Про фінансову реструктуризацію

Боржник подає план реструктуризації до секретаріату з копіями відповідно до кількості залучених кредиторів. Секретаріат надсилає такий план та повідомлення про проведення зборів для його затвердження усім залученим кредиторам не пізніше ніж за 10 робочих днів до запропонованої дати проведення зборів.

Рішення про затвердження плану реструктуризації приймається на зборах залучених кредиторів.

Боржник та залучені кредитори зобов’язані завершити переговори та затвердити план реструктуризації не пізніше ніж протягом 90 календарних днів із дати початку проведення процедури фінансової реструктуризації. Зазначений строк може бути продовжено за згодою залучених кредиторів, жоден із яких не є пов’язаною особою з боржником, у порядку, визначеному частиною другою статті 23 цього Закону, на строк, що не може перевищувати 90 календарних днів. Загальний строк проведення процедури фінансової реструктуризації не може перевищувати 180 днів.

У разі якщо боржник та залучені кредитори, які беруть участь у процедурі фінансової реструктуризації, не зможуть досягти згоди щодо затвердження плану реструктуризації протягом строку, визначеного цією статтею, проведення процедури фінансової реструктуризації припиняється.

1. Відступлення права вимоги у процедурі фінансової реструктуризації відбувається відповідно до законодавства. Залучений кредитор має право відступити право вимоги до боржника у будь-який момент під час проведення процедури фінансової реструктуризації, а також за укладеним планом фінансової реструктуризації. У такому разі до нового залученого кредитора переходять всі права та обов’язки первісного залученого кредитора.

У разі здійснення відступлення права вимоги за договорами, укладеними на виконання плану фінансової реструктуризації, новий кредитор набуває всіх прав, передбачених цим Законом.

Усі дії, вчинені попереднім кредитором у процедурі фінансової реструктуризації, включаючи вчинені під час розгляду спору в арбітражі та арбітражне рішення, є обов’язковими для нового кредитора.

1. План реструктуризації розробляється боржником (боржниками в разі прийняття рішення про проведення спільної процедури фінансової реструктуризації) разом із кредиторами, що є пов’язаними особами боржника (за наявності), залученими кредиторами та інвесторами (за наявності) і повинен містити:

1) суми та умови проведення боржником виплат за вимогами залучених кредиторів;

2) суми та умови проведення боржником виплат за вимогами кредиторів, що є пов’язаними особами боржника (за наявності);

3) суми та умови сплати боржником зобов’язань за податками, зборами та іншими обов’язковими платежами, які здійснюються на умовах, встановлених статтею 28 цього Закону (за наявності);

4) умови участі інвесторів у плані реструктуризації (за наявності);

5) умови відкриття боржником банківського (банківських) рахунка (рахунків) у визначеному сторонами банку (банках), на який (які) переказуються кошти від продажу майна боржника виключно для цілей погашення його заборгованості перед залученими кредиторами;

6) інформацію про порядок погашення заборгованості перед іншими кредиторами боржника, які не беруть участі у процедурі фінансової реструктуризації;

7) умови отримання фінансування боржником (за потреби);

8) порядок проведення реструктуризації, в тому числі перелік договорів, які повинні бути підписані та/або змінені для завершення реструктуризації грошових зобов’язань та/або господарської діяльності боржника, та строки підписання таких договорів;

9) порядок здійснення контролю за виконанням плану реструктуризації;

10) умови та наслідки розірвання плану реструктуризації;

11) інші умови.

2. План реструктуризації може передбачати реструктуризацію грошових зобов’язань та/або господарської діяльності боржника шляхом:

1) внесення змін до кредитних договорів, у тому числі погашення заборгованості окремими траншами (розстрочки), перегляд строків погашення, зміна валюти виконання зобов’язання, розміру процентних ставок, у тому числі встановлення їх на рівні, нижчому собівартості залучення коштів, та повне зупинення нарахування процентів чи інших умов, пов’язаних з відповідним кредитним договором або забезпеченням за таким кредитним договором;

2) внесення змін до інших укладених договорів, умов боргових зобов’язань або зміни форми таких зобов’язань;

3) надання нового фінансування боржнику. При цьому обов’язок надання нового фінансування покладається на кредитора виключно за згодою такого кредитора;

