Про внесення змін до Технологічних нормативів допустимих викидів забруднюючих речовин від коксових печей

Відповідно до підпункту "а" підпункту 2 пункту 4 Положення про Міністерство екології та природних ресурсів України , затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 452, пункту 8 Порядку розроблення та затвердження нормативів граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2001 року № 1780,

1. Внести зміни до Технологічних нормативів допустимих викидів забруднюючих речовин від коксових печей, затверджених наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 29 вересня 2009 року № 507, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 15 жовтня 2009 року за № 965/16981, виклавши їх у новій редакції, що додаються.

2. Управлінню державного екологічного та геологічного моніторингу (Халай В.В.) у встановленому порядку забезпечити подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.

3. Контроль за виконанням цього наказу залишаю за собою.

4. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

1. У цих Технологічних нормативах терміни вживаються у таких значеннях:

доменний газ – супутній продукт при доменних процесах. Він частково використовується на коксохімічних підприємствах як паливо у суміші з висококалорійним газом для обігріву коксових печей та котельних установок;

існуюча установка – обладнання коксохімічного виробництва (коксові печі або інші установки), введення в експлуатацію якого відбулося до 01 грудня 2009 року або затвердження проектно-кошторисної документації та початок будівництва якого відбулися до 01 грудня 2009 року, а введення в експлуатацію відбулося до 01 січня 2012 року;

коксова батарея – агрегат для виробництва коксу, до якого входять розташовані у ряд камери коксування (коксові печі) із системою обігріву;

коксовий газ – газоподібний продукт коксування, який використовується як сировина для виробництва хімічних продуктів та як паливо для обігріву коксових печей та інших паливовикористовувальних установок на коксохімічних підприємствах;

нова установка – обладнання коксохімічного виробництва (коксові печі або інші установки), що введене в експлуатацію на основі проектно-кошторисної документації на спорудження, затвердженої в установленому порядку після 01 грудня 2009 року;

паливо котельне коксохімічне сумішне – рідке паливо, отримане на основі продуктів переробки кам’яновугільної смоли, ректифікації сирого бензолу та інших органічних речовин та відходів, яке призначене для спалювання в котельних установках та інших енергетичних установках.

2. Ці Технологічні нормативи встановлюють поточні та перспективні технологічні нормативи допустимих викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних установок, призначених для виробництва коксу, а саме: коксових печей, які обігріваються за рахунок спалювання коксового або доменного газу у суміші з висококалорійним газом, установок безпилової видачі коксу, його гасіння та сортування, пекококсових печей, устаткування для десульфуризації коксового газу з одержанням сірчаної кислоти за методом мокрого каталізу (електрофільтри, патронні фільтри тощо), котельних установок, які виробляють пару і використовують коксовий газ або паливо котельне коксохімічне сумішне.

3. Технологічний норматив допустимого викиду забруднюючої речовини визначається як гранична масова концентрація викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря і ґрунтується на величинах об’єму газів, які приведені до нормальних умов:

якщо відхідні гази, то до температури 0 -оС (273,15 К), тиску 101,32 кПа (без поправок на вміст вологи чи кисню) – для установок безпилової видачі коксу (стаціонарна), коксосортування, установок сухого гасіння коксу, устаткування для десульфуризації коксового газу з одержанням сірчаної кислоти за методом мокрого каталізу (електрофільтри, патронні фільтри тощо);

якщо у відхідних газах присутні продукти згоряння (газоподібні продукти згоряння та суспендовані тверді частинки), то до температури 0 -оС (273,15 К), тиску 101,32 кПа, сухий газ – для коксових печей (у тому числі для коксових печей з котлоенергетичними установками) та пекококсових печей – 5 відсотків вмісту кисню у відхідних газах; для котельних установок під час спалювання коксового, доменного газів та рідкого сумішного коксохімічного палива – 3 відсотки вмісту кисню у відхідних газах.

4. Технологічний норматив допустимого викиду вимірюється в міліграмах на кубічний метр відхідних газів (мг/м-3).

5. Ці Технологічні нормативи стосуються стаціонарних сталих режимів роботи устаткування і не поширюються на пуско-зупинні режими.

6. Ці Технологічні нормативи поширюються на коксохімічні підприємства галузі чорної металургії (далі – підприємство).

1. Масові концентрації речовин у вигляді суспендованих твердих частинок, недиференційованих за складом, не повинні перевищувати значень технологічних нормативів допустимих викидів існуючими установками, наведених у додатку до цих Технологічних нормативів.

З 01 січня 2021 року технологічні нормативи допустимих викидів речовин у вигляді суспендованих твердих частинок, недиференційованих за складом, не повинні перевищувати значень, викладених у пункті 1 розділу ІІІ цих Технологічних нормативів.

