі з окремими видами харчових продуктів та кормів;

3) особливі умови імпорту вантажів з окремими видами харчових продуктів та кормів.

2. Спеціальні умови імпорту харчових продуктів та кормів встановлюються з урахуванням інформації, наданої компетентним органом країни-експортера відповідно до частини третьої статті 59 цього Закону, та результатів державного контролю, здійсненого компетентним органом України у відповідній країні-експортері.

3. Країна-експортер (її окрема територія) вноситься до переліку, зазначеного у пункті 1 частини першої цієї статті, у разі надання компетентним органом країни-експортера належних гарантій щодо відповідності (еквівалентності) її системи державного контролю законодавству України.

4. Спеціальні умови імпорту харчових продуктів та кормів можуть бути встановлені для одного виду харчового продукту або корму чи для групи харчових продуктів або кормів. Вони можуть запроваджуватися щодо країни, її окремої території (зони або компартмента) або групи країн.

5. Спеціальні умови імпорту харчових продуктів та кормів встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів та у сфері ветеринарної медицини, у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

1. Продукти можуть ввозитися на митну територію України, якщо вони походять з країни або її окремої території (зони або компартмента), яка внесена до реєстру країн та потужностей, з яких дозволяється ввезення (пересилання) продуктів на митну територію України.

2. Країна-експортер вноситься до реєстру країн та потужностей, з яких дозволяється ввезення (пересилання) продуктів на митну територію України, якщо з нею укладено угоду про еквівалентність або якщо результати державного контролю, проведеного компетентним органом відповідно до статті 59 цього Закону, підтверджують відповідність (еквівалентність) системи державного контролю країни-експортера законодавству України. Якщо результати зазначеного державного контролю підтверджують, що система державного контролю країни-експортера відповідає законодавству України лише на окремій її території, до реєстру країн та потужностей, з яких дозволяється ввезення (пересилання) продуктів на митну територію України, вноситься відповідна окрема територія.

3. Потужність, розташована в країні-експортері, вноситься до реєстру країн та потужностей, з яких дозволяється ввезення (пересилання) продуктів на митну територію України:

1) якщо результати державного контролю такої потужності, проведеного компетентним органом України у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів та у сфері ветеринарної медицини, підтверджують її відповідність законодавству України;

2) або якщо країною-експортером надано письмові гарантії щодо забезпечення нею регулярного та ефективного контролю такої потужності з метою забезпечення відповідності законодавству України продуктів, які ввозяться (пересилаються) на митну територію України;

3) або якщо така потужність внесена до реєстру затверджених потужностей, що ведеться країною-експортером, і її автоматичне внесення до реєстру країн та потужностей, з яких дозволяється ввезення (пересилання) продуктів на митну територію України, передбачено рішенням компетентного органу про визнання еквівалентності системи державного контролю зазначеної країни-експортера відповідно до частини першої статті 62 цього Закону.

4. Ввезення (пересилання) оператором ринку на митну територію України продуктів, вироблених на потужностях, що не відповідають вимогам законодавства України, забороняється.

5. Реєстр країн та потужностей, з яких дозволяється ввезення (пересилання) продуктів на митну територію України, ведеться, регулярно оновлюється та оприлюднюється компетентним органом на його офіційному веб-сайті у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів та у сфері ветеринарної медицини.

1. У разі належного виконання угоди про еквівалентність та/або отримання задовільних результатів державного контролю країни-експортера, проведеного відповідно до статті 59 цього Закону, компетентний орган має право прийняти рішення про визнання еквівалентності системи державного контролю країни-експортера (окремої частини такої системи) та системи державного контролю України.

2. У рішенні, визначеному в частині першій цієї статті, зазначаються умови імпорту з відповідної країни-експортера або її окремої території (зони або компартмента). Такі умови можуть передбачати застосування загальних заходів державного контролю або спеціальних заходів, передбачених частиною першою статті 60 цього Закону.

3. Рішення, зазначене в частині першій цієї статті, невідкладно скасовується у разі невиконання будь-якої з передбачених ним умов визнання еквівалентності системи державного контролю країни-експортера.

4. Порядок визнання еквівалентності системи державного контролю країни-експортера встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів та у сфері ветеринарної медицини.

1. Фінансування державного контролю здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, крім випадків, передбачених цим Законом.

2. Вартість державного контролю, що фінансується за рахунок операторів ринку, не може перевищувати розміру витрат на:

оплату праці працівників компетентного органу та його територіальних органів, які безпосередньо здійснюють державний контроль, а також пов’язаних з ними витрат на сплату податків та інших платежів, які є обов’язковими згідно із законом;

утримання (експлуатацію) приміщень, інструментів, обладнання, необхідних для здійснення державного контролю;

канцелярські товари, що використовуються під час здійснення державного контролю;

службові відрядження працівників компетентного органу та його територіальних органів, які безпосередньо здійснюють державний контроль;

відбір зразків та проведення простих і лабораторних досліджень (випробувань).