4) відчуження майна боржника, заставодавця (іпотекодавця) зі збереженням або без збереження іпотеки, застави або інших видів забезпечення щодо такого майна. При цьому кошти, отримані від відчуження майна, що перебуває в заставі (іпотеці), спрямовуються на погашення вимог заставодержателя (іпотекодержателя) такого майна в межах вимог, забезпечених такою заставою (іпотекою);

5) передачі кредитору права власності на майно боржника в рахунок повного або часткового задоволення вимог. При цьому в разі часткового задоволення вимог кредитора за рахунок заставного майна право подальшої вимоги не припиняється. Передача кредитору права власності на майно боржника в рахунок повного або часткового задоволення вимог можлива виключно за згодою такого кредитора;

6) відчуження майна боржника, яке не є предметом застави або іпотеки;

7) прощення частини боргу;

8) припинення або внесення змін до договорів;

9) звернення стягнення на предмет забезпечення, внесення змін до договорів іпотеки та застави чи добровільної відмови від забезпечення;

10) надання додаткового забезпечення боржником або третіми особами, включаючи гарантію та поруки;

11) переведення зобов’язань боржника в капітал;

12) залучення нових інвестицій у капітал боржника;

13) задоволення вимог;

14) випуску цінних паперів;

15) реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділу, перетворення) боржника;

16) зміни керівника та/або членів органів управління і контролю боржника на осіб, визначених залученими кредиторами, які є фінансовими установами;

17) внесення змін до структури корпоративного управління боржника;

17-1) передачі боржнику в оренду та/або лізинг будь-якого майна залученого кредитора, а також укладення сторонами інших договорів, передбачених законодавством;

18) вжиття інших заходів до проведення фінансової реструктуризації.

У разі якщо планом реструктуризації передбачено реорганізацію (злиття, приєднання, поділ, виділ, перетворення) боржника, залучені кредитори не мають права вимагати від боржника дострокового виконання зобов’язань або забезпечення виконання зобов’язань.

3. План реструктуризації може передбачати поділ залучених кредиторів на категорії залежно від виду вимог та наявності (відсутності) забезпечення вимог таких кредиторів та передбачати різні умови задоволення вимог для кредиторів відповідних категорій. При цьому такі умови для залучених кредиторів, що є пов’язаними з боржником особами, не можуть бути кращими за умови задоволення вимог будь-якого іншого залученого кредитора.

4. План реструктуризації затверджується на зборах залучених кредиторів.

План реструктуризації вважається затвердженим та обов’язковим для виконання боржником, його пов’язаними особами та поручителями, а також усіма залученими кредиторами, якщо за нього проголосували всі залучені кредитори.

У разі якщо за затвердження плану реструктуризації проголосували залучені кредитори, яким належить більш як дві третини вимог залучених кредиторів, то для остаточного прийняття рішення щодо затвердження плану реструктуризації спір передається будь-яким залученим кредитором до арбітражу в порядку, передбаченому статтею 16 цього Закону.

У такому разі план реструктуризації вважається затвердженим усіма залученими кредиторами з дня винесення арбітром рішення про затвердження плану реструктуризації.

Залучені кредитори - пов’язані особи боржника, орган стягнення у випадку, передбаченому частиною четвертою статті 5 цього Закону, не беруть участі в голосуванні за затвердження плану реструктуризації, а їх вимоги не враховуються при визначенні загальної суми голосів і вимог залучених кредиторів.

Для підписання плану реструктуризації залучені кредитори, які є сторонами рамкового договору, можуть уповноважити представника, призначеного відповідно до положень рамкового договору.

Залучені кредитори, які не є сторонами рамкового договору, мають право укласти між собою договір, в якому врегулювати порядок голосування та необхідну кількість голосів для затвердження плану реструктуризації та визначити уповноваженого представника для підписання плану реструктуризації. План реструктуризації вважається затвердженим такими залученими кредиторами, якщо він був схвалений необхідною кількістю голосів у порядку, встановленому зазначеним договором.

План реструктуризації набирає чинності з дня його підписання боржником та залученими кредиторами, які проголосували за його затвердження, а також іншими особами, на яких покладені обов’язки відповідно до плану реструктуризації.