2. Масові концентрації діоксиду сірки (діоксид та триоксид) у перерахунку на діоксид сірки не повинні перевищувати таких значень технологічних нормативів допустимих викидів існуючими установками:

для коксових печей, котельних установок при використанні як паливо коксового газу – 500 мг/м-3;

для коксових печей при використанні як паливо доменного газу – 250 мг/м-3;

для пекококсових печей – 400 мг/м-3;

для котельних установок потужністю менше 50 МВт при використанні палива котельного коксохімічного сумішного – 500 мг/м-3;

для устаткування для десульфуризації коксового газу з одержанням сірчаної кислоти за методом мокрого каталізу (електрофільтри, патронні фільтри тощо) – 2500 мг/м-3.

У разі спалювання коксового газу, неочищеного від сірководню, поточні технологічні нормативи допустимого викиду діоксиду сірки (діоксид та триоксид) у перерахунку на діоксид сірки встановлюються на рівні 2500 мг/м-3.

З 01 січня 2015 року технологічні нормативи допустимих викидів діоксиду сірки (діоксид та триоксид) у перерахунку на діоксид сірки не повинні перевищувати значень, наведених у пункті 2 розділу ІІІ цих Технологічних нормативів.

3. Масові концентрації оксидів азоту (оксид та діоксид азоту) у перерахунку на діоксид азоту не повинні перевищувати таких значень технологічних нормативів допустимих викидів існуючими установками:

для коксових печей при використанні як паливо коксового газу – 750 мг/м-3, при використанні як паливо доменного газу – 400 мг/м-3;

для пекококсових печей – 600 мг/м-3;

для котельних установок потужністю менше 50 МВт при використанні палива котельного коксохімічного сумішного – 1200 мг/м-3;

для котельних установок при використанні як паливо коксового газу – 500 мг/м-3.

З 01 січня 2021 року технологічні нормативи допустимих викидів оксидів азоту (оксид та діоксид азоту) у перерахунку на діоксид азоту не повинні перевищувати значень, наведених у пункті 3 розділу ІІІ цих Технологічних нормативів.

4. Масові концентрації оксиду вуглецю не повинні перевищувати таких значень технологічних нормативів допустимих викидів існуючими установками:

для коксових печей при використанні як паливо коксового газу – 850 мг/м-3, при використанні як паливо доменного газу – 6500 мг/м-3;

для пекококсових печей – 500 мг/м-3;

для котельних установок потужністю менше 50 МВт – 250 мг/м-3, потужністю більше 50 МВт – 300 мг/м-3;

для установок сухого гасіння коксу (вентвикиди) – 1500 мг/м-3;

для установок сухого гасіння коксу (свіча надлишкового теплоносія) оксид вуглецю встановлюється на рівні фактичного значення за умови неперевищення гігієнічного нормативу на межі санітарної зони.

З 01 січня 2021 року технологічні нормативи допустимих викидів оксиду вуглецю не повинні перевищувати значень, наведених у пункті 4 розділу ІІІ цих Технологічних нормативів.

1. Масові концентрації речовин у вигляді суспендованих твердих частинок, недиференційованих за складом, не повинні перевищувати таких значень технологічних нормативів допустимих викидів:

для коксових печей, пекококсових печей, установок сухого гасіння коксу (свіча надлишкового теплоносія та вентвикиди), сортування коксу – 50 мг/м-3;

для установок безпилової видачі коксу (стаціонарна) – 35 мг/м-3;

для коксових печей, побудованих без уловлення хімічних продуктів коксування, технологічний норматив допустимого викиду речовин у вигляді суспендованих твердих частинок, недиференційованих за складом, – 10 мг/м-3.

2. Масові концентрації діоксиду сірки (діоксид та триоксид) у перерахунку на діоксид сірки не повинні перевищувати таких значень технологічних нормативів допустимих викидів:

для коксових печей при використанні як паливо коксового газу – 500 мг/м-3, при використанні як паливо доменного газу – 250 мг/м-3;

для пекококсових печей – 400 мг/м-3;

для котельних установок – 500 мг/м-3;

для устаткування для десульфуризації коксового газу з одержанням сірчаної кислоти за методом мокрого каталізу (електрофільтри, патронні фільтри тощо) – 1500 мг/м-3;

для коксових печей з виробництвом коксового газу до 20 тис. м-3/год і вмістом сірководню в коксовому газі менше 3,5 г/м-3 та котельних установок цього виробництва – 1500 мг/м-3.

3. Масові концентрації оксидів азоту (оксид та діоксид азоту) у перерахунку на діоксид азоту не повинні перевищувати таких значень технологічних нормативів допустимих викидів:

для коксових печей при використанні як паливо коксового газу – 500 мг/м-3, при використанні як паливо доменного газу – 400 мг/м-3;

для пекококсових печей – 500 мг/м-3;

для котельних установок потужністю менше 50 МВт при використанні як паливо коксового газу – 250 мг/м-3, потужністю більше 50 МВт – 300 мг/м-3;

для котельних установок потужністю менше 50 МВт при використанні палива котельного коксохімічного сумішного – 500 мг/м-3.

