Про затвердження Порядку і правил проведення обов’язкового страхування майнових ризиків під час промислової розробки родовищ нафти і газу у випадках, передбачених Законом України “Про нафту і газ”

Відповідно до пункту 18 частини першої та частини другої статті 7 Закону України "Про страхування" Кабінет Міністрів України постановляє:

Затвердити Порядок і правила проведення обов’язкового страхування майнових ризиків під час промислової розробки родовищ нафти і газу у випадках, передбачених Законом України "Про нафту і газ", що додаються.

1. Обов’язкове страхування майнових ризиків під час промислової розробки родовищ нафти і газу у випадках, передбачених Законом України "Про нафту і газ" (далі - обов’язкове страхування), проводиться з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної страхувальником навколишньому природному середовищу внаслідок аварії чи технічних неполадок, а також за пошкодження державного майна, що було надане в користування, протягом строку промислової розробки родовищ нафти і газу.

2. У цих Порядку і правилах наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

аварія - небезпечна подія техногенного характеру, що сталася під час промислової розробки родовищ нафти і газу та спричинила ураження, травмування населення або створює на об’єкті чи окремій території загрозу життю або здоров’ю населення та призводить до руйнування будівель, споруд, обладнання і транспортних засобів, порушення виробничого або транспортного процесу чи спричиняє наднормативні, аварійні викиди забруднювальних речовин та інший шкідливий вплив на навколишнє природне середовище;

технічні неполадки - непередбачений вихід з ладу обладнання, яке використовується під час промислової розробки родовищ нафти і газу, внаслідок якого заподіяна шкода навколишньому природному середовищу, що не спричинений аварією та обумовлений:

енергетичним перевантаженням, перегрівом, вібрацією;

дією електроенергії у вигляді короткого замикання електричного струму, перевантаження електромережі, зниженням напруги;

дією низьких температур;

гідравлічним ударом або нестачею рідини в котлах, парогенераторах, інших апаратах, що працюють за допомогою пари або рідини;

розривом тросів і ланцюгів.

Інші терміни вживаються у значенні, наведеному в Законі України "Про нафту і газ".

3. Суб’єктами обов’язкового страхування є:

1) страхувальник - суб’єкт господарювання, який здійснює промислову розробку родовищ нафти і газу відповідно до спеціальних дозволів на користування нафтогазоносними надрами;

2) страховик - фінансова установа, яка отримала в установленому порядку ліцензію на проведення обов’язкового страхування майнових ризиків під час промислової розробки родовищ нафти і газу у випадках, передбачених Законом України "Про нафту і газ";

3) треті особи - фізичні та юридичні особи, яким заподіяна пряма шкода страхувальником внаслідок аварій чи технічних неполадок та/або пошкодження державного майна, що було надане в користування, протягом строку промислової розробки родовищ нафти і газу.

4. Предметом договору обов’язкового страхування є майнові інтереси, які не суперечать закону і пов’язані з відшкодуванням шкоди, заподіяної страхувальником навколишньому природному середовищу внаслідок аварій чи технічних неполадок, а також за пошкодження державного майна, що було надане в користування, протягом строку промислової розробки родовищ нафти і газу.

5. Страховими ризиками є певні події, внаслідок яких виникає ризик заподіяння шкоди навколишньому природному середовищу внаслідок аварій чи технічних неполадок та/або пошкодження державного майна, що було надане в користування, протягом строку промислової розробки родовищ нафти і газу.

6. Страховим випадком є певна подія, внаслідок якої у страхувальника виникає обов’язок щодо відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу у зв’язку з аварією чи технічними неполадками та/або державному майну, що було надане в користування, протягом строку промислової розробки родовищ нафти і газу, за умови, що подія, яка призвела до заподіяння такої шкоди, сталася в період дії договору обов’язкового страхування та встановлено причинно-наслідковий зв’язок між заподіянням такої шкоди та діяльністю страхувальника з промислової розробки родовищ нафти і газу.

7. Не визнаються страховими випадками події, що сталися внаслідок:

війни, воєнних дій, громадянської війни, бунту, повстання, революції, протиправного захоплення влади, страйку, локауту, терористичних та інших подібних дій;

впливу іонізуючого випромінювання та радіаційного впливу;

наявності дефектів майна, відомих або таких, що мали бути відомі страхувальнику на момент укладення договору обов’язкового страхування та про які не було повідомлено страховику під час укладення зазначеного договору;

псування (корозії, гниття, зносу, окислювання, бродіння) предметів (устатковання, матеріалів, речовин), що використовуються в технологічному процесі, яке мало бути, але не було враховане під час їх використання та про яке не було повідомлено страховику під час укладення договору обов’язкового страхування;

самозапалення та інших природних властивостей окремих предметів, які мали бути, але не були враховані під час їх використання та про які не було повідомлено страховику під час укладення договору обов’язкового страхування;

стихійного лиха;

самовільного користування надрами;

проведення робіт без затвердженої в установленому законодавством порядку технічної документації (проектів, паспортів тощо) або з порушенням її вимог;

порушення умов та правил діяльності, що передбачені відповідним спеціальним дозволом на користування нафтогазоносними надрами та угодою про умови користування родовищем нафти і газу, норм безпеки.