У разі затвердження плану реструктуризації за участі арбітра план реструктуризації набирає чинності з дня його підписання боржником, залученими кредиторами, які проголосували за його затвердження, іншими особами, на яких покладені обов’язки відповідно до плану реструктуризації, та арбітром, який затверджував такий план реструктуризації.

Затвердження та реалізація плану реструктуризації не вважаються порушенням договору між боржником та будь-яким кредитором, який не є стороною плану реструктуризації.

Умови, передбачені планом реструктуризації, щодо погашення заборгованості перед кредиторами, які не брали участі в голосуванні або голосували проти затвердження плану реструктуризації, повинні бути не гіршими, ніж умови погашення заборгованості перед кредиторами, які голосували за затвердження плану реструктуризації.

При цьому план реструктуризації не може передбачати обов’язку кредитора, який не брав участі в голосуванні або голосував проти затвердження плану реструктуризації, без його згоди щодо:

1) надання фінансування боржнику;

2) прощення частини боргу, у разі якщо такий борг повністю забезпечений заставою (іпотекою);

3) повного зупинення нарахування процентів;

4) направлення коштів, отриманих від відчуження майна, що перебуває в заставі (іпотеці) такого кредитора, на погашення вимог інших кредиторів, за винятком випадків, якщо сума виручених коштів перевищує вимоги кредитора, який не брав участі в голосуванні або голосував проти затвердження плану реструктуризації;

5) набуття права власності на майно боржника в рахунок повного або часткового задоволення вимог.

Умови затвердженого плану реструктуризації є обов’язковими для всіх залучених кредиторів, включаючи кредиторів, які не брали участі в голосуванні або голосували проти затвердження плану реструктуризації, та мають переважну силу над положеннями будь-яких договорів, укладених між залученими кредиторами та боржником, поручителями та/або майновими поручителями боржника (у разі їх включення до плану реструктуризації), вимоги за якими були включені до плану реструктуризації.

Затверджений план реструктуризації не потребує додаткового погодження органом стягнення.

Боржник зобов’язаний надіслати повідомлення про підписання плану реструктуризації до секретаріату.

До плану реструктуризації можуть вноситися зміни в порядку, передбаченому цим Законом для затвердження плану реструктуризації.

5. Припинення плану реструктуризації можливе з підстав, установлених планом реструктуризації, в тому числі в разі непідписання договорів та/або змін до договорів, які необхідні для завершення реструктуризації заборгованості та/або господарської діяльності боржника, у строки, встановлені у плані реструктуризації. Наслідки припинення плану реструктуризації визначаються умовами плану реструктуризації.

1. Якщо під час проведення добровільної фінансової реструктуризації боржник підготував план реструктуризації, який не був схвалений залученими кредиторами у порядку, встановленому цим Законом, але був затверджений необхідною кількістю голосів кредиторів відповідно до статті 5 Кодексу України з процедур банкрутства для затвердження плану санації, боржник має право приєднати такий план реструктуризації як план санації до заяви про затвердження плану санації без проведення зборів кредиторів, за умови що такий план відповідає вимогам статті 5 Кодексу України з процедур банкрутства.

2. План реструктуризації може включати положення про відмову від арбітражного підтвердження плану в порядку, передбаченому частиною четвертою статті 25 цього Закону, та встановлення обов’язкового підтвердження плану в порядку, передбаченому статтею 5 Кодексу України з процедур банкрутства. У разі якщо план реструктуризації затверджується голосуванням залучених кредиторів, які володіють понад двома третинами вимог залучених кредиторів, боржник повинен подати заяву про затвердження плану реструктуризації до господарського суду за місцезнаходженням боржника протягом п’яти днів після схвалення плану. Господарський суд застосовує процедуру, передбачену статтею 5 Кодексу України з процедур банкрутства, для затвердження або відхилення плану реструктуризації без проведення зборів кредиторів, за умови що такий план відповідає вимогам статті 5 Кодексу України з процедур банкрутства. Для цілей затвердження плану реструктуризації господарський суд використовує звіт незалежного експерта про проведення огляду фінансово-господарської діяльності боржника, передбаченого статтею 11 цього Закону.