3. Розмір плати за здійснення державного контролю, що фінансується операторами ринку, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів та у сфері ветеринарної медицини, спільно із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову та бюджетну політику, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів та у сфері ветеринарної медицини, щороку оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті калькуляцію розміру плати за здійснення державного контролю, а також звіт про використання коштів, отриманих від операторів ринку як плата за здійснення державного контролю.

4. Плата за здійснення компетентним органом державного контролю товарів, транспортних засобів, що ввозяться на митну територію України, в тому числі з метою транзиту, в пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон України в розмірі, що не перевищує розмір плати за перевірку документів на товари і транспортні засоби (контейнери), включається до складу єдиного збору згідно із Законом України "Про єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України" .

1. Державний контроль фінансується за рахунок операторів ринку або уповноважених ними осіб у таких випадках:

1) здійснення державного контролю вантажів, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України, у тому числі з метою транзиту, чи вивозяться (пересилаються) з неї, крім державного контролю, що здійснюється в межах щорічного плану державного моніторингу;

2) здійснення передзабійного та післязабійного огляду відповідно до законодавства;

3) здійснення позапланових заходів державного контролю, крім позапланових заходів, що проводяться:

за зверненням фізичної особи про порушення оператором ринку її законних прав, якщо за результатами здійснення цих заходів такі порушення не було підтверджено;

на підставі обґрунтованої підозри щодо невідповідності, якщо за результатами здійснення цих заходів така невідповідність не була підтверджена.

1. Оператори ринку несуть відповідальність за такі правопорушення:

1) порушення встановлених законодавством гігієнічних вимог до виробництва та/або обігу харчових продуктів або кормів, якщо це створює загрозу для життя та/або здоров’я людини або тварини, -

тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб у розмірі десяти мінімальних заробітних плат, на фізичних осіб - підприємців - у розмірі шести мінімальних заробітних плат;

2) виробництво та/або обіг харчових продуктів або кормів з використанням незареєстрованої потужності, якщо обов’язковість її державної реєстрації встановлена законом, -

тягнуть за собою накладення штрафу на юридичних осіб у розмірі двадцяти мінімальних заробітних плат, на фізичних осіб - підприємців - у розмірі одинадцяти мінімальних заробітних плат;

3) виробництво, зберігання харчових продуктів або кормів без отримання експлуатаційного дозволу на відповідну потужність, якщо обов’язковість його отримання встановлена законом, -

тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб у розмірі тридцяти мінімальних заробітних плат, на фізичних осіб - підприємців - у розмірі двадцяти мінімальних заробітних плат;

4) невиконання визначеного законом обов’язку щодо впровадження на потужностях постійно діючих процедур, заснованих на принципах системи аналізу небезпечних факторів та контролю у критичних точках (НАССР), -

тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб у розмірі тридцяти мінімальних заробітних плат, на фізичних осіб - підприємців - у розмірі п’ятнадцяти мінімальних заробітних плат;

5) реалізація харчових продуктів або кормів, маркування яких не відповідає законодавству, якщо це створює загрозу для життя та/або здоров’я людини або тварини, -

тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб у розмірі восьми мінімальних заробітних плат, на фізичних осіб - підприємців - у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат;

6) порушення вимог щодо забезпечення простежуваності, передбачених законодавством про харчові продукти та корми, -

тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб у розмірі восьми мінімальних заробітних плат, на фізичних осіб - підприємців - у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат;

7) невиконання обов’язку щодо відкликання або вилучення з обігу небезпечних харчових продуктів або кормів -

тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб у розмірі тридцяти п’яти мінімальних заробітних плат, на фізичних осіб - підприємців - у розмірі тридцяти мінімальних заробітних плат;

8) використання, реалізація незареєстрованих об’єктів санітарних заходів або кормових добавок, якщо обов’язковість їх державної реєстрації встановлена законом, -

тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб у розмірі вісімнадцяти мінімальних заробітних плат, на фізичних осіб - підприємців - у розмірі дванадцяти мінімальних заробітних плат;

9) пропонування до реалізації або реалізація непридатних харчових продуктів або кормів -

тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб у розмірі двадцяти п’яти мінімальних заробітних плат, на фізичних осіб - підприємців - у розмірі сімнадцяти мінімальних заробітних плат;

10) пропонування до реалізації або реалізація харчових продуктів або кормів, які є шкідливими для здоров’я людини або тварини, -

тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб у розмірі сорока мінімальних заробітних плат, на фізичних осіб - підприємців - у розмірі двадцяти п’яти мінімальних заробітних плат;

11) пропонування до реалізації або реалізація швидкопсувних харчових продуктів або кормів, строки зберігання яких закінчилися, якщо внаслідок цього харчові продукти або корми не стали шкідливими для здоров’я людини або тварини, -

тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб у розмірі дванадцяти мінімальних заробітних плат, на фізичних осіб - підприємців - у розмірі восьми мінімальних заробітних плат;

12) пропонування до реалізації або реалізація харчових продуктів або кормів, що не є швидкопсувними, мінімальні строки зберігання яких закінчилися, якщо внаслідок цього харчові продукти або корми не стали шкідливими для здоров’я людини або тварини, -

тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат, на фізичних осіб - підприємців - у розмірі трьох мінімальних заробітних плат;

13) порушення значень параметрів безпечності об’єктів санітарних заходів або кормів, встановлених законодавством про харчові продукти та корми, -

тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб у розмірі десяти мінімальних заробітних плат, на фізичних осіб - підприємців - у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат;

14) невиконання рішення посадової особи компетентного органу, його територіального органу про знищення небезпечного харчового продукту, допоміжних матеріалів для переробки, небезпечних кормів або кормових добавок -

тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб у розмірі вісімнадцяти мінімальних заробітних плат, на фізичних осіб - підприємців - у розмірі десяти мінімальних заробітних плат;

15) реалізація продуктів, які ввезені (переслані) на митну територію України як торговельні (виставкові) зразки або об’єкти наукових досліджень відповідно до пункту 5 частини восьмої статті 41 цього Закону, порушення вимог щодо їх знищення або вивезення (пересилання) за межі України або інших встановлених законодавством правил поводження з ними -

тягнуть за собою накладення штрафу на юридичних осіб у розмірі двадцяти мінімальних заробітних плат, на фізичних осіб - підприємців - у розмірі п’ятнадцяти мінімальних заробітних плат;

16) ненадання, несвоєчасне надання, надання недостовірної інформації на вимогу посадової особи компетентного органу або його територіального органу -

тягнуть за собою накладення штрафу на юридичних осіб у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат, на фізичних осіб - підприємців - у розмірі трьох мінімальних заробітних плат;

17) відмова в допуску посадової особи компетентного органу або його територіального органу до здійснення державного контролю з підстав, не передбачених законом, або інше перешкоджання її законній діяльності -

тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб у розмірі десяти мінімальних заробітних плат, на фізичних осіб - підприємців - у розмірі семи мінімальних заробітних плат;

18) невиконання, несвоєчасне виконання рішення головного державного інспектора (головного державного ветеринарного інспектора) про тимчасове припинення виробництва та/або обігу харчових продуктів та/або кормів -

тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб у розмірі п’ятдесяти мінімальних заробітних плат, на фізичних осіб - підприємців - у розмірі сорока мінімальних заробітних плат;

19) невиконання, несвоєчасне виконання законних вимог (приписів) посадової особи компетентного органу, його територіального органу щодо усунення порушень цього Закону, законодавства про харчові продукти та корми -

тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб у розмірі восьми мінімальних заробітних плат, на фізичних осіб - підприємців - у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат.

2. У разі вчинення оператором ринку будь-якого з правопорушень, передбачених пунктами 2-4, 6, 8, 9, 11, 12 частини першої цієї статті, вперше протягом останніх трьох років, що передують вчиненню такого правопорушення, державний інспектор (державний ветеринарний інспектор) видає оператору ринку припис щодо усунення порушень цього Закону, законодавства про харчові продукти та корми без оформлення відповідного протоколу.

1. Провадження у справах про порушення юридичними особами та фізичними особами - підприємцями цього Закону, законодавства про харчові продукти та корми здійснюється відповідно до положень цієї статті.

2. Штраф за порушення цього Закону, законодавства про харчові продукти та корми може бути накладено протягом шести місяців з дня виявлення правопорушення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

3. Протокол про порушення цього Закону, законодавства про харчові продукти та корми (далі - протокол) за результатами здійснення заходів державного контролю мають право складати державні інспектори та державні ветеринарні інспектори.

4. У протоколі зазначаються:

1) дата і місце його складення;

2) посада, прізвище, ім’я, по батькові особи, яка склала протокол;

3) відомості про особу, щодо якої складено протокол (найменування та місцезнаходження юридичної особи або прізвище, ім’я, по батькові та місце проживання фізичної особи - підприємця, адреса відповідної потужності, контактні дані);

4) місце, час вчинення і суть вчиненого порушення цього Закону, законодавства про харчові продукти та корми;

5) посилання на положення нормативно-правового акта (із зазначенням відповідної статті, пункту, її частини чи абзацу), яке було порушено особою, щодо якої складено протокол;

6) посилання на акт державного контролю та інші докази, якими підтверджується вчинення порушення цього Закону, законодавства про харчові продукти та корми особою, щодо якої складено протокол;

7) прізвище, ім’я, по батькові та місце проживання, контактні дані свідків та/або потерпілих та їхні пояснення (за наявності);

8) пояснення особи, щодо якої складено протокол, або її представника чи запис про відмову від надання пояснень;

9) інші відомості, що сприяють всебічному та об’єктивному розгляду і вирішенню справи (за наявності).

5. Форма протоколу затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів та у сфері ветеринарної медицини.

6. Особа, щодо якої складено протокол, або її представник має право викласти у протоколі або на окремому аркуші, що додається до нього, своє пояснення щодо змісту протоколу, засвідчивши їх особистим підписом. У разі відмови особи, щодо якої складено протокол, або її представника від надання таких пояснень у протоколі робиться відповідний запис. Викладені у протоколі або на окремому аркуші, що додається до нього, пояснення свідків та/або потерпілих засвідчуються їхніми підписами.