Претензії або позови, пред’явлені третіми особами стосовно відшкодування збитків, спричинених однією подією, вважаються пред’явленими щодо одного страхового випадку.

8. У разі настання події, що має ознаки страхового випадку, страхувальник повинен протягом двох робочих днів після того, як про неї стало відомо, письмово повідомити страховика про подію, її характер, попередньо встановлені причини, орієнтовний розмір збитків та вжиті заходи щодо зменшення їх розміру.

9. Страхова сума за одним договором обов’язкового страхування становить:

у разі коли обсяг видобутку страхувальником на рік становить більш як 100 млн. куб. метрів газу або 15 тис. тонн нафти та газового конденсату, - 10000000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на момент визначення її конкретного розміру;

у разі коли обсяг видобутку страхувальником на рік становить від 20 млн. куб. метрів газу або 3 тис. тонн нафти та газового конденсату до 100 млн. куб. метрів газу або 15 тис. тонн нафти та газового конденсату, - 6000000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на момент визначення її конкретного розміру;

у разі коли обсяг видобутку страхувальником на рік становить менш як 20 млн. куб. метрів газу або 3 тис. тонн нафти та газового конденсату, - 4000000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на момент визначення її конкретного розміру.

У разі видобування природного газу для формування ресурсу природного газу для потреб населення відповідно до статті 10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" страхова сума за одним договором обов’язкового страхування становить 5000000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на момент визначення її конкретного розміру.

10. Страхові тарифи за договорами обов’язкового страхування визначаються згідно з методикою актуарних розрахунків, наведеною у додатку 1.

Розмір страхового платежу, який підлягає внесенню згідно з договором обов’язкового страхування, визначається шляхом множення страхової суми за договором обов’язкового страхування на визначений страховий тариф.

Страховий платіж вноситься одноразово у строки, визначені договором обов’язкового страхування. Днем внесення страхового платежу є день надходження коштів на рахунок страховика.

11. У разі настання страхового випадку щодо заподіяння шкоди навколишньому природному середовищу та пошкодження державного майна, що було надане в користування, протягом строку промислової розробки родовищ нафти і газу страхове відшкодування здійснюється у такому розмірі:

за заподіяння шкоди навколишньому природному середовищу внаслідок аварії чи технічних неполадок - у межах 50 відсотків розміру страхової суми за одним страховим випадком;

за пошкодження державного майна, що було надане в користування, протягом строку промислової розробки родовищ нафти і газу - у межах 50 відсотків розміру страхової суми за одним страховим випадком.

У разі настання страхового випадку щодо заподіяння шкоди навколишньому природному середовищу або пошкодженні державного майна, що було надане в користування, протягом строку промислової розробки родовищ нафти і газу страхове відшкодування здійснюється у межах розміру страхової суми за одним страховим випадком.

Сума страхового відшкодування не повинна перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнала третя особа.

Безумовна франшиза за кожним страховим випадком щодо заподіяння шкоди навколишньому природному середовищу встановлюється у розмірі, передбаченому договором обов’язкового страхування, але не більше 0,5 відсотка розміру страхової суми за таким договором.

12. Договір обов’язкового страхування укладається у письмовій формі строком на один рік відповідно до Типового договору обов’язкового страхування, наведеного у додатку 2.

Місцем дії договору обов’язкового страхування є територія України.

13. Під час укладення договору обов’язкового страхування страхувальник зобов’язаний подати страховику необхідну інформацію про предмет договору обов’язкового страхування та про всі відомі йому обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику, та повідомити про інші укладені договори страхування щодо предмета договору обов’язкового страхування.

14. Для отримання страхового відшкодування страхувальник подає страховику заяву про виплату страхового відшкодування у зв’язку із настанням страхового випадку, до якої додаються копії:

1) договору обов’язкового страхування;

2) документів, що підтверджують настання страхового випадку та розмір збитків:

акта (протоколу) комісії з розслідування причин заподіяння шкоди (у разі проведення розслідування);

рішення суду щодо відшкодування збитків страхувальником на користь третьої особи або підтвердних документів страхувальника та третьої особи щодо врегулювання питання за участю страховика про розмір шкоди, заподіяної внаслідок настання страхового випадку, без звернення до суду.

15. Страховик здійснює виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору обов’язкового страхування на підставі заяви, поданої згідно з пунктом 14 цих Порядку і правил, і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) за формою, що визначається страховиком.

Рішення про виплату або відмову у виплаті страхового відшкодування страховик повинен прийняти протягом 15 робочих днів з дати надходження необхідних документів.

Страховик здійснює виплату страхового відшкодування протягом 10 робочих днів з дати прийняття рішення про його виплату.

Про відмову у виплаті страхового відшкодування страховик письмово повідомляє страхувальника протягом трьох робочих днів з дати прийняття відповідного рішення з обґрунтуванням причини такої відмови.