3. Положення статей 8, 28, 29 та 30 цього Закону також застосовуються до процедур досудової санації, ініційованих боржником відповідно до цієї статті.

1. Затвердження сторонами плану реструктуризації не є новацією та не призводить до припинення договорів щодо забезпечення виконання зобов’язань, у тому числі договорів іпотеки чи застави майна боржника та/або поручителя, якщо сторони не домовилися про інше.

Договори про забезпечення виконання зобов’язань, у тому числі договори іпотеки чи застави майна боржника, залишаються чинними та не змінюють пріоритет обтяження, якщо інше не передбачено планом реструктуризації, за умови згоди забезпеченого кредитора, на користь якого створено забезпечення.

2. Якщо планом реструктуризації передбачена зміна обсягу, умов та пріоритету іпотеки, застави чи обтяження, забезпечений кредитор, що є заставодержателем (іпотекодержателем), та боржник (поручитель) протягом 10 робочих днів з моменту підписання плану реструктуризації повинні внести зміни до відповідних договорів іпотеки, застави чи обтяження майна боржника (поручителя) та в разі необхідності вжити заходів до реєстрації зміни відомостей про обтяження.

Зміна пріоритету на предмет забезпечення здійснюється виключно за згодою заставодержателя (іпотекодержателя).

1. Процедура фінансової реструктуризації вважається завершеною з моменту настання будь-якої з таких подій:

1) підписання плану реструктуризації;

2) надання незалежним експертом звіту про огляд фінансово-господарської діяльності, яким не підтверджується перспективність господарської діяльності боржника;

3) відкликання боржником своєї заяви про реструктуризацію протягом 30 календарних днів з моменту її подання до секретаріату шляхом подання письмової заяви боржником;

4) подання до секретаріату залученими кредиторами, жоден із яких не є пов’язаною особою, яким належить більше 50 відсотків вимог усіх залучених кредиторів без урахування вимог пов’язаних осіб, письмової заяви у довільній формі про те, що переговори з приводу реструктуризації припинено без досягнення згоди, що не потребує підтвердження з боку боржника;

5) закінчення строку, передбаченого абзацом четвертим частини третьої статті 23 цього Закону.

2. Боржник зобов’язаний повідомити секретаріат про настання будь-якої з подій, передбачених частиною першою цієї статті.

У разі неподання повідомлення боржником протягом одного робочого дня з дня настання подій, передбачених частиною першою цієї статті, будь-який залучений кредитор має право повідомити секретаріат про настання такої події.

Секретаріат реєструє таке повідомлення або письмову заяву, подану згідно з пунктами 3 і 4 частини першої цієї статті, та не пізніш як протягом наступного робочого дня публікує його (її) на офіційному веб-сайті секретаріату.

3. Залучені кредитори, що є фінансовими установами, у будь-який момент проведення процедури фінансової реструктуризації мають право прийняти рішення про завершення такої процедури на підставі:

1) порушення заборон, передбачених цим Законом у зв’язку з введенням мораторію;

2) порушення обмежень, встановлених договором про відстрочку;

3) невиконання прийнятих арбітром рішень щодо спорів у рамках процедури фінансової реструктуризації.

Рішення про завершення процедури фінансової реструктуризації з підстав, передбачених цією частиною, приймається кваліфікованою більшістю голосів у розмірі не менш як 75 відсотків від загальної суми вимог кредиторів, що є фінансовими установами.

Кредитори протягом одного робочого дня після прийняття рішення згідно з цією частиною письмово повідомляють секретаріат про прийняте рішення для оприлюднення відомостей про завершення процедури фінансової реструктуризації.

1. Особливості оподаткування окремих операцій, пов’язаних з проведенням процедури фінансової реструктуризації згідно з цим Законом, встановлюються Податковим кодексом України.

1. Правочини, вчинені під час проведення процедури фінансової реструктуризації, а також майнові дії боржника (поручителя), вчинені з метою виконання плану реструктуризації, не можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження справи про банкрутство боржника з підстав, передбачених статтею 42 Кодексу України з процедур банкрутства, за умови, що судом буде встановлено, що сторони діяли добросовісно і не мали наміру порушити права та законні інтереси інших кредиторів такого боржника.

