Про затвердження Інструкції із застосування, монтажу та експлуатації засобів захисту від перенапруг в електроустановках напругою 6-750 кВ

Відомості про експлуатаційні та ремонтні роботи ОПН, РДІ або ВР, виявлені дефекти та ушкодження записуються на зворотному боці цього паспорта-картки.

5.9. Кожне випробування ОПН або ВР за всіма категоріями та видами випробувань потрібно оформляти протоколом за встановленою на підприємстві формою.

5.10. Паспорти-картки ВР, РДІ та ОПН та протоколи зберігаються в підрозділах підприємства, яке виконує роботи з випробування, аналізу та узагальнення результатів експлуатації засобів захисту від перенапруг.

5.11. Кожний ЗЗП або партія однотипних ЗЗП одного року виготовлення повинні мати комплект заводської документації, у тому числі:

заводську інструкцію з технічного обслуговування та експлуатації; заводський паспорт;

протоколи заводських випробувань.

Засоби захисту від перенапруг, які не мають зазначених документів, повинні мати дублікати.

6.1. Під час експлуатації ОПН повинні проводитись вимірювання і випробування відповідно до СОУ-Н ЕЕ 20.302:2007.

6.2. Обсяг і періодичність вимірювань і випробувань нелінійних обмежувачів перенапруги (ОПН) повинні відповідати:

до монтажу - пунктам 6.3, 6.6 та 6.7 цього розділу;

після монтажу до увімкнення під робочу напругу - пунктам 6.3, 6.4, 6.6 та 6.7 цього розділу;

через 3 - 4 роки після першого увімкнення під робочу напругу - пункту 6.10 цього розділу;

під час експлуатації - пункту 6.10 цього розділу (під робочою напругою) через кожні шість місяців у перші два роки експлуатації, а в наступні роки:

один раз на рік перед початком грозового сезону - для ОПН напругою 110-750 кВ;

в обсязі та з періодичністю, зазначеними в заводській документації з експлуатації, але не менше одного разу на чотири роки - для ОПН на номінальну напругу до 35 кВ;

під час планових випробувань або під час виведення в ремонт обладнання, яке захищається, один раз на шість років - пунктам 6.4 та 6.6 цього розділу;

у процесі поточної експлуатації (бажано в кінці грозового сезону один раз на рік) - пункту 6.10 цього розділу;

позачергові контрольні випробування після випадків частих спрацьовувань (10 і більше разів на фазу) за показниками реєструвальних пристроїв - пунктам 6.3, 6.7 або 6.10 цього розділу (якщо відсутні з цього приводу окремі вимоги підприємств-виробників).

6.3. Вимірювання опору ізоляції ізольованої основи або ізольованого виводу ОПН повинно здійснюватись мегомметром на напругу 2,5 кВ. Значення опору ізоляції між ізольованим виводом і нижчим фланцем ОПН повинне бути не менше ніж 10 МОм під час приймально-здавальних випробувань і не менше ніж 1 МОм в експлуатації.

6.4. Вимірювання струму провідності ОПН під робочою напругою виконують відповідно до вимог технічної документації підприємств-виробників.

6.5. Значення припустимого струму провідності має визначатися за даними підприємств-виробників. Зняття ОПН з експлуатації має виконуватись у випадку перевищення на 50 % значення виміряного току над наведеним у паспорті підприємств-виробників на цей ОПН.

6.6. Електричну міцність ізольованого виводу за його наявності на вимкнутій від напруги мережі ОПН вимірюють плавним підйомом випробувальної напруги змінного струму промислової частоти до 10 кВ без витримки часу.

6.7. Вимірювання струму провідності має виконуватись з урахуванням пункту 6.11 цього розділу за температури навколишнього повітря вище 5 °С у суху погоду пристроями, які дозволяють виконати такі вимірювання, уникаючи похибок, викликаних формою випробувальної напруги.

6.8. Виміряні після монтажу ОПН до увімкнення під робочу напругу значення струму провідності не повинні відрізнятися більше ніж на 20 % від значень, виміряних на підприємствах-виробниках і наведених у паспорті.

6.9. Результати вимірювань струму провідності ОПН повинні порівнюватися з початковими даними попередніх вимірювань, а також зі значеннями струму провідності сусідніх фаз.

6.10. Контроль за станом ОПН виконують у суху погоду з використанням тепловізорів і довгохвильових пірометрів з розрізнювальною здатністю в 0,1 °С.

6.11. Під час міжремонтних випробувань у разі задовільних результатів тепловізійного контролю перевірка стану ОПН згідно з пунктом 6.7 цього розділу не здійснюється.

6.12. Випробувальна напруга під час проведення випробувань повинна відповідати ГОСТ 13109-97. Якщо параметри випробувальної напруги не відповідають цьому документу, результати випробувань не можуть бути визнані дійсними.