16. Страховик має право відмовити у здійсненні страхового відшкодування у випадках, передбачених частиною першою статті 26 Закону України "Про страхування".

Відмову страховика у здійсненні страхового відшкодування може бути оскаржено страхувальником у судовому порядку.

17. Дія договору обов’язкового страхування припиняється та договір втрачає чинність за згодою сторін, а також у випадках, передбачених статтею 28 Закону України "Про страхування" і договором обов’язкового страхування.

18. Спори за договором обов’язкового страхування розв’язуються шляхом переговорів. Якщо сторони під час переговорів не дійшли згоди, спір розв’язується в судовому порядку.

1. У цій Методиці терміни вживаються в такому значенні:

нетто-ставка страхового тарифу (T n ) - частина страхового тарифу, призначена для забезпечення поточних виплат страхового відшкодування за договором обов’язкового страхування майнових ризиків під час промислової розробки родовищ нафти і газу у випадках, передбачених Законом України "Про нафту і газ" (далі - договір обов’язкового страхування);

навантаження (f ) - частина страхового тарифу (у відсотках), призначена для покриття витрат на ведення страхової справи, норматив яких не повинен перевищувати 20 відсотків.

2. Обчислення страхового тарифу здійснюється двома методами.

Перший метод застосовується у разі, коли:

наявні статистичні дані щодо відповідного виду страхування щонайменше за останні п’ять років (далі - статистичні дані) або інша інформація, яка дає змогу оцінити такі величини як ймовірність настання страхового випадку (p ), середня страхова сума (S ), середній розмір страхового відшкодування у разі настання страхового випадку (S B );

не передбачається настання страхової події, що може спричинити кілька страхових випадків;

відома кількість договорів обов’язкового страхування (n ), які передбачається укласти із страхувальниками.

3. За наявності статистичних даних за величинами p, S і S B беруться такі оцінки їх значень:

4. До надходження статистичних даних за відповідним видом страхування для обчислення величин p, S і S B тариф визначається:

1) на основі показників, узятих з аналогічного добровільного виду страхування. У такому випадку вибір показників повинен бути обґрунтований, а відношення середньої виплати до середньої страхової суми (S B /S ) рекомендується приймати не нижче ніж 0,5;

2) за результатами експертної оцінки, що ґрунтується на вартості перестрахування за таким видом страхування у страховиків (перестраховиків) - нерезидентів, які відповідають умовам, передбаченим Порядком та вимогами щодо здійснення перестрахування у страховика (перестраховика) нерезидента, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 4 лютого 2004 р. № 124 (Офіційний вісник України, 2004 р., № 5, ст. 242).

5. Нетто-ставка (T n ) визначається за такою формулою:

Основна частина нетто-ставки з розрахунку на 100 гривень страхової суми обчислюється за такою формулою:

6. Ризикове навантаження обчислюється двома способами.

Перший спосіб передбачає здійснення розрахунку за кожним страховим ризиком окремо:

Якщо у страхової компанії відсутні дані про величину сігма B, допускається обчислення ризикового навантаження за такою формулою:

Якщо кількість даних недостатня для обчислення величини сігма Bj, допускається застосування замість відповідного доданка для j -го страхового ризику у чисельнику формули 10 величини, яка обчислюється за такою формулою:

У разі коли невідома жодна з величин сігма Bj, ро обчислюється за такою формулою:

Результати обчислення ризикового навантаження за формулами 6, 9 і 10 тим точніші, чим більші величини n·p і n j ·p j. Отже, кількість договорів страхування повинна бути такою, щоб виконувались умови n·p > 10 і n j ·p j > 10.

Якщо достовірна інформація про величини p, S і S B відсутня, рекомендується застосовувати a(g), що дорівнює 3.

7. Другий метод застосовується за результатами аналізу статистичних даних у разі, коли відома загальна сума виплаченого страхового відшкодування (S B ) та загальна страхова сума за ризиками, прийнятими на страхування (S ), за період не менший ніж п’ять років, а також залежність збитковості (L ) від часу (t ) приблизно лінійна.

8. Основна частина нетто-ставки (H 0 ) визначається як прогнозована вирівняна збитковість на наступний рік.

Збитковість страхової суми (L i ) визначається для кожного року як відношення суми виплаченого страхового відшкодування до загальної суми застрахованих ризиків:

Прогнозована середня збитковість, приведена до лінійної функції (лінійного тренду), обчислюється виходячи з фактичних даних збитковості за роками, яка враховує нерівномірний розподіл збитковості:

Параметри a і b визначаються із застосуванням методу найменших квадратів згідно із системою лінійних рівнянь:

Приведена збитковість страхової суми екстраполюється на наступний (n + 1) рік і становить основну частину нетто-ставки:

Середньоквадратичне відхилення фактичних значень збитковості від їх приведених значень застосовується для визначення ризикового навантаження (H p ), що обчислюється за такою формулою:

9. Нетто-ставка обчислюється за такою формулою:

При n > 30 замість t(p,n) можна використовувати квантиль нормального розподілу a(g) рівня g, зазначений в пункті 6 цієї Методики.