4. Масові концентрації оксиду вуглецю не повинні перевищувати таких значень технологічних нормативів допустимих викидів:

для коксових печей при використанні як паливо коксового газу – 500 мг/м-3, при використанні як паливо доменного газу – 500 мг/м-3;

для пекококсових печей – 250 мг/м-3;

для котельних установок – 250 мг/м-3;

для установок сухого гасіння коксу (вентвикиди) – 250 мг/м-3;

для установок сухого гасіння коксу (свіча надлишкового теплоносія) масова концентрація оксиду вуглецю встановлюється на рівні фактичного значення за умови неперевищення гігієнічного нормативу на межі санітарно-захисної зони, що встановлюється відповідно до законодавства України.

1. Коксохімічні підприємства з метою обмеження викидів забруднюючих речовин при експлуатації технологічного устаткування мають дотримуватися умов, визначених пунктами 2 - 10 цього розділу.

2. У місцях дроблення, змішування та транспортування вугілля здійснюється аспірація запиленого повітря з наступним його очищенням при вологості вугільної шихти менше 9 відсотків.

3. Бездимне завантаження вугільної шихти в коксову піч здійснюється з використанням гідро- або пароінжекції з аспірацією газів у газозбірник. Для підприємств, що мають один газозбірник, з метою підвищення ефективності бездимного завантаження збір і передачу газів необхідно здійснювати через міні-стояки у сусідню камеру.

4. Коксові батареї обладнуються установками для локалізації газів від видачі коксу з подальшою подачею їх в систему очищення викидів від речовин у вигляді суспендованих твердих частинок. Обов'язковим є забезпечення стаціонарними установками безпилової видачі коксу коксових батарей після реконструкції, модернізації або будівництва нових коксових батарей з ефективним очищенням викидів від пилу в рукавних фільтрах або в інших установках.

5. Ущільнення дверей коксових батарей здійснюється з використанням спеціального газонепроникного ущільнення із регулярним очищенням місць ущільнення.

6. Необхідно очищувати завантажувальні люки та здійснювати їх ущільнення після кожного завантаження.

7. Необхідно здійснювати гідроущільнення або пневмоущільнення кришок стояків.

8. Гасіння коксу здійснюється з використанням очищеної стічної води в баштах гасіння конфузорно-дифузорного типу або шляхом застосування в типових баштах краплевідбійників для зниження виносу крапель вологи в атмосферу.

Вміст забруднюючих речовин у воді на гасіння не може перевищувати:

для існуючих установок очищення стічних вод, мг/дм-3:

фенолів – 5,0;

сірководню – 10,0;

аміаку леткого – 100,0;

ціанистого водню – 10,0;

речовин у вигляді суспендованих твердих частинок, недиференційованих за складом, – 50,0;

для нових установок очищення стічних вод, мг/дм-3:

фенолів – 1,0;

сірководню – 1,0;

аміаку леткого – 50,0;

ціанистого водню – 1,0;

речовин у вигляді суспендованих твердих частинок, недиференційованих за складом, – 25,0.

9. Закриття циклу кінцевого охолоджування коксового газу на усіх підприємствах здійснюється до 31 грудня 2014 року.

10. Викиди коксового газу в атмосферне повітря не дозволяються.

1. До установок з обмеженим терміном роботи належать коксові печі або інші установки коксохімічного виробництва, які працюватимуть до 01 січня 2015 року, після чого будуть демонтовані або замінені.

2. Для зазначених установок поточні технологічні нормативи допустимих викидів не встановлюються, а граничнодопустимі викиди забруднюючих речовин встановлюються у дозволі на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами підприємства на рівні фактичних обсягів викидів забруднюючих речовин.

3. Для визнання установок такими, що належать до установок з обмеженим терміном роботи, підприємства повинні:

1) подати у письмовій формі до Мінприроди України заяву про те, що установка буде експлуатуватися до 01 січня 2015 року, після чого буде замінена на нову установку або виведена з експлуатації;

2) подати у письмовій формі до Мінприроди України графік робіт щодо введення нових установок;

3) щороку подавати до Мінприроди України дані про хід виконання графіка робіт з введення нової установки для виробництва коксу.

1. Допускається тимчасове відхилення від технологічних нормативів допустимих викидів діоксиду сірки (діоксид та триоксид) у перерахунку на діоксид сірки, зазначених у пункті 2 розділу ІІ та пункті 2 розділу ІІІ цих Технологічних нормативів, у випадках, коли проводиться плановий ремонт установок цеху сіркоочищення, строком не більше 14 днів на рік.

2. Підприємством за місяць до проведення планового ремонту подається письмова заява до Мінприроди України про те, що установки цеху сіркоочищення підлягають плановому ремонту.