6.13. Для вимірів струмів провідності ОПН мають бути застосовані джерела живлення з фіксованими параметрами якості напруги. Перед початком вимірювань струму провідності повинна бути виконана перевірка випробувального устаткування на якість напруги.

6.14. У разі виявлення дефектів ОПН, які пов’язані з внутрішніми його несправностями, розкриття та детальне розбирання ОПН повинні проводитись тільки в присутності представників підприємств-виробників, де був виготовлений цей ОПН.

6.15. При періодичних випробуваннях ізоляції устаткування підстанції підвищеною напругою ОПН мають бути відключені, щоб уникнути їх пошкодження.

7.1. З метою забезпечення можливості проведення випробувань ВР безпосередньо під робочою напругою без вимикання з мережі вони повинні мати ізолювальну основу, розраховану на однохвилинну випробну напругу 8-10 кВ частотою 50 Гц. Це випробування дозволено замінити перевіркою за допомогою мегомметра. Отримане значення опору повинне бути не менше ніж 10 МОм.

7.2. Періодичність та обсяги перевірок вентильних розрядників повинні відповідати:

до монтажу - пунктам 7.3, 7.11 та 7.14 цього розділу;

після монтажу, до увімкнення під робочу напругу - пунктам 7.3 та 7.11 цього розділу;

під час експлуатації - пункту 7.3 цього розділу - один раз на три роки для розрядників зовнішнього установлення і один раз на шість років для розрядників внутрішнього установлення; пункту 7.14 цього розділу - один раз на шість років; пункту 7.13 цього розділу - один раз на шість років у випадках невідповідності величини опору, виміряної згідно з пунктом 7.3 цього розділу; пунктам 7.13 та 7.15 цього розділу - один раз на рік.

Перевірки розрядників за пунктами 7.13 та 7.15 цього розділу взаємозамінні.

7.3. Вимірювання опору в розрядниках на номінальну напругу 3 кВ і вище провадять за допомогою мегомметра на напругу 2,5 кВ, у розрядниках на номінальну напругу менше ніж 3 кВ - мегомметром на напругу 1,0 кВ.

7.4. Опори однотипних елементів багатоелементних розрядників РВС, укомплектованих в одну фазу за значенням опору, повинні відрізнятися між собою не більше ніж на 30 %.

7.5. Виміряні в процесі експлуатації значення опору елементів розрядників РВМА, РВМГ-110М-330М, РВМК-400В не повинні змінюватися більше ніж на 60 % від початкового, елементів розрядників РВРД - не більше значень, установлених підприємством-виробником, решти типів розрядників (елементів розрядників) - не більше ніж на 30 %.

7.6. У разі перевищення відхилення опору ізоляції нормованих величин необхідно виміряти струм провідності і зробити висновок про стан елемента розрядника. Якщо виміряний струм провідності задовольняє норми, то такий елемент вважається придатним до експлуатації.

7.7. Значення, виміряне мегомметром на напругу 1,0 кВ опору імітатора під час експлуатації, не повинне змінюватися більше ніж на 30 % від одержаного перед першим увімкненням.

7.8. Опір ізоляції ізолювальних основ розрядників з реєстраторами спрацьовування, виміряний мегомметром на напругу 2,5 кВ, повинен бути не менше ніж 10 МОм під час приймально-здавальних випробувань і не менше ніж 1 МОм в експлуатації.

7.9. Опір ізоляції опірних ізоляторів, які використовуються в двоколонковій конструкції розрядників, повинен бути не менше ніж 1000 МОм.

7.10. На енергетичних об’єктах, де запроваджений контроль за РВ під робочою напругою без вимикання від мережі, вимірювання струму провідності ВР під робочою напругою виконувати відразу після першого увімкнення ВР, а надалі - один раз на рік перед початком грозового сезону.

Вимірювання струму провідності ВР під робочою напругою необхідно виконувати за плюсової температури ВР. Результати вимірювань порівнюють з даними, одержаними на сусідніх фазах або на однотипних розрядниках інших приєднань, а для розрядників на напругу 110 кВ і вище - з результатами початкових вимірювань.

7.11. Значення опору розрядників типів РВН, РВП повинно бути не менше ніж 1000 МОм, типу РВО - не менше ніж 5000 МОм, а елементів розрядників типу РВС - від декількох сотень до декількох тисяч МОм.

Значення опору інших типів вентильних розрядників та їх елементів наведені в додатку 9 до цієї Інструкції.

7.12. Контроль за станом елементів розрядників виконують у суху погоду з використанням тепловізорів, довгохвильових пірометрів з розрізнювальною здатністю в 0,1 °С.

7.13. Норми та обсяг випробувань вентильних розрядників, які проводяться під час капітального ремонту з розкриттям, визначаються вимогами технічної документації підприємств-виробників.

7.14. Якщо під час приймально-здавальних випробувань струми провідності елементів вимірювались як з баластовою ємністю, так і без неї, то в подальшій експлуатації за необхідності їх можна вимірювати без цих конденсаторів. Різниця між результатами не повинна перевищувати 30 %.