1. Цей Закон набирає чинності через три місяці з дня його опублікування.

2. Цей Закон втрачає чинність 1 січня 2028 року, крім:

змін до частини четвертої статті 559 Цивільного кодексу України;

змін до законів України "Про банки і банківську діяльність", "Про іпотеку", "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень".

Усі процедури фінансової реструктуризації, розпочаті протягом строку дії цього Закону, продовжуються до їх завершення відповідно до вимог цього Закону.

3. Внести зміни до таких законодавчих актів України:

1) частину четверту статті 559 Цивільного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., №№ 40-44, ст. 356) викласти в такій редакції:

"4. Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачено законом. Якщо строк основного зобов’язання не встановлений або встановлений моментом пред’явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред’явить позову до поручителя протягом одного року з дня укладення договору поруки, якщо інше не передбачено законом";

2) Закон України "Про міжнародний комерційний арбітраж" (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., № 25, ст. 198; 2003 р., № 30, ст. 247; 2005 р., № 42, ст. 464) доповнити розділом IX такого змісту:

1. На період дії Закону України "Про фінансову реструктуризацію" цей Закон застосовується до процедури вирішення спорів в арбітражі, передбаченої Законом України "Про фінансову реструктуризацію", незалежно від суб’єктного складу сторін спору";

3) розділ VII "Прикінцеві положення" Закону України "Про банки і банківську діяльність" (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 5-6, ст. 30) доповнити пунктами 5-8 такого змісту:

"5. На період дії Закону України "Про фінансову реструктуризацію" стаття 62 цього Закону застосовується з урахуванням того, що банки, які беруть участь у процедурі фінансової реструктуризації, мають право надавати інформацію, що містить банківську таємницю стосовно боржника, його поручителя (майнового поручителя), пов’язаних осіб боржника, без їхньої згоди іншим учасникам процедури фінансової реструктуризації, а також органам, що забезпечують проведення процедури фінансової реструктуризації (спостережній раді, секретаріату, арбітражному комітету (арбітру) відповідно до Закону України "Про фінансову реструктуризацію".

6. На період дії планів реструктуризації, затверджених відповідно до Закону України "Про фінансову реструктуризацію", Національний банк України не застосовує заходів впливу за порушення таких економічних нормативів: норматив короткострокової ліквідності, норматив максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента, нормативи інвестування, а також за порушення лімітів валютної позиції, якщо таке порушення сталося внаслідок участі банку у процедурі фінансової реструктуризації відповідно до Закону України "Про фінансову реструктуризацію".

7. На період дії Закону України "Про фінансову реструктуризацію" Національний банк України за порушення банками положень цього Закону застосовує до них санкції, передбачені статтею 30 Закону України "Про фінансову реструктуризацію", у визначеному ним порядку.

8. У разі здійснення банком реструктуризації зобов’язань боржника відповідно до Закону України "Про фінансову реструктуризацію" банк може встановлювати процентні ставки та комісійні винагороди на рівні, нижчому за собівартість банківських послуг у цьому банку";

4) розділ VIII "Прикінцеві положення" Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" (Відомості Верховної Ради України, 2002 р., № 1, ст. 1; 2015 р., № 23, ст. 158) доповнити пунктом 10 такого змісту:

"10. На період дії Закону України "Про фінансову реструктуризацію" Національна комісія, що здійснює державне регулювання ринків фінансових послуг, за порушення залученими кредиторами - фінансовими установами (крім банків) положень цього Закону застосовує до них санкції, передбачені статтею 30 Закону України "Про фінансову реструктуризацію", у визначеному нею порядку";

5) у Законі України "Про іпотеку" (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 38, ст. 313 із наступними змінами):

частину першу статті 12 і перше речення частини першої статті 33 доповнити словами "якщо інше не передбачено законом";

рoзділ VI "Прикінцеві положення" доповнити пунктом 5-1 такого змісту:

"5-1. Після завершення позасудового врегулювання в процедурі фінансової реструктуризації відповідно до Закону України "Про фінансову реструктуризацію" вимоги іпотекодержателя за основним зобов’язанням, що залишаться незадоволеними внаслідок недостатності вартості предмета іпотеки, не припиняються та підлягають задоволенню";