7.15. Допустимі струми провідності розрядників та їх елементів при вимірюваннях випрямленою напругою повинні відповідати значенням, наведеним у додатку 10 до цієї Інструкції.

7.16. Допустимі струми провідності розрядників вентильних станційних повинні відповідати значенням, наведеним у додатку 11 до цієї Інструкції.

7.17. При вимірюванні струмів провідності поверхня фарфорових покришок повинна бути чистою та сухою. Перед вимірюванням фарфор протирають ганчіркою, змоченою в бензині або ацетоні.

7.18. Збільшення струмів провідності є наслідком втрати елементом герметичності та попадання всередину вологи. Зменшення струмів провідності в декілька разів свідчить про обрив ланцюга ШНР.

7.19. Якщо вимірювання проводяться при температурі, відмінній від 20 °С, то в результати вимірювання потрібно вносити поправку:

зменшити виміряні значення струмів провідності на 0,3 % на кожний градус перевищення температури понад 20 °С;

збільшити виміряні значення струмів провідності на 0,3 % на кожний градус зниження температури нижче 20 °С.

7.20. Перед вимірюваннями, які проводяться всередині приміщення, для одержання визначеного температурного режиму ВР потрібно витримати: не менше 4 год. - у літній період і не менше 8 год. - у зимовий.

7.21. Вимірювання пробивної напруги розрядників типів РВН, РВП, РВО на напругу 3-10 кВ повинні виконуватись за технічною документацією підприємств-виробників.

Допустимі значення пробивної напруги розрядників наведено в додатку 12 до цієї Інструкції.

7.22. Норми та обсяг випробувань і вимірювань вентильних розрядників, які провадяться під час капітального ремонту з розкриттям, визначаються вимогами документації підприємств-виробників.

7.23. У процесі експлуатації довгоіскрові розрядники не підлягають спеціальним випробуванням.

8.1. Засоби захисту від перенапруг необхідно упаковувати в тару так, щоб під час транспортування не було їх зміщень і пошкоджень.

8.2. На упаковці наносяться написи: "Обережно, крихке", "Верх", "Не кантувати", "Не кидати", "Фарфор", "Боїться вогкості".

8.3. Перевезення ВР, РДІ і ОПН без тари не дозволяється. Тара не повинна підлягати перекочуванню.

8.4. Елементи ВР серій РВС, РВМ, РВМГ, РВМ, РВЕ та ОПН, а також IE ОПНІ перевозяться відповідно до вимог підприємств-виробників.

8.5. Одноелементні ОПН-220 кВ і вище перевозяться в спеціальній тарі в горизонтальному положенні з обпиранням їх на фланці і дерев’яні хомути посередині фарфорового кожуха.

8.6. Тару з ВР або ОПН потрібно піднімати, пересувати та опускати на землю плавно, без поштовхів і ударів. Верх елемента визначається за табличкою на верхньому фланці тари, закріпленою на заводі-виготовлювачі.

8.7. Збереження ВР та ОПН на складах та монтажних майданчиках повинно здійснюватися з дотриманням таких особливостей:

усі елементи ВР та ОПН до 150 кВ зберігаються відповідно до вимог підприємств-виробників (як правило, вертикально) в упаковці з урахуванням напису "Верх". Крапельниці ребер фарфорових кожухів повинні бути повернуті униз. Усі верхні елементи повинні мати кришки, а інші повинні бути захищені від прямого попадання вологи, наприклад накриті листами толю. Елементи потрібно встановлювати на поміст вище рівня зливових вод;

ОПН-220 кВ і вище зберігаються відповідно до технічної документації підприємств-виробників (як правило, вертикально) у тарі з обпиранням на кінцеві фланці та рознімні хомути всередині фарфорового кожуха із захистом від прямого попадання дощової води;

при тривалому зберіганні потрібно періодично відновлювати захисні покриття та консервацію;

РДІ на складах повинні знаходитись в положенні відповідно до маркування тари;

вантажно-розвантажувальні та монтажні роботи з елементами ВР і ОПН та їх переміщення виконуються за допомогою вантажопідіймальних механізмів. Елемент під час підіймання необхідно закріплювати і переміщати плавно, без поштовхів і ударів.

Примітка.

Заповнення паспорта починається із занесення даних у такому порядку: дані із заводських протоколів випробувань у повному об'ємі випробувальних параметрів; результати передмонтажних випробувань; результати приймально-здавальних випробувань у повному об’ємі; дані профілактичних, позачергових, контрольно-повірочних і спеціальних випробувань; значення випрямної напруги і відповідного їй струму провідності зазначаються в знаменнику рядків у колонках випробувальної напруги і струму відповідно, а значення фазної напруги і відповідного їй струму провідності - у числівнику цих рядків; за необхідності у першому рядку зазначають обов’язкові для вибракування відхилення характеристик розрядників.