6) у Законі України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., № 11, ст. 140 із наступними змінами):

частину першу статті 23 після слів "на підставі якого виникло забезпечувальне обтяження" доповнити словами "якщо інше не передбачено законом чи договором";

рoзділ IX "Прикінцеві та перехідні положення" доповнити пунктом 8 такого змісту:

"8. У разі набуття обтяжувачем права власності на предмет забезпечувального обтяження в процедурі фінансової реструктуризації відповідно до Закону України "Про фінансову реструктуризацію" вимоги обтяжувача за забезпеченим обтяженням зобов’язанням, що залишаться незадоволеними внаслідок недостатності вартості предмета забезпечувального обтяження, не припиняються та підлягають задоволенню";

7) розділ XVII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про акціонерні товариства" (Відомості Верховної Ради України, 2008 р., № 50-51, ст. 384 із наступними змінами) доповнити пунктом 8 такого змісту:

"8. На період дії Закону України "Про фінансову реструктуризацію" положення цього Закону щодо обов’язкового викупу акціонерним товариством акцій на вимогу акціонерів не застосовується до боржників - акціонерних товариств, що беруть участь у процедурі фінансової реструктуризації";

8) Закон України "Про виконавче провадження" (Відомості Верховної Ради України, 2011 р., № 19-20, ст. 142 із наступними змінами) доповнити главою 11 такого змісту:

1. На період дії Закону України "Про фінансову реструктуризацію" положення цього Закону застосовуються з урахуванням нижчезазначених підстав.

Виконавче провадження щодо вимог стягувача підлягає обов’язковому зупиненню у разі:

1) введення щодо вимог стягувача мораторію відповідно до статті 21 Закону України "Про фінансову реструктуризацію";

2) укладення стягувачем договору про відстрочку відповідно до статті 22 Закону України "Про фінансову реструктуризацію". У такому разі зупинення виконавчого провадження здійснюється відповідно до умов, передбачених договором про відстрочку.

Зупинення виконавчого провадження із зазначених підстав також поширюється на стягнення заборгованості з податків і зборів.

Виконавче провадження у випадках, передбачених цим пунктом, зупиняється до закінчення строку дії відповідних обставин.

У разі введення мораторію щодо вимог стягувача відповідно до статті 21 Закону України "Про фінансову реструктуризацію" забороняється на період дії такого мораторію відчуження, у тому числі реалізація та примусове звернення стягнення на необоротні активи боржника, що не є предметом застави (іпотеки) на дату початку процедури реструктуризації відповідно до положень Закону України "Про фінансову реструктуризацію".

Перебіг строку пред’явлення до виконання виконавчих документів зупиняється до завершення проведення процедури фінансової реструктуризації відповідно до статті 27 Закону України "Про фінансову реструктуризацію".

Термін "договір про відстрочку" використовується у значенні, наведеному у Законі України "Про фінансову реструктуризацію";

10) розділ X "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (Відомості Верховної Ради України, 2012 р., № 50, ст. 564 із наступними змінами) доповнити пунктом 14 такого змісту:

"14. На період дії Закону України "Про фінансову реструктуризацію" Фонд гарантування вкладів фізичних осіб діє з урахуванням повноважень, визначених Законом України "Про фінансову реструктуризацію", та бере участь у процедурах, передбачених Законом України "Про фінансову реструктуризацію", на умовах, визначених Законом України "Про фінансову реструктуризацію".

4. Кабінету Міністрів України до набрання чинності цим Законом:

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом та прийняття нормативно-правових актів на виконання положень цього Закону;

визначити орган, що застосовує санкції, передбачені статтею 30 цього Закону, до учасників процедури фінансової реструктуризації, які не є фінансовими установами, та затвердити порядок застосування санкцій цим органом.

5. Національному банку України до набрання чинності цим Законом:

розробити та/або привести у відповідність із цим Законом свої нормативно-правові акти;

розробити, схвалити та оприлюднити Рамковий договір відповідно до положень цього Закону.

6. Національному банку України, Кабінету Міністрів України протягом місяця з дня опублікування цього Закону визначити кандидатури до складу спостережної ради.